Як немає сумно, ідеального рішення "надходження - витрати - дефіцит" немає ніде у світі. Навіть у найрозвиненіших країнах - це перманентний діалектичний політико - економічний процес.

Навіть швидке розгляд світового досвіду прояви бюджетного дефіциту показує, що чимало, процвітаючі сьогодні країни, мали у минулому значні дефіцити державного бюджету.

Так США, у важкі 1943 - 45 роки, мали дефіцит державного бюджету на суму 105 - 230% від рівня доходів, чи 50 - 70 % від витрат, чи 22 - 31% від валового внутрішнього продукту.

У Німеччини, Великобританії та Франції, починаючи з 1974 р, було і не одного державного бюджету, котрий мав дефіциту. На початку 90-х бюджетний дефіцит у видатковій частини бюджету США становив - 11,6%, мови у Франції становив 9,6%, у Японії - 15,6%, Італії - 25,2%.

Стихійно складався 1991 року дефіцит бюджету СРСР, він сягнув майже 20,7 % валового національний продукт. 1995 року Державна Дума Росії прийняла федеральний бюджет із низьким достатком в 175 трлн. рублів, видатками - 248,3 трлн. карбованців і дефіцитом в 73,2 трлн. рублів, що становить 29,5 % витрат.

Бюджетні дефіцити значно підсилюють напругу над ринком позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниження високих відсоткові ставки. Резонанс від дій урядів ряду розвинених країн виходить поза межі національної політики. Так, високий позичковий відсоток, встановлений США у середині 8о-х, ви кликав значний відтік капіталів Західної Європи. По оцінкам західних економістів, нині США поглинає до 1596 всіх накопичень капіталістичного світу.

Прагнучи перешкодити відтоку капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати відсоткові ставки, що зумовлює зменшенню фінансових можливостей національної промисловості, у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення відсоткові ставки на 1% обходиться промисловості, у 250 млн. фунтів стерлінгів на рік.

Високі відсоткові ставки викликають негативний ефект в валютної області, призводять до подорожчання товарів там, отже, ведуть до зменшення виробництва експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки ринку праці. Економічний збитків на експортних галузях важко віддзеркалюється в банківську систему, наводячи до банкрутства деяких банків.

Проте, світовий досвід свідчить, деякі країни успішно вирішують проблеми збалансованості бюджету держави, його прибутків і витрат. Передусім це країни знайомилися з розвиненими ринковими відносинами. Як приклад збалансованого бюджету, можна навести бюджет Японії (найпоказовіший бюджет останніх) свідчить у тому, що у Японії ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграти заходи зі здійснення ревальвації національної грошової одиниці [16, с. 265 -268].

Величезну роль збалансованості бюджетів країн грає потужна законодавчу базу, захищає національному виробникові. Наприклад, закони, що стосуються антимонопольних і антидемпінгових заходів у державі. Проведення у життя політики захисту малого й середнього виробника на ринку, і національної виробника від ретельних імпортерів (зокрема які мають не легітимними субсидіями), дає позитивні результати у вигляді збільшення частки вітчизняної продукції і на відповідно оподатковуваного прибутку (дохідної частини бюджету). Також слід зазначити докладний підхід до вивчення бюджетного дефіциту країни з розвиненими ринковими відносинами. Виявлення прихованого дефіциту, аналіз причин її виникнення, а як і розгляд залежностей що з проявами дефіциту бюджету за структурі (структурний дефіцит) й у циклічності (циклічний дефіцит), дає змоги виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету як. Природно вирішувати проблему, знаючи про неї усе або майже набагато легше.

3.3 Шляхи скорочення дефіциту державного бюджету

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною: дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю втілення крупних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, державне регулювання економічної кон'юнктури; дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних стихійних лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду; дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він - явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути для збалансування бюджетних витрат і доходів [17, с. 86-88].

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. До них відносяться:

- зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

- зниження воєнних витрат;

- зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

- заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру: скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для виробництва товарів і послуг, з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.

Для фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і неінфляційні джерела. Неінфляційні джерела містять в собі: фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об'єднаннях типу ЄС тощо також дуже часто застосовуються; трансферти - фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер. бюджет дефіцит кредитування витрати

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів. Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит [19, с. 135 - 136].

Отже, розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення прибутків бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, сприятимуть соціально-економічному розвитку і процвітанню країни.

Висновки та пропозиції

Дана курсова робота була присвячена проблемі бюджетного дефіциту України та визначенню можливих шляхів її вирішення.

У процесі написання курсової роботи ми:

- визначили сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;

- ознайомились з причинами виникнення дефіциту;

- ознайомились з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

- дослідили вплив дефіциту бюджету на державну економіку;

- проаналізували динаміку дефіциту Державного бюджету України;

- охарактеризували можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

- визначили можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.

Основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету в Україні.

Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

Зараз в Україні діє різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів).

Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових інструментів, частково - адміністративних).

Для зменшення Державного бюджетного дефіциту потрібна стабільне зростання економічних показників та гнучкий стійкий курс політичних діянь уряду.

Можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

- збільшення дохідної частини бюджету;

- скорочення видаткової частини бюджету;

- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, спричиняють економічну і політичну залежність держави від своїх кредиторів, що негативно впливає на національну небезпеку держави.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 30 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2010 р. N 242-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua

3. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник/ розв`язання // Фінанси України. -2004. -№5.с. 83-87.

4. Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.15-19.

5. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник /О.Д. Василик,К.В. - К.: Центр навчальної літератури 2009. с. 386-387.

7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник /. О.Д. Василик, К.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2010.-367 c.

8. Д'яконова І.І. Причини та фактори бюджетного дефіциту // Банківська справа. - 2005. - №3. - с.47-50.

9. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету як домінанта фінансової стабільності держави // Фінанси України - 2005 - №6 - с. 22-23.

10. Огонь Ц.Г. Реальнісь суспільного вибору у прийнятті бюджетних рішень //Актуальні проблеми економіки.2008. -№4.- c.17-23.

11. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України. - 2006. - №5. - с.37-45

12. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2006. - с. 247.

13. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник. -К.: Знання-Прес, 2005. -c. 265-2683

14. Сова. О.Ю. Проблема дефіциту державного бюджету і шляхи її

подолання // Фінанси України - 2009.

15. Сова О.Ю. Сутність та види дефіциту державного бюджету // Фінанси України - 2007. - с. 56-57.

16. Скворцов, С. Дефіцит бюджетного оптимізму/С. Скворцов// БОС. Бізнес:організація, стратегія, системи. - 2009. - № 3. - с. 135-136.

17. Старостенко Г.Г., Булгаков Ю.В. Бюджетна система: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 154 с.

18. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Підручник/ Д.М. Стеченко. - Київ: Знання, 2007. - 169 с.

19. Фінанси: підручник/за ред. В.М. Родіонової. - М.: Фінанси і статистика, 2008. с. - 432. p> 28. Фінанси: навч. посібник/За ред. В.П. Литовченко. - М.П. 2008. - 724 с. -724.

20. Фінанси: підручник ред. А.І. Архипова. - М.: Проспект, 2009.

21. Юшко С.В. Організація міжбюджетних відносин в Україні: стан, проблеми і перспективи / С.В. Юшко // Фінанси України. - 2009. - №1. - С.86-97.

22. http://www.minfin.gov.ua

23. www.library.tane.edu.ua

24. http://www.unian.net

25. www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru