Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України
Поняття інвестиційного фонду як інституту спільного інвестування, міжнародний досвід діяльності. Особливості організації діяльності інвестиційних фондів в Україні: міжнародний порівняльний аспект. Інститути спільного інвестування в державі на сьогодні.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 18.08.2011 |
Размер файла | 260,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2. Доступність інвестиційних паїв біржових індексних фондів для широкого кола інвесторів. Замість (чи на додаток) придбання інвестиційних паїв через керуючу компанію і її агентів, інвестори одержують можливість здобувати цінні папери біржових індексних фондів на біржі через обслуговуючого їх брокера-дилера, у тому числі, використовуючи переваги торгівлі через Інтернет. Коло учасників торгівлі на біржі істотно ширше кола агентів керуючих компаній пайовими інвестиційними фондами. Через біржу з інвестиційними паями можуть укладатися угоди РЕПО й інші різновиди біржових угод.
3. Прискорення розрахунків по угодах з інвестиційними паями, підвищення їхньої надійності. Розрахунки по угодах купівлі-продажу інвестиційних паїв на біржі здійснюються на умові «постачання проти платежу» у день укладання угод (за умови переддепонування коштів і цінних паперів) чи на день, обумовлений продавцем і покупцем зазначених цінних паперів, якщо угода укладена в режимі переговорних угод. Це істотно швидше і надійніше, ніж розрахунки через керуючу компанію чи її агентів.
4. Спрощення і підвищення прозорості порядку ціноутворення інвестиційних паїв. На відміну від традиційних пайових інвестиційних фондів, що використовують форвардний метод ціноутворення розрахункової вартості інвестиційних паїв, біржові угоди з паями біржових індексних фондів можуть відбуватися протягом усього торгового дня за цінами, що складаються в результаті балансу попиту та пропозиції. Такий метод формування цін інвестиційних паїв більш зрозумілий і звичний для інвесторів, оскільки він не відрізняється від порядку, що діє на біржовому ринку акцій чи облігацій. Крім того, біржові індексні фонди мають унікальну властивість «зверх-прозорості» для інвесторів. В умовах розкриття інформації про значення базисного фондового індексу в режимі реального часу й обов'язку керуючої компанії по підтримці відповідності складу і структури портфеля біржового індексного фонду складу і структурі фондового індексу будь-який інвестор при здійсненні угод з інвестиційними паями зазначених фондів має доступ не тільки до інформації про біржові ціни інвестиційних паїв, але до інформації про індикатор зміни їхньої розрахункової вартості.
5. Додаткові можливості для інституціональних інвесторів. У випадку якщо біржовий інвестиційний фонд є інтервальним чи відкритим, інституціональні інвестори одержують можливість здійснення арбітражних угод на первинному і вторинному (біржовому) ринку інвестиційних паїв зазначених фондів при розбіжностях біржових котирувань і розрахункової вартості інвестиційних паїв біржових індексних фондів. Наявність такого арбітражу - додатковий фактор підвищення надійності індексних фондів, оскільки арбітраж подібного роду дозволяє мінімізувати розбіжності між біржовими цінами інвестиційних паїв біржових індексних фондів і їхньою розрахунковою вартістю, обумовленої виходячи із ВЧА фонду і кількості інвестиційних паїв, що знаходяться в звертанні.
Незважаючи на очевидні переваги біржових індексних фондів, виділимо два найбільш дискусійні питання, що виникають при їхньому створенні. Перше питання - чи є об'єктивні передумови для створення біржових індексних фондів на українському фондовому ринку, на якому хронічно не вистачає ліквідних акцій і облігацій? На думку автора, навіть в умовах, коли база основного фондового індексу українських емітентів включає цінні папери 7 - 20 емітентів, створення й успішна діяльність біржових індексних фондів цілком можлива. Інвестиційні паї таких фондів будуть більш привабливими в порівнянні з прямими інвестиціями в акції й облігації для багатьох інвесторів, зацікавлених, насамперед, у диверсифікованості вкладень і низьких транзакційних витратах. Список емітентів, що включаються у фондові індекси, може поступово розширюватися в міру росту фондового ринку.
Дуже перспективними, на наш погляд, можуть виявитися пайові інвестиційні фонди, активи яких складені у відповідності зі структурою загальновизнаних закордонних фондових індексів. По багатьом і очевидним причинах вкладення резервів пенсійних фондів, страхових організацій, банків і інших інвесторів у пайові інвестиційні фонди, активи яких сформовані на основі іноземного фондового індексу, є більш кращим, чим вкладення зазначених організацій прямо в іноземні валютні активи.
Друге питання - чи можуть на біржах обертатися інвестиційні паї не тільки біржових індексних фондів, але й активно-керованих пайових інвестиційних фондів? Закордонний досвід показує, що з усіх типів інвестиційних фондів найбільш швидкими темпами зростає біржовий сегмент ринку цінних паперів саме індексних фондів. На думку автора, це порозумівається двома основними обставинами. По-перше, що зростаючою популярністю пасивно-керованих інвестиційних фондів. Дуже відомий факт (який також підтверджується статистикою по пайових інвестиційних фондах в Україні), що, незважаючи на професіоналізм керуючих компаній річна прибутковість 70-80% активно-керованих інвестиційних фондів нижче річних темпів росту відповідних фондових індексів [9, c.5]. У цих умовах росте привабливість інвестиційних фондів, орієнтованих на фондові індекси і мінімізацію витрат на керування їхніми активами. По-друге, за допомогою моделі біржових індексних фондів удалося перебороти основну проблему, що перешкоджала розвитку біржового ринку цінних паперів інвестиційних фондів, - а саме, проблему істотної розбіжності біржових котирувань і вартості цінних паперів фондів, що розраховується виходячи із ВЧА фонду. Як було замічено вище, мінімізація розбіжності між біржовою ціною і розрахунковою вартістю цінних паперів біржових індексних фондів забезпечується за рахунок допущення арбітражних угод з ними для великих інституціональних інвесторів.
Однак навряд чи доцільно обмежувати біржовий сегмент ринку інвестиційних паїв пайових фондів лише цінними паперами фондів індексного типу. Інвестиційні паї активно-керованих пайових інвестиційних фондів можуть звертатися на біржах, хоча в ряді випадків, можливо, будуть потрібні зміни в механізмі їхньої діяльності.
Спробуємо описати механізм функціонування пасивно-керованих біржових індексних фондів. Біржові індексні фонди можна створюватися у вигляді пайових інвестиційних фондів відкритого, інтервального чи закритого типу, якщо тільки українським законодавством не будуть передбачені якісь інші обмеження для тих чи інших типів фондів. За рубежем усі нині діючі ETFs є інвестиційними фондами відкритого типу.
У правилах відкритих і інтервальних біржових індексних фондів доцільно передбачити обмеження на викуп і розміщення інвестиційних паїв. Зазначене обмеження буде стимулювати дрібних інвесторів здійснювати угоди по купівлі-продажу інвестиційних паїв у процесі їхнього вторинного (переважно біржового) обігу. У той же час збереження можливості викуповувати інвестиційні паї фондів прямо в керуючої компанії чи її агентів дозволяє великим інвесторам проводити арбітражні угоди з інвестиційними паями, що важливо з погляду мінімізації спреда між біржовими цінами паїв і їх розрахунковою вартістю.
Інвестиційні паї є неемісійними цінними паперами, що випускаються у формі іменних цінних паперів у бездокументарній формі. Посвідчення прав на інвестиційні паї здійснюється у виді записів по особових рахунках у реєстрі власників інвестиційних паїв чи у виді записів по рахунках депо в депозитаріїв. При організації обороту інвестиційних паїв біржових індексних фондів, по яких відсутні номера державної реєстрації випусків цінних паперів, як ідентифікатори зазначених цінних паперів при здійсненні угод і посвідченні прав на інвестиційні паї можуть застосовуватися ІSІ і CFІ коди.
ІSІ код являє собою 12-розрядний буквено-цифровий код, що не містить інформації, яка характеризує фінансовий інструмент, а служить для однозначної ідентифікації цінного папера при проведенні угод і розрахунків. CFІ код являє собою 6-розрядний буквений код, що відбиває істотну інформацію про фінансові інструменти (у тому числі про їхній вид, тип, форму випуску, особливостях обігу, погашення й інших істотних прав і характеристиках). CFІ код є додатковим кодом фінансового інструмента [9, c.14].
Використання ІSІ і CFІ кодів для інвестиційних паїв дозволить:
· застосовувати єдині стандарти ідентифікації цінних паперів інвестиційних фондів на внутрішньому і міжнародних фондових ринках;
· застосовувати єдині коди інвестиційних паїв при використанні електронного документообігу, S.W.І.F.T. і міжнародних стандартів повідомлень ІSO 15022;
· мінімізувати можливі операційні помилки і додаткові витрати учасників ринку, що виникають при використанні безлічі локальних систем нумерації цінних паперів;
· забезпечити включення даний про інвестиційні паї і біржові індексні фонди в бази даних, якими активно користуються міжнародні інвестори і найбільші інформаційні агентства.
Склад і структура активів біржового індексного фонду повинні відповідати складу і структурі цінних паперів, що складають той чи інший загальновизнаний фондовий індекс. В даний час складно визначити, який з індексів цінних паперів виявиться найбільш кращим для вітчизняних керуючих компаній пайовими інвестиційними фондами. Однак позитивним фактором для розвитку біржових індексних фондів могло б стати застосування різними фондами різних індексів. Крім усього іншого, це дозволило б згладити серйозний недолік, властивий пасивно-керованим інвестиційним фондам, а саме, концентрацію заощаджень у малій групі активів.
У перспективі можуть бути створені біржові індексні фонди, орієнтовані на індекси облігацій українських емітентів і закордонні фондові індекси. Важливим аспектом проблеми складу і структури активів біржових індексних фондів є питання про те, у якому ступені портфель пайового інвестиційного фонду повинний відповідати складу і структурі базисного фондового індексу. На жаль, практично всі діючі фондові індекси на цінні папери українських емітентів характеризуються мінливістю складу і структури цінних паперів, що формують базу індексу. У цих умовах практично неможливо створити такий механізм функціонування біржового індексного фонду, при якому буде підтримуватися 100%-на відповідність між складом і структурою активів пайового інвестиційного фонду, а також базисного фондового індексу.
Для вирішення цієї проблеми може застосовуватися метод підтримки відповідності структури активів біржового індексного фонду і структури фондового індексу, використовувана ETFs за рубежем. Цей метод допускає відхилення структури активів пайового інвестиційного фонду від структури базисного фондового індексу. При цьому показник кореляції при змінах прибутковості вкладень в інвестиційні паї біржового індексного фонду й умовної прибутковості інвестицій у базисний фондовий індекс повинний складати, наприклад, не менш 90-95%.
При цьому керуючі компанії біржовими інвестиційними фондами повинні будуть забезпечувати дотримання зазначеного співвідношення, наприклад, за підсумками звітного місяця чи кварталу. Контроль відповідності прибутковості інвестицій у біржовий індексний фонд і в базисний фондовий індекс може забезпечуватися спеціалізованим депозитарієм пайового інвестиційного фонду.
У даній сфері діяльності біржових індексних фондів діють такі ж правила, що і для всіх інших пайових інвестиційних фондів. Цінні папери, що складають біржовий індексний фонд, зберігаються в спеціалізованому депозитарії. З огляду на те, що склад і структура активів біржового індексного фонду, є відносно стабільними і не міняються без змін базисного фондового індексу, операції з цінними паперами, що складають біржовий індексний фонд, відбуваються рідше, ніж в інших видів пайових інвестиційних фондів.
Інформація про ринкову вартість цінних паперів і вартість фондового індексу підлягає розкриттю організатором торгівлі (чи інформаційним агентством, що є власником даного інформаційного продукту) у режимі реального часу. Купівля-продаж і інші угоди з інвестиційними паями біржових індексних фондів відбуваються на біржі чи в позабіржовому порядку за поточними цінами, що складається в результаті співвідношення попиту та пропозиції на інвестиційні паї.
Наприкінці кожного операційного дня визначається розрахункова вартість інвестиційних паїв біржового індексного фонду. За цією ціною на підставі форвардного методу визначаються ціни видачі і ціни погашення інвестиційних паїв при задоволенні раніше надійшовших заявок інвесторів на придбання і видачу інвестиційних паїв. Для того, щоб вторинний ринок інвестиційних паїв був ліквідним, прозорим і справедливим для інвесторів, - він неминуче повинний концентруватися в торгових системах. При цьому угоди з інвестиційними паями можуть відбуватися на двох і більш біржах, що уможливлює арбітражні біржові угоди. Купівля-продаж інвестиційних паїв біржових індексних фондів на біржі буде аналогічна біржовим угодам з акціями чи корпоративними облігаціями. Розрахунки по зазначених угодах також будуть здійснюватися через розрахункові банки і розрахункові депозитарії на умові «постачання проти платежу». Первинне розміщення (видача) і погашення інвестиційних паїв біржових індексних фондів переважно буде здійснюватися через андеррайтерів. Дрібні і середні інвестори купують чи продають інвестиційні паї біржових індексних фондів на вторинному ринку через фінансового посередника.
Аналогічно біржовим індексним фондам з метою мінімізації можливих розбіжностей між біржовою ціною інвестиційних паїв активно-керованих пайових інвестиційних фондів і їх поточною розрахунковою вартістю доцільно допустити можливість здійснення арбітражних угод з інвестиційними паями на біржі і через керуючу компанію інституціональними інвесторами.
Практика може підказати й інші шляхи вирішення зазначених проблем у процесі прийняття керуючими компаніями конкретних заходів для організації вторинного ринку інвестиційних паїв знаходячихся під їхнім управлінням пайових інвестиційних фондів.
Висновок
На завершення дипломної роботи узагальнимо основні результати дослідження. Перш за все хочеться відмітити, що для України інвестиційний сектор, насамперед, перспективна інноваційна галузь і здійснення діяльності інститутів спільного інвестування в Україні в майбутньому є необхідною умовою для становлення повноцінного фондового ринку, а також розвитку й удосконалення інвестиційного механізму, властивого цьому ринку.
У світовій практиці діяльність по довірчому управлінню засобами клієнтів здійснюють інвестиційні компанії і фонди, при цьому для кожної країни існує своя специфіка. Наприклад, у США найбільш поширені взаємні фонди (відкриті інвестиційні компанії), що створюються у формі акціонерного товариства, яке може випускати і викуповувати акції.
Взаємні фонди випускають звичайні акції, доход по яких не можна визначити заздалегідь. Він залежить від успішного управління капіталом фонду. Взаємні фонди зобов'язуються викуповувати випущені акції у своїх акціонерів на першу вимогу. Коли акціонери взаємного фонду хочуть продати свої акції, то вони одержують суму, рівну вартості чистих активів у розрахунку на пакет акцій, що належить акціонеру.
Виділяють три базових типи взаємних фондів - фонди акцій, облігацій і грошового ринку (фонди розділяються відповідно до інвестиційної політики). Фонди грошового ринку відносять до короткострокових фондів, тому що вони звичайно інвестують у цінні папери з термінами погашення рік і менш, фонди акцій і облігацій відносять до довгострокових фондів.
Існують також закриті інвестиційні компанії, чи трасти закритого типу, що не зобов'язані викуповувати свої акції в акціонерів. Їхні акції можна продати на біржі і позабіржовому фондовому ринку. Тому ціна на ці акції не розраховується, а встановлюється в залежності від попиту та пропозиції на ринку. Закрита компанія має право випускати, крім звичайних акцій, облігації і привілейовані акції, відсоток по яких зафіксований для інвестора.
Взаємні фонди в довгостроковій перспективі продемонстрували прибутковість вище, ніж банківські депозити, крім того, інформація про їхню діяльність цілком відкрита для інвесторів. Вони виявилися дуже гнучким інститутом на фондовому ринку, що дозволяє задовольнити самі різноманітні смаки і запити.
Якщо в американців найбільш популярним способом вкладення грошей є купівля акцій взаємних фондів (чи відкритих інвестиційних компаній) і, крім того, поширені закриті інвестиційні компанії, то у Великобританії аналогами перших були так називані юніт-трасти (чи пайові трасти), а других - інвестиційні трасти.
Назва «юніт-траст» походить від англійського «юніт», що значить «пай» чи «одиничний частковий внесок», і від «траст» - «довіряти». Іншими словами, зміст полягає в тім, що інвестор передає в довірче управління свої грошові внески. Вкладаючи засоби в юніт-траст, він одержує посвідчення про внесення паю. Ціна паю визначається шляхом розподілу загальної вартості цінних паперів, що знаходяться в портфелі юніт-трасту, на кількість випущених паїв. При підвищенні попиту керуючі приймають рішення про випуск нових юнітів. Їх можна також викуповувати в інвесторів і анулювати, цим англійський юніт-траст нагадує інвестиційну компанію відкритого типу (взаємний фонд) у США.
Інвестиційна сфера економіки Німеччини дуже специфічна в порівнянні з іншими країнами. Це пов'язано з особливою роллю банків, що вони в ній відіграють. Навіть ті інститути, що призначені для забезпечення інвестування за допомогою ринку цінних паперів, підкоряються тому ж законодавству, що і банки.
Основою для функціонування інвестиційних фондів у Німеччині служить закон про інвестиційні компанії (KAGG), оскільки саме ці компанії керують інвестиційними фондами. За цим законом інвестиційні компанії є кредитними установами, і на них поширюються всі законодавчі норми, що відносяться до кредитних установ. Таким чином, керуюча компанія підкоряється не тільки розпорядженням KAGG, але і неминуче більш строгим нормам «Закону про кредитні установи». Тому інвестиційні компанії підлягають контролю з боку Федерального відомства по нагляду за кредитними установами.
Ще однією важливою характеристикою німецьких інвестиційних фондів є специфіка їхніх депозитаріїв - структур, на які покладене відповідальне збереження цінних паперів і контроль за керуючими компаніями фондів. Депозитаріями фондів можуть бути тільки все ті ж банки.
У березні 2002 року було прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування». Цим правовим актом було визначено ряд положень, що регламентують на сьогодення діяльність інститутів спільного інвестування в Україні. Закон встановлює систему обмежень щодо діяльності керуючого активами, спрямованої на захист коштів інвестора та запобігання некоректним операціям.
Взагалі спільне інвестування в Україні зобов'язане своєю появою масовій приватизації. Через спеціально створені для цього інвестиційні компанії та фонди було вкладено до половини всіх приватизаційних майнових сертифікатів. Однак у розрізі приватизації ІСІ відіграли й негативну роль. Обіцянки, що їх роздавали перші компанії та фонди перетворити ваучер за кілька років на щось вагоме, були тільки обіцянками. Тепер уже не секрет, що перші ІСІ, щоправда, в іншій організаційній формі, стали просто інструментом для концентрації власності - розумніше було відразу дозволити вільний обіг ваучерів, аніж створювати посередників, до планів більшості яких однак не входило працювати на вкладників.
Адже відомо, що створені згідно з Декретом КМ (вересень 1993 р) «Про довірчі товариства», трасти майже не контролювались державними органами - ФДМУ, Мінфіном та Мінекономіки
Взагалі, не дивлячись на деяку дискредитацію ІСІ в очах громадськості в роки «ваучерної приватизації» діяльність інститутів спільного інвестування є вкрай позитивною для вітчизняної економіки. Інститути спільного інвестування - це ефективний інструмент нагромадження значних капіталів, обіг яких забезпечує гармонійний розвиток національної економіки. Кошти спільного інвестування безпосередньо не беруть участі у виробництві. Але, як відомо, виробництво і фінансовий ринок - елементи однієї системи. Розвиток виробничої сфери зумовлює пожвавлення на фондовому ринку, і навпаки, ефективно діючий ринок капіталів стимулює розвиток економіки в цілому. Інститути спільного інвестування - саме той інструмент, який може примусити працювати заощадження населення на користь країни та її громадян.
Приплив коштів у сферу спільного інвестування не позбавить державу проблем, пов'язаних з бюджетним дефіцитом чи необхідністю залучення зовнішніх кредитів, але розширить потенціал внутрішніх запозичень, оскільки в усьому світі інститути спільного інвестування - основні покупці державних боргових зобов'язань.
Розвиток індустрії спільного інвестування становить один з опосередкованих стимулів для розвитку фондового ринку, а саме це є обов'язковою умовою залучення капіталу в національну економіку.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що позитивні чинники стають дійовими лише за умови створення ефективної системи інститутів спільного інвестування та сприятливого інвестиційного клімату в країні. Крім ринкової кон'юнктури, яка не є ідеальною для їх розвитку, створення такої системи вимагає невідкладного вирішення ряду питань. По-перше, необхідна розробка такої моделі інститутів спільного інвестування, яка була б життєздатною у сучасних умовах і враховувала тенденції розвитку фінансового ринку України в перспективі. По-друге, забезпечення державної підтримки діючих та новостворюваних інститутів спільного інвестування, насамперед у галузі запровадження максимально пільгової системи їх оподаткування. По-третє, створення умов, які б стимулювали індивідуальних інвесторів до участі в інвестиційному фонді. Йдеться передусім про створення механізмів гарантування прав учасників інститутів спільного інвестування.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»// Голос України, 26.03.2002.
2. Положенням про інвестиційні фонди та компанії, затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94.
3. Баскакова М.А. Толковый юридический словарь бизнесмена (русско-английский, английско-русский). - 6-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 640 с.
4. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка. - М.: Международные отношения, 2002. - 272 с.
5. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н.А. Берлач, Ю.В. Ілларіонов. - К.: Фенікс, 2000. - 336 с.
6. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2002р., с.11-17
7. Биржевая деятельность. Учебник / Под ред. проф. А.Г. Грязновой, проф. Р.В. Корнеевой, проф. В.А. Галанова., 3-е изд., - М.: Финансы и статистика, 2003. - 457 с.
8. Бланк И.А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономические основы биржевой торговли. - К., 1992. - 230 с.
9. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США. - М.: Московская центральная фондовая биржа, 2004г. - 520 с.
10. Брокер и дилер - биржевые дельцы. Руководство по биржевой деятельности. - Частное право, 1999. - 115 с.
11. Буренин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 2002. - 240с.
12. Быков А.В. и др. Биржевая торговля. ИСИ - что это такое? - Красноярск: Скиф, 2004. - 163с.
13. Варенков С.В. Инвестиционный сертификат, как особый фондовый инструмент // Фондовый рынок, №39, 2003. - с. 39-42.
14. Васильев Г.А., Каменева Н.Г. Организация фондового рынка в Западной Европе / ВЗФЭИ. - М.: Экономическое образование, 2003. - 324 с.
15. Васильев Г.А., Каменева Н.Г. Фондовый рынок и товарные биржи., 3-е изд. переработанное. - М.: Высшая школа, 2001.-317с.
16. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. - М.: Внешторгиздат, 1990. - 263 с.
17. ГолубовичА. Д., Миримская О.М. Биржевая торговля и инвестирование в США., 5-е изд. - М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2004. - 678 с.
18. Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К.: Текст, 1992. - 94 с.
19. Гудков Ф.В. Инвестиции и ценные бумаги. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 263 с.
20. Дебора Дж. Блек. Успіх та невдача ф'ючерсних контрактів: Теорія і практика. Матеріали компанії «Кемонікс». 1995. - 45 с.
21. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело, 2-е изд. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002.-237с.
22. Драчев С.Н. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология. - М.: Церих-ПЭЛ, 2001. - 184 с.
23. Економічний словник-довідник: За ред. д-ра. екон. наук, проф. С.В. Мочерного. - К.: Феміна, 1995. - 386с.
24. Иванов К.А. Карманная книга брокера. - М.: Московский университет, 2001.-200с.
25. Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31
26. Каратуев А.Г. Ценные бумаги: виды и разновидности. // Учебное пособие. - М.: Деловая литература, 2000. - 256 с.
27. Княжанський В. Продається «українська ідея». Без венчурного капіталу інновацій не буде // День, №9 18.01.2003.
28. Ковни Де. Ш., Такки К. Стратегия хеджирования. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 186с.
29. Колб Роберт У. Финансовые деривативы// Учебник. - М.: Изд. «Филинъ», 2001.-411с.
30. Колесник В.В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання. - ІДП АН України, 1993. С.12.
31. Кравчук А.Н. Обращение и регистрация ценных бумаг в странах Западной Европы, США и Японии. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 573 с.
32. Кузнецова Н.С., Назарук I. Р. Ринок цінних паперів в Україні. Правові основи формування та функціонування. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 128 с.
33. Л.С. Сміян та ін. Ринок біржі: поняття та організація їх роботи. - К., 1994.-232с.
34. Лисенков Ю.М., Фетюхіна Н.Б. Ринок цінних паперів: Основні поняття і терміни. - К.: Київський інститут банкірів банку «Україна», 2002. - 346 с.
35. Лысенков Ю.М., Фетюхина Н.В., Зельцер Е.Р. Международный фондовый рынок., 3-е изд. - К.: Киевский институт банкиров банка «Украина», 2004. - 451 с.
36. Марченко О.О Введение в рынок ценных бумаг - К.: Діло., 2003. - 265 с.
37. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. - М.: Финстатинформ, 1999. - 362 с.
38. Машина М.В. Фондовая биржа. - М.: Международные отношения, 2002. - 246 с.
39. Мертенс А.В. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории., 7-е изд., - К.: Либідь, 2004. - 679 с.
40. Мобиус М. Руководство для инвестора по развивающимся рынкам. - М.: Инвестиционная компания «Атон», 2000. - 84 с.
41. Мозговой О.Н. Профессионалы фондового рынка //Учебное пособие. - Киев, УАННП «Феникс», 1997. - 38 с.
42. Мозговой О.Н. Сделки на фондовом рынке//Учебное пособие. - Киев, УАННП «Феникс», 1997. - 34 с.
43. Мозговой О.Н. Стоимость ценных бумаг - Киев, УАННП «Феникс», 2003. - 154с.
44. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - Киев, УАННП «Феникс», 1997.-276с.
45. Мозговой О.Н. Ценные бумаги // Учебное пособие. - Киев, УАННП «Феникс», 2002. - 122 с.
46. Мусатов В.Т. США: биржа и экономика. - М.: Наука, 2001. - 180 с.
47. Мусатов В., Шевцов А. Школа акционера и биржевика: Вторинний рынок ценных бумаг. - Экономика и жизнь., №2, 2004г. с. 10-12.
48. О'БрайенДж., Шривастава С. Финансовый анализ и торговля ценными бумагами. - М.: Дело ЛТД, 1995. - 208 с.
49. Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб'єкти ринку акцій України., К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - 262 с.
50. Правовое регулирование рынка ценных бумаг в Российской Федерации. - М.: Де-Юре, 2003. - 96 с.
51. Ринг «быков» и «медведей». - М.: Политиздат, 2003. - 128 с.
52. Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 304 с.
53. Рынок ценных бумаг и его финансовые институты / Под ред. В.С. Торкановского. - Спб.: АО «Комплекс», 2002. - 421 с.
54. Рынок ценных бумаг: учебник (под ред. В.А. Галанова и А.И. Басова. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 352 с.
55. Фельдман А.Б. Основы рынка производных ценных бумаг // Учебно-практическое пособие. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 96 с.
56. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология. - М.: Церих-ПЭЛ, 2003. - 184 с.
57. Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада. - М.: Аи Кью, 2003. - 127 с.
58. Шмелев О.Б. Финансовый рынок Европы: монография., М.: Издательство МГУ, 2004 г., 237 с.
59. Шмелев О.Б. Паевые фонды Германии // Рынок ценных бумаг, №7, 2003, с. 15-18.
60. Ярмольник Г.Н. Банки, биржи, ценные бумаги., М.: Финансы и статистика., 2003 г., - 278 с.
61. Якименко П.П. Биржевая деятельность: учебник., Таганрог, 2002 г., - 351 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Міжнародна доктрина визначення поняття інвестиційних фондів як фінансових посередників. Особливості організації діяльності інвестиційних фондів в Україні: міжнародний порівняльний аспект. Інститути спільного інвестування в Україні.
дипломная работа [281,7 K], добавлен 10.04.2007Механізм формування інвестиційних ресурсів. Сучасні тенденції розвитку фондового ринку України, аналіз динаміки. Світовий досвід функціонування інвестиційних фондів. Рекомендації щодо удосконалення та розвитку ринку спільного інвестування в країні.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.01.2014Особливісті становлення інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами в України. Структура вітчизняного ринку спільного інвестування. Основні стратегічні завдання розвитку діяльності КУА, ІСІ та НПФ.
реферат [24,7 K], добавлен 15.11.2010Теоретичні основи інвестиційної діяльності. Аналіз інвестиційних ресурсів організації. Характеристика організації. Характеристика джерел інвестування. Обґрунтування інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності інвестування.
курсовая работа [70,8 K], добавлен 18.09.2007Поняття інноваційної діяльності в економічній літературі. Пошуки джерел і форм інвестування, які мають забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями. Венчурний бізнес. Система фінансування інноваційної діяльності в Україні.
реферат [935,6 K], добавлен 19.03.2012Аналіз найбільш привабливих галузей як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу. Причини, що стримують розвиток інвестиційної діяльності в Україні. Переваг для інвестування її економіки. Передумовами формування сприятливого інвестиційного клімату.
реферат [270,7 K], добавлен 08.11.2015Особливості інвестування промисловості. Характеристика виробничо-господарської діяльності та фінансового стану ТОВ "Хартеп", аналіз використання його інвестиційного потенціалу. Методичні підходи до оцінки економічної ефективності інвестицій підприємства.
дипломная работа [479,5 K], добавлен 03.10.2010Використання венчурного капіталу як додаткового джерела фінансування інноваційної діяльності. Комплекс заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату при здійсненні процедури венчурного інвестування інновацій у сфері охорони здоров’я України.
статья [2,5 M], добавлен 24.11.2010Сутність інвестиційних фондів та компаній, завдання у формуванні ринкової економіки. Аналіз основних напрямів державного регулювання діяльності фондів. Режим валютного регулювання операцій з цінними паперами. Соціально-економічне значення охорони праці.
дипломная работа [678,0 K], добавлен 14.07.2014Аналіз інвестиційної привабливості підприємства. Мета, завдання та оцінка зовнішніх, внутрішніх факторів на проект. Обгрунтування напряму інвестування та визначеності його ефективності. Шляхи вдосконалення та аналіз інвестиційної діяльності в Україні.
курсовая работа [99,6 K], добавлен 12.12.2010