2) на середньому рівні - податкові служби штатів, так звані департаменти доходів, які збирають податки і збори, що вводяться законодавчими зборами штатів; департаменти доходів, які очолюються головами виконавчої влади штатів, тобто губернаторами, складаються з підрозділів, які вирішують питання ідентифікації та реєстрації платників податків, податкових декларацій і грошових переказів, розрахунків сум податків, їх примусового стягнення, надання допомоги платникам;

3) на нижньому рівні - місцеві податкові органи, що стягують податки, запроваджені місцевими органами влади

СВД як структурний підрозділ Міністерства фінансів США має багато підрозділів. Основні з них такі: Служба обробки податкових декларацій (ЗО тис. службовців по всій країні); Служба перевірки податкових декларацій (35 тис. службовців); Служба стягування податків (15 тис. службовців); Служба кримінальних розслідувань (приблизно 3 тис. службовців) - це силова структурна одиниця СВД, єдиний орган, який забезпечує примусове виконання податкових законів. Працівники служби називаються податковими агентами і наділені широкими слідчими повноваженнями, співпрацюють з місцевими прокурорськими органами, іноді взаємодіють з Федеральним бюро розслідувань.

Внутрішню структуру Служби кримінальних розслідувань СВД утворюють кілька ланок: Головне управління, розташоване у м. Вашингтоні, очолюється керівником (Сhief), який відповідає за політику та програми на національному рівні; регіональні управління в шести регіонах США очолюються керівниками (Director), які здійснюють координаційні та наглядові функції при проведенні податкових розслідувань на своїй території; центри виявлення шахрайств (у США їх десять) очолюються постійним керуючим агентом (Resident Agent in Charge)

Податковий підрозділ Міністерства юстиції США - державна установа, яка має дуже широкі повноваження щодо розслідування та підтримання обвинувачення у кримінальних податкових справах. Він взаємодіє із структурними підрозділами Міністерства юстиції США: Аторнейською службою, Силовим відділом Кримінального підрозділу, Відділом боротьби з незаконним обігом наркотиків, Службою кримінальних розслідувань СВД. Податковий підрозділ має також кілька цивільних та кримінальних підрозділів, які сприяють діяльності прокурорів у певних регіонах. Наприклад, функції кримінального переслідування покладаються на три регіональних відділи і відділ кримінального оскарження та примусової податкової політики (САТЕРS - Criminal Арреаl Sand Тах Enforcement Роliсу Section)

Зазначена державна організація існує на кошти платників податків і ні від кого не приймає жодної фінансової допомоги. Це покликано максимально забезпечити чесність і неупередженість усіх працівників управління. Матеріальна незалежність та надійність тих, хто має справу з виконанням контрольних функцій, забезпечується ще й їх високою заробітною платою, яка становить 35-42 тис. дол. Попередній відплив інформації про намічену перевірку податковою службою цілком виключено. Пояснюється це повною непередбаченістю комп'ютера, який опрацьовує всі податкові надходження і намічає «жертву» для наступних вибіркових перевірок. Електронна машина видає прізвища та адреси тих, хто зовсім не надіслав податки, або тих, у кого вони підозріло малі.

В США інспектор-контролер покликаний не тільки займатися викриттям порушників закону, а й всіляко допомагати платникам податків правильно оформити відповідну анкету, нагадати їм про термін сплати, а в разі порушення встановленого порядку - вжити до них санкції. У податкового інспектора для кожного типу перевірки є докладна настанова щодо того, що і в якій послідовності потрібно перевіряти. Для кожної галузі економіки і практично для кожної професії є спеціально розроблені інструкції.

Дії податкового інспектора можуть бути опротестовані в судовому порядку. Але якщо платник податку програв таку справу, то за ухилення від сплати податків він карається тюремним ув'язненням до 4 років і штрафом у 50 тис. дол. У випадках систематичного ухилення від сплати податків покарання може бути значно жорсткішим - аж до довічного ув'язнення. Крім того, СВД може вилучити в рахунок сплати податку власність (аж до нерухомості) платника, який систематично ухиляється від сплати

До системи державних органів у США, які здійснюють діяльність у сфері оподаткування, належать також податкові суди. Податкові Суди США розглядають спори, які є предметом цивільного судового процесу. Суди першої інстанції складають Податковий суд США (Тах Соurt), Претензійний суд (Сlaims Court) і Федеральний регіональний суд (Federal District Court). Податковий суд, заснований Конгресом у 1924 р., згідно зі ст.1 Конституції США, вирішує суперечки між платниками податків і Службою внутрішніх доходів. Його рішення можуть переглядатися у федеральних апеляційних судах та у Верховному Суді США.

Слід звернути увагу на те, що суди загальної юрисдикції (місцеві, окружні (районні), апеляційні суди та Верховний Суд США) розглядають і переглядають переважно ті податкові справи, де особа звинувачується у вчиненні злочину проти податкової системи США. Цивільні справи ці суди не розглядають [480].

Отже, як бачимо, податкова політика США реалізується всіма гілками влади: законодавчою, виконавчою, судовою. Кожен із згаданих вище державних органів США має свої чітко визначені повноваження, що за умови оптимального поєднання спеціальних ресурсів - кадрових, матеріальних, правових - забезпечує дієвість фіскального механізму держави.

Структура податкових служб у країнах Центральної Європи практично мало відрізняється, оскільки вони здійснюють подібні функції. Проте, звісно, існують і відмінності.

Так, в Німеччині податкова служба входить до складу Міністерства фінансів як департамент. Федеральний податковий департамент має центральний апарат, який безпосередньо займається податками. Німецька система, крім центрального апарату, має ще регіональний апарат (податкові землі). На рівні кожної із земель (регіонів) є своє міністерство фінансів. Відповідно, сьогодні Німеччина має 16 територіальних одиниць, які називаються землями, і 16 таких же земельних міністерств фінансів. Зазвичай на посаду міністра обирається політик, а не спеціаліст по податках. Це людина, яка розуміється на податках і до думки якої прислуховуються, - сенатор чи його перший заступник. Він є державним службовцем. Зазвичай на цю посаду обирають спеціаліста вищого класу. Можуть вибрати професора університету, який вийшов на пенсію, чи високопоставленого працівника податкової служби. Сенатор відповідає за виконання податкового законодавства

Кожна із земель має директорат, їх структура схожа із структурою центрального апарату. Чому схожа, а не ідентична? Тому що в кожній землі є свої особливості, характерні для цього регіону.

Отже, центральний апарат представляє федеральний податковий департамент, а на рівні кожного регіону - земельний директорат.

Земельний директорат не зобов'язаний керуватися інструкціями, які видаються федеральним департаментом, на відміну від США. З федерального рівня на земельний надсилаються керівні вказівки, але вони мають надсилатися всім землям одразу. Тому перед тим як їх розробляти, іде довгий процес консультацій з усіма землями. Тільки у разі згоди половини земель з доцільністю цих керівних вказівок вважається, що вони вступили в силу.

Податкові органи земельного рівня повністю незалежні від центрального апарату і мають свій директорат, який виконує функції нагляду і спостереження. В податкових органах земельного рівня є відділи, які займаються питаннями податків і митниці. Вони мають загальну комісію, членами якої є представники податкової і митної служб, тому що податкові і митні питання тісно переплетені. Цей орган не має свого статуту. Перша перевага цього комітету полягає в тому, що спеціалісти з податкової і митної служб мають можливість оперативно обмінюватися інформацією, що дуже важливо для своєчасного прийняття рішень

Місцеву податкову службу очолює директор. Залежно від розміру податкової служби директор може брати чи не брати участь у виконанні адміністративної діяльності цієї служби. При керівникові працює секретар, який відповідає за кадрові питання. Він повинен бути компетентним у питаннях застосування дисциплінарного законодавства та в питаннях загальної організації роботи податкового офісу. При керівникові працює також ще декілька спеціалістів. Залежно від того, скільки платників податків обслуговує місцева податкова служба, спеціалісти, які працюють там, поділяються на тих, хто дає поради керівникові з прибуткового податку або з податку на прибуток підприємств. Для маленьких офісів це може бути один спеціаліст з двох податків. Крім того, є помічник з питань податку на додану вартість, помічник з податку на подарунки і на спадщину.

Начальнику місцевого податкового органу підпорядковуються різні відділи Відділ оцінки займається розглядом декларацій, а потім проводить стандартизовану процедуру контролю за заповненням декларацій. При укомплектуванні цього відділу до нього направляють кращих спеціалістів. Вони перевіряють не всю декларацію, а тільки окремі показники, які особливо необхідні для визначення податкових зобов'язань. Відділ оцінки поділяється на підвідділи. Бухгалтерський відділ відстежує сплату податків. Цей відділ повинен бути структурно відокремлений від відділу оцінки, тому що відділ оцінки за допомогою комп'ютера визначає суму податку, який повинен бути сплачений, а бухгалтерський відділ встановлює, коли ця сума повинна бути сплачена і з яких податків оплата вже була здійснена. Спеціалісти відділу примусового збору повинні бути комунікабельними, мати здібності до спілкування з людьми. Зазначене стосується також відділу аудиту чи перевірок

Структура податкової адміністрації Франції схожа із системою податкових органів інших європейських країн, але має свою специфіку. Вона полягає в тому, що ця структура є чотирирівневою: центральний рівень (один центральний апарат); регіональний рівень (20 регіональних служб); провінції (119 провінцій); місцеві податкові органи (близько 900 служб)

Сама податкова служба має структуровану вертикаль на кожному рівні. На центральному рівні є Генеральний податковий директорат. Ця структура займається питаннями, що стосуються податків. Цей директорат поділений на служби.

Зокрема, служба кадрів і бюджету займається встановленням кількості працюючих у податковій системі. Крім того, вона, головним чином, відповідає за те, щоб уряд прийняв ставки заробітної плати для працівників податкового апарату. Така служба існує в кожній податковій системі європейських країн.

Наступне управління - це управління, яке займається обробкою даних. Це питання особливо важливе для Франції, тому що її податкове законодавство складне і заплутане, і тільки за допомогою комп'ютерної програми можна точно порахувати, яку суму податку підприємство має сплатити. Для того щоб порахувати податки підприємства, воно повинно внести всі дані до комп'ютера, а вже він за допомогою спеціальної програми розрахує цю суму. Навіть ті працівники податкової, які займаються оцінкою таких сум податків, незважаючи на високу кваліфікацію, без допомоги комп'ютера не впоралися б із цим завданням.

Працівники із центрального апарату отримують необхідну інформацію від регіонів. Регіональні податкові служби отримують інформацію від провінцій, а провінції - від місцевих податкових служб. Зрозуміло, що значно швидше було б, якби місцеві служби передавали інформацію прямо до центрального апарату. Тоді ця інформація була б більш дієва.

Центральний апарат має доступ до комп'ютерних баз даних всіх рівнів. Але коли інформація передається знизу до верху, то тут існує жорстка вертикаль, інформація з нижчого рівня повинна пройти через всі інстанції до центрального апарату.

Яким чином інформація проходить через ці інстанції? Місцевий апарат складає звіт, який передає до органу провінції. Ті, в свою чергу, складають свій звіт і передають його до регіонального рівня. Регіональною службою складається третій звіт, який надходить до центрального апарату

Наступне управління - це управління земельного податку. Об'єктом оподаткування цим податком є земельна ділянка.

Апеляціями займається управління апеляцій. Якщо платник податку не згодний з оцінкою чи розрахунком суми податку, які зробив податковий інспектор, то він може подати апеляцію на це рішення. У Франції, якщо подається апеляція на нарахування суми податку по доходу і по прибутку, то вона проходить через три інстанції адміністративним шляхом. Існують не тільки адміністративні канали подачі апеляції, але можна провести і юридичне обґрунтування. Ось чому деякі розгляди тривають іноді 10 і більше років. Найдовший з них відбувався протягом 22 років.

Навчання спеціалістів податкової системи проходить на центральному рівні, у навчальному центрі, для того щоб переконатися, що по всій території країни застосування законодавства і різних положень податкових законів є однаковим.

Наступне управління - це служба земельного реєстру. Питання, що стосуються землі, розглядаються на місцевому рівні.

Головне управління міжнародних аудитів проводить аудит 20 великих підприємств, що займаються міжнародною діяльністю. Це якраз та відмінність, яка більше ніде не зустрічається в країнах Європи. Спеціалісти податкової служби вважають, що аудит підприємства треба проводити на місцевому рівні, оскільки провести перевірку підприємства можна тільки тоді, коли податковий інспектор сам працює на території, на якій розташоване підприємство, що перевіряється. При проведенні аудиту інспектор повинен знати все, що стосується виду діяльності цього підприємства. Спеціалісти з міжнародних аудитів повинні знати іноземні мови.

У Міністерстві фінансів Франції створено окреме управління для проведення аудиту великих підприємств. Крім цього, ці підприємства повинні відкривати свої офіси і мати штаб-квартири тільки у Парижі. Спеціалісти цього управління повинні знати англійську мову, тому що більшість цих підприємств ведуть свою бухгалтерію англійською мовою і більшість контрактів укладаються ними також англійською мовою. Тому по всій країні таких спеціалістів-аудиторів на цих підприємствах дуже мало. Підрозділи аудиту пред'являють статистичному управлінню інформацію про здійснення перевірки підприємств на основі фінансових даних

Структура регіональних і провінціальних рівнів схожа зі структурою центрального рівня

За податкову політику в Голландії відповідає Державний секретар Міністерства фінансів. Робота, пов'язана з цим напрямком, виконується двома Генеральними Директоратами Міністерства фінансів: Генеральним Директоратом з податкової та митної політики і законодавства, який займається правовими аспектами податкової політики, та Генеральним Директоратом Податкової та митної адміністрації, який відповідає за впровадження податкової політики в життя, за нарахування і стягнення податків

Генеральний Директорат з податкової та митної політики і законодавства, який займається правовими аспектами податкової політики і законодавства, інформує Міністра фінансів і Держсекретаря з питань загальної податкової політики; розробляє проекти законодавчих актів; надає консультації щодо підготовки податкових конвенцій та їх впровадження. До його складу входять чотири Директорати: Директорат податкової політики; Директорат міжнародної податкової політики; Директорат з законодавчих питань, які стосуються прямих податків; Директорат з законодавчих питань, які стосуються непрямих податків.

До складу Генерального Директорату податкової та митної адміністрації входить сім Директоратів, кожен з яких відповідає за різні види податків. Це, зокрема, такі Директорати: Директорат з питань податкового законодавства; Директорат з планування, фінансів і контролю; Директорат з кадрових та організаційних питань; Директорат прямих податків; Директорат податків на споживання; Директорат з митних справ; Директорат по внутрівідомчому контролю та ін.

До завдань цієї адміністрації входять також нарахування і стягнення платежів соціального страхування, нагляд за експортно-імпортними операціями і транзитом вантажів. Останнє завдання пов'язане не лише з фінансовими інтересами, а й покриває економічні, медичні, сільськогосподарські аспекти і безпеку.

Структура податкової та митної адміністрації організована за типом податків. 89 місцевих офісів здійснюють процедуру перевірки та обробки інформації, нарахування та стягнення податків, аудит. У структурі виділено такі цільові групи: приватні платники; підприємства; великі компанії.

Крім того, різні види податків і різні процедури (нарахування та стягнення податків, аудит) інтегровані в одному офісі. Таким чином, платник може контактувати з одним офісом з приводу усіх питань оподаткування. Офіс, у свою чергу, має в своєму розпорядженні всю необхідну інформацію для роботи з платниками податків щодо їх податкових справ.

Основне завдання податкової адміністрації Голландії формулюється так: підтримувати та посилювати бажання платників податків у виконанні ними своїх податкових зобов'язань. Особлива увага приділяється підвищенню кваліфікації працівників податкової адміністрації, оскільки кожен з працівників адміністрації повинен мати ґрунтовні знання з усіх видів податків, а також навички в роботі, що дають їм можливість самим вести податки та приймати правильні рішення [492].

Кілька разів на рік адміністрація проводить зустрічі з представниками місцевих організацій, профспілок, аудиторських компаній, щоб обговорити питання оподаткування в цілому і надати роз'яснення щодо позицій податкової адміністрації з конкретних питань, пояснити цілі, які Податкова адміністрація ставить перед собою. У податковій адміністрації Голландії працює понад 30 тис. осіб або 20,6 податківців на 10000 жителів країни [225, с. 176-178].

Податкову службу Японії утворює Національне податкове управління, яке займається обкладанням і стягуванням національних податків та зборів і має 11 районних податкових управлінь, 518 окружних податкових служб і податкову службу Окінави. Крім того, Національне управління має Національний податковий коледж для підготовки податкових службовців і Національний податковий суд для розгляду податкових спорів. Коледж і суд мають у своєму розпорядженні відділення при районних управліннях і на Окінаві

Начальник Національного податкового управління, який призначається зі схвалення кабінету міністрів міністром фінансів, має заступника з міждержавних податкових питань і помічника з питань виробництва і оподатковування спиртних напоїв та пива. Центральна установа Національного податкового управління розташовується в Токіо. До її обов'язків входять розробка засад діяльності і плану роботи податкової служби, підготовка роз'яснень для районних податкових управлінь з метою єдиного тлумачення і застосування податкових законів, нагляд і контроль за роботою районних податкових управлінь і окружних служб. Вона підтримує також зв'язок з іншими міністерствами, відомствами і різними організаціями для вирішення податкових питань.

Після перебудови Національного податкового управління в липні 1991 р. його центральна установа складається із секретаріату начальника і трьох управлінь (оподаткування, обліку доходів і збору податків, перевірки рахунків і кримінального розслідування).

Секретаріат, який очолює заступник начальника, складається із семи відділів (узгодження, кадрів, обліку, планування соціальних питань, громадських зв'язків, автоматичної обробки даних) і двох служб (господарського і міждержавних зв'язків). В ньому працюють помічник начальника, головний спостерігач за кадрами, керуючий з питань досліджень і планування, податковий радник.

Управління оподаткування має шість відділів (прибуткового податку, майнового податку, корпоративного податку, податку на споживання, винного податку, відомостей і перевірок) і юридичну службу, у якій працюють керуючі з оцінки майна, пивоварства і податку на споживання. Управління обліку доходів і збору податків складається відповідно з двох відділів. Управління перевірки рахунків і кримінального розслідування також має два відділи, у ньому працює керуючий з міждержавних розслідувань податків.

Районні податкові управління мають у своєму розпорядженні трохи інші підрозділи, однак усі вони мають управління узгодження і господарства, більшість з них - два управління оподаткування, управління обліку доходів і збору податків, управління перевірки рахунків і кримінального розслідування. Деякі, наприклад Каназава і Кумамото мають лише одне управління оподатковування, інші, як Токіо, Нагоя і Осака - управління перевірки рахунків і управління кримінального розслідування, причому податкове управління токійського району включає чотири управління перевірки.

Районне податкове управління під наглядом центральної установи Національного податкового управління керує роботою розташованих у районі податкових служб, у деяких випадках робить на них прямий тиск, а деякі обов'язки бере на себе. Так, управління перевірки рахунків і кримінального розслідування районного управління займається перевіркою рахунків великих корпорацій з корпоративного податку, податку на споживання і розслідує випадки ухилення від національних податків. Управління оподаткування перевіряє рахунки з винного податку і податку на бензин, а управління обліку доходів і збору податків проводить примусове стягування податків у випадках значних приховувань доходів.

Окружні податкові служби є безпосередніми виконавцями податкового законодавства, вони виконують такі функції: стежать за утриманням податку; збирають податки за деклараціями; займаються обкладанням доходів і майна, не охоплених першими видами стягування податків; розглядають податкові спори; дають податкові консультації тощо. Кожна податкова служба вправі стягувати будь-який внутрішній податок.

Структура окружної податкової служби відрізняється залежно від величини округу. Податкову службу очолює директор, у великих податкових службах директор має заступника, особливого службовця з доходів і особливого перевіряючого, який займається перевіркою рахунків великих платників податків. Більшість податкових служб складається з відділу узгодження і трьох груп (обліку доходів і збору податків, перевірки рахунків індивідуальних платників податків, перевірки рахунків корпоративних платників податків). Крім того, у податковій службі працюють особливий службовець з громадських зв'язків і головний перевіряючий із спиртних напоїв, який стежить за їх виготовленням і сплатою винного податку.

В останні десятиліття внаслідок швидкого розвитку економіки країни у містах помітно збільшилася кількість об'єктів оподаткування, що потягло поділ деяких великих податкових служб і створення нових. У 1972 р. була створена районна податкова служба Окінави; на відміну від районних податкових управлінь вона не має структурних управлінь, а складається з відділів. У 1990 р. у Національному податковому управлінні, включаючи районні управління і окружні служби, були зайняті 52,6 тис. чоловік (без представників коледжу і податкового суду).

Щорічно Національне податкове управління наймає нових працівників, це: випускники старших класів (12 років навчання) шкіл, які здали іспит третього класу для роботи на державній службі; випускники університетів, які здали іспит на фахівця з національних податків; випускники університетів, які витримали іспит першого класу. Іспити проводить Національне управління кадрів при кабінеті міністрів, яке відповідає за роботу з державними службовцями.

Система заробітної плати податкових службовців визначається законом. Як правило, ставки заробітної плати податкових службовців трохи вищі, ніж у інших державних службовців. Це пояснюється тим, що податкова служба вимагає різнобічної підготовки і пов'язана із деяким ризиком. Залежно від складності роботи, що виконується, зарплата податкових службовців має 11 ступенів. Знову найнятий службовець, який пройшов початкове навчання, одержує заробіток першого ступеня, а керівники окружних податкових служб (залежно від величини округу) - від 9-го до 11-го ступеня. При визначенні ступеня заробітної плати крім здібностей і успіхів у праці враховуються також досвід роботи, терміни одержання попереднього ступеня. Успішно використовується і система, за якої сумлінні службовці одержують надбавки до заробітної плати.

Зважаючи на особливу важливість податкової служби для держави, в Національному податковому управлінні утворена система спостереження за кадрами. Спостерігачі покликані не стільки виявляти порушення, скільки попереджати їх, створюючи певні умови для збереження довіри платників податків до податкової служби. У 1991 р. у системі спостереження за кадрами Національного податкового управління були зайняті 120 чоловік, кожен з яких призначається начальником Національного управління.

Важливу роль у податковому житті Японії відіграють податкові рахівники. Вони як незалежні і безсторонні фахівці допомагають платникам податків виконувати їх податкові зобов'язання відповідно до вимог податкового законодавства. Закон про атестованих податкових рахівників (від 1951 р.) обмовляє галузь їх діяльності, її зміст, їх права і обов'язки. Податкові рахівники діють як податкові агенти: готують податкові документи, проводять податкові консультації з усіх національних податків (крім гербового збору, податку на записи і дозволи).

Звання податкового рахівника присвоюється тим, хто витримує іспит на «атестованого податкового рахівника» - правознавцям, атестованим громадським рахівникам і деяким іншим фахівцям. Податкові рахівники зобов'язані стати на облік в Управлінні податкових рахівників японської Федерації товариств податкових рахівників. Без такого звання і членства забороняється займатися діяльністю податкового рахівника. У деяких межах податковим рахівництвом можуть займатися лише законознавці, повідомляючи про це керівника районного податкового управління, і громадські рахівники, одержавши відповідний дозвіл.

У березні 1991 р. у Японії на обліку перебувало майже 57 тис. податкових рахівників. їх доповнювали 1204 правознавці, що займаються податковим рахівництвом шляхом повідомлення керівника районного управління, і 1130 громадських рахівників.

Національне податкове управління має Раду податкових рахівників, яка складається із трьох чоловік, що знаються на податковому законодавстві, рахівництві і звітності і мають великий досвід роботи в податкових органах. Рада приймає іспити податкових рахівників, стежить за їх роботою і підтримує зв'язок з чотирнадцятьма їх товариствами, розташованими по всій країні

Структура податкової адміністрації Польщі, на відміну від багатьох країн, має не три рівні, а два: центральний та місцевий

Сучасна податкова система Польщі має на центральному рівні при Міністерстві фінансів Податкову палату, яка займається питаннями податків і бюджетом. Міністерство фінансів поділено на управління за різними типами податків. Такий розподіл дуже важливий.

Міністерство фінансів Польщі відповідає за формування податкової політики, складання законів і адміністрування податків і поділяється на департаменти (управління): управління непрямих податків; управління прямих податків; управління фінансового фіскального контролю, працівники якого розглядають апеляції на дії працівників місцевих податкових інспекцій; управління фіскального контролю, яке займається проведенням податкового аудиту, а також проводить навчання аудиторів; управління фінансової політики і аналізу, яке розробляє податкові законопроекти, а також частково допомагає інспекторам проводити аудит розрахунків.

На місцевому рівні в Польщі нараховується 337 місцевих податкових інспекцій, 49 фіскальних палат та 49 офісів проведення фіскальних перевірок. До обов'язків місцевих податкових інспекцій належать оцінка і збір податків, проведення реєстрації з метою оподаткування. Реєстрація платників податків є проблемою навіть для добре розвинених країн.

Крім того, місцеві органи виконують прості так звані кабінетні перевірки, тобто перевіряють документи без виходу на підприємства. До обов'язків місцевих податкових інспекцій входить також провадження кримінальних справ. Місцеві податкові інспекції вважаються інстанціями першого ступеня, в яких приймаються первинні рішення по податках. Другим ступенем є фіскальні чи фінансові палати.

Порушниками податкового законодавства в Польщі займаються економічні відділи судів. Якщо платник податку не задоволений результатами перевірки, він має право подати заяву до адміністративного суду. В адміністративному суді розгляд ведеться незалежним суддею. Цей суд розглядає діяльність податкової інспекції і виносить вердикт, чи були якісь порушення в діяльності податкової інспекції.

Фіскальні податкові органи є другою інстанцією при розгляді апеляцій. Вони здійснюють контроль і нагляд за діяльністю місцевої податкової інспекції.

Відділи чи офіси фіскального контролю проводять фінансові перевірки всіх великих підприємств, виконують спеціалізовані фінансові перевірки стосовно міжнародних зв'язків та щодо великих груп підприємств, наглядають за цінами, що контролюються державою, проводять перевірки в зовнішньоекономічній діяльності та контролюють місцеві податкові інспекції.

Особливістю польської податкової системи є велика кількість податків, які утримуються податковими агентами . Тобто ці податки платник не платить сам, їх автоматично у нього стягують. Ці податки сплачуються особою, яка бере участь у процедурі оплати. Існують інші типи доходів, які оподатковуються таким чином, тобто через утримання податку через податкового агента

Податкова система Казахстану становить трирівневу систему податкових органів. Вона складається з: Державного податкового комітету Республіки Казахстан; податкових комітетів по областях та м. Алмати; податкових комітетів по районах, містах та районах у містах. Структура податкової служби включає також органи податкової поліції.

На податкові органи покладено такі завдання: забезпечення повного та своєчасного надходження податків і платежів до бюджету та виконання інших фінансових обов'язків перед державою в розмірах та сумах, затверджених республіканським та місцевими бюджетами на відповідний рік; вивчення та вдосконалення податкового законодавства; участь у підготовці проектів законів та міжнародних угод з питань оподаткування; роз'яснення платникам податків їх прав та обов'язків, своєчасне інформування платників про зміни в податковому законодавстві та в нормативно-правових актах з питань оподаткування тощо.

Органи податкової служби Казахстану взаємодіють з центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними, фінансовими та іншими державними контролюючими органами.

Перевірки, які проводяться податковими органами, поділяються на прості та комплексні. Прості перевірки проводяться по одному й тому ж виду податку не частіше одного разу на півріччя, а комплексні - не частіше одного разу на рік. Допускається проведення і позачергових перевірок з письмового дозволу Державного податкового комітету. Податкові органи беруть участь в окремих випадках у визначенні об'єкту оподаткування

Схожою до податкової системи Казахстану є податкова система Узбекистану.

Податкову систему Російської Федерації представляє Державна податкова служба, яка разом з Міністерством економіки і Міністерством фінансів розробляє податкову політику і податкове законодавство, координує проведення із правоохоронними та іншими контролюючими органами заходів щодо посилення контролю за дотриманням законодавства про податки та інші платежі до бюджету

Отже, можна зробити висновок про те, що податкові системи різних країн світу об'єктивно обумовлені ментальністю та загальним розвитком правової культури кожної країни. Тому для подальшого розвитку податкової системи України можна було б використати досягнення тих країн, правові системи яких є подібними до неї.

Вивчення та аналіз зарубіжного досвіду функціонування податкових систем і діяльності податкових органів дає можливість визначити можливості удосконалення організації та функціонування державної податкової служби в Україні. Насамперед необхідно розширити використання в нашій державі зарубіжного досвіду щодо проведення ринкових реформ, наприклад, - Польщі; щодо діяльності контролюючих органів - Іспанії, де поряд з досить помірною системою оподаткування діє високопрофесійний податковий орган і застосовуються значні фінансові санкції); США, де тільки за вимогу сплати більшої суми податку чи хабара посадову особу Служби внутрішніх доходів може бути притягнуто до адміністративної (штраф до 20 тисяч доларів) чи кримінальної (до 5 років ув'язнення) відповідальності. Як уявляється, варто погодитися з думкою про те, що спершу необхідно врахувати позитивні приклади побудови системи оподаткування, зниження податкового тиску на платників податків, і лише після цього посилювати відповідальність за порушення законодавства, надавати додаткові повноваження посадовим особам контролюючих органів

3.2 Вдосконалення податкової служби України

ВИСНОВКИ

Отже, правовий статус податкових органів України, їх функції та правові основи діяльності визначаються наявністю цих органів у системі органів державного управління. Таке місце серед органів державного управління визначає Закон України від 4 грудня 1990 року №3509-ХІІ «Про державну податкову службу України».

Державна податкова служба складається з Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах у містах. До складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Структура Державної податкової служби України

До системи органів державної податкової служби належать:

- Державна податкова адміністрація України;

- державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних зазіхань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Головним завданням державних податкових адміністрацій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

2. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №6. - С.37.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС. - 2002. - 608 с.

5. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 302 с.

6. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник. - К.: Парламентське вид-во, 2001. - 216 с.

7. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основи, 1998.

8. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. - 260 с.

9. Казначейська система виконання бюджету: Підручник / Булгакова С.О., Базанова Н.В., Єрмошенко Л.В., Сушко Н.І., Чечуліна О.О., Шаповал Т.А., Шульга Н.П. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. - 250 с.

10. Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Налоговое право. - Харьков: Клисон, 1995.

11. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Эспада, 1996.

12. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 224 с.

13. Луцик А. І. Податки як інструмент фіскального адміністрування // Фінанси України. - 2002. - №9.

14. Максюта А.А., Чугунов І.Я. Показники виконання бюджету у 2000 році // Фінанси України. - 2001. - №6. - С.44-71.

15. Налоговая система и налоговая политика. - Донецк: Гос. ун-т, 1992.

16. Основи податкового права: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 302 с.

17. Податки в Україні: Збірник діючих законодавчих та відомчих нормативних актів з питань оподаткування. - К., 1995.

18. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ. - 2001. - 186 с.

19. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). - К.: Либідь, 1992.

20. Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятаченко Г.О. Податкова система України. - К.: Либідь, 1994.

21. Фінансове право (за законодавством України): Навч. посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1995.

22. Чугунов І.Я., Лісниченко І.В. Основні підсумки виконання бюджету у 2001 році // Фінанси України. - 2002. - №5. - С.85-113.

23. Чугунов І.Я., Самошкіна О.А. Основні підсумки виконання бюджету у 2002 році // Фінанси України. - 2003. - №6. - С.39-86.

24. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. - М.: Советская энциклопедия, 1987.

25. Карпінський Б. А., Залуцька Н. С. Удосконалення взаємин податкової

служби з платниками податків // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №2. - С.128-136

26. Соколовська А. М. Податкова політика в Україні у контексті її впливу на розвиток економіки // Фінанси України. - 2006. - №9. - С.65-81.

27. Чередниченко А. П. Актуальні проблеми та головні завдання реформування ДПС України // Фінанси України. - 2006. - №2 . - С.113-121.

ДодатОК 1

Таблиця - Доходи зведеного бюджету України за 2000-2001 роки (млн. грн.)

державний податковий служба україна

ДОДАТОК 2

Таблиця - Доходи зведеного бюджету України за 2001-2002 роки (млн. грн.)

ДОДАТОК 3

Таблиця - Доходи зведеного бюджету України за 2002-2003 роки (млн. грн.)

ДОДАТОК 4

Рисунок - Питома вага податкових надходжень у загальній сумі доходів зведеного бюджету України за 1998-2002 роки (%)

ДОДАТОК 5

Рисунок - Порівняння структури податкових надходжень зведеного бюджету України у 1999-2003 роках (%)