Державний борг в Україні: управління та обслуговування

При проведенні конверсії державні органи управління, як правило, перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це досягається, наприклад, шляхом заміни старих боргових паперів новими. Такі операції є менш затратними з боку їх проведення порівняно з емісією і розміщенням нових, не пов'язаних позик та вони є більш складними за виконанням. Адже проведення конверсії позик потребує одержання згоди всіх або більшості

кредиторів держави.

Прикладом може бути проведення випуску конверсійних облігацій Внутрішньої державної позики (КОВДП) 1998 р. В них були конвертовані ОВДП, випущені в 1997 р. і в 1998 p., які підлягали погашенню в 1999 р. Обмін проводився на добровільних засадах. Погашення КОВДП передбачається провести (в залежності від номеру траншу) до 2001-2004 pp. За КОВДП в 1999 р. була передбачена виплата відсотків в розмірі 40 % річних. В наступні роки доходи нараховуються за плаваючою ставкою.

В окремих випадках держави-боржники вдаються до проведення дострокового викупу боргу. Такі операції мають місце коли є можливості для швидкого нарощування валютних резервів. А це досягається за рахунок нарощування темпів зростання ВВП і стимулювання експорту. В умовах, коли на фінансових ринках державні борги продаються з високим дисконтом, позичальнику стає вигідним проведення дострокового викупу боргу. Тоді загальна сума боргу зменшується, причому такого результату досягають без узгодження з кредиторами. [23, стор. 209-211]

В ситуації, коли державні борги країни накопичуються з великою швидкістю, державні органи управління можуть вдатися до проведення списання їх сум. Здійснення таких операцій передбачає досягнення відповідних домовленостей з кредиторами. Останні можуть дати згоду на повне або часткове списання боргів за наявності певних причин: не прогнозованих умов розвитку країни, погіршення її позицій на світових ринках з незалежних від уряду причин та ін. Випадки списання зовнішніх боргів державам позичальникам маються. В минулому десятиріччі західні інвестори дали згоду на списання 50% заборгованості Польщі на суму біля $ 15 млрд.

Прийняття рішення про анулювання (відмову від виплати) боргів має місце або на підставі політичних мотивів, або у випадках фінансової неспроможності держави. Прикладом анулювання боргів з політичних мотивів є відмова уряду СРСР від визнання боргів царської Росії. Коли держава є неспроможною виконати платежі з погашення та обслуговування позик в односторонньому порядку може бути прийняте рішення про відмову виконати передбачені платежі. Така відмова одержала назву дефолту. Він можливий за тих умов, що державні органи управління не здатні залучити необхідні кошти для обслуговування позик, в країні бракує валютних резервів, а кредитори не дають згоди на проведення рефінансування боргу.

Оголошення дефолту має багато негативних наслідків для економічного і політичного розвитку країни. В таких випадках, вона, як правило, виключається з процесу інтеграції в світову економіку. Зарубіжні кредитори відмовляються надавати додаткові кредити. Можливі фінансові санкції до держави-боржника, включаючи заморожування її активів в іноземних банках, проведення арештів державної власності за кордоном, відтік з внутрішнього фінансового ринку коштів нерезидентів, скорочення експортно-імпортних операцій та ін.[26]

2.4 Проблеми управління державним боргом України

Фінансування державних капіталовкладень за рахунок боргу має сенс та є доцільним, якщо нинішня вартість (сьогоднішня дисконтна вартість) майбутніх доходів є вищою, ніж теперішня вартість суми майбутнього погашення боргу процентних платежів. За таких умов держава не лише не обтяжує наступне покоління додатковими боргами, а навпаки - поліпшує його фінансове становище, тому що доходи перевищують вартість обслуговування боргу. Оскільки визначити майбутню прибутковість таких "інвестицій" державного сектора надзвичайно важко, багато промислово розвинутих країн використовують простий метод: видатки держави розподіляються на споживання (адміністративні витрати, оплата праці та пенсії державних службовців тощо) та капіталовкладення. При цьому робиться припущення, що всі "інвестиції" держави мають позитивну прибутковість, тобто що доходи від них покривають принаймні виплату боргів та відсотків. Отже, вважається прийнятним, якщо зростання державного боргу за рік не перевищує річного обсягу таких "інвестицій". У багатьох країнах ця вимога закріплена законодавством. Для тих країн Західної Європи, які з 1999 р. ввійшли до Європейського Валютного Союзу, цю вимогу зробили ще простішою: було погоджено, що річний дефіцит бюджету країни-члена не має перевищувати 3% ВВП, що загалом відповідає частці державних капіталовкладень у ВВП.

Теоретично, якщо не трапиться значних потрясінь ззовні, дотримання цієї вимоги з боку держави гарантує, що на середню та довготривалу перспективу вона не матиме проблем з обслуговуванням боргу, оскільки поточний дефіцит бюджету та зростання боргу "прив'язані" до ВВП (який зростає тими ж темпами або вище) та зростання податкових надходжень. Втім у випадку України фактично існує така ситуація:

*від початку перехідного етапу дефіцит бюджету набагато перевищує обсяг капіталовкладень держави;

*було здійснено мало структурних реформ, які можуть оцінюватися залученням інвестицій;

*як номінальні, так і реальні відсоткові ставки за державним боргом є дуже високими. [20]

У відсотковому відношенні до ВВП державний борг збільшився впродовж 1991-1999 рр. з 10 до 48%, але потім він почав зменшуватись і у 2004 р. склав 24,7% (див. додаток 1, рис. 1, табл. 1). Слід зауважити, що це зростання було б набагато вищим, якби до 1996 р. у реальному не відбулося помітної ревальвації національної валюти. Високі відсоткові ставки та постійний дефіцит бюджету мали значний вплив на загальне співвідношення між державним боргом та ВВП.

Фахівці Міністерства фінансів прогнозують, що співвідношення державного боргу до ВВП у 2005 році складе 17%. Раніше припускалось, що таке співвідношення буде дещо вищим - 18%.

На кінець минулого року співвідношення державного боргу до валового внутрішнього продукту становило 20%. Це свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу, який послідовно скорочується у співвідношенні до розвитку економіки і відповідає критеріям, визначеним Бюджетним кодексом України. У 2001-2002 рр. таке співвідношення утримувалось на рівні близько 29-31%, у порівнянні з 48 % у 1999 році. (див. додаток 1, рис. 1). На кінець 2003 року співвідношення державного боргу до ВВП становило 25 %. [27]

Україна дотримується поміркованої політики управління державним боргом, головною особливістю якої є зниження ризиків запозичень шляхом збільшення термінів та зниження вартості обслуговування. Міністерство фінансів ефективно здійснює політику заміщення дорогих запозичень минулих років дешевшими.

Незважаючи на зниження темпів падіння ВВП (у 1997 р. - 3%, у 1998 р. - 1, 7%, у 1999 р. - 1, 7%, у 1999 р. - 0, 4% проти в середньому за рік 9, 1% за 1991-1996рр.). До кінця призупинити цей процес не вдалось. Але навіть якщо це і буде досягнуто найближчим часом, то після тривалого і значного (майже втричі) зменшення обсягів ВВП цього буде явно недостатньо для досягнення макрофінансової стабільності. Для виходу з кризи в даний час необхідно забезпечити щорічні темпи економічного зростання на рівні 6-7%. [17]

Детальний аналіз чинної податкової системи свідчить, що за умов її збереження досягти вказаних темпів економічного зростання неможливо. Жорсткий податковий прес, що має місце в Україні, веде до "тінізаціі" економіки у досить специфічному напрямі, коли у тінь виводиться не сама діяльність, а доходи підприємств і громадян. Визначити реальний рівень приховування від оподаткування доходів досить складно. Його можна оцінити тільки опосередковано - на основі даних податкової служби про значну кількість порушень податкового законодавства і про суму донарахованих податків.

Нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні, а звідси і її низький кредитний рейтинг, обмежили вибір кредиторів і умов надання коштів. Таким чином, залучені Україною позики вирізняються своєю короткостроковістю та високим рівнем процентних ставок.

Навіть за умови ефективного використання залучених коштів завдання, виконання яких фінансується в тому числі за рахунок позик, належать до категорії довгострокових, тобто наслідки їх організації стануть відчутними не раніше ніж за 15 років від початку впровадження проектів. Це означає, що такі проекти не можуть бути джерелом погашення короткострокових позик, залучених на їх фінансування. Тоді необхідні кошти віднаходяться шляхом рефінансування - залучення нових кредитів для погашення старих. На жаль, ефективність використання Україною державних позик не відповідає вимогам її основних кредиторів, що значно ускладнює процес залучення додаткових фінансових ресурсів. Одночасно уряд намагається поліпшити умови надання коштів, враховуючи швидке наближення обсягів державного боргу України до межі, за якою - тільки дефолт. [15, стор. 64-65]

У структурі державного боргу значно переважає зовнішня заборгованість. Подібна статистика прояснюється і динамікою самого державного боргу, і динамікою корельованих з ним макроекономічних показників. Щодо внутрішньої заборгованості, її структура та обсяги кілька разів переглядалися. Так, у 1997 р. було анульовано заборгованість перед НБУ, кредитні емісії якого досить довго були мало не єдиним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету України. З іншого боку, на питому вагу внутрішньої заборгованості в загальному заліку державного боргу вплинула девальвація української грошової одиниці. Відносно вигідні тоді умови зовнішніх позик сьогодні істотно програють порівняно з внутрішніми.

Обслуговування такого державного боргу для бюджету України, який ще жодного разу не зводився без дефіциту, стає складним. Кожного року на 20 років вперед у бюджет закладатимуться видатки з обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Серед непопулярних методів полегшення тягаря державного боргу, номінованого в гривнях -- кредитна та грошова емісія, яка зменшує реальну суму державного боргу і одночасно усуває ефект перерозподілу доходів на користь заможних громадян. Його відносять до недоліків існування ринку державних запозичень. [19]

Розрахунки свідчать про те, що співвідношення між державним боргом та ВВП ніяк не гарантує уникнення ризику невиконання боргових зобов'язань. По-перше, стрімке зростання процентних виплат вимагає скорочення всіх інших видатків, незважаючи на дефіцит бюджету. По-друге, значна частка надходжень від експорту має направлятися за межі країни. Якщо зовнішній світ втратить довіру до спроможності держави здійснювати ці заходи -- наприклад, у ситуації, коли зростає співвідношення між дефіцитом зовнішніх рахунків та ВВП -- можливо, виникне потреба у подальшій девальвації.

2.5 Висновки

В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

2. Обґрунтовано зміст поняття "управління державним боргом". Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Крім класичної форми державного внутрішнього боргу в Україні в 1994 - 2004 роках утворився специфічний внутрішній борг держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, що є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціальної напруги. Для недопущення в майбутньому заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

8. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

3. ДОХОДНА ЧАСТИНА БЮДЖЕТУ ЗМІЇВСЬКОГО РАЙОНУ

ВИСНОВОК

Аналізуючи дохідну частину бюджету Зміївського району ми бачимо, що фактично доходи в порівнянні з планом були перевиконані на 223.1 тис. грн., чи на 0.6 %.

На це вплинуло, що за загальним фондом план доходів було перевиконано на 639,6 тис. грн. чи на 1.83 % (виконання склало 101.83 %).

Але незважаючи на перевиконання плану в цілому, надходження у спеціальний фонд було зменшено на 416,5 тис.грн. чи на 11,2 %. (виконання склало 88.8%).

Доходи загально фонду складаються з таких груп:

1. Закріплені доходи

2. Власні надходження

3. Дотації та субвенції

Закріплені доходи склали 11756.6 тис. грн.., тобто на 543.4 тис.грн. більше, ніж планували. Виконання склало 104.8 %, тобто перевиконання 4.8 %.

За всіма статтями закріплених доходів відбулося перевиконання плану на 543 тис. грн.:

· Прибутковий податок з громадян - на 446,8 тис.грн. чи на 4.5 %.

· Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - на 6,4 тис.грн. чи на 60.4 %.

· Плата за торговий патент - на 18,8 тис.грн. чи на 9.6 %.

· Єдиний податок для суб'єктів малого підприємства - на 42,8 тис.грн. чи на 5.9 %.

· Державне мито - на 9,7 тис.грн. чи на 4.2 %.

· Адміністративні штрафи та інші санкції - на 18,9 тис.грн. чи на 29.2 %.

За всіма статтями власних надходжень відбулося перевиконання плану на 124.0 тис.грн. чи на 6.7 % :

· Податок на прибуток підприємств склав 6.3 тис. грн., тобто 100 %

· Збір за спеціальне використання лісових ресурсів на 7,1 тис. грн. чи на 53.4 %

· Платежі за користування надрами - на 0,6 тис. грн.

· Плата за землю - на 35,0 тис. грн. чи на 3.3 %

· Податок на промисел - на 0,8 тис. грн. чи на 57,1 %

· Місцеві податки і збори - на 10,1 тис. грн. чи на 2,1 %

· Інші податки - на 3,6 тис. грн. чи на 180 %

· Фіксований сільськогосподарський податок - на 20,0 тис. грн. чи на 10,3 %

· Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних коштів - на 17,8 тис. грн. чи на 32,9 %

· Інші надходження - на 4 тис. грн.

· Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна - на 13,5 тис. грн. чи на 250 %

· Інші неподаткові надходження - на 11,5 тис. грн. чи на 59,6 %.

За всіма статтями дотацій та субвенцій кошти надійшли в повному обсязі в сумі 21711.1 тис. грн. , тобто план виконано на 100 %. Зменшені субвенції на виконання власних повноважень на 11 .6 тис. грн.. чи на 13.4 % та субвенції з Державного бюджету на 16.2 тис. грн.. чи на 1.2 %.

Перевиконанні надходження до спеціального фонду за такими статтями:

· Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин - на 5,7 тис. грн. чи на 1,9 %.

· Надходження від продажу землі - на 29,5 тис. грн. чи на 2950 %.

За іншими статтями було недовиконання:

· Надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва - на 15 тис. грн.

· Власні надходження бюджетів установ - на 113,8 тис. грн. чи на 8,1 %

· Надходження від відчудження майна - на 89,0 тис. грн. чи на 97,6 %

· Збір за забруднення навколишнього природного середовища - на 127,5 тис. грн. чи на 13,5 %

· Цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади - на 7,9 тис. грн. чи на 52,7 %

· Інші субвенції - на 98,5 тис. грн. чи на 60,1 %.

У структурі за групами фондів відбулися незначні зміни: доходи загального фонду планували 90,31 %, а доходи спеціального фонду - 9,69 %, фактично структура була такою 91,44 % та 8,56 % відповідно, тобто загальний фонд збільшився на 1.13 %, а спеціальний зменшився на 1.13% (див. діаграму).

Структура доходної частини бюджету Зміївського району

Загальний фонд

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 26.06.1996 р. [стаття 92]

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [статті 2 (п. 14), 11, 14 (ч. 2), 15 (ч. 4, 5), 17 (ч. 3)]

3. Закон України „Про державний внутрішній борг України" від 16.09.92 р. [стаття 8]

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2004 рік". [статті 7, 8, 16, 17, 20, 21, 24, 25]

5. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 25-93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів".

6. Наказ Міністра фінансів України про Порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним від 22.01.2001 р.

7. Положення про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26.08.1999 р.

8. Указ Президента України про функції Державного казначейства України щодо управління державним боргом від 31.07.95р.

9. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. - С-Пб, 2000. [стор. 239-240]

10. Бєскова И.А. Управління державним боргом. М: Фінанси. - 2002. [234 стор.]

11. Бондарук Т. Г., Степаненко В.О. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу. Фінанси України. - 1998. [стор. 96-97]

12. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування . Фінанси України. - 1999. [стор. 176-178]

13. Василик О. Д. Державні фінанси України. КНУ ім. Т. Шевченка - К.: ЦУЛ, 2003. [стор. 278-280]

14. Василик О. Д. Теорія фінансів. - К., 2000. [389 стор.]

15. Вахненко Т. П. Державний борг України та його економічні наслідки. Інститут економічного прогнозування. - К.: Альтепрес, 2000. [стор. 64-65]

16. Василишин Р. Взаємозвязок бюджетного дефіциту і державного боргу України. Вісник УАДУ.,1999. №4. [стор. 37-39]

17. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Випуск 1. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. [стор. 437-438]

18. Епіфанов А. О., Сало І. В. та ін. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник - К: Наукова думка, 1999. [301 стор.]

19. Козюк В.В. "Ефект витіснення" як наслідок державного боргу в перехідній економіці України. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 9. [стор. 132-133]

20. Козюк В. В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України. Фінанси України, 1999. №5. [стор. 85-90]

21. Козюк В. В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за ринкової трансформації. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 7. [стор. 29-37]

22. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень / Економіка України. - К., 2000. [стор. 30-34]

23. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002. [351 стор.]

24. Кучер Г.В. Удосконалення механізму управління зовнішнього державного боргу. Економ. вісник націон. гірничої акад. України. - Дніпропетровськ: РИК НГА України - 1999. [стор. 43-44]

25. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин - К.: ВПЦ "Київський університет", Інститут міжнародних відносин. - 2001. [стор. 83-85]

26. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)- Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. [стор. 143-144]

Размещено на Allbest.ru