Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради проекту закону.

Проект Закону до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить проект Закону, прийнятий у першому читанні за основу, в якому вміщені текстові статті та показники, що пропонувалися Урядом в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України.

Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів зобов'язано публікувати в газеті «Урядовий кур'єр» проект Закону про Державний бюджет не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

У цей період всі документи, що супроводжують проект Закону про Державний бюджет, розглядаються у Верховній Раді, у Комітеті Верховної Ради з питань бюджету, і за результатами розгляду їх можуть повернути, тобто відхилити вмотивованим рішенням [28, с. 166].

Проте, тут постає питання, чи підлягає публікуванню відхилений чи виправлений проект? У зв'язку з цим, на нашу думку, норму Бюджетного кодексу України слід визначити наступним чином:

«Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше, ніж через сім днів після прийняття його до розгляду Верховною Радою України».

Кабінет Міністрів України зобов'язаний протягом тижня з дня набрання чинності рішення Верховної Ради України про відхилення проекту Закону про Державний бюджет подати новий проект Закону про Державний бюджет [2, п. 3 ст. 39]. А що ж робити Міністерству фінансів України? Знову оприлюднювати оновлений проект Закону про Державний бюджет? Практика повернення проекту державного бюджету і проекту Закону про Державний бюджет повторюється щорічно. Це не тому, що Міністерство фінансів України складає проект Державного бюджету і проект Закону про Державний бюджет, не зважаючи на зміст Бюджетного кодексу України та Основні напрями бюджетної політики (Бюджетну резолюцію), прийняті Верховною Радою України. Справа в тому, що при розробці проекту Основних напрямів бюджетної політики ще в червні Міністерство фінансів України об'єктивно не може мати даних про хід виконання Державного бюджету за поточний рік і всіх показників, необхідних для включення більш реальних цифр до проекту Основних напрямів бюджетної політики.

Обов'язковим є оприлюднення Закону про Державний бюджет на відповідний період із додатками, що становлять його невід'ємну частину. Додатки до Закону про Державний бюджет, які складаються відповідно до Бюджетної класифікації, публікуються тільки в офіційних виданнях, з ними ознайомитися важко. Вони, безумовно, є складовими Закону «Про Державний бюджет» на поточний рік, бо вони «розшифровують» загальні суми доходів і видатків, які будуть включені до Закону «Про Державний бюджет України».

Тепер не тільки в офіційних виданнях, але й у засобах масової інформації оприлюднюються дані Міністерства фінансів України, Державного казначейства про виконання Державного бюджету України, зведеного бюджету України. Регулярно з інформацією, одержаною у фінансових органах, виступає Міжнародний центр перспективних досліджень [28, с. 167].

2. Міністерство фінансів як суб'єкт головної стадії бюджетного процесу

Важливою ланкою бюджетного процесу є виконання бюджетів.

Виконати бюджет - це зібрати доходи, мінімальна сума яких встановлена в Законі про Державний чи місцевий бюджет (перевиконати встановлений об'єм - це добре, а недовиконання - це збільшення дефіциту), та профінансувати видатки (покривати видатки можна, не перевищуючи їх граничний об'єм, бо фінансування понад встановлену межу - це збільшення дефіциту, підвищення розміру видатків на певні заходи - це неодмінно зменшувати витрати на будь-які інші видатки, але ж в бюджет внесені першочергові, пріоритетні витрати).

Раніше, до створення Державного казначейства, розпорядником бюджетних коштів (перераховувало їх) було Управління по виконанню Державного бюджету Міністерства фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за №590 створено Державне Казначейство та одночасно ліквідовано Управління по виконанню Державного бюджету та Головне управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів України. Цією ж Постановою затверджено Положення про Державне Казначейство.

Виконання Державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету. Аналогічно складаються фінансовими управліннями розписи доходів і видатків з поквартальним розподілом бюджетів місцевих рад [9, с. 146].

Усі бюджети бюджетної системи України виконуються по видатках у тих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджетів, які затверджені відповідно Верховною Радою України і місцевими радами. Контроль за пропорційним фінансування здійснюється щоквартально.

Виконання бюджету - це та стадія бюджетного процесу, яка забезпечується діяльністю законодавчих та виконавчих органів, які виробили і затвердили багато нормативних актів з планування доходів і видатків.

Але слід підкреслити, що багато юридичних осіб (недержавної і не муніципальної форми власності) безпосередньої участі у бюджетних правовідносинах не беруть, їх стосунки з бюджетом опосередковуються через податкові відносини (сплата податків комерційними підприємствами), цивільно-правові (продаж товарів або надання послуги бюджетній установі), трудові (одержання зарплати громадянином, що працює у бюджетній установі) тощо [28, с. 169].

Виконання бюджетів здійснюється на підставі законодавства та нормативно-правових актів про бюджет на певний бюджетний період згідно з розписом доходів і видатків бюджету, який затверджується фінансовими органами.

Виконання бюджету повинно починатися з 1 січня бюджетного періоду, на який затверджено Закон про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет. Повноваження щодо забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України ст. 116 п. 6 Конституції України покладається на Кабінет Міністрів України. Під час виконання бюджету найважливіше - це забезпечити повне і своєчасне надходження обов'язкових (податкових та інших) платежів і доходів за всіма джерелами фінансування заходів у межах затверджених у бюджетах сум протягом усього бюджетного періоду. Необхідно правильно і економічно обґрунтовано розподілити всі надходження й асигнування, які провадитимуться за бюджетним розписом [28, с. 169].

Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням [2, ст. 49].

вырезано

Комплексна стратегія розвитку повинна визначати підхід, що допомагає країнам більш ефективно управляти економікою. У рамках підходу підкреслюється взаємозалежність усіх аспектів розвитку - соціального, структурного, людського, управлінського, екологічного, економічного й фінансового - і формуються:

- цілісна довгострокова стратегія;

- країна в ролі лідера при розробці стратегії;

- міцні партнерські відносини між урядами, донорами, громадянським суспільством, приватним сектором й іншими зацікавленими в розвитку учасниками;

- транспарентна зосередженість на результатах розвитку для забезпечення більшого практичного успіху в економіці [48, с. 30].

Стратегія розвитку, по суті, має являти собою процес, а не шаблон, який повинен одноманітно застосовуватися до всіх країн. Комплексна стратегія розвитку - це новий спосіб ведення операцій, інструмент досягнення більш високої ефективності в процесах розвитку в сучасному світі.

Засади співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями мають визначати цілі та напрями співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями в розрізі конкретних проектів, оскільки практичним втіленням підтримки курсу України на здійснення економічних реформ є допомога, що надається міжнародним фінансовим організаціям у вигляді кредитів та позик, які використовуються для реалізації пріоритетних проектів соціального й економічного розвитку. Реалізація засад співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями також має бути узгоджена з відповідними стратегіями допомоги цих організацій Україні.

Крім того, новими стратегіями МФО в Україні має визначатися характер їх оперативної діяльності в Україні протягом найближчих
років [48, с. 31].

Особливість нових стратегій має полягати в їх прагматичному характері, спрямованому на підтримку економічних та структурних реформ у найважливіших секторах на пошук і реалізацію нових інвестиційних можливостей в Україні. Реформи в Україні мають розглядатися в контексті загальносвітових тенденцій у розвитку трансформаційних процесів. Стратегії мають передбачати, що за умови подальшого покращання інвестиційного клімату в країні та досягнення конкретних результатів структурних реформ МФО будуть у змозі значно збільшити щорічні обсяги фінансування проектів.

Одним із напрямів діяльності Міністерства фінансів України є забезпечення міжнародних фінансових відносин держави [104].

Трансформаційні процеси в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилися питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової. Розбалансованість фінансової системи, платіжна криза, спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об'єктивно обумовили потребу в зовнішніх коштах для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання.

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку. Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

У період після кризового розвитку, коли стадію входження нашої держави в міжнародну фінансову систему можна вважати завершеною, потрібне вдосконалення механізмів такого співробітництва. В їх основі мають залишатися національні економічні інтереси, потреби дальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети [104].

Ініціатором удосконалення цих взаємовідносин має бути українська сторона, що ставить перед Урядом вимогу чітко окреслити та обґрунтувати не лише оптимальні потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетні сфери та необхідні умови ефективного їх використання.

При цьому слід мати на увазі і те, що співпраця, насамперед з Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри, підтвердження кредитоспроможності держави. Водночас не можна допустити, щоб стосунки з міжнародними фінансовими інституціями звелися до дріб'язкової опіки з їхнього боку. Головне - забезпечувати розв'язання за допомогою одержаних кредитів проблем стратегічного порядку. Що стосується визначення механізмів та інструментарію стратегії і тактики економічних перетворень, то це теж прерогатива української сторони [104].

Практика використання Урядом та Національним банком України запозичених коштів має бути максимально прозорою. Ситуація, що склалася у 1997-1998 рр., коли не виважена фінансова політика призвела до фактичної втрати валютних резервів Національного банку України, засвідчує, що у цій справі ще залишається багато недоліків, організаційно невідпрацьованих питань. Це зобов'язує Кабінет Міністрів і Національний банк прискорити обґрунтування оптимального алгоритму взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями та практичних дій у сфері державних запозичень.

Празька (2000 р.) сесія Міжнародного валютного фонду та Світового банку визначила зміну пріоритетів міжнародних фінансових інституцій стосовно країн з перехідною економікою, у тому числі України. Відповідно на перший план вийшли питання економічної ефективності співробітництва та якості використання країнами-позичальниками отриманих кредитів.

Такі кредити певною мірою сприяли стабілізації фінансової ситуації в Україні та виведенню її економіки з кризового стану. Але рівень цього впливу не варто переоцінювати. Тим більше, що одержані кредити використовувалися Урядом та Національним банком України далеко не завжди з належною ефективністю [104]

Досвід взаємодії України з міжнародними фінансовими інституціями підтверджує необхідність істотного удосконалення її форм та механізмів. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку.

Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, Уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів Міжнародного валютного фонду може здійснюватися лише на рефінансування існуючих боргових зобов'язань.

Дедалі настійнішою є потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури - Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалося б фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому, жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів [104].

У взаємовідносинах з Міжнародним валютним фондом Уряд повинен забезпечувати:

- поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності;

- продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки і процесів приватизації;

- поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюджетних відносин;

- зменшення обсягів негрошових видів розрахунків;

- подолання корупції;

- активізацію реформи фінансового і банківського секторів та дальший їх розвиток на якісно новому рівні;

- досягнення прогресу в розвитку енергетики та вугільної промисловості, у розрахунках із зовнішніми постачальниками за природний газ [104].

Умови співпраці, які ставить перед Україною Міжнародний валютний фонд, загалом збігаються з відповідними пріоритетами наших економічних перетворень.

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком базується на новій його стратегії в питаннях допомоги Україні, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика. Опрацьована українською стороною за участю Світового банку, вона відповідає внутрішнім програмним документам щодо економічного і соціального розвитку нашої держави.

Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від Уряду запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Йдеться про чіткий розподіл повноважень та відповідальності між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами, які обслуговують кредитні ресурси, та установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.

Більш конструктивною має бути у цих питаннях і позиція НБУ. Нерідкими є випадки призупинення або невідновлення дії його ліцензій на спеціальні рахунки. Це стосується як кредитних проектів, так і тих проектів технічної допомоги, що є складовою частиною проектів Світового банку.

Дальше удосконалення співпраці з ЄБРР залежить від зростання в Україні його «працюючих активів».

Необхідно у стислі терміни:

- удосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів;

- спільно з керівництвом ЄБРР започаткувати практику проведення регулярного огляду портфеля проектів;

- посилити контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов'язань у взаємовідносинах з ЄБРР [104].

Уряду необхідно здійснити конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями, Європейською Асоціацією вільної торгівлі та іншими організаціями.

Як додаткове джерело фінансування регіональних проектів можна розглядати Організацію Чорноморського економічного співробітництва, до складу якої входить і Україна. Із створенням Чорноморського банку торгівлі і розвитку, який розпочав свою діяльність у червні 1999 р., з'явилася реальна основа для практичної реалізації проектів у цьому регіоні. Відповідно до Угоди про заснування цього банку його діяльність спрямовується на забезпечення процесів економічної трансформації країн Чорноморського регіону, він діє як банк розвитку, кредиторами та позичальниками якого виступають країни-засновники [104].

Необхідно постійно і ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабу на предмет використання їхніх можливостей для фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки.

Висновки і пропозиції

Міністерство фінансів відіграє провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом. Воно організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення міжнародних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відображаються в бюджеті, з іншого - саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

2. Досліджено форми участі Міністерства фінансів України у фінансовій діяльності держави. Міністерство фінансів України є суб'єктом фінансового контролю як центральний спеціалізований орган виконавчої влади з управління фінансами і по контролю за рухом і витрачанням державних фінансових ресурсів.

На сьогодні Міністерство фінансів України має різноманітні функції, які забезпечують реалізацію його завдань. До таких функцій можна віднести: контрольну; організаційну; аналітичну; нормотворчу; координаційну; експертну; інформаційну; правозастосовну; прогнозування.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Отже, однією з основних його функцій є контрольна, яка проявляється під час здійснення бюджетного контролю.

Так, відповідно до Бюджетного кодексу України за складання проекту закон про Державний бюджет України відповідає Міністерство фінансів України, що перевіряє дотримання бюджетного законодавства у процесі розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Під час розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів виявляє неточності в розрахунках прогнозів податкових надходжень і представляє проект закону про Державний бюджет на пленарному засіданні Верховної ради України.

Міністерство фінансів України готує і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України, здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, а це означає, що Міністерство фінансів контролює як надходження коштів до бюджету, так і їх витрачання. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

3. Вивчено місце і роль Міністерства фінансів у здійсненні бюджетного процесу та досліджено роль Міністерства фінансів у правовому регулюванні державних доходів і державних видатків. Міністерство фінансів відіграє велику роль у складанні проекту державного бюджету на відповідний рік, а також у підготовці звіту про виконання бюджету.

Вивчення специфіки формування бюджетних призначень показало, що основну частину роботи над бюджетними показниками здійснюють Міністерство фінансів України, місцеві фінансові управління та відділ і розпорядники коштів у процесі обміну інформацією на кожному рівні бюджетної системи. Вплив на зміст бюджету головних розпорядників коштів посилюється за рахунок розширення їх бюджетних повноважень у визначенні обсягів фінансування, але одночасно збільшується їх відповідальність.

Пропонується визначені бюджетні призначення розпорядником бюджетних коштів використати для складання бюджетів місцевого самоврядування «з нуля», тобто розрахувати статті витрат виходячи з існуючих потреб у фінансуванні, без врахування показників минулих бюджетів. Видатки місцевих бюджетів потребують реформування в першу чергу через недостатнє фінансування капіталовкладень бюджетних установ.

Несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України порушує наступне виконання бюджету, причому не стільки центрального, скільки місцевих бюджетів, із затвердженням яких виникають додаткові проблеми. Тому варто передбачити механізм реалізації відповідальності парламенту за порушення вимог бюджетного законодавства, аж до його розпуску.

Проблемним є і питання оприлюднення проекту закону про державний бюджет. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів зобов'язано публікувати в газеті «Урядовий кур'єр» проект Закону про Державний бюджет не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

У цей період всі документи, що супроводжують проект Закону про Державний бюджет, розглядаються у Верховній Раді, у Комітеті Верховної Ради з питань бюджету, і за результатами розгляду їх можуть повернути, тобто відхилити вмотивованим рішенням.

Проте, тут постає питання, чи підлягає публікуванню відхилений чи виправлений проект? У зв'язку з цим, на нашу думку, норму частини другої статті 28 Бюджетного кодексу України слід визначити наступним чином:

«Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше, ніж через сім днів після прийняття його до розгляду Верховною Радою України».

Також, на нашу думку, не можна погодитися з твердженням проф. Воронової Л.К., що оприлюднення Закону про Державний бюджет «не є необхідним». Не оприлюднення проекту даного закону позбавляє народ України на реалізацію права на безпосередню демократію, що є неприпустимим у правовій державі.

4. Досліджено роль Міністерства фінансів на стадії виконання бюджету. Під час виконання бюджету найважливіше - це забезпечити повне і своєчасне надходження обов'язкових (податкових та інших) платежів і доходів за всіма джерелами фінансування заходів у межах затверджених у бюджетах сум протягом усього бюджетного періоду.

Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Протягом усього бюджетного періоду Міністр фінансів України забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням. Також Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

Згідно із Положенням про Міністерство фінансів України у межах своєї компетенції воно забезпечує виконання Державного бюджету України, концентрацію фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України, ефективне використання бюджетних коштів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів державного і місцевого бюджетів, застосовує в установленому порядку заходи щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у випадках неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та утримує в установленому порядку з підприємств, установ та організацій кошти державного бюджету, що використані ними не за цільовим призначенням.

Право на здійснення внутрішніх і зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Таке право Міністру фінансів надається Бюджетним кодексом України

5. У роботі досліджена також роль Міністерства фінансів у відносинах державного кредиту. Державний кредит - це врегульовані правовими нормами відносини, в яких позичальником виступає держава, а кредитором - фізична або юридична особа. Державні кредити надаються на певний строк, а при його настанні ці кошти треба повернути.

Право на здійснення внутрішніх і зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Таке право Міністру фінансів надається Бюджетним кодексом України

Межі запозичення коштів державою встановлює Закон про Державний бюджет. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення. Кабінет Міністрів України приймає рішення про взяття позики в межах, встановлених у Законі про Державний бюджет.

Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їхніх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань юридичним особам в межах повноважень, наданих цим посадовим особам Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів, тобто гарантія як форма державного кредиту засновується на принципах банківського кредитування.

За угодою, яку укладає позичальник з Міністерством фінансів, Кабінет Міністрів України зобов'язується перед юридичною особою - кредитором погасити заборгованість юридичної особи - позичальника, якщо вона не зможе зробити цього сама.

6. З метою посилення впливу фінансової, в тому числі бюджетної політики на створення сприятливих умов для сталого економічного зростання, реалізації соціальних пріоритетів економічної політики, що особливо є важливим в умовах економічної кризи, необхідно:

- забезпечити збалансованість та прозорість бюджету, соціальну орієнтацію бюджетних видатків;

- підвищити ефективність використання бюджетних коштів;

- забезпечити удосконалення міжбюджетних відносин;

- посилити інвестиційну складову державного та місцевих бюджетів;

- здійснити запровадження програмно-цільового методу управління державними фінансами, проектного методу управління бюджетами всіх рівнів;

- удосконалити методику прогнозування доходів зведеного бюджету та методологічних підходів прогнозування надходжень ПДВ;

- забезпечити збалансоване середньострокове бюджетне прогнозування і планування як один з основних інструментів ефективного і виваженого управління державними фінансами, що надасть можливість підвищити роль бюджетної політики у реалізації економічних і соціальних цілей уряду, насамперед, з метою підвищення рівня державних соціальних стандартів та зниження рівня бідності;

- забезпечити ефективне і збалансоване бюджетне регулювання шляхом урахування циклічності економічного розвитку та стану державних фінансів при розробці бюджетної політики.

Список використаної літератури

міністерство фінанси повноваження державний

1. Конституція України від 28.06.1996 №245-к/95-ВР // Відомості Верховної ради України. - 1996. - №30.

2. Бюджетний кодекс: Закон України від 21.06.2001 №2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України - 2001. - №37-38.

3. Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України вiд 26.01.1993 №2939-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993 р. - №13.

4. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002 №№249-IV. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №1.

5. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10 грудня 2001 №1199/2001.

6. Про Державне казначейство: Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005.

7. Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1837.

8. Про затвердження Плану діяльності Міністерства фінансів України з підготовки проектів регуляторних актів на 2009 рік: Наказ Міністерства фінансів України від 15.12.2008 №1488.

9. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Міністерства Фінансів від 27.122001 №604.

10. Алисов Е.А. Финансовое право Украины - Х.: Эспада, 2000. - 288 с.

11. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Кравченко В. І. Фінансове право: Підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл. / Л.К. Воронова (ред.). - 2 вид., випр. та допов. - Х.: Консум, 1999. - 495 с.

12. Анашкин А.К. Механизм стабилизации национальных финансов / А.К. Анашкин. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. - 190 с.

13. Антошкіна В.К., Сирота А.І. Фінансове право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - Донецьк: Юго-Восток, 2005. - 367 с.

14. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

15. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. - 1998. - №1.

16. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Криницький І. Є., Кучерявенко М.П., Лукашев О.А. Фінансове право України: Підручник / М.П. Кучерявенко (ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 319 с.

17. Близнюк А.С., Губерская Н.Л., Музыка О.А., Усенко Р.А. Местные финансы в Украине: Правовая регуляция: Учебное пособие. - К.: Дакор, КНТ, 2007. - 316 с.

18. Брайчева Т.В. Государственные финансы. - СПб.: Питер, 2001. - 288 с.

19. Бурцев В.В. Государственный финансовый контроль: методология и организация. М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. -392 с.

20. Бюджет і фінансова політика України /А.О. Єпіфанов, І.ВІ. Сало, І.І. Дякова. - К., 1997. - 235 с.

21. Бюджет страны - суть и содержание государственной политики // Финансы. 2001. №5.

22. Бюджетна система України: Навчальний посібник
(За ред. С.О. Булгакової). - К.: КНТЕУ, 2003. - 288 с.

23. Бюджетная система Российской Федерации: Учебник /
О.В. Врублевская и др.; Под ред. О.В. Врублевской, М.В. Романовского. -
3-е изд., испр. И пераб. - М.: Юрайт-Издат, 2003. - 838 с.

24. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів /Упорядники: С.І. Мельник, З.М. Луценко, І.Ф. Щербина, А.В. Данілова. К.:Мінфін, 2002. - 295 с.

25. Бюджетний процес в Україні: Збірник нормативно-інструктивних матеріалів. - К.: ПЕФР. - 2003. - С. 76-81.

26. Винницкий Д.В., Грачева Е.Ю., Абрамчик Л.Я., Запольский С.В. Акутальные проблемы финансового права Республики Беларусь, России, Украины. - Спб, 2006. - 376 с.

27. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: пер с англ. /
Гл. ред. серии Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 1996.

28. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.

29. Вострикова Л.Г. Финансовое право: Учебник для вузов. - М, 2007. - 376 с.

30. Гай-Нижник П.П. Народне міністерство фінансів УНР: проблеми становлення (січень-квітень 1918 р.). // С. 59-74.

31. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). // Автореферат дис….д.і.н. - К., 2008. - 35 с.

32. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української держави гетьмана П. Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.) // Автореферат дис….к.і.н. - К., 2000. - 20 с.

33. Гелько В.В. Місцеві фінанси: суть, структура і принципи формування ресурсів. // Фінанси України. - 1999. - №5.

34. Грачева Е.Ю. Финансовое право: Схемы и комментарии: Учебное пособие. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Юриспруденция, 1999. - 104 с.

35. Губерская Н.Л. Финансовое право: Методические рекомендации, нормативно-правовые акты, библиография. Общая часть: Учебно-методическое пособие. - К.: Знание Украины, 2007. - 328 с.

36. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.:КНЕУ, 2000. - 316 с.

37. Дмитренко Е.С. Фінансове право України: Практикум. - К.: Атіка, 2004. - 216 с.

38. Єременко О.К. Концепція розвитку Міністерства фінансів України / Під заг. керівництвом і ред. Г.О. П'ятаченка // Фінанси України. - 1997. - №3. - С. 27-41.

39. Жибер Т.В. Бюджетний процес та його оптимізація в Україні. Автореф. дис… канд. екон. Наук. - К., 2006. - 19 с.

40. Завдання Міністерства фінансів України сьогодні // Финансовая консультація. - 2001. - №3. - С. 13 - 16.

41. Зміст та класифікація фінансових правовідносин: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / О.О. Дмитрик; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2003. - 187 с.

42. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекція. - К.: МАУП, 2003. - 160 с.

43. Ивановский В. Государственное право. Известия и ученые записки Казанского университета. По изданию №5 1895 года - №11 1896 года. - 668 с.

44. Каленський М.М., Стефанюк І.Б. До питання розвитку державної контрольно-ревізійної служби // Фінанси України. - 1999. - №2. - С. 71-77.

45. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

46. Карасева М.В. Финансовое право Украины. Общая часть: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 256 с.

47. Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України. - 1997. - №3. - С. 27 - 42.

48. Ковбасюк Ю.В. Економічна політика співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями 2005 года. Автореф. дис…
д-ра наук з держ. упр.: /.; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2005. - 32 с. - укp.

49. Механізм формування державної бюджетної політики в Україні: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01 / І.О. Плужников; Укр. акад. банк. справи. - Суми, 2003. - 19 с.

50. Міністерство фінансів // Аудит сегодня. - 2001 - №5. - С. 32 - 34.

51. Міністерство фінансів України // Бухгалтерія. Налоги. Бізнес. - 1999. - №34. - С. 11 - 14.

52. Міністерство фінансів як дзеркало Українських реформ // Україна молода. - 2000 - 26 квітня.

53. Музика О.А. Фінансове право: Навчальний посібник. - К., 2004. - 220 с.

54. Музыка-Стефанчук О.А. Финансовое право: Учебное пособие. -
3-е изд., доп. и перераб. - К.: Атика. 2007. - 264 с.

55. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. / За заг ред. П.В. Мельника. - К., 2003. - 416 с.

56. Никитина А.М., Ремиханова Д.А., Фетисов В.Д., Староверова О. Бюджетное право. - 3-е изд., пере раб и доп. - М., 2006. - 224 с.

57. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи В Україні // Фінанси України. - №9. - 2000. - С. 126-134.

58. Опарін В. Фінансова система: теоретичні засади та прак¬тичні аспекти її розбудови в Україні // Фінанси України. -1998. - №9. - С. 49-59.

59. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.

60. Опарін В. Фінансова система: теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні // Фінанси України. - 1998. - №9. - С. 49-59.

61. Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

62. Орлюк О.П. Фінансове право. Навчальний посібник. - К., 2003. - 548 с.

63. Пансков В. Формирование доходов федерального бюджета от внешнеэкономической деятельности: коллизии законодательного обеспечения и пути их разрешения // Российский экономический журнал. 2003. №1. С. 18-26.

64. Парижак Н.В. Формування ефективної бюджетної системи України. // Фінанси України. - 1998. - №1.

65. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 495 с.

66. Понікаров В.Д., Ялдін І.В., Назаренко В.В. Фінансове право: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун - т. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. - 200 с.

67. Правові засади формування місцевих бюджетів: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Л.О. Нікітіна; Держ. податк. адмін. України, Нац. акад. держ. податк. служби України. - Ірпінь, 2004. - 207 с.

68. Предборський В.А. Фінансове право. К: «Правові джерела», 1998. -319 с.

69. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 312 с.

70. Романенко О.Р., Огородник С.Я., Зязюн М.С. Фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 1999. - 108 с.

71. Романів М.В. Роль Міністерства фінансів у забезпеченні контролю за рухом фінансових ресурсів держави // Фінанси України. - 1998. - С. 46. - 49.

72. Савченко Л.А. Правові основи фінансового контролю: навч. посіб. - К., 2008. - 494 с.

73. Сивульська Н.М. Аналіз виконання бюджетів місцевих органів самоврядування // Тернопільська академія народного господарства. Наукові записки: Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу. - Випуск 9. - Тернопіль: Економічна думка. - 2001. - С. 193-194.

74. Сивульська Н.М. Бюджетний процес в Україні та його особливості // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Випуск 174. - Т. 2. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - С. 477-483.

75. Сивульська Н.М. Вдосконалення доходної частини бюджетів місцевого самоврядування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Випуск 65. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - С. 74-78.

76. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

77. Стефанюк І.Б. Державне управління і фінансовий контроль в умовах ринку. // Фінанси України. - 1999. - №11.

78. Стефаник І.Б. Контрольно-ревізійна служба як складова система фінансової безпеки держави. // Фінанси України. - 1999. - №11.

79. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007 року / Науково-дослідний інститут фінансового права. - К.: ПП «Укртехнопрінт», 2008. - Ч. 2. - 88 с.

80. Терещенко Ю.І. Фінансове право. К: Юридична книга, 2006. - 422 с.

81. Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика: Зб. наук. праць. - Луцьк, 1996.

82. Финансовое право. (Учебник) Вострикова Л.Г.М., 2007. - 376 с.

83. Финансовое право: Учебник для вузов (под ред. Грачевой Е.Ю., Толстопятенко Г.П.) Изд. 2-е, перераб., доп. - М., 2009. - 528 с.

84. Финансовое право: Учебник / О.Н. Горбунова, Е.Ю. Грачева и др.; Отв. ред. Е.Ю. Грачева, Г.П. Толстопятенко. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 525 с.

85. Финансовое право: Учебник. - X.: ООО «Одиссей», 2003. - 390 с.

86. Финансовое право: Учебник /Отв. ред. Н.И. Химичева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2004. - 749 с.

87. Финансовое право. (Учебно-метод. компл.) Химичева Н.И., Покачалова Е.В. 2005, - 464 с.

88. Финансовое право. Вопросы и ответы. Артемов Н.М., Ашмарина Е.М. 2006 - 160 с.

89. Финансовое право: конспект лекций. Шуплецова Ю.И. 2009, 3-е изд. - 182 с.

90. Финансовое право. Конспекты лекций и схемы. (Учебное пособие) Тосунян Г.А, Викулин А.Ю. 2002, 2-е изд., - 224 с.

91. Финансовое право России: альбом схем. Под ред. Козырина А.Н. 2007. - 324 с.

92. Финансовое право Российской Федерации. (Учебник) Отв. ред. Карасева М.В. 2004. - 576 с.

93. Финансовое право Российской Федерации. (Учебное пособие) Шавров А.В. МФПА, 2004. - 300 с.

94. Финансовое право. Учебное пособие в схемах. Игнатьева С.В., Вашкович Н.Ю. ГУАП, 2006. - 59 с.

95. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є. О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. - X.: Фірма «Консул», 1998. - 474 с.

96. Фінансове право України: Підручник / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький; За ред. М.П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 320 с.

97. Фінансове право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1995. - 272 с.

98. Фінансове право: Підручник. - X.: ТОВ «Одиссей», 2003. - 448 с.

99. Фінансове право: Підручник / Керівник авт. колек. і відп. ред.
Л.К. Воронова. - X., 1998. - С. 148.

100. Фомін Г.Ф., Гетьманець О.П., Сараскіна Т.В., Фінансове право, навч. пос., «УВС», - Х:, 2000.

101. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2000. - 400 с.

102. Эриашвили Н.Д. Финансовое право: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 606 с.

103. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора: Основы теории государственных финансов: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 319 с.

104. http://www.3 w.mk.ua/Site3W/00000127.htm

105. http://www.minfin.gov.ua

106. http://www.minfin.ru

107. http://mfrm.moris.ru

108. http://www.treasury.gov.ua

109. http://www.fin.ee

Размещено на Allbest.ru