Державні централізовані та позабюджетні фонди, їх види і характеристика

Податкова політика держави повинна відповідати стратегічним і тактичним напрямам фінансової політики. В свою чергу фінансова політика не повинна реалізовуватись в супереч загальній економічній державній стратегії.

Централізовані фінансові ресурси держави акумулюються в бюджетній системі та позабюджетних фондах. Важливе місце в системі загальнодержавних соціальних цільових фондів займає Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Основною причиною несплати внесків до Фонду в повному обсязі є наявність серед зареєстрованих платників роботодавців - юридичних та фізичних осіб, які не здійснюють своєї основної профільної діяльності, або здійснюють її в неповному обсязі. Наслідком цього є неотримання ними доходів, або їх отримання в недостатній кількості та в зв'язку з цим - неможливість сплати зборів до державних цільових соціальних фондів в необхідному обсязі.

Перевірки довели, що внески до загальнодержавних цільових фондів сплачуються в неналежній кількості, з порушенням термінів і механізмів їх нарахування та сплати. Тому наповнення загальнодержавних фондів фінансових ресурсів не повинно залишатися поза увагою фінансового законодавства, яке становить правову основу і конкретні напрямки реалізації фінансової політики в даній галузі. Воно повинно чітко і конкретно визначати компетенцію всіх суб'єктів фінансових відносин щодо їх повноважень та відповідальності у разі неякісного виконання власних фінансових зобов'язань, будь то суб'єкти господарювання, будь то держава в особі органів влади й управління. Основним гаслом нових нормативних актів має стати вихід з кризового становища держави, суб'єктів господарювання та населення. В умовах демократичних форм державності та повноцінної ринкової економіки саме належне правове забезпечення всіх фінансово-господарських операцій може стати підґрунтям реалізації виваженої фінансової політики резидентів країни.

Для виходу із економічної кризи необхідно удосконалювати дію існуючих інструментів та шукати нові механізми залучення коштів, адаптовані до сьогоднішніх, реальних умов господарювання. При цьому максимально узгоджувати інтереси всіх учасників розподільних процесів - як платників обов'язкових платежів, так і їх отримувачів.

З метою удосконалення оцінки різних і найвірогідніших варіантів формування централізованих фінансових ресурсів держави необхідно використовувати найновітні розробки у галузі фінансового прогнозування та планування. Саме наукове прогнозування аналізує сукупність тенденцій соціально-економічного розвитку суб'єктів фінансових відносин й оцінює фактичний стан економіки. Основним підґрунтям для цього повинні слугувати узагальнені макропоказники економічного і соціального розвитку суспільства: величина валового внутрішнього продукту, обсяг бюджетного дефіциту, показники інфляції, обмінний курс національної валюти, величина державного боргу, структура платіжного балансу та їх можливі зміни у прогнозованому періоді.

Державна фінансова політика в сьогоднішніх надзвичайно складних економічних умовах повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та безперервно коригуватися відповідно до фактичних реалій. Для реалізації основних напрямів удосконалення фінансової політики в галузі наповнення централізованих фондів фінансових ресурсів необхідно:

- покращити дію складових фінансового механізму та стабілізацію функціонування фінансової системи;

- максимально використовувати внутрішні джерела та методи мобілізації фінансових ресурсів;

- підвищити рівень ефективності виробництва та сприяти його розвитку шляхом подолання простою виробничих потужностей, оновлення основних виробничих фондів та впровадження новітніх технологій;

- активізувати процес імпортозаміщення шляхом підтримки вітчизняного виробництва;

- пожвавити розвиток конкуренції та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

- створити сприятливі економічні умови для розвитку галузей, що мають вирішальне значення шляхом залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

- удосконалити систему оподаткування;

- реалізовувати виважену та передбачливу політику по використанню державних запозичень з умовами дотримання боргової безпеки держави;

- продовжувати розбудову вітчизняного фінансового ринку.

3.Загальна характеристика позабюджетних фондів

В Україні функціонують чотири державні позабюджетні фонди та велика кількість недержавних і доброчинних фондів соціального призначення. Пріоритетний розвиток соціальних фондів пов'язаний з тривалим переходом до ринкової економіки, значним зниженням рівня матеріального забезпечення громадян, зростанням безробіття, демографічною ситуацією, дефіцитом бюджетних ресурсів. Такий соціально-економічний стан нашого суспільства вказав на необхідність виокремлення надзвичайно важливих соціальних видатків в особливу групу із забезпеченням їх самостійними джерелами доходів. Особливістю державних позабюджетних фондів соціального призначення є те, що вони вирішують завдання соціального захисту населення через механізм загальнообов'язкового державного соціального страхування. За рахунок бюджетних ресурсів забезпечуються утримання установ соціальної сфери та соціальний захист окремих категорій громадян, у тому числі незастрахованих осіб.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування -- система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з чинним законодавством України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється позабюджетними страховими фондами, які є страховиками з окремих видів соціального страхування. Вони беруть на себе зобов'язання формувати доходи і надавати застрахованим особам матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв'язку з настанням страхових випадків.

Джерелами формування доходів бюджетів позабюджетних фондів можуть бути:

- обов'язкові внески та збори;

- добровільні внески і пожертвування;

- цільові надходження з бюджету;

- кредити;

- доходи від розміщення тимчасово вільних коштів;

- надходження з інших законодавчо визначених джерел.

Обов'язкові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб є основним джерелом доходів бюджету соціального фонду і становлять близько 80 % його обсягу. Розміри внесків визначаються залежно від того, що вони забезпечують:

- надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

- фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат і надання послуг застрахованим особам;

- покриття витрат страхувальника, пов'язаних зі здійсненням страхування.

Розміри внесків та зборів на обов'язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів відповідно для роботодавців і застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюджету на відповідний рік.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках до сум фактичних витрат на оплату та інших виплат, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Чинним законодавством регламентується порядок формування доходів (розміри обов'язкових внесків, граничний розмір об'єкта оподаткування, строки сплати, звітність) та використання коштів (види виплат і послуг, окремі абсолютні розміри, перелік одержувачів та умови надання допомог).

Соціальні позабюджетні фонди здійснюють управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування: проводять планування доходів і видатків, реєстрацію та облік платників, збирання й облік страхових внесків, забезпечують фінансування соціальних виплат, контроль за рухом коштів та здійснюють інші функції згідно із затвердженим статутом. Соціальні страхові фонди є векомерційними самоврядними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю крім тієї, для якої їх створено.

Управління соціальними позабюджетними фондами здійснюється на паритетній основі державою, представниками роботодавців та застрахованих осіб. Самоврядування в системі цих фондів полягає у виділенні органів управління соціальним страхуванням із органів безпосереднього державного управління. Органи соціального страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності -- створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на засадах партнерства в управлінні фондами.

Управління здійснюють правління та виконавчі дирекції соціальних позабюджетних фондів. Правління фонду має такі повноваження:

- затвердження документів, що регламентують внутрішню діяльність фонду, у тому числі виконавчої дирекції;

- затвердження проектів річних бюджетів фонду та звіту про їх виконаная, порядок використання коштів;

- створення резервів коштів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам;

- спрямування і контроль діяльності виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція фонду має такі повноваження:

- забезпечення збирання та акумуляції обов'язкових внесків та інших доходів;

- здійснення оперативного розпорядження страховими коштами у межах затвердженого бюджету та забезпечення фінансування соціальних виплат;

- контролювання надходження коштів і їх цільове використання.

Нагляд за діяльністю соціальних позабюджетних фондів проводить Наглядова рада, до складу якої входять представники від застрахованих осіб, роботодавців і держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань і цільовим використанням коштів. Державний нагляд проводить уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава контролює дотримання страховиками та страхувальниками чинних нормативно-правових актів й ефективне використання централізованих фінансових ресурсів, зосереджених у спеціальних фондах.

Позабюджетний Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна--дітям" створений у листопаді 1996 p. з метою поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів, передбачених національними програмами з питань материнства і дитинства та залучення для цього недержавних джерел фінансування, тобто позабюджетних коштів.

Позабюджетний фонд створений Президентом України Л. Д. Кучмою на виконання Національної Програми "Діти України", яка є довгостроковим Державним документом, спрямованим на поліпшення всіх сторін життя дітей в нашій незалежній державі. У межах Національної програми "Діти України" введена в дію українська дитяча спеціалізована лікарня -- унікальний заклад по наданню найвищого рівня спеціалізованої медичної допомоги, яка ще не надається в інших лікарнях нашої держави.

Мета створення фонду -- поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів, передбачених національною програмою з питань материнства і дитинства.

Фонд створено для реалізації в Україні положень Конвенції ООН про права дитини, в якій визначено право на використання найбільш досконалих систем охорони здоров'я, щоб жодна дитина в державі не була позбавлена в разі потреби доступу до повноцінної медичної допомоги.

Фондом надається пріоритет дітям, що опинилися в особливо тяжких умовах (діти-сироти, діти-інваліди, постраждалі від аварії на ЧАЕС), тобто єдиний критерій його діяльності -- пріоритет дітям.

Створення позабюджетного Фонду викликане значним дефіцитом коштів у бюджетах всіх рівнів, а тому Фондом залучаються для розв'язання найнагальніших проблем охорони материнства і дитинства позабюджетні джерела фінансування, тобто підприємств, об'єднань і організацій усіх форм власності та фізичних осіб.

Перехід до ринкових відносин викликав різку зміну доходів бюджету і позабюджетних доходів.

Свідченням цього є утворення різних централізованих позабюджетних фондів: пенсійного, зайнятості, соціального страхування, Чорнобильського тощо, які є споживачами коштів бюджету, їхня діяльність врегульована законодавством та іншими нормативними документами, але їхньою доходною базою є господарська діяльність підприємств та організацій усіх форм власності.

При дефіциті бюджету не обійтися без залучення коштів підприємств для потреб міст і селищ. У зв'язку з цим органи місцевого самоврядування формують позабюджетні і цільові фонди, які, поряд з іншими, залучають кошти фондів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій та установ пропорційно кількості робітників і службовців, що постійно проживають умістах, селищах, селах, для розвитку їх житлово-комунального господарства. На практиці формування коштів породжує суперечності між підприємствами і виконкомами з приводу обсягів відрахувань, оскільки механізм розрахунків залишається невизначеним.

В умовах кризових явищ підхід до формування позабюджетних коштів в рахунок дольової участі підприємства у благоустрої чи будівництві приміщень соціально-культурних установ або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування позабюджетних коштів можна провадити і від чисельності робітників, що примусить підприємства вишукувати резерви підвищення рентабельності.

Формування позабюджетних коштів провадиться за рахунок: - залучення коштів населення (будівництво водопровідних та газових мереж), добровільних внесків і пожертвувань;

- доходів від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів;

- плати за реєстрацію і перереєстрацію підприємств усіх форм власності тощо;

- штрафів за забруднення навколишнього середовища, встановлюваних радами залежно від завданих збитків, підприємствами усіх форм власності.

Цей захід спрямований, до того ж, на виховання у трудових колективів відповідальності за збереження природи, бо сплата штрафу сприяє розумінню того, щозабруднювати природу економічно невигідно. Нагромадження коштів на позабюджетних фондах не тільки розширює права рад усіх рівнів, а й дає необхідні засоби для фінансування соціально-економічного розвитку районів, міст, областей.

Визначити суму коштів, необхідну для внесення до позабюджетного фонду підприємством чи організацією, можна за такою формулою:

С - сума коштів, необхідних на ці цілі;

Б - наявність бюджетних коштів;

Н - кошти, яких не вистачає;

У - питома вага робітників і службовців даного підприємства у загальній кількості жителів міста, селища.

При розробці програми, наприклад благоустрою міста, без залучення бюджетних коштів формула матиме вигляд:

Позабюджетні фонди формуються з використанням таких методів: нормативного, коефіцієнтів, добровільних інвестицій. Нормативний метод на практиці -- це твердо встановлені нормативи відрахувань у фонди -- 88% від сум соціального страхування до Пенсійного фонду і 12 % -- до фонду соцстраху, або ж, приміром, 3% від фонду заробітної плати до фонду зайнятості. Нормативи змінюються з плином часу, але вони завжди виступають як твердо встановлені відрахування до того чи іншого позабюджетного фонду. Норматив може встановлюватись не тільки у відсотках, що зовсім не обов'язково, а й у твердих грошових сумах.

Метод коефіцієнтів, як ми вже згадували, сприйнятливіший при дольовій участі підприємств усіх форм власності у благоустрої міст і селищ, будівництві житла та об'єктів соцкультпобуту.

Метод добровільних інвестицій об'єднує добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, коштів до позабюджетних фондів на проведення соціально-культурних заходів або інші адресні цілі -- будівництво школи, лікарні, дитячого садка, допомога на лікування конкретної дитини або на інші цільові заходи, -- рішенням органів влади чи управління. Такі централізовані державні фонди, як соціального страхування, пенсійний, Чорнобильський, в умовах економічної кризи мають цільову спрямованість на послаблення негативних явищ, пов'язаних із скороченням виробництва, зростанням цін, насамперед у соціально-культурній сфері, і захистом малозабезпечених громадян. Тому вони розрахункове повинні входити до складу Державного бюджету.

Висновки

З метою удосконалення оцінки різних і найвірогідніших варіантів формування централізованих фінансових ресурсів держави необхідно використовувати найновітні розробки у галузі фінансового прогнозування та планування. Саме наукове прогнозування аналізує сукупність тенденцій соціально-економічного розвитку суб'єктів фінансових відносин й оцінює фактичний стан економіки. Основним підґрунтям для цього повинні слугувати узагальнені макропоказники економічного і соціального розвитку суспільства: величина валового внутрішнього продукту, обсяг бюджетного дефіциту, показники інфляції, обмінний курс національної валюти, величина державного боргу, структура платіжного балансу та їх можливі зміни у прогнозованому періоді.

Державна фінансова політика в сьогоднішніх надзвичайно складних економічних умовах повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та безперервно коригуватися відповідно до фактичних реалій.

В умовах кризових явищ підхід до формування позабюджетних коштів в рахунок дольової участі підприємства у благоустрої чи будівництві приміщень соціально-культурних установ або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування позабюджетних коштів можна провадити і від чисельності робітників, що примусить підприємства вишукувати резерви підвищення рентабельності.

Цей процес спрямований, до того ж, на виховання у трудових колективів відповідальності за збереження природи, бо сплата штрафу сприяє розумінню того, що забруднювати природу економічно невигідно. Нагромадження коштів на позабюджетних фондах не тільки розширює права рад усіх рівнів, а й дає необхідні засоби для фінансування соціально-економічного розвитку районів, міст, областей.

Отже, за умов нестабільного економічного розвитку в Україні для розв'язання проблем формування централізованих фінансових ресурсів держави потрібна виважена, довгострокова стратегія, спрямована на досягнення й підтримання збалансованості вітчизняної економіки. Важливою складовою такої стратегії мають бути заходи щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів фінансових відносин і відображала реальний стан у розв'язанні основних соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання складових фінансового механізму сприятиме виходу з фінансової кризи, збільшенню дохідності підприємств, надходженню коштів до бюджетів та позабюджетних фондів.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р. №1251 //Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.- ст.510 із змінами та доповненнями.

2.Закон України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р.// Голос України.- 1997. - від 26.07.

3. Постанова КМУ від 21 січня 1992 р. № 23 «Про розподіл відрахувань на соціальне страхування» // Урядовий курєр від 29.01.92.

4. Постанова КМУ від 28 січня 1992 р. № 39 «Про створення Пенсійного фонду України» // Урядовий курєр від 05.02.92.

5. Проект прогнозу економічного і соціального розвитку України до 200 і 2010 року // Урядовий курєр. - № 89-90 від 14.05.99.

6. Податкова система України: Підручник/ В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін./ За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - с.22-24, 427.

7. Юрій С.І. Соціальне страхування/ С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.В. Шаманська. - К.:

Кондор. - 2004. - 464 с.

8. Юрій С.І. Фінанси/ С.І. Юрій, В.М. Федосов. - К.: Знання, 2008. - 611 с.

9. Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського

виробництва в умовах членства України у СОТ// В.А. Амбросов, В.М. Онєгіна// Економіка

АПК. - 2009. - №2. - С. 15-24.

10. Добриловський М. Основи фінансової науки. Курс лекцій. - К.; Знання. - 1998р.

11. Уваров В. Пенсійна реформа набирає обертів // Соціальний захист. - 2001. - №8. -С.22.

12. Шумський В.М., ДіхтєрьоваВ.В. Формування Пенсійного фонду: реальність потенційних джерел // Фінанси України. - 2001. - №7. - С. 58-61.

13. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.- К.: НІОС.- 2002.- С. 608.

14. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д. Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.

15. Велично О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: Вища школа, 1997.

16. Держава, податки, бізнес / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко: За ред. В. М. Федосова.- К.: Либідь, 1992.- С. 328.

17. Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч. посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995.- С. 256.

18. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. -К.: Наукова думка, 1997.- С. 303.

19. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д. Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.

20. Концепція реформування податкової системи України / Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусова.- К., 2000.- С. 50.

21. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник.- К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.

22. Андрієнко В.П. Правові аспекти державного регулювання. - К., 2000.

23. Орлюк О.П. Фінансове право. - К., 2003.

24. Яценко М.В. Фінанси і право. - Харків, 2002.

25. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.А. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992.

26. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник - Харьков: Консум, 1997.

27. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник - 2-ге вид., доп. перероб. - К.: КНЕУ, 2001.-с. 142.

28. Зайчук Олена Борисівна. Правовий статус централізованих позабюджетних цільових фондів : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2005.

29. Мельник О.М. Реформування пенсійного забезпечення в Україні // Фінанси України. - 2002. - №4. - С. 32-38.

30. Павлюк К.В. Прогнозування показників балансу фінансових ресурсів// Фінанси України. - 2003. - №4. - С. 60-70.

Додатки

Додаток А

Таблиця А. Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів

Роки	Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду	Кількість пенсіонерів (млн.)
	всього	у тому числі:
		за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
1996	38,7	38,8	45,6	33,2	14,5
1997	51,9	50,8	67,3	43,6	14,5
1998	52,2	50,9	68,6	43,5	14,5
1999	60,7	60,1	75,9	47,8	14,5
2000	68,9	69,3	82,3	52,0	14,5
2001	83,7	85,2	94,5	61,0	14,4
2002	122,5	127,1	129,7	85,5	14,4
2003	136,6	141,8	142,4	95,9	14,4
2004	182,2	194,2	170,9	120,2	14,3
2005	316,2	323,8	305,2	262,9	14,1
2006	406,8	417,7	393,2	302,8	14,0
2007	478,4	497,0	435,8	339,3	13,9
2008	751,4	798,9	598,2	474,3	13,8
2009	898,4	942,7	742,7	647,0	13,7

Додаток Б

Таблиця Б.1 Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт

	Всього, у фактичних цінах	У тому числі	Питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП
		фундаментальні дослідження	прикладні дослідження	розробки	науково-технічні послуги
	млн.грн.	%
1996	1111,7	140,6	321,6	606,9	42,6	1,36
1997	1263,4	188,5	309,2	693,7	72,0	1,35
1998	1269,0	205,5	297,5	682,8	83,2	1,24
1999	1578,2	220,5	330,4	918,6	108,7	1,21
2000	1978,4	266,6	436,7	1106,3	168,8	1,16
2001	2275,0	353,3	304,9	1317,2	299,6	1,11
2002	2496,8	424,9	343,6	1386,6	341,7	1,11
2003	3319,8	491,2	429,8	1900,2	498,6	1,24
2004	4112,4	629,7	573,7	2214,0	695,0	1,19
2005	4818,6	902,1	708,9	2406,9	800,7	1,09
2006	5354,6	1141,0	841,5	2741,6	630,5	0,98
2007	6700,7	1504,0	1132,6	3303,1	761,0	0,93
2008	8538,9	1927,4	1545,7	4088,2	977,7	0,90
2009	8653,7	1916,6	1412,0	4215,9	1109,2	0,95

Таблиця Б.2 Джерела фінансування технологічних інновацій

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету	іноземних інвесторів	інші джерела
	млн.грн.
2000	1757,1	1399,3	7,7	133,1	217,0
2001	1971,4	1654,0	55,8	58,5	203,1
2002	3013,8	2141,8	45,5	264,1	562,4
2003	3059,8	2148,4	93,0	130,0	688,4
2004	4534,6	3501,5	63,4	112,4	857,3
2005	5751,6	5045,4	28,1	157,9	520,2
2006	6160,0	5211,4	114,4	176,2	658,0
2007	10850,9	7999,6	144,8	321,8	2384,7
2008	11994,2	7264,0	336,9	115,4	4277,9
2009	7949,9	5169,4	127,0	1512,9	1140,6

Размещено на Allbest.ru