Підвищення ефективності системи оподаткування

- досягнення при реформуванні збалансованості заходів автоматичного та дискреційного характеру, широко використовуючи при обгрунтуванні податкових рішень коефіцієнти динамічності та еластичності;

- встановлення та дотримання меж бюджетного дефіциту; прогнозування бюджетних видатків, виходячи від наявних доходів і меж бюджетного дефіциту з урахуванням зв”язку між цими параметрами.

5.З метою посилення впливу податків на управління господарською діяльністю, який сьогодні надзвичайно обмежений, необхідно:

- ув”язати оподаткування з обгрунтованим визначенням розмірів прибутку, сумірного з дійсним доходом підприємця, шляхом керованості процесами формування собівартості. Це, з одного боку, - відміна жорских обмежень при визначенні витрат, удосконалення механізму амортизації, врахування інфляційних процесів, а з іншого - звільнення від непритаманних їй витрат, що блокують зростання прибутковості;

-удосконалити зв”язок оподаткування з розподільчими відносинами: шляхом диференціації ставок податку на прибуток впливати на прийняття рішень щодо його використання в руслі забезпечення виробничого розвитку;

-проревізувати та на цій основі вдосконалити механізм пільгового оподаткування, надавши йому функціонального, пов”язаного з потребами розвитку і вдосконалення виробництва характеру, замість індивідуального.

6.Для досягнення системності податкові перетворення слід здійснювати в межах певної податкової системи: фіскальної, помірно фіскальної, фіскально-стимулюючої, що відрізняються ступенем обмеження при визначенні принципів оподаткування, характеристиками зв”язків з ВВП та рівнем розвитку прямого і непрямого оподаткування. Виділені типи систем певною мірою визначають податкові концепції, які обумовлюють конкретні податкові заходи та органічно ув”язані (через визначення частки розподілу ВВП через бюджет) із загальною програмою економічних реформувань.

7.Сучасний тип податкової системи можна характеризувати як близький до помірно фіскального. Стосовно досягнутого рівня розвитку оптимальним можна вважати перерозподіл через бюджет 30% ВВП. Подальше збільшення цієї частки можливе при зростанні ВВП на душу населення. Виходячи з параметрів 3,5-4,0% ВВП бюджетного дефіциту, що повніше відображає особливості сучасного стану в Україні, нижній рівень показника видатків бюджету має становити 33,5-34,0% відносно ВВП. Верхній його рівень повинен жорстко визначатись можливостями залучення додаткових джерел доходів чи покриття бюджетного дефіциту. При умові покращання збирання податків та оптимізації державних витрат рівень розподілу ВВП через бюджет доцільно понизити до 25%. У податкових ставках це відповідає 25% податку на прибуток та 12% ПДВ.

8.Напрями подальшого розвитку в оподаткуванні пов”язані з набуттям системою рис фіскально-стимулюючого характеру. З цією метою доцільне використання моделі оподаткування, що дає змогу задавати інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Це потребує встановлення межі податкових вилучень, визначення її верхнього та нижнього рівня, який визначатиме граничний та нижній рівень податкових ставок для реалізації стимулюючої функції.

9.В аспекті подальшого зміцнення фіскально-стимулюючого напряму в оподаткуванні необхідне поетапне зменшення податків і відрахувань, що входять у собівартість продукції, поступове переміщення центру тяжіння на фактори, пов”язані з ефективністю капіталу і доходами фізичних осіб при відповідній зміні політики доходів у державі.

10.Неузгодженість інтересів сторін податкових відносин - ключовий чинник, що обумовлює неефективність податкового контролю та податкової системи в цілому. Підвищенню плідності податкових відносин сприятиме їх побудова на основі збалансування інтересів держави та платника податків і не лише при визначенні окремого податку та платежу, але й здійсненні податкового контролю.

11.Це потребує реформування діяльності податкових органів, підвищення значимості підрозділів по роботі з платниками податків та формування високої податкової культури в суспільстві. На зміну лінійній повинна прийти ”ланцюгова” модель діяльності, спрямована на досягнення взаємодії та відповідності між її складовими: пізнання та доведення до платника податкових рішень; визначення реальних можливостей виконання цих рішень; організація податкового контролю. Організацію та координацію розробки цілісної загальнодержавної програми по формуванню податкової культури доцільно покласти на Державну податкову адміністрацію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Онишко С.В. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній економіці: Зб. наук. пр. - К.: Ін-т економіки НАН України, - 1996. - С. 46-53.

2. Онишко С.В. Податкові відносини між державою та платниками податків // Фінанси України. - 1998. -№ 3. - С. 84-91.

3. Онишко С.В.Бюджетний дефіцит та напрями реформування національного оподаткування // Економіка України. - 1998. - № 10. - С. 86-89.

4. Онишко С.В. Шляхи досягнення взаємозв”зку між окремими елементами податкової системи // Фінансово-кредитний механізм регулювання економічної стабілізації.: Зб. наук.пр. - К.: Ін-т економіки НАН України, - 1998. -С. 86-97.

Размещено на Allbest.ru