Субкиснева зона Чорного моря: генезис і роль в формуванні просторово-часової мінливості біогеохімічної структури вод основного пікноклину

Зазначене збільшення середньої товщини субкисневої зони від t=0.4 в 60-х роках до t=0.9 в 1986 році (рис. 2) сталося внаслідок зміни положення шару оксиклину на t=0.35, тоді як зміна положення межі анаеробної зони не перевищує t=0.15. Враховуючи, що вертикальний градієнт концентрації кисню в шарі оксиклину істотно перевищує еквівалентний градієнт концентрації сірководню на межі анаеробної зони, був зроблений висновок про те, що витрати кисню істотно перевищують витрати сірководню. Для того щоб пояснити уявну суперечність, ми зробили припущення, що окиснення осідаючої завислої органічної речовини нарівні з окисненням сірководню істотним чином впливає на бюджет і розподіл кисню в шарі основного пікноклину. Тоді різкий зсув в положенні верхньої межі субкисневої шару (рис. 2) і зміна всього запасу кисню в шарі оксиклину могли бути спричинені збільшенням потоку осідаючої завислої органічної речовини.

Припущення про те, що окиснення завислої органічної речовини може грати визначальну роль в бюджеті кисню, було підтверджене даними про еквівалентні зміни в розподілі інших біогеохімічних параметрів, насамперед в розподілі біогенних елементів, оскільки при окисненні органічної речовини продукція нітратів, амонію і фосфатів пов'язана з споживанням кисню, як це представлене рівняннями 1 - 4.

Витрата кисню на окиснення завислої органічної речовини вирішує проблему “надмірного” потоку кисню на верхній межі субкисневої зони і пояснює той факт, що зміни в положенні верхньої і нижньої межі субкисневої зони Чорного моря (рис. 2) не узгоджені між собою. Пояснюється це тим, що різні за своєю природою процеси визначають еволюцію нижньої і верхньої межі субкисневої зони.

Аналіз сучасних уявлень про особливості і еволюцію біогеохімічної структури вод основного пікноклину і анаеробної зони Чорного моря показує наявність двох якісно різних трендів в розподілі сірководню у водах Чорного моря (рис. 3). Розподіл сірководню характеризувався відсутністю стійкого тренду в найбільш глибокій частині анаеробної зони і, можливо, навіть відображував зменшення концентрацій сірководню у верхній частині анаеробної зони до середини 70-х років (рис. 3). Проте пізніше в розподілі сірководню виявилася стійка тенденція до зростання концентрацій у всій анаеробній зоні. Коефіцієнт кореляції для лінійних трендів змінювався від 0.88 до 0.97 і при наявній кількості даних підтверджує зростання запасу сірководню в анаеробній зоні Чорного моря. У середньому концентрація сірководню збільшувалася з швидкістю 0.8 - 2.2 мкмольл-1рік-1.

З іншого боку ми можемо оцінити можливе зростання концентрацій сірководню для опублікованих даних про зростання рівня первинної продукції. Так, приймаючи величину первинної продукції рівної 300 г См-2рік-1 для 80-х і 100 г См-2рік-1 для 60-х років, а також припускаючи, що 5 - 25% органічного вуглецю, який щорічно утворюється та поступає зі завислою речовиною в анаеробну зону моря, ми можемо оцінити збільшення концентрації сірководню величиною 0.2 - 1.0 мкмольл-1рік-1, що досить добре погоджується з поданими в роботі результатами експедиційних досліджень.

Гіпотеза балансу сірководню в Чорному морі, що звичайно приймається припускає, що наявні джерела і стоки сірководню перебувають в стані рівноваги. Однак відомо, що рівень первинної продукції збільшився, принаймні, в 3 рази за останні 3 десятиріччя. Таке збільшення продукції органічного вуглецю повинне було закономірно привести до збільшення потоку завислої органічної речовини, в тому числі - потоку завислої органічної речовини в анаеробну зону моря і продукції сірководню. Важливо зазначити, що зменшення запасу кисню в аеробній зоні моря повинне також приводити до збільшення частки органічної речовини, яка не встигає окиснитися, і попадає в анаеробну зону, збільшуючи продукцію сірководню. Це дозволило зробити висновок про те, що стійкий розподіл сірководню в анаеробній зоні Чорного моря повиний бути швидше винятком, ніж правилом (рис. 3).

Узагальнюючи результати аналізу стехіометричних відношень в розподілі біогенних елементів в Чорному морі (рис. 8) можна зробити висновок про те, що:

Розподіл біогенних елементів в значній мірі визначається процесами регенерації завислої органічної речовини в аеробній і анаеробній зоні моря.

Зміни в розподілі і запасі біогенних елементів, а також зміни в положенні верхньої межі субкисневої зони спричинені насамперед збільшенням в надходженні сполук азоту.

Біогенні елементи, що надходять в Чорне море з річковим і береговим стоком, не нагромаджуються на шельфі, а ефективно переносяться в анаеробну зону глибоководної частини моря.

Збільшення надходження азоту, яке перевищує еквівалентне збільшення в надходженні фосфатів і силікатів, приводить до активізації додаткових джерел цих біогенних елементів всередині екосистеми моря і інтенсифікує перенесення цих елементів в анаеробну зону моря.

Аналіз стехіометричних відношень вмісту і змін в вмісті амонію і сірководню в анаеробній зоні Чорного моря дозволив завершити формування гіпотези про процеси, що визначають структуру і еволюцію субкисневої зони Чорного моря. У даній роботі нами було показано, що відношення приросту запасу, також як і концентрацій, що спостерігаються, амонію і сірководню істотно вище теоретичного значення, що становить 16:53 (рівняння 4). Ця відмінність особливо велика для верхньої частини анаеробної зони (рис. 9).

Жоден з відомих процесів видалення сірководню не може забезпечити скільки-небудь істотної зміни відношення концентрацій амоній/сірководень. Разом з тим, результати розрахунків показували, що кількість кисню, що поступає з водами Босфорської суміші достатня, щоб пояснити дефіцит сірководню, що спостерігається.

Таким чином, вертикальний потік кисню з шару оксиклину витрачається на окиснення осідаючої органічної речовини, а горизонтальний потік кисню з водами Босфорської суміші визначає окиснення сірководню та існування субкисневої зони в Чорному морі. Причому аналіз стехіометричного відношення концентрацій і приросту запасу амонію і сірководню показує, що частка сірководню, що окисляється всередині анаеробної зони Чорного моря, має складати не менше за 40% загальної кількості сірководню, що окисляється в Чорному морі.

4. Еволюція біогеохімічної структури субкисневої зони Чорного моря. Той факт, що основні процеси, що визначають формування і еволюцію структури субкисневої зони, принципово різні для її верхньої і нижньої межі, означає, що еволюція субкисневої зони визначається не стільки процесами всередині, скільки в шарах, що примикають до її верхньої і нижньої межі. Аналіз даних про сезонну мінливість інтенсивності первинно-продукційних процесів в фотичному шарі Чорного моря, а також сучасних уявлень про формування розподілу і характеристик завислої органічної речовини, припускає можливість значних змін в структурних характеристиках субкисневої зони по акваторії моря всередині року.

На відміну від кисню, розподіл сірководню, а разом з ним і положення нижньої межі субкисневої зони відносно умовної густини слабо міняється від одного району Чорного моря до іншого, також як і від одного сезону до іншого. Це було пояснене тим, що горизонтальний потік кисню з водами Босфорської суміші, що визначає значною мірою динаміку межі анаеробної зони, змінюється при переході від одного сезону до іншого не так сильно, що знаходить відображення в слабій просторово-часовій мінливості нижньої межі субкисневої зони.

Підсумовуючи результати аналізу еволюції субкисневої зони Чорного моря, можна зробити такі висновки:

За період, що розглядається з 1960 по 1995 рік середня (по акваторії моря) товщина субкисневої зони змінювалася від 0.4 до 0.9 одиниць умовної густини (від 34 до 51 м), причому 70% цих змін визначалися варіаціями в положенні верхньої межі субкисневої зони і шару оксиклину (рис. 2).

У весняний період 1993 і 1994 рр. при переході від одного району моря до іншого товщина субкисневої зони змінюється від 0.35 до 0.8 одиниць умовної густини (від 30 до 70 м), в той час як в осінній період 1993 року товщина субкисневої зони відносно умовної густини змінювалася слабо, відбиваючи в основному просторові варіації вертикальної стратифікації вод основного пікноклину.

Особливості сезонної, міжрічної і багаторічної динаміки біогеохімічної структури субкисневої зони і вод основного пікноклину Чорного моря відбивають насамперед зміни в експортній продукції (величині потоку завислої органічної речовини з фотичного шару моря), що визначає як споживання кисню в шарі оксиклину, так і продукцію сірководню в анаеробній зоні моря. Зміни в товщині субкисневої зони, пов'язані із змінами в розподілі кисню в шарі оксиклину і сірководню у верхній частині анаеробної зони, супроводяться еквівалентними змінами в розподілі і запасі нітратів, амонію, фосфатів і силікатів в шарі основного пікноклину.

5. Роль потоків кисню, сірководню, нітратів, амонію і відновлених форм заліза і марганцю в формуванні біогеохімічної структури вод основного пікноклину. Для розрахунку вертикальних профілів коефіцієнтів дифузії і швидкості адвекції в роботі використовувалася 1,5-вимірна стаціонарна модель вертикального обміну в Чорному морі, яка заснована на рішенні оберненої задачі для розподілу температури і солоності (густини) при відомих джерелах тепла і солі. Головною відмітною особливістю профілів коефіцієнтів дифузії і швидкості адвекції, що отримуються в рамках даної моделі, є те, що профілі потоків, що розраховуються гідрохімічних компонент узгоджені і не порушують принцип стаціонарності відносно гідрологічних характеристик Чорного моря.

Модель описує процес залучення чорноморських вод в середиземноморські у верхній частині основного пікноклину і процес розшарування і залучення вод суміші, що утворилася в шарі нижнього пікноклину і анаеробної зони Чорного моря. Така схема відповідає сучасним уявленням про вентиляцію Чорного моря сумішшю середземноморських і чорноморських вод, т.з. “Босфорська суміш”. Потрібно зазначити, що модель, яка використовується в даній роботі припускає, що велика частина середземноморських вод в складі суміші, що утворюється захоплюється водами основного пікноклину, формуючи горизонтальний потік різних речовин, і лише мала частина досягає придонного шару вод. У цьому складається принципова відмінність між цією моделлю і моделями, що раніше використовувалися, в яких припускалося, що середземноморські води надходять в основному в найбільш глибокі і придонні шари Чорного моря.

Отримані профілі розподілу кисню, сірководню, нітратів, амонію, відновлених форм заліза і марганцю і профілі коефіцієнта дифузії і швидкості вертикальної адвекції використовувалися для розрахунку вертикальних потоків цих речовин (рівняння 9). Профілі споживання/продукції являють собою результат чисельного диференціювання потоків цих речовин по глибині (рівняння 10).

(9)

(10)

Отримані дані про потоки і швидкість споживання/продукції, докладний аналіз яких представлений в дисертації (розділ 2.4.2.), дозволили уперше дістати оцінки вертикальних і горизонтальних потоків кисню, сірководню, нітратів, амонію, відновлених форм заліза і марганцю, узгоджених з термохалінною структурою, що спостерігається і фізичними процесами вентилювання вод Чорного моря, оцінити внесок різних процесів до бюджету кисню і сірководню.

Отримані в даній роботі дані про потоки і швидкість продукції/споживання кисню, нітратів, амонію і сірководню значно відрізняються від загальноприйнятих уявлень про бюджет і кругообіг цих речовин в Чорному морі. Основні відмінності можуть бути подані в такому вигляді:

Вертикальний потік кисню витрачається в основному на окиснення осідаючої органічної речовини, і цей процес відбувається в основному вище за субкисневу зону; лише мала частина вертикального потоку кисню витрачається в різних окисно-відновних процесах в субкисневій зоні.

Річний потік нітратів з шару оксиклину приблизно дорівнює їх запасу в цьому шарі вод, що говорить про високу швидкість обороту азоту в аеробній зоні моря і підтверджує можливість істотних змін в розподілі нітратів за короткий час.

Зустрічні потоки нітратів і амонію в субкисневу зону еквівалентні, що підтверджує існуюче припущення про активно протікаючі процеси денітрифікації, які можуть забезпечувати ефективне видалення азоту і запобігати потоку азоту з анаеробної зони у вищерозташовані шари вод.

Сірководень, що продукується в основному внаслідок протікання процесу бактеріальної сульфатредукції, окислюється як на межі, так і всередині анаеробної зони. Потік кисню з водами Босфорської суміші визначає окиснення 2/3 загальної кількості сірководню, що окисляється в Чорному морі всередині анаеробної зони. Цей процес визначає аномальну поведінку відношення концентрацій амонію і сірководню, яке істотно перевищує теоретичне значення поблизу межі анаеробних вод, але наближається до такого на глибині t=16,9.

6. Природні і антропогенні чинники в еволюції субкисневої зони Чорного моря. У останні роки різні зміни в екосистемі Чорного моря пояснювалися впливом антропогенного навантаження і однозначно сприймалися як деградація цього морського басейну, яка безперервно продовжується. У даній роботі показано, що дані про багаторічні зміни в розподілі кисню, нітратів, а також силікатів підтверджують “позитивні” зміни в екосистемі моря, які полягають в збільшенні концентрацій і запасу кисню в аеробній зоні моря і зменшенні запасу біогенних елементів в середині 90-х років. В цей же час припущення про зменшення антропогенного навантаження навряд чи відповідає дійсності, оскільки опубліковані дані дозволяють говорити про деяку стабілізацію, але не істотне зменшення надходження біогенних елементів з береговим стоком. Аналіз даних, представлений на рис. 10, дозволяє пояснити “поліпшення” в структурі екосистеми Чорного моря, яке спостерігалося в першій половині 90-х років не стільки змінами антропогенного навантаження, скільки змінами клімату. Дійсно, у разі постійного рівня первинної продукції, тобто постійного потоку завислої органічної речовини з фотичного шару моря, концентрація кисню в шарі основного пікноклину має бути лінійною функцією інтенсивності вентиляції. Враховуючи, що інтенсивність вентиляції і потоку кисню у верхній і середній пікноклин Чорного моря залежить насамперед від інтенсивності перемішування поверхневих вод в зимовий період року, температура води в середньому пікноклині може бути показником інтенсивності вентиляції цього шару. У цьому випадку повинна спостерігатися обернена залежність між концентрацією кисню і температурою.

Дані, представлені на рис. 10, дозволили виділити два періоди в еволюції Чорного моря з 1960 по 1995 рр., для кожного з яких характерна лінійна залежність концентрації кисню в середньому пікноклині від температури: до 1975 і після 1985 року.

З 1975 по 1985 рік концентрація кисню в пікноклині Чорного моря меншала, незважаючи на те, що меншала і температура цього шару вод. Останнє дозволяє стверджувати, що саме в цей період збільшення рівня евтрофикації моря істотно перевищувало компенсаційні можливості Чорного моря.

Аналіз змін в розподілі температури і кисню в шарі основного пікноклину після 1986 року важливий для розуміння сучасного стану і можливої еволюції біогеохімічної структури Чорного моря в найближчому майбутньому. Стабілізація, що спостерігалася на початку 90-х років і навіть деяке поліпшення в стані екосистеми Чорного моря були результатом збільшення потоку кисню в період “холодних” 1984 - 1985 і 1992 - 1993 років, який компенсував додаткове споживання кисню, спричинене збільшенням потоку завислої органічної речовини. Враховуючи, що періоди, сприятливі для інтенсивного вентилювання шара основного пікноклину Чорного моря, є досить рідкою квазіперіодною подією, можна припустити, що наступ “теплого” періоду призведе до істотного зменшення запасу кисню в аеробній зоні моря і загального погіршення стану екосистеми моря.

З порівняння даних про річну продукцію сірководню в 60-і роки і в кінці 80-х - початку 90-х з кількістю сірководню, яка може бути окиснена киснем Босфорської суміші в анаеробній зоні моря, був зроблений висновок про те, що окиснення сірководню дорівнювало, якщо не перевищувало, його продукції в 60-і роки, тоді як 80-і і 90-і роки характеризуються істотним перевищенням продукції сірководню над його окисненням. Головною особливістю другого етапу є істотно нестаціонарний стан екосистеми моря, відсутність балансу в бюджеті біогенних елементів, кисню і сірководню, різке зниження запасу кисню в аеробній зоні моря і збільшення розмірів субкисневої зони (рис. 2). Для того щоб запобігти подальшій деградації екосистеми Чорного моря необхідно зменшити надходження біогенних речовин з береговим стоком і атмосферним випаданням в 2 - 5 раз.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації розроблена нова гіпотеза в області гідрохімічних досліджень Чорного моря, яка характеризується зміною основних уявлень про процеси, що визначають взаємодію і еволюцію аеробної і анаеробної систем і формуючих субкисневу зону Чорного моря і біогеохімічну структуру вод основного пікноклину взагалі. Основні результати дисертації можуть бути сформульовані в наступному вигляді:

Проведена інвентаризація доступних даних, а також якісна модифікація і уніфікація аналітичних методів визначення основних гідрохімічних параметрів морської води, здійснена їх інтеркалібрація; розроблені і видані міжнародні методичні посібники по використанню нових і вдосконалених методик в сучасній експедиційній практиці.

Рекомендовані схеми цільових експериментів, аналітичні методики і адаптовані набори параметрів для оптимізації досліджень і моніторингу стану як самої субкисневої зони, так і основних процесів, що визначають взаємодію аеробних і анаеробних вод Чорного моря.

Виконаний аналіз і дана експертна оцінка якості історичних гідрохімічних даних; створений інформаційний масив, який дозволив уперше (а) провести комплексні дослідження механізмів формування гідрохімічної структури і динаміки біогеохімічних полів вод Чорного моря, (б) використати дані для підготовки і створення цифрових атласів гідрохімічних характеристик, (в) розробити гідрохімічний блок географічної інформаційної системи чорноморського регіону.

Досліджена еволюція запасів і розподілів біогенних елементів, кисню і сірководню в глибоководній частині афотичної зони Чорного моря. Дана кількісна інтегральна оцінка варіацій складових бюджету для досліджених компонентів.

Досліджені закономірності просторово-часової мінливості морфологічних характеристик і біогеохімічної структури субкисневої зони Чорного моря різного масштабу.

Розроблена і обгрунтована результатами аналізу натурних даних і математичного моделювання нова гіпотеза про природу і еволюцію субкисневої зони Чорного моря, як одного з найважливіших біогеохімічних структурних елементів його вод.

Доведено, що кисень, як один з основних структуротвірних хімічних параметрів екосистеми, витрачається в товщі вод в основному на окиснення осідаючої органічної речовини поза структурними межами субкисневої зони, і лише мала частина (менше за 5%) вертикального потоку кисню утилізовується в різних окисно-відновних процесах, що протікають всередині субкисневої зони.

Виконані розрахунки потоків і побудовані схеми бюджету кисню, сірководню і азоту в шарі основного пікноклину і анаеробній зоні Чорного моря.

Встановлені закономірності окиснення і продукції сірководню у верхньому шарі анаеробної зони: значення процесів в субкисневій зоні, умови балансу і результати дисбалансу продукції і споживання сірководню.

Встановлено, що сірководень - один з основних структуротвірних хімічних параметрів екосистеми Чорного моря, який продукується в основному внаслідок протікання процесу бактеріальної сульфатредукції, окислюється як на межі, так і всередині анаеробної зони за рахунок ізопікнічного потоку кисню з водами суміші мраморноморських і чорноморських вод; останній чинник забезпечує окиснення всередині анаеробної зони не менше за 40-70% всього сірководню, що окисляється в Чорному морі.

Запропоновані методи оцінки впливу природних і антропогенних чинників на еволюцію гідрохімічної структури вод Чорного моря, що дозволяють прогнозувати можливі зміни в екосистемі басейну і визначати параметри критичного антропогенного навантаження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Рябинин А.И., Коновалов С.К. Водородный показатель (рН) вод Черного моря. // Метеорология и гидрология, 1987, №10, С.75 - 81;

2. Рябинин А.И., Коновалов С.К., Даниленко А.Ф. К вопросу о солености и распределении ионов кальция и магния в водах Черного моря. // Геохимия, 1988, №1, С.68 - 74;

3. O.Basturk, C.Saydam, I.Salihoglu, L.V.Eremeeva, S.K.Konovalov, A.Stoyanov, A.Dimitrov, A.Cociasu, L.Dorogan and M.Altabet Vertical variations in the principle chemical properties of the Black Sea in the autumn of 1991. // Marine Chemistry, 1994, V.45, No1-2, P.149 - 166;

4. Еремеев В.Н., Коновалов С.К., Романов А.С. Исследование формирования вертикальной структуры полей биогенных элементов в водах Черного моря методом пространственного изопикнического анализа. // Морской гидрофизический журнал, 1996, No.6, 23 - 38;

5. Еремеев В.Н., С.К. Коновалов, Романов А.С. Особенности распределения кислорода и сероводорода в водах Черного моря в зимне-весенний период. // Морской гидрофизический журнал, 1997, No.4, C.32 - 46;

6. Бурлакова, Л.В.Еремеева, С.К.Коновалов Сезонная и пространственная изменчивость содержания взвешенного органического вещества в деятельном слое Черного моря. // Морской Гидрофизический Журнал, 1998, №5, С.30 - 62;

7. С.К.Коновалов, А.С.Романов Спектрофотометрический и иодометрический методы определения сероводорода в Черном море: сравнение результатов анализа. // Морской Гидрофизический журнал, 1998, №4, С.70 - 80.

8. С.К. Коновалов, Е.И.Овсяный Новые данные о содержании сероводорода и кремниевой кислоты в областях глубоководных грязевулканических проявлений Черного моря. // Морской Гидрофизический Журнал, 1998, №6, С.72-78.

9. S.K.Konovalov, V.N.Eremeev, A.M.Suvorov, A.Kh.Khaliulin, E.A.Godin Climatic and anthropogenic variations in the sulfide distribution in the Black Sea. // Aquatic Chemistry, 1999, Vol.5, P.13 - 27;

10. Коноваленко В.А., Рябинин А.И., Шибаева С.А., Дегтярев А.Х., Коновалов С.К. Рентгено-флуоресцентные методики определения содержания железа, цинка, ванадия, хрома и селена в морских водах. // Морской гидрофизический журнал, 2000, №1, С.50 - 55.

11. O.Basturk, A.Romanov, S.Gokmen and S.Konovalov A Comparative Study of Spectrophotometric and Iodometric Back Titration Methods for Hydrogen Sulfide Determination in Anoxic Basins. // International Journal of Environmental Chemistry, 2000, V.77(1), P.1-13.

12. S.K. Konovalov, L.I. Ivanov, A.S. Samodurov Oxygen, nitrogen and sulphide fluxes in the Black Sea. // Mediterranean Marine Science, 2000, V.1/2, P.41-59.

13. В.Н.Еремеев, Л.И.Иванов, С.К.Коновалов, А.С.Самодуров Роль потоков кислорода, сульфидов, нитратов и аммония в формировании гидрохимической структуры основного пикноклина и анаэробной зоны черного моря. // Морской Гидрофизический журнал, 2001, №1, С.64 - 82.

14. Рябинин А.И., Коноваленко Н.А., Коновалов С.К., Лазарева Е.А., Пальчак В.И., Салтыкова Л.В. Рентгено-радиометрическое исследование гидрохимии некоторых главных ионов в воде Черного моря. // Труды ГОИН, 1988, №189, С.169-180;

15. Губанов В.И., Кондратьев С.И., Коновалов С.К. Исследование в слое сосуществования сероводорода и растворенного кислорода в Черном море в 1990 году. // Труды ГОИН, 1992, №205, С.81 - 88;

16. Рябинин А.И., Коноваленко А.И., Коновалов С.К. Рентгенофлуоресцентный анализ природных вод в тонком слое (на примере железа). // Труды ГОИН, М.:Гидрометеоиздат, 1992, No.205, С.132 - 137;

17. Коновалов С.К., Еремеева Л.В., Романов А.С., Овсяный Е.И. Isopycnal analysis in investigation of spatial variability of hydrochemical vertical structure. // Сборник научных трудов МГИ "Диагноз состояния экосистемы Черного моря", Севастополь, МГИ НАНУ, 1994, С.136 - 144;

18. S.K.Konovalov The influence of the winter ventilation processes on the hydrochemical structure of waters in the Black Sea. // Materials of the conference on “Biochemical Processes in the Arabian Sea”, US-CIS Arabian Sea Workshop, Sevastopol, 1994, P.149 - 155;

19. O.Basturk, S.Tugrul, S.Konovalov and I.Salihoglu Variations in the vertical structure of water chemistry within the three hydrodynamically different regions of the Black sea. // NATO ASI Series. Sensitivity to change: Black Sea, Baltic Sea and North Sea, edited by E.Ozsoy and A.Mikaelyan, Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2: Environment, 1997, v.27, P.183 - 196;

20. S.Konovalov, S.Tugrul, O.Basturk and I.Salihoglu Spatial isopycnal analysis of the main pycnocline chemistry of the Black Sea: seasonal and interannual variations. // NATO ASI Series. Sensitivity to change: Black Sea, Baltic Sea and North Sea, edited by E.Ozsoy and A.Mikaelyan, Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2: Environment, 1997, v.27, P.197 - 210;

21. Z.P.Burlakova, L.V.Eremeeva, S.K.Konovalov Particulate organic matter of Black Sea euphotic zone: seasonal and long-term variation of spatial distribution and composition. // NATO ASI Series. Sensitivity to change: Black Sea, Baltic Sea and North Sea, edited by E.Ozsoy and A.Mikaelyan, Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2: Environment, 1997, v.27, P.223 - 238;

22. L.I. Ivanov, S. Konovalov, V. Melnikov, A. Mikaelyan, O. Yunev, O. Baєtьrk, V. Belokopytov, Є: Beєiktepe, N. Bodeanu, A. Bologa, A. Cociasu, V. Diakonu, L. Kamburska, A. Kideys, V. Mankovsky, S. Moncheva, N. Nezlin, U. Niermann, A. Petranu, N. Shalovenkov, E. Shushkina, I. Salihoglu, L. Senichkina, Z. Uysal, V. Vedernikov, V. Yakubenko, E. Yakushev, A. Yilmaz Physical, Chemical and Biological Data Sets of the TU Black Sea Data Base: Description and Evaluation. // NATO ASI Series. NATO TU-BLACK SEA PROJECT ECOSYSTEM MODELING AS A MANAGEMENT TOOL FOR THE BLACK SEA, SYMPOSIUM ON SCIENTIFIC RESULTS, L.Ivanov & T.Oguz (eds.), Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2. Environmental Security - Vol.47(1), 1998, P.11 - 38;

23. Ц. Baєtьrk, S. Tuрrul, S. Konovalov, Э. Salihoрlu Effects of Circulation on the Spatial Distribution of Principle Chemical Properties and Unexpected Short-and Long-Term Changes in the Black Sea. // NATO ASI Series. NATO TU-BLACK SEA PROJECT ECOSYSTEM MODELING AS A MANAGEMENT TOOL FOR THE BLACK SEA, SYMPOSIUM ON SCIENTIFIC RESULTS, L.Ivanov & T.Oguz (eds.), Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2. Environmental Security - Vol.47(1), 1998, P.39 - 54;

24. L.I. Ivanov, S. Konovalov, V. Belokopytov, E. Цzsoy Regional Peculiarities of Physical and Chemical Responses to Changes in External Conditions within the Black Sea Pycnocline: Cooling Phase. // NATO ASI Series. NATO TU-BLACK SEA PROJECT ECOSYSTEM MODELING AS A MANAGEMENT TOOL FOR THE BLACK SEA, SYMPOSIUM ON SCIENTIFIC RESULTS, L.Ivanov & T.Oguz (eds.), Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2. Environmental Security - Vol.47(2), 1998, P.53 - 68;

25. S. Gokmen, A.S. Romanov, Ц. Baєtьrk, S. Konovalov A Comparative Study of Spectrophotometric and Iodometric Back Titration Methods for Hydrogen Sulfide Determination in Anoxic Black Sea Waters. // NATO ASI Series. NATO TU-BLACK SEA PROJECT ECOSYSTEM MODELING AS A MANAGEMENT TOOL FOR THE BLACK SEA, SYMPOSIUM ON SCIENTIFIC RESULTS, L.Ivanov & T.Oguz (eds.), Kluwer Academic Publishers, The Netherlands, Series 2. Environmental Security - Vol.47(1), 1998, P.55 - 64;

26. S.K.Konovalov, L.I.Ivanov, J.W.Murray, L.V.Eremeeva Eutrophication: a plausible cause for changes in hydrochemical structure of the Black Sea anoxic layer. // NATO ASI series. ENVIRONMENTAL DEGRADATION OF THE BLACK SEA: CHALLENGES AND REMEDIES. S. Besiktepe et al. (eds.), Kluwer Academic Publishers, The Netherlands Series 2. Environmental Security, 1999, V.56, P.61 - 74;

27. Konovalov S.K., Eremeev V.N. Monitoring of Climate and Human-Induced Changes in the Structure of the Black Sea Ecosystem: Achievements and Gaps. // Proceedings of the World Federation of Scientists Working Group on Water and Pollution: Monitoring Black Sea Environmental Conditions, Erice, Italy, 27 February - 4 March 1999, Published by The World Federation of Scientists, 1999, V.3, P.69 - 98;

28. T.Oguz, S.Besiktepe, O.Basturk, I.Salihoglu, S.Konovalov, D.Aubrey CoMSBlack-92a. // Report of the Physical and Chemical Intercalibration Workshop 15-29 January 1993 - CoMSBlack93-012 Technical Report, May 1993, 132p;

29. S.Konovalov, A.Romanov, I.Salihoglu, O.Basturk, S.Tugrul, S.Gokmen Intercalibration of CoMSBlack-93a chemical data; unification of methods for dissolved oxygen and hydrogen sulfide analyses and sampling strategies of CoMSBlack-94a cruise. // Report of Institute of Marine Sciences, Erdemli - Turkey, March, 1994, 26p;

30. O.Basturk, A.Cociasu, A.F.Gaines, S.K.Konovalov, S.Moncheva, Y.R.Nalbandov, I.Salihoglu, S.Tugrul, V.I.Vedernikov, S.V.Vostokov “Report of the NATO TU-Black Sea chemistry group meeting for the initiation of a data base and evaluation of the existing biochemical data in the Black Sea riparian countries held in Erdemli-Turkey on 17-28 April 1995” // Printed in the Institute of Marine Sciences Middle East Technical University, P.O.Box. 28, 33731 Erdemli-Icel Turkey, 29p;

31. Л.В.Еремеева, В.В.Долотов, С.К. Коновалов Концепция, классификация и структура организации базы знаний по гидрохимическим элементам в морской воде (ЭПС ГИДРОХИМИЯ). // Системы, основанные на океанологических знаниях и данных. (ред. чл.-корр. НАНУ В.Н.Еремеев, д.ф.-м.н. А.М.Суворов). Нац. научно-технгич. совет по пробл. Мирового океана НАМИТ при Каб. Мин. Украины Комиссия по проблемам Мирового океана НАН Украины Морской гидрофизически институт НАН Украниы, Севастополь, 1995, 139с. Раздел 2.8, с.83 - 89;

32. В.А.Иванов, А.Ю.Митропольский, А.М.Суворов, С.К. Коновалов, В.В.Зима Комплексные гидрофизические, гидрохимические, гидробиологические и геоэкологические исследования в 31-м рейсе научно-исследовательского судна "Профессор Колесников". // Препринт МГИ НАНУ, 1995, 50с;

33. Л.В.Еремеева, С.К. Коновалов, А.С.Романов, Е.И.Овсяный, В.В.Долотов Гидрохимические исследования в 33 рейсе научно-исследовательского судна “ПРОФЕССОР КОЛЕСНИКОВ” // Препринт МГИ НАНУ, 1996, 43с.

34. S.K.Konovalov Variations of the hydrogen sulfide concentration in the Black sea. Abstracts of the American Chemical Society 214th National Meeting, September 7-11, 1997, Las Vegas, Division of Geochemistry, No.94.

35. S.K.Konovalov, V.N.Eremeev, A.M.Suvorov Environmental trends for the Black Sea as implied from changes in chemical structure. Abstracts of the reports for "Ocean fronts and related phenomena" Konstantin Fedorov Memorial Symposium, 18-22 May 1998, St.-Petersburg, Pushkin, P.82.

36. L.I.Ivanov, S.Konovalov, A.Samodurov Sulfide budget in the Black Sea. International conference - Oceanography of the eastern Mediterranean and Black Sea: Similarities and differences of two interconnected basins, 23-26 February 1999, Athens, Greece. Abstracts, P.73.

37. S.K.Konovalov, L.I.Ivanov, A.S.Samodurov Inorganic nitrogen in the Black Sea: inventory, temporal changes and budget. International conference - Oceanography of the eastern Mediterranean and Black Sea: Similarities and differences of two interconnected basins, 23-26 February 1999, Athens, Greece. Abstracts, P.77.

38. S.K.Konovalov, L.I.Ivanov, A.S.Samodurov Biogeochemical cycling of nitrogen in the Black Sea oxic/anoxic water column. 33rd International Liege Colloquium on Ocean Hydrodynamics “The use of data assimilation in coupled hydrodynamic, ecological and bio-geo-chemical models of the ocean”, Liege, Belgium, May 7-11 2001.

Размещено на Allbest.ru