-- положеннями про кредитні комітети банку та кредитні комісії філій;

-- порядок встановлення і перегляду лімітів;

-- кредитні послуги банківської установи;

-- положення про порядок прийняття рішень щодо надання кредитів;

-- регламент здійснення кредитного моніторингу;

-- регламент роботи із заставою під час проведення кредитних операцій;

-- порядок укладення договорів на страхування майна, наданого в заставу;

-- методи управління проблемними кредитами тощо.

В економічному сенсі було б важливо здійснити такі заходи:

1. Знизити ціну кредиту та розширити його доступ для ширшого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо клієнт приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним клієнтом. Процентна ставка банків за кредитами може бути зменшена, якщо позика диверсифікує кредитний портфель банку. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне коригування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, темпів інфляції тощо.

2. На сучасному етапі для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов'язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у банках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обов'язкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.

Рис. 3.2. Пропонована структура чинників, котра впливає на рішення комерційного банку про надання кредиту

3. На нашу думку, українським банківським установам у сучасних економічних умовах основний акцент під час вибору рішення про надання кредиту позичальникам -- юридичним особам необхідно робити на якість менеджменту, аналіз фінансових звітів і рахунків і, лише в останню чергу, на забезпечення (рис. 3.2).

4. Здійснити адаптацію міжнародного досвіду кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних ліній, овердрафтів, контокоренту, консорціумних кредитів.

Висновки

Після проведення дослідження в даній роботі, можна сказати, що її основна мета є досягнена. З роботи можна зробити наступні висновки.

1. Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридичне самостійні особи. В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків не тільки в межах однієї країни, айв усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту. До початку XIX ст. більшість великих населених пунктів країни не мали кредитних установ, що створювало незручності, в першу чергу, для сільських мешканців, які бажали отримати позику для розвитку власного господарства. Прийняття урядом законодавчих актів, що регламентували діяльність установ дрібного кредиту, сприяло збільшенню кількості кредитних кооперативів та стимулювало розвиток економіки Росії. Радянські державні позики класифікувалися за формою доходу ДЦП. На основі цього випускалися: процентні державні позики (прибуток у формі ставки проценту, яка нараховується на номінал); виграшні (прибуток лише у формі виграшу, при цьому не всі облігації вигравали); процентно-виграшні; безпрограшні (протягом строку обороту вигравала кожна облігація).

2. Сьогодні в Україні функціонує близько 180 банків і близько 2000 їх філіалів. Така розгалужена і взагалі розвинута сфера ринку банківських послуг дає можливість вибрати самі оптимальні умови для отримання кредиту. Кредитування в Україні здійснюється банками і небанківськими кредитними установами (кредитні союзи, фундації і т.п.). Положенням «Про кредитування», затвердженою ухвалою Правління Нацбанку України від 28.09.95 р. №246 (із змінами і доповненнями), визначено, що банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності в тимчасове користування на умовах, передбачених кредитною угодою. Основними умовами такої операції є: забезпеченість, поворотність, терміновість, платність і цільова спрямованість.

3. В даний час банки, окрім безпосередньо надання кредитів, пропонують клієнтам досить широкий спектр операцій і послуг кредитного характеру. До таких операцій відносяться: факторингові; лізингові; операції по обліку векселів векселедержателя з подальшим їх авалюванням. Порядок надання кредитів суб'єктам підприємницької діяльності регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", Господарським та Цивільним Кодексами, і положеннями Національного банку України "Про кредитування", "Про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих втрат по кредитних операціях банків" та інш. Створення системи гарантій для кредитора (банку) своєчасного повернення кредиту здобуває в Україні особливу актуальність у зв'язку з нестійкістю фінансового стану багатьох позикоодержувачів,недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах бізнесменів, банкірів, юристів.

4. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питань повернення банківським установам кредитів знайшли відображення у працях І.А. Бланка, В.В. Вітлінського, Н.М. Внукової, О.Д. Заруби, А.М. Мороза, М.І. Савлука. Однак питання щодо забезпечення повернення банкам кредитів потребують подальших наукових досліджень. Повернення кредиту являє собою основну властивість кредитних відносин, що відрізняє їх від інших видів економічних відносин, які на практиці знаходять своє вираження у певному механізмі. Цей механізм базується, з одного боку, на економічних процесах, що лежать в основі зворотного руху кредиту, з іншого боку -на правових відносинах кредитора і позичальника, які випливають з їхнього місця в кредитній угоді.

5. Надаючи довгострокові інвестиційні кредити усім категоріям клієнтів, банки сприяють розвитку регіону, який обслуговують. Це, безумовно, впливає на підвищення життєвого рівня населення краю. Щоправда, зазначений вид кредиту пов'язаний зі значними ризиками, оскільки вплив як зовнішніх (головним чином економічних), так і внутрішніх факторів (зокрема управлінських помилок) може призвести до збитків у процесі такої діяльності банку. Для того, щоб контролювати зазначений фактор ризику, фінансово-кредитні установи мають розробляти й упроваджувати відповідну політику з довгострокового інвестування, орієнтовану на формування такого кредитного портфеля, який сприяв би підвищенню прибутковості і забезпеченню відповідності діяльності банку нормативним вимогам регулюючих органів.

6. Кредитна політика з довгострокового інвестування має обумовлювати такі основні фактори: мету формування довгострокового кредитного портфеля банку; порядок здійснення перевірки, оцінки та прийняття рішень щодо кредитних заявок клієнтів; перелік необхідної документації, яка повинна додаватися до кожної кредитної заявки та зберігатися в кредитній справі клієнта; чітке визначення низки складових кредитного процесу, а саме: функціональних обов'язків співробітників кредитного відділу банку; основних правил прийняття, оцінки та реалізації кредитного забезпечення; політики та практики встановлення процентних ставок і комісійних виплат за довгостроковими кредитами; стандартів якості довгострокового інвестиційного кредитування; максимального розміру довгострокових кредитних вкладень банку; порядку виявлення, аналізу та шляхів нейтралізації проблемних кредитів; потреб регіону, в який спрямовується основна частка довгострокових кредитних вкладень банку, перспектив його розвитку.

На мій, варто було б розробити основні засади кредитної політики з довгострокових вкладень українських банків у вигляді цілісної концепції розвитку довгострокового кредитування на тривалу перспективу з урахуванням вітчизняного досвіду та зарубіжної практики.

Література

1. Твердохлебов В.Н. Государственный кредит. -Л., 1928. -С. 126-127.

2. Малышев А.И., Таранков А.И., Смиренный И. Бумажные денежные знаки России. - М., 1991. -С. 94.

3. Кистпенев С.Т. Финансовая политика Советской власти в период военного коммунизма // Вестник финансов. - М., 1927. - № 11.

4. Гохман И. Ближайшие задачи регулирования фондового рынка // Вестник финансов. - 1925. -№ Ц-12.

5. Финансы и народное хозяйство. - 1926. -№ 1. - С. 18.

6. Гурвич М.А. Финансовое право. - М., 1940. -С. 118-119.

7. Постановление Совета труда и обороны от 05.06.30 г. «Об утверждении списка процентных бумаг, в которые должны помещаться резервные и запасные капиталы юридических лиц, обязанных публичной отчетностью, и запасные капиталы кооперативных организаций»; Постановление Центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров СССР от 18.05.27 г. «О помещении запасных и резервных капиталов юридических лиц в государственные и гарантированные правительством процентные бумаги» // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательства. - 1930. - № 19.

8. Инструкция Народного комиссариата финансов СССР от 11.06.32 г. № 203 «О порядке и условиях реализации государственного внутреннего займа «Четвертого, завершающего года пятилетки» среди городского населения»; Инструкция Народного комиссариата финансов СССР от 13.06.32 г. № 229 «О размещении среди сельского населения государственного займа «Четвертого, завершающего года пятилетки» // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательства. -1932.-№31,32.

9. Пановко М. Я. Займы СССР. - М., 1935. -С. 8-9.

10. Вакулина Г.А. Ценные бумаги как объекты гражданских прав. - Иркутск, 1996. - С. 17.

11. Постановление Центрального исполнительного комитета и совета народных комиссаров СССР от 06.02.1930 р. // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1930. - № 6.

12. Положення про постійні комісії сприяння державному кредиту та справі збереження, затверджене постановою Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР від 15.05.29 р. // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1929. - № 22.

13. Фінансові проблеми планового господарства. - 1930. - № 10-11. - С. 3-15.

14. Постанова Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР від 01.07.36 р. про державні внутрішні позики 2 п'ятиріччя та про конверсію раніше виданих внутрішніх позик // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1936. - № 19-20. - С. 11.

15. Постанова Ради народних комісарів СРСР від 30.04.38 р. про випуск Державної внутрішньої виграшної позики 1938 р. та про конверсію державних внутрішніх виграшних позик 1929, 1930, 1932 та 1935 років // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1938. - № 15. -С. 24.

16. Постанова Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів від 20.07.36 р. про порядок видачі позик касами збереження під заставу облігацій державних внутрішніх позик // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1936. - № 21. - С. 29; Фінанси та народне господарство. - 1936. - № 8. - С. 32.

17. Шеленкова Н.Б. Правовая природа биржевых опционных операций: Дис.... канд. юрид. наук. -М., 1994.-С. 173-174.

18. Советский коллекционер. - 1990. - № 27. -С. 150-193.

19. Инструкция Министерства финансов СССР о порядке проведения денежной реформы от 14.12.47 р. // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательств. - 1947. - № 12. - С. 1.

20. Рынок ценных бумаг / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. - М., 1996. - С. 92.

21. Румянцева С. Кредитна кооперація в дореволюційній Росії // Цінні папери України. 2005. - № 10. с. 28.

22. Баранович А. Банковский кредит. Будьте осторожны! // Финансовая консультация. - 2005. № 15-16.

23. Стрельников М. Основные проблемы получения кредита и пути их решения // Консультации. - 2005. - № 42.

24. Андрійчук О., Терещенко В. Міжбанківська інформаційна система «Клієнт»/ / Вісник НБУ. - 2000. - №11. - С 33-36.

25. Арсенюк Є. Результати діяльності банківської системи - 2003. Погляд АУБ // Конкретно о банках (Додаток до тижневика «Галицькі контракти»), -Зима-2004. - С. 6-7.

26. Бор З.М., Пятенко М.М. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование. - К.: МИФ, 1998. - 250 с.

27. Банковская система России: Настольная книга банкира. Кредитный процесс коммерческого банка / Грязнова А.Г. и др. - М.: Дека, 1995.

28. Карпов М.В. Правовые вопросы определения кредитоспособности заемщика // Деньги и кредит. -2000. - №11. - С. 45-48.

29. Коленская Е. Банковская сфера развивается быстрее, чем экономика страны в целом // Конкретно о банках (Додаток до тижневика «Галицькі контракти»). - зима-2004. - С. 8-9.

30. Найман Е., Одарюк А., Цхведиани В., Арестархов О. На манеже все то же // Бизнес. - 2004. - №7. - С. 48-52.

31. Проблемы организации аналитической службы в коммерческом банке // Деньги и кредит. -2000. - №12. - С. 72-75.

32. Структура активів банків України за станом на 1.01.2003 р. // Вісник НБУ. -2003. - №3. - С. 11-14.

33. Структура активів банків України за станом на 1.07.2003 р. // Вісник НБУ. - 2003. - №9. - С. 24-27.

34. Структура активів банків України за станом на 1.01.2004 р. // Вісник НБУ. - 2004. - №3. - С. 48-51.

35. Черновецкий Л. Несмотря на засилие коррупции, экономика двинулась вверх // Конкретно о банках (Додаток до тижневика «Галицькі контракти»). -Зима-2004. - С. 8-9.

Размещено на Allbest