2.1.1 Операцiї на мiжбанкiвському валютному ринку

Операцiї на мiжбанкiвському валютному ринку України дозволяється здiйснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

- Нацiональний банк України;

- уповноваженi банки (комерцiйнi банки, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку України на право здiйснення операцiй з валютними цiнностями);

- уповноваженi кредитно-фiнансовi установи (якi отримали лiцензiю Нацiонального банку України на здiйснення операцiй з валютними цiнностями);

- валютнi бiржi.

Суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку України купують iноземну валюту для власних потреб та за дорученням клiєнтiв (резидентiв та нерезидентiв) з метою перерахування iноземної валюти за межi України.

Пiдставою для купiвлi iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операцiями вважаються такi документи:

- договiр з нерезидентом, оформлений вiдповiдно до вимог чинного законодавства України, або iнший документ, який згiдно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларацiя

- акт здавання-приймання, акт виконаних робiт (наданих послуг) або iнший документ, який свiдчить про надання послуг, виконання робiт;

- документи, передбаченi при документарнiй формi розрахункiв (акредитив, iнкасо);

- довiдка державної податкової адмiнiстрацiї (iнспекцiї), в якiй резидент зареєстрований як платник податкiв.

Валютний ринок нинi живе одними торгами -- робити курсові прогнози стає дедалі важче: якщо ще місяць тому на кінець року обіцяли 5,5 грн/$1, то зараз прогнозують 5,4 грн/$1.

Зараз прогнози змінюються в режимі реального часу. Як у тій приказці: за що боролися, на те й напоролися. Доволі довго банкіри скаржилися, мовляв, український валютний ринок дуже зарегульований -- як Національний банк скаже, так і буде. Коли ж тиждень тому фінансистам пригрозили тим, що віддадуть ринок в їхні руки, вони не на жарт перелякалися.

Все почалося з того, що голова Національного банку Володимир Стельмах раптом заявив, що НБУ може припинити купівлю доларів на міжбанківському ринку. Якщо зважати на те, що Нацбанк залишається головним покупцем ВКВ, то в разі його ігнорування міжбанку відразу можна передбачити девальвацію долара. А цей «американський товариш» і так потерпає останнім часом -- минулого тижня його опустили до 5,29 грн/$1. Серце експортера ледь-ледь витримує...

Мал 2. Коливання курсу гривні до долара США у 2003році

За кілька днів у головному банку заспокоїли: «НБУ в жодному разі не може піти з валютного ринку та здійснювати якусь іншу політику», -- заявив директор департаменту валютного регулювання Нацбанку Сергій Яременко. Він запевнив, що політика Національного банку спрямовуватиметься на стабільність валютного курсу. Аби підтримувати цю саму стабільність, довелося встановити черговий рекорд -- довести валові міжнародні резерви НБУ до рівня $3 млрд. Доходило до того, що щодня купували від $5 млн до $40 млн. Ревальвація виявилася неминучою.

Природу завеликої пропозиції ВКВ на міжбанківському ринку банкіри пояснюють двома факторами. Перший -- продаж валютної виручки від реалізації цьогорічного врожаю. Можливі прибутки тільки від продажу зерна оцінювалися в $4 млрд. Щоправда, реалізація цієї валюти щойно розпочалася. Другий -- перекачуванням банківських коштів. Вітчизняні підприємці нарешті прислухалися до порад кредитуватися не в національній валюті, а в доларах. Зважаючи на здорожчання гривневих ресурсів, це стає дедалі вигідніше, адже гривневі ставки збільшуються. Тож класичною стала схема -- отримання валютного кредиту та продаж його на міжбанківському ринку. У цілому неабияке пропонування «зелених» може тривати ще протягом кількох тижнів. Цього часу має вистачити й на підвищення попиту, який катастрофічно падає протягом останніх місяців.

За словами банкірів, зменшення попиту на іноземні гроші пояснюється все тими ж цінами на гривню. Почасти імпортерам просто невигідно віддавати нацвалюту: аби розрахуватися зі своїми партнерами ВКВ, вони звертаються чи то до материнських структур (якщо це дочірня компанія), чи то до своїх представництв за межами України з проханням здійснити проплату за тим чи іншим контрактом. Таким чином, український міжбанківський ринок залишається без таких необхідних заявок на придбання. А підприємці заощаджують на різниці в курсах.

Наприкінець року експортери мають задовольнитися девальвацією гривні.

Мало хто зараз може точно сказати, скільки триватиме дисбаланс між продажем і купівлею на вітчизняному валютному ринку. Адже вже кілька разів доводилося розчаровуватися: останній -- коли девальвацію гривні обіцяли на початку осені. Але ж тоді приплив ВКВ забезпечив агропромисловий комплекс. Сьогодні залишається гадати, на скільки вистачить «селянської» валюти. Очікування різні -- від одного до двох місяців.

На зменшення продажу «зелених» АПК мають вплинути наслідки американських торгових санкцій (година «Ч» -- 15 листопада, якщо парламент не прийме антипіратського закону). Скажімо, металургійна галузь, основний експортер вітчизняної продукції в США, більше не зможе в колишніх обсягах забезпечувати ринок вільноконвертованою валютою -- пропонування буде менше.

Відповідно прогнозується збільшення попиту на долари. Крім того, підприємствам доведеться повертати валютні кредити, які вони нинi так активно беруть, -- зазвичай це тримісячні позики. Доходить до того, що в портфелях деяких банківських установ валютних позик більше, ніж гривневих. Щоправда, на всю банківську систему ця тенденція ще не поширилася. Так, за даними Національного банку, кредитні портфелі комерційних банків позаминулого тижня збільшилися на 0,12 млрд грн (або на 0,5%), і становили на 26 жовтня 25,74 млрд грн, у тому числі 14,13 млрд грн у національній валюті.

Зважаючи на всі ці фактори, тиск на курс гривні має бути доволі потужний. Відтак дилери прогнозують девальвацію до рівня 5,4-5,5 грн/$1. Врятувати українську валюту від падіння можуть хіба що іноземні інвестори. У разі домовленості з Міжнародним валютним фондом і Всесвітнім банком в Україну до кінця цього року може надійти ще близько $300 млн.

Суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку України здiйснюють на цьому ринку операцiї з купiвлi-продажу iноземних валют за вiльним договiрним курсом купiвлi та продажу за кожною операцiєю без обмеження розмiру маржi мiж курсами купiвлi та продажу i комiсiйної винагороди.

2.1.2 Операції на фондовому ринку

Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Під ринком цінних паперів у широкому розумінні розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єктами з приводу випущених цінних паперів.

Табл. 1. Структура національного фондового ринка у 2001-2003 рр., %

Мал. 3. Структура ринка цінних паперів в 2003році

Як показано на малюнку 3, ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних внутрішньої і зовнішньої позик і муніципальних облігацій, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, векселів, майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, інвестиційних сертифікатів.

Розширюється позабіржовий ринок цінних паперів. Нині в Україні працює більше тисячі фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами.

Зростає кількість емітентів цінних паперів та обсяги їхніх емісій. Якщо в 1997-1999 роках цінні папери в основному випускали фінансово - кредитні установи, то 2001 - 2003 роках збільшилася питома вага емітентів - промислових підприємств, що є результатом поглиблення приватизаційних процесів.

Але, незважаючи на це, сьогодні фондового ринку в загально - визнаному в світі розумiннi в Україні поки що не існує. Це зумовлено багатьма причинами. Зокрема, не вироблено логічно завершеної законодавчої бази і депозитарної системи, окремі елементи вітчизняного фондового ринку не відповідають стандартам Міжнародної організації зі стандартизації (IS0). Не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки цiнних паперів.

Недоліками ринку цінних паперів України є:

на ринку обертаються, як правило не самі цінні папери, а їх замінники - сертифікати, які видаються акціонерам на загальну суму куплених акцій;

відсутність інформації щодо рентабельності і надійності щойно створених акціонерних товариств;

недостатня кількість цінних паперів промислових підприємств.

Подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Найголовнішими серед них є такі:

кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

відставання існуючої законодавчої та нормативно - правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами та іншими фінансовими посередниками);

недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, незначна кількість операцій із похідними від цінних паперів;

відсутність гарантій по операціях із цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;

відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, в тому числі й у цінних паперах.

До проблем формування фондового ринку фахівцi відносять також невизначеність правового забезпечення механiзмiв котирування цiнних паперiв, тобто відсутність нормальної системи ціноутворення.

На відміну від розвинутих фондових ринків, угоди з купівлі-продажу в Україні часто укладаються не між торговцями цінними паперами на організованому вторинному ринку (оскільки не створено єдиного центру укладення таких угод), а безпосередньо між емітентом та інвестором або кількома інвесторами. Отож говорити про прозорiсть цього ринку не доводиться. Розвиткові біржової торгівлі цінними паперами перешкоджає курс на реалізацiю акцій великих і середнiх підприємств на комерційних і некомерційних конкурсах під певні зобов'язання. Досить часто мають місце випадки, коли на торгах Української фондової біржі з виставлених на продаж пакетів акцiй кількох емітентів купуються не всi або не купується жоден. Така ситуація виникає через неодноразову пропозицiю Фондом державного майна України неліквідних акцій. Часом не знаходять збуту на УФБ i Київській міжнародній фондовій біржі й векселі, що виставляються на продаж.

Поряд з вищенаведеними факторами на формування вітчизняного ринку цінних паперiв впливають також: рівень інфляції; розмір емісії і погашення цінних паперів; величина платоспроможного попиту інвесторів; значення облікової ставки НБУ; величина прибутковостi окремих інструментів фондового ринку; ступень інтересу нерезидентів до українських цінних паперів; рівень державного контролю за діяльнiстю на нацiональному фондовому ринку вiтчизняних та іноземних інвесторiв; швидкість і легкість переходу прав власності на цінні папери; якість системи розрахунків за угодами із цінними паперами; рівень підготовки професійних учасників фондового ринку; наявність необхідної інфраструктури; надiйність захисту прав інвесторів тощо.

В той же час позитивним моментом, на думку фахівців Нацiонального банку України, є подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів (вперше випущених в квітні 1999 року), який дає можливість запровадити нові надійні та ліквіднi фiнансовi інструменти регулювання грошово - кредитного ринку. Слід звернути увагу на такі моменти.

По-перше, завдяки використанню державних цінних паперiв залучаються до фiнансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти, значно знижується інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку.

По-друге, за обсягами цінних паперів, що розміщуються і перебувають в обігу, державні облігації на фондовому ринку України посідають домінуюче становище і є найбільш привабливим інструментом для вкладання коштів юридичними і фiзичними особами, у тому числі нерезидентами. По-третє, набув значного розвитку вторинний ринок державних цінних паперів. При цьому якісно новим і прогресивним етапом у розвитку такого ринку є впровадження в липнi 2003 року спеціалiзованого електронного депозитарiю, з допомогою якого можна здійснювати операції, пов'язані з переведенням облігацій від одного власника до іншого, у режимі реального часу і вести реєстр власників державних цінних паперів.

По-четверте, становлення фондового ринку державних цінних паперів в Україні стало можливим завдяки проведенню НБУ певної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно - методичних документів та введенням у дію комп'ютеризованих інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обліку, обігу та погашення державних облігацій, а також сплати відсотків.

До конкурентоздатних сегментів ринку цінних паперів можна віднести ринок казначейських векселів та муніципальні позики.

Необхідність розвитку ринку казначейських векселів визначається їх особливою роллю на грошовому та фінансовому ринках. Випуск казначейських векселів слугує засобом мобілізації короткострокових ресурсів для покриття внутрішніх річних розривів у доходах та видатках держбюджету для обслуговування держборгу. І разом з тим казначейські векселі є найбільш гнучким інструментом кредитної політики центрального банку. Банк України, володіючи портфелем казначейських векселів, може активно впливати економічними методами на ринок міжбанківських кредитів.

В умовах дефіцитності міських бюджетів, поруч з приватизацією муніципальної власності, для залучення додаткових ресурсів на конкретні цілі розвитку міського господарства можуть широко використовуватись муніципальні позики, вони є необхідною складовою частиною приватизаційних заходів. Так, передача у власність населення житлового фонду, приватизація інших об'єктів муніципальної власності вимагають, з метою підтримання та розвитку міського господарства як єдиного комплексу, створення гнучких комерційних структур по ремонту житла та комунікацій, забудові нових районів, благоустрою міської території тощо. Мобільним джерелом фінансування названих проектів є випуск облігацій муніципальних позик. Для підвищення привабливості таких позик для населення міста та інституційних інвесторів, окрім гарантованого доходу, доцільно вводити додаткові пільги держателям досить великих пакетів, наприклад, право на пільгове придбання квоти житла, яка спеціально виділяється при житловій позиці, право на придбання інших матеріальних ресурсів із міського фонду тощо. Муніципальні позики не тільки забезпечують швидку мобілізацію ресурсів, але й гарантують відповідальність місцевої адміністрації за цільове використання коштів.

Окрім боргових зобов'язань уряду та місцевих органів влади, існують також боргові зобов'язання підприємств. У розвинених країнах борговi зобов'язання підприємств, переважно у формі облігаційних позик, здобули широкий розвиток у зв'язку з можливостями акумуляції великих обсягів капіталів та розосередженням кредитних ризиків. По суті ці позики замінили довгостроковий банківський кредит. На фінансовому ринку України облігаційні позики перебувають на стадії первинного розміщення облігацій деяких науково-виробничих фірм та асоціацій.

Основним фактором, що визначає і низьку кон'юнктуру на ринку облігацій, є високі темпи зростання інфляції, які зменшують схильність до довгострокового інвестування. По суті, на ринку корпоративних облігацій діють ті ж тенденції що й на ринку державних цінних паперів.

Сучасний ринок акцій, окрім особливостей структури пропозиції, має ряд додаткових специфічних рис. Передусім, це низька ліквідність даного ринку. Так, по відношенню до загального числа пропозицій кількість укладених угод коливається від 0% до 30-35%. По відношенню до обсягу пропозиції (сукупної ціни продавця) спостерігається ще більш низька ліквідність, сума укладених угод становить 0-15% від обсягу пропозиції.

Низька ліквідність ринку акцій, окрім малих оборотів, характеризується також значною різницею цін пропозицiї на різних біржах, великими розривами цін продавців та покупців, різкими кон'юнктурними коливаннями курсів акцій бірж. Усе це надає ринку акцій вельми нестійкий характер.

У цілому низька ліквідність організованого ринку акцій визначається відсутністю вторинного ринку як такого, роль якого й повинні відігравати фондові біржі.

2.1.3 Аналіз страхового ринку як складової фінансового ринку

Страхування - одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом СОП і частини НБ. Для страхування в той же час характерні економічні відносини тільки по перерозподілі доходів і нагромаджень, зв'язаних з відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв'язане з рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити. Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки:

Виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток.

Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарною розкладкою суми збитку одного чи декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, втягнутих у страхування. Це замкнута розкладка заснована на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число потерпілих повинне бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутої розкладки збитку створюється грошовий страховий фонд, формований за рахунок внесків всіх учасників . Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розкладці. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов'язкове страхування утягує найбільше число учасників, отже менше страховий тариф і ризик.

Характерною рисою страхування є відносна безповоротність мобілізуємих засобів.

Страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок внесків страхових фондів, призначених для відшкодування матеріального й іншого збитку підприємствам, організаціям і фізичним особам.

У світовій практиці існує 2 системи страхування:

1. Система першого ризику - при настанні страхового випадку виплачується в межах страхової суми, на яку полягає договір, але не більше суми збитку.

Страхова сума -1,5 млн. дол.

Збиток - 2,5 млн. дол.

Страхове відшкодування - 1,5 млн. дол.

2. Система пропорційного ризику - виплачують тільки ту частину збитку, який визначається страхове забезпечення.

Ст-ть об'єкта - 3 млн. дол.

Страхове забезпечення - 50%

Страхове відшкодування - 50% збитку

Франшиза - це мінімальний збиток, відшкодовуваний не страховими компаніями.

Страховий тариф - ціна страхової послуги, наданої страховиком. Встановлюється або в % до страхової суми, іноді в абсолютній величині (у фонді обов'язкового медичного страхування), у % до фонду оплати праці (у фонді соціального страхування). Страховий тариф - основа страхового внеску страхувальника.

Величина страхового тарифу залежить від ризикованості виду страхування, вона виміряється надмірністю страхової суми.

Страховий тариф складається з:

нетто-ставка (основа тарифу). Йде на виплату страхових зобов'язань.

навантаження. Йде на покриття витрат по веденню страхової справи (25-30% від нетто-ставки). У навантаження закладається і прибуток.

Основу нетто-ставки складає збитковість страхової суми. Звичайно береться середня збитковість за 5 років. До неї додається ризикова надбавка. Вона служить для покриття додаткових страхових відшкодувань, що виникають у несприятливі роки. Ризикова надбавка розраховується як середнє квадратическое відхилення збитковості страхової суми від її середньої величини. Ризикова надбавка збільшується на коефіцієнт 1, 2, 3.

Страховий внесок - плата страхувальника за договір страхування, здійснюваний страховиком.

По комерційних видах страхування страховий внесок сплачується одноразово.

Таблиця 2. Сучасний страховий ринок України (млрд. грн)

Зараз страхові компанії самі встановлюють розміри страхових тарифів, вкладають тимчасово вільні засоби в цінні папери, банки. Для контролю за страховими компаніями створений Укрстрахнадзор, що видає ліцензії, може виїжджати з перевірками компаній на предмет дотримання законодавства.

Проблеми розвитку страхового ринку:

Недостатні масштаби ринку страхування.

Висока інфляція заважала прояву страхового інтересу.

Порядок включення страхових внесків у с/с продукції, робіт і послуг підприємств і організацій. Основна маса страхових внесків сплачується з оподатковуваного прибутку і не включається в с/с.

Недоліки страхового ринку:

Високі тарифи.

Багато дрібних ненадійних страхових компаній з низькою фінансовою стійкістю. Щоб підвищити фінансову стійкість повинні розвиватися перестрахувальні операції. У нас тільки 1-2% страхових внесків попадає в перестрахування.

Деякі страхові компанії працюють без ліцензії, надають неякісні звіти в Укрстрахнадзор, часто несвоєчасно.

2.2 Аналіз стану національного грошового ринку

Показник маси грошей в обігу (М) має декілька значень, які називаються грошовими агрегатами. Національний банк України визначає такі агрегати:

Мо = готівка в обігу;

М1 = Мо + залишки грошових вкладів на банківських рахунках до запитання;

М2 = М1 + залишки грошових вкладів на банківських строкових рахунках;

Мз = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім того, НБУ визначає показник, що називається "грошовою базою". Він включає агрегат Мо, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а і тільки слугують базою для її зростання.

Кожний агрегат має певне призначення в практиці управління грошовим обігом, вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси й грошового обігу. Дані про розмір та зміну грошових агрегатів в Україні в 2000-2001 рр. наведені в таблиці № 3.

В агрегат m0 включаються банківські білети та розмінна монета, які знаходяться поза банківською системою. Сюди не входить готівкова у маса, яка знаходиться в касах і сейфах комерційних банків, оскільки вона не впливає на пропозицію грошей на ринку.

Таблиця 3. Грошові агрегати України в 2000-2001 pp. Халява С. Прибутковість і ліквідність комерційних банків та управління грошовою позицією.//Вісник НБУ, №5, 2002, с.34. (в млн. грн. на кінець року)

У квітні 2001 року на прохання України Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, або Світовий банк) прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 2001 року ухвалила відповідний Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій". 3 вересня 2001 року наша держава стала членом МВФ та МБРР.

У своїй політиці та діяльності МВФ керується Статутом, відомим під назвою "Статті угоди про МВФ". Згідно зі "Статтями угоди про МВФ" країна-член повинна надавати Фонду інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності.

Із грудня 2001 року Національний банк України надає Міжнародному валютному фонду зведені балансові звіти Національного та комерційних банків України, а також інформацію про валютні курси та процентні ставки, а з 2002 року складається платіжний баланс України.

Місія експертів статистичного управління Міжнародного валютного фонду, яка перебувала в Києві у вересні 2003 року, визнала інформацію з грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу, яку Національний банк України щомісячно направляє в МВФ, придатною для опублікування в збірнику "Міжнародна фінансова статистика" (МФС).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 14 грудня 2003 року Національний банк України був призначений відповідальним за підготовку показників і проектів публікацій у зазначеному збірнику з даними грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу.

Збірник "Міжнародна фінансова статистика" ("International Financial Statistics", IFS) є основним статистичним виданням Міжнародного валютного фонду, який публікується англійською мовою щомісячно починаючи з січня 1948 року. МФС містить сторінки країн - членів Фонду. На сторінках країн подано інформацію про основні агреговані економічні показники, які використовуються для аналізу економічного розвитку і, як правило, містять інформацію про валютні курси, міжнародну ліквідність, гроші та банківські операції, процентні ставки, виробництво, цінові показники, міжнародні транзакції, рахунки державного сектора та національні рахунки.

Крім міжнародних організацій та донорів, це видання широко використовується на фінансових ринках, а також потенційними іноземними інвесторами.

Перше видання сторінки України було надруковане в липневому випуску збірника МФС за 2002 рік і містить показники грошово-кредитної статистики починаючи з грудня 1998 року і статистики платіжного балансу починаючи з першого кварталу 2000 року.

Дані для публікацій у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова статистика" готуються на базі статистичної звітності, яка щомісячно складається Економічним департаментом Національного банку України і надається Міжнародному валютному фонду.

У цьому розділі "Бюлетеня НБУ" вміщено монетарні показники, опубліковані у збірнику "Міжнародна фінансова статистика" на сторінці, присвяченій Україні, які отримані за методологією Міжнародного валютного фонду. Перелік показників, що входять до вказаних таблиць, стандартний для всіх країн - членів МВФ.

В агрегат М1 крім готівки поза банками, включаються залишки коштів на всіх видах рахунків до запитання, які відкриті в комерційних банках. Це розрахункові, поточні, ощадні рахунки до запитання. В подальшому банки України будуть відкривати й інші види цих рахунків, які застосовуються в зарубіжній банківській практиці. У складі М1 до грошової реформи постійно підвищувалася частка готівки -- з 33,1 % на початок 2002 р. до 56,0 % на початок 2003 p. Це спричиняється такими обставинами:

посиленням тінізації грошового обігу, оскільки готівкою легше здійснювати нелегальні операції;

посиленням переведення грошей з безстрокових вкладів на строкові, оскільки по них в умовах інфляції виплачувалися значно вищі процентні доходи.

Після проведення у вересні 2003 p. грошової реформи і зниження інфляції процес відпливу грошей в готівку дещо сповільнився, але все ще продовжується.

Агрегат М2 включає, крім агрегату М1, кошти на всіх видах строкових рахунків в банках. Ці кошти характерні тим, що їх використання істотно ускладнене строком, на який вони розміщені в депозит. Тому ці кошти називають ще "майже гроші", або квазігроші. Позитивною рисою "майже грошей" є те, що вони зменшують платоспроможний попит на товарних ринках. Разом з тим вони ускладнюють керованість грошового обігу, оскільки в будь-який момент можуть перетворитися в реальну купівельну силу, збільшити M1 та попит на товари.

Агрегат М3 включає, крім агрегату М2, кошти клієнтів, передані банкам для використання в трастових операціях. Оскільки ці операції українських банків розвинуті слабо і вклади по них незначні, величина агрегату М3, не дуже відрізняється від величини агрегату М2.

Таблиця 4. Динаміка грошового обігу в Україні протягом 1998-2001 pp. Халява С. Прибутковість і ліквідність комерційних банків та управління грошовою позицією.//Вісник НБУ, №5, 2002, с. 34.

Взаємозв'язок між грошовим обігом та валовим національним продуктом, що виражається в рівнянні обміну М * V=Q * Р, у чистому вигляді проявляється в умовах вільного ринку і лібералізованого ціноутворення. Без цих умов залежність між зміною цін, маси грошей, швидкості їх обігу і реального обсягу ВНП проявляється не так явно, чи взагалі не проявляється. Про це свідчать дані зміни в Україні вказаних показників протягом 2000-2003 pp., коли ціни знаходилися під досить жорстким контролем держави, а ринок був занадто монополізованим (див. табл. 4.).

3. Перспективи фінансового ринка України