Фінанси підприємства

5.4 Поняття про капітальні вкладення, джерела їх фінансування

Капітальні вкладення - це є одним із видів інвестування.

Капітальні вкладення - це витрати на технічне переоснащення, реконструкція і розширення діючих основних засобів (ОЗ) і на створення нових ОЗ. Технічне переоснащення діючих ОЗ - це включає в себе виконання ряду технічних заходів згідно плану. Реконструкція - це часткове або повне переобладнання виробництва і розширення діючих основних виробничих цехів, проводиться розширення діючих ОЗ за рахунок створених будівництва нових і діючих виробничих цехів.

Джерела фінансування капіталовкладень:

1. Власні

2. Залучені (позичкові)

3. Кошти іноземних інвесторів

4. Кошти благодійних фондів

5. Кошти з державного бюджету

5.5 Амортизація і знос осн. Засобів

Амортизація - це процес перенесення вартості осн засобів протягом корисного строку їх використання на готову продукцію.Оцінка осн. засобів включає в себе наступні види вартості:

Первісна вартість - собівартість їх придбання і створення.

Залишкова вартість - різниця між первісною та накопиченою сумою амортизації.

Методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний

2. Зменшення залишкової вартості (0,725)

3. Прискореного зменшення залишкової вартості (2 х 0,25)

4. Кумулятивний (0, 4 , 0, 3 …)

5. Виробничий А= ФОВ х (ПВ-ЛВ): ЗРОВ ( факт. обсяг, заг. розрах. обсяг)

6. Податковий (1рік -15%, 2 рік -30%, 3 рік - 20%, 4 рік -15%)

6. ОБОРОТНІ АКТИВИ

6.1 Поняття, склад та структура оборотних активів та джерела їх формування

Оборотні активи - це частина майна, яка протягом операційного циклу переносять свою вартість на вартість готової продукції терміном до 1 року.Оборотні активи поділяються на: оборотні засоби та засоби обігу.

Оборотні засоби беруть безпосередню участь у виробничому процесі і до них відносяться всі види запасів і виробничі запаси, незавершене виробництво (напівфабрикати, комплектуючі вироби).

Засоби обігу беруть участь в реалізації продукції, відносять готову продукцію, дебіторську заборгованість, фінансові поточні інвестиції та грошові кошти. Це класифікація за участю в кругообігу. Г-Т--.

За методикою планування: нормовані і ненормовані.

Нормовані - всі види запасів і готова продукція на складах, а решта - ненормовані.

За джерелами утворення оборотні засоби поділ. на:

а)до власних джерел утворення належать

ь статутний капітал

ь резервний капітал

ь прибуток під-ва

б)до джерел прирівняних до власних належать: резерви наступних витрат і платежів, кошти цільового фінансування, а також залучені в оборотах стійких пасивів

в)до залучених джерел утворення належать: кредити банків, якими покривається нестача власних джерел.

6.2 Поняття норм та нормативів оборотних активів

Ритмічність, узгодженість та велика результативність діяльності під-ва багато в чому залежить від утримання оптимальних розмірів оборотних засобів.

Визначення оптимальних і економічно обґрунтованих розмірів оборотних засобів здійснюються за допомогою нормування.

Норматив оборотних засобів - це їх мінімальний плановий розмір у вартісному виразі необхідний для забезпечення нормальної роботи під-ва.

Найпоширенішими є такі методи нормування оборотних засобів:

1.Аналітичний - передбачає грунтовний аналіз наявних, нормованих оборотних засобів та подальше керування потреби в їх обсягах залежно від умови вир-ва.

2.Коефіцієнтний - базується на уточнені фактичних обсягів, нормованих оборотних засобів на величину коефіцієнта.

3.Метод прямого розрахунку - полягає в обчисленні нормативу за кожним нормованим елементом оборотних засобів під-ва. Цей метод є найточнішим оскільки дає змогу точно здійснювати нормування оборотних засобів. Нормування об. засобів здійсн. по виробничим запасам незавершеному виробництві із залишками готової продукції на складах.

6.3 Показники стану та ефективного використання оборотних активів

Оборотні засоби становлять значну частину виробничих фондів під-ва.

Основною характеристикою ефективності використання об. засобів є швидкість їх обертання або інакше кажучи оборотність.

Коефіцієнт оборотності хар-є кількість оборотів об. засобів за певний період часу

(оберти)

Q - річний обсяг РП(реалізованої продукції) в грн,

- середньорічна вартість залишку об. запасів.

Коефіцієнт завантаження є величиною оберненою до коеф. оборотності. Він показує скільки припадає на 1-ну грошову одиницю РП

Тривалість обороту характеризує тривалість одного обороту об. засобів

Рентабельність оборотних засобів характеризує ефективність використання п-вом об. засобів, і доказує скільки прибутку припадає на 1 грн коштів спрямованих на формування об. засобів.

Величина абсолютного відхилення внаслідок зміни оборотності об. Засобів

(тис.грн)

Величина відносного відхилення від коштів

(%)

6.4 Шляхи прискорення обертання оборотних активів

Чим менше тривалість обороту оборотних чи засобів більше число чинених ними кругообігів при тім же обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів і чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим еффективніше вони використовуються.Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їхнього використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.Абсолютне - відбиває пряме застосування потреби в оборотних коштах. Відносне вивільнення відбиває як зміна величини оборотних коштів, так і зміна обсягу реалізованої продукції, щоб його визначити, потрібно обчислити потреба в оборотних коштах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту по реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній рік. Різниця дає торбу вивільнення засобів. Ефективне використання оборотних коштів грає велику роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. Відсутність на підприємстві необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни приводить до виникнення взаємних неплатежів.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами:

На стадії створення виробничих запасів

впровадження економічно обґрунтованих норм запасу, наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інших до споживачів;

широке використання прямих тривалих зв'язків;

розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва прискорення НТП, удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів, використання економічного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збільшення питомої ваги продукції, що користається підвищеним попитом.

На стадії звертання наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

удосконалювання системи розрахунків, збільшення обсягу реалізованої продукції, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з економлених матеріалів, ретельна і своєчасна перевірка продукції, що відвантажується, по партіях , асортименту, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

6.5 Вплив розміщення оборотних активів на фінансовий стан під-ва

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання. Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка);

- коефіцієнт покриття (Кп);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.)

Перший показник (Кз.к.) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Цей показник (Кзк) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260).

Кзк =Вк/?ок

де Кз.к. - коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк - власні кошти, грн.;

СУМА о.к. - загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) - це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумок IV розділу пасиву балансу).

Кп=?па/?кз

де Кп - коефіцієнт покриття;

Сума п.а - сума усіх поточних активів, грн.;

Сума к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

Кабс.л=(Гк+Кв)\ ?кз

Де К абс.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г к. - грошові кошти, грн.;

К в. - короткострокові вкладення, грн.;

СУМА к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 - 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

7. ПОДАТКИ

7.1 Суть податків та їх функції

Податки - це обов'язкові платежі, які встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою централізованого формування фінансових ресурсів. фінанси прибуток актив податок

Податки перераховуються до бюджету держави і набувають наступні форми:

1. Просто податки (обов'язкові платежі)

2. Плата за ресурси

3. Цільові відрахування

Податки виконують 2 функції:

1)Фіксальні - збір коштів в розпорядженні держави і формується централізовано фін. ресурси для виконання державою відповідних функцій. Ця функція забезпечує постійне і стабільне надходження коштів в державну казну.

2)Регулюючі - податки вагомо впливають на різні сторони фінансово-господарської діяльності під-ва, а саме на суму зміни накопичень капіталу на рівень платоспроможності населення.

7.2 Система оподаткування підприємств та класифікація податків за ознаками

Система оподаткування - сукупність податків і зборів до різних бюджетів, що стягується з платника за встановленим державою порядком.

Система податків класифікується за 4 ознаками:

1. За формою оподаткування: а) прямі - відрах. з під-ва безпосередньо в державний бюджет (податок на прибуток, податок на землю, податок з власників транспортних засобів, прибутковий податок з доходів громадян, податок на нерухомість(майно)). Прямий податок нараховується на доходи платника за однаковою ставкою і сума податку залежить від суми доходу; б)непрямі - сплачуються під-вом державою через посередника - об'єкта оподаткування(ПДВ, акцизний збір, мито). Податки нараховуються на товари, роботи і послуги, і сплачується покупцем через ціну, а до бюджету ці податки перераховуються продавцем.

2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:

a) Податок на доходи - податок на прибуток, доходи з фізичних осіб

b) Податок на споживання - ПДВ, акцизний збір

c) Податок на майно - податок на авто, нерухомість.

3. За рівнем державних структур, що встановлюють податок: а)загальнодержавні - ПДВ, податок на прибуток, з доходів фізичних осіб, транспортні; б) місцеві - комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір, оренда готельні, курортні збори, оренда квартир.

4. За напрямком використання податків:

a) Загальні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток)

b) Цільові(податок з транспортних засобів, земельний податок)

7.3 Характеристика податку на прибуток

Податок на прибуток - прямий, податок на дохід, загальнодерж., загальний.

Платниками податку є під-ва, які здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визнач. за формулою: П=ВД-ВВ-АВ.

Валові доходи - сума всіх доходів платника податку від всіх видів діяльності.

Валові витрати - сума всіх витрат платника податку від всіх видів діяльності(звичайна, надзвичайна)

Амортизаційні відрахування - сума валових витрат, що розрах. по групах основних засобів за встановленими нормами (податковий метод амортизації).

Розрахована сума прибутку обкладається податком за вставкою 25%. Ці розрахунки проводяться в документі під назвою «Декларація про прибуток під-ва» і складається щоквартально і за рік подається в державну податкову адміністрацію.

7.4 Фіксований с/г податок:суть, платники, об'єкти оподаткування, ставки, порядок нарахування і терміни сплати

Фіксований с/г податок - це податок, який сплачується з одиниці земельної площі і не змінюється протягом визначеного законом терміну.

Платником податку є: с/г під-ва, які мають суму виручки від реалізації с/г продукції більше 50% від валового доходу.

Форма сплати: грошова і натуральна.

Об'єктом оподаткування є площа с/г угідь.

Ставка фіксованого с/г податку - це % від грошової оцінки с/г угідь: рілля, сіножаті, пасовища-0,15%, багаторічні насадження-0,09%, землі водного фонду-0,45%.

Грошова оцінка с/г угідь визнач. шляхом множення площі на ціну 1 га(вартість с/г угідь)

Розрах. суми податку здійсн. раз у рік і сплачується щомісяця. Річна сума податку розподіляється поквартально за наступними відсотками:

І-ІІ - 10%

ІІІ - 50%

IV - 30%

7.5 Характеристика податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів - прямий, на майно, загальнодерж., загальний.

Платниками податку є власники транспортних засобів: під-ва і громадяни, в яких ці транспортні засоби зареєстровані в Україні.

Об'єктом оподаткування є колісні трактори, авто, крім пожежних і медичних, мотоцикли, яхти і човни.

Нарахування податку проводиться з об'єму циліндрів двигуна, обчислена в за ставками в гривнях та за кожними 100 об'єму в циліндрі двигуна. Розрахунок податку здійсн. раз у рік і подається в документі до держ. податкової адміністрації в 3-ох примірниках. Оплата податку проводиться щоквартально рівними частинами.

7.6 Характеристика податків на додану вартість: платники, об'єкти оподаткування та терміни сплати

ПДВ - непрямий податок, який п-ву нараховує на новостворену вартість і сплачує до держ. бюджету, ставка ПДВ - 20% від новоствореної вартості.

Платниками ПДВ є всі юридичні і фізичні особи, які реалізують продукцію, роботи і послуги. ПДВ обов'язково включають в ціну реалізованої продукції. Платники ПДВ обов'язково реєструють в держ. податковій інспекції і одержують податкове свідоцтво.

Податковий кредит - це сума ПДВ, що нарахувала п-ву у звітному періоді.

Податковий кредит - це сума ПДВ на яку зменш. податкове зобов'язання.

Щомісяця п-во складає і до 20-го числа наступного місяця подає до податкової інспекції декларацію з ПДВ.

7.7 Характеристика прибуткового податку з доходів громадян

Податок з доходів фізичних осіб - цим податком зарплату працівника сплачують до держ. бюджету у розмірі 15%. Якщо зарплата менша 1220 грн при нарахуванні податку працівник користується податковою соціальною пільгою в сумі 434 грн 50 коп. Щоб нарахувати податок потрібно від нарахованої зарплати відняти утримання до ПФ, СС, ФБ, податкову соц. пільгу.

7.8 Оподаткування суб'єктів малого підприємства

Якщо громадянин займається підприємницькою діяльністю сума доходів повинна підлягати оподаткуванню. Об'єктом оподаткування сукупний чистий дохід, який визнач. як різниця між валовими доходами і документально оформленими витратами . ЧД - ВД - В.

Щоб витрати були понесені для отримання усього доходу.

Порядок розрахунку податку:

1 Етап. Визнач. сума чистого доходу за рік згідно поданої декларації про доходи громадян.

2 Етап. Розрах. середньомісячна сума доходу: ЧД/12 міс.

3 Етап. По школі встановлених ставок оподаткування з доходів громадян нарах. сума податку.

Існує спрощена система оподаткування суб'єктів малого під-ва - сплата єдиного податку.

Єдиний податок - це податок, який вводиться для суб'єктів малого під-ва замість кількох податків і розрах. у встановленому розмірі, що залежить від доходів платника.

Розрах. єдиного податку проводять за ставками, що обирає сам платник. Є 2 ставки Є.п. 6 і 10%.

6% суми виручки від реалізації продукції без акцизного збору, якщо виплачується ПДВ.

10% суми виручки від РП безакцизного збору, якщо не сплачується ПДВ.

Єдиний податок замінює сплату ПДВ, податок на прибуток, податок на землю, комунальний податок.

Розрах. і сплата єдиного податку здійсн. щомісяця.

7.9 Характеристика місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори - це платежі, що встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати їх платниками на даній території. За їх рахунок формується місцевий бюджет.

Види податків і зборів: комунальний податок та податок за рекламу.

комунальний податок - це місцевий податок, який нарах. з неопадкованого фонду оплати праці працівників за встановленою ставкою.

Платниками податку є всі юридичні особи, крім бюджетних, благодійних установ та с/г під-в.

Об'єктом оподаткування - неоподаткований фонд оплати праці працівникам, який визнач. як добуток офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходу громадян (17%) на середню чисельність працюючих за місяць.

НФОПП=НМДГ * Ч

Розрах. і сплата суми комунального податку проводиться платником за кожен місяць в спец. документі. Ставка комунального податку складає 10%

КП=НФОПП * 10%

Податок з реклами - це податок на послуги по встановленню і розміщенню реклами в ЗМІ(засобах масової інформації). Платниками є рекламодавці ,що можуть бути як фізичними та юридичними особами.

Об'єктами є:

1)вартість виготовленої і розміщення реклами в ЗМІ, ставка - 5%

2) час показу реклами - ставка - 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян за 1хв. покладу реклами (1,70 грн.)

3)кількість носіїв реклами - щити стенди. 50% неоподаткованого мінімуму доходів громадян за 1 носія реклами.

Сума податку визнач. шляхом множення встановленої ставки на вість рекламних послуг або на неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринку. Платниками податку є всі юридичні і фізичні особи.

Об'єктом є торгове місце.

Ринковий збір береться за кожен день торгівлі. Ставка збору не більше 20% неоподаткованого мінімуму доходів громадян з фізичних осіб і 3 неоподаткованих мінімумів з доходів громадян для юридичних.

8. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА

8.1 Суть фінансового стану під-ва, характеристика показників та методика їх розрахунку

Фінансовий стан під-ва - здатність під-ва своєчасно погасити свої боргові зобов'язання з метою забезпечення ефективного введення господарювання.

Фін. стан під-ва може бути стійким, нестійким та кризовим.

Метою оцінки під-ва стану є пошук резервів, збільшення суми прибутку та підвищення рентабельності господарювання. Оцінка фін. стану здійсн. за допомогою системи показників:

1)розрахунок суми прибутку від всіх видів діяльності;

2)обчислення показників рентабельності різних груп (витратні, ресурсні, доходні).

Найважливішим показником фін. стану під-ва є визначення рівня забезпеченості під-ва власними оборотними засобами та ефективність їх використання.

ВОЗ=РК-НА

РК=ВК+ЗНВП+ДМП,

де власний капітал, залишок наступних витрат періоді, доходи майбутніх періодів.

Забезпеченість під-ва власними оборотними засобами визнач. як різниця між фактичними власними оборотними засобами та плановими показниками. Для характеристики ефективності використання власних оборотних засобів розраховується система показників: , , , .

8.2 Суть ліквідності під-ва, характеристика показників та методика їх розрахунку

Ліквідність - це здатність під-ва свої активи перетворювати в грошові кошти з цією метою активи поділяються на 4 групи:

1.Високоліквідні

2.Швидколіквідні, до 1 місяця - дебіторська заборгованість

3.Повільноліквідні, до 1 року - запаси

4.Важколіквідні, більше 1 рок у- необоротні активи.

Рівень ліквідності визнач. з метою обізнаності керівника в наявності кошті впри заключні договорів.

Є поточний і перспективний рівень ліквідності.

Показники, що хар-ть рівень ліквідності:

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності

визнач. як відношення високоліквідної активи на суму поточних зобов'язань.

.

2.Коефіцієнт швидкої ліквідності

відношення швидколіквідних і високоліквідних активів.

3.Коефіцієнтпокриття (в перспективі):

відношення повільноліквідних швидко - і високоліквідних активів на суму пот. зобов'язань:

.

8.3 Суть платоспроможності під-ва, хар-ка показників та методика їх розрахунку

Платоспроможність - це можливість під-ва своєчасно погасити свої боргові зобов'язання. Під-во вважається платоспроможним якщо його сума оборотних активів більша ніж сума поточних зобов'язань.

Основними показниками, що хар-ть рівень платоспроможності:

1.Коефіцієнт автономії:

визнач. як відношення загальної суми власного капіталу до суми балансу:

.

2.Коефіцієнт фінансової залежності:

визнач. як відношення балансу до суми власного капіталу

3.Коефіцієнт маневреності робочого капіталу:

розрах. як відношення вартості робочого капіталу (власні оборотні засоби) до суми джерел власних засобів:

4.Коефіцієнт фінансової стійкості:

визнач. як відношення ВК до залученого капіталу:

5.Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу:

визнач. як відношення залученого капіталу до власного:

, залежить від специфіки галузі.

6.Коефіцієнт стійкості фінансування:

визнач. як відношення реального капіталу до суми активів:

.

8.4 Фінансова стійкість під-ва, характеристика показників та методика їх розрахунку

Фінансова стійкість - це платоспроможність в часі з дотриманням умови рівноваги між власним і залученим капіталом.

Фін. стійкість визнач. за допомогою системи абсолютних узагальнюючих показників. Надлишок або нестача джерел формування надлишків. В залежності в розмірі цього показника визнач. тип фін. стійкості під-ва. Існує 4 типи фін. стійкості під-ва:

1.Абсолютний

2.Нормальний

3.Нестійкий

4.Кризовий

Існують наступні джерела формування запасів:

1)Власні оборотні засоби:

ВОЗ = РК- НА

2)Довгострокові джерела формування запасів:

ДДФЗ= ВОЗ+ ДЗоб

3)Загальне джерело формування запасів:

ЗДФЗ= ДДФЗ+ ПЗоб

4)Вартість запасів:

ВЗ=

Показник нестачі (надлишок) джерел формування запасів визнач. вартість запасів.

абсолют.

норм.

нестійкий

криз. всі джерела.

Абсолютний тип фін. стійкості виникає тоді, коли спостерігається надлишок або відповідність власних оборотних засобів.

Нормальна стійкість фін. стану виникає тоді, коли спостерігається надлишок або нестача довгострокових джерел нестачі.

1.абсолют.

2.абсолют.

3.нестійк.

4.криз. спостерігається нестача всіх джерел формування запасів

Шляхи виходу із кризи:

1.Оптимізація розмірів вартості запасів.

2.Обгрунтування структури вартості запасів.

3.Використання в обороті кредиторської заборгованості.

4.Злучення довго і короткострокових кредитів у банк.

5.Збільшення суми прибутку (накопичення реального капіталу).

9. БАНКРУТСТВО

9.1 Фінансова криза на під-ві: види і причини її виникнення

Фінансова криза - це недостатня сума власних коштів для проведення своєчасних платежів з причини зниження економічних результатів фін. господарської діяльності з різних причин.

Існує 2 групи причин:

1)Зовнішні:

а)політична криза

б)нестабільність податкового законодавства

в)рівень інфляції

г)рівень платоспроможності споживача

д)посилення конкуренції галузі.

2)Внутрішні:

а)низький рівень організації вир-ва, праці та управління

б)рівень кваліфікації робітників

в)дефіцит коштів для фінансування

г)рівень менеджменту і маркетингу

д)неправильна обрана стратегія і такт вир-ва.

Фінансова криза буває 3 рівнів:

1.Коли фін. стан п-ва не загрожує існуванню фін. кризи

2.Коли фін. стан загрожує існуванню фін. кризи і потребує фін. санації

3.Коли фін. стан п-ва перебуває в кризовому стані і потребує ліквідації п-ва.

9.2 Економічна сутність санації та порядок її проведення

Санація - це система економіко-організаційних заходів, що проводяться під час наявності реальної загрози банкрутства п-ва і направлене на оздоровлення фін. госп. діяльності боржника і задовольнити вимоги кредиторів.

Санація ставить перед собою мету: мобілізувати фін. ресурси для відновлення платоспроможності п-ва і його ліквідності.

Види санації:

1)Аудиторська санація - проводиться аналіз фін. стану під-ва на основі незалежної експертизи публічної звітності під-ва. Крім цього визнач. правильність ведення обліку та сплати податків і платежів.

2)Фінансова санація - передбачає комплекс заходів покриття збитків і ліквідацію причин їх виникнення (підвищення рівня платоспроможності, ліквідності під-ва та формування фін. ресурсів для проведення санації).

Шляхи допомоги держави під час санації під-ва:

1)держава купує контрольний пакет акцій 51%

2)списує борги

3)надає пільги оподаткування

4)надає кредит на санацію і реструкторгуацію під-ва.

Ефективність санації визнач. системою показників:

1)рівень ліквідності і платоспроможності під-ва

2)приріст вартості активів від проведених санації

Джерела фін. санації:

1)власні кошти

2)кошти інвесторів

3)кошти кредиторів, в т.ч. держави.

9.3 Суть банкрутства під-ва: причини і наслідки

Банкрутство - це визначення госп. судом неплатоспроможності боржника і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через ліквідаційну процедуру.

Суб'єкт банкрутства є боржник - це фізична чи юридична особа, яка не може погасити свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Грошові зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору грошову суму згідно договору.

Кредитор - це фізична чи юридична особа, яка має документ вимог грошового зобов'язання.

Причини банкрутства:

1)Зовнішні (скорочення попиту на ринку товарів по продукції, зниження ціни, ріст цін на сировину, економічна криза, інфляція в країні).

2)Внутрішні (низький рівень кваліфікації кадрів, невірно вибраний так і цінова політика на під-ві).

10. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

10.1 Суть фінансового планування, його види та характеристика

Фін. планування - це процес обсягів надходження фін. ресурсів і їх розподіл за напрямками використання в плановому періоді.

Мета фін. план-ня: визначити потребу в фін. ресурсах, що забезпечать ведення розширеного вир-ва, систематичного виконання фін. - кредитних операцій, вирішення соц.. проблеми та мат. стимулювання працюючих.

Основні етапи план-ня:

1.Аналіз надходжень і витрат фін. ресурсів по видах діяльності

2.Складання проекту фін. плану

3.Розгляд і затвердження фін. плану

4.Виконання фін. планів

Під час фін. планування використовують 3 методи:

1.Коефіцієнтний, 2.Нормативний, 3.Балансовий.

В ході фін. планування проводиться розрахунок наступних показників:

1.Обсяг виручки від реалізації продукції

2.Розподіл фін. результатів діяльності під-ва

3.Розподіл власних оборотних засобів та джерел їх формування

4.Обсягт витрат і джерела їх покриття на капіталовкладення.

В кінці фін. планування складається фін. план, який ще називається баланс доходів і витрат під-ва.

10.2 Зміст фінансового плану та порядок його складання

Фінансовий план - складова частина плану економічного і соц.. розвитку під-ва.

План має вигляд таблиці в якій вказується напрямок надходження коштів і використання фін. ресурсів в році.

Фінансовий план має 5 розділів:

1.Джерело надходження і формування коштів.

2.Приріст активів під-в.

3.Повернення залучених коштів.

4.Витрати пов'язані з обов'язковими платежами (сплата усіх видів податків)

5.Покриття збитків минулих років.

Фінансовий план розробляється за балансовим методом, розробляється на рік з розбивкою по кварталах.

10.3 Зміст і значення оперативного планування

Оперативне планування передбачає складання платіжного календаря.

Платіжний календар - це документ в якому формується поточні надходження, кошти їх витрати за плановий період.

Призначення платіжного календаря передбачає встановлення розміру витрат і надходжень грошових коштів з метою послідовності та зазначеними термінами виконувати платіжно-розрахункові операції за певний період.

Розрахунок платіжного календаря проводиться раз на місяць з розбивкою на декади.

Платіжний календар складається з 2 частин: витрати і надходження коштів.

До надходжень відносять: 1)залишки грошових коштів на рахунках, виручка від реалізації, 2)погашення дебіторської заборгованості, 3)надходження кредитів в банк.

До витрат відносять:1)зарплата персоналу, 2)розрахунки з контрагентами, 3)погашення обов'язкових податків і платежів, 4)прострочена кредиторська заборгованість, 5)сума погашеного кредиту та % за його користування.

Співвідношення між цими 2 розділами однакове, або щоб доходи переважали над витратами. Це і має поліпшити фінансовий стан під-ва.

Платіжний календар має високий ефект в організації управління вир-вом, так як дозволяє здійснювати контроль за надходженням та витратами коштів і сформулювати цільове використання цих коштів.

Размещено на Allbest.ru