Дослідження механізму аналізу фінансового стану ЗАТ "Апогей"

	(2.5)

3. Лишок або нестача загальної суми джерел формування запасів та витрат:

	(2.6)

Для того, щоб проаналізувати фінансову стійкість підприємства, зведемо розрахунки у таблицю 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз показників фінансової стійкості ЗАТ «Апогей» у 2005-2006 рр. тис. дол.

Показники	2005 р.	2006 р.	Відхилення
Загальна величина запасів	660	580	-70
Наявність власних оборотних коштів	863	925	61
Наявність власних та довгострокових позикових джерел формування запасів та витрат	863	925	61
Загальна величина основних джерел формування запасів та витрат	917	983	66
Лишок або нестача власних оборотних коштів	204	339	135
Лишок або нестача власних та довгострокових позикових джерел формування запасів та витрат	204	339	135
Лишок або нестача загальної суми джерел формування запасів та витрат	257	397	140

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів та витрат джерелами їх формування дозволяють класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості. При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують трьохмірний показник - :

,	(2.7)

де функція S(x) визначається наступним чином:

.	(2.8)

Можливе виділення чотирьох типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна фінансова стійкість - .

2. Нормальна стійкість - .

3. Нестійкий фінансовий стан - .

4. Критичний фінансовий стан - .

З таблиці видно, що функція S(x) = (1; 1; 1). Тобто фінансовий стан підприємства є абсолютно стійким. Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що усі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація не може розглядатись як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт концентрації власного капіталу;

2) коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

3) співвідношення позикового та власного капіталу;

4) коефіцієнт забезпеченості за кредитами.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) визначає частку коштів власників підприємства у загальній сумі коштів, що вкладені у майно підприємства. Він характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Коефіцієнт автономії	=	Власний капітал (ряд. 380 ф. №1)	(2.9)
		Активи підприємства (280 ф. №1)

Підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частка власного капіталу у загальній сумі фінансових ресурсів підприємства складає не менше 50%[41, с. 78].

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1. Цей коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіший його фінансовий стан. Ріст цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	=	Позиковий капітал (ряд. 480 + ряд. 480 + ряд 620 + ряд. 630. ф. №1)	(2.10)
		Активи підприємства (280 ф. №1)

Співвідношення позикового та власного капіталу дає узагальнену оцінку фінансової стійкості підприємства.

Співвідношення позикового і власного капіталу	=	Позиковий капітал (ряд. 480 + ряд. 480 + ряд 620 + ряд. 630. ф. №1)	(2.11)
		Власний капітал (ряд. 380 ф. №1)

Розрахунок показників представимо у таблиці 2.2. З неї видно, що основну частку у джерелах фінансування займає власний капітал підприємства.

Таблиця 2.2. Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства за 2005-2006 рр.

Показники	Нормативне значення	2005 р.	2006 р.	Відхилення
Власний капітал	-	3865	3872	7
Позиковий капітал	-	60	62	2
Всього джерел формування коштів	-	3919	3920	1,0
Коефіцієнт автономії	0,5	0,985	0,985	0
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,5	0,02	0,02	0
Коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу	1	0,01	0,01	0

Коефіцієнт автономії підприємства набагато більший за норматив: джерела фінансування практично повністю сформовані за рахунок власних коштів. Це свідчить про фінансову незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів, але навряд чи така ситуація може вважатися нормальною. Скоріше вона свідчить про нездатність користуватися позиковими коштами для фінансування довгострокових проектів.

Коефіцієнт концентрації позикових коштів, навпаки, дуже низький. Він означає, що у фінансових ресурсах підприємства позикові кошти займають 1,5% від загальної суми і повністю складаються з поточної кредиторської заборгованості.

Значення коефіцієнту співвідношення позикового та власного капіталу означає, що на 1 грн. власних коштів підприємства приходиться 0,015 грн. позикових коштів.

Рис. 2.1. Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства за 2005-2006 рр.

2.2 Загальна оцінка коштів підприємства

Зведення про розміщення капіталу, що мається в розпорядженні підприємства містяться в активі балансу. По цим даним можна установити, які зміни відбулися в активах підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку - оборотні кошти, у тому числі в сфері виробництва і сфері звертання.

Головною ознакою угруповання статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності. За цією ознакою всі активи балансу підрозділяються на довгострокові, чи основний капітал, і поточні (оборотні) активи.

У залежності від ступеня схильності інфляційним процесом усі статті балансу класифікуються на монетарні і немонетарні. Монетарні - статті балансу, що відбивають засоби і зобов'язання в поточній грошовій оцінці. До них відносяться кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, засоби в розрахунках. Немонетарні активи - основні засоби, незакінчене капітальне будівництво, запаси, незавершене виробництва, готова продукція, товари.

У процесі аналізу засобів підприємства в першу чергу варто вивчити зміни в їхньому складі і структурі (табл. 2.3).

З табл. 2.3 видно, що в 2006 році в порівнянні з 2005 р. структура засобів підприємства трохи зменшилася: збільшилася частка основного капіталу на 26.1%, а оборотного відповідно зменшилася, у тому числі в сфері виробництва зменшилася на 26,3%, а в сфері звертання - збільшилася на 0,2%.

Таблиця 2.3. Структура кошів ВАТ «Таврія» у 2005-2006 рр.

Кошти підприємства	2005 р.	2006 р.	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Довгострокові активи	310,0	36,7	780,8	62,8	+470,8	+26,1
Поточні активи	534,5	63,3	462,0	37,2	-72,5	-26,1
у тому числі:
У сфері виробництва	407,2	48,2	271, 9	21,9	-153,3	-26,3
У сфері обслуговування	27,3	15, 1	190, 1	15,3	+ 62,8	+ 0,2
Всього	844,5	100,0	1242,8	100,0	+307,8	-
Монетарні активи	104,2	12,3	104,0	8,4	-0,2	-3,9
Немонетарні активи	740,3	87,7	1139,8	91,6	+398,5	+3,9

У зв'язку з цим змінилася органічна будівля капіталу: у 2005 році відношення основного капіталу до оборотного складає 0,58, а на кінець - 1,69, що сприяє уповільненню його оборотності.

У процесі наступного аналізу необхідно більш детально вивчити склад, структуру і динаміку оборотного капіталу.

Одним з основних і найбільш повних джерел інформації для проведення фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є баланс (форма 1). У ньому на визначену звітну дату міститься інформація про розмір власного і позикового капіталу, фінансових зобов'язань компанії і про розміщення власних і залучених фінансових ресурсів.

Таблиця 2.4. Структура і динаміка балансу ЗАТ «Апогей» у 2006 р.

Розділи балансу	На початок року, тис. грн.	На кінець року, тис. грн.	Відхилення
А К Т И В
І. Необоротні активи	2997,7	2937,0	-60,7
ІІ. Оборотні активи	902,1	983,4	+81,3
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	19,8	-	-19,8
Баланс	3919,6	3920,4	+0,8
П А С И В
І. Власний капітал	3861,2	3862,0	+0,8
ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів	4,9	-	-4,9
ІІІ. Довгострокові зобов'язання	-	-	-
IV. Поточні зобов'язання	53,5	58,4	+4,9
V. Доходи майбутніх періодів	-	-	-
Баланс	3919,6	3920,4	+0,8

Виходячи з даних табл. 2.4, можна зробити наступні висновки:

– на кінець звітного року величина необоротних активів зменшилась на 60,7 тис. грн.;

– величина оборотних активів виросла на 81,3 тис. грн.;

– витрати майбутніх періодів зменшилися на 19,8 тис. грн.;

– валюта балансу збільшилася на 4,9 тис. грн.

У структурі пасиву відбулися наступні зміни:

– власний капітал компанії збільшився на 0,8 тис. грн.;

– забезпечення майбутніх витрат і платежів зменшилися на 4,9 тис. грн.;

– поточні зобов'язання збільшилися на 4,9 тис. грн.

Для отримання загальної оцінки динаміки фінансового стану у звітному періоді проводиться порівняння зміни підсумку балансу зі зміною фінансових результатів господарської діяльності за звітний період (наприклад, зі зміною виручки від реалізації продукції).

Зіставлення здійснюється шляхом порівняння коефіцієнтів Кп і Кв, які засвідчують приріст відповідно виручки від реалізації продукції та середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо Кп > Кв, то у звітному періоді використання фінансових ресурсів підприємства було більш ефективним, ніж у попередньому періоді, якщо Кп < Кв - менш ефективним.

Таблиця 2.5. Аналіз виручки від реалізації ЗАТ «Апогей» за 2005-2006 рр.

Показники	2005 р.	2006 р.	Приріст
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	236,2	343	1,45
Середній підсумок балансу	3845	3920	1,02
Різниця у значеннях коефіцієнтів	-	-	0,43

З таблиці видно, що дохід від реалізації збільшується швидшими темпами, ніж середній підсумок балансу. Це свідчить про підвищення ефективності використання коштів підприємства і збільшення його ресурсовіддачі.

Аналіз прибутку здійснюється методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому та окремо за кожною її частиною; вивчити та розрахувати чинники, що впливають на зміну прибутку, і визначити рівень їх впливу, виявити резерви збільшення прибутку.

Таблиця 2.6. Аналіз доходів та витрат ЗАТ «Апогей» за 2005-2006 рр.

Найменування статей	Абсолютні величини, тис. грн.	Питома вага статей у виручці від реалізації, %	Темп зростання
	2005 р.	2006 р.	Відхил.	2005 р.	2006 р.	Відхил.
Чистий дохід від реалізації продукції	236,2	343	106,8	100	100	0	1,45
Собівартість реалізованої продукції	139,1	195,3	56,2	58,9	56,9	-2,0	1,40
Валовий прибуток	97,1	147,7	50,6	41,1	43,1	2,0	1,52
Інші операційні доходи	23,5	36,7	13,2	9,9	10,7	0,8	1,56
Адміністративні витрати	127,4	184,1	56,7	53,9	53,7	-0,3	1,45
Витрати на збут	2,2	2,9	0,7	0,9	0,8	-0,1	1,32
Інші операційні витрати	385	403	18	163	117,5	-45,5	1,05
Інші доходи	396	406,4	10,4	167,7	118,5	-49,2	1,03
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	2	0,8	-1,2	0,8	0,2	-0,6	0,40
Чистий прибуток	2	0,8	-1,2	0,8	0,2	-0,6	0,40

Як видно з табл. 2.6, чистий прибуток у звітному періоді зменшився і склав 40% від рівня 2005 р. Це пояснюється збільшенням рівня адміністративних витрат та інших операційних витрат.

Валовий прибуток у 2006 р. збільшився на 52% у зв'язку зі збільшенням доходу від реалізації і одночасним зменшенням питомої ваги собівартості у виручці на 2% (з 58,9 до 56,9%). Однак реалізація продукції не є основним джерелом доходів підприємства. Як видно з аналізу структури доходів, головну частку у надходженнях підприємства займають інші доходи (167,7% у 2005 р. і 118,5% у 2006). У структурі витрат найбільшу питому вагу займають інші операційні витрати (163% від доходу від реалізації у 2005 р. і 117,5% - у 2006).

Таблиця 2.7. Аналіз структури операційних витрат ЗАТ «Апогей» у 2005-2006 рр.

Найменування статей	Абсолютні величини, тис. грн.	Питома вага статей у виручці від реалізації, %	Темп зростання
	2005 р.	2006 р.	відхилення	2005 р.	2006 р.	відхилення
Матеріальні витрати	41,3	260,9	219,6	14,1	44,2	30,1	6,317
Витрати на оплату праці	199,8	211,3	11,5	68,3	35,8	-32,5	1,058
Відрахування на соціальні заходи	20,2	27,8	7,6	6,9	4,7	-2,2	1,376
Амортизація	12,4	19,2	6,8	4,2	3,3	-1,0	1,548
Інші операційні витрати	18,9	70,8	51,9	6,5	12,0	5,5	3,746
Разом	292,6	590	297,4	100	100	0,0	2,016

З табл. 2.7 видно, що операційні витрати у 2006 р. збільшилися у 2,02 рази. Також відбулися значні зміни і в структурі витрат. Питома вага матеріальних витрат підприємства збільшилася з 14,1 до 44,2%, а їх розмір - у 6,32 рази. Це свідчить про запровадження виробництва більш матеріалоємної продукції. Одночасно зменшилася питома вага витрат на оплату праці. Амортизація займає у структурі витрат незначну частку (4,2% у 2005 р. і 3,3% - у 2006). Це свідчить про те, що діяльність підприємства не потребує значних витрат на обладнання. Необхідно зробити факторний аналіз рентабельності по кожному виду продукції. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середньореалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:



	(2.12)

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня рентабельності продукції Т зроблений способом ланцюгової підстановки, використовуючи дані табл. 2.8.

За даними табл. 2.6., розрахуємо планову рентабельність продукції А:

.

Умовна рентабельність продукції розраховується, використовуючи планову собівартість продукції та фактичну ціну:

.

Таблиця 2.8. Ціна та собівартість окремих видів продукції ЗАТ «Апогей» у 2006 р.

Вид продукції	Середня ціна реалізації, грн.	Собівартість, грн.
	План	Факт	План	Факт
А	5500	5360	4283,73	4142,6
Б	1195	1195	960,52	1000,27
В	780	780	567,21	556,7

Фактична рентабельність реалізованої продукції:

.

Аналогічні розрахунки робляться по кожному виду продукції. Відхилення від плану за рахунок ціни розраховується як різниця між умовною та плановою рентабельністю: 25,15% - 28,38% = -3,27%.

Відхилення від плану за рахунок зміни собівартості продукції розраховується як різниця між фактичною та умовною собівартістю:

29,38% - 25,15% = 4,26%.

Загальне відхилення від плану за рентабельністю становить:

29,38% - 28,39% = 0,99%.

Очевидно, що рентабельність виробництва продукції А на 0,99 відсотковий пункт перевищила планову рентабельність. Через реалізації продукції за ціною нижче планової рентабельність знизилася на 3,27%, але за рахунок зменшення собівартості вона підвищилася на 4,26%.

Аналогічні розрахунки здійснюються і за іншими видами продукції, а результати заносяться до табл. 2.9.

Таблиця 2.9. Аналіз впливу чинників на рентабельність окремих видів продукції ЗАТ «Апогей» за 2006 р.

Продукція	Рентабельність, %	Відхилення від плану, %
	Планова	Умовна	Фактична	за рахунок ціни	за рахунок собівартості	Загальне
А	28,39	25,12	29,38	-3,27	4,26	0,99
Б	24,41	24,41	19,47	0,00	-4,94	-4,94
В	37,52	37,52	40,11	0,00	2,60	2,60

З таблиці видно, що рентабельність виробництва продукції А знизилася через реалізацію її за ціною нижче планової. Інші види продукції було реалізовано за запланованими цінами. Собівартість продукції Б виявилася більше запланованої. Це призвело до зниження її рентабельності на 4,94%.

Рентабельність продукції В виявилася на 2,6 відсоткових пункти вище запланованої через зменшення собівартості продукції.

2.3 Оцінка доходності підприємства

Дохідність підприємства характеризується показниками рентабельності. Це показники, що характеризують економічну ефективність. Існує багато коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього у першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується у розрахунках.

Використовують чотири різних показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності: рентабельність інвестицій (капіталу); рентабельність продажу.

У першій групі нараховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капталу (ROA) розраховується наступним чином:

RROA	=	Прибуток до оподаткування	=	ряд. 170 ф. 2	(2.12)
		Всього джерел коштів		ряд. 640 ф. 1

Показник рентабельності власного капіталу (ROE) цікавить перш за все інвесторів. Він розраховується за формулою:

RROЕ	=	Чистий прибуток	=	ряд. 220 ф. 2	(2.13)
		Власний капітал		ряд. 380 ф. 1

Цей показник представляє інтерес для потенційних власників та акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

При оцінці рентабельності продажу на основі показників прибутку та виручки від реалізації розраховують коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або за окремими її видами.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

RGPM	=	Валовий прибуток	=	ряд. 050 ф. 2	(2.14)
		Виручка від реалізації		ряд. 035 ф. 1

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції:

ROIM	=	Операційний прибуток	=	ряд. 100 ф. 2	(2.15)
		Виручка від реалізації		ряд. 035 ф. 1

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показнику разом з показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

RNPM	=	Чистий прибуток	=	ряд. 220 ф. 2	(2.16)
		Виручка від реалізації		ряд. 035 ф. 1

У вітчизняній практиці частіше за все використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом певного періоду показника операційної рентабельності з одночасним зменшенням показника чистої рентабельність може свідчити або про збільшення фінансових витрат, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів.

Для аналізованого підприємства розрахунок показників рентабельності зведемо у табл. 2.10.

Таблиця 2.10. Аналіз показників рентабельності підприємства за 2005-2006 роки

Показники	2005 р.	2006 р.	відхилення
Прибуток до оподаткування, тис. грн.	2	0,8	-1,2
Всього джерел коштів, тис. грн.	3919,6	3920,4	0,8
Чистий прибуток, тис. грн.	2	0,8	-1,2
Власний капітал, тис. грн.	3861,2	3860	-1,2
Валовий прибуток, тис. грн.	97,1	147,7	50,6
Виручка від реалізації, тис. грн.	236,2	343	106,8
Операційний прибуток, тис. грн.	-394	-405,6	-11,6
Рентабельність сукупного капіталу, %	0,05	0,02	-0,03
Рентабельність власного капіталу, %	0,05	0,02	-0,03
Валова рентабельність реалізованої продукції	41,11	43,06	1,95
Операційна рентабельність реалізованої продукції, %	-166,81	-118,2%	48,56
Чиста рентабельність реалізованої продукції, %	0,85	0,23	-0,61

Як видно з розрахунків, показники рентабельності підприємства знаходяться на достатньо низькому рівні. Крім того, більшість цих показників мають тенденцію до зменшення. Низькі значення рентабельності сукупного капіталу та власного капіталу пояснюються невеликим чистим прибутком, величина якого має тенденцію до зменшення.

Валова рентабельність реалізованої продукції, навпаки, висока і в 2006 р. збільшується ще на 1,95 відсоткових пункти. Це пояснюється збільшенням валового прибутку підприємства на 50,6 тис. грн. або 52% від рівня 2005 року.

Динаміка валової рентабельності свідчить про ефективність виробництва та реалізації продукції підприємства та правильно обрану політику ціноутворення. Однак показник операційної рентабельності свідчить про збитковість діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції перекривається адміністративними витратами та іншими витратами. Динаміка цього показника свідчить про деяке покращення ситуації - операційна рентабельність зросла за рік на 48,56%.

Незважаючи на збиткову операційну діяльність, підприємство отримує чистий прибуток, хоча його величина за аналізований період зменшилася на 1,2 тис. грн. збитки від операційної діяльності підприємство перекриває іншими доходами від звичайної діяльності.

Рис. 2.1. Динаміка показників рентабельності підприємства у 2005-2006 рр.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності широке розповсюдження отримала факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити чинники, що впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує багато показників рентабельності, аналітиками фірми обрано один. На їх думку, найважливіший показник - рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Схема моделі фірми «DuPont» наведена на рис. 2.2.

В основу наведеної схеми закладено наступну детерміновану модель:

RROE=RNPM · Ротд · kзав,	(2.17)

де R_ROE - рентабельність власного капіталу;

R_NPM - рентабельність продажу;

Р_отд - ресурсовіддача;

k_зав - коефіцієнт фінансової залежності.

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажу, ресурсовіддачі та структури коштів, що інвестовані у підприємство. Значимість цих показників пояснюється тим, що вони у узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Розрахуємо ці три чинники, скориставшись табл. 2.11.

Таблиця 2.11. Розрахунок елементів факторної моделі «DuPont» для аналізу рентабельності ЗАТ «Апогей» у 2006 р.

Показники	Формули для розрахунку	Розрахунок
Рентабельність продажу	RNPM =	Чистий прибуток		0,8 тис. грн.	=0,002
		Виручка від реалізації		343 тис. грн.
Ресурсовіддача	Ротд =	Виручка від реалізації		343 тис. грн.	= 0,087
		Всього активів		3920,4 тис. грн.
Коефіцієнт фінансової залежності	kзав =	Сукупний капітал		3920,4 тис. грн.	=1,016
		Власний капітал		3860 тис. грн.
Рентабельність власного капіталу	RROE =	Чистий прибуток		0,8 тис. грн.	=0,0002
		Власний капітал		3860 тис. грн.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використати різноманітні прийоми елімінування. Скористаємося найпростішим - методом абсолютних різниць. Для зручності розрахунку впливу чинників на рентабельність власного капіталу скористаємося допоміжною табл. 2.12.

Таблиця 2.12. Динаміка факторних показників ЗАТ «Апогей» за 2005-2006 рр.

Показники	2005 р.	2006 р.	Зміни
Рентабельність продажу	0,008	0,002	-0,00614
Ресурсовіддача	0,060	0,087	0,02723
Коефіцієнт фінансової залежності	1,015	1,016	0,00052
Рентабельність власного капіталу	0,0005	0,0002	-0,00031

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала -0,00031. вплив на зміну рентабельності власного капіталу показника чистої рентабельності продажу визначається як:

-0,00614 · 0,06 · 1,015 = -0,00038.

Зміна коефіцієнту рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показнику ресурсовіддачі:

0,002 · 0,02723 · 1,015 = 0,00007.

Зміна коефіцієнту рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнту фінансової залежності:

0,002 · 0,087 · (-0,0003) = 0.

Узагальнимо у табл. вплив чинників, що діють на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.13. Вплив чинників на рентабельність власного капіталу ЗАТ «Апогей» за 2005-2006 рр.

Показники	Вплив
Чиста рентабельність продажу	-0,00038
Ресурсовіддача	0,00007
Коефіцієнт фінансової залежності	0
Всього	-0,00031

Таким чином, очевидно, що рентабельність капіталу підприємства дуже низька і за аналізований період зменшилася ще на 0,00031 пункти. За рахунок зменшення рентабельності продажу вона знизилася на 0,00038 пункти. Коефіцієнт фінансової залежності підприємства майже не змінився, і ця незначна зміна не вплинула показник рентабельності власного капіталу.

Підвищення ресурсовіддачі, яке відбулося завдяки збільшенню обсягу реалізації, призвело до підвищення рентабельності власного капіталу на 0,00007.

Помітний зворотний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності та рентабельністю власного капіталу. Тому для підвищення рентабельності необхідно скористатися зовнішніми джерелами фінансування.

3. Оцінка результатів діяльності ЗАТ «Апогей» та шляхи підвищення її ефективності

3.1 Аналіз оборотного капіталу підприємства

Оборотні кошти - це та сума власних засобів, що обслуговує поточну діяльність підприємства. Її розраховують як різницю між першим розділом пасиву балансу і першим розділом активу балансу. Цю різницю називають власними оборотними коштами. Якщо до цієї суми додати стійкі пасиви, то вийде сума власних і прирівняних до них засобів. Цю суму необхідно зіставити з нормативом оборотних коштів і визначати забезпеченість підприємства власними засобами, тобто встановлюємо їхній чи недолік надлишок.

СОС 2005 р. = 256,8 - 310,0 = -53,2 тис. грн.

СОС 2006 р. = 628,9 - 780,8 = -151,9 тис. грн.

Дані свідчать, що підприємству не вистачає власних оборотних коштів як у 2005, так і в 2006 році. Отже, підприємство повинне залучати довгострокові кредити банків або інші позикові засоби шляхом випуску акцій, чи облігацій іншими способами. Якщо в окремих випадках виникає необхідність додаткового придбання оборотних коштів, тоді підприємство залучає короткостроковий кредит.

Далі необхідно проаналізувати зміни складу і динаміки оборотних коштів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких у значній мірі залежать фінансовий стан підприємства. При цьому варто мати на увазі, що стабільна структура оборотного капіталу свідчить про стабільний, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції. Істотні її зміни говорять про нестабільну роботу підприємства.

Як видно з табл. 2.8, найбільша питома вага в оборотних активах займають запаси і витрати. На їхню частку на начало року приходилося 80,5%, а на кінець - 77,5% поточних активів. Під кінець року значно збільшилася частка коштів і готової продукції на складах підприємства, а частка короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості трохи знизилася. Незавершене виробництво під кінець року зменшилося до 0. Це свідчить про труднощів збуту продукції і погіршенні фінансового стану.

Таблиця 3.1. Аналіз динаміки і складу оборотних коштів ЗАТ «Апогей» за 2006-2006 рр.

Вид коштів	Наявність коштів, тис. грн.	Наявність коштів, %
	2005 р.	2006 р.	відхилення	2005 р.	2006 р.	Відхилення
Грошові кошти	29,4	55,0	+25,6	5,5	11,9	+ 6,4
Короткострокові фінансові вкладення	13,1	8,0	-5,1	2,5	1,7	-0,8
Дебіторська заборгованість	61,7	40,9	-20,8	11,5	8,9	-2,6
Запаси і витрати	430,3	358,0	-72,3	80,5	77,5	-3,0
у тому числі:
Виробничі запаси	391,5	271,9	-119,6	73,2	58,9	-14,4
Незавершене виробництво	15,7	-	-15,7	2,9	-	-2,9
Готова продукція	23,1	86,1	+ 63,0	4,3	18,6	+ 14,3
Всього	534,5	462,0	-72,5	100,0	100,0	-

Після цього більш детально вивчаються зміни по кожній статті активу балансу. Великий вплив на виробничі результати і фінансовий стан підприємства робить якість виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції.

Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства. Великі надпланові запаси приводять до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, у результаті чого погіршується фінансовий стан підприємства. Крім того, збільшується податок на майно, виникають проблеми з ліквідністю, збільшується псування сировини і матеріалів, ростуть складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності.

У той же час недолік запасів також негативно позначається на фінансовому положенні, тому що ростуть ціни за терміновість постачань, скорочується виробництво продукції в зв'язку з простоями, зменшується сума прибутку. Тому кожне підприємство повинне прагнути до того, щоб виробництво вчасно й у повному обсязі забезпечувалося необхідними ресурсами й у той же час, щоб вони не залежувалися на складах.

Аналіз стану виробничих запасів необхідно починати з вивчення їхньої динаміки і перевірки відповідності фактичних залишків їхньої планової потреби. На аналізованому підприємстві залишок виробничих запасів зменшився на 14,4%.

Розмір виробничих запасів у вартісному вираженні може змінитися як за рахунок кількісного, так і вартісного (інфляційного) факторів. Розрахунок впливу кількісного і вартісного факторів на зміну суми запасів по кожнім виді здійснюється способом абсолютних різниць:

АЗк = (Ki - До) х Цо	(3.1)
АЗц = Ki х (Щ - Цо)	(3.2)

Дані, приведені в таблиці 2.8 показують, що зменшення суми виробничих запасів відбулося не стільки за рахунок росту їхньої вартості в зв'язку з інфляцією, стільки за рахунок зменшення їхньої кількості.

Період оборотності запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу збереження їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менше цей період, тим менше за інших рівних умов виробничо-комерційний цикл.

Він визначається в такий спосіб:

	(3.3)

де Опр - середнє сальдо по рахунках виробничих запасів;

Д - дні періоду;

Обк - сума кредитових оборотів по рахунках виробничих запасів.

Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок нагромадження зайвих, неходових, залежаних матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів у зв'язку з чеканням росту темпів інфляції, страйків і дефіциту.

Для оперативного керування запасами робиться більш детальний аналіз їхньої оборотності по кожнім виді.

На багатьох підприємствах велика питома вага поточних активах займає готова продукція, особливо останнім часом у зв'язку з конкуренцією, утратою ринків збуту, низкою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмічністю випуску і відвантаження.

Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства приводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків по них, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства по оплаті праці. В даний час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності і банкрутства підприємств.

Тривалість перебування капіталу в готовій продукції (Пг.п.) дорівнює часу збереження готової продукції на складах з моменту надходження з виробництва до відвантаження покупцям:

	(3.4)

де Огп - середнє сальдо по рахунку «Готова продукція»;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитового обороту по рахунку «готова продукція»,

У 2005 р. тривалість перебування капіталу склала

а у 2006 р. -

Розраховані значення свідчать про те, що на підприємстві погано працює служба збуту, тому що дане підприємство працює «під замовлення» і неходової продукції немає.

Значна питома вага в поточних активах на багатьох підприємствах займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з іншого боку - про уповільнення оборотності капіталу в зв'язку зі збільшенням тривалості виробничого циклу.

Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, плин якого із сировини виробляються готові товари

	(3.5)

де Онзп - середні залишки незавершеного виробництва;

Д - дні періоду;

с/в - собівартість випущеної продукції.

У 2005 році показник склав

а у 2006 р.:

На даному підприємстві тривалість перебування засобів у процесі виробництва зменшилася з 14,1 до 12,9 днів. Період виробничого циклу залежить від рівня техніки, технології, організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів. Скорочення його свідчить про підвищення ділової активності підприємства.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, і на фінансовий стан підприємства робить чи збільшення зменшення дебіторської заборгованості.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможності і банкрутстві частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунка дебіторів зменшаться. Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання запасів, виплати заробітної плати й ін. крім того, заморожування засобів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу. Кожне підприємство зацікавлене в скорочення термінів погашення належних йому платежів. Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т.д. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, установити, немає чи в її складі сум, нереальних для стягнення, чи таких, по яких минають терміни позову.

Таблиця 3.2. Аналіз складу і давнини утворення дебіторської заборгованості в 2006 р

Вид дебіторської заборгованості	Сума, тис. грн.	В тому числі
	На початок року	На кінець року	до 1 міс.	від 1 до 3 міс.	від з до 6 міс.	від 6 до 12 міс.	більше року
З бюджетом	47,8	40,9	-	-	-	-	-
З податкових платежів	13,1	-	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	35,2	19,5	5,9	28,5	0,5	0,3	-
Всього	96,1	60,4	5,9	28,5	0,5	0,3	-

Працівник, що займається керуванням дебіторською заборгованістю, повинний зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділяти увагу великим сумам заборгованості.

Оцінюючи стан поточних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості, чи період інкасації боргів. Він дорівнює часу між відвантаженням товарів і одержанням за них готівки від клієнтів:

	(3.6)

де Одз - середні залишки по рахунках дебіторів;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитового обороту по рахунках дебіторів.

За 2005 рік показник склав:

Значення показника у 2006 р. -

Дані свідчать про те, що період оборотності дебіторської заборгованості зменшився на 3 дні, що свідчить про підвищення її якості. Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, що може бути реалізований третьому обличчю до настання терміну його погашення. Збільшення питомої ваги отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності і ліквідності. На даному підприємстві не застосовується вексельна форма розрахунку, це свідчить про зниження якості дебіторської заборгованості.

Керування коштами має таке ж значення, як і керування запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво керування поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що нудотні для поточної оперативної діяльності. Сума повинна бути такий, щоб неї вистачило для виробництва всіх першочергових платежів. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

Щоб гроші працювали на підприємство, необхідно їхній пускати в обіг з метою одержання прибутку.

Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках у банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто припливом і відтоком грошей.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків готівки на рахунках у банку і період перебування капіталу в даному виді активів:

	(3.7)

де Одн - середні залишки вільної готівки;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитових оборотів по рахунках коштів.

Розрахуємо значення цього показника за аналізований період. У 2000 р. він дорівнював

а у 2006 р. -

На підставі приведених даних можна зробити висновок, що за звітний рік період перебування капіталу в готівці збільшився на 2,3 дні, що варто оцінити негативно. Це свідчить про погану організацію надходження і витрати коштів, тобто поганої збалансованості грошових потоків.

Грошові потоки плануються, для чого складається план доходів і витрат на рік з розбивкою по місяцях, а для оперативного керування - по декадах і п'ятиденкам. Якщо прогнозується позитивний залишок коштів протягом досить тривалого часу, то варто передбачити шляху вигідного їхнього використання. В окремі періоди може виникнути недолік готівки. Тоді потрібно спланувати джерела залучення позикових засобів.

3.2 Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства

Оскільки оборотність капіталу тісно зв'язана з його рентабельністю і служить один з найважливіших показників, що характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і його ділову активність, у процесі аналізу необхідно більш детально вивчити показники оборотності капіталу й установити, на яких стадіях кругообігу відбулося чи уповільнення прискорення руху засобів.

Варто розрізняти оборотність усього сукупного капіталу підприємства, у тому числі основного й оборотного.

Швидкість оборотності капіталу характеризується наступними показниками: коефіцієнтом оборотності (Коб); тривалістю одного обороту (Поб); капіталоємністю (Ке).

Коефіцієнт оборотності розраховується за формулою:

Коб	=	Чистий виторг від реалізації	(3.8)
		Середньорічна вартість капіталу

Зворотний показник коефіцієнту оборотності капіталу називається капіталоємністю. Він розраховується по наступній формулі:

Ке	=	Середньорічна вартість капіталу	(3.9)
		Чистий виторг від реалізації

де Д - кількість календарних днів у періоді.

Розрахуємо ці показники за 2005 і 2006 роки.

У 2005 році:

у 2006 р.:

Оборотність капіталу, з одного боку, залежить від швидкості оборотності основного й оборотного капіталу, а з іншого боку - від його органічної будівлі: чим велику частку займає основний капітал, що обертається повільно, тим нижче коефіцієнт оборотності і вище тривалість обороту всього сукупного капіталу, тобто:

	(3.10)
	(3.11)

де Коб ск - коефіцієнт оборотності власного сукупного капіталу;

УД ос - питома вага оборотних коштів у загальній сумі активів;

Ко бос - коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

П об ск - тривалість обороту сукупного капіталу;

П об ос - тривалість обороту оборотних коштів.

За 2005 рік ці показники становили:



Показники за 2006 р. становлять:

На аналізованому підприємстві (табл. 3.3) тривалість обороту сукупного капіталу збільшилася на 867 днів, а коефіцієнт оборотності відповідно зменшився на 0,6.

Таблиця 3.3. Аналіз тривалості обороту капіталу

Показники	2005 р.	2006 р.	Зміна
Чистий виторг від реалізації, тис. грн.	771,7	379,7	-392
Середньорічна вартість функціонуючого капіталу, тис. грн.	844,5	1242,8	+398,3
У тому числі оборотного	550,55	498,25	-52,3
Питома вага оборотних активів у загальній сумі	0, 63	0,37	-0,26
Коефіцієнт оборотності всього капіталу	0,88	0,28	-0,6
У тому числі оборотного	1,4	0,76	-0, 64
Тривалість обороту всього капіталу, дні	408	1275	+ 867
У тому числі оборотного	257	472	+215

У процесі наступного аналізу необхідно вивчити зміни оборотності оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообігу, що дозволить простежити, на яких стадіях відбулося чи прискорення уповільнення оборотності капіталу. Для цього середні залишки окремих видів оборотних коштів потрібно помножити на кількість днів у періоді і розділити на суму обороту по реалізації.

Таблиця 3.4. Аналіз тривалості обороту оборотних коштів

Показник	2005 р.	2006 р.	Зміна
Загальна сума оборотного капіталу	534,5	462, 0	-72,5
У тому числі в:
виробничих запасах	391,5	271, 9	-119,6
незавершеному виробництві	15,7	-	-15,7
готової продукції	23,1	86, 1	+ 63, 0
дебіторської заборгованості	61,7	40, 9	-20,8
Готівки	29,4	55,1	+25,7
Виторг від реалізації, т. грн.	771,7	379,7	-392
Тривалість обороту оборотних коштів, дні	257	1» 472	+215
У тому числі в:
виробничих запасах	183	278	+ 90
незавершеному виробництві	8	-	-8
готової продукції	11	88	+ 77
дебіторський заборгованості	30	42	+ 12
Готівки	14	56	+ 42
інших оборотних активах	6	8	+2

Тривалість перебування капіталу в окремих видах активів можна визначити й іншим способом: помноживши загальну тривалість обороту оборотного капіталу на питому вагу окремих видів активів у загальній середньорічній сумі оборотних коштів.

Дані таблиці показують, на яких стадіях кругообігу відбулося прискорення оборотності капіталу, а на яких уповільнення. Значно збільшилася тривалість перебування капіталу у виробничих запасах і готовій продукції, що свідчить про збільшення виробничого циклу. Також збільшилася тривалість періоду звертання засобів в інших видах оборотних коштів.

Звідси зміна тривалості обороту оборотного капіталу за рахунок:

1) суми оборотного капіталу

2) середніх залишків оборотного капіталу

в тому числі за рахунок змін середніх залишків:

– виробничих запасів -

– незавершеного виробництва -

– готової продукції -

– дебіторської заборгованості -

– інших оборотних коштів -

Економічний ефект в результаті прискорення обігу капіталу виражається у відносному визволенні коштів з обороту, а також у збільшенні суми виручки і суми прибутку.

Сума визволених коштів з обороту в зв'язку з прискоренням (-) або додатково залучених коштів (+) при уповільненні обертання капіталу визначається як добуток одноденного обороту по реалізації на зміну довго тривалості обороту. На даному підприємстві будуть мати місце додатково залучені в оборот кошти:

+

де оборот - сума обороту фактична;

- різниця між тривалістю обороту.

На підприємстві у зв'язку з уповільненням обертання оборотного капіталу на 215 днів відбулося додаткове залучення коштів в оборот в сумі 226,8 тис. грн.

Щоб установити вплив коефіцієнта оборотності на зміну суми виторгу, можна використовувати наступну факторну модель:

Y = KL · Коб	(3.13)

де KL - середньорічна сума оборотного капіталу.

Першим етапом у нормалізації стану оборотних коштів могло б стати визначення оптимальної величини оборотного капіталу підприємства, необхідного для досягнення фінансової рівноваги. Необхідно розрахувати коефіцієнти ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп)	=	Оборотні активи	(3.14)
		Поточні зобов'язання

Якщо:

К_n від 1 до 1,5 - це свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги.

К_n = 1 - це критичне значення коефіцієнту покриття.

К_n > 1 - підприємство має не ліквідний баланс [42, с. 153].

Теоретичне значення коефіцієнту покриття, зазначене в положенні №323, яке дорівнює не менш-ніж 2,0 - 2,5.

У 2005 році коефіцієнт покриття склав відповідно на початок і кінець періоду:

і .



Коефіцієнт швидкої ліквідності	=	Оборотні активи - Запаси	(3.15)
		Поточні зобов'язання

Розрахуємо коефіцієнт швидкої ліквідності для 2005 і 2006 років:

і .

Нижнє значення цього коефіцієнту, у літературі дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Для більшості галузей, показник менше 1, це є низький, але у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невеликий, оскільки більша частина грошевих коштів укладена в запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності	=	Грошові кошти та їх еквіваленти	(3.16)
		Поточні зобов'язання

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності для 2005-2006 років:

.

Як орієнтоване значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в Положенні №323 наведене його теоретичне значення, яке не повинне бути менш-ніж 0,2-0,25.

Коефіцієнт загальної ліквідності відбиває, чи досить у підприємства засобів, що можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань протягом року. Відповідно до стандартів цей норматив повинний знаходитися в межах між 1 і 2. На аналізованому підприємстві цей коефіцієнт склав у 2005 році - 0,91; а в 2006 р. - 0,75. Це свідчить про те, що оборотні засоби, що знаходяться в підприємства, не дозволяють погасити борги по короткострокових зобов'язаннях.

Таблиця 3.5. Аналіз показників ліквідності

Показники	Нормативне значення	Фактичне значення
		2005 р.	2006 р.	Відхилення
Коефіцієнт загальної ліквідності	2	0,91	0,75	-0,16
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1	0,177	0,169	-0,008
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2	0,05	0,09	0,04

Коефіцієнт швидкої ліквідності повинний бути не менш 0,7. На аналізованому підприємстві він знизився з 0,177 у 2005 році до 0,169 у 2006 році. Це свідчить про те, що для погашення короткострокових боргів ліквідних активів (коштів, дебіторської заборгованості й інших активів) недостатньо.

Найбільш ліквідними статтями оборотних коштів є кошти на рахунках у банку й у касі й у виді цінних паперів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відбиває відношення коштів до короткострокових зобов'язань. Значення цього коефіцієнта не повинне бути менше 0,2. На аналізованому підприємстві цей коефіцієнт у 2000 р. склав 0,05; а в 2005 р. 0,09. Збільшення коефіцієнта зв'язане зі збільшенням коштів, але їхня величина залишається недостатньої.

Розраховані показники ліквідності свідчать про критичне положення. Підприємство не має коштів для оплати короткострокових зобов'язань.

Висновки

У ході написання дипломної роботи був викладений матеріал, що описує сутність, структуру, інформаційну базу фінансового аналізу, а також представлена методика розрахунку показників аналізу з використанням реальних дані підприємства. На основі дослідження діяльності підприємства за рік розроблена реальна картина фінансового стану підприємства і її зміна протягом 2005 року.

На основі теоретичного матеріалу роботи можна зробити наступні висновки.

Однієї з найбільш важливих задач аналізу фінансового стану є визначення стійкості співвідношення структури засобів підприємства і структури джерел їхнього формування. Основними інформаційними джерелами зовнішнього фінансового аналізу, проведеного в даній роботі, є «Баланс підприємства» (Форма №1) і «Звіт про фінансові результати підприємства» (Форма №2). Баланс являє собою фіксований «знімок» фінансового стану на початок і кінець звітного періоду і дозволяє аналізувати розмір, структуру і динаміку засобів підприємства і їхніх джерел. Звіт про фінансові результати подає інформацію для аналізу рівня і структури абсолютних показників фінансових результатів, аналізу рентабельності і ділової активності. Висновки зовнішнього фінансового аналізу не є абсолютно об'єктивними і достатніми, тому працівниками підприємства може проводитися внутрішній аналіз фінансового стану на основі даних бухгалтерського обліку.

За результатами аналізу можна зробити такі висновки. Показники фінансової стійкості підприємства свідчать про його стійкий фінансовий стан і незалежність від зовнішніх кредиторів. Але коефіцієнти ліквідності підприємства набагато менше від нормативних, тому підприємство не в змозі погасити свої поточні зобов'язання. це свідчить про низьку короткострокову платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції має досить високе значення (у 2006 р. він склав 43%), однак інші показники свідчать про збиткову діяльність підприємства. Це відбувається через високий рівень адміністративних та інших операційних витрат, які перекривають валовий прибуток і роблять нерентабельною діяльність підприємства.

Основними напрямками підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання фінансів є оптимізація виробничих запасів, запасів готової продукції, готівці і дебіторській заборгованості.

Список джерел

1. Глущенко В. В, Глущенко И.И. Финансі, Финансовая политика, маркетинг, менеджмент. Финансовій риск-менеджмент. Ценніе бумаги. Страхование. - г. Железнодорожній: ТОО НПЦ «Крілья», 1998. - 416 с.

2. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 1999. - 163 с.

3. Костіна Н. І. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навч. посібник. - К.: Четверта хвиля, 1998. - 304 с.

4. Костіна Н. І. Фінансове прогнозування: методи та моделі. - К.: Знання, 1997. - 193 с.

5. Дамари Р. Финансі и предпринимательство. - Ярославль, Елень, 1993. - 223 с.

6. Ковалев В.В. Управление финансами: Учеб. пособие. - М.: ФБК - Пресс, 1998. - 160 с.

7. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 160 с.

8. Моляков Д.С. Финансі предприятий отраслей народного хозяйства: Учебное пособие. - М.: Финансі и статистика, 1999. - 200 с.

9. Фінанси підприємств: Підручник/ Під ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. - .: КНЕУ, 2000. - 460 с.

10. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - КНЕУ, 1999. - 164 с.

11. Ставицький А.В. Нові напрями прогнозування // Вісник Київського національного університету. - В. 44. - С. 67

12. Панасюк Б. Концептуальніе основі экономического прогнозирования и планирования // Экономика Украині. - 1996, №5. - С. 7 - 18

13. Шеремет А.Д., Сайфулин Р. Финансі предприятий. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 343 с.

14. Общая теория финансов./ Под ред. Л.А. Дробозина. - М.: Банки и биржи, 1995. - 479 с.

15. Финансі. / Под ред. А.М. Ковалевой. - М.: Финансі, ЮНИТИ, 1994. - 223 с.

16. Моляков Д.С. Финансі предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансі и статистика, 1997. - 176 с.

17. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

18. Дамари Р. Финансі и предпринимательство. - Ярославль: Елень, 1993. - 223 с.

19. Балабанов И.Т. Финансовій менеджмент. - М.: Финансі и статистика, 1994. - 223 с.

20. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансі и статистика, 1996. - 188 с.

21. Бланк И.А. Основі финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр: Эльга, 1999. - 592 с.

22. Лялин В.А., Воробьёв П.В. Финансовій менеджмент (Управление финансами фирмі). - СПб: «Юность», 1994. - 106 с.

23. Стоянова Е.С. Финансовій менеджмент: российская практика. - М.: Перспектива, 1995. - 195 с.

24. Уткин Э.А. Риск-менеджмент. - М.: Тандем, 1998. - 288 с.

25. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1993. - 247 с.

26. Холод З., Чорняк О. Стратегическое прогнозирование стабильности предприятий. // Бизнес-информ. - 1997, №4. - С. 54 - 55

27. Суржик В.Г. Фінансове прогнозування доходів і витрат акціонерного підприємства. // Фінанси України. - 1997, №12. - С. 70-78

28. Бухалков В.М. Внутрифирменное планирование: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 392 с.

29. Идрисов А.Б. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. - М.:ФИЛИН, 1996. - 272 с.

30. Бойчик І. М. Економіка підприємств: Навч. посібник. - Львів: Сполом, 1999. - 212 с.