Однією з важливих проблем для України є проблема безробіття, дана проблема є актуальною і для багатьох розвинених країн, включаючи США. В США як і в Україні для соціального захисту безробітних формується фонд державного страхування працівників на випадок втрати ними роботи. Але на відміну від України у формуванні коштів фонду беруть участь тільки роботодавці, а утримання з заробіної плати найманих працівників не здійснюються (в Україні 0,5% від оподатковувано доходу). Існує також відмінність у розмірі ставок внесків до фонду безробіття, так в Україні нарахування до фонду становлять 1,9% від фонду оплати праці, а в США ставка федерального податку з безробіття 6,2% за перші 7000 доларів нарахованої кожному залученому працівникові заробітної плати. Але кожному роботодавцю надається податковий кредит у розмірі 5,4% для сплати податку з безробіття до фонду штату, тому до федерального фонду з безробіття перераховується лише 0,8% нарахованого податку. [21, 89]

Кошти фонду з безробіття використовуються тільки на видачу допомоги з безробіття за умов, що працівник працював не менш як шість місяців перед зверненням за нею і мав за попередній рік рівень зарплати, який перевищував встановлений органами штату рівень. Допомога з безробіття видається на тимчасовій основі, але в більшості штатів вона може видаватися протягом не більше, ніж 26 тижнів, в розмірі від 50 до 70% нарахованої за тиждень заробітної плати. [16, 145]

Держава гарантує соціальний захист громадян шляхом формування фондів соціального захисту населення. Поряд із державними програмами соціального захисту в країні необхідно створювати умови, які дають можливість населенню самостійно підвищувати свій захист. Недержавний соціальний захист здійснюють недержавні пенсійні фонди, фонди взаємодопомоги, страхові компанії, кредитні спілки та інші фінансові посередники. Держава стимулює вкладення до цих установ шляхом пільгового оподаткування.

Реформуючи сьогодні систему соціального захисту в Україні необхідно вивчити і проаналізувати досвід країн, які провели дане реформування, і використати їх досвід в вдосконаленні системи соціального захисту населення, вдосконалення формування і використання фінансових ресурсів цільових позабюджетних фондів соціального спрямування.

Висновки

Фонди фінансових ресурсів спеціального призначення - цільові позабюджетні фонди є сукупністю фінансових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних чи місцевих органів влади. Вони є важливою ланкою фінансової системи, і створені згідно з законами України. Позабюджетні фонди формуються за рахунок визначених законами України зборів з юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Позабюдженті цільові фонди є сукупністю економічних грошових відносин, пов'язаних з розподілом, перерозподілом та використанням частини вартості національного доходу, яка призначена для фінансування цільових програм та підтримки певного рівня життя різних соціальних верств населення.

З часів отримання Україною незалежності з кожним роком, поряд з Державним бюджетом, підвищується значення державних цільових фондів. Збільшення числа фондів та обсягу фінансових ресурсів, що акумулюються в них, пов'язане з необхідністю виділення дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи та забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.

Матеріальною основою цільових позабюджетних фондів є національний дохід, у ході розподілу якого здійснюється формування фондів. Головними методами мобілізації фінансових ресурсів для формування фондів є обов'язкові платежі, кошти державною бюджету.

Принципи організації централізованих позабюджетних фондів фінансових ресурсів: відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами; відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово; витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

Перед цільовими позабюджетними фондами України стоїть важливе завдання - розширити соціальну підтримку незаможних верств населення та забезпечити необхідний рівень життя.

Література

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001р.

2. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. 2.03.2000р.

3. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (із змінами) від 1999р.

4. Закон України “Про збір на загально обов'язкове державне пенсійне страхування” 26.06.97р.

5. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” 11.01.2001р.

6. Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 р. N 2272-III (зі змінами і доповненнями)

7. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України / Постанова правління Пенсійного фонду України

8. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття . 18.12.2000р. /наказ Міністерства праці і соціальної політики/

9. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. 20.04. 2001.

10. Порядок сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окреми випадків господарських операцій.

11. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа. 1997.

12. Василик О.Д. Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.; НЮС, 2002. - 608 с.

13. Величко О.В. Розвиток соціальної сфери у системі бюджетного забезпечення // Фінанси України. -1999, - №11. с.31-36

14. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. -К.: Атіка. 2002. - З66 с.

15. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (Історія, теорія практика). - К.: НІОС, 2000.

16. Луніна І. Державні фінанси в перехідний період. - X.: Форт, 2000

17. Малютина Н.Н. Развитие системи пенсионного обеспечения в зарубежных странах // Труд за рубежом. - 1995. - № 3. - С. 100 - 119.

18. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - К.. КНЕУ. 1999. -194с.

19. Примостка О.О. Фінансові установи у системі недержавного пенсійного забезпечення // Фінанси України. - 2004. - №6. с. 53 - 58

20. Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного забезпечення // Фінанси України. - 2000, - № 5. с. 98 - 101

21. Четыркин Е. Пенсионные фонды. Зарубежный опыт. - М.: Альфа. - 2000.

Размещено на Allbest.ru