Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

зріст продажної ціни товарної продукції даного підприємства протягом 1998 - 2000рр. на 55231,2 тис.грн.. або 61,6% зумовив зріст її рентабельності на 34,4%;

зріст загальної собівартості товарної продукції підприємства протягом даного періоду на 48305,6 тис.грн.. або 59,8% спричинив зменшення її рентабельності на 33,4%.

Отже, для подальшої максимізації рентабельності товарної продукції даному підприємству слід, в першу чергу, вжити заходів спрямованих на мінімізацію собівартості його товарної продукції.

Протягом аналізу ємого періоду підприємство мало стійку тенденцію до зросту такого показника його діяльності як обсяг реалізованої продукції (див. табл. 2.1.). У 1998р. він склав 89825,0 тис.грн.., а у 1999р. - 100604,0 тис.грн. Отже, обсяг реалізованої продукції зріс на 10779,0 тис.грн.. або 12,0% порівняно з минулим роком. У 2000р. даний показник діяльності підприємства вже зріс на 44218,0 тис.грн.. або 43,9 % порівняно з 1999р. та склав 144822,0 тис.грн. Дана динаміка позитивно характеризує діяльність підприємства, протягом 1998 - 2000рр. та свідчить про стійкий попит на його продукцію та гарні перспективи на майбутнє. Більш наглядніше зміни обсягу реалізованої продукції підприємства протягом аналізуємого періоду ілюструє рис.2.9.

Тис.грн. 140000,0 100000,0 80000,0
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.7 Динаміка обсягів реалізованої продукції ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000рр

Поряд з цим, обсяг продукції підприємства реалізованої по бартеру у 1998р. склала 72861,0 тис.грн., а у 1999р. - 87646,0 тис.грн. Зріст склав 14785,0 тис.грн. або 20,3%. Але протягомм 2000р. даний обсяг зменшився на 25041,0 тис.грн. абоо 28,6% порівняно з минулим роком та склав вже 62605,0 тис.грн. (див. Табл.2.1). Даний факт позитивно характеризує діяльність підприємства протягом аналізуємого періоду та свідчить про проведення більш обдуманої та ефективної політики реалізації його продукції. Біль шаглядніше зміни обсягу реалізованої продукції підприємства по бартеру протягом 1998-2000рр. ілюструє рис.2.10.

Тис.грн. 80000,0 60000,0
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.7 Динаміка обсягів реалізованої продукції ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” по бартеру протягом 1998-2000рр

Останнє підтверджує й динаміка протягом аналізуємого періоду обсягу продукції підприємства, реалізованій в грошовій формі. У 1998р. він склав 5453,0 тис.грн.., а у 1999р. - вже 13404,0 тис.грн.. Зріст порівняно з минулим роком склав 7951,0 тис.грн.. або 145,8%. У 2000р. обсяг продукції підприємства реалізованій у грошовій формі склав 52797,0 тис.грн. Зріст порівняно з 1999р. відповідно склав 39393,0 тис.грн. або 293,9% (див. табл.. 2.1). Даний факт також свідчить, про збільшення позитивного грошового потоку підприємства протягом аналізуємого періоду та сприяє своєчасності сплати його зобов'язань. Більш наглядніше зміни обсягу реалізованої продукції підприємства у 1998-2000рр. у грошовій формі ілюструє рис.2.11.

Тис.грн. 50000,0 10000,0
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.7 Динаміка обсягів реалізованої продукції ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” у грошовій формі протягом 1998-2000рр

Як наслідок, підприємство отримало у 1998р. суму прибутку у розмірі 10191,0 тис.грн., а у 1999р. - 9794,0 тис.грн. Отже, даний показник порівняно з минулим роком зменшився на 397,0 тис.грн. або 3,9%. Але вже у 2000р. сума отриманого підприємством прибутку вже склала 22204,0 тис.грн. Зріст порівняно з 1999р. відповідно дорівнює 12410,0 тис.грн. або 126,7% (див.табл.,2.1). Це свідчить про збільшення ефективності його діяльності та сприяє подальшому розвитку. Більш наглядніше дінамику отриманого прибутку підприємства протягом аналізує мого періоду ілюструє рис.2.12

Зазначимо, що балансовий прибуток підприємства протягом 1998-2000рр.

формувався, в першу чергу, за рахунок його операційної діяльності (див.дод.Б). Наскільки вплинули ті чи інші чинники на досягнутий рівень прибутку підрпиємства протягом аналізує мого періоду ілюструють показники, що містить табл.2.9.

Тис.грн. 20000,0 10000,0
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.7 Динаміка балансового прибутку ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000рр

Таблиця 2.9

Аналіз впливу обсягів реалізації продукції та витрат на її виробництво та збут на отриманий прибуток ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000рр

Показник	1998рік	2000рік	Відхилення , +/-	Відхилення %
1	2	3	4	5
Виручка від реалізації, тис.грн.	89825,0	144822,0	54997,0	61,2
Податок на додану вартість, тис.грн.	17713,0	28965,0	11252,0	63,5
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	80785,4	129091,0	48305,6	59,8
Балансовий прибуток, тис.грн.	10191,0	22204,0	12013,0	117,9

Таким чином збільшення обсягів виручки від реалізації продукціїї підприємства протягом 1998-2000рр. на 54997,0 тис.грн. або 61,2%, сприяло збільшенню його балансового прибутку відповідно на 23768,2 тис.грн. або 233,2%. Зменшили вищезазначений позитивний вплив на збільшення обсягів отриманого прибутку підприємства протягом аналізуємого періоду рівень витрат на виробництво та збут продукції та сума сплаченого податку на додану вартість. Зменьшення відповідно склало 1158,6 тис.грн. або 11,4% та 405,5 тис.грн. або 7%. Для максимізації прибутку підприємства слід мінімізувати його собівартість продукції.

Отже, протягом 1998-2000рр. ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” впроваджувало ефективну політику управління своєї діяльності. Подальша оптимізація ефективності його господарювання можлива за рахунок вживання заходів що до мінімізації собівартості товарної продукції.

2.2 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Рівень дебіторської заборгованості у загальній структурі оборотних активів підприємства та його динаміку протягом 1998-2000рр. характеризує табл..2.10:

Таблиця 2.10

Рівень дебіторської заборгованості ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" у загальній структурі його оборотних коштів у 1998-2000рр

Показники	1998р	1999р	Відхилення	1999р	2000р	Відхилення
			%	+/-			%	+/-
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Всього оборотних коштів, тис.грн.	50007,0	45387,0	4620,0	9,2	45387,0	60358,0	14971,0	32,9
Дебіторська заборгованість, тис.грн.сть	27416,0	29993,0	2517,0	9,2	29993,0	32271,0	2278,0	7,6
Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, тис.грн.	0,55	0,65	0,10	18,2	0,65	0,53	-0,12	18,5

Отже, загальна сума оборотних коштів підприємства у 1998 р.,становила 50007,0 тис.грн., а у 1999р. - 45587,0 тис.грн. Зменшення склало 4620,0 тис.грн. або 9,2% порівняно з минулим роком. Але сумарний негативний вплив даних змін був частково компенсована зростом дебіторської заборгованості підприємства у 1999р. на 2517,0 тис.грн. або 9,2%. Так, 1998р зазначений вид оборотних активів підприємства становив 27416,0 тис.грн., а у 1999р. - 29993,0 тис.грн. Відповідно коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість об'єкту дослідження відповідно становив 0,55 та 0,65 пункта. Даний факт свідчить про те, що вищезазначений зріст дебіторської заборгованості підприємства сприяв збільшенню його питомої ваги у загальній сумі оборотних активів на 10,0% порівняно з 1998р. Але протягом 2000р. питома вага даного показника підприємства у загальній сумі його оборотних активів зменшилася на12,0% порівняно з минулим роком, про що свідчить значення коефіцієнту відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість підприємства у цьому році у 0,53 пункти. Таким чином, політика управління оборотними активами об'єкту дослідження на кінець аналізує мого періоду була спрямована на збільшення його виробничих запасів (див. табл.2.6). Поряд з цим, дебіторська заборгованість підприємства протягом зазначеного року зросла на 2278,0 тис. грн..або 7,6% порівняно з 1999р. та склала 32271,0 тис. грн. Зріст загальної суми оборотних активів об'єкту дослідження у 2000р. відповідно склав 14971,0 тис. грн. або 32,9% порівняно з минулим роком та спричинив її розмір у сумі 60358,0 тис. грн. Таким чином, незважаючи на стійку тенденцію до зросту розміру дебіторської заборгованості підпрпиємства протягом 1998-2000рр. її рівень у загальній сумі його оборотних активів на кінець аналізуємого періоду зменшився. Але поряд з цим, дебіторська заборгованість підприємства протягом 1998-2000 рр. становила більшу половину його оборотних активів. Більш наглядніше рівень даного показника підприємства та його динаміку ілюструють рис.2.12.

Тис.грн. 60000,0 30000,0	Оборотні активи Дебіторська заборгованість
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.12 Динаміка розміру длебіторської заборгованості та оборотних активів ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000рр

Структуру дебіторської заборгованості підприємства протягом аналізуємого періоду характеризує табл.. 2.11. Так у 1999р. загальна сума дебіторської заборгованості підприємства зросла на 2517,0 тис.грн.., або 9,2% порівняно з 1998 р. та склала 29993,0 тис.грн. У 1998р. її сума дорівнювала лише 27416,0 тис.грн.. Ці зміни відбулися, в першу чергу, за рахунок збільшення суми дебіторської заборгованості підприємства за товари, роботи, послуги на 3638,0 тис.грн.., або 14,8% порівняно з минулим роком. Так, у 1998р. цей вид дебіторської заборгованості складав 24563,0 тис.грн.., а у 1999р. - вже 28201,0 тис.грн.. Також зросла заборгованість з податкових розрахунків.

Таблиця 2.11

Аналіз рентабельності товарної продукції ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показники	1998р	1999р	Відхилення	1999р	2000р	Відхилення
			%	+/-			%	+/-
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього дебіторської заборгованості, тис.грн.	27416,0	29993,0	2517,0	9,2	29993,0	32271,0	2278,0	7,6
У тому числі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.,	24563,0	28201,0	3638,0	14,8	28201,0	31092,0	2891,0	10,2
в т.ч. до загальної суми у %	89,6	94,6	5,0	5,6	94,6	96,3	1,7	18
- по векселям одержаним, тис.грн.	2400,0	972,0	-1428	59,5	972,0	349,0	-623,0	64,1
в т.ч. до загальної суми у %	8,7	3,3	-5,4	62,3	3,3	1,1	-2,2	67,2
- з податкових розрахунків, тис.грн.	60,0	317,0	257,0	428,3	317,0	-	-317,0	-
в т.ч. до загальної суми у %	0,2	1,1	0,9	386,3	1,1	-	0,1	-
- з бюджетом, тис.грн.	294,0	-	-294,0	-	-	-	-	-
в т.ч. до загальної суми у %	1,1	-	-1,1	-	-	-	-	-
- з іншими дебіторами, тис.грн.	95,0	303,0	208,0	218,9	303,0	830,0	-527,0	173,9
в т.ч. до загальної суми у %	0,4	2,0	1,6	400,0	2,0	2,6	0,6	30,0

У 1998 роціона дорівнювала 60,0 тис.грн., а у 1999 р. - 317,0 тис.грн. Зріст відповідно склав 257,0 тис.грн., або 428,3%. Слід зазначити і збільшення порівняно з минулим роком суми дебіторської заборгованості підприємства за розрахунками з іншими дебіторами, котра відповідно склала 208,0 тис.грн., або 218,9%. У 1999 р. вона дорівнювала лише 95,0 тис.грн, а у 1999р. - 303,0 тис грн.. При цьому, відбулося зменшення дебіторської заборгованості пдприємства забезпеченої векселями. У 1998р. її сума склала 2400,0 тис грн., а у 1999р. - 972,0 тис. грн. Отже, зменшення у даному випадку, склала 1428,0 тис.грн., або 59,5% порівняно з минулим роком. Протягом 1999р. була повністю погашена дебіторська заборгованість підприємства за розрахунками з бюджетом у сумі 293,0 тис.грн.

Зростання загальної суми дебіторської заборгованості підприємства продовжувалося й у 2000р. Зріст порівняно з минулим роком склав 2278,0 тис.грн., або 7,6 %. Даний факт був зумовлений в першу чергу збільшенням суми дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги відповідно на 2891,0 тис.грн., або 10,25%. У 2000р. цей вид дебіторської заборгованості підприємства склав 31092,0 тис.грн. Також зросла дебіторська заборгованість об'єкту дослідження за розрахунками з іншими дебіторами у сумі 500,0 тис.грн., або 165,0% порівняно з 1999р. та склала вже 830,0 тис.грн. Поряд з цим у даному році відбулося зменшення розміру дебіторської заборгованості підприємства забезпеченої векселями у сумі 623,0 тис.грн., або 64, 1% порівняно з минулим роком. Протягом цього ж року відбулося повне погашення дебіторської заборгованості підприємства за податковими розрахунками у сумі 428,3 тис.грн. Більш наглядніше динаміку структури дебіторської заборгованості підприємства протягом 1998-2000рр. ілюструє рис. 2.13.

Таким чином дебіторська заборгованість підрпиємства у 1998-2000рр. формувалося за рахунок дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Даний факт свідчить, що майже половина оборотних коштів підприємства протягом зазначеного періоду використовувалася за його межами (див. абл.2.10,2.11).

Аналіз якості дебіторської заборгованості підприємства містить табл.2.12.

Так, прострочена сума дебіторської заборгованості об'єкту дослідження у 1998р. дорівнювала 18686,0 тис.грн., а у 1999р. - 26492,0 тис.грн. Збільшення склало 7806,0 тис.грн., або 41,8 % порівняно з минулим роком. Відповідно частка простроченої дебіторської заборгованості порівняно з 1998р. зросла на 20,0% та у 1999р. склала 88,0 % від загальної її суми. Тенденція до зросту розміру даної дебіторської заборгованості підприємства збереглася й протягом 2000р. Зріст відповідно склав 4562,0 тис.грн., або 17,2 %, та спричинив суму простроченої дебіторської заборгованості об'єкту дослідження у 31054,0 тис.грн. Отже, на кінець аналізує мого періоду ця заборгованість підприємства складала 96,0% від загальної її суми.

Значна частка простроченої дебіторської заборгованості погіршує стан його платоспроможності. Середній термін затримки сплати за даним оборотним активом підприємства протягом 1998-1999рр. дорівнював 81,0 дню. Але у 2000р. він зменшився на 10,0 днів, або 12,3% порівняно з минулими роками та склав 71,0 день.

Таблиця 2.12

Аналіз якості дебіторської заборгованості ДП "ДПВП Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього дебіторської заборгова-ності, тис.грн.	27416,0	29993,0	2517,0	9,2	29993,0	32271,0	2278,0	7,6
З неї прострочено, тис.грн.	18686,0	26492,0	7806,0	41,8	26492,0	31054,0	4562,0	17,2
В тому числі за товари, роботи, послуги, тис.грн.	18686,0	26492,0	7806,0	41,8	26492,0	31054,0	4562,0	17,2
Коефіцієнт простроче-ної дебіторської заборгова-ності	0,68	0,88	0,20	29,8	0,88	0,96	0,01	9,1
Середній “вік” дебіторської заборгова-ності	81,0	81,0	-	-	81,0	71,0	-10,0	12,3

Окремо слід підрахувати суми збитків підприємства протягом аналізуємого періоду від несвоєчасної сплати дебіторської заборгованості (див.табл..2.13). Отже за рахунок несвоєчасності сплати дебіторами за своїми рахунками підприємство мало наступну динаміку розміру збитків: у 1998р. - 3637,8 тис.грн.. у 1999р. - 4783,5 тис.грн., а у 2000р. - 2925,5 тис.грн. Зменьшення даного показника у 2000р. на 1859,0 тис.грн., або на 38,9% позитивно характеризує діяльність даного підприємства та свідчить про його спроби поліпшити свою платоспроможність за рахунок оптимізації своєї політики інкасації дебіторської заборгованості за допомогою застосування штрафних санкцій.

Аналіз показників ліквідності дебіторської заборгованості підприємства протягом 1998-2000рр. містить табл.2.14.

Отже швидкість оберту коштів підприємства, інвестованих у його дебіторську заборгованість у 19998р. склав 3,5 рази. Вона лишилася незміною й протягом 1999р. Але у 2000р. швидкість оберту даних коштів вже склала 4,6рази, тобто порівняно з минулими роками вона зросла на 1,1 пункти, або 31,4%, що позитивно характеризує діяльність обєкту дослідження. Дана динаміка є наслідком, в першу чергу зростання розміру виручки від реалізаціїпротягом 1998-2000рр. (див.табл.2.1). Прискорення оберту дебіторської заборгованості підприємства у 2000р. спричинило зменьшення періоду її інкасації на 25,3 дні, або на 24,6% порівняно з минулим роком. Таким чином, на кінець аналізуємого періоду підприємство слід чекати 77,4 днів, щоб з ним повністю розрахувалися його дебітори.

Таблиця 2.13

Аналіз збитків ДП "ДПВП Кривбасвибухпром" від несвоєчасної сплати його дебіторської заборгованості за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Сума простроченої дебіторської заборгова-ності, тис.грн.	18686,0	26492,0	7806,0	41,8	26492,0	31054,0	4562,0	17,2
Отримана пеня за несвоєчасну сплату,тис.грн.	95,0	303,0	-	-	303,0	830,0	-	-
Індекс інфляції	120,0	119,2	-	-	119,2	112,8	-	-
Скоригована сума дебіторської заборгова-ності, тис.грн.	14953,2	21405,5	-	-	21405,5	27299,5	-	-
Сума збитків підприємства від несвоєчасної сплати, тис.грн.	2636,7	4783,5	1145,7	31,5	4783,5	2924,5	-1859	38,9

Таблиця 2.14

Аналіз ліквідності дебіторськоі заборгованості ДП "ДПВП Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Період інкасації, дні	101,9	102,7	0,8	0,8	102,7	77,4	-25,3	24,6
Оборотність дебіторської заборгова-ності, рази	3,5	3,5	-	-	3,5	4,6	1,1	31,4

Аналіз ефективності управління дебіторської заборгованості підприємства протягом 1998-2000рр. містить табл.2.15.

Таблиця 2.15

Аналіз ефективності управління дебіторською заборгованістю ДП "ДПВП Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Додатковий прибуток підприємства отриманий від збільшення обсягів реалізації за рахунок товарного кредита, тис.грн.	3110,4	2907,9	-203,4	6,5	2907,9	4951,5	2043,0	70,3
Збитки від несвоєчасної сплати, тис.грн.	3637,8	4783,5	1145,7	31,5	4783,5	2924,5	-1859,0	-38,9
Сума ефекту, отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгова-ність, тис.грн.	-527,4	-1876,0	2903,4	455,7	-1876,0	2026,0	3902,0	208,0
Коефіцієнт ефективності інвестування коштів у дебіторську заборгова-ність за розрахунками з покупцями	-0,02	-0,06	0,08	400,0	-0,06	0,07	0,13	256,0

Таким чином, протягом 1998-1999рр. підприємство отримало негативний ефект від інвестування коштів у дебіторську заборгованість відповідно у сумі 527,4 тис.грн, та 1876,0 тис.грн. Даний ефект є слідством затримки сплати за рахунками йог дебіторів (див. Табл. 2.12, 2.14). Але ситуація змінилася у 2000р. Сума даного ефекту склал 2026,0 тис.грн., що спричинилоо поліпшення політики інкасації дебіторської заборгованості підприємства. Так у зазначеному році кожні 0,01грн. інкасованих у дані оборотні кошти обєкту дослідження спричинили 0,07грн. додаткового прибутку, що свідчить про поліпшення політики управління його дебіторською заборгованістю.

Отже, протягом зазначеного періоду підприємство впроваджувало мякий тип кредитної політики стосовно його дебіторів, що спричинило використання більшої частини оборотних коштів даного підприємства за його межами. Але впроваджуючи більш жорстку політику інкасації і його дебіторської заборгованості з використанням штрафних санкцій підприємства поліпшило стан розрахунків за даними зобовязаннями та отримало додатковий прибуток від інвестування коштів у даний вид оборотних активів на кінець аналізуємого періоду.

Рівень кредиторської заборгованості підприємства та його динаміку у загальній структурі позикових коштів ілюструє табл.2.16.

Таблиця 2.16

Рівень кредиторської заборгованості ДП "ДПВП Кривбасвибухпром" у загальній структурі його позикових коштів протягом 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього позикових коштів, тис.грн.	44621,0	39893,0	4728,0	10,6	39893,0	55284,0	15391,0	38,6
Кредиторська заборгова-ність, тис.грн.	36341,0	32310,0	4031,0	11,1	32310,0	47353,0	15043,0	46,6
В тому числі до загальної суми позикових коштів, %	81,4	81,0	-0,04	0,05	81,0	85,6	4,6	5,8

Отже, загальна сума позикових коштів підприємства у 1998р. склал 44621,0 тис.грн., а у 1999р. - 39893,0 тис.грн. Зменьшення відповідно склало 4728,0 тис.грн., або 10,6%. Даний факт, в першу чергу, є слідством зменшення кредиторської заборгованості підприємства порівняно з 1998р. на 4031,0 тис.грн., або 11,1%. У 1999р. вона дорівнювала 32310,0 тис.грн. Питома вага даних короткострокових зобовязань у загальній структурі позикових коштів підприємства у 1998-1999рр. не зазнала істотних змін та у середньому становило 81,2%. Протягом 2000р. загальна сума позикових коштів об'єкту дослідження порівняно з 1999р. зросла на 15391,0 тис.грн.., або 38,6%, та склала 55284,0 тис.грн. На цей факт також вплинула динаміка його кредиторської заборгованості. Так її збільшення порівняно з минулим роком склало 15043,0 тис.грн., або 46,6%. Отже сума кредиторської заборгованості підприємства у 2000р. склала 47353,0 тис.грн. Її питома вага у загальній структурі його позикових коштів відповідно склала 85,6%. Більш наглядніше дану ситуацію ілюструють рис. 2.14.

Тис.грн. 40000,0	Позичка коштів Кредиторська заборгованість
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.14 Динаміка загального розміру позикових коштів та кредиторська заборгованість ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" протягом 1998-2000рр

Таким чином, кредиторська заборгованість підприємства протягом 1998-2000рр. формувала основну частину його позикових коштів.

Динаміку структури кредиторської заборгованості підприємства протягом аналізує мого періоду характеризує табл.2.17.

Таблиця 2.17

Динаміка структури кредиторської заборгованості ДП “ДПВП Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000 років

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього кредиторсь-ка заборгова-ність, тис.грн,	36341,0	32310,0	-4031,0	11,1	32310,0	47353,0	15043,0	46,6
в тому числі кредиторсь-ка заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.	19706,0	7964,0	-11802,0	59,9	7964,0	23578	15614	166,1
у % до загальної суми	54,5	24,6	-29,9	54,9	24,6	49,8	25,2	102,4
внутрішня кредиторсь-ка заборгова-ність, тис.грн.	16635,0	24346,0	7711,0	46,3	24346,0	23775	-581	2,4
у % до загальної суми	45,5	75,4	29,9	65,7	75,4	50,2	-25,2	33,4

Отже, зменшення кредиторської заборгованості підприємства у 1999р. на 4031,0 тис.грн., або 11,1% порівняно з 1998р. зумовлене зменшенням розміру кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відповідно на 11802,0 тис.грн., або 59,9%. Так, даний вид кредиторської заборгованості підприємства у 1998р. складав 17906,0 тис.грн., а у 1999р. - 7964,0 тис.грн. Відповідно його питома вага у загальній сумі кредиторської заборгованості об'єкту дослідження становила відповідно 54,5% та 24,6%. Але сумарний позитивний вплив зменшення даних зобов'язань підприємства протягом зазначених років був мінімізован зростом його внутрішньої кредиторської заборгованості у 1999р. на 7711,0 тис.грн., або 46,3% порівняно з 1998р. Так, у 1999р. вона склала 24346,0 тис.грн. Питома вага внутрішньої кредиторської заборгованості об'єкту дослідження відповідно склала 45,5% та 75,4%. Але протягом 2000р. загальна сума кредиторської заборгованості підприємства зросла на 15043,0 тис.грн., або 46,6% порівняно з 1999р. Даний факт був зумовлений зростом кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги порівняно з зазначеним роком на 15614,0 тис.грн., або 166,1%. Так, у 2000р. вона склала 23578,0 тис.грн., або 49,8% від загальної суми даних зобов'язань підприємства. Сумарний негативний вплив зазначеного збільшення перекрив позитивний вплив зменьшення внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства у 2000 році на 581 тис.грн., або 2,4% порівняно з 1999р. Так, у 2000 р. даний вид кредиторської заборгованості підприємства становив 23775 тис.грн., або 50, 2% від загальної суми його зазначених зобовязань (див. рис.2.15).

Зріст внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства у 1999р. на 7711 тис.грн., або 46,3% порівняно з 1998р. (див. табл. 2.18) впершу чергу був зумовлений збільшенням кредиторської заборгованості підприємства за розрахунками з бюджетом відповідно на 9744 тис.грн. або 203, 8%. Так зазначений вид корпоткострокових зобовязань склав 4780 тис.грн, а 1999р. - 14524 тис.грн. Його питома вага у загальній структурі внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства відповідно становила 28,7% та 59,7%. Протягом зазначеного року зросла і кредиторська заборгованість обєкту дослідженння з податкових платежів. Збільшення відповідно склало 2023 тис.грн., або 45,5%, адже даний вид у 1998р. складав 4445 тис.грн., а у 1999р. - 6466 тис.грн. Слід зазначити, що ці зміни не вплинули на її питому вагу у загальній структурі: і у 1999 р. і у 1999р. вона дорівнювала 26,6%. Поряд з цим, сумарний зріст загальної суми даних короткострокових зобовязань підприємства був частково зменьшений за рахунок наступних змін. Так, кредиторська заборгованість підприємства із страхування у 1999р. порівняно з 1998р. була зменшена на 1156,0 тис.грн., або 50,9%. У 1998р. її сума дорівнювала 2269,0 тис.грн.., а у 1999р. - 1113,0 тис.грн.. А її питома вага відповідно дорівнювала 13,6% та 4,5%. Поряд з цим, зменшувалася й кредиторська заборгованість підприємства за розрахунками із оплати праці. У 1998р. вона складала 3135,0 тис.грн., а у 1999р. - 2243,0 тис.грн. Її питома вага відповідно дорівнювала 18,9% та 9,1%. Отже, зменшення порівняно з 1998р. склала 892,0 тис.грн., або 28,4%. Питома вага відповідно зменшувалася на 9,8%. Також у 1999р. була повністю сплачена кредиторська заборгованість підприємства із податкових розрахунків у сумі 2008,0 тис.грн.

Таблиця 2.18

Динаміка структури внутрішньої кредиторської заборгованості ДП “ДПВП Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000 років

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Внутрішня кредиторсь-ка заборгова-ність, тис.грн,	16635,0	24346,0	7711,0	46,3	24346,0	23775,0	-581,0	2,4
в тому числі з податкових розрахунків, тис.грн.	2008,0	-	2008,0	-	-	-	-	-
у % до загальної суми	12,1	-	-12,1	-	-	-	-	-
З бюджетом тис.грн.	4780,0	14524,0	9744,0	203	14524,0	14145,0	-379,0	2,7
у % до загальної суми	28,7	59,7	31,0	108	59,7	61,7	2,0	3,3
З позабюджетних платежів, тис.грн.	4443,0	6466,0	2023,0	45,5	6466,0	8174,0	1708,0	26,4
у % до загальної суми	26,7	26,7	-	-	26,7	34,4	7,7	28,8
Із страхування, тис.грн.	2269,0	1113,0	1156,0	50,9	1113,0	416,0	-697,0	92,6
у % до загальної суми	13,6	4,5	-9,1	66,1	4,5	1,7	-2,8	62,2
З оплати праці, тис.грн.	3135,0	2243,0	-982,0	28,4	2243,0	520,0	-1723,0	76,8
у % до загальної суми	18,9	9,1	-9,8	4,8	9,1	2,2	-6,9	75,8

Але протягом 2000р. кредиторська заборгованість підприємства зменшилася на 581,0 тис.грн., або 2,4% порівняно 1999р. Даний факт був, в першу чергу, зумовлений зменшення кредиторської заборгованості підприємства із оплати праці на 1723,0 тис.грн., або 76,8% порівняно із зазначеним роком. Так, у 2000р. цей вид короткострокових зобов'язань вже дорівнював 520,0 тис.грн., а його питома вага відповідно склала 2,2%. Зменшилась кредиторська заборгованість підприємства із страхування. Порівняно із 1999р. зміни склали 697,0 тис.грн., або 62,6% та спричинили її значення у 2000р. у сумі 416,0 тис.грн. Питома вага відповідно склала 1,7%. Також зменшилась кредиторська заборгованість за розрахунками із страхування. У зазначеному році вона дорівнювала 416,0 тис.грн. Її питома вага відповідно склала 1,7%. Але даний позитивний впливу мінімізувало збільшення внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства з позабюджетних платежів у сумі 8174,0 тис.грн., або 26,4% порівняно з 1999р. Більш наглядніше дану ситуацію ілюструє рис. 2.16.

Своєчасність розрахунків за кредиторською заборгованістю підприємства протягом 1998-2000рр. характеризує табл. 2.19.

Так, зменшення простроченої кредиторської заборгованості підприємства у 1999р. на 2117,0 тис.грн., або 7,5% порівняно з минулим роком, було зумовлене зменшенням його простроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відповідно на 9842,0 тис.грн., або 78,4%. Поряд з цим, відбулося збільшення внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства відповідно на 7725,0 тис.грн., або 49,4%. У 2000р. відбувалася діаметрально протилежна ситуація. Так, збільшення простроченої кредиторської заборгованості підприємства на 2951,0 тис.грн., або 11,3% порівняно з минулим роком було слідство росту його кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відповідно на 11628,0 тис.грн., або 81,1%. Зменшило сумарний негативний зріст кредиторської заборгованості підприємства зниження його внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства відповідно на 8677,0 тис.грн., або 59,1%.

Отже, протягом аналізу ємого періоду у середньому 73,2% короткострокових зобов'язань підприємства були прострочені, що свідчить про недостатню його платоспроможність. Але поряд з цим середній строк затримки сплати даних короткострокових зобов'язань протягом 1998-2000рр. мав динаміку до зменшення: так, у 1998р. він дорівнював 125,6 дня, у 1999р. - 104,9 дня, а вже у 2000р. - 80,9 дня. Зменшення за період склала 40,5 днів, або 32,2% порівняно із початковими значеннями.

В свою чергу, характеристику оборотності кредиторської заборгованості підприємства містить табл. 2.20.

Отже, оборотність кредиторської заборгованості підприємства протягом 1998-2000рр. мало тенденцію до збільшення. Так, кількість обертів даних зобовязань підприємства у 1998р. склала 2,5 раза, а у 1999р. - 3,1 раза. Збільшення відповідно склало 24%. Даний факт є слідством збільшення валових експлуатаційних витрат (див. табл.2.1) поряд із зменьшенням загальної суми кредиторської заборгованості (див. табл.2.17). Але протягом 2000 р. відбулося незначне уповільнення даного показника діяльності підприємства у 3,2% порівняно з 1999р. та спричинило його зниження у 3 рази.

Даний факт, в першу чергу спричинив збільшення загальної суми кредиторської заборгованості за зазначений рік у 15043,0 тис.грн.. (див. табл.. 2.18). Поряд з цим, вищезазначені чинники відповідно спричинили наступні зміни періоду погашення кредиторської заборгованості підприємства у 1998-2000рр. Так, у 1999р. він зменшився на 30 днів, або 20,6% порівняно з 1998р., а у 2000р. зріс на 2,1 день, або 1,8% порівняно з 1999р. Отже у 2000р. тривалість обороту кредиторська заборгованість підприємства встановила 117,7 днів. Даний факт свідчить про те, що об'єкт дослідження втримує свої позики довше, ніж дозволяє це своїм боржникам (див. табл.. 2.15).

Про доцільність залучення кредиторської заборгованості підприємства у 1998-2000рр. порівняно з короткостроковим банківським кредитом свідчить табл.2.21.

Таблиця 2.19

Динаміка простроченої кредиторської заборгованості ДП “ДПВП Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000 років

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього кредиторсь-ка заборгова-ність, тис.грн.	36348,0	32310,0	4031,0	11,1	32310,0	47353,0	15043	46,6
З неї прострочено, тис.грн.	28188,0	26071,0	2117,0	7,5	26071,0	29022,0	2951,0	11,3
В тому числі кредиторська заборгова-ність товара, роботи, послуг, тис.грн.	12555,0	2713,0	9842,0	78,4	2713,0	14341,0	11628,0	81,1
Внутрішня кредиторська заборгова-ність, тис.грн.	15633,0	23358,0	7725,0	49,4	23358,0	14681,0	8677,0	59,1
Частка простроченої кредиторської заборгова-ності у загальній сумі, %	77,6	80,7	3,1	4,0	80,7	61,3	-19,4	24,0
Середній строк затримки сплати за кредиторсь-кою заборгова-ністю, дні	125,6	104,9	-20,7	16,5	104,9	80,9	-24,0	22,8

Таблиця 2.20

Аналіз оборотності кредиторської заборгованості ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Оборотність
кредиторської заборгованості, раз	2,5	3,1	0,6	24,0	3,1	3,0	-0,1	3,2
Період погашення кредиторської заборгованості, дні	145,6	115,6	-30,0	20,6	115,6	117,7	2,1	1,8

Отже, незважаючи на сплачену пеню, залучення кредиторської заборгованості підприємства як основного джерела фінансування своїх оборотних коштів протягом 1998-2000рр. було більш ніж можливе використання короткострокових банківських позик. Подальша оптимізація використання кредиторської заборгованості підприємства можлива за рахунок суми сплачених штрафних санкцій, то може бути забезпеченням своєчасністю сплати дебіторами за своїми рахунками.

Таким чином, підприємства протягом 1998-2000рр. надавало кредит у вигляді дебіторської заборгованості у менших обсягах ніж отримувало у вигляді кредиторської заборгованості (див. табл.. 2.10, 2.17). Показники тривалості його кредиторської заборгованості перевибували такіж показники за дебіторами, що означає не що інше, як уміння втримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам (див.табл. 2.15, 2.21). На кінець аналізуємого періоду підприємством були отримані позитивні результати від інвестування коштів у дебіторську заборгованість та залучення кредиторської заборгованості (див. табл.. 2.16, 2.21). Поряд з цим, значні прострочені суми як дебіторської, так і кредиторської заборгованості можуть спричинити погіршення фінансового стану підприємства, а саме його платоспоромності. Тому, подальша оптимізація управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства повинна бути спрямована на мінімізацію негативних наслідків несвоєчасності сплат за його дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Таблиця 2.21

Ефективне використання кредиторської заборгованості ДП “ДПВП Кривбасвибухпром”

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Усього кредитор-ська заборгова-ність, тис.грн.	36341,0	32310,0	-	-	32310,0	47353,0	-	-
Пеня за несвоєчасні сплати, тис.грн.	15963,0	4043,0	-	-	4043,0	12450,0	-	-
Середньозважена ставка за кредит, %	43,8	43,3	-	-	43,3	37,2	-	-
Витраи на залучання корогкострокового банківського кредиту, тис.грн.	15917,0	13990,2	-	-	13990,2	17615,0	-	-
Ефектив-ність від залучання кредитор-ської заборгова-ності замість короткост-рокового кредиту банку, тис.грн.	-36,0	9947,00	-	-	9947,0	5165,0	-	-

3. Оптимізація дебіторської та кредиторськох заборгованості підприємства

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства потребує значної кількості часу, а на цьому напрямку найбільш ярко відображається одна з основних проблем управління фінансами: вибір між рентабельністю та ймовірною неплатоспроможністю (вартість активів становиться менш його кредиторської заборгованості).

Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість строків фінансування активів, вибираючи один з деяких існуючих на практиці заходів:

хеджитування (компенсація активів зобов'язаннями за однаковим строком погашення);

фінансування за короткостроковими судами;

фіксування за довгостроковими судами.

У сучасних умовах підприємство може підтримувати забезпеченість отриманих кредитів наступними заходами:

збільшення частки ліквідних активів;

пролонгація строків на котрі підприємству надаються позики.

Але слід враховувати, що ці методи призводять до зниження прибутку шляхом вкладення коштів у малоприбуткові активи та можливості сплата відсотків за позикою в період наявності власних коштів.

Отже, для подальшої оптимізації управління дебіторською та кредиторською заборгованістю слід як можна швидше збирати гроші у кредиторів, не забувая що, надмірний тиск може спричинити зниження майбутніх продажів, та досягти розумних строків сплати кредиторської заборгованості без шкоди для подальшої діяльності підприємства, використовуючи будь-які переваги, надаваємі знижки існуючих у постачальників.

Для зниження зросту у майбутньому простроченої дебіторської заборгованості підприємства можливе застосування наступних заходів:

заключення з кожним контрагентом юридичне правильно оформленого разового та довгострокового договору, передбачаю чого строки платежу та відповідальність за порушення зобов'язань за сплатою (у тому числі і у вигляді пені за прострочку платежу);

введення обмежених лімітів на операції з відстрочкою платежу, за виключення клієнтів маючих добру "кредитну історію";

жорсткий контроль за наступними ^операціями боржників, що'не розрахувалися за раніш отриманий товар;

встановлення заборони на відпуск товарів, робіт, послуг з відстрочкою платежу цілим категоріям потенційно ненадійних клієнтів та використання у вигляді методу розрахунку з ними тільки стовідсоткової передплати;

за крупними угодами - попередження старанна перевірка платоспроможності клієнта із залучанням відповідних спеціалістів та структур, використання банківської гарантії, тощо.

Окрім застосування попередньої диференціації клієнтів за їх платоспроможністю (на підставі існуючої практики розрахунків) та відповідних штрафних санкцій знизити ризики, пов'язані із несвоєчасністю сплати, дозволяє система застосування різноманітних знижок.

Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції (див. табл.2.13). Підчас проведення наукового дослідження розроблено концепцію оптимізації розрахунку процентів (пені штрафних санкцій), які сплачуються позичальниками на користь кредиторів у вигляді плати за придбання товарів із відкладанням строку платежу з метою зменшення інфляційних впливів. Цю концепцію запропоновано до використання підприємством, діяльність котрого аналізувалося. Суть її полягає в тому, що з метою нейтралізації впливу зазначення фактору пропонується 44:

1. Ставку процентів за операцією з борговими зобов'язаними не фіксувати, а зробити плаваючою, тобто визначити для кожного періоду, за який здійснюється сплата процентів, за на перед обумовленою в угоді формулою.

2. Формула має бути складена таким чином, щоб зменшити вплив інфляції як на суму процентів, так і на основну суму боргу.

3. Одним із базових варіантів формули визначення процентної ставки, що застосовується до суми боргу, може бути поданий нижче:

(3.1)

де: Сі - процентна ставка, що розрахункове визначається для кожного періоду, за який здійснюється сплата відсотків;

Со -бажана для кредитора процентна ставка в умовах стабільності, для кожного періоду, за який здійснюється сплата відсотків (обумовлюється заздалегідь в угоді);

kо - величина, до якої прив'язується процентна ставка (надалі - величина) на момент укладення угоди

kі - величина на момент сплати процентів;

kі-1 - величина на момент сплати процентів за попередній період;

У цій формулі співвідношення (kі - kі-1)/ kо (надалі-- співвідношення 1) зменіпує вплив інфляції на основну суму боргу, а співвідношення ((kі/ kо)/ Со І (надалі - співвідношення 2) зменшує вплив інфляції на суму процентів, що сплачуються за звітний період.

Наведена базова формула може.. видозмінюватися-залежно від виду операції конкретних умов угоди, чинного законодавства, інших чинників наприклад:

1. У випадку з товарним кредитом співвідношення 1 може зменшувати вплив інфляції не на всю суму боргу відразу, а тільки на ту суму, що сплачується в певному періоді. У такому разі співвідношення 1 може мати вигляд:

, (3.2)

де: В - загальна сума боргу на яку нараховується проценти;

Ь - сума боргу, що сплачується в певному періоді.

2. Якщо кредитор не має бажання отримувати проценти за заборгованістю, то з метою зменшення впливу інфляції на основну суму боргу, може застосовуватися тільки співвідношення 1;

3. Якщо не має зацікавленості у зменшені впливу інфляції на основну суму боргу, то, з метою зменшення її впливу на суму процентів, може застосовуватися тільки співвідношення 2;

4. Можуть встановлюватися верхня або нижня межі для величини процентів, що сплачуються за борговими зобов'язаними.

Переваги запропонованого методу розрахунку процентної ставки (пені, штрафних санкцій) за формулою такі

1. При вдалому виборі величини, до якого прив'язується процентна ставка, повністю нейтралізується інфляційний вплив;

2. Не має необхідності штучно завищувати процентну ставку в очікуванні інфляції;

3. У разі прив'язування основної суми боргу (вартості товару) до вартості валюти, необхідно постійно здійснювати перегляд вартості товару та вносити відповідні зміни в бухгалтерський облікл^У запропонованому випадку вартість товару залишається незміною; а вплив інфляції компенсується кредиторів і за рахунок зростання сум процентів.

Слід зазначити, що розмір пені за прострочення виконання зобов'язань згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР неповинен | перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Якщо договором не передбачається нарахування пені, то у разі затримки сплати можливе нарахування 3,0% річних за кожен день прострочки згідно із ст.214 Цивільного кодексу УРСР. Суму штрафу може бути передбачено як у договорі, так і в окремих нормативних актах, що регулюють той чи інший вид правовідносин, наприклад у Положенні про поставку товарів народного споживання, або у Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення. Ці документи хоча і були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 125.07.88р. №888, проте діють на території України й сьогодні 47.

Беручи до уваги значні суми простроченої дебіторської заборгованості підприємства на кінець аналізує мого періодуїокрім судового розгляду справи та подальшого стягнення заборгованості через банк, або подання позову про спрямування стягнення на майно, йому у подальшому слід вдаватися до рефінансування даного оборотного активу. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, що використовуються у сучасний час, є 20:

- факторинг;

- облік векселів, наданих покупцями продукції;

- форфейтинг.

Факторинг є фінансова операція, що містить поступку підприємства-продавця права отримання грошових коштів за платіжними документами за надану продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії - "фактор компанії", котрі приймають на себе усі кредитні ризики по інкасації боргу. За здійснення такої операції банк (фактор компанія) отримують від підприємства-продавця визначену комісійну плату у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати дифференцируються з урахуванням рівня платоспряможності ї покупця продукції та передбачених строків її оплати. Крім цього, при проведенні такої операції банк (фактор компанія) у строк до трьох днів здійснює кредитування підприємства-продавця у формі попередньої сплати боргових вимог за платіжними документами, за звичай, у розмірі от 70 до 90% суми боргу в залежності від фактору ризику. Інші 10-30 % суми боргу тимчасово депонуються банком у формі страхового резерву при його несплаті покупцем (ця депонована частина повертається підприємцю-продавцю після повної сплати боргу).

Факторингова операція дозволяє підприємцю-продавцю рефінансувати більшу частину дебіторської заборгованості за наданим покупцю кредитором за малі строки, що дозволяє скоротити період фінансового та операційного циклу. До недоліків даної операції можна віднести лише додаткові витрати продавця, пов'язані з продажем продукції, а також витрату прямих контактів (та відповідної інформації) з покупцем у процесі здійснення ним платежів.

Ефективність факторингової операції для підприємства продавця визначається шляхом порівняння рівня витрат за цією операцією зі середнім рівнем процентної ставки за короткостроковим банківським кредитом.

В свою чергу, облік векселів, наданих покупцями продукцій, являє собою І фінансову операцію по їх продажу банку (або іншому фінансовому інституту, іншому господарчому суб'єкту) за визначеною (дисконтною) ціною, що встановлюється в залежності від їх номіналу, строку сплати та облікової вексельної ставки. Остання, в свою чергу, складається із середньої депозитної ставки, ставки комісійної виногороди, а також рівня премії за ризик при сумнівної платоспроможності векселедателя. Відзначимо, що дана операція можлива лише з переказним векселем.

Облікова (дисконтна) ціна векселя визначається за наступною формулою:

ОЦв + НС - (НС хД х ОСв)/(360 х100), (3.3)

де: ОЦв - облікова (дисконтна) ціна векселю на момент його продажу (обліку банком);

НС - номінальна сума векселю, що повинна бути сплаченою векселедателем у передбачені строки;

Д - кількість днів від моменту продажу (обліку) векселя до моменту його сплати векселедателем;

ОСв - річна облікова вексельна ставка, за якою здійснюється дисконтування суми векселю, %.

В свою чергу, форфейтинг - це фінансова операція по рефінансуванню дебіторської заборгованості за експортним товарним (комерційним) кредитом шляхом передачі (індосаменту) переказного векселю на користь банку (факторингової компанії) з уплатою останньому комісійної винагороди. Банк (факторингова компанія) бере на себе зобов'язання по фінансуванню експортної операції шляхом виплати за обліковим векселем, котрий гарантується наданням авалю банка країни імпортера. У результаті форфетировання заборгованість покупця за товарним (комерційним) кредитом трансформується у заборгованість фінансову (на користь банку). За своєю суттю цей вид рефінансування дебіторська заборгованість об'єднує у собі елементи факторингу (до якого підприємства експортери звертаються у випадку високого кредитного ризику) та обліку векселів (з їх індосаментом тільки на користь банку). Форфейтинг використовується при здійснені довгострокових експортних поставок та дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Але його недоліком є висока вартість, тому підприємству-експортеру слід проконсультуватися з банком - (факторинговою компанією) ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати можливість включити затрати за форфейтинговою операцією у вартість контракту.

Для оптимізації плануємого управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства слід також урахувати його потребу у відповідному розмірі залишків грошових коштів. Хоча на сучасному етапі питома вага грошових коштів у долі оборотних активів виробничих підприємств незначна (вона коливається у межах від 1 до 3 %), роль цього виду активів у забезпеченні платоспроможності досить значна 19.

Управління залишками грошових коштів виробничого підприємства потребує попереднього групування їх за окремими видами. Відповідно до сучасної економічної теорії залишки грошових коштів підприємства поділяють на такі чотири види: операційний, страховий, компенсаційний та спекулятивний.

Операційний залишок грошових коштів призначається для проведення поточних операцій, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємства -закупівлі сировини і матеріалів, оплати праці, розрахунків за сплату податків, тощо.

Страховий залишок грошових коштівї створюється на випадок непередбачених ситуацій, пов'язаних із затримкою розрахунків за продану продукцію або тимчасовим спадом у її реалізації. Він служить певним резервом підтримки платоспроможності підприємства у таких випадках. Чим менше передбачуваним є грошовий поток підприємства, тим більший страховий залишок грошових коштів воно повинно тримати напоготові.

Компенсаційний залишок створюється звичайно на вимогу комерційного банку, що обслуговує підприємство, щоб компенсувати його можливі витрати на надання різноманітних банківських послуг.

Спекулятивний залишок грошових коштів призначений для здійснення короткострокових фінансових вкладень у ті періоди, коли відповідні фінансові активи можна придбати за низькими цінами.

Враховуючи, що залишки грошових активів трьох останніх видів є в визначеному ступені взаємозаміненими, загальна потреба у них при обмежених фінансових можливостях підприємства може бути відповідно скороченою. Тому на сучасному етапі основну увагу має бути приділено управлінню операційним залишком грошових коштів підприємства.

Основою визначення визначення потреби у залишках грошових коштів є план надходжень і витрат їх (або бюджет грошових коштів). В межах загального періоду визначаються певні інтервали часу (декади, місяці), на кінець кожного з яких розраховується прогнозований залишок грошових коштів. Розрахунки ведуться за такою формулою:

ГКк = НКп + НГК - ВГК, (3.4)

де: ГКк - сума залишку грошових коштів на кінець інтервалу часу, що розглядається;

НКп - сума залишу грошових коштів на початок інтервалу часу, що розглядається;

НГК - сума надходжень грошових коштів у інтервалі часу, що розглядається;

ВГК - сума витрат грошових коштів у інтервалі часу, що розглядається:

Потреба у операційному залишку грошових коштів визначається за наступною формулою:

ПЗгА = ПОод/КО, (3.5)

де: ПЗгА - плануєма сума операційного залишку грошових коштів;

ПОод - плану ємий обсяг грошового обороту за операційною діяльністю підприємства;

КО - кількість оборотів операційного залишку грошових коштів в плануємому періоді.

Розгляд прогнозованих сум залишків грошових за окремими інтервалами протягом усього періоду дає змогу визначити як мінімальний, так і максимальний обсяг цих коштів у плановому періоді, якщо діапазон коливання залишків грошових коштів у окремі інтервали дуже широкий, слід провести відповідне коригування окремих платежів або надходжень цих коштів шляхом пересування їх у часі (у даному випадку, коригування часу інкасації дебіторської та сплатами за кредиторською заборгованістю підприємства. В межах скоригованих мінімальних та максимальних обсягів залишків грошових коштів розраховується середня хронологічна сума цих залишків у плановому періоді.

У практиці зарубіжного фінансового менеджменту використовуються і більш складні моделі визначення залишку грошових коштів, основи розрахунків за якими є оцінка ефективності тримання грошових коштів на розрахунковому рахунку і у формі короткострокових фінансових вкладів. При цьому, якщо замість короткострокових вкладень розглянути дебіторську заборгованість підприємства, то зазначені моделі можуть також слугувати засадами для формування ефективного управління даним оборотнім активом.

Найбільш широко використовується у цих цілях Модель Баумоля. Її вихідними положеннями є постійність потоку витрат грошових коштів, зберігання усіх резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень та змін залишку грошових коштів від їх максимуму до мінімуму, дорівнюючого нулю 20.

Якби поповнення залишку грошових коштів за рахунок продажу частини короткострокових фінансових вкладень або короткострокових кредитів банку здійснювалося в два рази частіше, то розмір максимального та середнього залишків грошових коштів на підприємстві був би в два рази менше. Але кожна така операція пов'язана для підприємства із визначеними витратами, розмір котрих збільшується з збільшенням частоти (або скорочення періоду) поповнення грошових коштів. Отже для економії загальної суми витрат по обслуговуванню операцій поповнення грошових коштів, слід збільшити період (або знизити частоту) цього поповнення. У цьому випадку відповідно збільшуються розміри максимального та середнього залишку грошових коштів. Але ці види остатків грошових коштів доходів підприємству не приносять; більш того, зріст цих остатків означає втрату для підприємства альтернативних дохоів у формі короткострокових фінансових вкладень. Розмір цих втрат дорівнює сумі залишків грошових коштів, перемноженої на середню ставку відсотка за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

З урахуванням втрат розглянутих двох видів будується оптимізаційна Модель Баумоля, яка дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення та оптимальний розмір залишку, грошових коштів, за котрими сукупні втрати будуть мінімальними.

Математичний алгоритм розрахунку максимального та середнього оптимальних розмірів залишку грошових коштів згідно з Моделлю Баумоля має наступний вигляд:

, (3.6)

ГА=ГАмакс/2, (3.7)

де: ГАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

ГА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

Во - витрати по обслуговуванню одної операції поповнення грошових коштів;

Вд - рівень втрат альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів, виражений десятковим дробом;

ПОдо - плануємий обсяг грошового обороту (суми витрат грошових коштів).

В свою чергу, Модель Міллера-Орра являє собою ще більш складний алгоритм визначення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення цієї моделі передбачають існування визначеного розміру страхового запасу та визначену нерівномірність у надходженні та витрат грошових коштів, а відповідно і залишку грошових активів. Мінімальна межа формування залишку грошових активів приймається на рівні страхового залишку, а максимальний -- на рівні трьохкратного розміру страхового залишку. Отже, коли залишок грошових активів досягає максимального значення (верхньої межі свого "коридору"), лишок коштів (по відношенню до середнього залишку) переводиться у резерв, тобто інвестується у короткострокові фінансові інструменти. Аналогічним чином, коли залишок грошових коштів досягає мінімального значення (нижньої мети свого "коридору") здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, за влучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел. Слід звернути увагу і на те, що значенням середнього залишку грошових активів знаходиться на одну третю вище мінімального його значення та на дві треті нижче максимального його значення, а не посередині між цими значеннями. За таким підхідом рівень альтернативних втрат доходів при зберіганні грошових коштів буде більш низьким 20.