Кількісна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства

4. Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників, що з часом стане інформаційною передумовою розробки спеціальних критеріальних моделей (рейтингових систем) діагностики кризи та загрози банкрутства.

5. Охоплення показниками усіх найважливіших напрямків оцінки фінансового стану підприємств, у яких можуть віддзеркалюватися кризові явища, що притаманні їхній діяльності або передумови для їхнього виникнення.

6. Оптимальна чисельність показників з кожного напрямку дослідження та вилучення із складу системи показників, які дублюють один одного.

7. Можливість чіткого та однозначного визначення негативного значення або негативної динаміки, які можуть використовуватись як база для ідентифікації кризового стану чи передумов для його виникнення у майбутньому.

Виходячи з функціонального спрямування показників-індикаторів доцільно відокремлювати чотири найважливіших групи показників: стан ліквідності, структура капіталу, оборотність, рентабельність[11, c. 189-191].

Необхідно розробити заходи щодо підвищення ефективності господарювання або зниження потреби в активах. Керівництву слід постійно оцінювати динаміку прибутковості та вартість позикового капіталу для поліпшення фінансового та економічного становища. У випадку настання кризи необхідно впровадити такі заходи:

1) реструктуризація та оновлення виробничої структури;

2) пошук та мобілізація резервів зростання економічної прибутковості (скорочення витрат, зростання використання виробничих потужностей тощо);

3) пошук можливостей для зниження ФЕП за рахунок прискорення швидкості обігу коштів;

4) «консервація» виробничих інвестицій або вивільнення коштів у господарський обіг;

5) пошук можливості здешевлення позикових ресурсів (за рахунок поліпшення політики залучення ресурсів, відстрочки платежів, отримання пільг, у тому числі і податкових невиплат дивідендів) з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства;

6) пошук «нетрадиційних» джерел фінансових ресурсів (за рахунок розширення кредиторської заборгованості, використання лізингу тощо);

7) якісний менеджмент та встановлення взаємовигідних стосунків із споживачами, виробничими партнерами, державними органами, банками, залучення спеціалістів ззовні;

8) пошук пільгових кредитів;

9) продаж частини активів з метою збільшення обігових коштів для збереження бізнесу;

10) перебудова структури підприємства, впровадження ефективної технології та організації виробництва, зниження собівартості продукції за рахунок скорочення майбутніх витрат на заробітну плату, витрат на експлуатацію машин, механізмів, станкового обладнання, зниження транспортних витрат, оптимізація податкового обкладання підприємства, вирішення кадрових питань. Якщо всі розглянуті дії не дадуть позитивного результату, необхідно вдатися до добровільної санації підприємства або його реорганізації (реструктуризації)[18, c. 59-61].

3.2 Банкрутство підприємства та шляхи його подолання на сучасному етапі

Банкрутство окремого суб'єкта господарювання має суттєві негативні наслідки на всіх рівнях економіки: на мікрорівні - для власників і робітників підприємства через фінансові втрати, на мезорівні - для регіону, в якому працює підприємство через порушення господарських зв'язків підприємства-банкрута з партнерами і зниження економічних показників регіону, на макрорівні - для держави в цілому в зв'язку з порушенням макроекономічної рівноваги та зниженням об'єму ВВП і, як наслідок, зменшенням доходів державного бюджету [1].

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розробки і впровадження відповідних антикризових заходів, що дозволять подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства.

Використання фактичних значень фінансових коефіцієнтів у моделях прогнозування банкрутства є неефективним, оскільки за їх допомогою можна лише отримати оцінку фінансового стану підприємства в поточний період часу. Цього недостатньо для оцінки схильності підприємства до банкрутства, тобто загрози банкрутства в майбутньому, так як в даний період часу підприємство може перебувати у передкризовому або навіть нормальному фінансовому стані, однак може мати негативні тенденції і в майбутньому перейти в кризовий стан. Тому для оцінки схильності підприємства до банкрутства необхідно використовувати прогнозні значення фінансових коефіцієнтів. Такі моделі даватимуть оцінку загрози банкрутства в майбутньому і даватимуть змогу своєчасно виявити і попередити кризовий стан.

Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Розорення підприємства завжди є трагедією і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Механізм банкрутства покликаний пом'якшити негативні наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму. Це може бути досягнуто, зокрема, за рахунок використання страхування ризиків неповернення витрат, створення гарантійних фондів. Для своєчасності розрахунків із звільненими працівниками може створюватися гарантійний фонд, який утримуватиметься із відповідних внесків всіх підприємств. Арбітражний керуючий отримує кредит у цьому фонді і виплачує звільненим вихідну допомогу, а після продажу майна повертає кошти до фонду із низькими відсотками. Ефективність використання таких механізмів підтверджена закордонною практикою (Польщею, Словаччиною, Угорщиною та ін.) - вона дозволяє уникнути соціальних вибухів, спричинених банкрутством.

Світова практика показала, що ефективність застосування механізму банкрутства, за умови наявності всього необхідного “інструментарію” є високою. Проте та ж практика виробила і ряд вимог, без виконання яких дана процедура перетворюється з оздоровчої в каральну. Серед них можна виділити такі, як достатньо розвинена економіка, більш-менш стабільна фінансова ситуація, наявність відповідної правової бази, грамотна інвестиційна політика і наявність самих інвесторів, напрацьована система оздоровчих і антикризових засобів, пристосованих саме до економіки даної країни, наявність висококваліфікованого штату антикризових керуючих. Особливо важливим є використання даного інституту в комплексі з іншими засобами: інвестиціями, державним регулюванням і підтримкою[8, c. 137-139].

Висновки

У роботі розроблено елементи методики комплексної оцінки фінансового стану підприємства, яка може виступати основою для діагностики банкрутства підприємств. Проведено аналіз ключових фінансово-економічних коефіцієнтів за окремими галузями та у промисловості в цілому, розроблено систему нормативних значень коефіцієнтів, які базуються на реальних даних економіки України.

Таким чином, у процесі діагностики банкрутства на основі побудови матриць фінансової рівноваги заслуговує на увагу не тільки на поточне місцезнаходження, а й динаміка напрямку руху положення підприємства в межах окремих квадрантів матриці.

Банкрутство - складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень.

Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій (хоча для окремого підприємства це буде саме так), а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Система банкрутства включає в себе цілий ряд логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади.

Вихідним пунктом системи є встановлення принципів і цілей, які повинні бути досягнуті в результаті функціонування її механізмів.

Таким чином, використання пропонованої методики оцінки фінансового стану підприємства з точки зору ступеня його захищеності (фінансової стійкості) та ефективності діяльності значно полегшить роботу фінансових аналітиків та зробить результати їхньої роботи більш об'єктивними та такими, які відповідають реальній ситуації в економіці країни.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про банкрутство” від 30 червня 1999 року № 784 - ХІ У.

2. Закон України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999 року №784 - ХІ У.

3. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 17.01.2002 р. - № 10// Податки та бухгалте6рський облік. - 2--2 р. - № 14

4. Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. -- М: Финансы и статистика, 2000.

5. Ковалев А. П. Диагностика банкротства. -- М.: Финстатинформ, 1995.

6. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

7. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування. -- Дніпропетровськ: ВидавництвоДАУБП, 2001.

8. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001.

9. ЛігоненкоЛ. О. Антикризове управління підприємством: теоретично-методологічні засади та практичний інструментарій. - К.: КНТЕУ, 2001.

10. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: КНЕУ, 1999.

11. Москаленко В. П Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6. - С. 180 - 191

12. Попова А. Оценка риска банкротства на основе анализа финансового состояния предприятия // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 2. - С. 36-38

13. Рибалка, О. Формування системи показників фінансового стану підприємства для оцінки ймовірності банкрутства // Економіст. - 2005. - № 9. - С.63-65.

14. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. -- К.: Максимум, 2001. *

15. Уолш К. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Посібник: Навчальне видання: англ. - К.: Всеувито; Новий друк, 2001.

16. Управління фінансовою санацією підприємства: Навчальний посібник / С. Я. Салига, О. І. Дацій, Н. В. Нестеренко, О. В. Серебряков. -- К.: Центр навчальної літератури, 2005.

17. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К: КНЕУ, 2000.

18. Фокіна Н. Методика виявлення загрози банкрутства підприємств за оцінкою показників фінансового стану // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 7. - С.56-62

19. Шеремет А. Д., Негашев Е. А. Методика финансового анализа. -- М.: ИНФРА, 2000.

Глосарій

БАНКРУТ (від італ. bancarotto - неплатоспроможний боржник) - офіційно визнана неплатоспроможною юридична або фізична особа. Оголошується у тому разі, коли сума боргу перевищує задокументовану вартість рухомого й нерухомого майна.

БАНКРУТСТВО (від італ. bancarotto)- 1. Фінансова неспроможність боржника. Неможливість сплатити боргові зобов'язання за браком коштів. Платіжна неспроможність, фінансовий крах. Юридична чи фізична особа оголошується банкрутом тоді, коли сума заборгованості, пред'явлена боржникові до сплати або несплаченої у строк, перевищує задокументовану вартість рухомого чи нерухомого майна. Б. може бути добровільним, пов'язаним із заявою до суду боржника; примусовим - при зверненні до суду кредиторів. Майно банкрута продається з аукціону або здається в оренду чи переходить в акціонерну власність. 2. Переносно-неспроможність, крах планів, політична поразка, нездатність виконати взяті зобов'язання.

КОЕФІЦІЄНТ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ - показник інтенсивності заміни старої техніки новою, процесу розширення виробництва, введення в дію нових об'єктів і т.д. Обчислюється діленням вартості нововведених в експлуатацію основних виробничих фондів за звітний період на початкову вартість усіх основних виробничих фондів підприємства за станом на кінець звітного періоду.

КОЕФІЦІЄНТ ОХОПЛЕННЯ - частка виробництва товару корпорацією, групою підприємств у загальному обсязі виробництва його в країні.

КОЕФІЦІЄНТ ПОКРИТТЯ - показник, що визначає співвідношення оборотних активів до короткострокової заборгованості і характеризує платіжну спроможність організації.

КОЕФЩІЄНТ ПРИБУТКОВОСТІ - відношення чистого доходу (прибутку) підприємства до обсягу реалізації продукції або капіталу підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ - відношення валового прибутку від продажу продукції до її собівартості (витрат виробництва й обігу).

РИНКОВА ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА - поточна вартість підприємства, активів, послуг, у т. ч. біржових товарів, фондових цінностей і валюти, що визначається на основі аналізу кон'юнктури, попиту і пропозиції в кожний конкретний момент на ринку.

Размещено на Allbest.ru