Оцінка ризику можливості банкрутства на ЗАТ "Харківська автобаза № 2"

У другу чергу, виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).

У третю чергу, задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Насамкінець задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та інші вимоги.

Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Коли майна бракує для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі.

Претензії, виявлені й заявлені після закінчення встановленого строку, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також ті, щодо яких кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть відповідних позовів до суду (арбітражного суду). Безнадійна заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу активів дебітора, оголошеного банкрутом на ухвалу арбітражного суду, покривається за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат кредитора.

Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення власника. У разі реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників. Якщо внаслідок повної ліквідації підприємства власники корпоративних прав, емітованих таким підприємством, одержують засоби або майно, вартість яких перевищує балансову (номінальну) вартість таких корпоративних прав, сума перевищення включається в оподатковуваний дохід таких осіб. Коли сума засобів або вартість одержаного майна є меншою за номінальну вартість корпоративних прав, сума збитків відноситься на валові витрати власника, але не раніше повної ліквідації підприємства-емітента. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

На підставі результатів своєї діяльності ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження до арбітражного суду. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, надалі він вважається вільним від боргів і може продовжити свою підприємницьку діяльність [21].

2. Аналіз господарської діяльності підприємства

2.1 Характеристика підприємства ЗАТ «Харківська автобаза №2»

Автобаза №2 була організована 14 вересня 1943 р. за наказом замісника командуючого фронтом визвільнявших місто Харків і Харківську область. Засновано було підприємство для відбудови зруйнованого війною господарства, називалося Автоколноюі входило до складу будівельного тресту №86. На початку 50-х рр. Автоколону було реорганізовано в автотранспортну колону №2 яка входила до складу Міністерства промислового будівництва.

Державою виділено кошти на розвиток матеріальної бази АТК-2, а в 1950-1954 рр. були побудовані два приміщення для ремонту та технічного обслуговування автомобілів, що складає біля 40% нерухомих фондів. В наш час АТК-2 продовжує розвиватись.

Водії та слюсарі після виконання основної задачі по перевезенню будівельних вантажів, після роботи будували та реконструювали підприємство. Госпспособом, руками працівників було побудовано іще 60% приміщень та будівель.

В 1965 р. Автотранспортна колона №2 була перейменована в Автобазу №2. В1996 р. було засновано ЗАО «Харківська автобаза №2» - колективне підприємство, акціонерами якого є члени трудового колективу, їх сімї, пенсіонери.

Протягом 60 рр. Автобаза №2 приймала участь в відбудові та реконструкціях заводів: ім. «Малишева», «ХТЗ», ім. «Шевченко», Радіозаводу, «Електроважмаш», «Комунар», «Авіазавод», «Будіндустрія», а також Роганського жилмасиву, та багатьох інших поштових скриньок. А в будівництві ХЗВД Автобаза №2 приймала участь Від самого початку і до закінчення будівництва.

Автобаза приймала участь і в будівництві житла: Нових домів, Салтівського житлового масиву, Олексіївки, а також в будівництві восьми станцій метрополітену м. Харкова.

В критичні моменти Автобаза №2 була в перших рядах і коли зруйнувалася гребля на Печеніжському водосховищу, коли трапилась аварія на Диканівських спорудах.

В повсякденному житті колектив Автобази №2 приймає активну участь в вирішенні задач, котрі були поставлені перед Фрунзенським РВК: заготівля овочів, озеленення району, прибирання снігу та сміття, надання автопослуг малозабезпеченним сімям, благоустрій району.

В 90-х рр. в звязку з падінням попиту на будівельні вантажоперевезення, різко впали обсяги виробництва, що негативно відбилось на фінансовому стані Автобази №2 і не дивлячись на це колектив вистояв.

ЗАО «Харківська автобаза №2» в цей час працює на забезпеченні будівництва житла з АО «Житлобуд-1», «ЗЗБК-5», СКСМ, Харківбетон, Південкабель, ХЛГЗ, виконує вантажоперевезення в Донецькій, Запоріжській областях, Кривому розі, обслуговує приватних підприємців, надає автопослуги населенню. В звязку із зростанням виробництва у Фрунзенському районі та в м. Харкові покращили фінансовий стан і в Автобазі №2. Ведуться переговори по нарощуванню обємів перевезень, в звязку з будівництвом тютюнової фабрики поряд з житловим масивом Рогань. В свій ювілей колектив Автобази №2 працює злагоджено, націлює свою роботу на виконання невирішених завдань та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

2.2 Аналіз фінансового стану ЗАТ «Харківська автобаза №2»

Для оцінки фінансового стану використовується система показників, які характеризують різні напрями фінансової діяльності, зокрема: фінансові результати діяльності підприємства; наявність і розміщення капіталу, ефективність та інтенсивність його використання; оптимальність структури активів підприємства; платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства; ризик банкрутства; запас фінансової стабільності.

Інформація про наявні у підприємства ресурси та прийняті ним зобов'язання наведена в бухгалтерському балансі (форма №1, П(с) БО 2 «Баланс»). Баланс - це групування моментальної інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксується підсумок господарських операцій на певну дату. Баланси за 2003-2005 р. (наведені в додатках А, Б, В).

Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і зобов'язань).

Аналіз майнового стану підприємства проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу, який утворюється з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом статей.

Аналіз скороченого аналітичного балансу поділяється на горизонтальний і вертикальний. Горизонтальний (динамічний) аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Дає змогу встановити абсолютні відхилення і темпи зростання за кожною статтею балансу. Вертикальний (структурний) аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Його мета - розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка її змін. Дає змогу зробити висновки про співвідношення власного і позикового капіталу, що свідчить про рівень автономії підприємства за умов ринкових відносин, його фінансову стабільність.

Аналіз майнового стану ЗАТ «Харківська автобаза №2» за 2003-2005 рр. наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз майна підприємства за 2003 та 2004 рр.

Види активів (майна)	2003 р	2 004 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн.	у% до під-сумку	сума, тис. грн.	у% до під-сумку	суми, тис. грн.	питомої ваги, проц. Пунктів	у% до 2003 р.
Майно - всього	1766,4	100,00	1499,7	100	-266,7	0,00	-15,1
Необоротні активи	801,3	45,36	699,1	46,62	-102,2	1,26	-12,75
Основні засоби	801,3	45,36	699,1	46,62	-102,2	1,26	-12,75
Оборотні активи	875,0	49,53	800,2	53,36	-74,8	3,33	-8,55
Фонди обігу	781,2	44,22	713,1	47,55	-68,1	3,33	-8,72
Готова продукція і товари
Поточна дебіторська заборгованість	643,1	35,73	569,9	38,00	-73,2	2,27	-11,38
Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	117,6	6,66	121,3	8,09	3,7	1,43	3,14
Витрати майбутніх періодів	1,1	0,06	0,4	0,03	-0,7	-0,03	-0,63

З табл. 2.1 видно, що валюта балансу в 2004 р. в зрівнянні з 2003 р. зменшилась за рахунок зменшення оборотних активів, а саме поточних дебіторської заборгованості і грошових коштів.

Таблиця 2.2 - Аналіз майна підприємства за 2003 та 2005 рр.

Види активів (майна)	2003 р	2 005 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. _оч.	у% до під-сумку	сума, тис. _оч.	У% до під-сумку	суми, тис. _оч.	питомої ваги, проц. Пунктів	у% до 2003 р.
Майно - всього	1766,4	100,00	1450,5	100,0	-315,9	0,00	-17,88
Необоротні активи	801,3	45,36	611,5	42,15	-189,8	-3,21	-23,68
Основні засоби	801,3	45,36	611,5	42,15	-189,8	-3,21	-23,68
Оборотні активи	875,0	49,53	838,6	57,81	-36,4	8,28	-4,16
Фонди обігу	781,2	44,22	764,6	52,7	-16,6	8,48	-21,24
Готова продукція і товари
Поточна дебіторська заборгованість	643,1	35,73	558,6	38,51	-84,5	2,78	-13,27
Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	117,6	6,66	182,7	12,59	65,1	5,93	55,35
Витрати майбутніх періодів	1,1	0,06	0,4	0,03	-0,7	-0,03	-0,63

З табл. 2.2 видно, що валюта балансу в 2005 р. в зрівнянні з 2003 р. валюта балансу виросла через збільшення необоротних активів. Основну долю в активах підприємства займають оборотні активи. В 2003 р. їх питома вага в активах підприємства складала 49,53%, в 2004 - 53,36%, в 2005 - 57,81%. Баланс підприємства не можна вважати «важким», оскільки доля основних засобів не перевищує 50%. Крім основним засобів на підприємстві більше немає необоротних активів. Необоротні активи займають у 2003-2005 р. відповідно 45,36%, 46,62%, 42,15%.

Проведемо аналіз капіталу ЗАТ «Харківська автобаза №2» (табл. 2.3, 2.4)

Таблиця 2.3 - Аналіз капіталу підприємства за 2003 та 2004 рр.

Види пасивів (капіталу)	2003 р	2 004 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. _оч.	у% до під-сумку	сума, тис. _оч.	у% до під-сумку	суми, тис. _оч.	питомої ваги, проц. Пунктів	у% до 2003 р.
Капітал - всього	1677,4	100	1499,7	100	-177,7	0,00	-10,59
Власний капітал	1587,6	94,64	1364,7	90,99	-222,9	-3,85	-14,03
Статутний капітал	237,3	14,14	237,3	15,82	0,00	1,68	0
Зобов'язання	89,8	5,35	135,0	9,0	45,2	3,65	50,33
Поточні зобов'язання	89,8	5,35	135,0	9,0	45,2	3,65	50,33
Кредиторська заборгованість	37,1	2,21	67,0	4,46	29,9	2,25	80,59

З табл. 2.3 видно, що основну долю в капіталі займає власний капітал, але в 2004 р. його питома вага зменшилася.

Таблиця 2.4 - Аналіз капіталу підприємства за 2003 та 2005 рр.

Види пасивів (капіталу)	2003 р	2 005 р.	Зміни (+,-)
	Сума, тис. грн.	у% до під-сумку	сума, тис. грн.	у% до під-сумку	суми, тис. грн.	питомої ваги, проц. Пунктів	у% до 2003 р.
Капітал - всього	1677,4	100	1450,5	100	-226,9	0	13,52
Власний капітал	1587,6	94,64	1344,0	92,65	-243,6	-1,99	15,34
Статутний капітал	237,3	14,14	237,3	16,35	0	2,21	0
Зобов'язання	89,8	5,35	106,5	7,34	16,7	1,99	18,59
Поточні зобов'язання	89,8	5,35	106,5	7,34	16,7	1,99	18,59
Кредиторська заборгованість	37,1	2,21	55	3,79	17,9	1,58	0,48

З табл. 2.3, 2.4 видно, що основну долю в капіталі займає власний капітал, але в 2004, 2005 р. його питома вага зменшилася. Це безумовно являється позитивним фактором, оскільки підприємство може за рахунок власних коштів забезпечувати безперервну роботу. Перевага власного капіталу над зобов'язаннями характеризує фінансову стійкість підприємства, незначний ризик для кредиторів по неповерненню боргу.

Крім того, для оцінки майнового стану підприємства з точки зору характеристики стану і руху основних засобів використовуються наступні показники, наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Показники оцінки майнового стану підприємства, %.

Показники	Роки	Відхилення від 2003 р.
	2003	2004	2005	2004 р. (+,-)	2005 р. (+,-)
Коефіцієнт зносу основних засобів	84,16	86,12	87,76	1,96	3,6
Коефіцієнт придатності основних засобів	15,84	13,88	12,24	1,96	-3,6

Знос основних засобів на підприємстві за 2005 р. виріс в порівнянні з 2003 на 3,6%. Загальна придатність основних засобів погіршується.

Суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Фінансову стійкість підприємства характеризує насамперед співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Чим більшу питому вагу в структурі пасивів займає позиковий капітал, тим вищий ризик кредиторів і нижча ймовірність повернення боргів у випадку банкрутства підприємства-боржника. Однак співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями дозволяє дати лише загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Тому на практиці використовується система фінансових коефіцієнтів, які відображають різні аспекти стану активів і пасивів підприємства (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Аналіз фінансової стійкості підприємства

Показники	Роки	Відхилення від 2003 р.	Нормативні значення
	2003	2004	2005	2004 р. (+,-)	2005 р. (+,-)
Показники структури капіталу
Коефіцієнт автономії	0,94	0,90	0,92	-0,04	-0,02	?0,5
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,05	0,09	0,07	0,04	0,02	<0,5
Коефіцієнт фінансування	17,67	10,1	12,61	-7,57	-5,06	?1
Коефіцієнт фінансового ризику	0,05	0,09	0,07	0,02	-0,02	<1
Показники стану оборотних активів
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів	0,89	0,83	0,87	-0,06	0,04	?1
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	0,14	0,18	0,24	0,4	0,06	Збільшення
Показники стану основного капіталу
Коефіцієнт реальної вартості майна	0,53	0,52	0,47	-0,01	-0,05	Збільшення
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні	6,81	5,76	3,34	-1,05	-2,42	Збільшення
Коефіцієнт накопичення амортизації	0,9	0,86	0,87	-0,04	-0,03	Зменшення
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	1,09	1,14	1,37	-0,05	0,23	Збільшення

З табл. 2.6 бачимо, що показники структури капіталу, а саме коефіцієнт автономії і коефіцієнт фінансування не відповідають нормативним значенням. Показники стану оборотних активів, а саме коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів і коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів не відповідають нормативним значенням, тобто у підприємства зменшуються оборотні активи і їх не вистачає для господарської діяльності. Показники стану основного капіталу, а саме коефіцієнт реальної вартості майна, коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні, коефіцієнт накопичення амортизації в 2005 р. в зрівнянні з 2003 і 2004 рр. погіршили своє значення.

Для більш детального аналізу фінансової стійкості використовують метод, наведений в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 - Визначення і аналіз типу фінансової стійкості підприємства

Показники	Роки	Відхилення від 2003 р.
	2003	2004	2005	2004 р. (+,-)	2005 р. (+,-)
1. Власні оборотні кошти	786,3	665,6	732,5	-120,7	-53,8
2. Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-
3. Короткострокові кредити банків	-	-	-	-	-
4. Запаси	93,8	87,1	74,0	-6,7	-19,8
5. Наявність власних оборотних коштів і довгострокових зобов'язань для формування запасів (п. 1 + п. 2)	786,3	665,6	732,5	-127,4	-73,6
6. Наявність власних оборотних коштів, довгострокових зобов'язань і короткострокових кредитів банків для формування запасів	786,3	665,6	732,5	-127,4	-73,6
7. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів для формування запасів	692,5	578,5	658,5	-114,0	-34,0
8. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових зобов'язань для і формування запасів	692,5	578,5	658,5	-120,7	-53,8
9. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів, довгострокових зобов'язань і короткострокових кредитів банків для формування запасів	692,5	578,5	658,5	-114,0	-34,0
10. Тип фінансової стійкості	Кризовий фінансовий стан

При визначені типу фінансової стійкості виявилось, що на підприємстві в 2005 р. порівнюючи з 2003 р. - кризовий фінансовий стан, тобто підприємству для формування запасів не вистачає власних оборотних коштів формування довгострокових зобов'язань і короткострокових кредитів банку.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Іншими словами, ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко погасити свої фінансові зобов'язання. Ліквідність визначається співвідношенням величини ліквідних засобів, які можуть бути використані для погашення боргів, і величини зобов'язань. За своїм змістом ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.

Під ліквідністю балансу розуміють ступінь покриття платіжних зобов'язань підприємства його активами (платіжними засобами), строк перетворення яких в грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Чим менша тривалість періоду, протягом якого даний вид активів трансформується у грошові кошти, тим вищим є рівень його ліквідності. Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння платіжних засобів в активі, які згруповані за рівнем ліквідності, із платіжними зобов'язаннями в пасиві, які згруповані за строками погашення.

За ознакою рівня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, оборотні активи (платіжні засоби) поділяються на 4 групи (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 - Аналіз ліквідності балансу за 2003-2005 р. (тис. грн.)

Активи	Сума на кінець	Пасиви	Сума на кінець
	2003 р.	2004 р.	2005 р.		2003 р.	2004 р.	2005 р.
Найліквідніші - А1	117,6	121,3	182,7	Найбільше термінові зобов'язання - П1	11,5	27,6	9,1
Швидкореалізуємі - А2	643,1	569,5	558,6	Короткострокові - П2	78,3	107,4	97,4
Повільнореалізуємі - А3	115,4	109,4	97,7	Довгострокові - П3	-	-	-
Важкореалізуємі - А4	801,3	699,1	611,5	Постійні - П4	1587,6	1364,7	1344,0
Баланс	1677,4	1499,3	1450,5	Баланс

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримується наступна рівність:

А1>П1; А2> П2; А3> П3; А4 < П4.

У нашому випадку ми маємо наступні рівності:

- у 2003 р.: А1> П1; А2> П2; А3> П3; А4 < П4;

- у 2004 р.: А1> П1; А2> П2; А3> П3; А4 < П4;

- у 2005 р.: А1> П1; А2> П2; А3> П3; А4 < П4.

Ці дані дають наступні висновки: баланс має майже абсолютну ліквідність, це є дуже гарною ознакою для його економічного зростання.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності). Економічний зміст, нормативні значення та порядок розрахунку показників оцінки платоспроможності підприємства наведено в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 - Аналіз платоспроможності підприємства

Показники	Роки	Відхилення від 2003 р.
	2003	2004	2005	2004 р. (+,-)	2005 р. (+,-)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	1,31	0,9	1,71	-0,41	0,4
Проміжний коефіцієнт покриття	8,4	5,12	6,96	-3,28	-1,44
Загальний коефіцієнт покриття	9,7	5,9	7,87	-3,8	-1,83
Коефіцієнт загальної платоспроможності	18,7	11,1	13,6	-7,6	-5,1

Платоспроможність означає здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів, які можуть бути негайно перетворені у платіжні засоби. Вважається, що у підприємства на рахунках повинен бути залишок грошових коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строку сплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у цей же період.

Аналіз стану ЗАТ «Харківська автобаза виявив, що баланс підприємства не можна вважати «важким», оскільки доля основних засобів не перевищує 50%. Крім основним засобів на підприємстві більше немає необоротних активів. Необоротні активи займають у 2003-2005 р. відповідно 45,36%, 46,62%, 42,15%.

При визначені типу фінансової стійкості виявилось, що на підприємстві в 2005 р. порівняно з 2003 р. - кризовий фінансовий стан, тобто підприємству для формування запасів не вистачає власних оборотних коштів формування довгострокових зобов'язань і короткострокових кредитів банку.

Такі показники вимагають проведення додаткового аналізу за різними методиками для оцінки ризику ймовірності банкрутства.

3. Організація і методика аудиту банкрутства підприємств

3.1 Використання аналітичних процедур в аудиті фінансової звітності на ЗАТ «Харківська автобаза №2»

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку. Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України «Про аудиторську діяльність» і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.
Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).

Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту, тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такі основні питання: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) №3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит.

Основні принципи аудиту:

- Цілісність, об'єктивність і незалежність.

- Конфіденційність.

- Майстерність і компетентність.

- Документування.

- Планування.

- Одержання аудиторських свідчень.

- Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

- Суттєвість.

- Аудиторський висновок і складання звіту.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.

Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде ґрунтуватись висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації.

Перевірка повинна здійснюватись особами, які мають спеціальну підготовку, кваліфікацію і ліцензію на проведення аудиторської діяльності. Однією із основних вимог є незалежність, яка виражається в тому, що аудиторам надається право самостійно складати програму перевірки, використовувати відповідну методику, одержувати необхідну інформацію для аудиторських висновків, мати доступ до всіх документів підприємства-клієнта. Аудитори повинні бути незалежними від законодавчої і виконавчої влади і діяти лише в межах законодавства. Аудитор зобов'язаний діяти з належною увагою і обережністю відповідно до прийнятих стандартів, добре знати фінансові системи, законодавчі акти, бухгалтерську справу, звітність тощо. Аудитор може використовувати результати роботи інших та внутрішніх аудиторів, експертів, але вся відповідальність за зроблені висновки за результатами аудиторської перевірки лежить на аудиторі, з яким укладено договір на проведення аудиту.

Розпочинаючи перевірку на підприємстві, я отримав від керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Я розпочав свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу - підтвердити або спростувати дані.

Аудит - це дослідження, а будь - яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети, необхідно щоб створити деяку структуру, яка допомагає аудитору зібрати необхідну кількість свідчень при виконанні аудиту. В загальному значенні мета аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки.

Основною метою застосування аналітичних процедур на ЗАТ «Харківська автобаза №2» є виявлення наявності чи відсутності незвичних чи неправильно відображених фактів і результатів господарської діяльності, які визначають сфери потенційного ризику і вимагають особливої уваги аудитора.

Метою аналітичних процедур також є:

- вивчення діяльності економічного суб'єкта та сфер потенційного
ризику;

- оцінка аудиторського ризику;

- оцінка рівня суттєвості;

- виявлення фактів викривлення фінансової звітності;

- скорочення деталізованого тестування під час перевірки;

- оцінка фінансового стану економічного суб'єкта і перспектив безперервності його діяльності.

Цілі і завдання проведення аналітичних процедур випливають із етапу, на якому вони виконуються. Міжнародними та національними стандартами аудиту передбачене застосування аналітичних процедур на всіх етапах проведення аудиту. Найбільшого поширення аналітичні процедури набули на етапі планування і на етапі завершення аудиту.

Велике значення елементи аналітичного дослідження мають на ранній стадії аудиторської перевірки, а саме не стадії планування аудиту. На етапі планування аудиторські процедури здійснюються з метою визначення суті, змісту і часових меж основної програми аудиту. На цьому етапі ставляться такі завдання застосування аналітичних процедур: знайомство з бізнесом клієнта та розуміння діяльності економічного суб'єкта; визначення особливостей діяльності клієнта; визначення стратегій перевірки; виявлення сфер потенційного ризику; визначення проблем у формуванні фінансової інформації; оцінка аудиторського ризику; визначення рівня суттєвості. У процесі формування загального плану і програми аудиту застосування аналітичних процедур сприяє скороченню кількості і обсягу інших аудиторських процедур. На цьому етапі плануються часові межі, глибина перевірки фактичного матеріалу, намічаються процедури, які доцільно застосувати для ефективного виконання завдань аудиту.

На етапі проведення аудиту аналітичні процедури відіграють роль перевірки фактичної наявності у звітності суттєвих перекручень фінансової інформації.

На етапі завершення ставляться такі завдання використання аналітичних процедур: оцінка фінансового стану і перспектив безперервності діяльності підприємства; оцінка суттєвості виявлених порушень.

Як перед укладанням договору, так і на етапі попереднього планування ми ознайомилися з балансом ЗАТ «Харківська автобаза №2». Метою застосування аналітичних процедур є визначення нетипових ситуацій в діяльності автобази. Аналітичні оцінки фінансових звітів у стислому і концентрованому вигляді потрібні аудитору як орієнтир, як сигнальні покажчики. Аналітичні процедури під час попереднього ознайомлення з бізнесом клієнта полягають у порівнянні:

- поточних даних з даними попередніх періодів;

- поточних даних з даними плану і прогнозу;

- поточних даних з нормативними (оптимальними) величинами;

- поточних даних підприємства з середньо галузевими показниками;

- фінансових коефіцієнтів з не фінансовими показниками.

Суттєві несподівані відмінності між даними звітності ЗАТ «Харківська автобаза №2» за період з 2003 по 2005 рр. трактуються як незвичні відхилення. Однією з можливих причин їх появи можуть бути як навмисні, так ненавмисні помилки в обліку і звітності. Якщо сума незвичних відхилень не велика.

Предметом аудиту є річна фінансова бухгалтерська звітність ЗАТ «Харківська автобаза №2».

Об'єктами аудиту є:

- окремі форми звітності;

- поточна бухгалтерська інформація;

- первинні документи;

- інформація про наявність активів і пасивів;

- установчі документи;

- не бухгалтерська звітність та ін.

Інформаційна база аналізу базується на використанні різних джерел, у тому числі й не фінансованих даних.

У подальшому, під час безпосереднього проведення аудиторських процедур оцінюємо необхідність скорочення чи, навпаки, збільшення детальних аудиторських процедур.

Аналітичні процедури проводилися за такою методикою:

- визначення цілей і завдань аудиту;

- визначення інформаційної бази;

- визначення методів аналізу;

- проведення аналітичних процедур;

- оцінка результатів.

При проведенні аналітичних процедур на ЗАТ «Харківська автобаза №2» використовується така інформація, як:

- засновницькі документи, рішення зборів акціонерів, результати проведення додаткових емісій;

- зіставна інформація фінансових звітів звітного і минулих періодів;

- фінансові співвідношення між даними (показниками) звітного періоду;

- фінансові кошториси і прогнози підприємства на звітний період;

- галузеві статистичні дані

- не фінансова інформація (наприклад, кількісні виробничі показники);

- дані бухгалтерського обліку;

- дані інвентаризації;

- аудиторські висновки і звіти за минулі періоди, акти перевірок контролюючих органів.

Об'єкт аудиторської діяльності - це взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно.

У процесі застосування аналітичних процедур:

- з'ясовувалася організаційно-правова форма економічного суб'єкта; оцінювалися засновницькі документи, рішення зборів акціонерів; ради директорів; результати емісій;

- здійснювалося вивчення зовнішньої фінансової звітності. Проводилося вивчення абсолютних показників, представлених у зовнішній фінансовій звітності з метою визначення основних джерел активів підприємства і напрямів їх використання, джерел і напрямів розподілу прибутку. Оцінювалися масштаби діяльності підприємства, визначалася структура майна, джерела його утворення, дохідність підприємства та основні джерела доходу. Особлива увага приділялася на наявність у звітності незвичних показників і сум та інформація, що публікується у виносках та примітках;

- у складі звітності вивчалась облікова політика. Виходячи з неї, були визначені індивідуальні особливості порядку формування звітної інформації, їх вплив на звітні показники. Облікова політика відповідає чинному законодавству;

- порівнювалися звітні дані зданими попередніх періодів для вивчення темпів і динаміки показників;

- проводилося порівняння статей бухгалтерського балансу та аналіз змін статей порівняно зі змінами інших статей в динаміці. Були визначені сфери потенційних ризиків, тобто рахунки, яким слід приділити найбільшу увагу у зв'язку з наявністю незвичних відхилень;

- укрупнено виявлялися і аналізувалися фінансові співвідношення між показниками звітного періоду і проводився їх аналіз порівняно з даними попередніх періодів;

- порівнювалися планові і фактичні дані, оцінювалася методика планування. На основі порівняння звітних показників з плановими оцінювалася ефективність планування, робився аналіз виконаного плану;

- показники звітності та пов'язані з ними коефіцієнти зіставлялися з нормативними величинами (наприклад, за чистими активами, поточною ліквідністю, забезпеченістю власними оборотними активами);

- показники підприємства порівнювалися із середньогалузевими. На основі порівняння звітних показників із середньогалузевими визначено стан та позиції ЗАТ «Харківська автобаза №2» на ринку, що має важливе значення при проведенні експрес-аналізу фінансового стану;

- проводилося порівняння з не фінансовими даними, порівнювалися зміни доходу від реалізації та залишків продукції в балансі та звіті про фінансові результати з випуском продукції в натуральному виразі в первинних документах;

- фактичні дані на ЗАТ «Харківська автобаза №2» порівнювалися з розрахунками. На основі взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками і факторами аудитором перевірялися показники звітності;

- були виявлені тенденції змін окремих показників і поширення їх на майбутні періоди. Використовуються при аналізі фінансового стану і оцінці ймовірності банкрутства, а також при вивченні можливостей підприємства залишатись діючим.

Було встановлено що на ЗАТ «Харківська автобаза №2» проводиться внутрішній аудит.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України «Про аудиторську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо [22].

Основним призначенням застосування аналітичних процедур в аудиті є збір свідчень. Нами були використані різні аналітичні прийоми для прийняття рішень про достовірність показників, відображених у фінансовій звітності.

У зв'язку з тим, що час проведення аудиторської перевірки обмежений, а вартість робіт наперед обумовлена в договорі із замовником, аудитор прагне вибрати найбільш ефективні аудиторські процедури. Серед них виділяють фактичний контроль, підтвердження, документацію, спостереження, опитування клієнта, перевірку арифметичної точності, аналітичні процедури.

Слід зазначити, що на кожному етапі аудиторської перевірки аудитор має право самостійно використовувати будь-яку процедуру з огляду на свою кваліфікацію і бачення об'єкта дослідження. Використовувалося відразу кілька аудиторських процедур для підтвердження певних даних. Аналітичні процедури виділяються серед них тим, що при їх використанні найбільше виражений принцип перевірки від загального до часткового. Крім того, результатом аналітичних процедур є, як правило, непряма оцінка того, які об'єкти обліку чи показники звітності містять ризик наявності помилки чи показані з відносним рівнем достовірності. Інші аудиторські процедури більшою мірою орієнтовані на одержання прямих свідчень того, про що попередньо були одержані непрямі свідчення за допомогою аналітичних процедур.

При вирішенні деяких конкретних завдань аудиту, чи в тих випадках, коли сальдо за рахунками невеликі, достатню кількість свідчень можна одержати за допомогою одних тільки аналітичних процедур. Але в більшості випадків для того, щоб задовольнити вимогу щодо збору достатньої кількості свідчень (доказів) необхідно, крім результатів аналітичних процедур, дістати додаткову інформацію шляхом здійснення інших аудиторських процедур для одержання прямих свідчень на підтвердження зроблених висновків [23].

Ми ознайомилися з останніми фінансовими документами та іншою інформацією з метою виявлення змін у бізнесі ЗАТ «Харківська автобаза №2». Незвичні і неочікувані залишки на рахунках та нетиповий зв'язок між даними можуть бути попередженням про наявність помилок чи виникнення певних ризиків. Порівняння поточної інформації з інформацією за попередній рік і планами на поточний період дає змогу виявити сприятливі і несприятливі тенденції, значні відхилення від очікуваних результатів, особливостей поточної фінансової та інвестиційної діяльності та інших змін. А порівняння результатів фінансової діяльності клієнта та інших підприємств галузі в цілому корисне, щоб визначити, чи узгоджується діяльність «Харківської автобази №2» з діяльністю аналогічних підприємств.

Знайомство з бізнесом «Харківської автобази №2» обов'язковий етап у роботі аудитора при укладанні договору на проведення аудиту. Аудитор повинен одержати достатньо інформації про бізнес клієнта і галузь, щоб визначити події, операції, дії, що можуть вплинути на фінансову інформацію. Такі відомості мають включають детальну інформацію про підприємство: обсяг його діяльності, досвід управління, фінансові результати минулих років, імовірність зовнішнього впливу на досягнення мети та виконання завдань.

Джерелами інформації є перш за все фінансова звітність. Фінансові оцінки бухгалтерської звітності в стислому і концентрованому вигляді необхідні аудитору як орієнтири. Вони відіграють роль підказування у виборі правильного рішення в процесі аудіювання. Необхідна інформація була одержана з таких джерел: протоколів засідань ради директорів, кореспонденції та інших аудиторських файлів минулого року, постійного файлу (незмінна інформація), розмов з персоналом клієнта про всі зміни в структурі управління, в облікових системах, про очікувані результати у фінансових позиціях, поточний розвиток, про діяльність підприємства, виходячи з прогнозів стану економіки в цілому і галузі зокрема.

Обізнаність аудитора внаслідок застосування аналітичних процедур на цьому етапі додає йому впевненості в своїх діях, допомагає правильно спланувати перевірку.

Планування - це не просто механічне складання переліку аудиторських процедур, які повторюються в процесі проведення будь-якої перевірки Кожен клієнт індивідуальний і це необхідно брати до уваги при плануванні Аудитору завжди необхідно пам'ятати про існування різних видів ризику викликаних незіставністю окремих елементів, цифр фінансової звітності загального ризику за операціями в цілому. Ризик аудиту полягає в наявності суттєвих невідповідностей, помилок і порушень чинного законодавства та можливості їх невиявлення в процесі аудиторської перевірки. Планування - це процес, який дає змогу раціонально провести аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення суттєвих моментів.

Існує реальний зв'язок між необхідністю аналітичних процедур, їх результатами, використанням цих результатів при плануванні перевірки і тими помилками, які згодом вдалося виявити, попередньо визначивши їх за непрямими свідченнями.

Як відомо, для успішнішої організації перевірки кожен аудитор самостійно складає план, виходячи з поставлених завдань. Але, як показує практика, частіше за все план являє собою перелік статей балансу і показників звіту про фінансові результати з вказівкою виконавцям перевірки підтвердити, спростувати чи висловити неможливість підтвердження даних фінансової звітності. Аудитор може скласти такий план, не маючи ніяких відомостей про клієнта. У такому плані можуть бути зазначені статті і виконавці перевірки кожної з них.

Маючи мінімальні відомості про клієнта (сфера діяльності, галузь діяльності, обсяг реалізації та ін.), аудитор може планувати витрати праці на перевірку кожної статті. Завдання аудитора в ході здійснення аудиторських процедур планування перевірки полягають, по-перше, в розкритті кожного загального об'єкта планування частковими об'єктами, по-друге, в якомога точному визначенні часу і сил на перевірку загального об'єкта через оцінку складності перевірки кожного часткового об'єкта.

Слід визнати, що визначення зон можливих помилок при плануванні аудиту має ймовірний характер, але не можна забувати, що первинна фінансова звітність представляється її складачем як така, що достовірно відображає дійсність. На етапі планування у аудитора, зрозуміло, не можуть вимикати твердження щодо достовірності її статей. Мета планування полягає у визначенні процедур обґрунтування передумов таких тверджень.

Для виконання цих завдань використовуються такі аналітичні процедури: вивчення фінансової звітності, порівняння абсолютних і відносних показників звітності підприємства та коефіцієнтів, розрахованих на їх основі.

Першочерговим завданням виконання аналітичних процедур на стадії планування є виявлення сегментів фінансової звітності та розрахунків, де відображені дані можуть відрізнятись від фактичних у результаті наявності помилок чи порушень їх виявлення вході попереднього аналітичного огляду ще не означає, що показники фінансової звітності дійсно виявляться помилковими.

Наступним завданням при плануванні аудиторської перевірки є визначення проблем у формуванні фінансової звітності та виявлення зон аудиторського ризику шляхом порівняння абсолютних і відносних показників фінансової звітності. Застосування аналітичних процедур на цьому етапі сприяє розумінню аудитором особливостей підприємства-кліента, виявленню зони потенціального ризику, визначенню характеру, часових рамок і глибини інших процедур аудиту, які будуть використані для одержання фактичного матеріалу, то свідчить на користь певних висновків. Для цього необхідно визначити питому вагу окремих статей балансу, проаналізувати співвідношення різних статей балансу, що склались на підприємстві за минулі роки. Важливо використовувати для аналізу також середні галузеві співвідношення.

При складанні програми перевірки аудитор має вирішити: застосовувати під час перевірки аналітичні процедури чи перевірку бухгалтерських документів, чи використовувати те й інше разом. Приймається таке рішення на основі досвіду попередніх перевірок та судження аудитора про очікувану ефективність процедуру виконанні поставлених завдань, щодо конкретного бухгалтерського рахунку.

Одержувачами висновку (звіту) аудитора є власники (акціонери) підприємства, тобто висновок адресується саме їм. Але висновком аудитора користуються не тільки власники, акціонери, а й банки, кредитори податкові органи, працівники і профспілки, інвестори, покупці, постачальники, фінансові посередники (брокери, біржові аналітики). Для них аудиторський висновок часто - єдиний доступний незалежний погляд на стан справ підприємства, що базується на детальному дослідженні його реєстрів і документів. Тому виникає проблема відповідальності аудитора перед третіми особами.

Сучасна теорія аудиту визнає доцільність і необхідність задоволений потреб в інформації широкого кола користувачів. Відповідно до міжнародної практики користувачами інформації про діяльність підприємства є ті, хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку інформацію, і ті, хто використовують її, як принципове джерело про економічну діяльність підприємства, їх, як правило, об'єднують у три основи: групи:

особи, які безпосередньо займаються бізнесом на цьому підприємстві,

особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму фінансову зацікавленість у бізнесі;

особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі.

Першу групу користувачів складають посадові особи управління (менеджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх і виживання того чи іншого підприємства в умовах жорсткої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівництво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важливих завданнях: рентабельності і ліквідності.

За даними звітності менеджери повинні постійно розв'язувати проблеми, що робити, яким чином і чи будуть результати відповідати початковим планам; визначати правильність прийнятих інвестиційних рішень і ефективність структури капіталу; вибирати основні напрями політики дивідендів; складати прогнозні форми звітності й здійснювати попередні роз рахунки фінансових показників майбутніх періодів; оцінювати можливості злиття з іншим підприємством чи його придбання структурною одиницею. Успіх діяльності будь-якого менеджера, як правило, залежить від того наскільки правильно і своєчасно він прийняв те чи інше рішення. Багато; цих рішень значною мірою базуються на бухгалтерсько-обліковій інформації та її аналізі. З цієї причини менеджери є найважливішою категорією користувачів бухгалтерської і аналітичної інформації.

Друга категорія користувачів становить досить значне коло осіб, які не працюють на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес до результатів його діяльності. До цієї групи користувачів належать:

- існуючі й потенційні власники ресурсів підприємства, яким необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власних коштів і оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства. Так, акціонери вивчають інформацію про прибутковість, від якої залежить розмір дивідендів на акції. Акціонери, які володіють незначним пакетом акцій, зацікавлені перш за все в прибутковості підприємства і подальших перспективах його зростання. Завданням аналізу для них є забезпечення прогнозу фінансового стану підприємства, визначення ризику володіння капіталом (акціями). Перш ніж купити цінні папери акціонерного товариства, інвестор, який виступає в ролі вкладника, повинен знайти відповіді на такі питання: чи достатній дохід підприємства для виконання контрактних зобов'язань перед утримувачами акцій і облігацій; чи забезпечує прибуток підприємства оплату всіх видів цінних паперів, які реалізуються акціонерним товариством; скільки років підприємство безперервно виплачує дивіденди, яку тенденцію це має на підприємстві; чи достатній потік коштів, щоб сплатити борги; чи знаходиться заборгованість підприємства в розумних пропорціях до його активів; чи висока ринкова вартість акцій і який середньомісячний обсяг торгівлі; який рейтинг акцій у брокерів і який рейтинг облігацій у незалежних рейтингових агентів? Всі ці питання змушують інвесторів прямо чи опосередковано (через незалежні рейтингові чи аудиторські фірми) ставати суб'єктами фінансового аналізу з метою захисту своїх інтересів і зменшення ризику при придбанні акцій і облігацій;

- існуючі й потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання чи продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Банківські заклади реально цікавлять дві основні групи характеристик: здатність до здійснення кредитних угод, правильність режиму ведення розрахунково-касових операцій, гарантії своєчасного і повного повернення одержаної позики на умовах кредитного договору та наявність грошових коштів для сплати відсотків за одержаними позиками. Перша група характеристик, що включає правомірність підприємства-позичальника, організаційну стійкість і якість управління підприємством, оцінку обліку і звітності, значною мірою є об'єктом аналізу незалежних аудиторських фірм. Друга ж група характеристик представляє власне оцінки «фінансового здоров'я» підприємства: рівень фінансової стійкості, імовірність банкрутства, наявність забезпечення за позиками, здатність позичальника одержувати стійкий дохід у майбутньому, адекватний (за розмірами і строками) терміновим платежам;