Бюджетний дефіцит та його вплив на економіку країни

Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік, а на середньостроковий період розробляється па п'ять років. Державна програма економічного і соціального розпитку України па коротко строковий період, яка розробляється щороку, має бути узгодженою з проектом Державного бюджету України на відповідний рік ще на стадії планування їх показників та визначеним результатів.

З метою реальності оцінки впливу розвитку суспільно-економічної ситуації на визначення планових передбачень доходів бюджету у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на наступний рік повинні бути відображені і детально викладені з обґрунтуванням усіх показників фінансової можливості держави:

- аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки бюджету; цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у наступному році і середньостроковій перспективі;

- система заходів щодо реалізації бюджетної та податкової політики з визначенням пріоритетів та мети у виконанні зобов'язань держави;

- основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; -перелік державних цільових програм, що фінансуватимуться в наступному році за рахунок коштів бюджету України;

- показники розвитку державного сектора економіки, зокрема : отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств тощо,

- вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни.

Удосконалення бюджетного процесу потребує також додаткової організаційної перебудови діяльності міністерства фінансів. Разом із виконанням функції поточного бюджетного планування воно повинно слідкувати за виконанням бюджету, забезпечувати за допомогою цього реалізацію державної макроекономічної політики.

Необхідно також зміцнити систему підготовки звітних матеріалів, зорієнтувати її на конкретного споживача, що сприятиме поліпшенню управління бюджетними ресурсами.

Скорочення хоч би яких бюджетних видатків завжди досить болюче питання. Такі дії зачіпають інтереси працівників окремих галузей, у першу чергу соціально-культурної сфери, і, як правило, призводять до скорочення чисельності працюючих, зменшення контингентів, які обслуговуються бюджетними установами. При цьому слід мати на увазі й те, що є видатки, які ні за яких умов не можуть бути скороченими. Так, наприклад, якщо у сфері освіти чи охорони здоровя можна скоротити відповідно прийом на навчання, кількість лікарняних ліжок, а звідси і штат працюючих, то неможливо скоротити бюджетні видатки на виплату пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ або асигнування на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу та їхнім родинам.[20]

Розраховувати, що найближчим часом буде достатньо коштів для розвязання накопичених роками фінансових і матеріально-технічних проблем у соціальній сфері, не доводиться. За цих умов слід розвивати багатоканальне фінансування установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджету, шляхом розширення додаткових освітніх послуг, інноваційної та наукової діяльності. Необхідна розробка правових і нормативних документів, які б стимулювали залучення позабюджетних коштів у сферу названих послуг.

Воднораз є нагальна потреба у здійсненні структурних перетворень у соціальній сфері. Зокрема, роботу щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів слід здійснювати з урахуванням необхідності вирішення таких питань:

- запровадження державних мінімальних соціальних стандартів, що характеризують обсяг послуг, достатніх для отримання необхідної кваліфікації;

- скорочення (де це обґрунтовано) термінів навчання у вищих освітніх закладах усіх рівнів акредитації;

- оптимізація структури вищих освітніх закладів шляхом об'єднання, ліквідації зайвих структурних підрозділів;

- застосування практики прийому випускників закладів освіти нижчого рівня акредитації на старші курси вищих освітніх закладів III і IV рівнів акредитації;

- удосконалення мережі закладів охорони здоров'я шляхом об'єднання відомчих установ з установами системи Міністерства охорони здоров'я України, приведення у відповідність наявної кількості ліжок на 10 тисяч осіб населення за встановленими урядом нормативами;

- забезпечення розвитку страхової медицини.[18]

Пошук шляхів поліпшення стану фінансування соціальної сфери повинен здійснюватися поряд із забезпеченням економного і бережливого використання наявних бюджетних ресурсів. Можна навіть за допомогою здійснення організаційних заходів досягти значного поліпшення стану справ, зокрема, шляхом встановлення лічильників тепло- і водопостачання, газу, доведення до натуральних лімітів споживання цих ресурсів, посилення контролю за правильністю та повнотою внесення орендної плати тощо.

Виконання таких функцій у повному обсязі можливе за умови обєднання зусиль усіх управлінських структур фінансової системи. Проте здійснене останніми роками відокремлення від Міністерства фінансів Державної податкової служби, а також виділення з його складу в окремі центральні органи державної виконавчої влади Державного казначейства і Контрольно-ревізійної служби України (хоча їх діяльність і спрямовується Міністерством фінансів України) не сприяє цьому, а навпаки призводить до роздрібненості у виконанні державної фінансової політики, унеможливлення проведення єдиних спрямованих дій щодо її здійснення.

Важливість досягнення результатів, які б відповідали поставленим завданням, потребує зміцнення системи управління фінансовими ресурсами, удосконалення організації роботи щодо забезпечення виконання бюджету.

Управління державними видатками повинно бути невід'ємною частиною недержавного управління. Цьому має сприяти робота щодо завершення доведення на казначейське обслуговування усіх розпорядників коштів державного бюджету, поступового впровадження казначейського обслуговування розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Також українській фінансовій системі притаманна невідповідність між повноваженнями щодо прийняття рішень і відповідальністю за надання послуг. Наприклад, без необхідних джерел доходів сесія міської ради прийняла рішення про надання додаткових пільг населенню, тобто продекларувала видатки і затвердила прихований дефіцит доходів. Тобто чинна система сприяє непрозорості виконання місцевих бюджетів. Якщо ж будуть визначені єдині правила формування і виконання бюджету на всіх стадіях їх проходження від збору, аналізу соціально-економічного розвитку територій до оплати рахунків із виписаною процедурою, то органи влади муситимуть його дотримуватися, а бюджетні установи відповідати за кожну використану гривню.

Таким чином, затвердження, впровадження і дотримання правових положень має вирішальне значення для поліпшення бюджетної системи.

На мою думку, як першочергові необхідно здійснити такі заходи щодо усунення суперечностей і невизначеності першої групи проблемних питань:

- інвентаризацію всіх прийнятих законодавчих і нормативних актів стосовно використання бюджетних коштів і контролю за ними, їх перегляд, систематизацію і підготовку змін;

- створення єдиної нормативної бази витрат бюджетних установ у розрізі кожної галузі як обов'язкової для формування обсягу місцевих бюджетів при затвердженні як державного, так і місцевих бюджетів.

Слід заборонити керівникам бюджетних установ брати зобов'язання й виконувати роботи або придбавати кошти понад затверджені бюджетом і кошторисом та затвердити механізм стягнення із посадових осіб усієї суми кредиторської заборгованості бюджетної установи, яка перевищує затверджені кошториси. Це жорсткий, але на сьогодні надзвичайно необхідний захід щодо втілення в життя законності проведення державних витрат і зменшення їх обсягів й, що надзвичайно важливо, щодо втілення в життя культу законності витрат державних коштів.

Нинішня система розподілу доходів породжує непередбачуваність, що також стримує зусилля місцевих органів влади, спрямовані на підвищення доходів. Якщо, наприклад, якийсь регіон погано спрацював щодо доходів (навіть із прямої вини його керівників), то вже інші регіони через це отримають у наступному році дотацій менше на суму відшкодування цьому регіону, тому що загальний обсяг місцевих бюджетів не буде скоригований на суму, недоотриману регіоном, який незадовільно спрацював щодо доходів, за рахунок державного бюджету.

Щоб поліпшити ситуацію із міжбюджетними запозиченнями і обігом державних коштів, пропонується:

- передбачити строгу оцінку позик і визначення платоспроможності;

- обмежити використання міжбюджетних позик для фінансування довгострокових інвестиційних проектів і проектів із розвитку інфраструктури органів влади муніципальних підприємств щодо надання тих товарів і послуг, які забезпечують суспільні блага;

- готувати позики таким чином, щоб забезпечити додаткові реальні відсоткові ставки, прив'язані до ставок, наприклад, Нацбанку;

- поліпшити неналежний поточний контроль за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, їх раціональним витрачанням, дотриманням порядку здійснення бюджетних операцій.

Слід також зазначити, що мають місце численні факти фінансування бюджетних установ за відсутності складених кошторисів, завищення бюджетних асигнувань та взяття до сплати зобов'язань на суми, що перевищують кошторисні призначення.

На сьогодні ще дуже низький рівень ефективності роботи підрозділів відомчого контролю, особливо у питаннях перевірки правильності проведених негрошових розрахунків, цільового витрачання бюджетних коштів, вартості оплачуваних ремонтно-будівельних робіт.

ВИСНОВКИ

Сам по собі бюджетний дефіцит - явище не страшне, дефіцит можна навіть назвати природним та закономірним для економіки будь - якої держави, але все на світі має свою межу. Бюджетний дефіцит до об'єму валового внутрішнього продукту країни може становити не більше 3 % , якщо ж перевищення видаткової частини над доходною більше 3%, то це є ознакою певних диспропорцій в економіці держави. Розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.

Уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Дуже важливо для економістів визначити з якою формою та видом дефіциту бюджету вони мають справу. Щоб знайти методи боротьби з ним.
Наслідком бюджетного дефіциту може стати ефект «витіснення», який веде до скорочуються інвестиції у приватний сектор та падіння доходів громадян. Влада держави повинна дуже прискіпливо ставитися до грошової маси, бо один не вірний рух відносно грошей і в економічній системі може розкрутитися інфляційна спіраль, далі, їй на зміну прийде гіперінфляція, почнуться стагфляційні процеси, і економіка опиниться у стані застою виробництва, тобто найгіршої фази економічного циклу. В 2011-2013 роки в Україні значно збільшувався дефіцит бюджету, що є негативним явищем для будь-якої країни. Від дефіцитності бюджету страждало все населення України.
В програму конкретних заходів по скороченню бюджетного дефіциту слід включити і послідовно проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни , а з іншої сприяли б скороченню держаних витрат.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. З одного боку бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу. З іншого боку, він може бути пов'язаний із необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в державі. Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників податків, максимального спрощення процедури оподаткування. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно “лікування” самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому. Отже, бюджетний дефіцит-дуже важливе питання макроекономіки, теорії фінансів, та інших наук, що вивчають дану проблему.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

6. Базилевич К. Моделювання взаємозвязків показників державного бюджету з показниками макроекономічної динаміки // Банківська справа, №3 - 2004.

7. Буковинський С. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України, №5 - 2001.

8. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В., Огонь Ц. Г., Масленнікова Т. О., Чечуліна О. О. / За ред. С. О. Булгакової. - К.: КНТЕУ, 2002.

9. Василик О.Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

10. Василик О. Бюджетна система України / К.: ЦУЛ, 2004.

11. Горрей О. Фінансування соціальних гарантій як чинник зростання суспільного добробуту // Фінанси України, 35 - 2003.

12. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. M.I. Савлука. - К.: КНЕУ, 2003.

13. Деєва Н. Стабільність і ефективність бюджетного процесу // Фінанси України, №5 - 2010.

14. Держкомстат України- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ukrstat.gov.ua/> Зведені бюджети України за 2011-2013 рр.

15. Джерела фінансування дефіциту бюджету//[Електронний ресурс] -Режим доступу <http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/012/16.php

16. Гладченко Л. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм його фінансування // Ринок цінних паперів України. - 2003. - №3-4.

17. Дьякова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. - 2008. - №10.

18. Крижанівська О. Ю. Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації // Фінанси України. - 2009. - №6.

19. Куценко Т. Бюджетно-податкова політика / К.: КНТЕУ, 2002.

20. Міністерства фінансів України// [Електронний ресурс]-Режим доступу <www.minfin.gov.ua>

21. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч.посібник. - Черкаси: Відлуння, 2003.

22. Романенко О. Р. Фінанси / К - 2003, 312с.

23. Сова О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України. - 2011. - №5.

24. Сова О. Ю. Сутність та види дефіциту державного бюджету // Фінанси України. - 2012. - №9.

25. Старостенко Г. Г., Булгаков Ю. В. Бюджетна система: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

26. Старостенко Г. Г. Бюджетна система: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

27. Формування і функціонування бюджетної системи України [Монографія] / С. О. Булгакова, О. Т. Колодій, Л. В. Єрмошенко та ін.; за заг. ред. А. А. Мазаракі. - К.: Книга, 2003.

28. Формування і функціонування бюджетної системи України / За ред. Мазаракі А. А., Булгакова С. О. - К.: Книга, 2003.

Размещено на Allbest.ru