Аналіз фінансової діяльності державного підприємства

Слід зазначити, що проблема вдосконалення методів управління процесами формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві постійно перебуває у центрі уваги вітчизняної економічної науки [46].

Рішенням цієї проблеми є побудова структурно-функціональної моделі на підприємстві (IDEF0 - модель).

Метою даної роботи є розробка методичного підходу до визначення вдосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства з використанням структурно-функціональної моделі, яка дозволяє як нормалізувати послідовність системи розрахунків, так і спостерігати за допоміжними результатами [10].

IDEF0 - методологія й стандарт функціонального моделювання, при тому за допомогою графічного зображення, вивчаєма система представлена у вигляді набору функціональних блоків, які пов'язані між собою. Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи.

Позитивними характеристиками структурно-функціональної моделі є можливість враховувати всі часткові показники, які характеризують окремі напрямки фінансової діяльності, наочно ілюструвати порядок дій при визначенні інтегральної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання.

Особливостями стандарту IDEF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм аналізу у вигляді діаграми, наглядно представити порядок формування інтегральної оцінки фінансового стану підприємства. Реалізація цього стандарту здійснюється у такий спосіб.

На першому етапі процес моделювання починається з побудови основного функціонального блоку (рис. 3.1). На контекстній діаграмі по центру знаходиться блок головної задачі "Удосконалити процес управління фінансовими ресурсами". З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсні дуги, які визначають:

- вхідну інформацію, необхідну для удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства (в нашому випадку - "Звітність");

- порядок проведення розрахунків фінансовим аналітиком;

- особу, під управлінням якої проводиться робота з удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами;

- форму вихідного документу.

Тобто результатом нашого моделювання є рекомендації з удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами.

Діаграма представлена на рис. 3.2. включає такі блоки:

- сформувати стратегію та тактику підприємства;

- визначити джерела формування фінансових ресурсів;

- виконати аналіз фінансового стану підприємства;

- розробити модель залежності прибутку від низки чинників;

- сформувати рекомендації з удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами.

На першому етапі підприємство формує свою генеральну мету, яка необхідна для визначення стратегії й тактики управління фінансовими ресурсами. Разом з тим стратегія управління фінансовими ресурсами того або іншого суб'єкта господарювання багато в чому визначається вибором конкретної стратегії управління підприємства в цілому.

Тактика управління фінансами спрямована на досягнення поставленої мети в конкретних умовах. У рамках поточної діяльності вирішуються завдання зниження витрат, стимулювання підприємницької ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат виробництва й обігу. Стратегічне управління фінансами спрямовано на пошук шляхів нагромадження капіталу й перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш ефективні сфери господарської діяльності. З погляду управління фінансами підприємство повинно максимізувати прибуток, забезпечувати нарощування обсягів виробництва й збуту готової продукції, знижувати витрати виробництва; підвищувати якість роботи; раціонально використовувати ресурси виробництва.

Після того, як підприємство сформувало свою стратегію й тактику управління, воно визначає джерела формування фінансових ресурсів. До формування фінансових ресурсів входять власні, залучені та запозичені кошти. Але на підприємстві запозичені кошти залучаються у невеликому обсязі, що свідчить про незалежність даного підприємства від кредиторів. Що стосується власних коштів підприємства, то їх достатньо для покриття заборгованості.

Наступним етапом процесу управління фінансовими ресурсами є аналіз фінансового стану підприємства, результатом якого є документ "Звіт про фінансовий стан", далі розробляється багатофакторна кореляційно-регресійна модель залежності прибутку від абсолютних та відносних факторів.

В якості абсолютних показників використовуються: кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість, собівартість реалізованої продукції та готова продукція. В якості відносних факторів - коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності готової продукції, а також: коефіцієнт автономії та коефіцієнт фінансової залежності. Останнім етапом процесу є формування рекомендацій з процесу управління фінансовими ресурсами на основі аналізу фінансового стану підприємства та розробки багатофакторної моделі.

Слід відмітити, що інтерфейсні дуги переходять з контекстної діаграми на декомпозуючу з урахуванням закладеного змісту. Блоки між собою пов'язані послідовними діями, що дозволяє наглядно проілюструвати рух інформаційних потоків.

Другим етапом процесу моделювання є декомпозиція контекстної діаграми, що має назву "Визначити джерела формування фінансових ресурсів" (рис. 3.3), яка включає до себе наступні блоки:

- аналіз наявності власних та позикових коштів;

- розрахунок ефекту фінансового ліверіджу;

- застосування розрахованих результатів для залучення позикових коштів.

Формування з різних джерел фінансових ресурсів дає можливість підприємству вчасно інвестувати засоби в нове виробництво, забезпечувати при необхідності розширення й технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки і їхнє впровадження та т. ін.

Отже, спочатку підприємство аналізує наявність власних та позикових коштів. Згідно Балансу, на підприємстві власних коштів більше позикових. Це свідчить про те, що підприємство здатне погасити будь-яку свою заборгованість за рахунок використання власних коштів.

Тобто покращилась фінансова незалежність, підприємство працює стабільно та не залежить від кредиторів, також зменшився ризик фінансових труднощів в майбутньому. Збільшився рівень фінансової незалежності підприємства при прийнятті фінансових рішень, оскільки, чим більше власний капітал, тим в меншій залежності підприємство знаходиться перед кредиторами.

Другим етапом визначення джерел формування фінансових ресурсів є ефекту фінансового левериджу. Він показує ефект, який полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позичкового капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. Для прийняття рішення про збільшення (зменшення) величин залученого та власного капіталу необхідно визначити граничні межі ефекту фінансового левериджу.

На підприємстві ефект фінансового левериджу від'ємний. Це означає, що підприємству не раціонально використовувати запозичені кошти, тому що йому недостатньо власних для ведення своєї виробничої діяльності.

Третім етапом є застосування розрахованих результатів для залучення позикових коштів, що допоможуть сформувати структуру джерел фінансування. В даному випадку фінансовий аналітик зробить висновки щодо необхідності залучення кредитних коштів.

Останнім етапом процесу моделювання є декомпозиція контекстної діаграми, що має назву "Виконати аналіз фінансового стану підприємства" (рис. 3.4), яка включає у собі наступні блоки:

- розрахунок показників фінансового стану підприємства;

- аналіз показників фінансового стану підприємства;

- формування звіту про фінансовий стан підприємства.

На основі фінансової звітності підприємства (в нашому випадку - Баланс, форма №2, а також звітність за попередні роки) спочатку розраховуються показники фінансового стану підприємства, а саме: показники рентабельності, ділової активності, ліквідності та платоспроможності.

Далі розрахункові показники аналізуються за допомогою обраної методики аналізу фінансового стану підприємства.

Після чого фінансовим аналітиком формуються висновки та рекомендації, які допоможуть оформити звіт про фінансовий стан підприємства.

Таким чином, методологія функціонального моделювання IDEF0 є досить простим інструментом, що дозволяє розроблювачам корпоративних інформаційних систем вивчити сферу діяльності замовника й вирішувати завдання по удосконаленню цієї діяльності.

Застосування функціонального моделювання дозволяє вирішувати не тільки проблеми замовника, пов'язані з інформаційними технологіями, але також і проблеми, що мають відношення до сфери діяльності замовника. Це дозволяє перетворити проект інформаційної системи з "пачки паперу", за яку замовник не хоче платити, у послугу, що може принести замовникові додатковий ефект, порівнянний з наступною автоматизацією.

Отже, впровадження бізнес-моделювання процесу прийняття рішень на підприємстві необхідне. Аналіз нинішнього стану розвитку підприємства та постановка конкретних цілей - перше, що необхідно зробити. Дуже важливо з самого початку знати, що слід моделювати. Для цього необхідно формалізувати деякі аспекти управління фінансовими ресурсами підприємства.

Упровадження IDEF0 - моделювання для прийняття управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості роботи підприємства дозволить підвищити рівень об'єктивності таких рішень, вчасно впроваджувати заходи по запобіганню кризових ситуацій. Контроль за якісним виконанням функцій усіх розділів, які мають відношення до фінансової діяльності підприємства, що ясно проглядається у вищенаведених схемах, дозволить оперативно втручатися в хід та результативність фінансової складової у системі управління суб'єктом господарювання.

3.2 Розробка моделі оцінки впливу на прибуток абсолютних та відносних показників

У сучасних умовах розвитку економіки України важливими показниками оцінки економічної ефективності роботи підприємств є показники фінансових результатів і фінансового стану.

Прибутковість роботи підприємства свідчить про те, що його продукція знайшла свого споживача, воно одержало певну масу прибутку, частина якого у вигляді податку на прибуток надійде в доход держави, а залишок буде використаний для потреб розширеного відтворення й соціального розвитку колективу.

Прибуток при сучасних умовах є не тільки показником ефективності роботи окремого підприємства, а має й важливе народногосподарське значення, тому що прибуток є одним з найважливіших джерел нагромадження й поповнення дохідної частини державного й місцевого бюджетів. Частина прибутку залишається в повнім розпорядженні підприємства і є джерелом самофінансування розвитку підприємства, прийняття інвестиційних рішень й інноваційної діяльності, задоволення інтересів власника підприємства.

Величина прибутку залежить від виробничої, постачальницької, збутової й фінансової діяльності підприємства. Тому при нових умовах господарювання, переходу підприємств до ринкової економіки одним з найважливіших показників ефективності їхньої діяльності є прибуток - узагальнюючий якісний показник ефективності господарювання. Саме цей показник, що відображає у вартісній формі кінцевий результат підприємства, по своїй природі найбільше - порівняно з іншими вартісними показниками - підходить для оцінки діяльності підприємств в умовах їхньої роботи із принципів самофінансування. У прибутку акумулюються підсумки всіх сторін діяльності підприємства: зростання виробництва продукції і його реалізацій відповідно договорам замовника, активність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, наявних у його розпорядженні.

Однією з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємства є аналіз його фінансового стану. Слід зазначити, що прибуток виступає в цьому випадку як результуючий показник, від якого відштовхується будь-яке керівництво при ухваленні рішення про ту або іншу форму (структуру) економічного аналізу на своєму підприємстві [34].

Це, у свою чергу, дозволяє керівництву виділити фактори, що впливають на прибуток підприємства та визначити джерела виникнення прибутку на підприємстві.

Систему показників-факторів доцільно розділити на дві групи показники, які вимірюються абсолютними значеннями, та показники, які вимірюються відносними показниками. Нижче на рис. 3.5 представлено систему таких показників.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.5 - Система показників-факторів

Вихідні дані для побудови моделі залежності прибутку від системи показників представлено у табл. 3.1. Вибірка складає 16 спостережень. В такій моделі прибуток виступає в якості залежної величини й у моделі буде мати позначення Y, а показники готова продукція, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість та собівартість реалізованої продукції виступають у якості незалежних змінних і відповідно в моделі будуть мати позначення Х1, Х2, Х3, Х4.

Таблиця 3.1 - Вихідні дані факторів - абсолютних показників (тис. грн.)