Економічна сутність та призначення бюджету

Як ми можемо переконатися функції виконувані державним бюджетом багатогранні. І в цій багатофункціональності закладене внутрішнє протиріччя процесу формування бюджету. Спробуємо розкрити це протиріччя.

У силу соціальних і суб'єктивних причин держава ринеться витрачати все більше і більше фінансових засобів. Це у свою чергу викликає необхідність збільшення дохідної частини, що можна збільшити за рахунок нових надходжень у бюджет.

Збільшення податкового тягаря призведе до зменшення ефективності виробництва, а отже до скорочення робочих місць і збільшенню безробіття. Зниження рівня виробництва і збільшення безробіття з однієї сторони знизить дохідну частину бюджету, а з іншої сторони збільшить його видаткову частину. У такому разі утворюється замкнуте коло : витрати ростуть, а прибутки зменшуються.

Такий стан, коли витрати державного бюджету перевищують його прибутки називається бюджетним дефіцитом. Для боротьби з даним явищем застосовується ряд методів. Одним із них є державні позики (внутрішній і зовнішній). Вони здійснюються у виді продажі державних цінних паперів, позик у позабюджетних фондів (наприклад у фонду страхування по безробіттю або пенсійному фонді) і одержання кредитів у банків (ця форма фінансування бюджетного дефіциту часто порушується місцевою владою).

Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є додаткова емісія грошів. Проте наслідки такого кроку дуже негативні і загальновідомі: розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для довгострокових інвестицій, розкручується спіраль цін - заробітна плата і заощадження населення знецінюється.

Даний засіб дає ефекти в короткостроковому періоді , надалі все повертається в старе положення тільки в збільшеному стані. Тому метод державних позик є більш кращим, проте так саме не варто забувати про його хиби.

Головною хибою державних позик є ріст державного боргу, а його припадає виплачувати з відсотками. Говорять, що сьогоднішні державні позики - це завтрашні податки.

Державний борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній, а так саме на короткостроковий "до одного року", середньостроковий "від одного року до п'ятьох років" і довгостроковий "понад п'ятьох років". Найбільше важкими є короткострокові борги. По ним незабаром припадає виплачувати основну суму з високими відсотками. Таку заборгованість можна пролонгувати, але це пов'язано з виплатою відсотків на відсотки.

Найбільше кращим засобом регулювання бюджетного дефіциту є маніпулювання дохідною статтею бюджету, при розумної видаткової політики. Ідея полягає в такому : за допомогою податкової системи необхідно створити сприятливі умови для виробничого росту. Цього можна домогтися знизивши і зробивши гнучкими податкові ставки. Теоретично це добре пояснює подана крива надходження податків , %

надходження податків , %

100

0 35 100 ставка податку в %

Зміст полягає в тому, що одну і ту ж суму податків можна збирати при більш низькій ставці. Зростання виробництва викликає збільшення добробуту людей, що у свою чергу зменшить їхні потреби в соціальному захисті, а отже знизяться і витрати держави. З іншої сторони за рахунок зростання виробництва відбудеться ріст надходження в бюджет, тобто збільшення по бюджетній частині(фінансових можливостей держави).

У даного засобу є одна хиба - це його інерційність, тобто його результати можуть проявитися тільки в середньостроковому і довгостроковому періоді. Він недієздатний дати швидку вигоду, вирішити політичні задачі в короткостроковому періоді.

Принцип збалансованості місцевих бюджетів завжди мав велике значення. Він відображається в багатьох правових документах.

Доходна та видаткова частини місцевих бюджетів визначаються в основному затверджуваними парламентом нормами. Це означає, що державні органи створюють систему місцевих бюджетів, основною умовою існування якої має бути гармонія між доходною та видатковою сторонами місцевих бюджетів, тобто рівновага. Передача обов'язків і відповідальності місцевим органам влади має супроводжуватися забезпеченням цих органів відповідними фінансовими ресурсами.

З правової точки зору про відповідність між зв'язками та фінансовими ресурсами можна говорити тоді, коли обов'язки супроводжуються правами та компетенціями на використання джерел доходів.

Ці компетенції можуть визначатися по-різному - від прав на використання ресурсів до нормативних компетенцій, тобто прав щодо встановлення податків. Місцеві органи влади повинні мати юридичне закріплені джерела доходів, достатні для покриття обов'язкових видатків.

Це, звичайно, не означає, що місцеві органи влади можуть мати можливість виконувати тільки обов'язкові функції. Може бути ситуація, за якої місцеві органи влади мають на своїх рахунках необхідні фінансові кошти, але не мають відповідних прав щодо їх використання.

Існує небезпека, що чіткий розподіл обов'язків і ресурсів зменшить самостійність місцевих органів влади. Однак така небезпека не означає зв'язку між збалансованим бюджетом та недостатньою самостійністю. Збалансована система доходів і видатків має забезпечувати відповідний рівень самостійності місцевих органів влади як у видатковій, так і в доходній частині.

Закладання в українському законодавстві принципів збалансованості місцевих бюджетів було спричинено загальною складною фінансовою ситуацією та інфляцією. Приводом цього було також побоювання, що при набутті значної відносної самостійності місцеві органи перевищать власні доходи і це стане зайвим тягарем для надто дефіцитного бюджету держави. Частково з такими думками можна погодитись.

Однак, за відсутності протягом років достатніх власних місцевих доходів прийняте положення фактично обмежувало самостійність регіонів, змушуючи їх скорочувати видатки. Цю ситуацію не можна вважати за правильну. В багатьох випадках намір самостійності місцевих органів влади може залишитися лише декларативним, підкреслюючи також теоретично визнану регіональну самостійність територіального планування.

В міру розвитку вітчизняної системи місцевої влади необхідно давати оцінку взаємовідносинам між органами місцевого самоврядування, регіонами та урядом. Така оцінка має стосуватися впливу зазначених взаємовідносин на можливості участі у співпраці за умов глобалізації світової економіки. У ситуації обмеженості публічних бюджетів уряд може відмовитися від деяких програм з метою збалансування бюджету держави.

Постає ряд питань. Чи повинні міоцені органи влади у відповідь на такі обмеження також призупинити діяльність у цих сферах? Якщо ні, то яким способом має фінансуватися місцева сфера послуг" Чи нові обов'язки мають передаватися від уряду місцевим органам влади разом із додатковою фінансовою підтримкою у вигляді дотації або нових джерел доходів? До якого рівня уряд має втручатися у розбіжності, які виникають з неправильного закріплення компетенцій у галузі видатків і з різного податкового потенціалу?

Під час пошуку відповідей на ці питання необхідно пам'ятати про певні засади, якими треба керуватися. Основне питання, яке виникає в дискусіях про місцеві податки та доходи місцевих бюджетів, - чи повинні особи, які користуються публічними послугами та майном в міру своїх можливостей за них платити? Коли люди можуть користуватися майном чи послугами за цінами, нижчими від їх вартості, ними користуються у більших обсягах, ніж тоді, коли ціни вищі. Якщо особи, які послуговуються публічним секторам, не зобов'язані за них платити, то на такі програми необхідно виділяти надто багато коштів за рахунок інших. Це спричиняє марнотратство обмежених засобів та створює ситуацію, коли особи, які користуються послугами, субсидуються тими, хто ними послуговує.

Така ситуація видається несправедливою. З вимоги, щоб ті, хто користується послугами, платили за них, випливає кілька правил. Зокрема залежно від рівня відповідальності органів місцевої влади за надання послуг вони повинні мати доступ до диференційованих джерел доходів, щоб мати більші можливості пов'язувати пропоновані послуги із податками, що стягуються в даному регіоні.

Щодо проектів, доходи з яких надійдуть тільки в майбутньому, відповідним способом фінансування є боргові зобов'язання. В іншому випадку теперішні платники податків субсидують майбутніх користувачів послугами, через що зменшуються і ефективність, і справедливість, оскільки доходи мають випереджати видатки з метою збору відповідно великих фондів для початку інвестиції.

Тим більше строк сплати боргу має відповідати, наскільки це можливо, строкам надходження доходів з даної інвестиції. Борг є тимчасовим і неостаточним джерелом фінансування і, нарешті, пін має бути сплачений. Цей принцип мінімізує субсидування майбутніх користувачів теперішніми платниками податків, виконуючи тим самим одночасно вимоги ефективності та справедливості.

За умови, що місцеві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні гарантовані законом ресурси для виконання своїх обов'язків (такі або схожі обов'язки існують в регіонах з диференційованим рівнем економічного розвитку), треба прийняти тезу про необхідність вирівнювання фінансово-економічних можливостей регіонів країни.

Якщо видатки в межах регіону, що надає послуги, та обсяг доходів неможливо врівноважити, координуючу роль можуть виконувати відповідні дотації. З метою забезпечення ефективності та справедливості це мають бути конкретні та доповнюючи дотації з урахуванням поділу коштів між рівнями влади відповідно до їх часток у доходах.

Однак забезпечення ресурсами для ліквідації диспропорції В економічному розвитку та рівні життя не повинно зменшувати прагнення місцевих органів влади до економії видатків і заходів до пошуку нових і збільшення продуктивності існуючих джерел доходів. Збільшення ресурсів як результат діяльності місцевих органів влади ніколи не повинно призводити до автоматичного їх передавання вищому рівню або до зменшення дотацій чи субвенцій.

Все це стосується збалансованості місцевих бюджетів. Крім структури доходної та видаткової сторін бюджету та прав місцевих органів влади у цій сфері, важливе значення мають питання процедури збалансування місцевих бюджетів, тому що правила складання та затвердження бюджету та інші суттєві норми визначають, хто і в якому обсязі затверджуватиме квоти доходів і видатки місцевого бюджету.

Крім компетенції, неабияке значення тут має послідовність затвердження, тобто питання процедури. З огляду на принцип самоврядування найкращим є рішення, за якого органи держави заздалегідь затверджують обсяги дотацій і субвенцій, а місцеві органи влади, маючи певні права у встановленні ставок окремих податків і визначенні обсягу видатків, остаточно затверджують доходну та видаткову частини бюджету. Таким чином. акт затвердження місцевого бюджету набуває реального значення.

Розуміючи необхідність певних обмежень свободи діяльності місцевих органів влади, слід зазначити, що значення затвердження місцевих бюджетів залежить від того, чи мають місцеві органи влади права і які вони у визначенні доходної та видаткової сторін бюджету.

Узагальнюючи положення, що стосуються рівноваги місцевих бюджетів, необхідно відзначити, що системою, в якій обов'язкам мають відповідати ресурси, тобто потенційними видаткам - доходи місцевих бюджетів, повинні керуватися саме фінансові органи держави. Така система повинна передбачати конкретно визначений обсяг самостійності місцевих органів влади і стимулювати ефективність діяльності цих органів. Однак право остаточного затвердження квот доходів і видатків має залишатися на місцевому рівні.

2.2 Аналіз основних показників державного бюджету за останні роки

Проведемо аналіз показників виконання державного бюджету за 2007-2008 роки, та за І півріччя 2009 року. Дані приведені з сайту міністерства фінансів України.

Таблиця 1 Доходи до бюджету

Показники	Фактичне виконання, млн. гривень	Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках
	2007	2008	2009	2007	2008	2009
Доходи	165 942,1	231 686,3	101 141,8	124,3	139,6	96,5
Податкові надходження, в т.ч.	116 670,8	167 883,4	67 669,3	123,1	143,9	87,1
податок на прибуток підприємств	33 964,0	47 456,3	14 211,5	131,3	139,7	78,5
податок на додану вартість	59 382,8	92 082,6	40 021,4	117,8	155,1	88,0
акцизний збір із вироблених в Україні товарів	8 990,4	10 125,0	7 062,8	120,0	112,6	153,0
акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1 495,5	2 553,0	1 613,8	142,3	170,7	134,9
ввізне мито	9 588,9	11 932,8	2 896,5	137,5	124,4	44,1
Неподаткові надходження	42 114,7	52 817,6	29276,2	117,8	125,4	132,6
Доходи від операцій з капіталом	1 769,9	2 125,3	343,0	319,2	120,1	32,4
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	104,5	135,2	59,4	68,0	129,4	84,6
Цільові фонди	930,5	1 022,7	365,1	138,1	109,9	59,4
Офіційні трансферти	4 351,7	7 702,0	3 428,9	276,2	177,0	104,5

Таблиця 2 Обрахунок абсолютного базисного та ланцюгового зростання доходів бюджету

абсолютний ланцюговий приріст	базисні абсолютні прирости	базисні темпи зростання%
32 440,81	65 744,20	-130 544,50	32 440,81	98 185,01	-32 359,49	124,30	173,55	75,76
21 893,55	51 212,60	-100 214,10	21 893,55	73 106,15	-27 107,95	123,10	177,13	71,40
8 096,52	13 492,30	-33 244,80	8 096,52	21 588,82	-11 655,98	131,30	183,46	54,94
8 972,95	32 699,80	-52 061,20	8 972,95	41 672,75	-10 388,45	117,80	182,67	79,39
1 498,40	1 134,60	-3 062,20	1 498,40	2 633,00	-429,20	120,00	135,14	94,27
444,55	1 057,50	-939,20	444,55	1 502,05	562,85	142,30	242,92	153,56
2 615,15	2 343,90	-9 036,30	2 615,15	4 959,05	-4 077,25	137,50	171,11	41,53
6 363,68	10 702,90	-23 541,40	6 363,68	17 066,58	-6 474,82	117,80	147,74	81,89
1 215,42	355,40	-1 782,30	1 215,42	1 570,82	-211,48	319,20	383,30	61,86
-49,18	30,70	-75,80	-49,18	-18,48	-94,28	68,00	87,98	38,65
256,71	92,20	-657,60	256,71	348,91	-308,69	138,10	151,78	54,19
2 776,14	3 350,30	-4 273,10	2 776,14	6 126,44	1 853,34	276,20	488,84	217,63

Таблиця 3 Обрахунок ланцюгового та базисного темпів зростання доходів бюджету

ланцюговий приріст%		базисні темпи приросту %
19,55	28,38	-129,07	24,3	73,54611693	-24,23908255
18,77	30,50	-148,09	23,1	77,13469471	-28,601751
23,84	28,43	-233,93	31,3	83,45931545	-45,0603595
15,11	35,51	-130,08	17,8	82,66788161	-20,60797201
16,67	11,21	-43,36	20	35,14415376	-5,728777363
29,73	41,42	-58,20	42,3	142,9233701	53,55649616
27,27	19,64	-311,97	37,5	71,11034634	-58,46564778
15,11	20,26	-80,41	17,8	47,73732877	-18,11086485
68,67	16,72	-519,62	219,2	283,2960958	-38,14023391
-47,06	22,71	-127,61	-32	-12,02296651	-61,34736842
27,59	9,02	-180,12	38,1	51,78384739	-45,8137453
63,79	43,50	-124,62	176,2	388,8416941	117,6303927

Таблиця 4 Видатки бюджетів

Показники	Фактичне виконання, млн. гривень	Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках
	2007	2008	2009	2007	2008	2009
Видатки	174 235,9	241 454,5	110 728,7	127,1	138,6	107,6
Поточні видатки, в т.ч.	148 407,3	215 855,1	108 534,3	122,0	145,4	111,1
оплата праці працівників бюджетних установ	24 679,4	32 929,5	16 004,3	119,4	133,4	105,9
нарахування на заробітну плату	7 896,9	10 450,5	5 047,3	192,9	132,3	105,8
медикаменти та перев'язувальні матеріали	1 471,8	1 875,0	740,2	144,3	127,4	156,4
продукти харчування	1 111,7	1 668,8	712,3	125,4	150,1	119,0
оплата комунальних послуг та енергоносіїв	2 133,8	2 632,7	1 488,2	132,5	123,4	126,8
поточні трансферти населенню	28 509,6	51 010,2	25 130,9	95,5	178,9	105,2
Капітальні видатки, в т.ч.	25 828,6	25 599,4	2 194,4	167,1	99,1	42,2
придбання основного капіталу	6 728,7	7 119,5	711,9	163,0	105,7	55,5
Довідково: обслуговування державного боргу	3 349,9	3 774,7	3 135,8	107,7	112,7	184,7
внутрішнього	743,4	857,2	1 393,3	83,1	115,3	355,1
зовнішнього	2 606,5	2 917,5	1 742,5	117,7	111,9	133,5
Довідково: офіційні трансферти	44 655,0	59 113,6	26 592,5	130,8	132,4	101,4

Таблиця 5 Обрахунок абсолютного базисного та ланцюгового зростання видатків бюджету

абсолютний ланцюговий приріст	базисні абсолютні прирости	базисні темпи зростання%
37 150,22	67 218,60	-130 725,80	37 150,22	104 368,82	-26 356,98	27,10	76,13	-19,23
26 761,97	67 447,80	-107 320,80	26 761,97	94 209,77	-13 111,03	22,00	77,45	-10,78
4 009,89	8 250,10	-16 925,20	4 009,89	12 259,99	-4 665,21	19,40	59,31	-22,57
3 803,12	2 553,60	-5 403,20	3 803,12	6 356,72	953,52	92,90	155,28	23,29
451,84	403,20	-1 134,80	451,84	855,04	-279,76	44,30	83,83	-27,43
225,18	557,10	-956,50	225,18	782,28	-174,22	25,40	88,24	-19,65
523,38	498,90	-1 144,50	523,38	1 022,28	-122,22	32,50	63,48	-7,59
-1 343,38	22 500,60	-25 879,30	-1 343,38	21 157,22	-4 722,08	-4,50	70,87	-15,82
10 371,63	-229,20	-23 405,00	10 371,63	10 142,43	-13 262,57	67,10	65,62	-85,80
2 600,66	390,80	-6 407,60	2 600,66	2 991,46	-3 416,14	63,00	72,47	-82,75
239,50	424,80	-638,90	239,50	664,30	25,40	7,70	21,36	0,82
-151,18	113,80	536,10	-151,18	-37,38	498,72	-16,90	-4,18	55,75
391,97	311,00	-1 175,00	391,97	702,97	-472,03	17,70	31,74	-21,32
10 515,09	14 458,60	-32 521,10	10 515,09	24 973,69	-7 547,41	30,80	73,15	-22,11

Таблиця 6 Обрахунок ланцюгового та базисного темпів зростання видатків бюджету

ланцюговий приріст%	базисні темпи приросту %
27,10	38,58	-54,14	27,10	76,13	-19,23
22,00	45,45	-49,72	22,00	77,45	-10,78
19,40	33,43	-51,40	19,40	59,31	-22,57
92,90	32,34	-51,70	92,90	155,28	23,29
44,30	27,40	-60,52	44,30	83,83	-27,43
25,40	50,11	-57,32	25,40	88,24	-19,65
32,50	23,38	-43,47	32,50	63,48	-7,59
-4,50	78,92	-50,73	-4,50	70,87	-15,82
67,10	-0,89	-91,43	67,10	65,62	-85,80
63,00	5,81	-90,00	63,00	72,47	-82,75
7,70	12,68	-16,93	7,70	21,36	0,82
-16,90	15,31	62,54	-16,90	-4,18	55,75
17,70	11,93	-40,27	17,70	31,74	-21,32
30,80	32,38	-55,01	30,80	73,15	-22,11

Таблиця 7 Кредитування

Показники	Фактичне виконання, млн. гривень	Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках
	2007	2008	2009	2007	2008	2009
Кредитування	1 518,6	2 732,5	1 017,6	-	-	-
Фінансування ("+" - дефіцит, "-" - профіцит), в т.ч.	9 812,5	12 500,7	10 604,4	-	-	-
Запозичення	10 447,6	17 675,6	21 884,3	88,1	168,4	1 011,6
внутрішні	3 573,0	11 648,6	9 399,5	-	326,0	2 251,4
зовнішні	6 874,6	6 027,0	12 484,8	66,9	87,0	715,1
Погашення	6 470,6	6 028,2	4 063,2	65,7	93,2	180,4
внутрішні	2 366,8	3 659,7	1 966,6	56,9	154,6	211,0
зовнішні	4 103,7	2 368,4	2 096,6	72,2	57,7	158,8

Таблиця 8 Обрахунок абсолютного базисного та ланцюгового зростання кредитування

абсолютний ланцюговий приріст	базисні абсолютні прирости	базисні темпи зростання%
1 213,90	-1 714,90	1 213,90	-501,00	179,9354669	67,00908732
0,00	0,00	0,00	0,00
2 688,20	-1 896,30	2 688,20	791,90	127,3956688	108,0703185
7 228,00	4 208,70	7 228,00	11 436,70	169,1833531	209,4672461
8 075,60	-2 249,10	8 075,60	5 826,50	326,0173524	263,0702491
-847,60	6 457,80	-847,60	5 610,20	87,67055538	181,6076572
-442,40	-1 965,00	-442,40	-2 407,40	93,16292152	62,79479492
1 292,90	-1 693,10	1 292,90	-400,20	154,6264999	83,09109346
-1 735,30	-271,80	-1 735,30	-2 007,10	57,7137705	51,09047932

Таблиця 9 Обрахунок ланцюгового та базисного темпів кредитування

ланцюговий приріст%	базисні темпи приросту %
79,93546688	-62,75937786	79,93546688	-32,99091268
27,39566879	-15,16955051	27,39566879	8,070318471
69,18335311	23,81079002	69,18335311	109,4672461
226,0173524	-19,30789966	226,0173524	163,0702491
-12,32944462	107,1478347	-12,32944462	81,60765717
-6,837078478	-32,59679506	-6,837078478	-37,20520508
54,62649992	-46,26335492	54,62649992	-16,90890654
-42,2862295	-11,47610201	-42,2862295	-48,90952068

Зоставимо порівняльні графіки доходів, видатків та кредитування бюджету

Графік 1. Доходи до бюджету. Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках



Графік 2. Видатки бюджету. Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках

Графік 3. Кредитування. Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках

Приведемо статистичні дані бюджету України за 1992-2008 роки за відношенням до ВВП.

Таблиця 10 Зведений бюджет України у 1992 - 2008 роках (за даними Державного Казначейства України)

	Доходи	Видатки	Дефіцит (-)/ профіцит (+)	Доходи	Видатки	Дефіцит (-)/ профіцит (+)
		Mлрд. крб.		У відсотках до ВВП
1992	1227,5	1919,7	-692,2	24,4	38,1	-13,7
1993	49621,8	57248,7	-7626,9	33,5	38,6	-5,1
1994	523092,6	630647	-107554,4	43,5	52,4	-8,9
		Млрд. грн.
1995	20,7	24,3	-3,6	38	44,6	-6,6
1996	30,2	34,2	-4	37	41,9	-4,9
1997	28,1	34,3	-6,2	30,1	36,7	-6,6
1998	28,9	31,2	-2,3	28,2	30,4	-2,2
1999	32,9	34,8	-1,9	25,2	26,7	-1,5
2000	49,1	48,1	1	28,9	28,3	0,6
2001	54,9	55,5	-0,6	26,9	27,2	-0,3
2002	61,9	60,3	1,6	27,4	26,7	0,7
2003	75,3	75,8	-0,5	28,2	28,4	-0,2
2004	91,5	102,51	-11	26,5	29,71	-3,2
2005	134,2	142,01	-7,8	30,4	32,21	-1,8
2006	171,8	175,51	-3,7	31,6	32,31	-0,7
2007	219,9	227,61	-7,7	30,5	31,61	-1,1
2008	297,9	312,01	-14,1	31,4	32,91	-1,5
	1 Включаючи кредитування за вирахуванням погашення
	2 Попередні дані

Аналізуючи статистичні дані ми можемо зробити висновок що у 2007 та 2008 роках відбувався значний приріст доходів та видатків бюджету. А вже в першій половині 2009 року вже йде стрімке скорочення доходних статей бюджету, і тому йде скорочення видатків(насамперед різні соціальні та економічні програми розвитку країни), навіть якщо прирівнювати з 2006 роком та раніше. Все це пов'язано насамперед з економікою країни, з економічною ситуацією в промисловості, а особливо в експортних областях, та попитом як на міжнародному так і на внутрішньому ринку.

Кредитування економіки також показує не досить добрі результати.

Обслуговування державного боргу країни виросло в декілька разів. Зросли статті запозичень до бюджету, тоді як в 2007 році вони мали характеристики зменшуватися.

Розділ 3. Шляхи стабілізації бюджетної системи України

3.1 Вирішення проблеми стабілізації бюджетної системи

Створити ефективну бюджетну систему, яка б стала інструментом досягнення економічного зростання та забезпечення належного виконання державою своїх функцій.

Слід визначитись із моделлю бюджетної системи, що відповідала б закріпленому в Конституції державному та територіальному устрою країни. Це найпринциповіший момент, що забезпечує альтернативи політичного вибору.

Під моделлю бюджетної системи розуміємо спосіб побудови бюджетної системи та організації міжбюджетних взаємовідносин. Світова практика свідчить, що існують три основні моделі організації бюджетної системи держави.

Перша з них базується на принципах автономії кожного рівня влади, повному розмежуванні різних податків між територіальними рівнями і закріпленні їх за відповідними бюджетами.

Це означає, що в країні, яка має таку бюджетну систему, справляються центральні, регіональні й місцеві податки. Вони повністю надходять до відповідних бюджетів.

Кожен рівень влади при цьому відносно незалежний один від одного і забезпечує фінансовими ресурсами покладені на нього функції, в основному, за рахунок власних податкових надходжень.

Друга модель бюджетної системи базується на фіксованому пайовому розподілі основних податків між різними територіальними рівнями.

Це означає, що в країні, де запроваджено подібну бюджетну систему, центральна влада, регіони й місцеве самоврядування мають зафіксовану частку доходів від кожного з податків. Ця частка є стабільною, не змінюється і забезпечує формування основної частини фінансових ресурсів кожного рівня влади.

Третя модель, базується на тому, що у державі різні рівні влади застосовують спільну базу оподаткування.

Це означає, що кожен рівень влади - центральний, регіональний та місцевий - встановлює свої ставки оподаткування в межах одного і того ж податку. Таким чином, загальна ставка податку по країні є сумою податкових ставок центральної, регіональної й місцевої влади.

Звичайно, в чистому вигляді такі моделі не існують. Кожна країна сформувала специфічну, властиву лише їй, модель бюджетної системи. Таке завдання постало і перед Україною.

Враховуючи світовий досвід й життєві реалії, в Україні можна було б побудувати модель бюджетної системи з такими ознаками. Доцільно запровадити центральні, регіональні й місцеві податки, які б повністю зараховувалися до відповідних бюджетів.

Такий принцип розподілу фінансових ресурсів слід було б доповнити пайовим розподілом окремих з нинішніх, так званих "регульованих доходів", на сталій основі. Що могло б бути зроблено за рахунок закріплення на законодавчому рівні, на довгостроковій основі, частки центрального, регіональних і місцевих бюджетів у таких доходах.

Слід відмовитися від поділу бюджетних доходів в Україні, на так звані "закріплені" й "регульовані". Основна частка доходів центрального, регіональних і місцевих бюджетів має формуватись на основі їх власних податків 1 паїв у податках.

Фінансове вирівнювання так званих "бідних" і "багатих" територій слід забезпечувати не за рахунок регульованих доходів, а лише на основі системи бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій). Саме на цих засадах здійснюється фінансове вирівнювання у всіх розвинених країнах.

Механізм фінансового вирівнювання має забезпечити створення відносно однакових умов для проживання громадян України на всій території держави. На відміну від інших європейських країн, ми маємо разючі відмінності між рівнем та якістю життя у містах та селах, різних за географією та політичною вагою регіонах, що є свідченням, по суті, відсутності державної регіональної політики.

Слід у законодавчому порядку визначити рівень державних мінімальних соціальних стандартів, які забезпечуються органами місцевого самоврядування на всій території України. Відповідно до потреб забезпечення державних мінімальних соціальних стандартів, кожен орган місцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавче гарантований мінімальний бюджет і доходну базу.

Заходи фінансового вирівнювання мають охопити лише території, які не можуть за рахунок власної доходної бази сформувати гарантовані мінімальні бюджети, а також території, що мають значні надлишки фінансових ресурсів, порівнюючи із середньодушовою забезпеченістю в державі.

Потреби органів місцевого самоврядування у трансфертах із державного та регіональних бюджетів мають визначатись на основі нормативно-розрахункових методів. Нам слід розробити відповідну формулу вирівнювання - математичну модель, на основі якої території, що потребують фінансової підтримки, отримуватимуть гарантовані трансферти.

Світовий досвід свідчить: у систему заходів фінансового вирівнювання включаються території, які мають власну доходну базу на душу населення обсягом менше 95% від середньої по країні і території, що мають відповідну базу на душу населення обсягом більше 120% від середньої по країні.

Потребує розв'язання проблема акумуляції фінансових ресурсів для формування трансфертних фондів (фондів фінансового вирівнювання). За умов України фонди фінансового вирівнювання доцільно створити на рівні Державного бюджету України, а також на рівні республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів Києва та Севастополя. Доцільно, щоб кошти фондів фінансового вирівнювання формувались за рахунок одного або кількох центральних податків.

Можливий варіант, що фонд трансфертів у складі Державного бюджету України буде формуватися за рахунок частини податку на додану вартість. Необхідно розробити і прийняти Закон "Про порядок надання дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів з Державного бюджету України". Термінової розробки потребує Закон України "Про Державний бюджет України і бюджетні процедури".

Критерієм у розподілі фінансових ресурсів між рівнями влади має стати обсяг обов'язків щодо фінансування тих чи інших сфер, які покладаються на центральну, регіональну та місцеву владу.

Таким чином, розподілові фінансових ресурсів між рівнями влади, має передувати розмежування функцій між державою і місцевим самоврядуванням, між центральною, регіональною і місцевою владами.

Саме завдяки цьому буде покладено край нинішній практиці бюджетних "торгів" між центром і регіонами, практиці, по суті, окремих стосунків Києва з кожним регіоном, залежно від того, яку політичну вагу має та чи інша територія та її керівник у державі.

Реформуванню підлягає існуюча податкова система України. Слід значно зменшити частку в системі загальнодержавних податків і збільшити частку місцевих та регіональних податків.

Подальший розвиток податкової системи України має передбачати розширення повноважень місцевих та регіональних органів влади в сфері запровадження місцевих та регіональних податків.

Саме за таких умов може бути оподаткована "тіньова економіка", послаблений податковий тиск на тих платників податків, які їх сьогодні дисципліновано сплачують.

Першим кроком у реформуванні податкової системи могло б стати прийняття Закону України "Про місцеві податки і збори", згідно з яким запроваджувався б новий порядок зарахування до місцевих бюджетів місцевих податків і зборів.

Доцільно встановити, що місцеві податки і збори не враховуються при визначенні нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до бюджетів місцевого самоврядування.

Одночасно слід встановити, що місцеві податки і збори використовуються виключно на видатки розвитку. Це заохочуватиме органи місцевого самоврядування розширювати власну доходну базу.

Слід розробити нову правову базу фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Вона має передбачати, що органи місцевого самоврядування складають два самостійних бюджети - поточний та бюджет інвестицій і розвитку.

Бюджет інвестицій і розвитку має формуватися за рахунок місцевих позик, кредитів, інвестиційних трансфертів та частини податкових надходжень. Слід встановити, що використання коштів бюджету інвестицій на поточні потреби забороняється.

Слід створити умови для участі органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах. Треба надати їм право створювати власні фінансово-кредитні установи, утворити Центральний банк комунального кредиту, який би функціонував за прикладом західноєвропейських й російських.

Потрібно законодавче врегулювати питання створення ринку комунальних цінних паперів. Доцільно розробити та прийняти закони України "Про фінансові основи місцевого самоврядування", "Про правовий режим майна комунальної власності", "Про унітарні державні та комунальні підприємства", "Про державні та комунальні землі" та інші акти.

Про ідеологію реформи бюджетної системи.

Основною метою є скасування принципу єдності бюджетної системи України та перехід до автономного функціонування центрального, регіональних та місцевих бюджетів і на цій основі фінансове забезпечення функцій, які покладені на центральну, регіональну та місцеву влади. Кожна з ланок влади має функціонувати на основі власної доходної бази. Це покладе край ідеології утриманства, яка сьогодні побутує, створить умови для розвитку засад бюджетного самофінансування як у центрі, так і на місцях.

Практична реалізація запропонованих заходів щодо реформування бюджетної системи неможлива без переосмислення окремих положень 143-ї статті Конституції України щодо порядку формування та ролі обласних і районних бюджетів, які, з нашої точки зору, суперечать в цілому конституційним гарантіям розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Основними завданнями мають стати:

по-перше, планування видатків бюджету на основі реального прогнозу доходів бюджету та оптимального розміру дефіциту бюджету виходячи з безпечної тенденції стану державного боргу;

по-друге, приведення законодавства щодо державних зобов'язань у відповідність із спроможністю бюджету їх виконувати;

по-третє, прийняття пакету законодавчих актів, який охоплюватиме питання щодо процедур бюджетного процесу та базуватиметься на здійсненні адміністративної реформи;

четверте, прийняття законодавства, яке б регулювало розподіл повноважень та відповідних фінансових ресурсів між центральним та місцевими органами влади, формування місцевих бюджетів та їх взаємовідносини з державним бюджетом на основі адміністративної реформи та, зокрема, реформи місцевого самоврядування;

п'яте, складання бюджету з урахуванням бюджетної стратегії на кожні три роки; шосте, забезпечення прозорості та публічності бюджетного процесу;

шосте, необхідно мати повну інформацію про всі грошові кошти, якими володіють бюджетні установи, з метою їх аналізу для раціонального використання бюджетних коштів.

За останні роки були зроблені деякі кроки в цих напрямках. Зокрема, триває робота над удосконаленням бюджетного законодавства з метою створення нормативно-правового поля для підвищення прозорості та ефективності бюджетних процедур; удосконалюється форма казначейського виконання державного бюджету.

А у найближчий час необхідно чітко визначити цілі та пріоритети бюджетної політики при поданні проекту державного бюджету на 2000 рік та довгострокової бюджетної стратегії; включити до складу бюджетів всіх рівнів позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій; налагодити систему інформування громадськості щодо стану виконання бюджету та бюджетної стратегії; запровадити чітку та зрозумілу методику визначення міжбюджетних трансфертів; скоротити перелік головних розпорядників коштів державного бюджету; прийняти Податковий кодекс.

Одним із основних завдань має стати - досягнення більшої прозорості бюджетного процесу (тобто відкритості перед громадськістю щодо реалізації бюджетної політики).

Це необхідно з метою:

підвищення розуміння бюджету та довіри з боку громадськості до діяльності державних органів влади, що в кінцевому підсумку сприятиме більшій підтримці нею найбільш раціональних заходів щодо бюджетної політики;

підвищення ефективності бюджетного процесу, яке досягатиметься за рахунок врахування зважених критичних оцінок з боку політиків, незалежних експертів та інших зацікавлених осіб щодо розв'язання бюджетних проблем та відповідної мінімізації допущення прорахунків в майбутньому;

використання деталізованих показників та забезпечення повноти інформації щодо бюджету сприятиме більш якісному проведенню аналізу та оцінок бюджету, здійсненню більш виважених та обґрунтованих заходів бюджетного процесу, що в свою чергу забезпечить підвищення ефективності бюджету;

збільшення можливостей проведення порівнянності та аналогій з практикою вирішення бюджетних питань в інших країнах, і таким чином максимально можливого використання їх позитивного досвіду для України.

За останні роки вже було зроблено певні досягнення в даному напрямку.

Так, в кінці 1997 року введено нову бюджетну класифікацію України, яка в достатній мірі відповідає міжнародним стандартам статистики державних фінансів, забезпечує більшу систематизацію та упорядкованість бюджетних показників та застосовується при формуванні і виконанні бюджетів всіх рівнів з 1998 року.

В процесі формування проекту державного бюджету на 1998 рік були розроблені і запроваджені єдині форми щодо подання бюджетних запитів для головних розпорядників коштів, які передбачали на той час досить новаторські кроки щодо висвітлення цілей і результатів використання бюджетних коштів розпорядниками та інших необхідних даних про їх діяльність.

З кожним роком ці форми удосконалюються і набувають вищого значення та статусу виходячи з необхідності посилення ролі та відповідальності головних розпорядників в бюджетному процесі. Здійснюються заходи по переорієнтації значення (фокусування) видатків від функціональної структури до відомчої (в Законі про Державний бюджет України затверджується розподіл видатків по головних розпорядниках коштів, розпис державного бюджету затверджується в розрізі головних розпорядників).

Розроблені та удосконалюються комп'ютерні програми, які забезпечують оперативний та уніфікований збір та доведення інформації щодо формування проекту бюджету і складання розпису бюджету від Міністерства фінансів до головних розпорядників коштів і навпаки. Налагоджується щоденний обмін інформацією між Мінфіном та Головдержказначейством щодо корригування плану та фінансування видатків, що дає можливість своєчасно отримувати достатньо повну інформацію про реальний стан виконання бюджету та відповідно на неї реагувати.

Сприяти створенню ефективного бюджетного законодавчого поля, в тому числі сприяти прийняттю поданого Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради проекту Закону України "Про бюджетний устрій та бюджетний процес" та розробити законопроект про складання і виконання місцевих бюджетів та системи формування міжбюджетних взаємовідносин.

Інший напрям такого розподілу спричинений специфікою обслуговування державних цільових фондів, які щороку включаються до складу бюджету, та існування інших видатків, що здійснюються за рахунок цільових надходжень.

Практика планування, затвердження, виконання бюджету та аналіз звітності про його виконання за останні роки свідчить, що зазначені категорії вимагають запровадження окремих дещо відмінних від встановлених для бюджетних (загальних) видатків, процедур. Тобто, врахування особливостей їх походження, природи використання, ролі, що відведена їм у бюджетному процесі.

Таким чином, запропонований поділ бюджету повинен забезпечити прозору, реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрат.

Загальний фонд бюджету буде включати: доходи бюджету, що не призначені на конкретну мету, і є загальними ресурсами бюджету; видатки бюджету, які здійснюються за рахунок загальних ресурсів бюджету; різницю між доходами та видатками загального фонду бюджету.

При цьому надходження від здійснення запозичень, видатки на обслуговування боргу, виконання державних гарантій і забезпечення зобов'язань включаються тільки до загального фонду бюджету. Доходи та видатки загального фонду іменуються, як загальні надходження та загальні видатки.

Спеціальний фонд державного бюджету формується за рахунок коштів державний цільових фондів, власних надходжень та спеціальних видатків бюджетних установ та організацій.

Також до спеціального фонду віднесені за доходами та видатками: кошти, що надходять від реалізації надлишкового озброєння, військової техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, надання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; відрахування та збір на будівництво та реконструкцію, ремонт, утримання автомобільних доріг загального користування, збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства, плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів, частина державного мита за видачу паспортів, що спрямовується на паспортизацію населення України, митні збори, фонд дотацій іншим бюджетам тощо.

Обов'язковою умовою функціонування спеціального фонду є те, що видатки здійснюються лише в межах коштів, одержаних на цю метув даному фонді. Залишки в коштів на кінець року зараховуються на рахунки спеціального фонду ( держаних цільових фондів та бюджетних установ та організацій по власних надходженнях) для проведення видатків в наступному році.

Реформа сукупних державних витрат повинна стати основою для реформування системи формування доходів бюджетів різних рівнів та визначити критерії кількісного розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи по вертикалі.

Реформа бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин пов'язана із реформуванням податкової системи України, зокрема переглядом структури та переліку державних податків, розширенням ролі та частки місцевих податків і зборів, запровадженням регіональних (обласних) податків і зборів. За рахунок цього мають бути створені передумови для радикального зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, зміни джерел формування дохідної бази цих бюджетів.

Наслідком цього має стати переведення усіх ланок місцевих бюджетів на власну дохідну базу. Конкретний перелік дохідних джерел окремих ланок місцевих бюджетів є темою спеціального дослідження і тут не розглядається. Необхідно ухвалити нову редакцію Закону України "Про систему оподаткування", Закони України "Про місцеві податки і збори", "Про фінанси місцевого самоврядування".

В процесі реформи бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин в Україні має бути розв'язана проблема державної стандартизації бюджетних видатків. Це означає, що в межах усієї території України державні та громадські послуги мають надаватись в гарантованих обсягах і бути за якістю не нижчими, ніж в середньому по країні.

Ось чому в законодавчому порядку слід визначити державні мінімальні соціальні стандарти державних і громадських послуг. Необхідно ухвалити Закон України "Про державні мінімальні соціальні стандарти". У зв'язку з цим ми повинні реалістично переоцінити окремі норми законодавства, які, як засвідчила практика, не виправдали себе. Це, зокрема, стосується так званого нормативного підходу до формування мінімальних розмірів місцевих бюджетів.

Що стосується обов'язкових завдань органів місцевого самоврядування, то в їх межах ці органи мають надавати державні та громадські послуги на рівні не нижчому, ніж це буде передбачено державними мінімальними соціальними стандартами.

Переведення місцевих бюджетів на власну дохідну базу, запровадження державних мінімальних соціальних стандартів створять ситуацію, за якої частина органів місцевого самоврядування не матиме достатніх дохідних джерел для забезпечення обов'язкових завдань щодо надання державних і громадських послуг на рівні державних стандартів.

Це пов'язано з об'єктивними причинами, зокрема такими, як нерівномірність розміщення продуктивних сил і податкової бази. Інша ж частина органів місцевого самоврядування навпаки матиме значний надлишок фінансових ресурсів, забезпечивши фінансування не тільки обов'язкових, а й факультативних завдань.

Реформа бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин передбачає внесення суттєвих змін до основ організації бюджетного процесу в Україні. В першу чергу це стосується існуючого порядку затвердження бюджетів.

Україна успадкувала порядок затвердження бюджетів, який склався в СРСР у 30-ті рр.

Спочатку затверджується Державний бюджет України, в якому визначаються основні дохідні джерела зведених бюджетів областей.

Потім затверджуються республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст Києва і Севастополя бюджети, де визначаються основні дохідні джерела міст обласного підпорядкування, районів, районів у містах Києві та Севастополі.

Згодом затверджуються міські бюджети міст обласного підпорядкування та районні бюджети.

Завершується цей процес затвердженням сільських, селищних бюджетів та бюджетів міст районного підпорядкування.

Таку процедуру затвердження бюджетів інколи називають процедурою затвердження бюджетів "згори" "донизу".

Слід зазначити, що подібна процедура формування і затвердження бюджетів зараз не застосовується в жодній розвинутій країні.

Затвердження бюджету центрального уряду і затвердження місцевих бюджетів - це складові двох самостійних бюджетних процесів.

Враховуючи це, в ході реформи бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин в Україні доцільно роз'єднати бюджетний процес, пов'язаний зі складанням, затвердженням і виконанням державного бюджету України, і відповідний процес, пов'язаний із формуванням місцевих бюджетів. Слід законодавче визначити строки затвердження місцевих бюджетів, конкретний термін щодо кожного з них має визначати відповідний орган місцевого самоврядування.

Висновки

Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет ”

Адам Сміт, 1776 р.

“Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, копи надлишок, що стримує інфляцію, змінюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом ”.

Воррен Сміт, 1955 р.

Розвиток суспільно--економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів.

Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету.

Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення.

У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

Необхідно опрацювати й здійснити додаткові заходи, що мають забезпечити суттєве поглиблення бюджетної реформи. Критерієм її ефективності повинен стати конструктивний вплив бюджетної сфери на реалізацію базових завдань економічних і соціальних перетворень як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Відповідно до світової практики бюджет має стати основним інструментом економічної політики, насамперед підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зміцнення політичної та соціальної стабільності у державі.

Бюджет є невід'ємним атрибутом держави, та одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація фінансових ресурсів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни.

Посилення функцій, які виконує бюджет, потребує вдосконалення управління його дохідною і видатковою частинами.

Реформування державних видатків дасть змогу здійснити реформу податкової системи. До того часу, доки не буде виконана така робота, вдосконалення податкової системи залишиться тільки намірами, оскільки бюджет -- це фінансовий план держави і внесення в нього будь-яких змін має здійснюватися комплексно.

Тут все взаємопов'язано -- зменшення податків потребує скорочення певних витрат. Якщо цього не відбувається, то виникає дефіцит бюджету, який теж є певною мірою податком, тільки несправедливішим.

Список використаної літератури

державний бюджет видаток доход фінансовий

Бюджетний кодекс України. -- К. від 21 червня 2001 року № 2542_ІІІ -- 76 с.

Бюджетна система. Вишкіл студії. Навчальний посібник / Юрій С.І., Бескид Й.М., Дем'янишин В.Г. та ін.; За ред. С.І. Юрія та Й.М. Бескида. -- К.: Таксон, 2002. -- 256 с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. -- К.: НІОС. -- 2002. -- 608 с.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік

Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік

Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік

Бюджетний Кодекс України від 6 березня 2003 року N 599-IV, ОВУ, 2003 р., N 14, ст. 605,

Кулик В.В., Кулик А.В. Моделювання соціально-економічної ефективності державних видатків. // Фінанси України, 2002, № 4.

Кульчицький М.В. Проблеми бюджетного реформування в Україні. // Фінанси України, 2005, № 7.

Лилик О.Я. Міжбюджетні відносини в економічній системі держави. // Фінанси України, 2006, № 6.

Мітюков І.О. Бюджетна реформа й основні напрями удосконалення бюджетної політики. // Фінанси України, 2001, № 8. -- с. 16_23.

Фінанси, навч. посібник, за ред. Поспіщева 2008р.

Фінанси, курс для фінансистів, за ред. Поспіщева, 2008 р.

Інтернет-джерела

http://www.ukrstat.gov.ua/ Державний комітет статистики України

http://www.minfin.gov.ua/control/uk/index Міністерство Фінансів України

http://www.bank.gov.ua/Publication/Analytical.htm Національний банк України.

Размещено на Allbest.ru