Механізм функціонування кредитної системи

Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку України

У січні - вересні 2008 року, незважаючи на стриманий характер монетарної політики Національного банку України за умов інфляційного тиску, активність кредитування економіки України залишалася досить високою. Темпи зростання вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання та фізичним особам, починаючи з лютого, мали стійку тенденцію до уповільнення і у вересні становили 154.1 проти 178.0% у січні 2008 року. Внаслідок розширення попиту на кредити як з боку підприємницьких структур, так і населення, найвищі темпи зростання вимог за кредитами були у І кварталі поточного року (112.7%). У ІІ та ІІІ кварталах через коливання вільної ліквідності банків, а також посилення вимог банків щодо оцінки кредитоспроможності клієнтів, темпи кредитування дещо знизилися і становили 107.7 і 109.2% відповідно. У цілому за 9 місяців 2008 року загальний обсяг вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання та фізичним особам, збільшився на 32.6% (торік за січень - вересень - на 49.7%).

Темпи приросту заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам (33.7%), із початку року традиційно перевищували темпи приросту заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання (31.9%) (рис. 2.1.2) [6].

Рис. 2.1.2 Динаміка зростання вимог банків за наданими кредитами (у відсотках до початку року)

Проте абсолютний приріст заборгованості суб'єктів господарювання за отриманими кредитами (86.7 млрд. грн.) випереджав приріст заборгованості фізичних осіб на 34.3 млрд. грн.

У вересні 2008 року темпи приросту вимог банків за кредитами прискорилися до 3.3% (у серпні - до 3.1%). Загальний приріст кредитних вкладень на 68.4% було забезпечено зростанням вимог за кредитами у доларах США, з яких 72.1% - приріст кредитів суб'єктам господарювання.

Серед груп банків, що найбільше кредитують суб'єктів господарювання та фізичних осіб, перше місце залишалося за групою найбільших банків, де на кінець вересня 2008 року було зосереджено 66.0% (проти 67.5% на початок року) усіх кредитних вкладень в економіку України.

У січні - вересні 2008 року (незважаючи на курсові коливання) зберігалася тенденція до випереджаючих темпів зростання вимог банків за кредитами в іноземній валюті (136.5%) над кредитами у гривні (128.6%) (рис. 2.1.3), що насамперед було зумовлено значним надходженням іноземної валюти до країни, а також пов'язано зі зміцненням курсу гривні щодо долара США у травні поточного року. Лише у лютому, березні та травні спостерігалося перевищення темпів зростання кредитних вкладень у національній валюті над іноземною, що пояснювалося посиленням заходів Національного банку України з метою зниження валютних ризиків, існуючими інфляційними процесами, а також подорожчанням кредитних ресурсів, запозичених на зовнішньому ринку, унаслідок погіршення умов на міжнародних фінансових ринках.

Рис. 2.1.3 Динаміка зростання вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання та фізичним особам (за видами валют)

Абсолютний приріст заборгованості за кредитами як у національній, так і в іноземній валютах за 9 місяців поточного року було забезпечено переважно за рахунок зростання заборгованості суб'єктів господарювання (відповідно на 63.3 і 61.6%).

Серед кредитних вкладень в іноземній валюті за січень - вересень 2008 року темпи зростання кредитів у доларах США (140.4%) значно перевищили темпи зростання кредитів у євро (111.1%). Частка кредитів у доларах США у структурі вимог банків за кредитами в іноземній валюті за січень - вересень поточного року підвищилася на 2.5 процентного пункту до 90.7%, тоді як питома вага кредитів у євро зменшилася за цей період з 9.0 до 7.3%.

Упродовж січня - вересня 2008 року (на відміну від попереднього року) вимоги банків за короткостроковими кредитами зростали вищими темпами (143.1%), ніж за довгостроковими (127.9%) (див. графік 28), на що зокрема вплинули заходи Національного банку України щодо збалансування обсягів і структури активно-пасивних операцій банків та обмеження ризиків у їх діяльності [6].

Рис. 2.1.4 Динаміка зростання вимог банків за наданими кредитами (у розрізі строків)

Загальний приріст вимог банків за короткостроковими кредитами у січні - вересні 2008 року на 89.4% відбувся за рахунок зростання заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, тоді як збільшення заборгованості за довгостроковими кредитами більш як наполовину (56.5%) було зумовлене зростанням заборгованості за довгостроковими кредитами, наданими фізичним особам (переважно в іноземній валюті). Це свідчило про те, що зростання обсягів кредитування на тривалий термін, як і в попередньому році, більшою мірою було спрямоване на забезпечення особистих потреб населення, ніж на інвестиційні потреби суб'єктів господарювання.

У розрізі цільових вкладень кредити було спрямовано в основному в поточну діяльність суб'єктів господарювання та фізичних осіб (77.6% від загального обсягу вимог за кредитами), заборгованість за якими з початку року збільшилася на 32.3%, або на 107.1 млрд. грн. Таке зростання відбулося головним чином за рахунок зростання вимог до суб'єктів господарювання торгівлі та переробної промисловості з метою використання кредитів переважно для поповнення обігових коштів.

Продовжували зростати вимоги за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання та фізичних осіб. Їх обсяг з початку року збільшився на 33.7%, або на 31.9 млрд. грн., до 126.6 млрд. грн. Незважаючи на жорсткіші умови кредитування, цьому сприяв розвиток іпотечних кредитів, темпи зростання заборгованості за якими були вищими (135.2%) порівняно з іншими кредитами на інвестиційні цілі (131.9%). Частка іпотечних кредитів у загальному обсязі вимог за кредитами в інвестиційну діяльність за 9 місяців 2008 року підвищилася з 54.8 до 55.4 %, у тому числі в іноземній валюті - з 59.9 до 61.0%. Серед вимог за іпотечними кредитами домінували кредити фізичним особам, частка яких на 01.10.2008 р. становила 78.7 проти 78.0% на початок року.

Упродовж 9 місяців 2008 року дещо погіршилась якість кредитних вкладень банківських установ. Темпи приросту заборгованості за простроченими та сумнівними кредитами були значно вищими (на 69.2%), ніж приріст загального обсягу кредитних вкладень в економіку України, що насамперед було зумовлено зростанням заборгованості фізичних осіб за проблемними кредитами (у 2.0 раза).

На 1 жовтня 2008 року в структурі вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання за видами економічної діяльності, найбільшими залишалися частки кредитів, наданих суб'єктам господарювання торгівлі (36.8%) та переробної промисловості (24.4%). Зазначеними видами економічної діяльності в січні - вересні було забезпечено 59.8% від загального приросту вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання.

За січень - вересень 2008 року, внаслідок нестачі власних коштів для фінансування будівельних робіт, упродовж січня - вересня 2008 року найвищі темпи зростання спостерігалися за кредитами, наданими у будівництво (151.2%). Ураховуючи сезонний фактор, суттєвими темпами зростали вимоги банків за кредитами, наданими у сільське господарство, мисливство та лісове господарство (147.2%). Темпи зростання заборгованості за кредитами, наданими у фінансову діяльність, становили 136.9%, переробну промисловість - 134.5%, на операції з нерухомим майном - 131.7%, підприємствам торгівлі - 128.8%, підприємствам транспорту та зв'язку - 117.3%, на виробництво та розподілення електроенергії, газу та води - 114.5% та в добувну промисловість - 106.6%.

У розрізі регіонів на кінець вересня 2008 року найбільшими залишалися частки вимог за кредитами, наданими банківськими установами м. Києва (42.8%), Дніпропетровської (10.6%) та Донецької (7.6%) областей. Банками цих регіонів було надано найбільше за обсягами кредитів - 61.0% усіх кредитних вкладень в економіку України.

За 9 місяців 2008 року темпи зростання заборгованості за кредитами, наданими банківськими установами 11 областей, були вищими від середнього показника по банківській системі. Найвищий приріст вимог за кредитами спостерігався у банківських установах Сумської (45.8%) та Хмельницької (44.1%) областей, а найнижчим він був у Одеській області (22.8%) (рис. 2.1.5) [6].

Рис. 2.1.5 Приріст вимог банків за кредитами у розрізі регіонів за січень - вересень 2008 року (у % до початку року)

Темпи зростання кредитних вкладень банківських установ м. Києва (що мали найбільший вплив на загальну динаміку кредитування) за січень - вересень 2008 року становили 132.5%.

Міжбанківський кредитний ринок

У січні - вересні 2008 року ситуація на міжбанківському кредитному ринку була неоднорідною, що насамперед було викликано значними коливаннями ліквідності банківської системи. Порівняно з початком року загальний обсяг залишків заборгованості за кредитами, наданими на міжбанківському ринку, не змінився та на 01.10.2008 р. становив 47.0млрд.грн. При цьому вимоги за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті за січень - вересень 2008 року зросли на 4.2%, або на 1.0 млрд. грн., в національній - скоротилися на 4.7%. Активніше надання міжбанківських кредитів у іноземній валюті порівняно з національною пояснювалося значним залученням коштів на зовнішньому ринку, що сприяло розширенню короткострокової пропозиції.

У вересні, після суттєвого зростання у серпні (на 13.7%, або на 5.7млрд. грн.), відбулося зменшення обсягів заборгованості за міжбанківськими кредитами (на 1.5%) виключно за рахунок скорочення заборгованості за короткостроковими кредитами в національній валюті, що свідчило про нижчий попит на них [6].

Поряд з цим, починаючи з червня, почали зростати залишки довгострокових міжбанківських кредитів (переважно в іноземній валюті). За червень - вересень поточного року їх обсяг збільшився на 25.5%, у тому числі у вересні - на 3.4%. Однак частка довгострокових кредитів залишалася незначною (3.4% від загального обсягу вимог за міжбанківськими кредитами) і тому не вплинула на загальну динаміку вимог за кредитами, наданими на міжбанківському ринку.

2.2 Аналіз кредитів за секторами економіки

Таблиця 2.2.1

Кредити за секторами економіки

За операціями з нерезидентами, залишок чистих зовнішніх активів сектору депозитних корпорацій (включаючи Національний банк України), на 01.05.2009 р. становив “мінус” 41.8 млрд. грн. На відміну від зниження протягом трьох попередніх місяців, у квітні їх залишки збільшились на 5.8 млрд. грн. головним чином за рахунок зростання чистих зовнішніх активів інших депозитних корпорацій (банків) на 13.5млрд. грн. (через скорочення їх зобов'язань перед нерезидентами на 4.9 млрд. грн.). Чисті зовнішні активи Національного банку України на 01.05.2009 року становили 156.7 млрд. грн. і порівняно з попереднім місяцем скоротились на 7.7 млрд. грн. [5].

Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій

Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій іншими депозитними корпораціями (банками), на кінець квітня 2009 року становили 437.6 млрд. грн. У річному обчисленні темпи їх приросту зменшились до 47.9% порівняно з 50.6% у березні.

Таблиця 2.2.2

Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій за видами економічної діяльності

За видами економічної діяльності. Через погіршення фінансового стану підприємств темпи приросту кредитів у річному обчисленні уповільнились за всіма основними видами, зокрема: у будівництві - до 55.0%, у сільському господарстві - до 42.6% у промисловості - до 38.8%.

За строками користування тривало подальше зниження темпів приросту кредитів у річному обчисленні за всіма строками погашення, зокрема: до 1 року - до 52.2% (проти 52.6% у березні), від 1 до 5 років - до 40.2% (проти 43.2% у березні), більше 5 років - до 67.2% (проти 77.9% у березні).

У квітні порівняно з попереднім місяцем залишки за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій майже не змінились (у березні - збільшились на 1.9 млрд. грн., або на 0.4%). При цьому заборгованість за кредитами, наданими на строк до 1 року протягом квітня збільшилась на 2.3 млрд. грн., (на що вплинуло зростання короткострокових депозитів сектору нефінансових корпорацій), а залишки за кредитами від 1 до 5 років та більше 5 років суттєво скоротилися (відповідно на 1.3 та 1.0 млрд. грн). Кредити з короткими термінами погашення було спрямовано, в основному, на операції з нерухомим майном та у переробну промисловість. У той же час у квітні спостерігалось зменшення залишків кредитів, наданих торгівельним та будівельним корпораціям.

У структурі кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій у розрізі валют третій місяць поспіль переважали кредити у національній валюті.

Заборгованість за ними на кінець квітня 2009 року становила 230.0млрд. грн. (або 52.6% від загального обсягу вимог за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій), з яких майже 95% становили кредити строком до 5 років. Темпи їх приросту у річному обчисленні підвищились у квітні до 36.2 порівняно зі зростанням на 35.5% у березні. У квітні при зростанні вільної ліквідності банківської системи вимоги за кредитами у національній валюті збільшились на 3.7млрд. грн., або на 1.6%, що переважно відбулося за рахунок кредитів, наданих на операції з нерухомим майном на строк до 1 року ( на 2.2 млрд. грн.).

Залишки за кредитами в іноземній валюті на кінець квітня становили 207.6 млрд. грн. Унаслідок посилення вимог до клієнтів для отримання кредиту в іноземній валюті, зниження попиту на іноземну валюту продовжилось уповільнення темпів їх приросту у березні до 63.5 проти 71.0% у березні, зокрема у доларах США - до 71.5% проти 81.1%. У квітні тривало скорочення кредитів у іноземній валюті - на 3.6 млрд. грн., або на 1.7% в основному за рахунок зменшення кредитів у доларах США (на 3.4 млрд. грн., або на 1.8%) [5].

Кредити, надані сектору домашніх господарств

Залишки за кредитами, наданими сектору домашніх господарств іншими депозитними корпораціями (банками), на кінець квітня 2009 року становили 262.5 млрд. грн. Темпи їх приросту у річному обчисленні продовжували уповільнюватись і становили 36.8% порівняно 45.1% у березні. Зокрема у національній валюті залишки за кредитами зменшились у річному обчисленні на 1.4%, а в іноземній валюті темпи приросту у річному обчисленні уповільнились до 60.8%.

Таблиця 2.2.3

Кредити, надані сектору домашніх господарств за цільовим спрямуванням у розрізі строків погашення

Через подальше зниження платоспроможного попиту населення тривало зниження темпу приросту споживчих кредитів до 14.2% у річному обчисленні. При цьому у національній валюті відбулося зменшення кредитів на 5.8% у річному обчисленні, у доларах США темпи приросту кредитів уповільнились до 32.0%, а в євро - підвищились до 18.5% у річному обчисленні. Тривало уповільнення темпів приросту кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості до 102.1% у річному обчисленні порівняно з 115.7% у березні [5].

У квітні спостерігалося подальше зменшення заборгованості за кредитами, наданими сектору домашніх господарств (на 3.8 млрд. грн.). Скорочення відбулось за всіма видами валют з усіма строками погашення.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Наслідки світової кризи на ринку кредитування для України

Стрімке посилення кризи на міжнародному ринку кредитів, зниження споживчих витрат, скорочення корпоративних інвестицій і уповільнення росту світової торгівлі, Ї це фактори, що викликали різке погіршення економічної ситуації. Зниження цін на сировину в розвинутих країнах не компенсує впливу цих тенденцій.

Територіальне охоплення економічної кризи важко піддається прогнозу. Лише кілька історичних паралелей дозволяють оцінити його можливу глибину і тривалість. Однак агресивна експансія ліквідності центрального банку, відзначена на початку вересня 2008 року, в поєднанні з великими фінансовими вливаннями в банки США і Європи, допоможуть запобігти розвитку гіршого сценарію світової дефляції.

Проте, зменшення грошових вливань з боку споживачів і компаній певний час впливатиме на рівень витрат. Зниження вартості активів, зростання безробіття і хиткість стану службовців призведуть до зростання приватних заощаджень, тоді як скорочення споживчих кредитів і погіршення умов їхнього надання спричинить подальші ускладнення. Комерційні інвестиції також, швидше за все, різко скоротяться. У силу проциклічного характеру таких інвестицій, їхній обсяг буде невеликим, а умови надання - жорсткими.

Криза кредитної системи, що поширюється на молодих ринках, порушує плани компаній у розвинутих країнах. У силу скорочення споживчих витрат у США, торгові стратегії будуть переорієнтовані головним чином на країни, що розвиваються. Цей фактор також вплине на інвестиції. Зокрема, різкий економічний спад у Східній Європі може торкнутися зростання експорту в Німеччині, що був для країни головним засобом економічної ремісії. У 2009 році в Китаї також очікується уповільнення ділової активності більш ніж на 7%, тобто до найнижчої оцінки за останні два десятиліття. У цьому випадку, економічний ріст Бразилії, Росії, Індії і Китаю (країни БРІК) складає усього 5,7%, що відображає гнучкість політики, наявність зовнішніх фінансових впливань і структурні особливості [3].

Позитивним моментом є зниження інфляційного тиску з боку товарних ринків. Це дозволить Європейському центробанку і Банку Великої Британії швидко знизити процентні ставки, що буде сприяти фінансовому регулюванню і підвищенню прибутку банків. Разом з тим, фіскальна політика також захищатиме економіку від подальшого спаду, після того, як державні структури поглинуть зростаючу глобальну ліквідність шляхом великих позик, за допомогою яких будуть знижені податки чи збільшені витрати.

Макроекономічні стратегії й економія за рахунок скорочення цін на сировину стануть основою економічної ремісії, очікуваної в 2010 році. Однак економічні показники будуть як і раніше значно нижче тих, котрі були зафіксовані за останні п'ять років, коли одержання кредиту було нескладним.

Загроза зростання ступеня неповернення кредитів українським банкам, узятих, насамперед, в іноземній валюті, підвищить імовірність їх масових банкрутств. При цьому в держави буде явно недостатньо коштів для виплати компенсацій вкладникам збанкрутілих банків, особливо якщо врахувати очікувану напруженість бюджету у 2009 р. Надія на зовнішні позики для підтримання бюджету і одночасно - на кредити для підтримання стабільності зумовить довгочасну боргову залежність України як держави, багато в чому подібну до тієї, яка має місце в Угорщині, що переживає постійні труднощі боргових потрясінь і очікуваної нової хвилі соціальної дестабілізації.

Природно, держава не повинна допустити у 2009 р. появи в Україні ще одного джерела соціальної напруженості, яких і так вистачає. Тому вона може і повинна збільшити зусилля щодо залучення позик під гарантії уряду у Світовому банку для реструктуризації банківської системи і отримання контрольних пакетів ряду комерційних банків, які треба органічно об'єднати з існуючими державними банками, збільшивши їх питому вагу до рівня не менш як 20% у статутному капіталі банківської системи. Після такої реструктуризації в Україні можна буде створити конкурентне банківське середовище, в якому банківський капітал приблизно в рівних частинах контролюватиметься державою, приватним бізнесом, а також іноземним капіталом. При цьому держава не втратить можливість для свого впливу на діяльність банківських інститутів, що, як показує досвід боротьби з нинішньою фінансовою кризою, здійснюють високорозвинуті держави шляхом збільшення своєї питомої ваги в банківському капіталі. Як результат, регуляторна політика держави у грошово-кредитній сфері може бути успішнішою.

Крім того, під контролем держави важливо реалізувати ще одну програму реструктуризації банківської системи, яка вже передбачена угодою України з МВФ, підписаною в жовтні 2008 р. для отримання стабілізаційної позики.

Національний банк України для боротьби з інфляцією проводитиме рестрикційну грошову політику, яка вже й так спостерігалася за підсумками перших 10 місяців 2008 р. (рис. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3), що в цілому призведе до відносного скорочення грошової пропозиції замість необхідного її збільшення у зв'язку з доцільним стимулюванням попиту на гроші [1].

Рис. 3.1.1 Облікова ставка НБУ в 2000 ? 2008 рр.

Ті, хто розробляли й підписували меморандум, вважають, що попит на гроші скоротиться. У цьому випадку автори, скоріше за все, виходили з того, що матиме місце зменшення реального ВВП. Проте даний підхід суперечить логіці виходу з такої кризи, в яку Україна потрапила вперше, коли треба стимулювати попит на гроші, в тому числі також шляхом зниження процентних ставок замість передбачуваного їх підвищення. У меморандумі з МВФ задекларовано, що Національний банк України підвищить процентні ставки по депозитах в НБУ, щоб зменшити їх розрив із ставкою рефінансування, тобто, що ставка рефінансування, по суті, опускатися не буде, а це, природно, не знизить, як показано на рис. 3.1.3, і ставки по кредитах, а підвищить їх, що вже має місце. Очевидно, для активізації попиту на гроші потрібна, з одного боку, програма розширення реалізації інфраструктурних проектів, а з іншого - цільове та прозоре їх рефінансування через банки, які беруть участь у цих проектах. Те сааме стосується і житлового будівництва.

Рис. 3.1.2 Середньозважені процентні ставки по кредитах у 2000 - 2003 рр.

Рис. 3.1.3 Середньозважені процентні ставки по кредитах у 2004 - жовтні 2008 рр.

Враховуючи, що обслуговування боргів як приватного, так і державного секторів економіки України в 2008 р., і особливо у 2009 р., може, за одним з теоретично можливих сценаріїв розвитку подій, призвести практично до зведення до нуля резервів валюти, що означатиме дефолтний стан економіки можливість якомога швидше почати відроджувати економіку, яка вже з 2010 р. (або хоча б з 2011 р.) може виявитися здатною почати обслуговувати свої борги і не позичати гроші у міжнародних фінансових організацій. Це мінімізує час знецінення активів, оскільки підприємства коштуватимуть менше у 2-3 рази і навіть дешевше, бо вже сьогодні є інформація з ринку, що за окремі з них готові дати менше, ніж у них є реально оборотних коштів на їхніх рахунках [1].

3.2 Особливості організації кредитування Міжнародним валютним фондом

Головна функція МВФ полягає в наданні кредитів країнам, які мають проблеми з дефіцитом платіжного балансу, що дає можливість національним органам грошово-кредитного регулювання реструктуризувати власні міжнародні резерви, стабілізувати грошову одиницю, здійснювати виплати по імпорту та відновити стабільність на грошово-кредитному ринку. Мета такого кредитування, як вважають фахівці, полягає, передусім, у наданні країні додаткових можливостей для впровадження економічних реформ і корегування платіжного балансу, що надалі допоможе забезпечити відновлення умов для економічного зростання, збільшення кількості робочих місць та інвестицій, а також реалізації виваженої соціальної політики [2].

У процесі організації кредитування ініціатива щодо надання кредиту може надійти з боку як національних органів державного регулювання, так і МВФ, виходячи з його оцінки ситуації в конкретній країні. Перед отриманням кредиту керівні органи кожної країни повинні спільно з МВФ розробити цілісну програму або конкретизувати окремі напрямки економічної політики. Ця програма з детальною конкретизацією заходів складається національними органами державного регулювання відповідної країни, насамперед центральним банком і урядом, під час консультацій із МВФ, після чого передається на розгляд Виконавчій раді Фонду у вигляді Листа про наміри. Після ухвалення угоди Виконавчою радою починається виділення кредиту, зазвичай частковими виплатами (траншами) -- в міру впровадження й реалізації програми економічної політики країни.

Невід'ємною складовою угоди про кредитування з боку МВФ є зобов'язання країни щодо певних економічних і політичних дій, які гарантували б використання виділених коштів саме для розв'язання проблем платіжного балансу. Також передбачається, що використання коштів наданого кредиту обов'язково сприятиме відновленню кредитування чи фінансування (або створенню таких умов) іншими кредиторами й інвесторами. Стабілізація фінансового й економічного станів країни-позичальника дає змогу МВФ забезпечити повернення кредиту та надалі використати свої фінансові можливості для допомоги іншим країнам -- членам Міжнародного валютного фонду.

Для визначення обсягів, термінів і умов надання кредиту МВФ передусім необхідно обґрунтувати напрямки корегування економічної політики -- відповідно до ситуації в конкретній країні. Залежно від економічної й політичної ситуації ці напрямки можуть істотно різнитися. Головне, щоб обидві сторони могли чітко, об'єктивно й однозначно окреслити причини виникнення проблем. Наприклад, країна, що опинилася перед загрозою падіння цін на ключову експортну продукцію, може потребувати фінансової допомоги на той час, поки не відновляться попередні ціни. А якщо причиною зниження попиту на таку продукцію є падіння продажів на світових ринках унаслідок загального спаду виробництва, така допомога може знадобитися аж до початку відновлення попиту на цю продукцію на світових ринках.

У разі коли причиною фінансової дестабілізації є відтік капіталу, керівництво країни повинне об'єктивно оцінити й розв'язати проблеми, що призвели до втрати довіри інвесторів. Причин тут може бути декілька: занадто низька облікова ставка центрального банку, значний дефіцит державного бюджету, тривалий шок від швидкого зростання зовнішнього і внутрішнього боргів країни, неефективна і слабо регульована банківська система тощо [7].

У разі відсутності фінансування з боку МВФ процес корегування буде значно складнішим і тривалішим. Наприклад, якщо інвестори відмовляться від надання нового фінансуванні, у країни не буде іншого виходу, крім корегування за рахунок болючого скорочення обсягів імпорту та зниження економічної активності. Фінансування з боку МВФ у вигляді наданих кредитів може помітно полегшити цей процес завдяки поступовому й ретельно продуманому корегуванню та водночас гарантувати, що міжнародні резерви країни залишаться на безпечному рівні.

Разом із тим треба підкреслити, що фінансування у вигляді кредитів МВФ сприяє підвищенню довіри до національних органів державного регулювання, зокрема монетарного, та діє як буфер проти майбутніх потрясінь. Оскільки залежно від того, як надалі буде розподілено зазначені кошти, різні суб'єкти національної економіки розглядатимуть їх послідовно і як свої активи, і як пасиви.

Програми кредитування, здійснювані Міжнародним валютним фондом, обов'язково враховують специфічні умови кожної країни. Так, держави із середнім рівнем доходу, такі як Україна, зазвичай отримують фінансування на основі так званих “угод підтримки” (Stand-By -- SBA). Кошти таких кредитів спрямовуються на розв'язання короткострокових проблем платіжного балансу, а процентна ставка за ними встановлюється на порівняно низькому, ринко орієнтованому рівні. Тому, з огляду на серйозність і невідкладність фінансової ситуації в нашій країні, були задіяні процедури термінового фінансування МВФ, які передбачали дуже короткий часовий інтервал між початком обговорення з керівництвом держави та остаточним схваленням програми Виконавчою радою МВФ.

У деяких випадках надання кредитів МВФ може супроводжуватися певними заходами з реалізації політичних напрямків програми, що повинні базуватися на оцінці ситуації й результатах обговорень із урядом. Однак основним аргументом щодо надання фінансової допомоги повинен залишатися неупереджений аналіз фінансових потреб країни на період дії програми.

Так, аналіз потреб України у фінансуванні з боку Фонду виявив, що вони є дуже значними, а це, у свою чергу, вимагало застосування політики надзвичайного доступу, що практично й було здійснено. Згідно з цими умовами наша держава дістала право на понад сто відсотків своєї квоти у МВФ (до 300 % кумулятивно). На сьогоднішній день Україні виділено кредитну лінію в розмірі 11 млрд СПЗ (близько 16,5 млрд дол. США), що є еквівалентним 800 % її квоти в Міжнародному валютному фонді. Перший транш кредиту на суму 4,5 млрд дол. США вже надійшов до Національного банку України в листопаді 2008 року. Наступні транші будуть надані протягом 2009--2010 років (з 15.02.2009 до 15.10.2010) у сумі від 375 млн до 2,5 млрд СПЗ (560 млн і 3,75 млрд дол. США відповідно). При цьому слід зазначити, що кредити такого обсягу МВФ надає досить рідко, тільки у виняткових випадках. Отож завдання органів державного регулювання й управління полягає в тому, аби виділені кошти були використані максимально ефективно [8].

Підкреслюючи важливість надання у 2008 році такого великого кредиту для України, зазначимо, що за період із квітня 1995-го (з моменту вступу України до МВФ) по жовтень 2008-го обсяг наданих нам кредитів МВФ сягнув 8,2 млрд дол. США, а виділені кошти були використані на узгоджені обома сторонами потреби відповідно до Статуту МВФ. Кредит, наданий Україні у 2008 році, практично вдвічі перевищує всі запозичення, що надійшли від МВФ за останніх 14 років.

Вивчивши причини виникнення й особливості фінансової кризи в Україні, фахівці МВФ дійшли висновку, що країна буде спроможною виконати всі свої зовнішні зобов'язання, у тому числі перед МВФ. За умови виконання нею зобов'язань щодо узгодженої програми МВФ надаватиме кредитні кошти до 2010 року окремими траншами. Також очікується, що внаслідок реалізації системи запропонованих заходів, зокрема в зовнішньоекономічній діяльності, бюджетно-податковій політиці та для стимулювання експорту, дефіцит платіжного балансу поступово скорочуватиметься, а доступ до ринків капіталу буде відновлено якомога швидше [8].

Відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, підписаного Україною і МВФ 31.10.2008, НБУ буде запроваджувати у сфері грошово-кредитної політики режим гнучкого обмінного курсу, уряд забезпечить утримання інфляції у 2009 році на рівні 17% , а в середньостроковій перспективі буде здійснено поступовий перехід до режиму інфляційного таргетування (цінової стабільності). З метою відновлення фінансової стабільності передбачено шляхом гнучкого надання ліквідності від Національного банку стабілізувати банківську систему, посилити якість щоденного моніторингу банківської ліквідності, а також забезпечити платоспроможність банків на основі посиленого виїзного й документального аудиту та нагляду.

Реалізація зазначеної програми спрямована в першу чергу на розв'язання проблем фінансового сектору шляхом забезпечення належної підтримки ліквідності та розширення меж гарантування депозитів фізичних осіб, посилення системи заходів, націлених на підтримку банківських установ, у тому числі за рахунок державних коштів, а також на вирішення питань із боргами сектору домашніх господарств і корпоративного сектору.

У сфері стабілізації валютних ринків першочерговими заходами можуть бути такі:

? усунення дисбалансів, пов'язаних зі збільшенням гнучкості обмінного курсу, та пристосування курсу до ринкової ситуації;

? проведення регулярних валютних інтервенцій у формі аукціонів;

? підвищення процентних ставок, що відіграють роль інструмента монетарної політики, зокрема ставок рефінансування;

? запровадження прозорості операцій із рефінансування та припинення прийому як заставного забезпечення власних акцій банків;

? скасування податку в Пенсійний фонд на валютні операції тощо.
У сфері політики і структурних реформ доцільним було б:

прийняття Національним банком України нормативних документів щодо запровадження гнучкого обмінного валютного курсу гривні до провідних валют;

ухвалення законодавчих і нормативних документів щодо вирішення питань проблемних банків та надання фінансової підтримки банківським установам шляхом рефінансування на основі принципів рівності і прозорості;

своєчасне проведення діагностики проблемних, особливо системоутворюючих, банків;

розширення, відповідно до міжнародної практики, обсягів регулярного висвітлення для громадськості й ринків деталізованої фінансової інформації про функціонування банківської системи, засновників і акціонерів банків, які мають вагому частку, принципи роботи, кредитну й депозитну політику, доходи тощо.

З метою вдосконалення звітності необхідно:

щомісяця складати консолідований бухгалтерський баланс НБУ й комерційних банків;

запровадити звітування про стан первинного ринку ОВДП і обсяги рефінансування Нацбанком;

регулярно публікувати монетарний огляд;

проводити розрахунки платежів за зовнішніми зобов'язаннями, які мають бути погашені протягом наступних 12 місяців, та інші заходи [7].

ВИСНОВКИ

Істотне зниження в останні роки соціально-економічного рівня життя населення України, а також його доходності призвело до гостроти питання про кредити.

Проблеми у фінансовому забезпеченні малого та великого бізнесу, а також розвиток товарного виробництва та ряд інших причин спонукають до підвищення ролі кредитної системи у національній економіці.

Проголошення незалежності України та становлення ринкових відносин зумовило перехід до дворівневої банківської системи України. Тому не менш важливим є питання про правове забезпечення банківської діяльності та діяльності інших фінансово-кредитних установ. Для цього в Україні вже було переглянуто і складено по новому Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

Останнім часом набуло актуальності питання про прийняття Закону “Про банківську таємницю”, що зумовлено такою причиною, як зловживання доступністю до конфіденційної інформації банків та рядом інших важливих причин.

У процесі виконання курсової роботи було розглянуто такі поняття як “кредитна система”, “НБУ”, “небанківські фінансові інститути”, охарактеризовано їх структуру та визначено функції кредитної системи: перерозподільну, функцію заміщення, стимулюючу та контрольну. Кредитна система характеризується двома поняттями такими, як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування та сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляції і мобілізацію грошових ресурсів.

Також було визначено та охарактеризовано п'ять етапів становлення кредитної системи України:

1) процеси перереєстрації та реорганізації;

5) прийняття нового Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.

Для реалізації поставлених цілей, задач та мети курсової роботи було проаналізовано сучасний стан кредитування в Україні на прикладі динаміки видачі кредитів та зміни процентної ставки на кредити. Завдяки проведеному аналізу було встановлено, що кількість споживчих кредитів з кожним роком збільшується, також є тенденція збільшення кредитів на інвестування, що дає змогу банкам знижувати процентні ставки за кредитами, які залежать від облікової ставки Національного Банку України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. Геєць / Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи // Науковий журнал Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Національної академії наук України “Економіка України” №2 (567) 2009 р. - с. 5-23

2. Салтинський В.В. / Особливості організації кредитування національних економік Міжнародним валютним фондом // Науковий журнал Міністерства фінансів України “Фінанси України” №2 2009 р. - с. 60-65

3. Аналіз і прогноз глобальних економічних процесів // Фінансовий ринок України: Інформативно-аналітичний бюлетень - №1 2009 р. - с. 3-7

4. Д. Шиян / Банківське кредитування та економічна динаміка // Науково-практичний журнал “Банківська справа” №1 2009 р. - с. 27-38

5. Бюлетень Національного банку України 05.2009 р.

6. Бюлетень НБУ №12(189) 2008 р.

7. Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи // Фінанси України. - 2009 ? №1 - с. 50-57

8. Меморандум МВФ - Україна: Документ - http:// www.ubr.ua/lang/uanews/show/finance_crisis/ id/ memorandum-mvf-ukrajina-dokumebt-3086/index.html

9. Орлюк О. Кредитна система як об'єкт правового регулювання // Юридична Україна: Щомісячний правовий часопис Ї №7 2005 р. - с. 23-28

10. Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

11. Рішення Ради НБУ №18 «Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік» від 28.11.2007

12. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. - К., 2001. - 140 с.

13. Зазвонова Леонида Алексеевна. Деньги и кредит: у 2 ч.: пособие для студентов. Ч. 2 / Европейский университет; ред. Л. И. Гринь. - К.: Издательство Европейского университета, 2007. - 170 с.

14. Івасів, Богдан Степанович. Гроші та кредит : Підручник / Івасів, Богдан Степанович ; Національний банк України. М-во освіти і науки України. Тернопільська академія народного господарства. - 2-е вид., змін. і допов. - Тернопіль : Карт-бланш, 2005. - 527 с.

15. Фредерік С.Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - К., 2001. - 624 с

16. Вступ до банківської справи: Навч. Посібник. / Відп. ред. М. І. Савлу. - К.: Лібра, - 1998. - 297 с.

17. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях: Навч. посібник / За ред. Б. Л. Луці ва. - Тернопіль: Вид-во “Карт-блант”, - 2000. - 324 с.

18. Шевченко Р. І. Кредитування і контроль: Навч. - метод. посіб. - К.: КНЕУ, - 2002. - 147 с.

19. Банківські операції: Підруч. - 2-е вид., випр. і доп. / За ред. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, - 2002. - 471 с.

20. Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа, - 2001. - № 1. с. 13-17.