Аналіз фінансової стійкості і оцінка ризику ймовірності банкрутства підприємства (на прикладі ТОВ "Трансінвестсервіс")

Кп = А260: П620

де А260 - підсумок ІІ розділу активу балансу.

Кп2012 = 1776,2: 7,5 = 236,8

Кп2013 = 2633,1: 849,4 = 3,10

Кп2014 = 2621,8: 2337,2 = 1,12

Таким чином, Кп має тенденцію до зниження, а у 2008 році є менш за нормативний показник.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Кз = (П380 - А80): А260

де П380 - підсумок розділу І пасиву балансу,

А80, А260 - підсумки І та ІІ розділів активу балансу відповідно.

Кз2012 = (11,3 - 25,3): 1776,2 = -0,008

Кз2013 = (33,4 - 32,4): 2633,1 = 0,0004

Кз2014 = (27,6 - 32,3): 2621,8 = -0,002

На підставі зроблених розрахунків, можна зробити висновок, що коефіцієнт забезпечення власними засобами є дуже низьким і свідчить про недостатність власних оборотних коштів у підприємства.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності та перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття за наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою, (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності відповідає фінансовому стану боржника, коли він відповідно до закону, зобов'язаний звернутися протягом місяця до господарського суду з заявою щодо порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибуткове працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, Методичними рекомендаціями пропонується проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Проте у згаданих Методичних рекомендаціях коефіцієнт Бівера помилково розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою:

Кб = (Ф220 - Ф260): (П480 +П620)

де Кб - коефіцієнт Бівера, Ф220, Ф260 - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 «Звіт про фінансові результати», відповідно П480, П620 - довгострокові ф поточні зобов'язання, наведені у рядках 480 і 620 форми №1 «Баланс».

У чисельнику коефіцієнта Бівера повинна стояти не різниця, а сума показників (чистий прибуток і амортизація).

Кб2012 = (599,4 + 5): (1782,7 + 7,5) = 604,4: 1790,2 = 0,34

Кб2013 = (862,1 + 8,5): (1782,7 + 849,4) = 870,6: 2632,1 = 0,33

Кб2014 = (973,5 + 5,3): (289,3 + 2337,2) = 978,8: 2626,5 = 0,37

Ознакою формування незадовільної структури балансу є такий фінансовий стан підприємства, за якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,17. За міжнародними стандартами значення коефіцієнта Бівера повинне знаходитися в інтервалі 0,17-0,40, коли рівень його платоспроможності оцінюється як середній. За Кб<0,17 рівень платоспроможності підприємства низький, а за Кб>0,40 - високий.

Розрахунки за методом Бівера свідчать про те, що рівень платоспроможності підприємства оцінюється як середній

Зауважимо, що коефіцієнт У.Бівера базується на інваріантному аналізі і був розроблений ще у 1966 році, з того часу з'явилось чимало нових методичних підходів до побудови моделей, що застосовуються для виявлення ймовірності банкрутства: багатофакторна регресія, дискримінантний аналіз, логістична регресія та аналіз ризиків.

Проте, ще рано стверджувати про повне вирішення проблеми. Наприклад, у нещодавно опублікованій праці У. Бівера розглядається принципово нова модель:

In hj (t) = a (t) + BXj (t)

де hj (t) - показник ризику банкрутства для компанії j у момент часу t, B - вектор постійних коефіцієнтів, X - матриця спостережень фінансових коефіцієнтів, що змінюються з часом.

У ролі фінансових коефіцієнтів використовуються показники ROA (відношення чистого прибутку до вартості повних активів), LTA (відношення повних зобов'язань до вартості повних активів), ETL (відношення прибутку до сплати податків, відсотків, обліку знецінювання плюс амортизація /EBITDA/до вартості повних активів).

Професор Е.І. Альтман застосував прямий статистичний метод, що дозволив оцінювати вагу окремих розрахункових показників; вони були включені в модель як змінні. У своїх дослідженнях Альтман, як і Бівер, використовував дані стабільних фірм і компаній, які пізніше, протягом п'яти років, збанкрутіли.

Альтман застосував методи дискримінантного аналізу для оцінки рівня комерційного ризику. Його метою було визначення можливостей використовування моделі для диференціації фірм, перед якими не стоїть загроза банкрутства, і компаній з високою вірогідністю майбутнього краху. Методологія грунтується, перш за все, на кількісних показниках (на показниках, які можна розрахувати), а так звана фінансова філософія (позиція керівництва, відповідність його дій фінансовим можливостям фірми) аналізується тільки частково, головним чином при розгляді спірних або незрозумілих результатів, як буде показано нижче. Спочатку Альтман включив в свою модель 22 фінансові коефіцієнти (незалежних змінних), які згодом скоротив до п'яти найважливіших. За допомогою свого аналітичного методу він вивів наступне рівняння надійності (показник, так звана модель Z Альтмана - «Z score model»):

Z = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5, де

коефіцієнти є вагою окремою екзогенних змінних,

Х1 = робочій капітал/активи;

Х2 = нерозподілений прибуток / активи;

Х3 = EBIT (експлуатаційний прибуток) /активи;

Х4 = ринкова вартість власного капиталу / бухгалтерска (балансова, облікова) вартість заборгованості;

Х5 = виручка (загальний дохід) /активи.

В результаті підрахунку Z - показника для конкретного підприємства робиться висновок:

якщо Z < 1,81 - дуже висока ймовірність банкрутства;

якщо 1,81 >Z < 2,7 - висока ймовірність банкрутства;

якщо 2,7> Z < 2,99 - возможно банкрутство;

якщо Z > 3,0 - ймовірність банкрутства украй мала.

Х1 2012 1776,2: 1801,5 = 0,98

Х2 2012 (-34,9): 1801,5 = -0,019

Х3 2012 599,5: 1801,5 = 0,33

Х4 2012 11,3: 1790,2 = 0,006

Х5 2012 1774: 1801,5 = 0,98

Z2012 = (1,2 х 0,98) + [1,4 х (-0,019)] +(3,3 х 0,33) + (0,6 х 0,006) + (1,0 х 0,98) = 1,18 - 0,03 + 1,09 + 0,004 + 0,98 = 3,224

Х1 2013 2633,1: 2665,5 = 0,98

Х2 2013 (-14,8): 2665,5 = -0,006

Х3 2013 864,3: 2665,5 = 0,32

Х4 2013 33,4: 2632,1 = 0,012

Х5 2013 8000,4: 2665,5 = 3,00

Z2013 = (1,2 х 0,98) + [1,4 х (-0,006)] +(3,3 х 0,32) + (0,6 х 0,012) + (1,0 х 3,00) = 1,18 - 0,008 + 1,06 + 0,007 + 3,00 = 5,239

Х1 2014 2621,8: 2654,1 = 0,98

Х2 2014 (-18,6): 2654,1 = - 0,007

Х3 2014 982,2: 2654,1 = 0,37

Х4 2014 27,6: 2626,5 = 0,010

Х5 2014 11925,3: 2654,1= 4,49

Z2014 = (1,2 х 0,98) + [1,4 х (-0,007)] +(3,3 х 0,37) + (0,6 х 0,010) + (1,0 х 4,49) = 1,18 - 0,01 + 1,22 + 0,006 + 4,49 = 6,886

Модель Альтмана дає достатньо точний прогноз ймовірності банкрутства з тимчасовим інтервалом 1-2 року.

За отриманими даними, ймовірність банкрутства підприємства украй мала.

Загалом можна сказати, що застосування методу Альтмана дозволяє прогнозувати фінансовий розвиток компанії і на даний момент використовується в світовій практиці.

В світі функціонуючої фінансової інфраструктури переважна більшість фінансових і інших показників змінюється в часі відповідно до змін макроекономічних і інших умов. Економісти з різних країн, на практиці перевіряючі безліч методів, застосовували і модель Альтмана, до різних періодів часу. Після внесення незначних коректив, в запропоновану Альтманом методологію, більшість фінансових експертів згодилася, що його прогнози відрізняються високою працездатністю і статистичною надійністю, тобто за допомогою цих моделей можна максимально точно визначати підприємства, у яких велика ймовірність фінансових «збоїв». Чим ближче банкрутство, тим більше очевидні результати, які показує модель Альтмана, як, втім, і будь-який інший метод.

Перевагою методів, подібних моделі Альтмана, є висока вірогідність, з якою передбачається банкрутство приблизно за два роки до фактичного оголошення конкурсу, недоліком - зменшення статистичної надійності результатів при складанні прогнозів щодо віддаленого майбутнього.

Існують різні неформальні критерії, що дають можливість прогнозувати вірогідність потенційного банкрутства підприємства. До їх числа відносяться:

- незадовільна структура майна підприємства, в першу чергу поточних активів. Тенденція до зростання в їх складі важкореалізуємих активів (сумнівної дебіторської заборгованості, запасів товарно-матеріальних цінностей з тривалим періодом обороту) може зробити таке підприємство нездатним відповідати за своїми зобов'язаннями;

- уповільнення оборотності засобів підприємства (надмірне накопичення запасів, погіршення стану розрахунків з покупцями);

- скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при уповільненні оборотності поточних активів;

- тенденція до витіснення у складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів дорогими і їх неефективне розміщення в активі;

- наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги у складі зобов'язань підприємства;

- значні суми дебіторської заборгованості, відношувані на збитки;

- тенденція випереджаючого зростання найтерміновіших зобов'язань порівняно із зміною високоліквідних активів;

- падіння значень коефіцієнтів ліквідності;

- нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел засобів;

- збитки, відбивані в балансі, і ін.

На своєчасне виявлення вказаних причин направлений аналіз ліквідності і поточної платоспроможності підприємства.

Фінансовий аналіз має також в своєму розпорядженні засобу, сприяючі виробленню синтетичного (системного) погляду на фінансове здоров'я підприємства. Наприклад, до найпопулярніших методів використовування фінансового аналізу відноситься пірамідальна структура фінансових коефіцієнтів, що дозволяє в рамах однієї схеми або таблиці стисло, але разом з тим наочно показати відразу декілька аспектів діяльності підприємства, розкритих фінансовим аналізом, і допомагає зрозуміти взаємозв'язок між ліквідністю, фінансовою структурою і рентабельністю компанії.

2.3 Шляхи підвищення фінансової стійкості і зниження ризику ймовірності банкрутства ТОВ «Трансінвестсервіс»

Антикризове управління (антикризовий менеджмент) стало одним з «найпопулярніших» термінів в діловому житті України. У одних випадках під ним розуміють управління фірмою в умовах загальної кризи економіки, в інших - управління фірмою, на передодні банкрутства, треті ж зв'язують поняття антикризове управління з діяльністю антикризових керівників в рамках судових процедур банкротства.

Деякі автори вважають, що антикризові заходи слід вживати, коли фінансове положення функціонуючого на ринку підприємства стає вже сумним, а перспектива банкрутства - реальною. Виходячи з цього вони повністю ігнорують діагностику загрози банкрутства на ранніх стадіях її виникнення і акцентують увагу тільки на «лікування» кризи. Інші ж, вважають подібний підхід неприйнятним. Так, наприклад, в своїй книзі» Справочник кризисного управляющего " професор Уткін Е.А. писав:

«Подобный подход - это все равно что «ставить телегу впереди лошади». Главное в антикризисном управлении - обеспечение условий, когда финансовые затруднения не могут иметь постоянный, стабильный характер. Речь о банкротстве при таком подходе быть не должно, поскольку должен быть налажен управленческий механизм устранения возникающих проблем до того, пока они не приняли необратимый характер.»

Деякі ж автори, навпаки, звертають увагу тільки на заходи по діагностиці кризи і механізмах банкрутства і абсолютно забувають про методи антикризового управління.

Найбільш вірним є системний підхід до антикризового управління, коли антикризове управління розглядається як комплекс заходів від попередньої діагностики кризи до методів по його усуненню і подоланню.

Розглянемо на яких принципах базується система антикризового управління. До числа основних принципів відносяться:

* Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи, що виникнення кризи на підприємстві несе загрозу самому існуванню підприємства і пов'язане з відчутними втратами капіталу його власників, можливість виникнення кризи повинна діагностуватися на якомога ранніх стадіях з метою своєчасного використовування можливостей її нейтралізації.

* Терміновість реагування на кризові явища. Кожне кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому явища. Тому чим раніше будуть застосовані антикризові механізми, тим більші можливості до відновлення матиме в своєму розпорядженні підприємство.

* Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі. Використовувана система механізмів по нейтралізації загрози банкрутства в переважній своїй частині пов'язана з фінансовими витратами або втратами. При цьому рівень цих витрат і втрат повинен бути адекватний рівню загрози банкрутства підприємства. Інакше або не буде досягнутий очікуваний ефект (якщо дія механізмів недостатньо), або підприємство нестиме невиправдано високі витрати (якщо дія механізму надмірна).

* Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану. У боротьбі із загрозою банкрутства підприємство повинне розраховувати виключно на внутрішні фінансові можливості.

Вищевказані принципи є основою організації антикризового управління підприємством.

Тепер торкнемося питання яку роль виконує фінансовий менеджмент в антикризовому управлінні.

Практично всі вищевказані автори сходяться на думці, що фінансовий менеджмент є основним елементом антикризового управління. Адже фінансовий менеджмент представляє поєднання стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, що дозволяють управляти грошовими потоками і знаходити оптимальні рішення. Посилення контролю за грошовими коштами украй необхідне будь-якому підприємству, що тим більше знаходиться у стадії кризи. Величезна роль фінансового менеджменту і в діагностиці кризових ситуацій, оскільки однією із задач фінансового менеджменту, є аналіз фінансового стану підприємства. Аналізуючи фінансовий стан підприємства можливо встановить зачатки кризи на якомога ранніх етапах розвитку. Ринкова економіка виробила значну систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства.

Отже, можна зробити наступні висновки, що антикризове управління - це цілий комплекс взаємозв'язаних заходів від ранньої діагностики кризи до заходів по його подоланню. Антикризове управління базується на деяких принципах, які і відрізняють антикризове управління від звичного. Велику роль в антикризовому управлінні виконує фінансовий менеджмент

Як вже мовилося, зовнішній керівник на підставі глибокого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства виявляє чинники, що привели до кризи на підприємстві, і указує їх в плані зовнішнього управління.

Крім того, в план зовнішнього управління (стабілізаційну програму) входить комплекс заходів, направлених на відновлення платоспроможності підприємства. Саме тут починають виявлятися принципові відмінності антикризового управління від звичного. Ці відмінності полягають в зміні критеріїв ухвалення рішень.

В рамках «нормального» управління даний критерій можна звести до досягнення стратегічних цілей розвитку в довгостроковому аспекті і максимізації прибутку в короткостроковому. Під час переходу підприємства в кризовий стан в довгостроковому аспекті метою є повна фінансова стабілізація, а в короткостроковому аспекті критерієм стає максимізація або економія грошових коштів.

Сміливо можна сказати, що криза на підприємстві означає дефіцит грошових коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової (кредитори) потреб в оборотних коштах. Цьому визначенню відповідає наступна нерівність:

Грошові кошти < Поточна господарська потреба в оборотних коштах + Поточна фінансова потреба в оборотних коштах

Поточна фінансова потреба в оборотних коштах (ПФП) - найпростіша і зрозуміліша частина формули. ПФП визначається як сума майбутніх на момент розрахунку формули виплат по поверненню боргів (включаючи відсотки по них), а також штрафів і пені (у разі прострочених платежів) за планований період. Покривається грошовими коштами або прийнятними для кредиторів за змістом і умовам взаємозаліковими операціями.

Поточна господарська потреба в оборотних коштах (ПГП) є різницею між сумою виробничих і невиробничих витрат на планований період, з одного боку, і об'ємом виробничих запасів підприємства в межах розмірів, передбачених кошторисом, з іншою. Іншими словами, якщо по кошторису місячна витрата сировини А складає 10 млн. грн., тоді як на складі його є лише на 8 млн., то ПГП складає 2 млн. грн. Якщо ж сировини на складі на 12 млн., то потреба в оборотних коштах відсутня («негативної» потреби при цьому не виникає).

Визначення порогового значення ПГП, неможливість забезпечення якого є критичним, залежить від галузевої приналежності і інших особливостей підприємства. Наприклад, в хімії і металургії існує мінімальний технологічно допустимий об'єм виробництва, а для металообробки немає. Об'єм постійних (накладних) витрат також не може служити однозначним критерієм порогового значення потреби в оборотних коштах, оскільки може бути скоректований. ПГП покривається грошовими коштами або прийнятними для підприємства за змістом і умовам взаємозаліку (тобто поставкою в потрібні терміни за прийнятною ціною саме тих товарів і послуг, на які і були б витрачені грошові кошти підприємства).

Грошові кошти - власне грошові і еквівалентні їм кошти (в даний час до 85% всіх розрахунків здійснюється взаємозаліком). Сума грошових коштів є показовою для визначення кризового стану підприємства.

По-перше, кожна операція взаємозаліку може бути достатньо легке приведена до грошової оцінки (з урахуванням вартісних і тимчасових втрат).

По-друге, конкретні короткострокові активи сильно відрізняються по ступеню ліквідності. Так, дебіторська заборгованість може бути безнадійною незалежно від формальних термінів і зобов'язань по її погашенню, а запаси готової продукції - мертвим вантажем. При цьому їх наявність ніяк не забезпечує реальної платоспроможності підприємства, яку зрештою визначають саме грошові кошти.

Уточню, згаданий вище еквівалент грошових коштів - це величина покриття потреби підприємства в оборотних коштах за конкретний період часу негрошовими видами короткострокових активів підприємства. Наприклад, якщо партія готової продукції вартістю 100 млн. грн. буде протягом місяця шляхом взаємозаліку обмінена на сировині для виробництва на суму 90 млн., то вона є місячним еквівалентом грошових коштів у розмірі 90 млн. грн.

Фінансова стабілізація на підприємстві в умовах кризової ситуації по отже здійснюється по трьох етапах:

1. Усунення неплатоспроможності;

2. Відновлення фінансової стійкості;

3. Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Усунення неплатоспроможності може і повинна здійснюватися заходами, не прийнятними з позицій звичного управління. Антикризове управління допускає будь-які втрати (у тому числі і майбутні), ціною яких можна добитися відновлення платоспроможності підприємства сьогодні.

Настання неплатоспроможності означає перевищення витрачання грошових коштів над їх надходженням в умовах відсутності резервів покриття, тобто утворюється «кризова яма». У цей момент найчастіше і починаються «проблеми» з кредиторами підприємства. Кредитори, намагаються повернути свої засоби шляхом арештів майна. Всі засоби, що надходять на рахунок підприємства автоматично блокуються і списуються на користь кредиторів, діяльність підприємства заморожується, а штрафи і пені продовжують нараховуватися.

Суть даного етапу стабілізаційної програми полягає в маневрі грошовими потоками для заповнення розриву між їх витрачанням і надходженням. Маневр здійснюється як вже вилученими і матеріалізованими в активах підприємства коштами, так і тими, що можуть бути одержані, якщо підприємство переживе кризу.

Заповнення «кризової ями» може бути здійснене і збільшенням надходження грошових коштів (максимізацією), і зменшенням поточної потреби в оборотних коштах (економією).

Розглянемо заходи стабілізаційної програми, що забезпечують рішення цієї задачі.

Збільшення грошових коштів засноване на перекладі активів підприємства в грошову форму. Це вимагає рішучих і нерідко шокуючих звичного керівника підприємства кроків, оскільки пов'язано із значними втратами. Методи визначення прийнятного рівня втрат (дисконту) в даній роботі не розглядаються, проте відзначимо, що втрати неминучі.

Продаж короткострокових фінансових вкладень - найбільш простій крок, що напрошується, для мобілізації грошових коштів. Як правило, на кризових підприємствах він вже зроблений. Ще одне зауваження. В умовах фактичної стагнації фондового ринку дисконт при продажу цінних паперів безглуздо розраховувати - вони йдуть за тією ціною, по якій їх готові купити.

Продаж дебіторської заборгованості також очевидний і робиться в даний час багатьма підприємствами. Специфіка цього заходу в рамках стабілізаційної програми полягає у тому, що дисконт тут може бути набагато більше, чим представляється керівництву кризового підприємства. В деяких випадках розрахунковий дисконт може складати трохи менше 100%, що, як і у випадку з короткостроковими фінансовими вкладеннями, означає продаж за будь-якою пропонованою ціною.

Продаж запасів готової продукції складніший, оскільки, по-перше, припускає продаж із збитками, а по-друге, веде до ускладнень з податковими органами. Проте, як вже наголошувалося, суть стабілізаційної програми полягає в маневрі грошовими коштами. Збитками в даному випадку є жертва частини вилучених у минулому грошових коштів, а проблеми із сплатою податків при такій реалізації закриваються зменшенням можливих майбутніх надходжень.

Продаж надмірних виробничих запасів. Наявність на складі сировини А на місяць є надмірним запасом, якщо сировини Б залишилося на один тиждень, а грошей для його закупівлі немає. Тому для забезпечення виробництва необхідно реалізувати частину запасів сировини А, навіть за ціною нижче купувальною і не дивлячись на те, що через деякий час його знову доведеться закупляти, ймовірно, за вищою ціною. Це ще один приклад маневру минулими і майбутніми грошовими коштами.

Продаж інвестицій (дезінвестування) може виступати як зупинка інвестиційних проектів, що ведуться, з продажем об'єктів незавершеного будівництва і невстановленого устаткування або як ліквідація участі в інших підприємствах (продаж часток). Рішення про дезінвестиції ухвалюється на підставі аналізу термінів і об'ємів повернення засобів на вкладений капітал. При цьому стратегічні міркування не виконують визначальної ролі - якщо конкретний інвестиційний проект почне давати віддачу за межами горизонту антикризового управління, він може бути ліквідований. Збереження довгострокових інвестиційних проектів в умовах кризи - вірний шлях до банкрутства і ліквідації підприємства.

Продаж нерентабельних виробництв і об'єктів невиробничої сфери найбільш складний і припускає особливий підхід. Частина нерентабельних виробничих об'єктів як правило, входить в основний технологічний ланцюжок підприємства. При цьому в стабілізаційній програмі неможливо коректно визначити, які з них має значення зберегти, а які у будь-якому випадку слід ліквідовувати - це вимагає детального аналізу, здійсненного тільки в рамках реструктуризації. Та ж проблема присутня і при заходах щодо зменшення ПГП.

Для того, щоб мінімізувати ризик від подібного кроку, необхідно ранжирувати виробництва по ступеню залежності від них технологічного циклу підприємства. Ранжирування зважаючи на стислі терміни здійснюється переважно експертним методом, з урахуванням наступних правил:

* В першу чергу продажу підлягають об'єкти невиробничої сфери і допоміжні виробництва, що використовують універсальне технологічне устаткування (наприклад, ремонтно-механічні і будівельно-ремонтні цехи). Їх функції передаються зовнішнім підрядчикам.

* У другу чергу ліквідовуються допоміжні виробництва з унікальним устаткуванням (цехи підготовки виробництва, окремі ремонтні підрозділи). Відсутність цих виробництв в майбутньому можна буде компенсувати як за рахунок покупки відповідних послуг, так і їх відтворення в економічно виправданих масштабах при необхідності.

* У третю чергу позбавляються від нерентабельних об'єктів основного виробництва, що знаходяться на самому початку технологічного циклу (ливарні і ковальсько-пресові цехи). Їх функції також передаються зовнішнім постачальникам. В деяких випадках об'єкти другої і третьої черг доцільно поміняти місцями.

* У четверту (останню) чергу відмовляються від нерентабельних виробництв, що знаходяться на кінцевій стадії технологічного циклу. Причому така міра швидше прийнятна для підприємств, що володіють не однієї, а декількома технологічними ланцюжками, а також для підприємств, напівфабрикати яких мають самостійну комерційну цінність. Особливо якщо ці напівфабрикати більш рентабельні, ніж кінцевий продукт, що нерідко зустрічається на хімічних заводах.

Ліквідація об'єктів основного виробництва в жорстких умовах антикризового управління вельми небажана і допустима тільки як крайній захід. Продаж основних фондів швидше за все доведеться виробляти за ціною нижче за їх балансову вартість, а це означає проблеми з оподаткуванням в майбутньому.

Суть відновлення фінансової стійкості - максимально швидке і радикальне зниження неефективних витрат. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена в перебігу короткого періоду за рахунок здійснення продажу «непотрібних» активів, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому, але і у відносно тривалішому проміжку часу.

Зупинка нерентабельних виробництв - перший крок, який необхідно зробити. Якщо збиткове виробництво недоцільне або його неможливо продати, то його потрібно зупинити, щоб негайно виключити подальші збитки. Виняток становлять об'єкти, зупинка яких приведе до зупинки всього підприємства. Критерії ранжирування виробництв тут ті ж, що і при їх ліквідації.

На даному етапі, як правило, скоюються дві помилки. Перша полягає у тому, що виробництво продовжують експлуатувати, оскільки його продукція знаходить збут, хоча і за ціною нижче за фактичну собівартість. Це достатньо поширена картина на підприємствах, де є можливість спотворення калькуляції собівартості окремих продуктів.

Друга помилка у тому, що виробництво продовжують експлуатувати, оскільки немає засобів на його консервацію. Консервація - міра, природна для нормальних умов господарювання, але неприйнятна для кризових, оскільки є ще одним виразом турботи про майбутнє. Якщо виробництво необхідно зупинити, але немає можливості провести консервацію, то воно повинне бути зупинене без неї (виняток становлять лише ті ситуації, коли дана акція може викликати аварію). При цьому приходом в непридатність устаткування або витрати на його ремонт надалі є ще один приклад маневру відповідно минулими і майбутніми грошовими коштами. Причому відновлювати устаткування доведеться, тільки якщо повторний пуск виробництва буде стратегічно і економічно виправданий.

Виведення з складу підприємства витратних об'єктів є ще одним способом зняти непродуктивні витрати на об'єкти, які поки не вдалося продати. Всяке подальше фінансування виведених об'єктів виключається, що стимулює підприємницьку ініціативу персоналу останніх.

Вдосконалення організації праці і оптимізація чисельності зайнятих на підприємстві. У докрізисної ситуації на більшості підприємств спостерігається надмірна чисельність персоналу, і в період кризи скорочення персоналу стає гострою необхідністю, а це нелегка задача. Якщо на основному виробництві працівників можна скорочувати пропорційно об'єму продукції, що випускається, то персонал допоміжних підрозділів і сфери управління менш пластичний (охороняти підприємство, наприклад, необхідно незалежно від об'єму продукції, що випускається). Скорочення не може відбуватися одночасно. Потрібна, отже, обережність при звільненні персоналу, відмові від виплати доплат і надбавок, знятті соціальних пільг (обід, поліклініка і т. п.). Прямолінійні дії в цій сфері нерідко приводять до плачевних результатів: персонал, що залишився, не в змозі справиться з об'ємом робіт, що різко збільшився, падає зацікавленість в якісному виконанні функцій. Відбувається зниження мотивації персоналу і пов'язане з цим погіршення якості праці. Вже не інтереси фірми, а пошуку іншої роботи коштують на чолі кута поведінки працівника. Так, до того ж, працівники часто просто починають розкрадати підприємства, таким чином компенсуючи зниження доходів.

Разом з тим економія фонду зарплати при її умілому проведенні може стати дієвим чинником антикризового управління. Багато зовнішніх керівників користуються зараз тим, що на більшості підприємств існують борги по заробітній платні перед працівниками і виплати її відбуваються не регулярно. Так, в перший же місяць оголошується, що всім робітникам зменшується заробітна платня, але з умовою її регулярної сплати. Така політика допомагає уникати протистояння між трудовим колективом і новим управляючим.

Зменшення поточної фінансової потреби на практиці здійснено тільки через ті або інші форми реструктуризації боргових зобов'язань, що залежить від доброї волі кредиторів підприємства. Сама по собі реструктуризація боргів не є специфічним інструментом антикризового управління, оскільки може застосовуватися і при відносно благополучному стані підприємства-боржника. Проте кризова ситуація, з одного боку, декілька полегшує реструктуризацію боргів, а з іншою - виправдовує такі його форми, які у нормальному стані незадовільні.

Викуп боргових зобов'язань з дисконтом - один з найбажаніших заходів. Кризовий стан підприємства-боржника знецінює його борги, тому і виникає можливість викупити їх із значним дисконтом. Тонкість даного рішення в рамках стабілізаційної програми полягає в умовах, на яких можна провести викуп. Ось, на наш погляд, основні з них:

* викупаються тільки ті борги, які безпосередньо визначають ПГП, а не ті, термін платежу або стягнення по яких відносно видалений в часі;

* сума, яку можна витратити на викуп боргів, залежить від рівня ПГП, тобто не можна витрачати засоби на викуп боргів в збиток господарської діяльності;

* допустима ціна викупу боргів обумовлюється власним дисконтом підприємства, тобто викуп боргів повинен розглядатися як інвестиційний проект.

Конвертація боргів в статутний капітал - украй хворобливий крок. Вона може бути здійснена як шляхом розширення статутного фонду (за відсутності формальних обмежень), так і через поступку власниками підприємства частини своєї частки (пакету акцій). Строго регламентованих методів ухвалення такого рішення немає, все визначається під час переговорів з кредиторами.

Форвардні контракти на поставку продукції підприємства за фіксованою ціною можуть стати ще одним способом реструктуризації боргів. Якщо кредитор зацікавлений в даній продукції, йому можна запропонувати зарахувати борг підприємства перед ним як аванс на довгострокові поставки останньої. При цьому контрактна ціна не повинна бути нижчою деякій прогнозованій собівартості продукції.

Вище ми розглянули найрадикальніші заходи вживані під час антикризового управління. Проте, не забуватимемо, що основною метою антикризового управління є «реабілітація» підприємства, тобто повернення підприємства в ряд нормально господарюючих суб'єктів економіки.

Ми розглянули можливості усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості підприємства шляхом продажу «зайвих» активів підприємства і зменшенням витрат. Тепер розглянемо заходи для забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді, що можливе тільки при збільшенні грошового потоку від основної діяльності підприємства.

Основними завданнями на даному етапі є:

* підвищення конкурентних переваг продукції;

* збільшення грошового компоненту в розрахунках;

* збільшення оборотності активів.

Тут в першу чергу необхідно звернути увагу на маркетинг. Як відомо, маркетинг одне з самих хворих місць наших підприємств і антикризові керівники повинні вміло проводити маркетингові підприємства, інакше, підприємству не вижити. Суть антикризового маркетингу - діяльність, що перетворює потреби покупця в доходи підприємства.



3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВ НА БАЗІ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

Фінансово-економічний аналіз зорієнтований на оцінювання фінансового стану, фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Він дає змогу виявити напрямки й обмеження фінансового розвитку та реструктуризації фінансової політики. Проводити порівняльну характеристику підприємств Б, Г і Д будемо у кілька етапів.

1) Порівняння підприємств за структурою та обсягами випуску продукції

Необхідно в динаміці за два роки проаналізувати обсяги випуску продукції підприємств, що аналізуються та порівняти їх обсяги і темпи росту між собою. Необхідно також порівняти структуру продукції трьох підприємств та зробити відповідні висновки щодо динаміки її змін (табл.3.1).

Таблиця 3.1 - Обсяг випуску продукції

Показник	2010 рік	2011 рік
	А	Г	Д	А	Г	Д
1 Обсяг випуску продукції, тис. грн:
Січень	290	198	294	287	259	301
Лютий	310	210	302	294	247	294
Березень	284	230,05	307	301	231	281,5
Квітень	275	213,5	312	333,84	206	276
Травень	269,5	218	316	307	214	264
Червень	257	223	309,5	296	228	278,2
Липень	264,5	241	310,3	303	246,1	267
Серпень	281	254,5	284	291	249	279
Вересень	279	263	280	286	251,4	284
Жовтень	299,6	274	279	279	267	295,5
Листопад	294	269	275	284	271	302,8
Грудень	305	271	260	296	264	303,9
Частка продукції в загальному обсязі, %:
G	4,7	-	2,6	6,2	-	5,4
F	-	17	-	4	13	1,8
L	28	54	57	31,3	65	37
S	54	16	21	57	10	14
V	1,3	9	1,4	-	3	-
W	12	4	18	1,5	9	41,8

Порівняємо обсяг випуску продукції на підприємстві А за 2010/2011 роки, дані наведені в табл. 3.2

банкрутство ризик прибутковість фінансовий

Показник
	2010	2011	Абсолютне порівняння	Відносне порівняння
1 Обсяг випуску продукції, тис. грн:
Січень	290,00	287,00	-3,00	-1,03
Лютий	310,00	294,00	-16,00	-5,16
Березень	284,00	301,00	17,00	5,99
Квітень	275,00	333,84	58,84	21,40
Травень	269,50	307,00	37,50	13,91
Червень	257,00	296,00	39,00	15,18
Липень	264,50	303,00	38,50	14,56
Серпень	281,00	291,00	10,00	3,56
Вересень	279,00	286,00	7,00	2,51
Жовтень	299,60	279,00	-20,60	-6,88
Листопад	294,00	284,00	-10,00	-3,40
Грудень	305,00	296,00	-9,00	-2,95
За рік	3408,60	3557,84	149,24	4,38
G	4,70	6,20	1,50	31,91
F	0,00	4,00	4,00	0,00
L	28,00	31,30	3,30	11,79
S	54,00	57,00	3,00	5,56
V	1,30	0,00	-1,30	-100,00
W	12,00	1,50	-10,50	-87,50

У 2011 році спостерігається зростання обсягу випуску продукції порівняно з 2010 роком (рис. 3.1)

Частка продукції в загальному обсязі для продуктів (рис 3.2) G, F, L, S у 2011 році збільшилась, а продуктів V, W - зменшилась

Показник			Абсолютне порівняння	Відносне порівняння
	2010	2011
1 Обсяг випуску продукції, тис. грн:
Січень	198,00	259,00	61,00	30,81
Лютий	210,00	247,00	37,00	17,62
Березень	230,05	231,00	0,95	0,41
Квітень	213,50	206,00	-7,50	-3,51
Травень	218,00	214,00	-4,00	-1,83
Червень	223,00	228,00	5,00	2,24
Липень	241,00	246,10	5,10	2,12
Серпень	254,50	249,00	-5,50	-2,16
Вересень	263,00	251,40	-11,60	-4,41
Жовтень	274,00	267,00	-7,00	-2,55
Листопад	269,00	271,00	2,00	0,74
Грудень	271,00	264,00	-7,00	-2,58
За рік	2865,05	2933,50	68,45	2,39
G	0	0	0	0
F	17,00	13,00	-4,00	-23,53
L	54,00	65,00	11,00	20,37
S	16,00	10,00	-6,00	-37,50
V	9,00	3,00	-6,00	-66,67
W	4,00	9,00	5,00	125,00

Порівняємо обсяг випуску продукції на підприємстві Г за 2010/2011 роки, дані наведені в табл. 3.3

У 2011 році спостерігається зростання обсягу випуску продукції порівняно з 2010 роком (рис. 3.3)

Частка продукції в загальному обсязі для продуктів (рис. 3.4) L, W у 2011 році збільшилась, а продуктів F, S, V - зменшилась . У 2010 та 2011 роках підприємство не займалося виробництвом продукції G

Порівняємо обсяг випуску продукції на підприємстві Д за 2010/2011 роки, дані наведені в табл. 3.4

Показник	2010	2011	Абсолютне порівняння	Відносне порівняння
1 Обсяг випуску продукції, тис. грн:
Січень	294	301	7,00	2,38
Лютий	302	294	-8,00	-2,65
Березень	307	281,5	-25,50	-8,31
Квітень	312	276	-36,00	-11,54
Травень	316	264	-52,00	-16,46
Червень	309,5	278,2	-31,30	-10,11
Липень	310,3	267	-43,30	-13,95
Серпень	284	279	-5,00	-1,76
Вересень	280	284	4,00	1,43
Жовтень	279	295,5	16,50	5,91
Листопад	275	302,8	27,80	10,11
Грудень	260	303,9	43,90	16,88
За рік	3528,80	3426,90	-101,90	-2,89
G	2,6	5,4	2,8	107,69
F	0	1,8	1,80	0,00
L	57	37	-20,00	-35,09
S	21	14	-7,00	-33,33
V	1,4	0	-1,40	-100,00
W	18	41,8	23,80	132,22

У 2011 році спостерігається зменшення обсягу випуску продукції порівняно з 2010 роком (рис. 3.5)

Частка продукції в загальному обсязі для продуктів (рис. 3.6) G, F, W у 2011 році збільшилась, а продуктів L, S, V - зменшилась .



2) Аналіз та порівняльна характеристика складу, структури та ефективності використання основних виробничих фондів

Основні виробничі фонди підприємства - це засоби труда, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.

Таблиця 3.5 - Склад та рух основних виробничих фондів (ОВФ).

Показник	2010 рік	2011 рік
	А	Г	Д	А	Г	Д
1. Вартість ОВФ на початок року (первісна вартість), тис. грн.
в т.ч. : - будинки, споруди та передавальні пристрої	1945	1035,15	554	1954	1177,15	584
- машини та обладнання	2451	2103	706	2603,43	2184	974,67
- транспортні засоби	134	204	124	164	191,64	124
- інструменти, прилади, інвентар (меблі)	55,62	46	31,93	55,62	60,42	31,93
- інші основні засоби	139	98	63	12,36	98	66
2. Вартість введених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - в лютому будинків та споруд	14	190	30	-	124	-
- в квітні машин та обладнання	105	114	78	14,42	98,88	-
- в вересні машин та обладнання	83,43	3	195,7	28	18	29,87
- в грудні транспортні засоби	30	-	-	120	-	-
- в липні інструменти, прилади, інвентар	-	14,42	-	-	13	7
- в березні інші основні засоби	24	-	3	8	-	-
3. Вартість виведених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - березні будинків та споруд	5	48	-	-	29	5,15
- в червні машин та обладнання	36	-	-	5,15	-	-
- в жовтні машин та обладнання	-	-	4	-	-	-
- в листопаді машин та обладнання	-	36	1,03	-	6	8
- в квітні транспортні засоби	-	12,36	-	-	2,06	-
- в січні інші основні засоби	12,36	-	-	-	-	-
4. Вартість нових ОВФ, тис. грн	3478	2950	894	4052	2975	1302
5. Сума зносу ОВФ, тис .грн.	631	301	147	742	357,41	209,09
6. Проектна потужність підприємства, тис. шт.	29,3	27,1	27,295	29,252	24,205	23,2
7. Фактичний обсяг випуску продукції, тис. шт	26,1	19,5	20,6	26,4	19,7	19,9

Табл.3.6 - Структура та склад ОВФ підприємства А

Показник	2010 рік	2011 рік	Порівняння
			Абсолютне	Відносне
1. Вартість ОВФ на початок року (первісна вартість), тис. грн.
в т.ч. : - будинки, споруди та передавальні пристрої	1945	1954	9	0,46
- машини та обладнання	2451	2603,43	152,43	6,22
- транспортні засоби	134	164	30	22,39
- інструменти, прилади, інвентар (меблі)	55,62	55,62	0	0,00
- інші основні засоби	139	12,36	-126,64	-91,11
2. Вартість введених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - в лютому будинків та споруд	14	-	-14
- в квітні машин та обладнання	105	14,42	-90,58	-86,27
- в вересні машин та обладнання	83,43	28	-55,43	-66,44
- в грудні транспортні засоби	30	120	90	300,00
- в липні інструменти, прилади, інвентар	-	-
- в березні інші основні засоби	24	8	-16	-66,67
3. Вартість виведених протягом року ОВФ, тис. грн			0
в т.ч. : - березні будинків та споруд	5	-	-5
- в червні машин та обладнання	36	5,15	-30,85	-85,69
- в жовтні машин та обладнання	-	-
- в листопаді машин та обладнання	-	-
- в квітні транспортні засоби	-	-
- в січні інші основні засоби	12,36	-	-12,36
4. Вартість нових ОВФ, тис. грн	3478	4052	574	16,50
5. Сума зносу ОВФ, тис .грн.	631	742	111	17,59
6. Проектна потужність підприємства, тис. шт.	29,3	29,252	-0,048	-0,16
7. Фактичний обсяг випуску продукції, тис. шт	26,1	26,4	0,3	1,15



Табл. 3.7 - Показники руху та ефективності використання основних фондів на підприємстві А

Показник	2010	2011
Коефіцієнт введення	9,825	4,568
Коефіцієнт оновлення	0,131	0,061
Коефіцієнт виведення	0,011	0,006
Коефіцієнт зносу	0,134	0,062
Коефіцієнт придатності	0,736	0,398
Фондовіддача	0,005	0,006
Фондоємність	185,019	174,241
Ф_	4828,987	4965,882

Табл.3.8 - Структура та склад ОВФ підприємства Г

Показник	2010 рік	2011 рік	Порівняння
			Абсолютне	Відносне
1. Вартість ОВФ на початок року (первісна вартість), тис. грн.
в т.ч. : - будинки, споруди та передавальні пристрої	1035,15	1177,15	142	13,72
- машини та обладнання	2103	2184	81	3,85
- транспортні засоби	204	191,64	-12,36	-6,06
- інструменти, прилади, інвентар (меблі)	46	60,42	14,42	31,35
- інші основні засоби	98	98	0	0,00
2. Вартість введених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - в лютому будинків та споруд	190	124	-14
- в квітні машин та обладнання	114	98,88	-15,12	-13,26
- в вересні машин та обладнання	3	18	15	500,00
- в грудні транспортні засоби	0	-
- в липні інструменти, прилади, інвентар	14,42	13
- в березні інші основні засоби	0	-
3. Вартість виведених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - березні будинків та споруд	48	29	-5
- в червні машин та обладнання	0	-
- в жовтні машин та обладнання	0	-
- в листопаді машин та обладнання	36	6
- в квітні транспортні засоби	12,36	2,06
- в січні інші основні засоби	0	-
4. Вартість нових ОВФ, тис. грн	2950	2975	25	0,85
5. Сума зносу ОВФ, тис .грн.	301	357,41	56,41	18,74
6. Проектна потужність підприємства, тис. шт.	27,1	24,205	-2,895	-10,68
7. Фактичний обсяг випуску продукції, тис. шт	19,5	19,7	0,2	1,03

Табл. 3.9 - Показники руху та ефективності використання основних фондів на підприємстві Г

Показник	2010	2011
Коефіцієнт введення	16,483	7,334
Коефіцієнт оновлення	0,081	0,255
Коефіцієнт виведення	0,028	0,032
Коефіцієнт зносу	0,086	0,260
Коефіцієнт придатності	0,846	1,739
Фондовіддача	0,005	0,006
Фондоємність	189,680	165,543
Ф_	3698,757	3691,604

Табл.3.10 - Структура та склад ОВФ підприємства Д

Показник	2010 рік	2011 рік	Порівняння
			Абсолютне	Відносне
1. Вартість ОВФ на початок року (первісна вартість), тис. грн.
в т.ч. : - будинки, споруди та передавальні пристрої	554	584	30	5,42
- машини та обладнання	706	974,67	268,67	38,06
- транспортні засоби	124	124	0	0,00
- інструменти, прилади, інвентар (меблі)	31,93	31,93	0	0,00
- інші основні засоби	63	66	3	4,76
2. Вартість введених протягом року ОВФ, тис. грн
в т.ч. : - в лютому будинків та споруд	30	-	-14
- в квітні машин та обладнання	78	-	-78
- в вересні машин та обладнання	195,7	29,87	-165,83	-84,74
- в грудні транспортні засоби	-	-
- в липні інструменти, прилади, інвентар	-	7	7
- в березні інші основні засоби	3	-	-3
3. Вартість виведених протягом року ОВФ, тис. грн			0
в т.ч. : - березні будинків та споруд	-	5,15	-5
- в червні машин та обладнання	-	-
- в жовтні машин та обладнання	4	-
- в листопаді машин та обладнання	1,03	8
- в квітні транспортні засоби	-	-
- в січні інші основні засоби	-	-	-12,36
4. Вартість нових ОВФ, тис. грн	894	1302	408	45,64
5. Сума зносу ОВФ, тис .грн.	147	209,09	62,09	42,24
6. Проектна потужність підприємства, тис. шт.	27,295	23,2	-4,095	-15,00
7. Фактичний обсяг випуску продукції, тис. шт	20,6	19,9	-0,7	-3,40

Табл. 3.11 - Показники руху та ефективності використання основних фондів на підприємстві Д

Показник	2010	2011
Коефіцієнт введення	14,888	1,853
Коефіцієнт оновлення	0,090	0,117
Коефіцієнт виведення	0,003	0,007
Коефіцієнт зносу	0,099	0,117
Коефіцієнт придатності	0,604	0,731
Фондовіддача	0,013	0,011
Фондоємність	79,199	89,871
Ф_	1631,492	1788,432

3) Аналіз та порівняльна характеристика трудових ресурсів підприємства

Трудові ресурси підприємства - це кадровий персонал, що виступає як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу суб'єкта підприємницької діяльності.



Таблиця 3.12 - Дані про чисельність та заробітну плату

Показник	2010 рік	2011 рік
	А	Г	Д	А	Г	Д
1.Середньоспискова чисельність штатних працівників спискового складу, чол..	290	252	291	287	243	297
2. Прийнято працівників, чол..	4	7	6	12	4	6
3.Вибуло працівників, чол..	2	5	4	3	3	6
в тому числі:
- за власним бажанням;	1	0	1	0	1	2
звільнені за прогул та інші порушення трудової дисципліни	1	5	3	3	2	4
4. Фонд оплати праці, тис. грн.	1579	1434	1817	1793	1478	1859
- коефіцієнт обороту по прийому,	0,014	0,028	0,021	0,042	0,016	0,020
- коефіцієнт обороту по вибуттю;	0,007	0,020	0,014	0,010	0,012	0,020
- коефіцієнт плинності кадрів;	0,003	0,020	0,010	0,010	0,008	0,013
- продуктивність праці;	5,445	5,690	6,244	6,247	6,082	6,259
середньомісячна заробітна плата	0,454	0,474	0,520	0,521	0,507	0,522



4) Аналіз витрат на операційну діяльність підприємства

Витрати операційної діяльності підприємства торгівлі групують за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (табл.3.13).

Таблиця 3.13 - Витрати на операційну діяльність (в тис. грн.)

Показник	2010 рік	2011 рік
	А	Г	Д	А	Г	Д
1. Матеріальні витрати	292,52	313	367	620,472	317,7	301,1
2. Амортизація	67,3	107,12	102,2	189,2	228,4	163,1
3. Витрати на оплату праці	409,1	586,7	856,7	987,5	445,7	767,659
4. Витрати на соціальні заходи	151,4	217,1	317	365,4	169,847	275,8
5. Інші операційні витрати	793	492,9	650,342	114,3	561	756,5

Отже, найбільші матеріальні витрати має підприємство Д у 2010 р. та А у 2011 р., а найменші - підприємство А у 2010 р. та Д у 2011 р.. Найбільшу суму амортизації нараховує підприємство Г за 2010-2011 рр.. У 2010 р. підприємство Д має найбільші витрати на оплату праці, а у 2011 р. - А, найменші - підприємство Г. Підприємство Д має найбільші витрати на операційну діяльність за 2010-2011 рр..

5) Аналіз оборотних активів підприємства

Оборотні активи - це активи, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність.

Таблиця 3.14 - Показники оборотності оборотних засобів

Показник	2010 рік	2011 рік
	А	Г	Д	А	Г	Д
1. Обсяг реалізованої продукції, тис. грн	3306,34	3151,6	3246,5	3664,58	3285,52	4489,2
2. Середній залишок нормованих оборотних засобів, тис. грн	2000	900	2300	1500	700	3100
Коефіцієнт оборотності	1,65	3,5	1,41	2,44	4,69	1,44
Коефіцієнт завантаження	0,60	0,28	0,70	0,40	0,21	0,69
Тривалість одного обороту	218,18	102,85	255,31	147,54	76,75	250
Сума вивільнених у результаті оборотності оборотних коштів	2003,82	986,1	2302,39	1501,86	700,45	3117,5

Отже, найбільшу кількість грошових одиниць продукції приносить кожна одиниця оборотних активів підприємства Г, хоча коефіцієнт оборотності має досить низьке значення, що вказує на неорганічну будову капіталу всіх трьох підприємств. Коефіцієнт завантаження показує, що досить багато оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, тобто спостерігається неефективність використання оборотних засобів. Це ж саме підтверджує і тривалість одного обороту всіх трьох підприємств, серед яких у найгіршому стані знаходиться підприємство Д.

6) Аналіз фінансового стану підприємства

За даними форми №1 “Баланс” та форми №2 “Звіт про фінансові ресурси” (ДОДАТОК Б) провести аналіз фінансового стану підприємств, а саме розрахувати:

1. ліквідність підприємства;

2. показники ділової активності підприємства;

3. аналіз формування доходів підприємства;

4. аналіз формування витрат підприємства

Результати розрахунків занести до відповідних таблиць:

Підприємство А

Таблиця 3.15 - Показники ліквідності підприємства

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+, -)
1.Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	0,82	0,69	0,13
2.Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,51	0,43	0,08
3.Коефіцієнт незалежної (забезпеченої ) ліквідності	0,14	0,15	-0,01
4.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,00	0,00	0,00
5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів	0,50	0,49	0,01
6. Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,21	0,16	0,05

Значення коефіцієнта покриття та коефіцієнта швидкої ліквідності значно зменшилися на кінець звітного періоду, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. На погіршення стану підприємства А також вказують зменшення коефіцієнта незалежної ліквідності та коефіцієнта абсолютної ліквідності, тобто дане підприємство може стати банкрутом. Відбулося збільшення частки виробничих запасів в оборотних активах, що є єдиним позитивним показником, але в цілому не впливає на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Таблиця 3.16 - Розрахунок показників для оцінки ділової активності підприємства за даними фінансової звітності

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+, -)
1. Продуктивність праці (по оплаті праці)	11,4	12,76	1,36
2. Фонд оплати праці:	409 34,08	987,5 82,29	578,5 48,21
- річний
- місячний
3. Додана вартість	1086,55	-435,37	-1521,92
4. Коефіцієнт оборотності оборотних активів	0,69	0,74	0,05
5.Тривалість обороту оборотних активів	524,44	491,12	-33,32
6. Фондоозброєність праці (за оплатою праці)	16,65	17,31	0,66
7. Матеріаломісткість господарської діяльності	0	0	0
8. Трудомісткість господарської діяльності	0,08	0,07	-0,01
9. Фондомісткість господарської діяльності	1,46	1,35	-0,09
10.Матеріаловіддача	11,3	5,9	-5,4

Виходячи з результатів розрахунків, можна стверджувати про підвищення ефективності у підприємства Д.

Таблиця 3.17 - Аналіз формування доходів підприємства

Доходи	Код рядка	За попередній період	За звітний період	Відхилення
		Тис. грн.	%	Тис.	%	+/-	%	Пунктів структури
				грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10	3557,84		3408,6		-149,24	-4,19	х
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	35	2964,87		2840,50		-124,37	-4,19
Інші операційні доходи	60	45		24		-21,00	-46,67
Дохід від участі в капіталі	110	0		0		0,00	0,00
Інші фінансові доходи	120	0		0		0,00	0,00
Інші доходи	130	0		0		0,00	0,00
Надзвичайні доходи	200	0		0		0,00	0,00
Разом	х	6567,70667		6273,1		-294,61	-4,49

Отже, доходи підприємства А за звітний період зменшилися порівняно з попереднім періодом на 294,61 тис. грн., насамперед за рахунок зменшення доходу від реалізації продукції, чистого доходу від реалізації продукції та інших операційних доходів.

Таблиця 3.18 - Аналіз формування витрат підприємства

Витрати	Код рядка	За попередній період	За звітний період	Відхилення
		Тис. грн.	%	Тис.	%	+/-	%	Пунктів структури
				грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Податок на додану вартість

Подобные документы

• Теоретико-методологічні і прикладні проблеми визнання ймовірності банкрутства підприємства

  Суть, види банкрутства і проблеми неплатоспроможності в економічній системі України, методи їх діагностики. Аналіз фінансової стійкості і оцінка ризику ймовірності банкрутства ТОВ "Трансінвестсервіс". Шляхи оптимізації діяльності даного підприємства.
  
  курсовая работа [120,4 K], добавлен 21.11.2010
  

• Розрахунок й оцінка фінансової стійкості підприємства

  Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання. Аналіз активів, пасивів підприємства та їх прибутковості. Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства.
  
  курсовая работа [121,0 K], добавлен 21.02.2009
  

• Діагностика ймовірності банкрутства, покладаючись на галузевий та регіональний аспект

  Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за моделлю Е. Альтмана, його переваги та недоліки. Вивчення прогнозування як напрямку покращення фінансового стану підприємства. Аналіз та характеристика ймовірності банкрутства українських підприємств.
  
  статья [21,9 K], добавлен 07.02.2018
  

• Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів")

  Оцінка показників фінансової діяльності підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства. Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства та шляхи її вдосконалення. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації (вибуху) на заводі.
  
  дипломная работа [965,5 K], добавлен 17.04.2013
  

• Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства

  Класифікація та формування прибутку підприємства, напрямки його використання та розподілу. Показники, що характеризують рентабельність. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності, фінансової стійкості, оцінка ймовірності банкрутства.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 27.01.2011
  

• Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

  Поняття та причини банкрутства підприємства. Аналіз фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності фірми. Оцінка імовірності банкрутства, особливості антикризисного управління. Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України.
  
  курсовая работа [321,8 K], добавлен 15.12.2014
  

• Фінансова санація та банкрутство підприємства

  Оцінка санаційної спроможності підприємства. Система показників аналізу фінансового стану підприємства з метою визначення його санаційної спроможності. Основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства.
  
  контрольная работа [60,1 K], добавлен 22.12.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Аналіз стану майна ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" та джерела його формування. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Аналіз ділової активності, рентабельності і показників Cash-flow. Прогнозування імовірності банкрутства підприємства.
  
  курсовая работа [58,7 K], добавлен 08.04.2014
  

• Аналіз фінансового стану ВАТ "Радсад"

  Експрес-аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Радсад": майна та капіталу підприємства, фінансової стійкості та ліквідності підприємства, грошових потоків та прогнозування ймовірності банкрутства, ділової активності та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [55,6 K], добавлен 24.04.2008
  

• Оцінка та шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства

  Інформаційне забезпечення та методики оцінки фінансової стійкості підприємства. Оцінка фінансової стійкості ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за системою показників. Підвищення фінансової стійкості підприємства. Управління фінансовою стійкістю.
  
  курсовая работа [984,0 K], добавлен 02.07.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам