Основи фінансової політики підприємства
Грошові надходження та розрахунки підприємств, формування і розподіл прибутку. Оборотні кошти та їх організація, фінансове забезпечення відтворення основних засобів. Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств, акцизні збори.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | шпаргалка |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.12.2010 |
Размер файла | 125,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості. У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості розв'язуються такі завдання:* визначення складу та структури позичкових засобів;* розшифровування поточної кредиторської заборгованості;* визначення величини простроченої заборгованості, оцінка можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;* вивчення можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.
8. АНАЛІЗ ПРИЧИН КРИЗИ ТА СИЛЬНИХ І СЛАБКИХ МІСЦЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
На цьому етапі аудиту визначається повнота врахування у санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації. Перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації причин кризи. З'ясовується, чи причини кризи ще діють, чи їх уже подолано (чи вони зникли самі собою). Визначається вид та фаза фінансової кризи; систематизуються причини кризи; виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства; систематизуються "сильні" та "слабкі місця" у діяльності підприємства. Оскільки сильні та слабкі місця, як правило, є відносними величинами, в процесі аналізу їх належить порівнювати з аналогіями на підприємствах-конкурентах. Під час аналізу сильних та слабких місць визначаються критичні сфери, які під дією специфічних факторів впливають на економічні результати підприємства, а також ключові параметри чинників, котрі впливають на ефективність господарської діяльності. На практиці досить часто в ході СОФТ-аналізу використовуються такі методи контролінгу, як анкетування та ABC-аналіз. Результати аналізу унаочнюються у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.
9. АКТ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ
Завершується санаційний аудит загальною оцінкою санаційної спроможності підприємства з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки.На підставі даних, одержаних в результаті санаційного аудиту, розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйнованр, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегії розвитку підприємства бракує, концепція санації недосконала, то робиться висновок про те, що підприємство є санаційно неспроможним і його доцільно ліквідувати.Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення санації суб'єкта господарювання.В акті про результати санаційного аудиту треба відобразити реальну картину поточного становища підприємства та його санаційних шансів з урахуванням прогнозів розвитку самого підприємства та навколишнього бізнесового середовища. Акт може складатися з таких розділів:1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.2. Підстави для проведення аудиту, мета, методи та обсяг.3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів.4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність. Якщо аудитор визнає, що санація підприємства є можливою лише за виконання певних рекомендацій, зроблених у ході аудиту, то він повинен послатися на ці конкретні рекомендації. Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор повинен обґрунтувати це відповідними доказами, описати основні позиції плану, які є недостовірними або сумнівними. Якщо на підставі проведених аудитором процедур та вивчення необхідної інформації він набуває переконання в тому, що компанія не може продовжувати своє функціонування в майбутньому, аудитор визнає запропоновану концепцію санації помилковою.
10. ФОРМИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ
Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття "чистої санації". Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.
11. НЕОБХІДНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ
Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:1. Бути механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств. 2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів. Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, пред'явлених до боржника. Як показано на рис. 11.11., цього можна досягти:а) продажем майна боржника та розподілом виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;б) успішною реалізацією плану санації боржника;в) через реалізацію плану реорганізації.Отже, арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:а) ліквідаційні;б) реорганізаційні;в) санаційні.
До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном та реорганізація підприємства. Санація передбачає фінансове оздоровлення боржника.До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував перший метод задоволення претензій кредиторів. Проте в багатьох економічно розвинутих країнах пріоритет віддається санації, а не ліквідації підприємства-боржника..За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність даної інституції. Нагадаємо, що в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство
12. ПОРЯДОК ОГОЛОШЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА БАНКРУТОМ
Провадження у справах про банкрутство складається, як правило, з таких головних складових: 1. Процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи. 2. Виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів. 3. Санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди. 4. Визнання боржника банкрутом. 5. Процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника. 1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржникаСправа про банкрутство підприємства порушується на письмову заяву будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби чи працівників підприємства до арбітражного суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. Отже, до головних нововведень нового закону в частині порядку порушення справи належать: - положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником; - збільшення строку, після закінчення якого в кредитора виникає право на звернення до арбітражного суду; - змінено характер події, з якої починається відлік строку, після закінчення якого кредитор може звернутися із заявою (три місяці з дня, встановленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог). Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки: 1) Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів2) Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає неможливість виконати платіжні зобов'язання своєчасно. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на підставі аналізу оперативного фінансового плану боржника. Законодавства про банкрутство переважної більшості країн виділяють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності - перевищення заборгованості підприємства над вартістю його активів (майна). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань. У першому випадку ми маємо справу із зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). У другому та третьому - йдеться про реальне припущення (прогноз неплатоспроможності). Зрозуміло, що кредитор може звернутися із заявою про порушення справи лише в разі неплатоспроможності боржника, оскільки загрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, які мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути фізичні або юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім тих кредиторів, чиї майнові вимоги повністю забезпечено заставою. Кредитор, вимогу якого забезпечено заставою, може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство в частині вимог не забезпечених заставою, або коли вартості предмета застави недостатньо для повного задоволення його вимог. В останньому випадку, кредитор повинен подати переконливі докази цієї обставини.
13. ЗАДОВОЛЕННЯ ПРЕТЕНЗІЙ КРЕДИТОРІВ
Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Проте грошових засобів, виручених від продажу ліквідаційної маси, може не вистачити для задоволення претензій усіх заінтересованих осіб. Саме тому, у даній сфері потрібне докладне законодавче регулювання черговості задоволення претензій. До витрат, пов'язаних із провадженням справи про банкрутство, належать, зокрема, такі: - витрати кредитора на сплату державного мита й публікацію оголошення щодо порушення справи про банкрутство; - витрати на публікацію в засобах масової інформації оголошення про порядок продажу майна банкрута; - витрати розпорядника майна та ліквідаційної комісії, пов'язані зі збереженням майнових активів банкрута, а також сплатою державного мита за позовами про стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта банкрутства; - витрати ліквідаційної комісії та розпорядника майна в разі залучення ними експертів, консультантів та інших подібних осіб; - витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився з рішення арбітражного суду їхнім коштом; - витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Названі витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси. Майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується тільки для позачергового задоволення вимог за-ставодержателя. Якщо в результаті реалізації предмета застави виявиться, що виручена сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог, то різниця використовується для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Якщо ж коштів, виручених від реалізації застави, не вистачило для задоволення відповідних вимог, то різниця відшкодовується заставодержателю із загальної ліквідаційної маси в черзі з іншими кредиторами. У другу чергу, виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу). У третю чергу, задовольняються вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення. У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою. У п'яту чергу задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та ін. У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги, зокрема, вимоги власників корпоративних прав. Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна банкрута тільки після повного задоволення вимог попередньої черги.
14. ПРИХОВАНЕ, ФІКТИВНЕ ТА ЗУМИСНЕ БАНКРУТСТВО
У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово-неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисно або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них. Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років. Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками: - надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника; - причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Фінансове забезпечення відтворення основних фондів. Оборотні кошти, грошові надходження. Формування і розподіл прибутку. Оцінка фінансового стану підприємства, головні засади оподаткування. Оцінка результативності діяльності підприємства, рекомендації.
отчет по практике [291,2 K], добавлен 17.05.2010Сутність непрямих податків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств. Порядок обчислення і сплата непрямих податків в Україні. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні. Досвід інших країн.
курсовая работа [66,9 K], добавлен 13.12.2003Сутність непрямих податків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств. Порядок обчислення і сплати непрямих податків в Україні. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 13.12.2003Розрахункові й касові операції. Форми безготівкових розрахунків. Розрахунки платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами та векселями. Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.
лекция [159,5 K], добавлен 15.11.2008Організаційна структура та управління підприємством. Обов’язки бухгалтера-фінансиста. Грошові розрахунки підприємств та звіт про рух коштів. Організація бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Податки і оподаткування підприємств.
курсовая работа [107,1 K], добавлен 06.02.2012Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні. Суть, види та роль податків у розвитку підприємництва. Зарубіжний досвід у сфері оподаткування підприємств. Прямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.
курсовая работа [41,6 K], добавлен 12.10.2012Нормативно-правове регулювання грошових надходжень на підприємстві. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг. Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності, позареалізаційні доходи. Аналіз формування і використання чистого прибутку.
курсовая работа [30,9 K], добавлен 12.12.2010Фінанси підприємств - складова частина фінансової системи. Грошові фонди, фінансові ресурси. Основи організації фінансів підприємств. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи. Зміст та завдання управління фінансами підприємств. Фінансовий механізм.
лекция [85,9 K], добавлен 15.11.2008Сутність і функції фінансів підприємств: грошові кошти, фонди, фінансові ресурси; розрахунково-платіжна дисципліна. Доходи і фінансові результати діяльності; оподаткування. Обігові кошти, кредитування підприємств; платоспроможність, санація і банкрутство.
курс лекций [223,5 K], добавлен 24.09.2012Види основних засобів, оцінка показників, що характеризують процес їх використання на підприємстві. Залишкова та первісна вартість. Показники забезпеченості підприємства. Коефіцієнти росту та оновлення. Основні джерела формування фондів основних засобів.
тест [10,2 K], добавлен 11.02.2011