Податкова система України

Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Збір за місця для паркування транспортних засобів.

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Об'єкт і база оподаткування збором

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Порядок обчислення та строки сплати збору

Сума збору за місця для паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням об'єкта оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:

а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українське товариство сліпих", "Українське товариство глухих", а також фізичними особами - інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці;

е) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;

є) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;

ж) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах;

и) фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські дільничні лікарні, амбулаторії, амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, що розташовані в сільській місцевості, за умови, що у сільській місцевості відсутні аптеки або структурні підрозділи аптек, роздрібна торгівля с здійснюється працівниками таких пунктів, лікарень, амбулаторій, які мають медичну освіту, та виключно за переліком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, а також на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:

а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Порядок сплати збору платниками збору, які:

а) провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) - збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

б) здійснюють торгівлю валютними цінностями - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

в) здійснюють діяльність у сфері розваг - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

г) здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу - за місцем реєстрації таких платників;

ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.

Строки сплати збору:

а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б) за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Строк дії торгового і пільгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг, становить 60 календарних місяців.

Туристичний збір.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

е) діти віком до 18 років;

є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору,.

База справляння збору

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях за вирахуванням податку на додану вартість.

Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.



Тема 12. Розвиток податкової системи України

Податкова система України. Основні етапи її становлення та розвитку, їх особливості.

Перш ніж дати визначення поняттю “податкова система” і розглянути основні етапи її становлення в Україні, слід звернути увагу на те, що існує пряма залежність між обсягом функцій, які виконує держава і обсягом коштів, якого вона потребує. При цьому кошти, які централізує держава, можуть формуватися як за допомогою податкового методу, так і за допомогою інших:

· прямого вилучення доходів у підприємств, що перебувають у державній власності;

· платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг;

· грошової емісії;

· запозичення коштів державою у фізичних і юридичних осіб, а також у інших держав відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів.

В умовах ринкової економіки, існування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки і збори, які і формують податкову систему.

Податкова система - це сукупність податків, принципів, форм і методів їх установлення, а також контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова система - невід'ємний атрибут держави, відображення її економічного, політичного, соціального та демократичного стану. Усе це повною мірою характеризує формування податкової системи України, яке здійснюється паралельно з побудовою основних засад демократичної держави. У період набуття незалежності в Україні практично була відсутня правова основа організації державотворення, в тому числі справляння податків.

Прийняття у 1991 році Закону України “Про систему оподаткування” можна вважати початком створення податкової системи. Процес її становлення триває і дотепер.

Створення податкової системи відбувалось на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення економічних та соціальних завдань і власних національних особливостей.

Згідно з Законом України “Про систему оподаткування” об'єктами оподаткування є доходи;

Вже з 1992 року починають впроваджуватися зміни в системі оподаткування. Так, основним серед прямих податків стає податок на прибуток підприємств (Декрет КМУ від 26.12.1992 №12-92). На жаль, спроба виявилася невдалою - на той час спостерігався дефіцит бюджету.

Тому вже з другого кварталу 1993 року було відновлено оподаткування доходу підприємств, тобто обрано посилення податкового тиску основним важелем політики подолання дефіциту бюджету. Проте були й позитиви - у 1993-1994 роках було введено податковий кредит, таким чином підприємства отримали право на термінову відстрочку сплати податку.

На початку 1994 року в Україні почали формуватись податкові механізми, зокрема з'явилися податок на промисел, місцеві податки та збори, почала запроваджуватися контролююча функція фізичних осіб шляхом створення державного реєстру фізичних осіб (Закон України від 22.12.1994 №320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»).

Протягом 1995 року відбувалося налагодження роботи податкового механізму: вдосконалювалась робота, яка була спрямована на забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів усіх рівнів. Крім того, з метою забезпечення прозорості діяльності органів податкової служби та підвищення податкової культури населення створено редакцію журналу „Вісник податкової служби України”.

Таким чином, період 1991 - 1995 років можна назвати періодом перших кроків на шляху становлення та розвитку державної податкової служби.

У 1996-1997 році почався новий етап розвитку державної податкової служби в Україні. У цей час створено та розпочато функціонування Державної податкової адміністрації України (Указ Президента України від 22 серпня 1996 року №760/96 „Про створення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”, постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 року №1385 „Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України”).

З цього року також розпочато спроби послаблення податкового тиску, про що засвідчили Указ Президента України від 31.07.1996 №621/96 “Про заходи по реформуванню податкової політики” та постанова Верховної Ради України від 04.12.1996 №561/96-ВР “Про Основні положення податкової політики в Україні”, згідно з якими передбачалося значне реформування правових норм оподаткування. Зокрема передбачалося введення законів прямої дії та створення умов для прийняття Податкового кодексу України, що має стати основним нормативним актом у процесі регулювання оподаткування.

Починаючи з 1997 року податкова служба займається пошуком найбільш ефективних важелів, які мають посприяти процесу вдосконалення роботи органів державної податкової служби. Саме у цей час виникає необхідність у проведенні докорінної модернізації органів державної податкової служби - починають розроблятися Концепція та Стратегія напряму розвитку Державної податкової служби України.

Так, до річниці створення податкової служби в липні 1998 року вже було сформовано Адміністративну раду та Робочу групу з розробки та впровадження проекту модернізації податкової служби.

1999 рік можна вважати початком докорінних змін податкових органів. Так, у червні цього року розпочався експеримент зі створення та розробки нових підходів до питання примусового стягнення податкової заборгованості. Саме тоді й було визначено головні стратегічні напрями розвитку державної податкової служби України.

З метою здійснення координації робіт з розробки та впровадження проекту модернізації державної податкової служби у жовтні 1999 року в Державній податковій адміністрації України було створено Управління розвитку та модернізації ДПС.

Наступним кроком на шляху модернізації стало утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби України як самостійного функціонального підрозділу Державної податкової адміністрації України з правами юридичної особи. За пропозицією ДПА України була ухвалена постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2000 року № 1454 „Про утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби”.

З метою залучення широкого кола фахівців державної податкової служби до процесу модернізації ДПС України, належної координації роботи працівників всіх рівнів організаційної структури ДПС було створено Внутрішню консультативну групу з впровадження Програми модернізації на центральному, обласному та районному рівнях наказом ДПА України від 18 червня 2001 року №376 «Про координацію роботи структурних підрозділів ДПА України при впровадженні проекту Програми модернізації ДПС».

До складу зазначеної групи входили представники органів ДПС України усіх рівнів. Загальна кількість членів вказаної групи налічувала 3238 членів.

19 жовтня 2001 року Головою ДПА України було затверджено Стратегічний план розвитку державної податкової служби України до 2013 року, в якому визначено основні напрями.

У 2002 році триває процес вдосконалення роботи податкових органів. Так, з метою створення неупередженої діяльності Державної податкової служби України, орієнтованої на формування партнерських взаємовідносин з платниками податків та на підтримку громадськості у травні 2002 року створено Громадську колегію при ДПА України як постійного дорадчого органу ДПА України, до складу якого увійшли представники неурядових, громадських організацій та об'єднань, бізнесових кіл, представники засобів масової інформації. Діяльність Громадської колегії призначена для забезпечення відкритості та прозорості дій ДПА України. Головним завданням Громадської колегії є сприяння реформуванню державної податкової служби України відповідно до світових вимог і стандартів.

У 2003 році було затверджено Концепцію вдосконалення організаційної структури державної податкової служби України (наказ ДПА України від 15.09.2003 №431), основним завданням якої є аналіз стану та визначення актуальних проблем у сфері вдосконалення організаційної структури органів ДПС України, а також визначення основних правових, організаційних, фінансових, інших засад, їх вирішення відповідно до Конституції та законодавства України.

Для чіткої взаємодії, обміну інформацією між Урядом, міністерствами та відомствами, органами державної влади результатів діяльності ДПА України в реалізації Проекту модернізації у 2004 було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2004 №631 Міжвідомчу робочу групу з питань координації та контролю за реалізацією Проекту модернізації.

Основною метою цієї групи як координаційно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України є координація та контроль за реалізацією Проекту модернізації, цільовим та ефективним використанням коштів позики.

У цьому ж році для здійснення незалежної оцінки прогресу впровадження Проекту модернізації податкової служби міжнародними експертами з питань оподаткування було створено наглядову раду (постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №697 «Про утворення наглядової ради з питань реалізації проекту «Модернізація державної податкової служби України -1»). У її складі - експерти - члени наглядової ради: Джеймс Оуенс - громадянин Сполучених Штатів Америки, Юп ван Люнтерен - громадянин Королівства Нідерланди, Матс Генріксон - громадянин Королівства Швеція та громадянин України Віталій Ільїн.

Так, у 2005 році було сформовано законодавчу базу щодо покращення взаємовідносин з платниками податків. Зокрема було прийнято низку законів:

Закон України від 12 січня 2005 року №2322-ІУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”;

Постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій ”.

Крім цього, організація ефективної роботи з платниками податків у 2006 році стає пріоритетним напрямом модернізації Державної податкової служби України. Зокрема покращення професійного рівня працівників ДПС, підтримка функціонування автоматизованих інформаційних систем, удосконалення податкової звітності, вдосконалення системи адміністрування податків, співробітництво з податковими органами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями є основними завданнями напряму у цей час.

У рамках вдосконалення професійного рівня працівників ДПС Національну академію державної податкової служби України було перетворено на Національний університет державної податкової служби України від 01 березня 2006 року „Про утворення Університету державної податкової служби України, а Указом Президента України від 03 квітня 2006 року №279/2006 йому було присвоєно статус національного.

У 2007 році у рамках Проекту модернізації податкової служби створено Інформаційно-довідковий центр, спрямований на висококваліфіковану та оперативну обробку звернень платників податків (постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. «Про утворення Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби»). Так, дослідну експлуатацію центру було розпочато у жовтні 2007 року, а з березня 2008 року Інформаційно-довідковий департамент працює в режимі промислової експлуатації.

З початку 2007 року активується робота податківців і у сфері міжнародного обміну досвідом. Так, протягом 2007 року працівники органів ДПС України брали участь у 12 навчальних курсах ОЕСР з питань оподаткування, у форумах та навчальних семінарах, організованих Внутрішньо-європейською організацією податкових організацій.

Протягом 2007 року Державна податкова адміністрація України бере участь в опрацюванні окремих розділів проекту нового Договору між Україною та ЄС в рамках Робочої групи. У цьому ж році починається активна робота над проектом Податкового кодексу, зміст якого відповідатиме загальноєвропейським податковим нормам.

З початком 2008 року ДПА України перейшла на новий етап взаємовідносин з платниками податків, основною метою якого стало створення партнерських відносин між платниками податків та податківцями.

Так, 19 лютого 2008 року було підписано Меморандум про створення сприятливого податкового клімату між Українським союзом промисловців і підприємців (УСПП) та ДПА України.

Подання звітності в електронному вигляді - це пріоритетний напрям у розвитку партнерських стосунків між органами ДПС та платниками податків, тому ДПА України приділяє велику увагу питанню подання податкової звітності в електронному вигляді згідно з чинним законодавством. ДПА України затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку та Примірний договір про визнання електронних документів. (Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 „Про подання електронної податкової звітності”).

Також ДПА України розроблене власне програмне забезпечення "Система формування та подання до органів ДПС податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку", яке розповсюджується серед платників податків.

Звітний рік став проявом порозуміння між податківцями та платниками податків, що є основою формування якісно нових відносин між ними.

Протягом 2009 року у рамках модернізації Державної податкової служби України розроблено та затверджено Концепцію „Основні засади запровадження ризикоорієнтованої системи адміністрування податків в Україні”. З урахуванням її положень розроблено шаблони визначення ризиковості діяльності суб'єктів господарювання та заходи щодо недопущення втрат бюджету внаслідок ухилення таких суб'єктів господарювання від оподаткування.

У напрямі обслуговування платників податків розроблено та затверджено Концепцію створення та діяльності центрів обслуговування платників податків, типову структуру методики надання послуг ДПА України та інструкцію про порядок її розробки, підготовлено стандарти адміністративних послуг, які надаються органами ДПС України.

Для підвищення ефективності супроводження великих платників податків у складі ДПА України утворено Департамент обслуговування великих платників податків.

З метою досягнення балансу інтересів держави і платників податків у грудні 2010 року ухвалено Верховною Радою України і підписано Президентом України (02.12.10 № 2755-VI) Податковий кодекс України.

29.06.2012 Державною податковою службою України спільно зі Світовим банком завершено роботи за проектом „Модернізація державної податкової служби України -1”, що фінансувалися за кошти позики Світового банку відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікованої Законом України від 30 листопада 2003 року № 1317-ІV.

Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 „Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади” реорганізовано Державну податкову службу України та Державну митну службу в Міністерство доходів і зборів України.

24.12.2012 Указом Президента було створено Міністерство доходів і зборів України.

Склад і структура податкової системи України.

Структура податкової системи - це питома вага окремих податків і зборів у загальній сумі податкових надходжень до Державного бюджету. Тому, використовуючи Закон України "Про державний бюджет України на поточний рік", слід визначити питому вагу податкових надходжень, а також окремих податків (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств) у загальній сумі доходів Державного бюджету та дати обґрунтування розрахованих показників.

Необхідність та напрямки реформування податкової системи України.

Безсистемність податкового законодавства, значна кількість і частота внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів значно ускладнюють роботу контролюючих органів із забезпечення виконання платниками податків податкових зобов'язань, що негативно позначається на діяльності суб'єктів підприємництва, а також знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів, зокрема внаслідок обмежених можливостей щодо формування їх власної політики на середньо- та довгостроковий період. У зв'язку з цим економічні ризики залишаються досить високими.

Недостатньо обґрунтоване зменшення ставок податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств без відповідної компенсації втрат бюджету за рахунок коштів, що надійшли від сплати податків, пов'язаних із вилученням до бюджету надприбутків від видобутку та використання природних ресурсів та акцизних зборів, значною мірою спричиняє напруження під час формування дохідної частини бюджету. Так, підходи до справляння платежів за спеціальне використання природних ресурсів застаріли, що зумовлює зменшення з 2000 року їх частки в доходах зведеного бюджету, а також у вартості товарної продукції (близько 1 відсотка), нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу. Внаслідок безсистемного, недостатнього наукового обґрунтування перегляду нормативів платежів порушуються економічно доцільні співвідношення між такими нормативами.

Встановлення нижчих ставок акцизного збору, ніж у європейських країнах та сусідніх країнах, не сприяє обмеженню споживання населенням алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Система місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) перевантажена неефективними податками і зборами (обов'язковими платежами), витрати на адміністрування яких перевищують суму їх надходжень до місцевих бюджетів. Так, надходження від зборів за видачу ордера на квартиру, з власників собак, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах на іподромі, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, в 2008 році становили 0,8 млн гривень при податкових надходженнях до місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів 59281,4 млн гривень. Питома вага таких податків у загальній сумі надходжень від місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 0,1 відсотка, в доходах місцевих бюджетів від податкових надходжень -- 0,001 відсотка. У цілому кошти від сплати місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) забезпечують лише 0,6 відсотка надходжень до місцевих бюджетів.

Окремою проблемою є застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, яке спричинило:

1) створення несприятливих умов для розвитку ринкової конкуренції у підприємницькому середовищі;

2) незацікавленність суб'єктів малого підприємництва у зміні свого статусу;

3) створення умов для застосування схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого врегулювання спрощеної системи оподаткування;

4) використання суб'єктів малого підприємництва - платників єдиного податку під час застосування схем мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які застосовують загальну систему оподаткування [3].

Зазначені недоліки та наявність системних прорахунків у процесі адміністрування податків призвели до виникнення таких проблем, як:

1) зневажливе ставлення з боку платників податків до конституційного обов'язку щодо сплати податків;

2) низький рівень податкової культури;

3) широке застосування схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків;

4) значна бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість;

5) наявність значної кількості податкових пільг (преференцій), що порушують нейтральність податкової системи, знижують ефективність сплати основних податків.

Таким чином, існуюча податкова система недостатньо ефективна, не забезпечує на належному рівні становлення конкурентного середовища та економічне зростання.

Усі ці проблеми переконують, що система оподаткування гостро потребує комплексної реформи і передовсім удосконалення законодавства. Для розв'язання вище згаданих проблем доцільно вжити заходів, які могли б удосконалити систему оподаткування, зокрема:

1) удосконалення інституційного середовища оподаткування;

2) формування відповідального ставлення платників податків до виконання податкових зобов'язань;

3) усунення неточностей в алгоритмах визначення бази оподаткування;

4) підвищення ступеня цілісності та нейтральності податкової системи та мінімізація податкових пільг (преференцій);

5) уніфікація норм податкового законодавства;

6) спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків і зборів (обов'язкових платежів);

7) поетапне зниження рівня податкового навантаження на економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи;

8) підвищення фіскальної ефективності податків шляхом розширення податкової бази, удосконалення системи адміністрування;

9) підвищення регулюючого потенціалу податкової системи шляхом:

- забезпечення спрямованості інструментів податкового регулювання на створення та підтримку національних конкурентних переваг;

- запровадження системи оподаткування європейського зразка з метою зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств шляхом зменшення податкового навантаження, що впливає на збільшення собівартості товару або послуги;

13) створення сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій, активізації інвестиційної діяльності з одночасним розробленням і застосуванням податкових інструментів для стимулювання економічної діяльності;

14) встановлення чітких правил взаємовідносин органів виконавчої влади і платників податків, здійснення дієвого контролю за дотриманням таких правил;

15) удосконалення механізму забезпечення захисту прав платників податків шляхом створення ефективної системи розв'язання спорів з податкових питань під час проведення процедури адміністративного оскарження, а також у судовому порядку;

16) гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

17) приведення функцій і структури органів державної податкової служби у відповідність із світовими вимогами і стандартами.

Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами.

Реформування податкової системи дасть змогу:

1) створити раціональну податкову систему з вищим ступенем цілісності, нейтральності, справедливості, передбачуваності, відповідності вимогам податкового законодавства ЄС;

2) забезпечити більш ефективне поєднання фіскальної і регулюючої функцій;

3) створити рівні конкурентні умови для провадження суб'єктами господарювання незалежно від їх місцезнаходження, виду діяльності та організаційно-правової форми ефективної діяльності;

4) активізувати підприємницьку та природоохоронну діяльність;

5) забезпечити раціональне використання природних ресурсів, знизити енерго- та ресурсомісткість виробництва.

Основні напрямки проведення податкової реформи в Україні:

- науково-обгрунтована державна політика доходів, яка повинна бути відображена в податковому кодексі;

- система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

- зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

- основу податкової системи мають становити прямі податки;

- непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, а також для оподаткування предметів розкоші;

- застосування при оподаткуванні диференційованих ставок податків залежно від виду діяльності і розміру одержаного прибутку або доходу;

- ліквідація податкових пільг;

- чітке розмежування податків, що зараховується до місцевих і державного бюджетів;

- посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

- подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.



Тематика рефератів

Тема 1. Засади організації податкової системи України

1. Історичний розвиток форм оподаткування.

2. Дискусійні питання функцій податків.

3. Прямі податки в системі державного регулювання економіки.

4. Вплив непрямих податків на процеси ціноутворення.

5. Податкова система держави як показник її соціального і економічного розвитку.

6. Податкова політика та її вплив на макроекономічні показники.

7. Податкова політика та інфляція.

Тема 2. Податок на додану вартість

1. Передумови введення ПДВ в Україні.

2. Історія становлення ПДВ в Україні.

3. Проблеми діючої системи оподаткування доданої вартості.

4. Вдосконалення механізму справляння ПДВ в Україні згідно Податкового кодексу України.

Тема 3. Акцизний податок. Мито

1. Специфічні акцизи як форма непрямого оподаткування.

2. Історія введення і становлення акцизного податку в Україні.

3. Недоліки та переваги специфічних акцизів.

4. Проблеми вдосконалення акцизного податку в Податковому кодексі.

5. Митна політика держави та її цілі.

1. Митні платежі: їх роль та значення в захисті вітчизняного товаровиробника.

Тема 4. Податок на прибуток підприємств

1. Прибуткове оподаткування в системі оподаткування підприємств

2. Бюджетне значення податку на прибуток

3. Податок на прибуток як регулюючий чинник економічних процесів

4. Проблеми вдосконалення діючої системи оподаткування прибутку підприємств

Тема 5. Фіксований сільськогосподарський податок

1. Історія оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні

2. Переваги та недоліки фіксованого сільськогосподарського податку

3. Проблеми вдосконалення фіксованого сільськогосподарського податку

Тема 6. Податок на доходи фізичних осіб

1. Історія становлення оподаткування доходів громадян в Україні

2. Бюджетне і соціальне значення податку на доходи фізичних осіб

3. Недоліки діючої системи оподаткування доходів громадян в Україні

4. Проблеми вдосконалення діючої системи оподаткування доходів громадян в Україні

5. Західні теорії і вітчизняна практика оподаткування доходів фізичних осіб.

Тема 7. Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва

1. Необхідність запровадження пільгового оподаткування малого бізнесу

2. Історія становлення в Україні пільгового оподаткування малого бізнесу

3. Проблеми вдосконалення спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва

Тема 8. Плата за землю

1. Земельний кодекс - основний документ земельних правовідносин.

2. Плата за землю: загальна характеристика, переваги і недоліки.

3. Плата за землю як інструмент раціонального використання земельних угідь і розміщення виробництва та населення в регіональному розрізі.

4. Проблеми вдосконалення механізму стягнення плати за землю.

5. Роль плати за землю у формуванні доходів бюджету

Тема 9. Плата за ресурси та послуги

1. Фіскальне та соціальне значення ресурсних платежів

2. Роль ресурсних платежів в охороні навколишнього природного середовища

3. Суть та значення збору за спеціальне використання лісових ресурсів

4. Основні недоліки та шляхи вдосконалення збору за спеціальне використання води

5. Механізм обчислення та основні види платежів за користування надрами

6. Збір за користування радіочастотним ресурсом України, його сутність та значення

Тема 10. Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

1. Соціальне забезпечення в Україні.

2. Роль єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в умовах розвитку ринкової економіки

3. Пенсійна реформа в Україні: етапи проведення

Тема 11. Інші податки

1. Загальнодержавні та місцеві податки і збори: порівняльна характеристика

2. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу: специфіка нарахування та стягнення

3. Місцеві податки та збори: суть, розвиток та роль

4. Місцеві податки та збори, їх роль у податковій системі України

5. Особливості адміністрування екологічного податку

6. Впровадження в податкову практику туристичного збору

Тема 12. Розвиток податкової системи України

1. Модернізація державної податкової служби України.

2. Менеджмент справляння податкових платежів в період реформування економіки.

3. Світовий досвід податкового менеджменту

4. Відповідальність платників податків як засіб боротьби з ухиленням від сплати податків.

5. Податковий контроль у системі державного регулювання економіки

6. Теоретичні засади інноваційного шляху розвитку податкової системи України



Критерії оцінювання знань студентів

Критерії оцінювання рефератів

Виконання студентом реферативного, науково-дослідного завдання передбачає написання статті, тез, повідомлень, доповідей, реферату. На оцінку за реферативну роботу та виконання науково-дослідних завдань пливають такі моменти:

рівень опанування основними проблемами теми, рівень володіння категоріями і термінами;

- ступінь ознайомлення із науковою літературою по тематиці роботи;

- вміння пов'язати теоретичні положення з практикою;

- здатність студента відстоювати власні погляди та вести наукову дискусію;

- вміння логічно у відведений час викласти основні положення теми і зробити відповідні висновки і узагальнення;

- якість виконання реферативної роботи, її відповідність теоретичним і методичним вимогам.

Критерії оцінювання:

1. „Відмінно” - студент володіє темою написаної статті, тез, повідомлень, доповідей, реферату, використовує широке коло наукових знань, теоретично правильно розкриває тему. При захисті індивідуального завдання дає обґрунтовані, теоретично правильні відповіді на поставлені питання.

2. „Добре” - студент володіє знаннями на рівні п.1, але допускає неточності у формулюванні теоретичних положень. В роботі спостерігаються незначні недоліки щодо оформлення. При захисті студент допускає незначні помилки в поясненні окремих термінів і категорій, при зауваженнях викладача він швидко орієнтується і знаходить правильні відповіді.

3. „Задовільно” - студент cлабо орієнтується в проблемі теми індивідуальної роботи, показує задовільну теоретичну підготовку, неправильно орієнтується в підборі та опрацюванні літератури.

4. „Незадовільно” - студент не орієнтується в проблемі теми індивідуальної роботи, показує незадовільну теоретичну підготовку, неправильно орієнтується в підборі та опрацюванні літератури. При захисті роботи дає не точні відповіді, або не дає відповідей взагалі.

Критерії оцінювання модульної контрольної роботи

1. Дисципліна „Податкова система” включає 3 модулі, які складаються з 4 варіантів формалізованих завдань рівнозначної складності, термін виконання яких знаходиться в межах 40-45 хвилин.

2. Кожен варіант складається з теоретичних та практичних завдань.

3. Оцінка за виконання модульної контрольної роботи в кінцевому вигляді виставляється за чотирьохбальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» як середньоарифметична з 3-х оцінок в залежності від завдань.

Критерії оцінок за теоретичну та практичну частину

«Відмінно» - студент дає правильну, глибоку і повну відповідь, логічно викладає матеріал, в повному обсязі виконує практичну роботу, економічно грамотно робить висновки, дотримується точності округлення показників.

«Добре» - студент дає правильну відповідь, але допускає деякі неточності, упущення, практичну роботу виконує повністю, але є виправлення, недотримана точність округлення показників, зроблені нечіткі висновки.

«Задовільно» - студент непослідовно викладає матеріал, відповідь нечітка, немає логічного мислення; практичне завдання виконане з арифметичними помилками, не дотримана точність округлення показників, робота неохайна, економічно неграмотно зроблено висновки.

«Незадовільно» - студент допускає багато помилок, неточностей, відсутня логічність і послідовність у відповіді, відсутнє економічне мислення студента, хід вирішення практичного завдання неправильний, багато арифметичних помилок, відсутні висновки.

Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів при проведенні підсумкового контролю

В кінці вивчення дисципліни “Податкова система” студенти згідно із навчальним планом складають іспит.

На оцінювання впливають такі моменти:

рівень опанування основних проблемних питань відповідно до програми дисципліни та до завдань екзаменаційних білетів;

знання студентом ключових термінів і категорій;

ступінь ознайомлення із основною та додатковою науковою літературою відповідно до програми дисципліни;

вміння пов'язати теоретичні положення з практикою;

здатність студента відстоювати власні погляди;

вміння логічно у відведений час викласти основні положення запропонованих в екзаменаційному білеті питань і зробити відповідні висновки і узагальнення.

Оцінка “відмінно” ставиться тоді, коли студент дає обґрунтовані і теоретично вірні відповіді на поставлені запитання, демонструє знання законів України, постанов, інструкцій, підручників, посібників, дискусійних і проблемних питань, приводить узагальнення і висновки. Правильно виконує тестові та практичне завдання.

Оцінка “добре” ставиться тоді, коли студент володіє знанням матеріалу, але ним допущені незначні помилки у формуванні термінів і категорій. При допомозі викладача студент швидко орієнтується і знаходить правильні відповіді. Правильно виконує тестові та практичне завдання.

Оцінка “задовільно” виставляється тоді, коли студент неправильно відповідає на одне питання або на всі запитання дає малообгрунтовані невичерпні відповіді і тільки за допомогою викладача може виправити допущені помилки. Не вирішує тестові та практичне завдання.

Оцінка “незадовільно” виставляється тоді, коли студент дає неправильні відповіді на 2-3 запитання, допускає грубі помилки і не може їх виправити, дає помилкові відповіді на додаткові питання. Не вирішує тестові та практичне завдання.



Перелік питань для підсумкового контролю (екзамен)

1. Економічна суть і значення податків і зборів.

2. Функції податків.

3. Елементи податку.

4. Класифікація податків.

5. Податкова система: поняття податкової системи і вимоги до неї. Принципи оподаткування.

6. Податкова політика: поняття, напрямки, принципи та види.

7. Податкове законодавство. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Основні засади податкового законодавства України.

8. Необхідність створення Міністерства доходів та зборів України, її склад та структура, завдання.

9. Функції органів Міністерства доходів та зборів України.

10. Права, обов'язки та відповідальність працівників Міністерства доходів та зборів України.

11. Податкова міліція, її завдання, функції та повноваження.

12. Права, обов'язки та відповідальність платників податків.

13. Організація обліку платників податків.

14. Порядок взяття на облік платників податків - юридичних та фізичних осіб

15. Оперативний облік податків та зборів органами податкової служби.

16. Економічна суть, значення ПДВ. Платники податку, реєстрація осіб - платників ПДВ.

17. Об'єкт та база оподаткування ПДВ. Операції, що не є об'єктом оподаткування.

18. Операції, що звільнені від оподаткування ПДВ. Ставки ПДВ.

19. Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті або автоматичному відшкодуванню з бюджету та строки проведення розрахунків.

20. Податкове зобов'язання та податковий кредит.

21. Суть, значення акцизного податку. Платники, об'єкт оподаткування.

22. Особливості оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

23. Підакцизні товари та ставки податку.

24. Порядок визначення оподатковуваного обороту по акцизному податку. Пільги, ставки.

25. Порядок обчислення та сплати акцизного податку в бюджет.

26. Мито, види мита, порядок обчислення та сплати в бюджет. Пільги.

27. Економічна суть, значення податку на прибуток. Платники податку, об'єкт оподаткування, ставки.

28. Порядок визначення доходів та їх склад.

29. Склад витрат та порядок їх визнання.

30. Порядок визначення амортизаційних відрахувань.

31. Порядок нарахування та терміни сплати в бюджет податку на прибуток. Звільнення від оподаткування.

32. Оподаткування податком на прибуток окремих видів операцій.

33. Фіксований сільськогосподарський податок. Платники, ставки, об'єкт оподаткування, порядок обчислення та сплати.

34. Суть, платники та об'єкт оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

35. Податкова знижка податку на доходи фізичних осіб.

36. Перерахунок податку на доходи фізичних осіб та податкові соціальні пільги.

37. Порядок утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

38. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

39. Особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.

40. Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Платники, ставки, порядок обчислення та сплати єдиного податку.

41. Економічна суть, значення плати за землю. Платники, об'єкт оподаткування, ставки.

42. Порядок обчислення та сплати в бюджет плати за землю. Пільги.

43. Особливості обчислення плати за землю для платників податку - фізичних та юридичних осіб.

44. Економічна суть збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Порядок обчислення та сплати збору в бюджет.

45. Економічна суть, значення збору за спеціальне використання води. Платники, об'єкт оподаткування, ставки та ліміти. Порядок обчислення та сплати.

46. Плата за користування надрами при видобуванні корисних копалин. Платники, об'єкт оподаткування, нормативи плати, порядок обчислення та терміни сплати в бюджет.

47. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.