Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року;

Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: Поступ у ХХІ століття»;

Ключовим елементом успішної інтеграції України до ЄС є досягнення певного рівня узгодженості законодавства нашої країни з правовими нормами Євросоюзу. Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою права забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах ЄС, а також створить необхідні передумови для отримання Україною статусу асоційованого члена Євросоюзу, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі.

Згідно п. 1 ст. 51 УПС, сторони визнали, що важливою умовою для зміцнення економічних звязків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства. Однак конкретні терміни виконання взятих Україною зобовязань не зазначені.

Пункт 2 Угоди визначає ті галузі, в яких матиме місце приблизна адекватність законів, зокрема: закон про митницю, закон про компанії, закон про банківську справу, бухгалтерський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорона здоровя та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструкції стосовно ядерної енергії, транспорт.

Виходячи із зазначеного, керівництвом держави розпочато роботу з метою систематизації заходів щодо інтеграції України в європейський правовий простір та виконання взятих в рамках УПС зобовязань. Президентом України видано ряд Указів, серед яких, на нашу думку, варто зазначити наступні: «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством (Європейським Союзом)» від 24 лютого 1998 року № 148/98; «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98 та «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» від 9 лютого 1999 року № 145/99.

Вище зазначені документи заклали фундамент внутрішнього забезпечення всеохоплюючої діяльності по приведенню правового поля України до норм і стандартів ЄС. Завдяки цьому практично створено таку систему в контексті правотворчості в Україні, яка забезпечує розробку і прийняття всіх без виключення нормативно-правових актів у відповідності до стандартів права ЄС та його країн-членів що наведено в додатку В.

Необхідно підкреслити, що розпочато роботу по адаптації чинного українського законодавства щодо скасування експортних мит, обмеження підвищення експортних тарифів, скасування спец експорту, уніфікації ставок акцизних зборів на товари вітчизняного виробництва та ті, що імпортуються, тощо.

Однією з форм реалізації завдань по адаптації законодавства є співпраця України з міжнародними організаціями, ефективне двостороннє співробітництво тощо. Показовим в цьому плані є членство України в Раді Європи. Конвенції цієї організації встановлюють спільні стандарти Ради Європи та ЄС. Україною ратифіковано близько 30 конвенцій цієї організації. Розпорядженням Президента України утворено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи тощо.

Проаналізований стан наближення українського законодавства до правової системи ЄС дозволяє виявити ті проблеми, що постали перед Україною, і запропонувати підходи до підвищення ефективності цього процесу. В цьому звязку зауважимо, що адаптація українського законодавства до законодавства ЄС відбувається на фоні правової реформи в Україні.

Держава повинна створювати нове законодавство, у відповідності до міжнародних принципів і стандартів, оскільки до цього часу в її правовій базі згадані принципи і стандарти просто були відсутні. Залишається практично відсутнім і цілісне законодавче поле в Україні. Так, із 30 тисяч нормативно-правових актів, що діють на території України, закони складають лише 4,6%. При цьому тільки 5 із 1295 законів містять норми прямої дії. Проблема не стільки в кількісних показниках, скільки у якісному змісті законодавства. Лише іноземну підприємницьку діяльність в Україні регулюють понад 130 законодавчих актів.

Існуюча законодавча база України є суперечливою, нестабільною і малозрозумілою. Залишаються нерозвязаними важливі питання загальнодержавного значення.

Рада ЄС прийняла спеціальне рішення, за якими правовий акт повинен бути: чітким, без зайвої довжини, не двозначним, без надмірного застосування скорочень, не містити жаргонних висловів, надто довгих фраз, незрозумілих посилань на інші тексти, ускладнень, що роблять акт складним для читання. Зрозуміло, що Україні також потрібно враховувати економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних актів законодавства, адаптованих до вимог законодавства ЄС.

Проведений комплексний юридичний та економічний аналіз виконання Україною її зобовязань згідно УПС засвідчує серйозні неузгодженості, протиріччя і навіть порушення між прийнятими нормативно-правовими актами та стандартами і нормами права ЄС. А в таких важливих сферах як підприємницька діяльність та інвестиції, поточні платежі та капітал, конкуренція та захист власності, не було прийнято відповідно до визначеного терміну вимог ЄС жодного нормативно-правового акту.

Процес гармонізації українського законодавства з системою права ЄС уповільнюється обєктивною різницею історичного та соціокультурного розвитку правових систем, діючою кадровою політикою, корупцією державних службовців та бюрократичною системою в Україні. Більше того, труднощі повязані й з тим, що у багатьох чиновників ще панують нормативні стереотипи радянського періоду. "Європеребудова" покликана змінити цей стан, адже перед адаптацією правової системи до європейських норм необхідно, перш-за все, адаптувати власну ментальність до нових реалій України та Європи.

Отже, створюючи національну державну правову систему у відповідності до «єесівських» норм, необхідно одночасно із адаптацією вже існуючих законів приймати нові, узгоджені із правовим полем ЄС, законодавчі акти. Роль найвищого законодавчого органу країни у цьому процесі абсолютна. Беззаперечним є і те, що процес адаптації законодавства України вимагає злагодженої співпраці всіх гілок влади.

Протистояння між гілками влади в Україні та гостра політична боротьба серйозно перешкоджають ефективній законотворчій діяльності парламенту.

Серед інших проблем правової системи України необхідно виділити відсутність дієвого механізму імплементації чинних правових норм.

Україна, нажаль, знаходиться ще далеко від європейських стандартів правової регламентації. Багатогранність європейського правового поля, його комплексний характер наочно свідчать про труднощі на шляху узгодження національного законодавства із загальноєвропейським. Формування правового поля держави є тривалим соціальним процесом, що органічно повязаний із змінами у всіх інших сферах життя суспільства. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння. Більш ефективному процесові наближення правового поля держави до стандартів права ЄС сприятиме впровадження наступних заходів [24]:

створення однієї цілісної системи законодавства України, оскільки розпорошеність ускладнює процес адаптації;

розробка органами державної влади в Україні "гармонограм" - графіків роботи з гармонізації законодавства для окремих галузей права;

- визначення галузевого комітету Верховної Ради України, який би забезпечував координацію та узгодження відповідної законотворчої діяльності, на кшталт спеціального підрозділу з європейської інтеграції, створеного в дослідницькому бюро польського Сейму в 1997 році;

видання Україною "Білої книги", зустрічної ЄС;

створення українсько-європейського глосарію юридичної термінології;

активне залучення іноземних експертів та максимальне використання технічної допомоги ЄС щодо адаптації українського законодавства, згідно ст. 51 п. 3 УПС;

поглиблення співпраці з міжнародними організаціями (РЄ, ОБСЄ та ін.).

Необхідно також розширити і поглибити наукові дослідження проблем адаптації та забезпечити впровадження наукових рекомендацій з цих питань у реальну практику. Абсолютно необхідно мати такі процедури, які будуть поєднувати органи державної влади із зовнішніми центрами технічної чи науково-експертної роботи. Дослідницькі інститути, наприклад, можуть співпрацювати з ними для допомоги при прийнятті рішень серйозної політичної природи і надавати допомогу при вирішенні суперечливих питань, що призведе до вироблення більш чітких і коротких формулювань в головних документах.

Тому необхідно розробити нові процедури, які будуть націлені на співпрацю з конкретними експертами по різних групах. При цьому необхідно вивчати досвід зарубіжних країн. Показовим у цьому плані є досвід найближчих сусідів України, зокрема Польщі та Росії. Вражає високий рівень вивчення європейського права нашим стратегічним партнером на Сході, який, до речі, не проголошує вступ до ЄС як пріоритет своєї політики [24]. Серед освітніх, наукових і дослідних центрів у Російській Федерації слід виділити Інститут Європи Російської Академії наук, Інститут європейського права при МГИМО, Центр порівняльного права при МГИМО та Асоціацію європейських досліджень. В деяких вузах, наприклад в Академічному правовому університеті при Інституті держава і права Російської Академії Наук, європейське право є обовязковим предметом програми навчання.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним напрямом співробітництва і обовязковою передумовою інтеграції до цієї організації. Розуміння важливості цього процесу, вдале поєднання підходів та методів щодо реалізації зближення двох правових систем дасть позитивний результат.

Отже, на даний час податкове законодавство значно змінилось завдяки набрання чинності Податкового кодексу України. В цьому документі акумульовані нормативні акти, що регулюють сплату до бюджету податків та зборів. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним напрямом співробітництва і обовязковою передумовою інтеграції до цієї організації. Розуміння важливості цього процесу, вдале поєднання підходів та методів щодо реалізації зближення двох правових систем дасть позитивний результат

3.2 Дотримання податкового законодавства в умовах євроінтеграції та відповідальність за його порушення

Основними недоліками податкової системи України є наступні :

ь на відміну від країн ЄС, податки не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави. Система формування державних доходів має в основному фіскальний характер. Регулююча функція податків не зорієнтована на стале економічне зростання, що, в свою чергу, не підвищує конкурентної позиції податкової системи України серед країн ЄС;

ь серйозним недоліком є недосконалість і нестабільність законодавства. Податкове законодавство має схожі риси з європейським законодавством, але тільки в назвах податків. Неоднозначність тлумачення податкового законодавства негативно позначається на діяльності субєктів господарювання, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів;

ь в країнах ЄС малі підприємства розглядаються як визначальний фактор у досягненні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, а також як фактор забезпечення зайнятості населення. На жаль, в Україні система спрощеного режиму оподаткування призводить до таких проблем, як: зниження мотивації підприємницької діяльності, незацікавленості субєктів господарювання у зміні свого статусу як субєктів, що мають право використовувати спрощену систему оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств. Світовий досвід і практика господарювання переконують, що важливою умовою функціонування ринкової економіки є наявність і взаємодія великих, середніх і малих підприємств та їх оптимальне співвідношення;

ь витрати на адміністрування податкової системи є надто великими і невідповідними. Діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Державної митної служби, Контрольно-ревізійної служби, розрахункової палати не є достатньо узгодженою, відсутній цілісний інформаційний простір між організаціями, що призводить до копіювальних функцій;

ь система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни конюнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні;

ь неефективний механізм розподілу податкових надходжень між центральним і місцевими бюджетами гальмує розвиток економіки в областях.

Сьогодні ПДВ є головною складовою податкової системи в 136 країн світу, що є свідченням ефективності ПДВ за будь яких умов. Фінансові надходження від ПДВ становлять одне з основних джерел формування бюджету не тільки України, а й країн ЄС. ПДВ застосовується в державах - членах, які визначають розмір його податкової ставки в межах, запропонованих законодавством ЄС. Наприклад, ставка ПДВ у Великобританії - 17,5 %, Франції - 18,6 %, в Німеччині - 16 %, Швеції - 25%, в тому числі 1% - від надходжень податку, що входить до складу вказаних ставок податку, перераховується зазначеними країнами до бюджету ЄС. Крім цього, в багатьох країнах встановлено не одну ставку, а кілька: знижену, стандартну, підвищену, нульову. Знижена ставка застосовується до товарів першої необхідності, медикаментів та медичних послуг. За підвищеною ставкою оподатковуються предмети розкоші. Величина зниженої ставки в окремих країнах коливається від 0 до 17 %; стандартної - від 12 до 23 %; підвищеної - від 25 до 33 %.

Нульова ставка в країнах ЄС встановлена на всі експортні товари. Це дає право експортерові на компенсацію ПДВ і дозволяє не включати його до ціни товару, що значно підвищує конкурентоспроможність експортних товарів. Через свою адміністративну важкість ПДВ створює певні проблеми в країнах, які ще не досягли рівня високоефективної ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - дестимулюють економічну активність або ховають її у «тінь». Застосування ставки в 20 % посилює інфляційні процеси у цілому, негативно впливає на розвиток високотехнологічних і наукоємних виробництв.

У світовій практиці ПДВ стягується на основі двох принципів: країни проходження і країни призначення. В ЄС діє перший принцип у торгівлі між країнами, а в Україні сьогодні діє другий принцип. Тому удосконалення стягнення ПДВ за принципом «країна надходження» виключає можливість незаконного отримання експортного відшкодування. Виходячи з того, що Україна прагне до позитивного значення чистого експорту, перехід на цей принцип дозволить збільшити надходження до бюджету від цього податку. Враховуючи українські реалії, реформування ПДВ доцільно здійснювати шляхом диференціації ставок у залежності від оподаткованих товарів першої необхідності та товарів розкоші. Це дозволить звільнити від оподаткування соціально значущі товари, і в такий спосіб підвищити платоспроможність населення. Так, знижена ставка має становити 10 %, стандартна - 15 % і підвищена - 20 %. Зміна діючої 0 % ставки ПДВ на таку пільгу, як звільнення від оподаткування ПДВ, не знизить рівень прибутковості підприємств експортерів та зробить неможливим незаконне відшкодування податку.

Варто надавати пільги не підприємству певної галузі, а окремому субєкту господарювання за його вклад у вирішення завдань державної економічної стратегії. Будь-яке звільнення не повинно призводити до такого викривлення конкуренції, яке поставить у невигідне становище комерційні підприємства, що сплачують ПДВ. У звязку з цим необхідно проінспектувати обґрунтованість та відповідність стратегічним національним інтересам з урахуванням можливих наслідків для зовнішньо-торгівельних відносин, надання пільг з ПДВ підприємствам автомобілебудівної, суднобудівної, літакобудівної, космічної галузей.

Податок на прибуток підприємств є другим після ПДВ важливим податком у частині наповнення бюджету. Так, його частка в середньому за останні 5 років становить 17 % доходів держави. В Європі він також є одним і основних наповнювачів бюджету, причому ставка податку не є однаковою для всіх країн-учасниць ЄС. Використовують знижені і мінімальні, базові та максимальні ставки податку. Наприклад, у Німеччині максимальна ставка - 50 %, а знижена - 36 %, у Франції максимальна - 42 %, а основна - 36%. В Іспанії застосовують знижену ставку у розмірі 26 %, основну - 35 %, у Великобританії основна ставка склала 33 %, знижена - 25 % .

Недоліком при нарахуванні та сплаті податку на прибуток є необґрунтоване розширення податкових пільг. В ЄС пільги надаються у вигляді інвестиційного податкового кредиту на певний період часу, але лише прибутковим підприємствам, що мають постійні стабільні доходи . Пільга не є важливим показником стимулювання, отже, відмовившись від пільг, можна впроваджувати знижені ставки податку. Можна встановити лише амортизаційну пільгу платникам податку на прибуток.

Акцизним збором оподатковуються товари, які не належать до речей першої необхідності, і рівень рентабельності виробництві яких досить високий. На сьогодні підакцизними товарами є тютюнові вироби, спирт етиловий та алкогольні напої, нафтопродукти. У структурі доходів бюджету частка акцизного збору за останні 5 років становить в середньому 6,3 %. В серпні 2009 року підвищилась адвалерна ставка акцизного збору на тютюнові вироби з 20% до 36% від обсягу реалізації за встановленими максимальними роздрібними цінами шляхом внесення поправки до проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік"

Незважаючи на занепокоєння виробників тютюнових та лікеро-горілчаних виробів, що при підвищенні ставок знизиться попит на продукцію, частика акцизного збору в 2009 році сягнула найвищого показника - 8 %.

В країнах ЄС ставки на акциз є значно вищими. Так, мінімальне податкове зобовязання з акцизного збору на тютюнові вироби становить не менше, ніж 57 % від ціни найбільш уживаної цінової категорії сигарет та 60 євро за 1000 штук. При цьому в таких країнах, як Франція, Великобританія, Німеччина, Португалія акцизний збір займає понад 60 % в ціні тютюнових виробів. З підвищенням ставок акцизу необхідно звернути увагу на наявність тіньового сектору, що вимагає вдосконалення системи контролю з боку державних органів за виробництвом та обігом підакцизних товарів [28].

Законодавство ЄС при регулюванні акцизного збору керується горизонтальними і вертикальними директивами. Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового регулювання всіх категорій підакцизних товарів без поділу їх на групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання за категоріями підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.

В Україні при розробці податкового законодавства доречно враховувати директиви ЄС. Витрати на адміністрування податкової системи є надто великими. З огляду на можливість наповнення бюджету шляхом ефективного адміністрування податків і митних платежів, варто підпорядковувати податкову та митну служби до Міністерства фінансів України.

Сучасна організаційна структура державної податкової адміністрації України налічує 27 ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, 48 державних податкових інспекцій у містах, 63 ДПІ в районах у містах, 99 міжрайонних ДПІ, 91 обєднаних ДПІ, 160 ДПІ у районах. Сучасна організаційна структура є досить обтяжливою, що не забезпечує цілісного інформаційного простору між організаціями та не відповідає принципам євроінтеграції [28].

Реорганізація організаційної структури податкових органів має відповідати структурі системи NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics - номенклатура територіальних статистичних одиниць) - розробленої ЄС. Вона налічує 5 рівнів [28]: NUTS 1 - територіальні одиниці найбільших областей (регіонів, економічних районів), чисельність населення від 3 до 7 млн. осіб; NUTS 2 - територіальні одиниці, що відповідають середній ланці адміністративно-територіального поділу країни, чисельність населення від 800 тис. до 3 млн. осіб; NUTS 3 - територіальні одиниці, що відповідають нижчій ланці адміністративно-територіального поділу країни (району), чисельність населення від 150 до 800 тис. осіб; NUTS 4 і 5 - місцеві (територіальні одиниці районів і мікрорайонів, населених пунктів.

Населення України станом на травень 2011 р. становить 46 млн 61 тис 403 особи. Звідси 46061403 / 7000000= 6,6; 46061403 / 3000000 = 15,4 так, NUTS 1 замість 27 ДПА повинна дорівнювати від 7 до 15. Коефіцієнт обєднаності становитиме 27 / 15,4 = 1,7; 27 / 6,6 = 4. Так, при створені округів мають обєднуватись від 2 до 4 областей.2 (46061403 / 800000 = 57,8) від 16 до 57.

Створення NUTS 3 вважаємо доцільно обраховувати, виходячи з 150-200 тис. осіб. Обґрунтовуємо це тим, що середня чисельність населення у районах -70,0 тис. осіб. Так, 46061403 / 150000 = 307; 46061403 / 200000 = 230,3. Зворотним розрахунком визначаємо кількість податкових округів 307/20 =15,3; 230/20 =11,5.

Отже, кількість податкових округів в Україні має бути найменше 12, найбільше - 15. Виходячи з вище наведених розрахунків, чисельність персоналу ДПС України скоротиться майже вдвічі. Модернізація податкової служби сприятиме: зменшенню управлінського апарату та здешевленню його утримання, рівномірному навантаженню на кожен діючий сегмент, чіткому розмежуванню прав та обовязків, що усуне дублювання та паралельне виконання функцій, сприятиме оперативному прийнятті рішень та підвищенню ефективності їх виконання. А контроль виконання планів по надходженню податків має здійснюватись Міністерством фінансів, а не органами податкової служби. Міністерство фінансів, Державна податкова та митна служби повинні працювати як один бюджетно-фінансовий механізм, скасовуючи дублюючі функції

Висновки

В курсовій роботі було зроблено наступні висновки:

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Сьогодні важко знайти державу, яка б не використовувала податки. Вони виконують такі функції: фіскальна, розподільча та соціальна. Головне завдання податків - це наповнення бюджету грошовими коштами.

Практика оподаткування використовувалася з давніх давен і в різних країнах. В Україні історія податкової політики розпочалася з проголошення незалежності, та пройшла складний шлях становлення, реформування та перетворення до умов ринкової економіки. Фактично можна виділити три етапи розвитку податкової політики в Україні.

На сьогоднішній день економічний та соціальний стан є нестійким, про що свідчить наявність в податковій системі України різноманітність пільг, якими з одного боку намагаються зрівняти нерівність між різними верствами населення, а з іншого, ситуація навпаки загострюється через необхідність формування коштів під такі пільги. Значний рівень частки соціальних податків призводить до значного податкового навантаження на не захищенні верстви населення, що створює появу нових пільг. Така податкова політика призводить до дефіциту бюджету та необхідності залучення нових коштів у вигляді податків та зборів. Вплив не прямих податків на соціальну та економічну стабільність полягає в ціноутворенні, що теж спричиняє податковий тягар на населення.

На механізм реалізації податкової політики вливають юридичні, економічні та організаційні принципи. Вона формується на всіх рівнях управління від держави до підприємства, та повинна бути гнучкою та адаптивною до змін суспільно-політичних і економічних умов. В Україні діють загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Податкову політику держави характеризують такі показники: частка податкових надходжень до бюджету у ВВП, частка податкових виплат підприємства в загальній сумі прибутку, частка податкових виплат підприємства в об'ємі реалізації, залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень, залежність критерію економічної ефективності від рівня оподаткування та інші.

6. Головними проблемами ефективності податкової політики в Україні є: відсутність в Україні дієвих регулюючих податкових інструментів, переважання прийняття рішень згідно з інтересами окремих категорій платників, а не соціально-економічних факторів, неузгодженість податкової і бюджетної політик, високий рівень податкової заборгованості в країні, значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг та інші.

7. На даний час податкове законодавство значно змінилось завдяки набрання чинності Податкового кодексу України. В цьому документі акумульовані нормативні акти, що регулюють сплату до бюджету податків та зборів. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетним напрямом співробітництва і обовязковою передумовою інтеграції до цієї організації. Розуміння важливості цього процесу, вдале поєднання підходів та методів щодо реалізації зближення двох правових систем дасть позитивний результат.

Модернізація податкової служби сприятиме: зменшенню управлінського апарату та здешевленню його утримання, рівномірному навантаженню на кожен діючий сегмент, чіткому розмежуванню прав та обовязків, що усуне дублювання та паралельне виконання функцій, сприятиме оперативному прийнятті рішень та підвищенню ефективності їх виконання. А контроль виконання планів по надходженню податків має здійснюватись Міністерством фінансів, а не органами податкової служби. Міністерство фінансів, Державна податкова та митна служби повинні працювати як один бюджетно-фінансовий механізм.

Список літератури

1. Конституція (Основний закон) України. Прийнята ВР України 28.06.96р.

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» №2464-VI, 08.07.2010р.

3. Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік» № 2857-17 від 23.12.2010р.

4. Лень В.С., Гливенко В.В. Звітність підприємства. Підручник. - К.: Каравела, 2010. - 664 с.

5. Словник сучасної економіки Макміллана / [пер. з англ.]; за ред. Девід В. Пірс - К.: Артек, 2000 - 640 с.

6. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Пер. с англ. - М: Соцэкгиз. 1962

7. Кондзелка М. Податок на прибуток за кодексом: 1 крок. «Дебет-Кредит»№8 - 2011. - С. 34-41.

8. Кондзелка М. Податок на прибуток у першому кварталі 2011 року; «Дебет-Кредит»№6 - 2011. - С. 23-29 .

9. Молдован О. Податковий кодекс №2: уряд розкриває карти / Дзеркало тижня - №29, 14-20.08.2010

10. Бездітко Ю.М., Піралієв Е.В. Співвідношення прямих і непрямих податків у податковій системі України // Актуальні проблеми державного управління в системі соціального та економічного розвитку українського суспільства, 2009 - с.60-63

11. Геєць В. Бюджетна політика в україні: проблеми і перспективи / В. Геєць // Дзеркало тижня.

Додаток А

Аналіз нормативної бази з питань податкової системи України

Додаток Б

Інституції, що забезпечують адаптацію законодавства України до законодавства ЄС

Размещено на Allbest.ru