Виникнення та сутність грошей і грошових відносин

Перед Національним банком України (НБУ) поставлено завдання щодо створення регулятивного середовища для впровадження ключових принципів ефективного банківського нагляду. НБУ забезпечує погашення зовнішнього державного боргу та збільшення міжнародних ліквідних резервів.

НБУ проводить політику стерилізації надлишкової грошової маси шляхом здійснення операцій з мобілізації коштів комерційних банків. Облікова ставка НБУ за період з 2000 до 2005 р. була знижена у 3,3 разу, що сприяло здешевленню кредитних ресурсів (відсоткові ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті зменшилися з 29,6 до 14,7 % річних). Однак, незважаючи на позитивні зміни у сфері грошово-кредитного та валютного регулювання економіки, показники якого подані , залишається низка проблем, які необхідно усувати. Основні з них такі:

- недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів);

- наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників (види кредитів, які надаються населенню)

- відносно малі масштаби банківської системи, але обсяг кредитних вкладень постійно зростає;

- недосконалість законодавчої бази;

- недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи;

- складний фінансовий стан деяких великих банків, які значною мірою зайняті обслуговуванням державного сектору економіки та державних програм;

- відсутність розвиненого фондового ринку і, зокрема, ринку державних цінних паперів.

Регулювання грошової маси здійснює НБУ і Міністерство фінансів України. Для відстеження грошової маси в обігу застосовують такі грошові агрегати :

1) М0 - кількість готівки в обігу, включаючи гроші в касах підприємств;

2) М1 - сума готівки в обігу (М0) плюс внески населення та підприємств до запитання (тобто сукупна кількість грошей, що використовуються як засіб обігу і обслуговуючий поточний платіжний оборот);

3) М2 - сума грошових коштів, що обслуговують поточний обіг (М,) плюс строкові внески населення та підприємств;

4) М3 - сукупна грошова маса, що включає грошові кошти, які обслуговують поточний обіг плюс строкові внески, а також ліквідні цінні папери (облігації, сертифікати, казначейські зобов'язання) та кошти на рахунках бюджетних і громадських організацій, кошти для фінансування капітальних вкладень;

5) М4 - сукупна грошова маса (М3) плюс негрошові ліквідні кошти, що зберігаються в банках.

До основних інструментів регулювання грошово-кредитних відносин належить:

1) облікова (дисконтна) політика НБУ, заснована на переобліку або купівлі векселів, врахованих раніше комерційними банками, тобто випускаються від імені держави державні цінні папери (уповноваженим фінансовим органом), які реалізуються в момент емісії серед кредитних установ за ціною, нижчою за номінал. Різниця становить дохід держателя векселя, а для НБУ служить засобом впливу на загальний обсяг кредиту та грошового обігу та використовується як застава під час отримання комерційним банком позики в НБУ або іншому комерційному банку.

НБУ з валюти векселя утримує дисконт (обліковий процент, що стягується банком під час обліку векселів), зміна якого впливає на обсяг кредитування в країні. Офіційні облікові ставки в різних країнах становлять: в Великій Британії та Франції - 5 %; в Німеччині - 4; в США - 3; в Японії - 1 %. Отже, в Японії створені умови для отримання більш дешевого кредиту, що сприяє припливу інвестицій. Висока ставка НБУ гальмує зростання грошової маси (за агрегатом М3);

2) операції на відкритому ринку необхідні для підвищення ефективності облікової (дисконтної) політики і проводяться між НБУ та кредитними установами не за ринковими відсотковими ставками, а за заздалегідь встановленим курсом. Таким чином, змінюючи відсоткові ставки на відкритому ринку, НБУ створює вигідні умови кредитним інститутам з закупівлі або продажу державних цінних паперів для підвищення ліквідності їх активів. Це найбільш гнучкий метод регулювання кредитних можливостей банків, який активно використовується НБУ в період зростання дефіциту державного бюджету;

3) політика обов'язкових резервів полягає у встановленні НБУ норм обов'язкових мінімальних резервів кредитним інститутам у вигляді певного відсотка від суми їх депозитів (при цьому обов'язкові мінімальні резерви зберігаються на безвідсотковому рахунку в НБУ).

Ставки за обов'язковими резервами в різних країнах можуть бути різними. Наприклад, ставки за обов'язковими резервами кредитних інститутів у промислово розвинутих країнах такі: Великій Британії - 0,45%; США - 3-12; Франції - 3-6,5; Німеччині - 4,15-12,1; Швейцарії - 2,5; Японії - 0,125-2,5 %.

З метою запобігання припливу внесків на євроринок НБУ повинен знижувати ставки за строковими і ощадними внесками, а також за внесками до запитання нерезидентів. Грошово-кредитна та валютна політика державних органів управління реалізується через інститути грошово-кредитних відносин, до яких в системі державного регулювання економіки належать:

- Національний банк України - економічно самостійна установа, незалежна від розподільних і виконавчих органів влади, яка здійснює свої витрати за рахунок власних доходів та займається регулюванням і контролем фінансових ринків, інститутів. Основними завданнями НБУ, які необхідно вирішувати в процесі регулювання грошово-кредитних і валютних відносин, є: регулювання грошового обігу; забезпечення стійкості гривні за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти; проведення єдиної грошово-кредитної та валютної політики (встановлення норм обов'язкового резервування комерційними банками залучених ресурсів, рівня облікових ставок за кредитами комерційним банкам, проводячи операції з цінними паперами, рефінансування комерційних банків за допомогою надання короткострокових кредитів (погашення старої державної заборгованості за цінними паперами), встановлення курсу національної валюти щодо інших валют); організація розрахунків і касового обслуговування; захист інтересів вкладників, банків; організація та здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків та інших комерційних установ; проведення операцій зовнішньоекономічної діяльності;

- Мережа комерційних банків, які здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування суб'єктів господарської діяльності;

- Мережа спеціальних банків, які кредитують під заставу нерухомість: земельні, інвестиційні банки та ін. У стадії формування перебувають муніципальні банки, що служать для забезпечення виконання місцевих бюджетів, перерозподілу за допомогою кредиту вільних фінансових ресурсів у рамках муніципалітету.

Розділ 3. Напрями вдосконалення розвитку форм грошей

3.1 Роль грошей в економіці країни

Грошам належить ключова роль в ринковій економіці. По-перше, суспільна роль грошей, їх місце в економічній системі полягає в тому, що. Будучи тільки конкретизованими, в певному предметі, що має вартість, вони виступають загальним умовою суспільного виробництва, "інструментом" суспільних економічних зв'язків незалежних товаровиробників, знаряддям стихійного врахування громадської праці в товарному господарстві. По-друге, гроші набувають якісно нову роль: вони стають капіталом, що здійснюється через п'ять функцій. Так, вартість товарів, вироблених на підприємствах, виражається в грошах, при цьому гроші служать мірою вартості і грошовим капіталом. Якщо ж продукція підприємства продається за готівку, на виручені гроші купуються засоби виробництва, то гроші служать засобом обігу і капіталом. Далі, якщо гроші накопичуються в якості скарби з метою покупки засобів виробництва і розширення обсягу виробництва надалі, то в цьому випадку гроші виступають і як скарби, і як капітал. І, нарешті, на світовому ринку гроші виступають у функції і світових грошей, і капіталу. Однак гроші набувають характеру грошового капіталу не завдяки своїми функціями, а в зв'язку з тим, функціонування грошей включено в кругообіг промислового капіталу. Важливо те, що на гроші набувається особливий товар - робоча сила і засоби виробництва, які служать елементами продуктивного капіталу. Таким чином, гроші, перетворюючись на грошовий капітал, беруть участь у відтворенні індивідуального капіталу. Але гроші беруть участь і у відтворенні суспільного капіталу, обслуговуючи реалізацію сукупного суспільного продукту. При цьому грошове звернення виступає у вигляді ряду грошових потоків: одні з них рухаються всередині першого підрозділу (виробництво засобів виробництва), інші - всередині другого підрозділу (виробництво предметів споживання), треті - між першим і другим підрозділами.Третє, за допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного доходу через державний бюджет, податки, позики й інфляцію. По-четверте, в умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків гроші обслуговують процес обміну між країнами, а саме, рух товарів, робочої сили і капіталу. Підводячи підсумок слід відзначити їх взаємодія, а також взяти до уваги, що функція засоби обігу і платежу повинна визначати розміри загальної грошової маси в країні, а функція накопичення напряму пов'язана з кредитно-грошовою політикою держави. Отже, роль грошей в економіці дуже велика. Будучи загальним еквівалентом, гроші беруть участь у ціноутворенні. Гроші виступають в якості громадського сполучного ланки між товаровиробниками. Основна ж роль грошей в економіці тієї чи іншої країни здійснюється в п'яти функціях, про які докладно була викладено вище. Також гроші беруть участь у формуванні державного бюджету і обслуговують процес обміну між різними країнами. В даний час грошима є папери і монети (грошові знаки), що випускаються Центральним банком будь-якого держави. Ніякої самостійної цінності в господарстві грошові знаки у відмінності від грошових товарів та дорогоцінних металів не мають. Цінність їм надає тільки авторитет випускаючого їхньої держави. Відповідно до закону, який діє в кожній країні, грошові знаки обов'язкові для прийому на її території в якості плати за товари і послуги. Гроші (вірніше, не самі гроші, а можливість деякий час розпоряджатися чужими грошима) теж можуть купуватися і продаватися на ринку, як і всякий інший товар. У багатьох високорозвинених країнах грошові знаки доживають свої останні роки. Якщо в країні добре розвинена банківська система, уряд користується довірою у населення, немає ніякої необхідності носити з собою купи паперових грошей і монет. Можна перейти на безготівковий розрахунок. Це у багато разів зручніше і практичніше. Люди можуть приходити в магазин з пластиковою платівкою в кишені, і купувати скільки завгодно товарів, якщо звичайно дозволяє рахунок, можуть подзвонити і замовити товари по телефону або через Internet. Майже всі великі угоди проводяться за безготівковим розрахунком.Але такий вид розрахунку може бути перспективним тільки при стабільній економіці, розвиненій банківській системі і абсолютному довірі населення державі. Якщо хоч один з цих компонентів не виконується, повний перехід на безготівкову систему просто неможливий. До жаль, у нашій країні не виконується жодна умова. Отже, поки НЕ буде довіри до уряду, що не буде розвинена банківська система і не стабілізується економіка цей вид не перспективний.

3.2 Грошовий обіг в Україні

Економічна ситуація Украі?ни в дании? час визначається процесами глибинноі? ринковоі? трансформаціі?. В наслідок цього виникає складність та неоднозначність при формуванні економічноі? політики держави. Трансформація пояснюється відсутністю адекватноі? законодавчоі? та інституціи?ноі? бази, а також факторами протистояння окремих соціальних груп населення ринковим перетворенням. Основною проблемою як минулого так и сьогодення є вибір правильноі? економічноі? політики, що включала б в себе обґрунтовану грошово-кредитну та виважену фіскальну політику держави. Актуальність даноі? теми полягає в тому, що грошовому обігу відводиться важлива роль у досягненні сталого економічного розвитку держави. Основним інструментом функціонування ринковоі? економіки виступають гроші. Вони виконують своі? функціі? у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певніи? формі, яка забезпечувала б і?м необхідну довіру з боку суб'єктів ринку та необхідні зручності і вигоди останнім.

Грошовии? обіг - це рух грошеи? у готівковіи? і безготівковіи? формах, якии? обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Грошовии? обіг ділиться на дві взаємопов'язані частини: сферу безготівкового обігу та сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітноі? плати, пенсіи?, стипендіи?, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібніи? торгівлі, розміщенні коштів у банківських установах тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошеи? здіи?снюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

Грошовии? обіг здіи?снюється на основі властивих и?ому законів. Наи?головнішим законом, якии? відповідає на питання яка саме кількість грошеи? необхідна на ринку в кожнии? певнии? момент для безперебіи?ного забезпечення товарного обороту, є закон грошового обігу сформульовании? К. Марксом, згідно з яким кількість грошеи? визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів однои?менноі? грошовоі? одиниці з урахуванням додаткових чинників: проданих у кредит товарів, суми взаємно погашених платежів і платежів, для яких настав строк виплати, а також маючи на увазі суму повторного обігу, де одні и? ті самі гроші функціонують поперемінно -- то як засоби обігу, то як засоби платежу. Цеи? закон грошового обігу діє там, де існують товарне виробництво, товарнии? та грошовии? обіг, а також у різних грошових системах. Він виражає одну з головних умов підтримання ринковоі? рівноваги, надання стіи?кості купівельніи? спроможності грошеи?.

Кількість грошеи? повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошеи? створюють значні проблеми и? ускладнення для здіи?снення грошового обігу.

Забезпечення стіи?кості та стабілізаціі? грошового обігу мають наи?важливіше значення серед усіх завдань з нормалізаціі? товарно-ринкових відносин у будь-якіи? краі?ні незалежно від суспільного ладу. Важливим засобом упорядкування та стабілізаціі? грошового обігу є проведення грошових реформ.

Досягнення сталості грошеи?, стабільності економіки і фінансів включає об'єктивні економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви.

Сучаснии? грошовии? обіг здіи?снюється за допомогою грошових одиниць, що не втілюють в собі вартість, що дорівнює і?х номіналу.

На даному етапі розвитку економіки Украі?ни, стабілізаціі? грошового обігу перешкоджають такі проблемні аспекти:

1) монетарні засоби впливу на економіку носять короткостроковии? характер, не переслідують стратегічних цілеи? грошово-кредитноі? політики держави;

2) при використанні монетарних інструментів макроекономічного регулювання відсутня збалансованість діи? між напрямами регулювання;

3) у зв'язку з безпекою інфляціи?них процесів існує недовіра економічних суб'єктів до національноі? грошовоі? одиниці.

З огляду на означені проблемні моменти та з метою стабілізаціі? грошового обігу необхідно застосовувати такі стабілізаціи?ні заходи :

- підтримувати розвиток в Украі?ні ринку цінних паперів, що сприятиме антиінфляціи?ному зменшенню надлишковоі? ліквідності, а отже забезпечить оптимальне управління грошовою пропозицією;

- зберегти стабільність грошовоі? одиниці шляхом підтримування такоі? динаміки монетарних агрегатів, яка задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значноі? зміни цін.

Забезпечення збалансованого і комплексного підходу в питаннях стабілізаціі? грошовоі? маси сприятиме довгостроковіи? тенденціі? сталості розвитку економіки.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Виникнення та розвиток грошей це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну.

Таке трактування походження грошей одержало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення суті грошей

Гроші виникли не як плід свідомої домовлено-сті людей про введення грошового обігу й не в результа-ті декретування їх державою, а як товар, що виконував загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Сутність грошей проявляється в їхніх функ-ціях. Першою й найбільш важливою є функція і грошей як міри вартості. Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагрома-дження. З розвитком товарного обігу час реалізації товарів все частіше відривається від часу їх оплати.

Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Гроші виступають основним інструментом функці-онування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу результатів їхньої діяльності. Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично формується в країні й закріплюється її законами.

Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

- масштаб цін національної грошової одиниці, якій забезпечує її купівельну спроможність;

- певний порядок карбування національних монет;

- емісія державних грошових знаків і порядок їхнього обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

- організація й регламентація безготівкового обороту;

- організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Сучасна грошова система є результатом багатовікового процесу розвитку товарного виробництва.

Список використаних джерел

1. http://www.info-library.com.ua/books-text-7755.html

2. http://e-works.com.ua/work/4920_Derjavne_regyluvannya_groshovogo_oboroty_v_Ykraini.html

3. http://buklib.net/books/33918/

4. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. -- К.: КНЕУ,2001-602с.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96

6. http://kopiyka.org.ua/?p=166\

7. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. - Львів: Новий Світ-2000, 2006-431 с.

8. http://kopiyka.org.ua/?p=162

9. http://readbookz.com/book/108/2678.html

10. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. - К.: Либідь, 2002. - 330 с.

11. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. -- К.: Основи, 1996. - Розд. 1.

12. Савлук М.І. Грошіта кредит: Підручник/М.І Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг.Ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ ,2001.588-602с.

13. monetarization.ru

14.http://pidruchniki.ws/1270061938426/ekonomika/instrumenti_instituti_regulyuvannya_groshovo-kreditnih_vidnosin

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Система показників грошово-кредитної та валютної сфер, що використовується в державному регулюванні

Размещено на Allbest.ru