Особливості вирощування зернових культур

6. Необхідно визнати, що ера дешевої їжі закінчується. Тому до проблем продуктивності сільського господарства додаються проблеми боротьби з бідністю. Багатим країнам слід задуматися про продовольчі проблеми так же само серйозно, як про фінансову кризу. Більше мільярда людей в світі живе на 1 долар у день, і зернові складають основу їх раціону. Вони вже не їдять м'яса, скорочують в раціоні овочі і не можуть більше дозволити собі триразове споживання їжі. "Якщо вартість споживчого кошика виросте на 20 % (а в деяких місцях вона вже виросла набагато більше), на рівень найбідніших опустяться ще 100 мільйонів чоловік".

7. Попри декларативні наміри ООН та країн-учасниць конференції зменшити рівень цін на продовольчі товари, позиція СОТ залишається незмінною і не надто конструктивною. Провідні країни-експортери, США, ЄС, Канада, члени Кернської групи, маючи за мету прибутки, залишаються на своїх позиціях в очікуванні результату від зростання цін. В більшості цих країн раніше існувала криза перевиробництва зерна, проте на сьогодні основні виробники масово перейшли на самозабезпечення себе альтернативними видами палива. І вони із задоволенням проковтнуть можливості, що відкриваються перед ними. А уряди їм будуть раді допомогти в цьому, оскільки в такому разі зменшується навантаження на аграрний бюджет в частині виплат компенсацій по квотах на обмеження виробництва деяких видів продукції. Голод у країнах третього світу постійно мав місце. Виділенням гуманітарної допомоги завжди вдавалося знизити рівень напруги. Так тривало десятиліттями. Ніхто ніколи особливо не переймався цими проблемами. Але сьогодні нестача продовольства відчувається в таких країнах, як Індія та Китай.

Збільшення посівних площ під ріпаком у збиток кормовим культурам викликає стурбованість. Вітчизняні експерти зазначають, що вже цього 2009 р. тенденція до такого збільшення може призвести до катастрофічних наслідків. Наприклад, у 2007 р. ціна на комбікорми підвищилася в 2,5 рази і тенденції до зниження ціни на такі складові комбікорму, як пшениця, кукурудза або соя, не спостерігається. Від цього страждає й без того не надто рентабельне тваринництво.

Серед причин виробничого характеру насамперед необхідно виділити низьку реалізацію генетичної, біологічної урожайності зернових українськими товаровиробниками.

Досвід американських та європейських фермерів підтверджує можливість на великих площах отримувати високі урожаї зернових. Так, середня врожайність зернових у США за 2006-2007 р. склала 63,8 ц/га на площі 52,6 млн. га, а середньозважена урожайність у 25 країнах ЄС на площі 50.3 млн. га за цей же період становить 48,8 ц/га. Протягом двох останніх років у Китаї на площі 82,5 млн га середня урожайність зернових становила 46.4 ц/га, а у Аргентині за цей же період - 44,2 ц/га. Прогнозні розрахунки показують, що при умові формування виробничих можливостей, пов'язаних із повним забезпеченням технологічних витрат, є всі підстави для досягнення у період до 2015 р. середньої урожайності зернових в Україні на рівні 52-55 ц/га.

Кількість зайнятих у сільському господарстві та велика енергозатратність свідчать про низьку продуктивність і технологічну відсталість зернового комплексу порівняно зі світовими конкурентами. Проблема надзвичайно низької рентабельності агробізнесу і невеликі доходи сільськогосподарських виробників не дозволяють інвестувати достатньо для розвитку галузі. Подальше зростання цін на нафту буде й надалі стимулювати продуктову інфляцію. Надзвичайно низька ефективність виробництва сільськогосподарської продукції може звести нанівець будь-які конкурентні переваги. На сьогодні конкурентними перевагами прийнято вважати велику кількість землі, придатної для обробки, достатні водні ресурси, вдале географічне місцезнаходження до основних ринків споживання продукції .

Зважаючи на ситуацію, що склалася на міжнародному ринку сільськогосподарської продукції, необхідно виділити наступні важливі моменти.

По-перше, ціни на продовольство в усьому світі й надалі зростатимуть, і це тільки початок. Навіть якщо нам вдасться вивести рівень, на ціни це майже не вплине, оскільки головна причина зростання - нафта. Ціни на нафту і енергоносії підвищують вартість циклу виробництва й доставки продуктів, а також спричиняють інфляційний тиск.

По-друге, аналіз тенденцій розвитку зернового господарства протягом останнього часу засвідчує наявність складних, обмежуючих подальший інтенсивний розвиток галузі причин.

По-третє, сьогодні нарешті багатьом стало очевидно, що земля і прісна вода такі ж за цінністю ресурси, як нафта й газ. Тому питання природокористування повинно негайно вийти на міжнаціональний рівень і стати одним із пріоритетів у цілому народу, адже боротьба за ресурси буде тільки загострюватись.

По-четверте, модель централізованого управління інтересами потенційних конкурентів на міжнародному ринку, де діють уже інші конкурентні механізми, може бути використана і в Україні. Це з успіхом демонструють інші країни. І останнє, боротьба з продовольчою кризою полягає не тільки в поліпшенні виробничих ресурсів АПК, а насамперед, мабуть, у боротьбі з бідністю. Важливо усвідомити, що коли рівень життя країн Азії й надалі зростатиме такими темпами, то ніякі бар'єри у вигляді експортних мит та квот не допоможуть, оскільки внутрішній ринок повинен бути забезпечений у першу чергу.

Висновки

Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь-якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Зерно є одним з найпоширеніших товарів як світового, так і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, а зерновий ринок - один з найбільш досконалих та прогнозованих у світі. Він завжди був і є об'єктом підвищеної уваги з боку уряду, бізнесменів, науковців міжнародної спільноти.

На міжнародному рівні ринок зерна представлений такими провідними експортерами цієї продукції як США, Канада, Франція та іншими. Світовий ринок зерна - це система правових відношень, які виникають між суб'єктами різних країн світу в процесі виробництва зерна, його зберіганні, торгівлі та використанні на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямків реалізації та визначення цін, а також міждержавного контролю за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна.

Суттєво на процес позиціонування впливають, як ми вважаємо, такі чинники: умови, пов'язані з товаром, умови ринку, умови, пов'язані з діяльністю фірми, підприємства, країни.

Зерно як товар відноситься до групи промислових товарів і являє собою товар-сировину, необхідну для виготовлення продуктів першої необхідності. Специфіка виробництва визначається насамперед невідповідністю періоду виробництва та робочого періоду, тобто характеризується сезонністю. Самі процеси виробництва зернових взаємопов'язані та визначаються основним засобом та предметом виробництва - якістю землі та інтенсивністю її використання.

Позиціювання зерна, відповідно, має суттєву специфіку як по відношенню до непромислових товарів, до промислових товарів як товарів-сировини непродовольчого типу: ліс, нафта, вугілля тощо, а також - власне сільськогосподарських товарів.

Зерно виробляється у різних країнах світу дрібними виробниками і на ринок представляється маркетинговими посередниками, котрі закуповують зібране зерно, класифікують його за певними типами, ви дами, сортами, організовують зберігання, транспортування та збут, оскільки зерно - це товар, який вимагає специфічних умов зберігання і за відсутністю яких швидко псується. Разом з цим у системі зовнішньоекономічної діяльності такі посередники частіше не пов'язані ні організаційно, ні фінансово з виробниками сільськогосподарської продукції, широко використовуються неефективні бартерні схеми та операції з сировиною.

Як товар зерно майже не рекламується традиційними засобами (реклама на телебаченні, реклама виробника, реклама торговельної марки-посередника чи виробника), тобто зерну зазвичай не присуджується торговельна марка, як наприклад, для окремих сільськогосподарських продуктів типу молока, фруктів та овочів.

Пропозиція зерна на товарному ринку зумовлюється природно-кліматичними умовами країни-виробника, рівнем зернової інфраструктури. Тому пропозиції на ринках різних типів досить обмежені, з одного боку, а з іншого - можуть, залежно від врожаю, перевищувати попит.

В цілому пропозиції зерна зумовлюються великим оптовим продажем, звідси - середня ціна товарної одиниці частіше невисока, проте транспортування від виробника до споживача становить досить складний процес та суттєво впливає на систему формування та підвищення ціни. Крім цього, ціна ринку зернових зумовлюється загальними тенденціями інших ринків: нафти, транспорту тощо, тобто суттєво визначається як виробничою, так і ринковою інфраструктурою.

Досить незначна частина крупних виробників прагне реалізовувати зерно безпосередньо промисловим виробникам, проте зазвичай лише в межах внутрішнього ринку. Це зумовлює факт укладання довгострокових контрактів між споживачами та посередниками, часто посередниками виступають державні фірми певної країни, які уособлюють власне країну.

Схожість різного типу зерна між собою обмежує процес стимулювання його збуту. Тому провідними факторами, що впливають на процес його позиціонування є насамперед якість та ціна, що забезпечуються чітко розробленою системою управління як процесів виробництва, так і процесів реалізації зернових на внутрішньому та міжнародному товарному ринках.

Ціна зернових в цілому коливається у межах сільськогосподарського року і характеризується найнижчим рівнем у січні місяці та перед початком весняно-польових робіт. Разом з цим, залежно від кліматичних факторів, врожайності певного року ціна вільного ринку може суттєво коливатися. Так, конкуренція ринку зернових не може бути основним та єдиним механізмом координації виробництва, який діє через систему цін та ринків. Так, наприклад, у разі несприятливих природно-кліматичних особливостях господарства по-суті можуть бути повністю позбавлені прибутку. Тому, у зв'язку з необхідністю безперервного відтворення зернових, важливим чинником також є вплив держави, з одного боку, як важливого чинника законодавчого регулювання процесу виробництва та збуту зазначеного товару, а з іншого - наявність високорозвиненої системи інфраструктури, яка забезпечує та регулює попередні чинники позиціювання - якість та ціну. Так, аграрно-промисловий комплекс зернових різних країн детермінується різнорідними формами власності при майже незмінній ідентичності товару, що передбачає посилення конкуренції як у межах окремої країни, так і у межах певних регіонів світу (відсунення, наприклад, на другий план, здавалося традиційних маркетингових досліджень як польовий аналіз тощо). Отже, економічні відносини, не зважаючи на достатньо високу конкуренцію на світовому ринку зерна, часто зумовлюються правовою базою міждержавного регламентування, стандартизації та управління, що характеризує в цілому ринок зерна з позицій глобального ринку - потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використовуючи схожі інструменти продажу та маркетингових комунікацій.

Поряд з цим, відносини між партнерами зерно продуктового комплексу, на відміну від інших аграрних ланок, мають, відповідно, певні особливості, пов'язані з тим, що зерно як сировина піддається тривалому зберіганню на складах, зручна для формування великих товарних партій та переміщення їх на далекі відстані будь-яким транспортом, у тому числі відвантаження на експорт. Тому для процесу реалізації зернових характерним є насамперед кількаразовий перепродаж після придбання його безпосередньо у виробника. У такий спосіб, з одного боку, відбувається послідовне підвищення ціни на сировину, а з іншого боку - спостерігається зниження ціни виробника, з метою найбільшого отримання прибутку посередником. Це, безумовно, є негативним фактором розвитку ринку зернових.

Список використаних джерел

1. География мирового хозяйства Ю.Г. Липец, В.А. Пуляркин, С.Б. Шлихтер. - М.:Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999 - 400с.: ил.

2. Географія світового господарства (з основами економіки): Я.Б. Олійник, І.Г.Смирнов - К.:Знання, 2011. - 640с., 28с. іл.

3. Економічна і соціальна географія світу: за ред. Кузика С. П. - Львів: Світ, 2003. - 672 с.

4. Основи суспільної географії О.Г. Топчієв.-Одеса: Астропринт, 2009.-544с.

5. Рослинництво О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко М. А. Білоножко - К. : Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

6. Суспільно - географічні дослідження: методологія, методи, методики О. Г. Топчієв: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2005. - 632 с.

7. Програма “Зерно України - 2015”. -- К.: ДІА, 2011. -- 48 с.

Размещено на Allbest.ru