Управління формуванням прибутку

На сьогодні згідно діючого в суспільному виробництві загального підходу до визначення рівня економічної ефективності величина показника ефективності розраховується на основі співставлення результату, одержаного в процесі конкретної діяльності суб'єкта економіки, та відповідних витрат. При оцінці економічної ефективності діяльності підприємств може використовуватися загальний показник ефективності, що являє собою відношення прибутку від конкретної діяльності до величини відповідних витрат [6; 5]. При цьому слід мати на увазі, що одержання максимального прибутку є метою всієї діяльності підприємства.

З іншого боку, прибуток на підприємстві виступає як головний орієнтир, критерій та стимул підприємницької діяльності [7]. Так, в ньому знаходять своє вираження результати впровадження нових прогресивних технологій, покращення якості продукції, удосконалення процесу організації виробництва, використання системи маркетингового інструментарію з метою стимулювання збуту продукції тощо [8]. Більш того, прибуток підприємства акумулює в собі результати всіх напрямків його діяльності. В даному разі інтегральний ефект визначає собою суму потоків прибутку за прийнятий період оцінки ефекту [6]. Відповідним чином це слід враховувати при використанні прибутку в процесі оцінювання економічної ефективності конкретного напрямку діяльності підприємства [8].

Доцільність використання прибутку при оцінюванні цінової діяльності підприємства зумовлена рядом його особливостей. По-перше, він є однією з основних складових частин ціни, а прогнозна величина його обов'язково враховується при її формуванні. По-друге, він акумулює в собі результати реалізації продукції за визначеною ціною. По-третє, величина його тісно пов'язана з витратами. По-четверте, на величину прибутку впливають рівень якості продукції та її дефіцитність на ринку, що знаходить своє відображення в конкурентоспроможності продукції. По-п'яте, він обумовлює рівень активної позиції підприємства на ринку. По-шосте, прибуток може використовуватись як наочний показник ефективності при безпосередньому порівнянні варіантів. По-сьоме, він є одним із головних критеріїв оптимізації економічних процесів.

Більш детально зупинимося на розгляді даної проблеми на прикладі діяльності ТОВ «ЄВРОСЕТ», що займається реалізацією виробів марки «BergHOFF». Враховуючи, що процес управління ціновою політикою фірми малого бізнесу є складним процесом, цей процес потребує постійної уваги з боку керівництва з метою досягнення стратегічних цілей діяльності досліджуваного підприємства.

Складність ціноутворення в сучасних умовах полягає в тому, що рівень цін значною мірою залежить від кон'юнктури ринку, на якому функціонує компанія. На рівень цін впливає значна кількість чинників (не пов'язаних між собою, часто різноспрямованих), деякі з яких піддаються впливу (наприклад,

економічні), деякі - не піддаються (наприклад, політичні, соціально-психологічні).

В сучасних умовах ціна товарів (робіт, послуг), яку встановлює компанія, повинна відповідати двом основним умовам [23, 44]:

по-перше, ціна має забезпечувати компанії отримання прибутку, достатнього для нормального функціонування та подальшого розвитку компанії;

по-друге, ціна має відповідати уявленням споживачів про призначення, якість, цінність товару (аби стимулювати їх до придбання товарів компанії).

Враховуючи підприємницьке спрямування діяльності, головною метою ТОВ «ЄВРОСЕТ» є отримання максимально можливого прибутку від продажу продукції. Однак реальні показники величини прибутків є красномовним свідченням того, що така мета не досягається. Натомість компанія «ЄВРОСЕТ» зазнає величезних збитків при здійсненні власної діяльності, причому з 2001 р. по 2003 р. ситуація значно погіршилася.

Незважаючи на те, що розмір норми прибутковості (торгової націнки) для окремих виробів торгової марки «BergHOFF» є достатньо високим, він не забезпечує покриття всіх витрат, в тому числі й адміністративних витрат, які виникають в процесі діяльності компанії «ЄВРОСЕТ» (табл. 4.1). Така сама ситуація характерна й для окремих торгових закладів, що належать компанії.

Таблиця 4.1 - Адміністративні витрати ТОВ «ЄВРОСЕТ» за 2001-2003 pp.

Показники	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Адміністративні витрати, тис. грн. - у % до попереднього періоду, - у % до базового періоду	1310,0 - -	1131,9 86,40 80,40	1554,0 137,29 118,63

Протягом всього досліджуваного періоду величина адміністративних витрат зросла з 1310,0 тис. грн. в 2001 р. до 1554,0 тис. грн. в 2003 році. Приріст величини адміністративних витрат склав 18,63%. Лише у 2002 p., коли величина адміністративних витрат знизилася (86,40% до рівня 2001 p.), компанія «ЄВРОСЕТ» отримала прибуток від продажу продукції, В наступному ж році, у зв'язку зі зростанням величини адміністративних витрат аж на 37,29%, компанія зазнала великих збитків.

Надзвичайно високою є також відносна частка адміністративних витрат у сумі валової виручки (табл.4.2). Так, в 2001 р. вона складала 92,42%; а в 2003 р. було зафіксовано перевищення величини адміністративних витрат над величиною валового прибутку (дефіцит дорівнював 27,42%). Тому зниження величини адміністративних витрат є одним із головних завдань керівництва компанії.

Таблиця 4.2 - Відносна частка адміністративних витрат у сумі валового прибутку ТОВ «ЄВРОСЕТ» за 2001-2003 pp.

Показники	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Валовий прибуток, тис. грн.	1222,7	1510,7	1219,3
Адміністративні витрати, тис. грн.	1130,0	1131,9	1554.0
Відносна частка адміністративних витрат, %	92.42	74.93	-27,42

Необхідно зазначити, що компанія практично не займається фінансовою та інвестиційною діяльністю; тому прибутковість її роботи залежить лише від результатів операційної діяльності. Щодо конкретних торгових закладів компанії, за 2001-2003 pp. розмір валового прибутку (прибутку від продажу продукції) не зріс (табл. 4.3), а, навпаки, трохи скоротив (з 1052,0 тис грн. в 2001 р. до 1022,8 тис. грн. в 2003 p.).

Таблиця 4.3 - Валовий прибуток від продажу виробів торгової марки «BergHOFF» в магазинах компанії «ЄВРОСЕТ» за 2001-2003 pp.

Показники	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Валовий прибуток, тис. грн., в тому числі - у % до попереднього періоду, - у % до базового періоду	1052,0	1045,6 101,55 101,55	1022,8 98,51 98,12

Прибутковість різних магазинів компанії «ЄВРОСЕТ», що здійснюють продаж виробів торгової марки «BergHOFF», дещо відрізняється. Найвищою вона є для салону європейського посуду «BergHOFF» - в середньому 0,272, найнижчою - для фірмового відділу «BergHOFF» магазину «Все для дому» - 0,264. Однак при цьому спостерігається постійне зменшення коефіцієнтів.

В той же час вважати це негативною тенденцією не можна, оскільки найважливішим є співвідношення між величинами валової виручки та валового прибутку (табл. 4.4). В межах компанії «ЄВРОСЕТ» його оптимальне значення визначено на рівні 20-40%, або як коефіцієнт 0,20-0,40). Проте вибір саме такого співвідношення, як свідчать результати роботи товариства, не є оптимальним співвідношення валової виручки та валового прибутку для всіх магазинів.

Таблиця 4.4 - Коефіцієнти співвідношення величин валової виручки та валового прибутку за 2001-2003 pp. для різних торгових закладів, одиниць

Торговий заклад	Коефіцієнт співвідношення
	2001 рік	2002 рік	2003 рік	в середньому
1-ий магазин	0,283	0,279	0,255	0,272
2-ий магазин	0,294	0,263	0,254	0,270
3-ій магазин	0,294	0,270	0,229	0,264

Важливим елементом аналізу, оцінки впливу цінової політики на прибутковість діяльності компанії «ЄВРОСЕТ» є порівняння структур обсягів реалізації продукції та валового продукту - в розрізі окремих груп виробів (табл. 4.5, 4.6). Це дозволяє виявити вплив на фінансові показники роботи компанії окремих груп виробів (чи відповідає частка у валовому прибутку внеску в розмір валового прибутку). Відповідно з'являється можливість управляти розміром валового прибутку, змінюючи структуру обсягів продажу, рівнів торгових націнок і, відповідно, цін на різні вироби торгової марки «BergHOFF».

Таблиця 4.5 - Структура продажу продукції торгової марки «BergHOFF» у магазинах компанії «ЄВРОСЕТ» за 2001-2003 pp.

Група виробів	Питома вага, %
	2001 рік	2002 рік	2003 рік	В середньому
Металевий посуд	46,3	37,1	40,6	41,0
Дерев'яний посуд	14,6	17,2	15,9	15,9
Столові прибори	25,7	29,5	27Д	27,4
Посуд для зберігання продуктів	11,0	13,2	12,8	12,3
Сувенірна продукція	3,4	3,0	3,6	3,3
Разом	100,0	100,0	100,0	100,0

Отже, порівняння питомих часток окремих груп виробів торгової марки «BergHOFF» у структурі обсягів продажу та валового прибутку не дозволяє виявити значних диспропорцій. Така різниця між частками показників, що розглядаються, обумовлюються скоріше величиною норм прибутковості (торгових націнок). Наприклад, питома вага у валовому прибутку для «дерев'яних виробів» загалом перевищує питому вагу в обсягах реалізації (в середньому, відповідно, 24,6% та 15,9%); при цьому норма прибутковості (торгова націнка) для зазначених виробів складає в середньому 35,53%.

Таблиця 4.6 - Структура валового прибутку торгової марки «BergHOFF» у магазинах компанії «ЄВРОСЕТ» за 2001-2003 pp.

Група виробів	Питома вага, %
	2001 рік	2002 рік	2003 рік	В середньому
Металевий посуд	41.3	40,5	41,9	41,2
Дерев'яний посуд	24,7	24,9	24,1	24,6
Столові прибори	25,2	23,4	22,8	23,8
Посуд для зберігання продуктів	5,2	6,5	6,7	6,1
Сувенірна продукція	3,6	4,7	4,5	4,3
Разом	100,0	100,0	100,0	100,0

Найбільшу питому вагу в обсягах продажу продукції торгової марки «BergHOFF» мають такі групи виробів, як «металевий посуд» (в середньому 40,1% га рік), «столові прибори» (в середньому 27,4% на рік). Попит на вироби з інших груп є помірним: «дерев'яний посуд» - у середньому 15,9% на рік, «посуд для зберігання продуктів» - в середньому 12,3% на рік, «сувенірна продукція» - в середньому 3,3% на рік.

Щодо структури валового прибутку, то найбільший внесок в його формування здійснюють такі групи виробів, як «металевий посуд» (в середньому 41,2% на рік), «дерев'яний посуд» (в середньому 24,6% на рік). Достатньо високою є частка виробів з групи «столові прибори» - в середньому 23,8% на рік. Питома вага в розмірі валового прибутку таких груп виробів, як «посуд для зберігання продуктів» та «сувенірна продукція», є мінімальним - відповідно, в середньому 6,1% та 4,3% на рік (щодо сувенірної продукції, то це, зрозуміло, через неможливість значного зростання обсягів реалізації).

Різниця між питомими частками в структурі обсягів продажу та валового прибутку (середньорічні показники) наведена в табл. 4.7. Так, перевищення частки в структурі валового прибутку над часткою в обсягах продажу спостерігалося для таких груп виробів торгової марки «BergHOFF», як «металевий посуд» (+0,2%), «дерев'яний посуд» (+8,7%) та «сувенірна продукція» (+1,0%). Для інших груп виробів така різниця була від'ємною - «столові прибори» (-3,6%), «посуд для зберігання продуктів» (-6,2%). Однак, незважаючи на те, чи була різниця позитивною чи негативною, її абсолютне значення є невеликим.

Таблиця 4.7 - Співставлення питомої ваги окремих груп виробів в структурі обсягів продажу та валового прибутку у магазинах компанії «ЄВРОСЕТ» за 2003 р.

Група виробів	Питома вага в структурі, %	Різниця, % [2-1]
	обсягів реалізації	валового прибутку
	1	2	4
Металевий посуд	41,0	41,2	0,2
Дерев'яний посуд	15.9	24,6	8,7
Столові прибори	27,4	23,8	3,6
Посуд для зберігання продуктів	12,3	6,1	6,2
Сувенірна продукція	3.3	4,3	1,0

Це доводить, що ціна на вироби торгової марки «BergHOFF», які компанія «ЄВРОСЕТ» пропонує споживачам, відіграє важливе значення для формування прибутку від продажу продукції.

Для аналізу та оцінки системи ціноутворення, що функціонує в межах компанії «ЄВРОСЕТ», необхідно також розглянути управлінські процеси, які спрямовуються на вирішення проблем встановлення та зміни цін, охарактеризувати їхню сутність. Варто зауважити, що на підприємстві не відокремлена підсистема управління ціновою політикою, не сформульовані мета та принципи її роботи [23, 45].

Розв'язання проблем, що стосуються становлення та зміни цін безпосередньо знаходяться у компетенції комерційного директора.

Так, основними його функціями є:

- обчислення базового рівня цін на продукцію торгової марки «BergHOFF» (під базовим рівнем цін розуміється величина прямих витрат на одиницю продукції);

- обґрунтування величини норми прибутковості (торгової націнки), яка буде встановлена для окремих виробів;

- розробка умов продажу товарів фірми компаніям-посередникам (основна увага при цьому приділяється обґрунтуванню рівня знижок залежно від обсягів закупівлі);

- обґрунтування доцільності змін ціни окремих виробів торгової марки «BergHOFF».

Важливе значення при встановленні цін на продукцію торгової марки «BergHOFF» мають досвід роботи працівників торгових закладів - завідувачів магазинів та секцій, товарознавців тощо. Це дозволяє враховувати (певною мірою) вплив попиту на окремі вироби в процесі ціноутворення, а також ступінь привабливості їх для споживачів. Працівники окремих магазинів (зокрема, їхні керівники, а також товарознавці), що належать компанії «ЄВРОСЕТ», можуть пропонувати встановлювати ціни на окремі вироби (або ж змінювати їх) залежно від існуючого попиту. Проте остаточне рішення приймається лише керівництвом компанії [23, 45].

Отже, при оцінці економічної ефективності за базовий показник, який найповніше акумулює в собі результати цінової діяльності підприємства, доцільно приймати прибуток. При цьому на результативність процесу формування й використання ціни при реалізації продукції певним чином впливає дотримання основних принципів організації та проведення оцінки економічної ефективності цінової діяльності підприємства.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасних фінансів підприємства - вплив основних факторів на динаміку прибутковості торгового підприємства. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Прибуток - це форма виявлення вартості додаткового продукту. Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прагнення будь-якими шляхами дістати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до росту обсягу грошової маси в обороті, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальший ріст цін, інфляції, а, отже, емісії грошей.

Найважливішими факторами зростання прибутку є збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, упровадження науково-технічних розробок, а, отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції в цілому, формуючи собівартість продукції, є найважливішим багатофакторним компонентом, що визначає величину прибутку організації.

Рівень вільних і регульованих цін є найважливішим чинником, що впливає на виторг від реалізації продукції, а, отже, і на величину прибутку.

Управління формуванням прибутку починається з планування прибутку від реалізації продукції. Підприємства застосовують кілька методів визначення цього показника, основними є визначення планового виторгу на основі:

- попереднього рахунку планового виторгу і собівартості реалізованої/продукції;

- попереднього розрахунку планового обсягу реалізації і показників "порогу рентабельності" і "запасу фінансової міцності";

- запланованого рівня рентабельності реалізації продукції і планового виторгу від реалізації.

Операційний аналіз використовують в управлінні формуванням прибутку для вибору такого поєднання змінних витрат, умовно-постійних витрат, ціни та обсягу реалізації, яке забезпечує одержання максимального прибутку.

Проведена оцінка прибутковості діяльності досліджуваного підприємства дозволяє з науково обґрунтованих позицій підійти до процесу формування найефективніших напрямів цінової політики згідно визначених на відповідну перспективу маркетингових завдань. Більш того, це дає можливість підприємству певним чином визначитися стосовно впливу ціни на формування прибутку підприємства в довгостроковій та короткостроковій перспективах, що відповідає стратегічному й тактичному напрямам цінової політики в умовах вітчизняного ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 p.

2. Закон України «Про внесення змін до ст. 20 Закону України "Про підприємства України"» від 21.09.2000 р.

3. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992 р.

4. Закон України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р.

5. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

6. Астахов А.С. Оценка экономической эффективности производственных решений: Учебн. пос. - М.: Тандем; ЭКМОС, 2002.

7. Березин И.С. Рынок и прибыльность предприятия. - М.: Русская Деловая Литература, 2001.

8. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М., 1998.

9. Бойчик І.М., Харів П.С, Хопчан МЛ., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-ге вид. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001.

10. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

11. Бородина О.И. Финансы предприятий. - М.: ЮНИТИ, 1995.

12. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996.

13. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр: Эльга, 1999.

14. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр: Эльга, 1999.

15. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1997.

16. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000.

17. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; За ред. М.Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001.

18. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посіб.- К.: МАУП, 2002.

19. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Бухгалтерский учет, 1999.

20. Ковалева А.М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 1995.

21. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2001.

22. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999.

23. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: методичний підхід до визначення цілей // Маркетинг в Україні.- 2000.- №2(4). - С 44-45.

24. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

25. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.: Основи, 1993.

26. Павлова Л.Н. Финансы предприятий.- М.: Финансы; Юнити, 1998.

27. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998.

Размещено на Allbest.ru