Державне мито

Проаналізуємо динаміку сплати непрямих податків до державного бюджету (табл. 2.2) .

Таблиця 2.2

Динаміка сплати непрямих податків до Державного бюджету України в 2010-2012 рр., млн. грн.*

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення
				2011/2010	2012/2011
ПДВ із ввезених на територію України товарів, робіт та послуг	73350,45	76175,76	101604,95	+2825,31	+25429,19
ПДВ із вироблених в Україні товарів	53636,9	96024,47	82694,04	+42387,57	-13330,43
Акцизний податок (збір) із вироблених в Україні товарів	23019,55	25189,12	27417,13	+2169,57	+2228,01
Акцизний податок (збір) із ввезених на територію України товарів	4600,97	7822,74	9767,29	+3221,77	+1944,55
Ввізне мито	8556,83	10462,79	12985,78	+1905,96	+2522,25
Вивізне мито	294,09	1311,58	200,91	+1017,49	-1110,67
Всього непрямі податки:	163680,31	216985,98	234670,85	+53305,67	+17684,87

* Складено автором за даними джерел [ ]

Так аналізуючи період з 2010 по 2011 рр., можемо зробити такі висновки, що найбільше збільшення надходжень в цей період простежується по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, так з 2010 р. по 2011 р. цей показник збільшився на 42387,57 млн. грн., або на 79,02%, з 53636,9 млн. грн. у 2010 р., до 96024,47 млн. грн. у 2011 р.. Такі збільшення відбулися завдяки тому, що країна вийшла з кризи та провела низку заходів з метою вдосконалення адміністрування та збирання ПДВ. Найменше зростання у порівнянні із іншими показниками, можемо простежити по вивізному миту, де збільшення склало 1017,49 млн. грн., але при цьому темп приросту був найвищий і склав 345,97 %, це пов'язано з тим, що у 2011 р. було введено експортне мито на зернові культури згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» від 19.05.2011 р. № 3387-VI.

Якщо аналізувати 2011-2012 рр. простежується тенденція зменшення досліджуваних показників, так надходження від податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів зменшились на 13330,43 млн. грн., або на 13,88%, з 96024,47 млн. грн. у 2011 р., до 82694,04 млн. грн. у 2012 р.. Надходження вивізного мита зменшились на 1110,67 млн. грн., або на 84,68%, з 1311,58 млн. грн. у 2011 р., до 200,91 млн. грн. у 2012 р.. Такі зменшення сталися із за відміни експортного мита на зерно, а також зменшення ставок вивізного (експортного) мита, та розміру самих ставок на живу худобу та шкіряну сировину, насіння деяких видів олійних культур та відходи та брухт чорних металів у 2012 р..

Проведемо аналіз структури сплати митних платежів до Державного бюджету України, що дозволить виявити найбільш фіскально-ефективні податки та збори серед митних платежів (табл. 2.3).

Як видно з табл. 2.3, найбільша питома вага в структурі сплати митних платежів у 2010 р., належить ПДВ із ввезених на територію України товарів, яка склала - 44,87%. У 2012 р. частка по ПДВ із ввезених на територію України товарів, зросла до 43,29 %, що на 8,18 в.п. більше ніж у 2011 р., але менше ніж у 2010 р. на 1,58в.п.

Таблиця 2.3

Структура сплати митних платежів до Державного бюджету України у 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р. млн.грн.	Питома вага,%	2011 р. млн.грн.	Питома вага,%	2012 р. млн.грн.	Питома вага,%
ПДВ
- із ввезених на територію України товарів	73350,45	44,87	76175,76	35,11	101604,95	43,29
- із вироблених в Україні товарів	53636,9	32,81	96024,47	44,25	82694,04	35,24
Акцизний податок (збір)
- із вироблених в Україні товарів	23019,55	14,08	25189,12	11,61	27417,13	11,68
- із ввезених на територію України товарів	4600,97	2,81	7822,74	3,61	9767,29	4,16
Мито
- ввізне мито	8556,83	5,23	10462,79	4,82	12985,04	5,53
- вивізне мито	294,09	0,18	1311,58	0,60	200,91	0,09
Всього :	163458,79	100	216986,46	100	234669,36	100

* Складено автором за даними джерел [ ]

Друге місце у структурі сплати митних платежів належить акцизному податку (збору). У 2010 р. питома вага з акцизного податку (збору) із вироблених в Україні товарів, складала 14,08 %, у 2011 р. цей показник зменшився на 2,47 в.п., і склав - 11,61%. Це відбулось за рахунок того, що зросла питома вага ПДВ із вироблених в Україні товарів. У 2012 р. цей показник збільшився на 0,07 в.п. і склав - 11,68%.

Питома вага акцизного податку (збору) із ввезених на територію України товарів впродовж 2010-2012 рр. невпинно зростав з 2,81% у 2010 р. до 4,16% у 2012 р. Останнє місце по питомій вазі серед непрямих податків, займає мито. Так у 2010 р. ввізне мито займає 5,23%, що на 0,41 в.п. більше ніж у 2011 р. хоча в абсолютному значенні цей показник збільшився з 8556,83 млн. грн. до 10462,79 млн. грн., у 2012 р. цей показник збільшився з 4,82% до 5,53%. Питома вага вивізного мита у 2011 р. була найвищою і склала - 0,6%, що на 0,42 в.п. більше ніж в 2010 р., або на 1017,49 млн. грн., але вже у 2012 р. цей показник став меншим ніж був у 2010 р. і його питома вага склала0,09%.

Як вже було зазначено державній митній службі України належить важлива роль у наповненні доходів Державного бюджету України. У зв'язку з тим, що Україна є державою з відкритою економікою та виходить на якісно новий рівень ринкових відносин, зростає роль митниці у регулюванні зовнішньоторговельних операцій. До компетенції органів Державної митної служби України окрім справляння мита, належить також право стягувати ПДВ та акцизний податок з товарів. Що перетинають митний кордон України. Ефективність роботи митних органів по обираності мита, можемо простежити, якщо проведемо аналіз виконання планових показників податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції у формуванні дохідної частини Державного бюджету України у таблиці 2.4.

Аналізуючи 2010 р., можемо зробити наступні висновки, виконання плану ввізного мита здійснилось на 101,98 %, так було заплановано 8390,00 млн. грн., а фактичне виконання склало 8556,83 млн. грн., тобто план було перевиконано на 1,98%.

Плановий показник по вивізному миту склав 376,00 млн. грн., а фактично виконано 294,09 млн. грн., що на 21,78% менше ніж було заплановано. У 2011 р., план було виконано тільки по ввізному миту, що склало 102,15 % це більше ніж у 2010 р. на 0,17 в.п.

Відсоток виконання плану по вивізному миту склав всього 60,49 %, так було заплановано 2168,00 млн. грн., а фактично виконано 1311,58 млн. грн., що на 39,5 % менше запланованого. Що до 2012 р., можна зробити такі висновки: перевиконання плану по ввізному миту склало 285,73 млн. грн., або 2,24%. Відсоток виконання плану по вивізному миту склав лише 51,25 %, це менше ніж у 2011 р. на 9,24 в.п.

Всього виконання надходжень по податкам на міжнародну торгівлю та зовнішні операції у 2010 р. було перевиконано на 1,07% та у 2012 р. на 0,72%, але при цьому у 2011 р. простежувалось недовиконання плану 5,13%.

Таблиця 2.4

Аналіз виконання планових показників податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції у формуванні дохідної частини Державного бюджету України за 2010-2012 рр.*

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.
	План	Факт	План	Факт	План	Факт
Ввізне мито, млн. грн.	8390,00	8556,83	10243,00	10462,79	12700,05	12985,78
Відсоток виконання плану, %	101,98	102,15	102,24
Відхилення, в.п.	-	+0,17	+0,09
Вивізне мито, млн. грн.	376,00	294,09	2168,00	1311,58	392,00	200,91
Відсоток виконання плану, %	78,22	60,49	51,25
Відхилення, в.п.	-	-17,73	-9,24
Всього податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції:	8976,00	9071,85	12411,00	11774,42	13092,00	13186,19
Відсоток виконання плану, %	101,07	94,87	100,72
Відхилення, в.п.	-	-6,2	+5,85

* Складено автором за даними джерел [ ]

Розглянемо структуру податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції у надходженнях до Державного бюджету України в період з 2010-2012 рр. в таблиці 2.5. Якщо аналізувати таблицю 2.5, то можемо сказати, що частка податків на міжнародну торгівлю і зовнішні операції в податкових надходженнях Державного бюджету України у 2010 р. складає 0,54%, це більше ніж показник 2011 р. на 0,09 в.п., та більше показника 2012 р. на 0,06 в.п.. Частка мита в загальній структурі непрямих податків у 2010 р. складає 0,55%, це більше показника 2011 р. на 0,1 в.п., та менше показника 2012 р. на 0,1 в.п..

Таблиця 2.5

Структура податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції у надходженнях до Державного бюджету України у 2010-2012 рр.*

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, млн. грн.	9071,85	11774,42	13186,51
Податкові надходження, млн. грн.:	166872,19	261604,99	274715,18
- частка в податкових надходженнях, %;	0,54	0,45	0,48
Непрямі податки, млн. грн.	163680,31	216985,98	234670,85
- частка в системі непрямих податків, %;	0,55	0,54	0,56
Надходження до державного бюджету, млн. грн.	240615,24	314616,87	346053,96
- частка в бюджетних доходах, %.	0,37	0,37	0,38

* Складено автором за даними джерел [ ]

Частка мита в надходженнях державного бюджету у 2010 та 2011 рр. склала 0,37,%, а у 2012 р. цей показник збільшився до 0,38 %.

Проаналізуємо більш детально надходження ввізного та вивізного мита до Державного бюджету України в період з 2010-2012 рр.. Як бачимо з табл. 2.6, основна частка надходжень забезпечується за рахунок ввізного мита, що сплачується з товарів, які ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності.

Загальна зібраність ввізного мита в період з 2010-2011 рр. збільшилась на 1906,36 млн. грн., або на 22,27%, це відбулося завдяки збільшенню деяких показників, розглянемо їх детальніше. Так мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності збільшилось на 1060,11 млн. грн., або на 15,01%; мито на нафтопродукти збільшилось на 823,57 млн. грн., або на 62,24%; зменшення відбулось по іншим зборам з імпорту, а саме з 2,04 млн. грн. до 1,08 млн. грн., або на 0,96 млн. грн.

Таблиця 2.6

Динаміка надходжень ввізного та вивізного мита до Державного бюджету України у 2010-2012 рр. *

Показник	2010 р. млн. грн.	2011 р. млн. грн.	2012 р. млн. грн.	Абсолютне відхилення, млн. грн.	Темп приросту, %
				2011/ 2010	2012/ 2011	2011/ 2010	2012/ 2011
Ввізне мито	8556,41	10462,77	12985,78	+1906,36	+2523,01	+22,28	+24,11
Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності	7063,87	8123,98	10408,35	+1060,11	+2284,37	+15,01	+28,12
Мито на товари ,які ввозяться (пересилаються) громадянами	167,2	190,85	190,06	+23,65	-0,79	+14,14	-0,41
Інші збори з імпорту	2,04	1,08	0,36	-0,96	-0,72	-47,06	-66,67
Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами	1323,27	2146,84	2381,00	+823,57	+234,16	+62,24	+10,91
Вивізне мито	294,79	1311,30	200,77	+1016,51	-1110,5	+344,83	-84,69
Мито на товари, що вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності	294,79	1311,30	200,77	+1016,51	-1110,5	+344,83	-84,69
Всього	17702,37	23548,12	26367,09	+5845,75	+2818,97	+33,02	+11,97

* Складено автором за даними джерел [ ]

Аналіз 2012 року, дозволяє зробити наступні висновки, загальна зібраність ввізного мита склала 12985,78 млн. грн., що на 2523,01 млн. грн. більше ніж у 2011 році, та на 4428,21 млн. грн. більше ніж у 2010 році.

У порівнянні, де у 2011 році найбільший темп приросту простежувався по нафтопродуктам та транспортним засобам, а саме - 62,24% то вже у 2012 р. темп приросту склав лише 10,91%, що на 51,33 в.п. менше ніж в попередньому році. Темп росту збільшився з 15,01% у 2011 р. до 28,12% у 2012 р. по миту на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності. По іншим зборам з імпорту і у 2012 році простежується зменшення з 1,08 млн. грн. у 2011 р. до 0,36 млн. грн. у 2012 р.

Що до вивізного мита то найбільше надходжень було у 2011 р., а саме до державного бюджету надійшло 1311,30 млн. грн., що на 1016,51 млн. грн. більше ніж у 2010 р., та на 1110,53 млн. грн. більше ніж у 2012 р. Темп приросту у 2011 р. в порівнянні із 2010 р. склав - 344,83%, але вже у 2012 р. цей показник зменшився на 84,69%.

Аналізуючи загальні надходження ввізного та вивізного мита, що надійшли до Державного бюджету України в період з 2010 р. по 2012 р., можемо сказати, що вони збільшились з 17702,37 млн. грн. до 26367,09 млн. грн. або на 8664,72 млн. грн. або на 48.9%.

Проаналізуємо динаміку структури надходжень ввізного та вивізного мита до Державного бюджету України у 2010-2012 рр. зображено в табл. 2.7.

Аналіз даних табл. 2.7 дозволяє зробити такий висновок, що найбільша питома вага надходжень ввізного мита до бюджету простежується у 2012 р. і складає 49,24%, що на 4,81 в.п. менше ніж у 2011 р. Найбільшу питому вагу в структурі ввізного мита, займає мито на товари, що возяться суб'єктами підприємницької діяльності. Так у 2010 р. цей показник склав - 39,9%, у 2010 р. - 34,49%, у 2012 р. - 39,47%. Як бачимо по всім складовим ввізного мита простежується зменшення в цей період окрім мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами де відбулось збільшення на 1,65 в.п. Вивізне мито у період з 2010 р. по 2011 р. збільшилось по питомій вазі на 3.9 в.п., а саме з 1,66% до 5,56%.

Аналізуючи період з 2011 р. по 2012 р. по ввізному миту, можемо сказати. що в загальній структурі питома вага збільшилась на 4,8 в.п., за рахунок мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на 4,98 в.п.. Всі інші показники по питомій вазі зменшились, хоча в абсолютному значені майже по всім відбулось збільшення, окрім інших зборів з імпорту. Питома вага вивізного мита, як і його абсолютний показник в період з 2011 р. по 2012 р., значно зменшилась. Зменшення по питомій вазі склало 4,8 в.п.

Таблиця 2.7

Динаміка структури надходжень ввізного та вивізного мита до Державного бюджету України у 2010-2012 рр. *

Показник	2010 р. млн. грн.	Питома вага, %	2011 р. млн. грн.	Питома вага, %	2012 р. млн. грн.	Питома вага, %	Відхилення в.п.
							2011/ 2010	2012/ 2011
Ввізне мито	8556,41	48,33	10462,77	44,43	12985,78	49,24	-3,9	+4,8
Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності	7063,87	39,9	8123,98	34,49	10408,35	39,47	-5,41	+4,98
Мито на товари ,які ввозяться (пересилаються) громадянами	167,2	0,94	190,85	0,81	196,06	0,74	-0,13	-0,07
Інші збори з імпорту	2,04	0,01	1,08	0,001	0,36	0,001	-0,009	0
Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами	1323,27	7,47	2146,84	9,12	2381,00	9,03	+1,65	-0,09
Вивізне мито	294,79	1,66	1311,3	5,56	200,77	0,76	+3,9	-4,8
Мито на товари, що вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності	294,79	1,66	1311,3	5,56	200,77	0,76	+3,9	-4,8
Всього	17702,37	100	23548,12	100	26367,09	100	-	-

* Складено автором за даними джерел [ ]

Підсумовуючи вище проведений аналіз, можемо сказати. що при всіх позитивних моментах, митні процедури в Україні є надзвичайно складним, дорогим та тривалим процесом. Наша держава, будучи географічно сприятливою транзитною територією, втрачає свої вигоди через складні організаційно-правові процедури з митного оформлення товарів. Виправлення даного недоліку з прийняттям у 2012 р. оновленого Митного кодексу, а також утворення Міністерства доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України, повинно стати важливим резервом збільшення фінансових надходжень до державної казни, через зростання обсягів експортно-імпортних операцій.

2.2 Оцінка проведення зовнішньоекономічної діяльності Південного регіону України

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Серед основних видів зовнішньоекономічної діяльності виділяють:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

- науково-виробнича кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- спільна підприємницька діяльність;

- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

- товарообмінні (бартерні) операції;

- орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

- операції з придбання, продажу та обміну валюти;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.

Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.

Кожна держава проводить власну економічну політику, що базується на певному розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, обслуговування та інших галузей економічної системи, спеціалізуючись при цьому в тих сферах економіки, які дозволяють мати значні переваги.

Більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експорту. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

Реалізація економічного потенціалу країни на світовому ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих умов країн, а й особливостям природно-географічного положення . Завдяки зовнішньоекономічним зв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному, рекреаційному напрямках, що дозволяє їм отримати значні валютні надходження (Швейцарія, Італія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення країни дає можливість їй отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію (Польща, країни Прибалтики).

Зовнішньоекономічні зв'язки важливі для економіки країни, в таблиці 2.8. розглянемо динаміку географічної структури зовнішньої торгівлі України товарами за 2010-2012 рр. Так розглянувши динаміку структури таблиці 2.8 можна зробити такі висновки,що у 2012 р. всього експортні операції склали 68809,8 млн. дол., що на 415,6 млн. дол. більше ніж у 2011 р., та на 17379,3 млн. дол. більше ніж у 2010 р.. Темп росту операцій з імпорту збільшився на 2,48 %, з 82608,2 млн. дол., у 2011 р. до 84658,1 млн. дол. у 2012 р.

Серед найбільших торгівельних партнерів України слід виділити: країни СНД, Європу та Азію. Що до країн СНД то найбільше експорту товарів було у 2011 р., а саме 26177,0 млн. дол., що на 7432,5 млн. дол. більше ніж у 2010 р., та на 874,4 млн. дол. більше ніж у 2012 р. Темп приросту у 2011 р. в порівнянні із 2010 р. склав - 39,65%, але вже у 2012 р. цей показник зменшився на 3,34%.

Розглянувши країни Європи, можна зробити такий висновок, що найбільше експорту товарів було у 2011 р., а саме 18442,4 млн. дол., це більше ніж показник 2010 р. на 4603 млн. дол. або на 33,26%, та на 1018,4 млн. дол. більше ніж у 2012 р. Темп приросту у 2011 р. в порівнянні із 2010 р. склав - 33,26%, але вже у 2012 р. цей показник зменшився на 5,52%.

Таблиця 2.8

Динаміка географічної структури зовнішньої торгівлі України товарами за 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р., млн. дол. США	2011 р., млн.дол. США	Темп росту, % 2011/2010	2012 р., млн.дол. США	Темп росту, % 2012/2011
	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт
Всього	51430,5	60740	68394,2	82608,2	+32,98	+36,00	68809,8	84658,1	+0,61	+2,48
Країни СНД	18744,5	26697,4	26177,0	37212,4	+39,65	+39,39	25302,6	34452,6	-3,34	-7,42
Iншi країни свiту, у тому числі:	32686	34042,5	42217,2	45395,8	+29,16	+33,35	43507,2	50205,5	-3,34	+10,60
Європа	13839,4	20002,7	18442,4	27065,9	+33,26	+35,31	17424	27556	-5,52	+1,81
Азія	13722,1	10023,4	17737,8	13279,9	+29,26	+32,49	17676,8	17132,7	-0,34	+29,01
Африка	3018,7	874,42	3344,21	940,64	+10,78	+7,57	5638,23	851,31	+68,60	-9,50
Америка	2004,95	2878,91	2552,33	3913,91	+27,30	+35,95	2607,33	4453,2	+2,15	+13,78
Австралія і Океанія	28,39	261,35	29,78	193,99	+4,90	-25,77	50,91	195,68	+70,95	+0,87

* Складено автором за даними джерел [ ]

Аналіз країн Азії дозволяє зробити висновок, що найбільше експорту товарів відбулось також у 2011 і склав 17737,8 млн. дол., що на 4015,7 млн. дол. більше ніж у 2010 р., та на 61,0 млн. дол., або на 0,34% більше ніж у 2012 р.Темп приросту у 2011 р. в порівнянні із 2010 р. склав - 29,26%, але вже у 2012 р. цей показник зменшився на 0,34%.

Слід відмітити, що у порівнянні з 2011 р. відбулося зменшення показників зовнішньої торгівлі по деяким країнам, так експорт товарів з країнами СНД зменшився на 3,34 %, зменшився і імпорт на 7,42%; з країнами Європи відбулося зменшення у секторі експорту на 5,52%,а імпорт навпаки збільшився на 1,81%; з країнами Азії зменшився експорт на 0,34 %,а імпорт збільшився аж на 29,01%. Проте у 2012 р. у порівнянні з 2011 р. у частині експорту відбулося і зростання показників, так з країнами Африки експорт збільшився на 68,6 %; а найбільше зростання експорту на 70,95 % було відмічено з Австралією та Океанією. Проаналізуємо детальніше динаміку обсягів експорту товарів по Південному регіону України у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Динаміка обсягів експорту товарів Південного регіону України у 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р. млн. дол.	2011 р. млн. дол.	2012 р. млн. дол.	Абсолютне відхилення, млн. дол.
				2011/2010	2012/2011
Україна	51430,5	68394,19	68809,81	16963,69	415,62
Південний регіон:
Автономна республіка Крим	563,3	675,97	888,83	112,67	212,86
Запорізька обл.	3210,0	4151,22	4004,80	941,22	-146,42
Миколаївська	1597,1	1654,39	2370,72	57,29	716,33
Одеська	1684,4	1541,12	1784,63	-143,28	243,51
Херсонська	350,4	339,15	328,47	-11,25	-10,68

* Складено автором за даними джерел [ ]

Так аналізуючи період з 2010 по 2012 рр., можемо зробити такі висновки, що найбільший обсяг експорту товарів в цілому по Україні простежується у 2012 р. та складає 68809,81 млн. дол., це більше ніж показник 2011 р. на 415,62 млн. дол., або на 0,60%, та більше показника 2010 р. на 17379,31 млн. дол., або на 33,79%.

Так аналізуючи південний регіон з 2010 по 2011 рр., можемо зробити висновки, що найбільший обсяг експорту товарів в цей період простежується по Запорізькій області , так з 2010 р. по 2011 р. цей показник збільшився на 941,22 млн. дол., або на29,32%, з 3210,0 млн. дол. у 2010 р., до 4151,22 млн. дол. у 2011 р. Найгірша динаміка експорту товарів у порівнянні із іншими областями, простежується по Херсонській області, де зменшення склало 11,25 млн. дол., з 350,4 млн. дол. у 2010 р. до 339,15 млн. дол. у 2011 р. але при цьому це більше ніж показник 2012 р. на 10,68 млн. дол., або на 3,25 %.

Якщо аналізувати 2011-2012 рр. простежується тенденція зменшення досліджуваних показників, так обсяг експорту товарів по Запорізькій області зменшився на 146,42 млн. дол., або на 353%, з 4151,22 млн. дол. у 2011 р., до 4004,80 млн. дол. у 2012 р. експорт товарів по Херсонській області зменшився на 10,68 млн. дол., або на 3,15%, з 339,15 млн. дол. у 2011 р., до 328,47 млн. дол. у 2012 р. Такі зміни сталися за рахунок зменшення поставок насіння і плодів олійних рослин та залишків і відходів харчової промисловості у 2012 р.

Проведемо аналіз структури обсягів експорту товарів, по південному регіону України (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Аналіз структури обсягів експорту товарів Південного регіону України у 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р. млн. дол.	Питома вага,%	2011 р. млн. дол.	Питома вага,%	2012 р. млн. дол.	Питома вага,%
Україна	51430,5	100	68394,19	100	68809,81	100
Південний регіон
Всього по Південному регіону	7405,2	14,39	8361,85	12,22	9377,45	13,62
Автономна республіка Крим	563,3	1,09	675,97	0,98	888,83	1,29
Запорізька обл.	3210,0	6,24	4151,22	6,07	4004,80	5,82
Миколаївська	1597,1	3,11	1654,39	2,42	2370,72	3,45
Одеська	1684,4	3,27	1541,12	2,25	1784,63	2,59
Херсонська	350,4	0,68	339,15	0,49	328,47	0,47

* Складено автором за даними джерел [ ]

Як видно з табл. 2.10, найбільша питома вага в структурі обсягів експорту у 2010 р.,по Запорізькій області, яка склала - 6,24%. У 2012 р. частка по Запорізькій області, зменшилась до 5,82 %, що на 0,25 в.п. менше ніж у 2011 р., та менше ніж у 2010 р. на 0,42 в.п.

Друге місце у структурі експорту обсягів товарів належить Одеській області. У 2010 р. питома вага по Одеській області, складала 3,27 %, у 2011 р. цей показник зменшився на 1,02 в.п., і склав - 2,25%. У 2012 р. цей показник знизився на на 0,34 в.п. і склав - 2,59%.

Третє місце по обсягу експорту товарів, займає Миколаївська область . Так у 2010 р. експорт товарів займає 3,11%, що на 0,69 в.п. більше ніж у 2011 р., у 2012 р. цей показник збільшився на 1,03 в.п. та склав 3,45%.

Питома вага по Херсонській області впродовж 2010-2012 рр. невпинно знижується з 0,68 % у 2010 р. до 0,47 % у 2012 р.Проаналізуємо більш детально обсяги імпорту товарів по південному регіону (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Динаміка обсягів імпорту до Південного регіону України з інших країн у 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р. млн. дол.	2011 р. млн. дол.	2012 р. млн. дол.	Абсолютне відхилення, млн. дол.
				2011/2010	2012/2011
Україна	60739,9	82608,24	84658,05	21868,34	2049,81
Південний регіон
Всього по Південному регіону	6237,3	8162,5	8855,69	+1925,2	+693,19
Автономна республіка Крим	326,7	1466,04	1435,41	+1139,34	-30,63
Запорізька обл.	1363,0	2271,04	2013,43	+908,04	-257,61
Миколаївська	866,1	1041,48	895,65	+175,38	-145,83
Одеська	3520,3	3145,40	4304,57	-374,9	+1159,17
Херсонська	161,2	238,54	206,63	+77,34	-31,91

* Складено автором за даними джерел [ ]

Так аналізуючи Південний регіон з 2010 по 2011 рр., можемо зробити висновки, що найбільший обсяг імпорту товарів в цей період простежується по Автономній Республіці Крим . Так з 2010 р. по 2011 р. цей показник збільшився на 1139,34 млн. дол., або на 348,74%, з 326,7 млн. дол. у 2010 р., до 1466,04 млн. дол. у 2011 р. По Херсонській області простежується найменша динаміка по порівнянню з іншими областями, так у 2010 р. обсяг збільшився на 77,34 млн. дол., з 161,2 млн. дол. у 2010 р. до 238,54 млн. дол. у 2011 р.

Якщо аналізувати 2011-2012 рр. можна зробити такі висновки, що обсяг імпорту товарів по Автономній Республіці Крим зменшився на 30,63 млн. дол., або на 2,13%, з 1466,04 млн. дол. у 2011 р., до 1435,41 млн. дол. у 2012 р., імпорт товарів по Херсонській області зменшився на 31,91 млн. дол., або на 15,44%, з 238,54 млн. дол. у 2011 р., до 206,63 млн. дол. у 2012 р.

Розглянемо аналіз структури обсягів імпорту товарів, по південному регіону України (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Аналіз структури обсягів імпорту товарів Південного регіону України у 2010-2012 рр. *

Показники	2010 р. млн. дол.	Питома вага,%	2011 р. млн. дол.	Питома вага,%	2012 р. млн. дол.	Питома вага,%
Україна	60739,9	100	82608,24	100	84658,05	100
Південний регіон
Всього по Південному регіону	6237,3	10,27	8162,5	9,88	8855,69	10,46
Автономна республіка Крим	326,7	0,54	1466,04	1,77	1435,41	1,69
Запорізька обл.	1363,0	2,24	2271,04	2,74	2013,43	2,37
Миколаївська	866,1	1,42	1041,48	1,26	895,65	1,06
Одеська	3520,3	5,79	3145,40	3,81	4304,57	5,08
Херсонська	161,2	0,26	238,54	0,28	206,63	0,24

* Складено автором за даними джерел [ ]

Аналіз даних табл. 2.12 дозволяє зробити такий висновок, що найбільша питома вага імпорту з товарів по Південному регіону у 2010 р. простежується по Одеській області і складає 5,79%, що на 1,98 в.п. більше ніж у 2011 р.

Обсяг товарів імпорту у Херсонській області у період з 2010 р. по 2011 р. збільшився по питомій вазі на 0,2 в.п., а саме з 0,26% до 0,28%.

Аналізуючи період з 2011 р. по 2012 р. по Одеській області, можемо сказати, що в загальній структурі питома вага зменшилась на 1,27 в.п. Питома вага по Херсонській області зменшилась на 0,04 в.п. з 0,28% у 2011 р., до 0,24 в.п. у 2012 р. Всі інші показники по питомій вазі збільшились.

2.3. Напрями вдосконалення системи митного оподаткування в Україні

Система оподаткування має дієвий вплив на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб'єктів.

Розвиток зовнішньої торгівлі України після набуття членства у СОТ показує, що під впливом глибокої світової фінансово-економічної кризи очікувані позитивні наслідки від поглиблення інтеграції вітчизняної економіки до глобального торговельного простору не реалізувалися.

З одного боку, стримуючим фактором розвитку зовнішньої торгівлі стало падіння обсягів світового попиту і, як наслідок, внутрішнього виробництва експортоорієнтованої продукції.

З іншого боку, підвищення рівня використання різного виду протекціоністських обмежень з боку країн - торговельних партнерів України суттєво обмежувало обсяги експорту. При цьому, регулятивний вплив СОТ на протекціоністську політику країн світу виявився досить обмеженим щодо протидії дискримінаційним заходам та активному захисту національних виробників навіть у країнах, які є її провідними членами та розробниками самих принципів функціонування системи ГАТТ-СОТ.

Зростанню на початку 2010 р. вітчизняного виробництва та, відповідно, експорту сприяло покращення кон'юнктури на світових ринках та відновлення попиту на продукцію з України. Отже, вплив зовнішніх чинників на розвиток зовнішньоторговельної діяльності в Україні має вирішальний характер, оскільки визначає потреби у нарощенні обсягів виробництва та можливості їх забезпечення з точки зору інвестиційної підтримки.

Внутрішні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України протягом 2008-2011 рр. значною мірою визначалися адаптацією до світових економічних та політичних змін та визначали умови розвитку окремих сфер економіки України.

По-перше, торговельна політика України була спрямована на приведення у відповідність до зобов'язань перед СОТ системи інструментів митно-тарифного регулювання, зокрема, скорочення ставок ввізних мит. В умовах зростання реальних доходів населення та відновлення споживчого платоспроможного попиту протягом 2009-2011 рр. відповідною мірою це відобразилось на зростанні обсягів імпорту товарів та збільшенні доходів державного бюджету .

По-друге, уряд України, реагуючи на зміни у світовій економіці, здійснював окремі заходи щодо підтримки національного виробника. Негативний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі в Україні мали такі чинники в державній політиці, як:

- відсутність чіткої стратегії структурних змін економіки;

- слабкий механізм фінансової державної підтримки розвитку експорту;

- низький рівень інвестування в інноваційну модернізацію експортоорієнтованих виробництв;

- високий рівень витрат, пов'язаних з зовнішнім державним боргом;

- невигідні умови кредитування експорту;

- слабкість протидії спекулюванню з відшкодуванням ПДВ та з експортними операціями через офшорні компанії тощо.

Позитивний ефект від вступу до СОТ в даний час переважно пов'язаний з очікуваними довгостроковими якісними структурними зрушеннями в національній економіці. Так, позитивним наслідком отримання Україною членства в СОТ став початок переговорів з ЄС щодо укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, зокрема, щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Крім того, підвищення рівня відкритості національної економіки, як наслідок набуття Україною членства у СОТ, зумовлює необхідність зростання конкурентоспроможності вітчизняного виробника та поліпшення інвестиційного клімату в державі. Цьому мають сприяти відповідні заходи державної структурної політики, зокрема, щодо заохочення інвестиційного та інноваційного розвитку, ресурсо- та енергозбереження, підвищення ефективності організації економічних процесів.

Тому розглядаючи розвиток зовнішньої торгівлі України після приєднання до СОТ, слід виділити низку стратегічних тенденцій в цій сфері.

Модернізаційна роль СОТ полягає у стимулюванні економічних реформ в Україні: законодавства, сфери стандартизації та сертифікації, митних процедур тощо. Правила СОТ є базовими для торговельних відносин більшості країн світу та зокрема для України у процесі укладання угод про вільну торгівлю з ЄС та низкою інших країн; відтак членство у СОТ є чинником посилення геоекономічного потенціалу України.

У глобальному вимірі статус члена СОТ відкрив Україні нові інституційні можливості щодо поглиблення інтеграції до світової економіки, зокрема щодо участі у виробленні глобальних правил світової торгівлі, а також сприяв початку нового етапу співробітництва України зі стратегічними торговельними партнерами - Євросоюзом і країнами СНД.

Ще до формального отримання Україною повноправного статусу члена СОТ, у 2008 р., почалися переговори про створення розширеної зони вільної торгівлі з ЄС, які завершились у 2011 р.. Основою цієї угоди є зобов'язання України, зафіксовані в Угоді про приєднання до СОТ. Отже, членство України у СОТ сприяє євроінтеграції України та інтеграції до інших торговельних об'єднань, які розглядають правила СОТ як базові.

Водночас приєднання України до СОТ дещо обмежує можливості автономної зовнішньоекономічної політики України на інших векторах економічної інтеграції. Наприклад, відсутність статусу членів СОТ у найбільш економічно розвинених країн СНД обмежує можливості щодо економічної інтеграції України у рамках ЄЕП і Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану. Таким чином членство у СОТ створило для України певні рамки, порушення яких призведе до додаткових витрат у разі порушення Україною взятих на себе зобов'язань.

Узагальнюючи результати економічної динаміки у період набуття Україною членства у СОТ зазначимо, що цей період характеризується початком нового етапу розвитку відкритої моделі національної економіки України, що знайшло відображення, передусім, у зміні структури торгівлі з її основними партнерами.

В цілому, динаміка географічної структури торгівлі після вступу України до СОТ (з 2008 по 2011 рр.) продемонструвала відмінні, порівняно з періодом економічного відновлення 2000-2007 рр., тенденції. Зокрема, у торгівлі товарами домінуючими залишаються два провідні географічні вектори: країни СНД та країни ЄС.

При цьому, з-поміж всіх інших країн світу, у товарній торгівлі сформувався як важливий також азійський географічний вектор. У сфері торгівлі послугами спостерігається аналогічна ситуація, проте, окрім азійського вектору, вагомим також став північноамериканський напрямок. Проте як показав аналіз, вплив членства СОТ на якісні характеристики зовнішньоекономічної позиції України є обмеженим.

В умовах наростання ризиків погіршення економічної ситуації в світі, що знижує потужність зовнішніх чинників економічного зростання України, бюджетна політика в середньостроковій перспективі має стати інструментом реалізації внутрішнього потенціалу зростання.

Але такі зміни потрібні не тільки в митному законодавстві, що вже зроблено, з прийняттям 13.03.2012 р. оновленого Митного кодексу України, який як і Податковий кодекс України анулював деякі нормативні та законодавчі документи, і об'єднав їх в новому Митному кодексі України.

Тому в процесі розробки та підготовки Державного бюджету України на 2014 р. необхідно забезпечити ефективну реалізацію поточних завдань бюджетної політики при збережені високої динаміки реформ.

При цьому, держава має бути готовою до актуалізації ризиків охолодження економіки та мати у розпорядженні відпрацьований пакет антикризових заходів, який дозволить у разі потреби в оперативний термін задіяти додаткові важелі стабілізації ситуації, що забезпечить локалізацію потенційних проблем в системі державних фінансів.

У випадку сприятливої економічної ситуації, відсутності форс?мажорних обставин та виконання (перевиконання) дохідної частини бюджету, в 2014 р. бюджет отримає суттєві фінансові ресурси, які можуть стати вагомим чинником стимулювання економічної активності. Разом з тим, 2013 р. є останнім перед радикальним зниженням ставок податків, тому додатковий фінансовий ресурс необхідно використати таким чином, щоб отримати максимальний економічний ефект та вирішити найбільш нагальні та важливі завдання. Починаючи з 2014 р., фінансові можливості уряду в даному напрямі будуть обмежені.

В умовах погіршення зовнішніх чинників економічного зростання, в 2014 р. ключовим пріоритетом податкової політики має стати формування сприятливого фіскального простору для активізації інвестицій. Для цього потрібно як оптимізувати поточну роботу податкових органів, так і внести на розгляд парламенту окремі законодавчі ініціативи. В цьому контексті необхідно розглянути доцільність додаткових податкових стимулів пожвавлення інвестиційної діяльності. Такими можуть бути:

1. Стимулююча модель податку на прибуток. Для того, щоб активізувати інвестиційну діяльність, необхідно запровадити відповідну модель адміністрування цього податку. Для прикладу, в розвинених європейських країнах ставки податку досить високі (25-35 %), проте вони застосовуються лише для тієї частини прибутку, яку акціонери бажають вилучити (тобто отримати в якості дивідендів).

Для частини прибутку, яку підприємство планує інвестувати, діють спрощені податкові режими у формі знижених податкових ставок на прибуток, або загалом звільнення від оподаткування тієї частини податку на прибуток, яку підприємство реінвестує у модернізацію. Для тієї частини прибутку яка спрямовується на виплату дивідендів, в Україні було б доцільним залишити ставку у розмірі 23%, а для частини прибутку, що реінвестується в модернізацію основних фондів - знизити до 10%.

2. Впровадити комплекс податкових стимулів для пріоритетних галузей економіки, серед яких поширеними є:

- податкові канікули, передусім із сплати податку на прибуток, податків на землю та нерухоме майно;

- знижені (пільгові) ставки податку на прибуток, землю та нерухоме майно як менш затратна для держави альтернатива податковим канікулам;

- податкова знижка, тобто зменшення бази оподаткування шляхом включення витрат на інвестиційні цілі до валових витрат;

- надання права на оформлення погашення податкового зобов'язання податковим векселем при імпорті продукції проміжного значення для високотехнологічних галузей економіки.

3. Відмови від зниження ставки ПДВ з 20 до 17 %. Зазначений податок є одним із непрямих податків, тому фактичним суб'єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує.

Створена додана вартість, таким чином, є лише критерієм розподілу повноважень податкового агента: чим більша створена підприємством додана вартість, тим більша частина ПДВ, сплаченого кінцевим споживачем за готову продукцію, опиняється на рахунках даного підприємства, яку воно має сплатити до бюджету. Відтак ПДВ за своєю природою не здійснює додатковий тиск на фінансовий стан підприємства. Проблеми його функціонування в Україні пов'язані з недосконалим адмініструванням.

4. Запровадження підвищеної ставки ПДВ в розмірі 23% на товари розкоші. До переліку об'єктів оподаткування ПДВ за підвищеною ставкою доцільно віднести, зокрема, операції з придбання автомобілів з великим об'ємом двигуна, квадроциклів, яхт, літальних апаратів, ювелірних виробів тощо.

5. Розширення групи підакцизних товарів. Зокрема, до об'єктів оподаткування акцизним податком можна віднести операції з придбання товарів споживання, які: є товарами преміум-класу, є шкідливими для здоров'я.

Це б дозволило не лише збільшити доходи бюджетів, а здійснити певний позитивний стимулюючий вплив, зокрема обмеження вживання шкідливих продуктів харчування.

6. Посилення боротьби з мінімізацією оподаткування та ухилянням від сплати податків. Україна має значний резерв для збільшення податкових надходжень, сконцентрований в секторі тіньової економіки, обсяг якого, за різними оцінками, складає від 20 до 50% ВВП. Разом з тим, видається, що потенціал каральних заходів детінізації вже вичерпаний, а тому необхідно застосувати системний підхід до вирішення даної проблеми:

- Україна має значні резерви залучення додаткових бюджетних надходжень за рахунок вдосконалення державного регулювання у сфері оподаткування зовнішньоекономічної діяльності. Українські підрозділи великих промислово-фінансових груп працюють з низькою нормою прибутковості або декларують збитки, при цьому значний обсяг прибутків штучно акумулюється у іноземних підрозділах цих корпорацій;

- протидії заниженню митної вартості товарів та ввезенню їх поза митним контролем.

7. Удосконалення митних процедур. Як свідчать опитування вітчизняних та іноземних підприємців, якість послуг щодо виконання митних процедур, характер їх організації, рівень автоматизації, та, в кінцевому підсумку, термін розмитнення товарів в Україні значно поступаються середньому рівню, що сформувався у міжнародній практиці.

З метою мінімізації непродуктивних втрат часу та зважаючи на необхідність збільшення рівня надходжень від митних платежів до державного бюджету, потрібно у найближчий час вжити заходів щодо вдосконалення митного законодавства. Перш за все це стосується:

- способів нарахування та процедур сплати митних платежів;

- регламентів організації контрольних процедур;

- реформування систем комплексного контролю дотримання митного законодавства.

Крім того, актуальною залишається проблема подальшої гармонізації національного митного законодавства із стандартами ЄС, що стосуються, зокрема, принципів та процедур виявлення контрафактної продукції, реалізації митного контролю, перетину митного кордону культурними цінностями тощо.

8. Інформатизація зовнішніх економічних зв'язків України, що передбачає запровадження комплексу заходів:

- створення комплексної інформаційної системи в галузі зовнішньої економічної діяльності і державного моніторингу за здійсненням експортно-імпортних операцій;

- підвищення рівня поінформованості національних експортерів щодо цінової ситуації на зовнішніх ринках, а також щодо стандартів та технічних вимог, які стосуються традиційних та потенційних нових продуктів українського експорту;

- забезпечення інформаційно-методичної підтримки у процесі пошуку та відбору перспективних зовнішніх ринків для збуту продукції українських підприємств;

- створення єдиної інформаційної бази даних тендерів, що проводяться в зарубіжних країнах, надання системної інформаційної та консультаційної допомоги українським компаніям для забезпечення їхньої участі в міжнародних тендерах, виставках та ярмарках;

- оперативне інформування експортоорієнтованих МСП та широкого кола представників вітчизняного бізнесу щодо проблем і тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, змін торговельної політики України та її ключових торговельних партнерів шляхом поширення інформаційних брошур, аналітичних матеріалів, проведення консультацій та тренінгів.

РОЗДІЛ 3

ОХОРОНА ПРАЦІ в Державній податковій інспекції у м. новій каховці Херсонської області ДПС

На підприємстві під час експлуатації обладнання та виконання технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров'я.

Виробничі фактори можуть спричинити травми. Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв'язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем.

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум'я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу.

Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов'язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи. предметів під напругою.

Променеві травми пов'язані з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає, що нещасний випадок -- це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Нещасні випадки класифікуються за наслідками, кількістю потерпілих та стосовно їх зв'язку з виробництвом.

За наслідками нещасні випадки поділяються на легкі, тяжкі та смертельні.

За кількістю потерпілих нещасні випадки поділяються на поодинокі та групові (одночасно постраждали двоє і більше працівників).

Стосовно зв'язку з виробництвом нещасні випадки можна в загальному поділити на випадки виробничого та невиробничого характеру. До нещасних випадків невиробничого характеру належать такі випадки, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілого, однак не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків. Зокрема це нещасні випадки, що сталися під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприємства; виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку, якщо це не передбачено службовими обов'язками), участі в культурно-масових заходах, спортивних змаганнях тощо.

Якщо ж нещасний випадок стався з працівником під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків, то він класифікується як нещасний випадок виробничого характеру. Однак не всі такі випадки є пов'язаними з виробництвом. Так не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, устаткування, механізмів, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їхньої дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язано із застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння до нещасного випадку, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

- у разі смерті або самогубства на підприємстві.

У вищезазначених випадках комісією з розслідування складається акт форми НПВ про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні.

Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:

- з'ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

- визначення причин, що призвели до нещасного випадку;

- встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;

- розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов'язані:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових:

- повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, - це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, - відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) -- відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;

- організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.