Управління формуванням та облік власного капіталу підприємства

Саме тому Міжнародними стандартами фінансової звітності передбачається застосування 4 видів оцінок активів і зобов'язань:

по первісній (історичної) вартості;

по поточній (ринкової) вартості;

по ліквідаційній вартості;

по реальній (дисконтованій) вартості.

В аспекті формування фінансової звітності підприємства бухгалтерський баланс використовується для розкриття інформації про капітал підприємства, джерела його формування і їхній структурі. З метою проведення аналізу капіталу підприємства бухгалтерський баланс використовується для точної (поточної) оцінки, обчислення величини капіталу, вивчення процесів його руху і зміни вартості в часі. Баланс підприємства визначає прибуток як приріст капіталу, звіт про прибутки і збитки - як різницю доходів і витрат. При цьому в першому випадку проводиться оцінка обороту капіталу й одержання прибавочної вартості, у другому - визначається результат діяльності лише тільки в сфері обігу (виявляється тільки реалізована прибавочна вартість).

За словами А.П. Рудановського, обчислення є "чисельно оформлене пізнання" [32, с.3]. Говорячи інакше, обчислення капіталу - це визначення його величини в показниках грошової оцінки.

Існує кілька методів розрахунку капіталу. Один з них - традиційний рахунковий метод. Розрахунок капіталу рахунковим методом проводиться як визначення суми балансових рахунків:

1) Акціонерного капіталу;

2) Іншого капіталу:

нерозподіленого прибутку;

резервів;

доходів від переоцінок;

премій на акції.

При цьому в даному арифметичному розрахунку не враховуються процеси руху капіталу, взаємозв'язку капіталу і його джерел, а результатом розрахунку є величина сукупності деяких статей пасивів, що називається власним капіталом.

Величина капіталу, обчислена таким чином, не несе в собі необхідної точності через відсутність методологічної бази, і як наслідок - неможливості врахувати всі складові капіталу. Тому необхідно робити коректування з використанням найбільш зваженого підходу до обчислення поточного стану капіталу, що називається "чистими активами" підприємства. У той же час роль і значення даного показника у веденні бізнесу розкриті недостатньо, і про чисті активи, як правило, мова йде тільки як про показник для оцінки ступеня ліквідності підприємства і визначення можливості виплати дивідендів акціонерам.

Активи, що беруть участь у розрахунку, - це майно підприємства, до складу якого входять наступні статті балансу:

основні засоби й інші активи, відбивані в першому розділі активу балансу;

запаси і витрати, відбивані в другому розділі активу балансу;

кошти , засоби в розрахунках та інші активи, також відбивані в другому розділі активу балансу.

Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають наступні статті:

статті пасиву балансу, що відбивають зобов'язання підприємства такого плану, як цільове фінансування і надходження, орендні зобов'язання;

статті пасиву балансу, що характеризують довгострокові і короткострокові зобов'язання перед банками, іншими юридичними і фізичними особами, розрахунки та інші пасиви.

Дані складові, що беруть участь у розрахунку, необхідно відкоригувати, тобто очистити від впливу факторів, що спотворюють реальну величину капіталу і мають іншу природу.

Коректування розрахункових показників полягають у наступному.

У суму активів, що беруть участь у розрахунку, не включається заборгованість засновників (учасників) по внесках у статутний капітал.

При наявності в підприємства оцінних резервів під знецінення фінансових активів і по сумнівних боргах, суми статей балансу, під якими вони створені, зменшуються на величину створених резервів.

Зі статей пасиву балансу, що беруть участь у розрахунку, виключаються:

резерви по сумнівних боргах;

доходи майбутніх періодів.

На жаль, методологічні основи даного розрахунку пророблені слабко, тому в них відсутній достатній ступінь обґрунтування.

Підводячи теоретичну основу порядку обчислення активів підприємств, необхідно особливу увагу звернути на те, що зміст коректувань активу і пасиву балансу складається у виключенні впливу на величину чистих активів окремих статей бухгалтерського балансу, що є взаємовиключними.

Таким чином. з балансу повинні бути виключені контр-пасивні і контр-активні рахунки (статті), що взаємно компенсують один одного.

Оскільки власні акції, викуплені в акціонерів - це зобов'язання підприємства перед акціонером, тимчасово перетворене в можливість використання внеску акціонера в капітал підприємства для реінвестування прибутку через механізм виплати дивідендів.

Цю операцію необхідно розглядати тільки як рефінансування, зміну власника частки акціонерного капіталу, а не короткострокові вкладення і не зміну стану капіталу підприємства.

Спираючи на викладені раніше підходи теорії капіталу і балансу, логічно затверджувати, що як методологічну основу для обчислення величини поточного капіталу підприємства необхідно застосовувати основне балансове рівняння, а також капітальне рівняння балансу:

А - П = К,

чи Активи - Зобов'язання = А (чисті активи)

Капітал чи чисті активи, отримані в результаті розрахунку, являють собою вартість поточного капіталу підприємства, оскільки майно підприємства, очищене від зобов'язань (чисте майно, чистий актив) і прирівнюване до власного капіталу, - фактично є поточним капіталом підприємства.

Таким чином, величину поточного капіталу можна виразити за допомогою рівняння поточного капіталу:

Кс = А - L,

де, А - активи;

L - зобов'язання.

У цьому плані дуже цікавий підхід Г.А.Бахчисарайцева, що ще на початку ХХ століття використовував термін "чистий підприємницький капітал", дорівнюючи його до власного капіталу підприємства [7, с. 8]. На жаль, даний показник він використовував з натхнення, не обґрунтувавши його сутність за допомогою балансових рівнянь.

На підставі викладеного вище є підстави стверджувати, що балансовий метод у обчисленні капіталу найбільше об'єктивно відбиває природу капіталу підприємства і величину показника поточного капіталу, створює методологічну основу для застосування фінансових і управлінських підходів при проведенні оцінки вартості й аналізу капіталу.

Загальну характеристику рахунків обліку власного капіталу можна подано на схемі 1.1 (див. Додатки)

Розглянемо більш детально облік кожної складової власного капіталу.

Облік статутного капіталу. Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на рахунку 40 "Статутний капітал". Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал", згідно з Інструкцією №291, відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:

41 "Пайовий капітал";

45 "Вилучений капітал";

46 "Неоплачений капітал";

67 "Розрахунки з учасниками".

Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує за кредитом з дебетом рахунків:

41 "Пайовий капітал";

42 "Додатковий капітал";

43 "Резервний капітал";

44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)";

46 "Неоплачений капітал";

67 "Розрахунки з учасниками".

Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал особливої ролі не відіграє. Важливість статутного капіталу випливає з інших функцій.

1. Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. І водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

2. Величина статутного капіталу надає користувачам фінансової звітності підприємства інформацію про мінімальну величину його власного капіталу. Наприклад, якщо у господарському товаристві інші складові власного капіталу можуть зменшуватися власниками за власним бажанням, то для того, щоб зменшити розмір статутного капіталу, необхідно здійснити ряд передбачених законодавством процедур і не мати ніяких претензій зі сторони кредиторів.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності.

Облік додаткового капіталу. Додатковий капітал може бути вкладений. Це сума емісійного доходу, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Наприклад, номінал акції 100 грн., акція продана за 108 грн. (рис. 1.3)

Додатковий капітал може бути і не вкладений. Це сума вартості до оцінки (1000 грн.) необоротних активів або вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, та різні види додаткового капіталу.

Наприклад:

Вартість будинку офісу - 100 000 грн. До оцінено в сумі 8000 грн.

Підприємство одержало санацію від муніципалітету в сумі 10 000 грн.

Один із засновників підприємства безоплатно передав підприємству друкарську машинку вартістю 500 грн.

Балансова інтерпретація проведень унаочнена на рис. 1.4.

Облік резервного капіталу. Резервний капітал - це такий вид капіталу, який не зареєстрований. Цей капітал не може утворитися за рахунок результатів діяльності.

Основні джерела резервного капіталу такі:

додатковий капітал;

нерозподілений прибуток.

Основні операції з резервного фонду наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 1.1 Основні операції з резервного капіталу

Зміст операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
Рішення засновників: направлено до резервного фонду частину нерозподіленого прибутку	НП	РК
Рішенням зборів акціонерів частина резервного капіталу направлена на покриття збитків минулого року.	РК	НЗ

Примітка: НП - нерозподілений прибуток,

РК - резервний капітал,

НЗ - непокриті збитки.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Нерозподілений прибуток, або непокритий збиток, є складовою власного капіталу і формується за рахунок прибутку, який не був розподілений (тобто спожитий).

Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) планом рахунків призначений рахунок такої самої назви; шифр його - №43.

Нерозподілений прибуток може перебувати у двох формах:

власне нерозподіленого прибутку;

створених спеціальних фондів (преміювання, надання допомоги, розвитку соціальної сфери тощо).

Господарські операції, які характеризують облік нерозподіленого прибутку наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 1.2 Облік нерозподіленого прибутку

Зміст операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів залишена сума нерозподіленого прибутку	ФР	НП (НЗ)
Нарахована премія за окремі досягнення апарату товариства за ІІ кв.	НП (НЗ)	РП
Проведені відповідні відрахування по нарахованій премії	НП (НЗ)	РС
Видана із каси одноразова допомога працівникові.	НП (НЗ)	РК
Передана сума нерозподіленого прибутку іншому підприємству в порядку підтримки.	НП (НЗ)	Рб
У разі ліквідації підприємства залишок нерозподіленого прибутку приєднано до статутного капіталу.	НП (НЗ)	СК

Примітка: НП (НЗ) - нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

ФР - фінансові результати

РП - розрахунки з працюючими

РК - рахунок „Каса”

Рб - рахунок у банку

СК - статутний капітал

РС - розрахунки по страхуванню.

Облік неоплаченого капіталу. Неоплачений капітал - це сума зобов'язань засновників за внесками до статутного капіталу.

У момент реєстрації статутного капіталу зареєстрована сума відображається записом:

Дебет рахунка „Неоплачений капітал”

Кредит рахунка „Статутний капітал”

Усі наступні внески засновників до статутного капіталу відображаються записом за кредитом рахунка „Неоплачений капітал” та дебетом різних рахунків, у залежності від форми та змісту внесків (чи викупу акцій - в акціонерних товариствах)

Облік вилученого капіталу. Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії (або її часток), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.

Процес вилучення акцій власної емісії відображається у бухгалтерському обліку записом:

Дебет рахунка „Вилучені акції”

Кредит рахунка „Каса” (або „Рахунок у банку”)

Вилучені акції можуть бути продані або анульовані.

При продажу робиться запис:

Дебет рахунка „Собівартість проданих акцій”

Кредит рахунка „Вилучені акції”

При анулюванні вилучених акцій попередньо потрібно перереєструвати статутний капітал, а потім зробити запис:

Дебет рахунка „Статутний капітал”

Кредит рахунка „Вилучений капітал”

На суму номінальної вартості акцій.

Якщо в момент продажу є різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, то така різниця буде відображена або на дебеті рахунка „Нерозподілений прибуток”, або на кредиті рахунка „Додатковий капітал”.

2. Методика аналізу власного капіталу підприємства

2.1 Загальна інформація про підприємство та економічний аналіз діяльності підприємства

ВАТ „Івано-Франківськцемент” створено у 1991 році шляхом акціонування державного підприємства „Івано-Франківськцемент”.

Юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул. Дорошенка 15.

Керівництво ВАТ "Івано-Франківськцемент" здійснюють:

Загальні збори акціонерів

Спостережна рада

Правління акціонерного товариства

Контрольно - ревізійна комісія.

Оперативне керівництво здійснюється відповідальними посадовими особами, включаючи Голову Правління та інших членів Правління, а також службовців, яких призначило на ці посади Правління.

Загальні збори акціонерів збираються не менше одного разу на рік. Спостережна рада призначена здійснювати контроль за діяльністю ВАТ і Правління Товариства. Виконавчим органом ВАТ, призначеним здійснювати управління поточною діяльністю ВАТ, є Правління Товариства. Роботою правління керує Голова Правління, який також займає посаду Директора ВАТ. Ревізійною комісією проводиться перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства. Організаційна схема товариства наведена на схемі 2 (див. Додатки).

Таблиця 2.1 Керівники підприємства

П.І.Б	Рік народження	Посада	Освіта	Досвід роботи на посаді	Загальний стаж роботи
Круць Микола Федорович	1952	Директор	Вища	11	27
Гельо Ігор Степанович	1951	Начальник комерційного управління	Вища	10	25
Заяць Богдан Йосипович	1950	Начальник технічного управління	Вища	10	25
Салига Іван Васильович	1936	Голова Спостережної Ради	Вища	10	20
Лютий Василь Іванович	1955	Начальник фінансового управління	Вища	12	16
Кулик Оксана Миколаївна	1956	Заступник начальника фінансового управління	Вища	10	20

Персонал підприємства. Товариство формує персонал шляхом укладання безстрокових та строкових трудових договорів, контрактів (з веденням трудової книжки), а також трудових угод на період виконання конкретного виду робіт. Загальна кількість працюючих на підприємстві у 2001 році складала 2430 чоловік з урахуванням чисельності співробітників агроцеху та допоміжних служб.

Економічний аналіз діяльності підприємства.

Аналіз рентабельності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат. Однак, необхідно знати, що витрачатися на виробництво (торгівлю чи інший вид статутної діяльності) можна лише за наявності коштів для здійснення цих витрат. Ці кошти, вкладені в бізнес називаються інвестиціями.

Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, ніж рентабельність понесених підприємством витрат.

Слід зазначити, що слова "інвестиція" і "вкладення" - синоніми. Тому собівартість виготовленої продукції - це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію. А власний капітал підприємства - це вкладення (інвестиції) в діяльність підприємства в цілому.

Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, в свою чергу, як самостійний суб'єкт інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси у продукт своєї діяльності.

Якщо до цього часу серед показників рентабельності найбільш відомим був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то сьогодні дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) в діяльність підприємства взагалі.

Річ у тому, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не може дати уявлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: в товарах, запасах, коштах і дебіторах. Мати великі залишки по цих статтях невигідно. Розмір оборотного (робочого) капіталу не повинен бути ні великим ні малим. Він повинен бути оптимальним. Можна досягти великої рентабельності витрат на готову (або реалізовану) продукцію і при цьому мати вельми низьку рентабельність власного капіталу, через те, що значна його частина не працює, а здебільшого пролежує на складах або (чого доброго) надто довго кредитує покупців. У зв`язку з такою постановкою питання наведемо декілька окремих показників рентабельності.

Таблиця 2.2 Показники рентабельності

Показник	Нормативні значення	2000	2001	2000	2001	2000	2001
Коефіцієнт рентабельності продаж по балансовому прибутку	Кр (б) > 11%	25,21	19,19	18,46	15,09	13,04	13,97
Коефіцієнт рентабельності інвестицій	Кр.ін. > 10%	70,86	50,52	18,46	17,40	10,07	15,22
Показник рентабельності власного капіталу	Кр.кап > 12%	153,58	77,26	21,12	21,17	12,52	17,91

Аналізуючи вищенаведену таблицю можна зробити висновок, що усі показники рентабельності у 2001 році знаходяться у межах, вищих за нормативне значення, що свідчить про ефективне управління підприємством та розпорядження власними ресурсами.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує ефективність використання підприємством всіх ресурсів, які є в його розпорядженні, незалежно від джерел їх залучення. Це важливий індикатор конкурентноздатності. І, хоча цей показник в великій мірі залежить від галузі, з таблиці видно, що ефективність використання всіх ресурсів у 2000-2000 роках погіршувалась в часі, але показник лишався вище нормативного. У 2001 році цей коефіцієнт значно покращився, що вказує на зростання конкурентноздатності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць прибутку заробила кожна одиниця власних коштів. Цей показник у 1996 році значно перевищував базовий, потім до 2000 року він мав стійку тенденцію до зменшення, але знаходився в межах нормативного і лише у 2001 році він почав знову зростати.

Аналізуючи показники рентабельності, можна зробити висновок, що рентабельність продажу ВАТ "Івано-Франківськцемент" дуже добра. Початок зростання коефіцієнту рентабельності інвестицій у 2001 році при позитивних показниках рентабельності власного капіталу свідчить про підвищення ефективності використання залучених коштів у 2001 році.



Діаграма 2.1 Показники рентабельності підприємства

І взагалі, можна зробити висновок, що після критичного для підприємства 2000 року показники рентабельності стабілізувались і продовжують утримуватись на достатньо високому для підприємства рівні. Це вказує на ефективну та виважену політику управління підприємством.

Аналіз платоспроможності та фінансової незалежності підприємства. Показники платоспроможності та фінансової незалежності характеризують фінансову стабільність підприємства та наявність фінансових джерел, достатніх для покриття необхідних запасів і витрат.

Таблиця 2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

Показник	Нормативні значення	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Узагальнюючий показник платоспроможності	УПП > 0	-756,47	-3416,72	-2662	-1720	-8360,5	-1538,5
Коефіцієнт автономності	Ка < 1-добреКа = 1 -задовільноКа >1- погано	1,17	0,53	0,14	0,22	0,24	0,18
Коефіцієнт маневровості	Км > 0,5-добреКм = 0,5- задовільноКм < 0,5 - погано	0,38	0,20	0,10	0,09	0,06	0,12
Коефіцієнт покриття запасів і затрат власними коштами	Кп > 0,8 - дуже добре0,6<Кп<0,8-добреКп=0,6 - погано Кп<0,6 -дуже погано	0,39	0,38	0,71	0,69	0,39	0,90
Коефіцієнт фінансової незалежності	Кн: 0,5-0,8	0,46	0,65	0,87	0,82	0,80	0,85
Коефіцієнт співвідношення суми зобов"язань до суми активів	Кз/а: 0,2-0,5	0,54	0,35	0,13	0,18	0,20	0,15

Аналізуючи узагальнюючий показник платоспроможності, можна зробити висновок, що підприємству на протязі 1996-2000 років не вистачало фінансових джерел для покриття запасів та затрат і воно було вимушене залучати короткострокові кредити та позикові кошти. У 2001 році узагальнюючий показник платоспроможності значно покращився, що вказує на тенденцію до підвищення платоспроможності підприємства, але цей коефіцієнт все ще має від`ємне значення.

Діаграма 2.2 Динаміка платоспроможності підприємства

Коефіцієнт автономності (Ка), який характеризує фінансову незалежність підприємства, в інтервалі 1997 - 2000-х років знаходився в доброму стані. У 2001 році цей показник зменшився на 0,06, що вказує на позитивну тенденцію зниження в структурі капіталу частки залучених коштів.



Діаграма 2.3 Динаміка автономності підприємства

Коефіцієнти співвідношення суми зобов`язань до суми активів та фінансової незалежності (Кн) мали у 2001 році відхилення від нормативного показника, але незначне. На даний час можна сказати, що ці коефіцієнти знаходяться у нормативному інтервалі значень.

Досить істотно покращились у 2001 році коефіцієнти маневровості власних коштів (Км) та покриття запасів і затрат власними коштами (Кп), що свідчить про значне збільшення частки власних коштів в структурі капіталу у порівнянні з 2000 та 2001 роками.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, на протязі 2001 року підприємству вдалось значно покращити фінансову незалежність та маневровість власних коштів.



Діаграма 2.4 Динаміка показників структури капіталу.

Аналіз ліквідності підприємства. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності є однією з найголовніших задач підприємства, метою якого є успішна (тобто з отриманням прибутку) діяльність в сучасних економічних умовах. Відношення вартості оборотних матеріальних засобів, а також власних та позичених джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів та витрат є причиною, яка визначає міру платоспроможності або неплатоспроможності, та наступає внаслідок забезпеченості.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому поточна дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Ліквідність балансу разом з платоспроможністю є критерієм оцінки фінансового стану підприємства. Вона характеризує ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами. Аналіз ліквідності балансу підприємства дає можливість оцінити здатність та ймовірність повернення ним запозичених коштів.

Таблиця 2.3 Аналіз ліквідності підприємства

Показник	Нормативне значення	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Коефіцієнт загальної ліквідності	не менше 2- 2,5	1,32	1,36	1,68	1,43	1,23	1,22
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	не менше 0,2- 0,25	0,04	0,02	0,00	0,01	0,04	0,04
Чистий оборотний капітал (тис.грн.)	Чок > 0	489,68	2131,95	6449	8235	8055,6	7545,6

Коефіцієнт загальної ліквідності показує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. З таблиці видно, що загальна ліквідність у 1996-2000 роках була незадовільною. У 2001 році цей показник понизився, але ненабагато (на 0,01). Можна сказати, що підприємству вдалось втриматись на протязі року від його подальшого зниження, тобто стабілізувати.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності свідчить про те, що короткострокові зобов'язання не можуть бути погашені негайно швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами. У 2001 році цей показник не змінився.



Діаграма 2.5 Динаміка показників ліквідності

Показник чистого оборотного капіталу, якщо він є від'ємною величиною, свідчить про те, що підприємство не зможе своєчасно погасити короткострокові зобов'язання і не має власних резервів для розширення діяльності, але в даному випадку у ВАТ "Івано-Франківськцемент" зазначений коефіцієнт має добре значення. В той же час слід звернути увагу на те, що у 2001 році цей показник хоч і знаходився у межах норми, але зменшився в порівнянні з минулим роком.

Діаграма 2.6 Динаміка чистого оборотного капіталу підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства. Коефіцієнти ділової активності (оборотності) ВАТ "Івано-Франківськцемент" дають змогу проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти.

Таблиця 2.4 Показники ділової активності підприємства.

Показник	Нормативні значення	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Коєфіцієнт оборотності робочого капіталу	Розглядається в динаміці	16,10	20,64	11,56	12,41	13,07	10,28
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (дні)	Кдз<30-дуже добре 30<Кдз<45-добре 45<Кдз<60-задов. 60<Кдз<90-погано 90<Кдз-д.погано	19,32	5,71	15,58	43,09	53,02	44,20
Індекс зростання ділової активності	і>к.інфл.-добреі=к.інфл.-задов.І<к.інфл.-погано	5,61	2,14	4,46	1,19	1,50	1,10
Коефіцієнт інфляції	-	-	2,0	1,34	1,10	1,15	1,19

Динаміка коефіцієнту оборотності робочого капіталу свідчить про зниження оборотності капіталу. І в порівнянні з 1996 роком, можна сказати, що оборотний капітал став менш ефективно використовуватись, але коефіцієнт досить непоганий.

Діаграма 2.7 Динаміка оборотності робочого капіталу підприємства

Аналізуючи коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, бачимо, що він знаходиться в межах "задовільно", але у 2001 році цей показник максимально приблизився до значення "добре".

Діаграма 2.8 Динаміка оборотності дебіторської заборгованості

В індексі зростання ділової активності просліджуються коливання, більш того, можна сказати, що вони носять циклічний характер. Цей індекс повинен бути більшим коефіцієнта інфляції за відповідний рік. За результатами вищенаведеної таблиці можна сказати, що індекс зростання ділової активності в 1996-2000 роках перевищував коефіцієнт інфляції, а у 2001 році він почав знижуватись.

Діаграма 2.9 Зростання ділової активності підприємства.

Аналізуючи показники ділової активності, можна зробити висновок, що навіть незважаючи на зниження коефіцієнту оборотності робочого капіталу та індексу ділової активності у 2001 році, підприємство в цілому працює досить ефективно.

Висновки. Підводячи загальний підсумок вищевказаному, вважаємо, що за минулий 2001 рік ВАТ "Івано - Франківськцемент" суттєво покращив власне фінансове становище.

Але, в той же час підприємство продовжує політику використання короткострокових внутрішніх кредитів (заборгованість за якими на початок 2001 року складала 2000 тис. грн., і зросла наприкінці 2001 року до 8850,1 тис. грн.) І якщо можна зрозуміти необхідність залучення деяких кредитних ресурсів на протязі року в зв`язку з тим, що дефіцит власного оборотного капіталу не дає змоги підприємству розширювати діяльність за рахунок своїх резервів, то ті умови, на яких ці ресурси залучаються, а саме - непомірно високі відсоткові ставки обслуговування можуть поставити підприємство у досить скрутне становище. Така політика управління приносить деякий тимчасовий ефект поліпшення фінансового стану підприємства, але в результаті призводить його до фінансової нестабільності.

2.2 Системність і комплексність в аналізі капіталу

Прийняття інвестиційних і фінансових рішень у процесі ведення бізнесу тісно пов'язано з керуванням капіталом господарюючих суб'єктів, оскільки наявність визначеної величини і динаміки його стану є одним з важливих критеріїв при виборі оптимальних управлінських рішень. В усі періоди життєвого циклу підприємства: від залучення ресурсів для створення чи розширення бізнесу до моменту ліквідації чи реорганізації - капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності підприємства. В даний час, як правило, для визначення ефективності залучення ресурсів підприємством використовуються методи фінансового планування і визначення грошових потоків. Це досить простий, але не завжди ефективний підхід.

Залучення ресурсів підприємством - двоякий процес, що повинний розглядатися з двох позицій: з боку інвестора - як інвестиції, а з боку підприємства - як залучення джерел капіталу для його формування. Для вирішення зазначених задач з позиції інвестора цілком достатньо застосування фінансових методів, що дозволяють визначити терміни повернення вкладених коштів і суми доходів від інвестицій. З погляду підприємства, у якому здійснюється формування капіталу, одних фінансових методів аналізу для визначення ступеня його відтворення, явно недостатньо. Тому виникає необхідність застосування і ряду інших методів і методик аналізу залучення ресурсів і оцінки ефективності їхнього використання.

Слід зазначити, що на сучасний момент, як за рубежем, так і в нас, в Україні, на практиці переважає утилітарний, вузько направлений підхід до аналізу капіталу, що базується в основному на вирішенні задач по керуванню окремими видами активів підприємства і джерел їхнього формування. У зв'язку з цим власному капіталу як економічній основі бізнесу, системі, що включає в себе сукупність майнових відносин і зобов'язань, у практиці фінансового й управлінського аналізу, а також у теорії економічного аналізу не приділяється достатньої уваги.

Таблиця 2.5 Різні точки зору на питання системності і комплексності в аналізі

Позиція автора	Джерело
1. "Система - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність, модель" (стор. 249).	Лопатников Л.И. «Краткий экономико-математический словарь». -- М.: Наука, 1979 г., 22,5 п.л.
2. "Система - це... визначена в часі і просторі безліч елементів з відомими властивостями і з упорядкованими зв'язками між елементами і властивостями, орієнтованими на виконання головних задач даної безлічі" (стр. 38).	Саркисян С.А., Ахундов В.М., Минаев Э.С. «Большие технические системы. Анализ и прогноз развития». -- М.: Наука, 1977 г. 22,34 п.л.
3. Під системою "...розуміється упорядкована сукупність елементів, між якими існують визначені взаємозв'язки" (стор. 14).	Д.Хан «Планирование и контроль: концепция контроллинга». -- М.: Финансы и статистика, 1997 г.
Системний аналіз - це: 1) наукова дисципліна, що розробляє загальні принципи дослідження складних об'єктів з обліком їхнього системного характеру; 2) методологія дослідження об'єктів за допомогою представлення їх як системи й аналізу цих систем" (стор. 253).	Лопатников Л.И. «Краткий экономико-математический словарь». -- М.: Наука, 1979 г., 22,5 п.л.
5. "Комплекс - сукупність, сполучення чого-небудь" (стор. 248).	С.И.Ожегов «Словарь русского языка», -- М.: Русский язык, 1987 г.
6. "Комплексний економічний аналіз передбачає також системне вивчення економіки підприємства, взаємний зв'язок і обумовленість окремих напрямків аналізу його діяльності, показників і факторів виробництва, комплексне виявлення резервів, як по окремих аналітичних показниках, так і по найбільш загальних результативних показниках виробництва" (стор. 7).	Шеремет А.Д. «Комплексный экономический анализ деятельности предприятия». -- М.: 1984 г.

У даній роботі почата спроба розробки методики аналізу підприємницького капіталу в рамках комплексного, системного підходу з позицій підприємства, що має інтерес у нарощуванні капіталу. У той же час відзначимо, що вивчення макроекономічної сфери нагромадження, інвестування і функціонування ринків капіталу в рамки даного дослідження не входить.

Комплексний, системний підхід у теорії економічного аналізу був розроблений проф. А.Д. Шереметом більш 30 років тому , і нині широко й успішно використовується при проведенні аналізу діяльності підприємств [41, с.7].

Разом з тим, як і раніше існує безліч різних точок зору на питання системності і комплексності в аналізі.

З приведених вище характеристик системності економічного аналізу стає очевидним, що найбільш змістовні і повні визначення дані проф. А.Д.Шереметом.

Деякі автори, зокрема Погостинская Н.Н. і Погостинский Ю.А., стверджують, що в класичних підходах економічного аналізу [6, с.232] системність ототожнюється з комплексністю [29, с.13]. З цього приводу можна сказати, що думка даних авторів зовсім не обґрунтована. Оскільки в комплексному аналізі передбачається використання системи показників, що мають взаємний зв'язок і обумовленість (застосування системи як методу комплексного економічного аналізу). У цьому випадку про адекватність даних понять не може йти і мови, оскільки вони представляють різні рівні проведеного дослідження.

Професор А.Д. Шеремет при проведенні системного аналізу виділяє шість основних етапів.

Представлення досліджуваного об'єкта як системи, з визначенням цілей і умов її функціонування.

Розробка системи аналітичних і синтетичних показників.

Схематичне зображення системи.

Проведення класифікації факторів і показників, визначення взаємозв'язків між ними.

Формування моделі системи на основі попередніх етапів.

Проведення дослідження з використанням розробленої моделі.

Стосовно до капіталу як до складної економічної категорії, багатогранність якої виявляється й у системі показників його обчислення, об'єктивно необхідним є і комплексний системний розгляд питань його аналізу, що включає в себе великий комплекс підсистем і спеціальних задач. При цьому комплексний підхід до аналізу капіталу визначається необхідністю вивчення всіх його складових частин і властивостей.

Системність аналізу капіталу обумовлюється взаємним зв'язком і взаємною залежністю елементів цієї системи. У свою чергу, система аналізу капіталу є частиною, підсистемою іншої більш складної системи - системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства.

Процес вивчення капіталу повинний містити в собі два основні системні дослідження аспекту: вивчення генетичних сторін системи (у даному випадку - це формування капіталу) і вивчення функціональних сторін системи (процесу функціонування капіталу).

Схематично це можна представити, як це показано на рис.2.1 (див. Додатки)

У цьому зв'язку при проведенні аналізу капіталу необхідно розглядати процеси його формування і розвитку з одного боку, і процеси його функціонування - з іншого.

Зараз на практиці, мабуть, найбільша увага приділяється аналізу капіталу при оцінці бізнесу в процесі інвестиційного аналізу. Разом з тим, усе-таки не можна вважати, що інвестиційний аналіз, чи як його ще називають, проектний, є всеосяжним підходом в оцінці капіталу.

Це обумовлюється, насамперед , тим, що даний напрямок економічного аналізу вирішує лише вузьке коло задач, що стосуються конкретних проектів, і, незважаючи на вивчення взаємозв'язків із зовнішнім середовищем, оцінку ризиків і взаємного впливу факторів. Крім того, при проведенні даного аналізу основне місце в ньому займає конкретний проект, а не капітал підприємства в цілому.

2.3 Система показників оцінки капіталу й ефективності його використання

Для виміру, оцінки й аналізу капіталу використовується безліч показників. У той же час необхідно відзначити, що капітал є категорією, що має складну економічну природу, і показники його не відбиваються прямо у фінансовій звітності підприємства. Тому одержання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Дані обставини, у свою чергу, і визначають гостру необхідність у розробці і використанні при проведенні оцінки й аналізу капіталу системи показників, що найбільше повно характеризують його стан, рух і ефективність використання.

У цьому зв'язку актуальним є питання забезпечення чіткої класифікації цих показників по найбільш істотних ознаках з визначенням їхнього взаємного зв'язку і відображення в інформаційній моделі підприємства.

Система показників капіталу повинна формуватися в трьох основних напрямках:

Показники джерел формування капіталу.

Показники функціонуючого капіталу.

Показники результатів функціонування капіталу.

До числа найважливіших показників, що характеризують джерела формування капіталу, насамперед відносяться: величина, структура і вартість усіх джерел капіталу й окремих його складових.

Функціонуючий капітал визначається показниками іншого порядку: об'ємними показниками активів; структурою і ціною активів підприємства. Крім того, показники функціонуючого капіталу повинні включати об'ємні показники поточних активів і структуру поточного капіталу.

Таблиця 2.6 Джерела формування капіталу

Показники	Методика визначення показників	Джерела інформації для формування показників
Величина джерел капіталу	Сума розділів пасиву балансу	Бухгалтерський баланс
Відношення власних і позикових джерел капіталу	G = Власні джерела капіталу / Запозичені джерела капіталу	Бухгалтерський баланс
Мультиплікатор капіталу	МК = Власні джерела капіталу / Всього джерел капіталу	Бухгалтерський баланс

Далі при проведенні аналізу функціонуючого капіталу визначаються показники складу, стану, структури і динаміки основного й оборотного капіталу підприємства.

Показники структури основного капіталу приведені в табл. 2.7

Показники використання основного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.8.

До показників оборотного капіталу відносяться: величина, склад, структура і динаміка, оборотність, динаміка оборотності, фактори, що впливають на оборотність. Показники використання оборотного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.9.

До показників поточного капіталу підприємства необхідно віднести: показник адекватності капіталу, рентабельності чистих активів, співвідношення статутного капіталу і поточного капіталу, частка чистих активів у власних джерелах капіталу.

Показники використання поточного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.10.

До показників ефективності використання капіталу відносяться: прибуток, результат у виді поточного капіталу, прибутковість, рентабельність, капіталоємкість, використання амортизаційних відрахувань, зміна показників фінансового стану. Загальні підходи до аналізу ефективності використання капіталу можуть бути зображені у виді схеми на рис.2.2

Таблиця 2.7 Показники структури основного капіталу

Показники	Методика визначення показників
Коефіцієнт надходження основного капіталу	Кр = Збільшення за період * 100 / ?капіталу на поч.. періоду.
Коефіцієнт вибуття основного капіталу	Кв = Зменшення за період * 100 / ?капіталу на поч.. періоду
Співвідношення непродуктивної і продуктивної частин капіталу	Кн./п = Непродуктивний капітал / Продуктивний капітал
Частка продуктивного капіталу в його загальній сумі	Кпр = Продуктивний капітал / ? капіталу на поч.. періоду
Частка непродуктивного капіталу в його загальній сумі	Кнепр.= Непродуктивний капітал / ? капіталу на поч.періоду

Таблиця 2.8 Показники використання основного капіталу

Показники	Методика визначення показників
Капіталовіддача основного капіталу	Кв= Об'єм вир-ва / Серед.в-на. основ. капіталу
Капіталовіддача основного продуктивного капіталу	Копр.=Об'єм вир-ва / Серед. в-на. осн. прод. капіталу
Капіталовіддача основного виробничого капіталу	Ковр. = Об'єм вир-ва / Сер.в-на осн. вир. капіталу.
Капіталовіддача основного невиробничого капіталу	Конв.= Об'єм вир-ва / Сер. в-на осн. невир. капіталу
Коефіцієнт амортизації	Ка = Сума амортизації / Початкова вартість капіталу
Коефіцієнт придатності	Кп = Залишкова вартість осн. капіталу / Поч. вартість осн. капіталу

Таблиця 2.9 Показники використання оборотного капіталу

Показники	Методика визначення показників
Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу	Коб = Виручка від реаліз. продукції / Сер. в-на обор. капіталу
Оборотність оборотного капіталу в днях	Ро = Сер. в-на. оборот. капіталу / Виручка від реалізації продукції
Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу	Кзав = Сер. в-на обор. капіталу / Вир. від реалізації продукції

Таблиця 2.10 Показники використання поточного капіталу

Показники	Методика визначення показників
Величина поточного капіталу	Поточний капітал =Чисті активи
Коефіцієнт адекватності капіталу	Кад = Величина поточного капіталу / Загальна величина капіталу підприємства
Рентабельність чистих активів	Рча = Чистий прибуток / Чисті активи
Співвідношення статутного капіталу і поточного капіталу	К1 = Величина статутного капіталу / Величина поточного капіталу
Співвідношення суми статутного і резервного капіталу, і поточного капіталу	К2 = Сума статутного капіталу та резервний капітал / Величина поточного капіталу
Частка чистих активів у власних джерелах капіталу	К3 = Чисті активи / Власні джерела капіталу

Крім показника балансового прибутку для проведення аналізу ефективності використання капіталу необхідно використовувати й інші показники прибутку, наведені в табл. 2.11

Величина капіталу підприємства має безпосередній вплив на показники фінансового стану підприємства, у розрахунку яких бере участь капітал, у цьому зв'язку розраховується ряд коефіцієнтів, наведених у табл. 2.12

Таблиця 2.11 Показники прибутку

Показники	Методика визначення показників
Динаміка прибутку по її видах	Д = Прибуток на кін. розр. пер / Прибуток на поч. розрах. періоду, у тому числі: - від основної діяльності; - від інвестиційної діяльності; - від інших операцій.
Коефіцієнт загальної рентабельності капіталу	Рз = (Прибуток / Капітал) * 100
Капіталовіддача	Кв = Виручка від реалізації продукції / Загальна величина капіталу
Динаміка капіталовіддачи	Дк = Кв на кін.пер. / Кв. на поч.. періоду/
Коефіцієнт реінвестування капіталу	К реівнв. = Капітальні витрати / Додана вартість
Капіталоємність продукції	Кп = Сума амортизації / Виручка від реалізації
Поточний капітал	Кс = ? чистих активів
Накопичений за період капітал	N = K1 - K0
Амортизація за період	S річних амортизаційних відрахувань
Чистий накопичений капітал	NN = Nk1 - Nk0

Таблиця 2.12 Коефіцієнти

Показники	Методика розрахунку показників
Коефіцієнт автономії	К авт. = Власні джерела капітала / Всього капітал підприємства
Коефіцієнт іммобілізації капіталу	К ім.. = Постійний капітал / Всього власних джерел капіталу
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом	Кз.з = Власні джерела оборот. капіталу / Загальна величина капіталу
Коефіцієнт забезпеченості оборотного капіталу власними джерелами	Кв.д. = Власні джерела оборот. капіталу / Величина оборотного капіталу
Коефіцієнт загальної ліквідності	К заг.лікв. = Оборотний капітал / Поточні зобов'язання
Коефіцієнт критичної ліквідності	К крит. лікв. = Грошові кошти / Поточні зобов'язання
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	К абс.лікв. = Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення / Поточні зобов'язання
Чистий оборотний капітал	NWC = Оборотний капітал - Поточні зобов'язання

Розробка системи показників сама по собі має велике значення для обчислення, оцінки й аналізу власного капіталу. Крім того, система показників об'єктивно необхідна для розробки методики комплексного економічного аналізу капіталу, який у даний час навіть у більш-менш наближеному виді не існує. Сьогодні, власне кажучи, ми маємо справу в цій області з деяким набором аналітичних задач, що є далеко не повним і, природно, не вибудованим в окрему методику.

2.4 Аналіз структури джерел утворення капіталу і їхньої вартості

Аналіз джерел формування капіталу підприємства необхідно проводити на основі інформаційної бази наявної в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності, при цьому в першу чергу використовуються дані: бухгалтерського балансу, звіту про фінансовий результат, звіту про власний капітал, звіту про рух коштів, оборотно-сальдових відомостей підприємства за період, головної книги й ін.

У ході аналізу джерел формування капіталу визначається їхня величина, вивчається структура і динаміка, проводиться оцінка балансових співвідношень між окремими групами джерел капіталу.

У процесі аналізу джерел капіталу, насамперед, необхідно визначити частку власних і позикових джерел у загальній масі капіталу, що по західній фінансовій термінології прийнято називати "гирингом". Далі варто визначити частку власних джерел авансованого і залученого капіталу. При цьому можуть використовуватися методи вертикального і горизонтального аналізу пасивної частини бухгалтерського балансу. Для проведення зазначеного аналізу можна використовувати аналітичну табл. 2.13

З погляду інвесторів структура джерел капіталу не має великого значення, але для внутрішніх управлінських цілей при оцінці діяльності підприємства цей показник дуже важливий.

Таблиця 2.13 Аналіз власного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент"

Джерела капіталу	Сума в тис.грн	Питома вага в % до підсумку	Відхилення	Середня величина за період у тис. грн.
	на початок 2002р.	на кінець 2002р.	на початок 2002р.	на кінець 2002р.	у тис. грн.	у %
1.Власні	44969	41597	46.0	46.203	- 3372	+ 0.203	43283
2.Залучені
-довгострокові	19562	350	20.0	0.004	- 19212	- 19.996	9956
-короткострокові	33213	48034	34.0	53.793	+ 14821	+ 19.793	40623.5
РАЗОМ	97744	89981	100.0	100.0	- 7763	- 8.6	93862.5

Як бачимо в досліджуваного підприємства залучені джерела капіталу більш ніж власні, що є не дуже характерним для підприємства виробничої сфери.

Визначення вартості джерел капіталу є непростою задачею, про що свідчить безліч часом суперечливих думок, що є в науковій літературі по даному питанню. Для забезпечення об'єктивної оцінки вартості окремих джерел капіталу їх необхідно вимірювати в абсолютних показниках, одержуваних з даних бухгалтерського обліку, а не "...у виді безрозмірних чи відносин відсотків", як це часто рекомендується окремими авторами [11], оскільки при грубих приблизних розрахунках так називаної "середньозваженої ціни пасивів" вони знеособлюються, при цьому спотворюється реальна вартість окремих джерел, більш того, вихолощується сутність окремих джерел утворення капіталу. Застосування таких відносних показників припустимо лише у фінансовому плануванні для визначення приблизної величини майбутньої вартості джерел капіталу, де можуть використовуватися розрахунки його середньозваженої вартості. При визначенні середньозваженої вартості джерел капіталу можна використовувати схему, вид якої наведений у табл. 2.14

Таблиця 2.14 Визначення середньозваженої вартості джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Джерела капіталу	Вартість джерела капіталу (%)	Питома вага в загальній структурі джерел капіталу	Середньозважена вартість (%)
1) Власний капітал	0.0	0.46	0.0
2) Залучений капітал	32	0.54	17.28
РАЗОМ		1.0	17.28

Для визначення поточної вартості джерел капіталу підприємства даний підхід незастосуємо в силу його недостатньої точності.

При визначенні загальної вартості джерел капіталу підприємства необхідно поетапно визначати вартість окремих складових кожного джерела капіталу.

Таблиця 2.15 Визначення вартості джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент"

Види джерел капіталу	Метод визначення вартості джерела капіталу	Нормативна база
1. Статутний капітал	Виплачені за період дивіденди	Рішення зборів акціонерів
2. Додатковий капітал	Величина відрахувань	Статут
3. Резервний капітал	Величина відрахувань	Статут, рішення зборів акціонерів
4. Фонди нагромадження	Величина відрахувань	Рішення зборів акціонерів
5. Цільове фінансування	Нараховані %	За умовами договорів
6.Нерозподілений прибуток	Податок на прибуток і ін.	Рішення зборів акціонерів
7. Кредити	Нараховані %	За умовами договорів
8. Позики	Нараховані %	За умовами договорів
9. Кредиторська заборгованість, у т.ч.
- постачальники і підрядчики, векселі до сплати; перед дочірніми організаціями;	Величина заборгованості	За умовами договорів
- по оплаті праці;	Величина заборгованості	Договірні відносини зі співробітниками
- бюджет і позабюджетні фонди;	Величина заборгованості	Законодавство України
- інші пасиви.	Зроблені чи витрати майбутні доходи	Облікова політика

Для цього може використовуватися інформація, наведена у фінансовому й в управлінському обліку, зокрема, оборотно-сальдовий баланс за період, що дозволяє одержати вичерпну інформацію про використання окремих джерел капіталу підприємства для фінансування конкретних форм його прояву.

Вартість власних джерел капіталу формується відповідно до законодавства України і установчих документів. Вартість позикових джерел визначається умовами договорів, а інших залучених джерел - законодавством України (розрахунки з бюджетом і позабюджетними фондами) чи обліковою політикою підприємства (інші пасиви). Порядок постатейного визначення вартості різних джерел капіталу можна зробити за допомогою таблиці (див. табл. 2.15).

При вивченні джерел вартості капіталу важливо враховувати розподіл їх на власні і залучені для того, щоб визначити вплив їхньої структури на фінансову стійкість підприємства. Для цього визначається так називаний "ефект фінансового важеля", чи "левериджа".

Тим часом, нерідко фінансовий леверидж розглядається дуже спрощено, у виді відносин (див. [27, с.58]):

де L - рівень левериджа;

B - облігації;

Ap - акції привілейовані;

As - акції звичайні.

Для розкриття сутності ефекту фінансового левериджа його необхідно розглядати як відношення власного капіталу до залучених засобів.

Після проведення аналізу кількісних і структурних показників джерел формування капіталу необхідно здійснювати факторний аналіз показників, обумовлених моделлю вартості джерел капіталу. Для проведення факторного аналізу залежності структури джерел і їхньої вартості використовується аналітична табл. 2.15, що відбиває постатейну структуру джерел формування капіталу і їхньої вартості.

Вивчення питань формування капіталу відбиває історичний аспект процесу створення капіталу підприємства і є першим етапом аналізу капіталу, складає основу для дослідження питань його подальшого функціонування.

Аналіз функціонуючого капіталу. Аналіз функціонуючого капіталу має велике значення у вивченні життєвого циклу капіталу підприємства, процесів його створення і відтворення. Він дозволяє виявити основні тенденції в зміні майнового і фінансового стану підприємства, визначити тенденції його розвитку. Особливе місце в проведенні аналізу функціонуючого капіталу повинно приділятися вивченню основного й оборотного капіталу підприємства як форми його існування. При проведенні аналізу основного й оборотного капіталу використовується великий обсяг інформації, у якій основну роль грають дані бухгалтерського обліку і звітності. Для згладжування коливань показників за період доцільно використовувати усереднені їхні величини (середні хронологічні).