Географо-генетичні особливості фізичного стану ґрунтів Передкарпаття

6. При дослідженні внутріагрегатної та міжагрегатної шпаруватості запропоновано коефіцієнт диференціальної шпаруватості (КДШ) як відношення міжагрегатної шпаруватості та сумарної агрегатної шпаруватості. Суть коефіцієнта зводиться до того, що при умовно однакових величинах загальної шпаруватості ґрунтів зниження коефіцієнта диференціальної шпаруватості буде означати зростання різниці між величиною міжагрегатної шпаруватості та сумарної агрегатної шпаруватості в сторону зростання другої чи зниження першої. Варіювання коефіцієнта диференціальної шпаруватості відбувається за рахунок зміни показників міжагрегатної шпаруватості, яка є чутливою до виникнення та прогресування процесів переущільнення, і, як наслідок, знеструктурення.

7. Встановлено, що зі зниженням розмірів макроагрегатів знижується їхня механічна міцність, при чому це характерно для всіх досліджуваних ґрунтів. Більш стійкі до руйнування фракції агрегатів >10 мм, найменш стійкі - фракції агрегатів розміром 1-2 та 2-3 мм. Це пов'язано з тим, що на механічну міцність (зв'язність) макроагрегатів сильно впливає щільність їхньої будови. Між механічною міцністю та щільністю будови макроагрегатів існує прямий кореляційний зв'язок. Зі зростанням щільності будови агрегатів зростає їхня механічна міцність і навпаки. Слабкий зв'язок між цими параметрами простежується в агрегатах найменшого розміру серед досліджуваних ґрунтів. Вплив щільності будови на механічну міцність зумовлений руйнуванням внутріагрегатних шпар внаслідок переущільнення. Спресованість макроагрегатів ґрунтів є очевидною причиною їхньої твердості, міцності та стійкості до подрібнення.

8. Найбільша диференціація профільного розподілу щільності будови ґрунтів Передкарпаття відмічається піл лісом на всіх досліджуваних ділянках. Це зумовлено тим, що верхній гумусовий елювіальний горизонт ґрунтів під лісом більш розпушений кореневою системою, краще оструктурений, ніж орні горизонти під ріллею чи перелогами, що використовуються як пасовища, де типи профілів розподілу щільності будови по генетичних горизонтах є середньо- та слабо диференційовані. Слабка диференціація щільності будови між генетичними горизонтами та ґрунтотворною породою відмічається у дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтах під перелогами, що використовуються як пасовища, а також у буроземно-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтах, що є переущільнені у верхніх горизонтах. Слід відмітити, що найбільші відмінності у профільному розподілі щільності будови відмічаються між орним і гумусовим елювіальним горизонтом та ґрунтотворною породою, а найменші - між ілювіальним горизонтом та ґрунтотворною породою.

Сільськогосподарське використання ґрунтів (оранка, випасання худоби, меліоративні заходи тощо) значною мірою вплинуло на показник ступеня розпушення ґрунтів. Слабким ступенем розпушення характеризуються орні горизонти буроземно-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів Покутсько-Буковинського Передкарпаття під перелогом, що використовуються як пасовище та рілля. Середнім ступенем розпушення характеризуються підзолисто-дернові поверхнево-оглеєні ґрунти Північно-західного Передкарпаття під перелогом. Очевидним є той факт, що агрогенний вплив на ці ґрунти спричинив переущільнення верхніх горизонтів, що значною мірою проявляє себе і в інших фізичних якостях, зокрема у надмірній брилуватості орних горизонтів.

Результати розрахунків критичної щільності ґрунтів Передкарпаття показують, що більшість з них переущільнені у верхніх горизонтах понад норму критичної щільності.

9. Оцінка деградованості ґрунтів Передкарпаття за показником загальної шпаруватості має чіткі генетико-географічні особливості. Встановлено, що зростання ступеня деградації за цим показником є у прямій корелятивній залежності від щільності будови та структурного стану ґрунтів, що простежується у визначеному континуумі ґрунтів: дерново-підзолисті та середньопідзолисті поверхнево-оглеєні та глеюваті підзолисто-дернові поверхнево-оглеєні буроземно-підзолисті поверхнево-оглеєні.

Основні публікації з теми дисертації

1. Романів П. Фізичний стан ґрунтів Передкарпаття та його екологічне значення // Вісн. ЛНУ імені Івана Франка. Серія геогр. - 2004. - Вип. 30. - С. 278-281.

2. Романив П.В. Структурное состояние серых лесных почв при окультуривании // Человек и почва в ХХІ веке. Тезисы Всеросс. Конф. “VІІ Докучаевские молодежные чтения” в рамках Междунар. Форума “Сохраним планету Земля”. - СПб., 2004. - С. 62-63.

3. Позняк С.П., Романів П.В. Генетико-географічна диференціація щільності будови ґрунтів Передкарпаття // Вісн. ЛДАУ: Агрономія. - Львів, 2005. - № 9. - С. 392-395.

4. Позняк С.П., Романів П.В. Фізична деградація ґрунтів Передкарпаття. Наук. Вісн. Чернів. ун-ту.: Біологія. - Вип. 259. “Рута”, 2005. - С. 68-73.

5. Романів П.В. Оцінка фізичного стану ґрунтів Передкарпаття // Агрохімія і ґрунтознавство. - Харків. - 2006. - С. 149-151.

6. Романів П.В. Фізична деградація ґрунтів Передкарпаття як деструктивний екологічний процес. Тези доп. І Всеукр. науково-практ. конф. “Географія та екологія: наука і освіта”. - К.: “Інтерлінк”, 2006. - С. 133-135.

7. Романів П.В. Кількісно-якісна оцінка макроструктури ґрунтів Передкарпаття // Наук. Вісн. ВДУ ім. Л. Українки. - Сер. Географія. - Луцьк, 2006. - № 2. - С. 152-158.

8. Романів П.В. Агрогенний вплив на фізичний стан ґрунтів Передкарпаття // Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. - 2006. - Вип. 33. - С. 350-358.

9. Романів П.В. Генетико-екологічна обумовленість шпаруватості та аерації ґрунтів Передкарпаття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського . Серія: Географія - Вінниця, 2006. - Вип. 12. - С. 95-100.

Размещено на Allbest.ru