Система фінансового моніторингу

- признака, за которыми финансовая операция подлежит финансовому мониторингу;

- дополнительная информация о мотивированном подозрении относительно того, что финансовая операция осуществляется с целью легализации (отмывание) доходов, полученных преступным путем (в случае наличия);

- дата и время осуществления или отказа от осуществления финансовой операции.

Каждому записи в реестре присваивается порядковый номер и отмечается время и дата его внесения, а также должность, фамилия, имя и отчество работника, который внес запись в реестр. Представление учреждением Держфінмоніторингу информации о финансовых операциях, которые подлежат обязательному финансовому мониторингу.

Решение о передаче информации, принимает ответственный работник соответственно законодательству. Если у работников учреждения возникают мотивированные подозрения, которые финансовая операция осуществляется с целью легализации (отмывание) доходов, информация о такой операции также предоставляется (государственным языком) Держфінмоніторингу.

Учреждение обязанная немедленно (сразу после выявления) сообщить Держфінмоніторинг и правоохранительные органы о финансовой операции, относительно которой возникли подозрения или должны были бы возникнуть подозрения, что она связанная, имеет отношение или предназначенная для финансирования террористической деятельности, террористических актов или террористических организаций.

На запрос Держфінмоніторингу учреждение предоставляет дополнительную информацию относительно финансовых операций, которые стали объектом финансового мониторинга или связанные с финансированием терроризма, в том числе такую, что составляет банковскую и коммерческую тайну, не более поздний трех рабочих дней из момента получения запроса.

Информация предоставляется Держфінмоніторингу в электронном виде по каналам связи, на магнитном носителе или, по согласию Держфінмоніторингу, на бумажном носителе.

Информация на магнитном или бумажном носителе направляется к Держфінмоніторингу почтовым отправлением с уведомлением о вручении или нарочным с соблюдением мероприятий, которые выключают неконтролируемый доступ к информации илиd документов во время их доставки. Информация, которая передается, есть информацией с ограниченным доступом. Защита информации при ее передаче в Держфінмоніторинг обеспечивается соответственно законодательству.

Ответственный работник и прочие сотрудники учреждения финансового мониторинга должны обеспечить конфиденциальность информации, которое предоставляется Держфінмоніторингу, и другой информации по вопросам финансового мониторинга, а также факта ее представления, и не распространять ее ни в границах учреждения, ни за ее пределами, в том числе лицам, относительно финансовых операций которых осуществляется сообщение, кроме случаев, предусмотренных законодательством.

Работники учреждения обязанные оказывать содействие работникам Держфінмоніторингу и Держфінпослуг в проведении анализа финансовых операций, которые подлежат финансовому мониторингу. Предоставление информации о финансовой операции осуществляется по форме N 4-ФМ, определенной приказом Держфінмоніторингу от 13.05.2003 N 48 ( z0394-03 ), что зарегистрированный в Министерстве юстиции Украины 23.05.2003 за N 394/7715, на протяжении 3 светал после дня регистрации операции.

Идентификация лиц, которые осуществляют финансовые операции, сохранение соответствующих документов

Субъект обязан проводить идентификацию:

- лица, которое совершает финансовую сделку, которая в соответствии с Законом подлежит финансовому мониторингу;

- открывает счет (в том числе депозитный).

Если лицо действует как представитель другого лица или у субъекта возникает сомнение относительно того, что лицо выступает от собственного имени, или вигодоодержувачем есть другое лицо, субъект обязан идентифицировать также:

- лицо, от лица или по доверенности которой осуществляется финансовая операция;

- лицо, которое есть вигодоодержувачем.

Порядок идентификации лиц должен содержать:

- порядок осуществления первоначальной идентификации лица;

- мероприятия по проведению идентификации лица в случае изменения информации, необходимой для проведения идентификации, или окончание срока действия документов, на основании которых она проводилась;

- порядок проведения мероприятий, направленных на проверку информации относительно идентификации лица;

- мероприятия из проведения дополнительного изучения лица.

Идентификация лиц осуществляется на основании предоставленных оригиналов или копий документов, которые заверенные нотариально ли организацией, которое их выдала.

С целью идентификации лица работник учреждения выясняет такую информацию относительно:

а) резидентов - физических лиц:

фамилия, имя, отчество; дата рождения; серия и номер паспорта (или другого документа, который заверяет лицо), дата выдачи и орган, который его выдал; местожительство;

идентификационный номер в соответствии с Государственным реестром физических лиц - налогоплательщиков и других обязательных платежей;

б) резидентов - юридических лиц:

наименование (полное и сокращенное); юридический адрес; документы о подтверждении государственной регистрации (включая учредительные документы, информацию относительно должностных лиц и их полномочий и т.п.); идентификационный код в соответствии с Единым государственным реестром предприятий и организаций Украины; реквизиты банка, в котором открыто счет, и номер банковского счета;

в) нерезидентов - физических лиц:

фамилия, имя, отчество (в случае его наличия); дата рождения; серия и номер паспорта (или другого документа, который заверяет лицо), дата выдачи и орган, который его выдал; гражданство; местожительство или временного пребывания;

г) нерезидентов - юридических лиц:

полное наименование; местонахождение и реквизиты банка, в котором открыто счет; номер банковского счета; данные о регистрации этого юридического лица на основании копии легализованного извлечения торгового, банковского или судебного реестра или удостоверенного нотариально регистрационного удостоверения уполномоченного органа иностранного государства о такой регистрации.

При изучении юридического лица и документов, которые подтверждают ее государственную регистрацию, следует уделять повышенное внимание:

- выяснению соответствующей действительности собственников;

- правильности оформления учредительных документов (учитывая все зарегистрированные изменения);

- состава основателей юридического лица и его связанных лиц;

- структуре органов управления юридического лица и их полномочием;

- размера зарегистрированного и сформированного уставного фонда;

- соответствия финансовой операции обычной деятельности юридического лица.

Учреждение обязанная сохранять документы, которые касаются идентификации лиц, и всю документацию об осуществлении финансовой операции на протяжении пяты лет после ее проведения.

ВИСНОВКИ

Фінансовий моніторинг держави - одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень - на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового моніторингу залежить економічне і не меншою мірою політичне благополуччя нації.

Безумовно, коли Україна стоїть на шляху ринкових відносин, не можна недооцінювати роль фінансового моніторингу держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Необхідно пам'ятати, що фінансовий моніторинг - це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що особливо актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві

В результаті проведених досліджень по даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

1. Фінансовий моніторинг держави посідає одне з основних місць серед елементів фінансового управління і є важливим за умов перехідної економіки, тобто в Україні, він забезпечує дисципліну в фінансовій сфері, є гарантом суверенітету держави, її цілісності та економічного процвітання.

2. Неоднозначність трактування поняття фінансового контрою є наслідком багаторічної історії розвитку України як держави, а також незавершеністю правової бази, тобто відсутністю відповідного закону.

3. Наближена до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні в основному склалася і охоплює як нормативно-правову базу, так і органи що здійснюють фінансовий контроль, форми й методи моніторингу. Класифікація в організаційному плані дала уявлення про масштаби здійснення контролю, про його рівень значущості та корисності.

4. Вивчення світового досвіду організації фінансового контрою є важливим у зв'язку з реформуванням даної галузі в Україні, а також є свідченням необхідності впровадження ефективного фінансового контролю - державний та незалежний.

5.Аналіз стану фінансового моніторингу в Україні дозволив виявити ряд проблем у цій сфері, що спричиняють динамічний ріст кількості фінансових порушень у державі з кожним роком:

> Методологічна проблема - недостатня з'ясовність природи зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю.

> Відсутність функції незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України.

> Відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності.

> Відсутність зовнішнього, незалежного державного контролю за фінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування.

> Втрата державою контролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору і фінансів комунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна.

> Відсутність системи здійснення контролю з використанням державних коштів.

> Низька заробітна плата, оплата відряджень та умови праці, що спричиняють недостатньо високий рівень кваліфікації працівників органів контролю.

Основними проблемами можна визначити: відсутність незалежного контролю за різними сферами використання фінансових ресурсів у державі, а також дублювання органами управління контрольних функцій.

6. Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов'язані з цим питанням необхідно реформування системи фінансового контролю шляхом таких основних напрямів:

> Прийняття Закону України «Про фінансовий моніторинг».

> Створення необхідних умов для здійснення незалежного моніторингу за використанням фінансових ресурсів у державі.

> Впровадження нової інформаційної системи, яка б забезпечила обмін необхідною інформацією між контрольними органами у державі.

> Вирішити на законодавчому рівні питання, пов'язані з матеріальним забезпеченням працівників контролюючих органів.

> Посилити вимоги до контролю за власністю держави, аналогічним основам державного контролю у сфері фінансів тощо.

Вирішення основних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії удосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Реформування контрольних функцій держави та досягнення їх ефективності дасть імпульс українській економіці для підвищення матеріального благополуччя усього народу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. №3125-ХП // Голос України - 1993. -№ 16.

2. Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р.

3. Про Державну податкову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993 р. № 3813 - ХІІ.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 383 с.

5. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.

6. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика

України: Навчальний посібник. - Київ: Наукова думка, 1997, с.302 .

7. Калюга Є.В. Фінансово- господарський контроль у системі управління:Монографія - Київ: Ельга, Ніка-центр, 2002. - с.320.

8. Кириленко О.П.Фінанси:навчальнийпосібник.Тернопіль:

Економічнадумка, 1998. - 163 с.

9. Фінансове право: навчальний посібник длястудентів юридичних вузівта факультетів.// За ред.Воронової Л.К. - Київ:Вентурі, 1998.- 384 с.

10. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебникдля вузов. // под ред. Дробозиной Л.А., - Москва: ЮНИТИ, 1997, с.479

11. Бречко О.В. Удосконалення контролю в системі управління фінансовими ресурсами регіону. //Фінанси України - 2002 - №9 - с.150.

12. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення. //Фінанси України - 1998 - №1 - с.47.

13. Каленський М.М. Удосконалення фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів. // Фінанси України - 2001 - №5 - с.65.

14. Калюга Є.В. Сучасний стан відомчого контролю та шляхи його реформування. // Вісник податкової служби України - 2002 - №20 - с.43.

15. Ковалюк О.М. Роль контролю у фінансовому механізмі економіки. // Фінанси України - 2002 - №7 - с.151.

16. Мельничук В.Г. Фінансовий контроль в системі державного управління. // Банківська справа - 2002 - №2 - с.26.

17. Стефанюк І.Б. Державне управління і фінансовий контроль в умовах ринку. //Фінанси України - 1999 - №8 - с.76.

18. Стефанюк І.Б. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи // Економіка. Фінанси. Право. - 2001 - №7 - с.3.

19. Фещенко Л. Функціональна структура системи державного фінансового контролю в Україні. // Банківська справа - 2001 -№1 - с.12.

20. Шевчук В.О. Становлення та державного фінансового контролю в Україні. // Фінанси України - 1997 - №11 - с.19.

21. Шевчук В.О. Макроекономічний контроль фінансового та банківського секторів національного господарства України. // Вісник НБУ -1999 - №5 - с.15.

22. Юргелевич С.В. Система державного фінансового контролю. // Фінанси України - 2002 - №4 - с.138.

Размещено на Allbest.ru