Грошовий ринок України

Центральний банк впливає на грошовий обіг через ринок за допомогою ринкового механізму. Об'єктом впливу служать:

обсяг пропозиції грошей у наявній і безготівковій формах;

обсяг попиту;

ціна кредиту.

Можливість впливу на пропозицію грошей забезпечується центральному банкові сполученням суб'єкта грошової емісії в її наявній і безготівковій формах і безпосереднього суб'єкта регулювання. По-перше, монополія на емісію банкнот надає базу контролю над наявною складовою грошового обігу, по-друге, особлива роль центрального банку у формуванні кредитних ресурсів банківської системи в цілому створює основу для визначення можливого обсягу банківських кредитів. У сучасних умовах перевага депозитної частини грошового обігу підвищує значення регулювання центральним банком саме обсягу пропозиції банківських кредитів. Регулювання центральним банком попиту на гроші здійснюється по цій же причині насамперед через регулювання умов надання кредитів центральним банком, побічно визначальні умови надання кредитів банківською системою.

Вибір конкретних інструментів грошово-кредитної політики здійснюється з урахуванням особливостей національної фінансової системи, зокрема положення в ній банків, ступеня розвиненості інструментів грошового ринку, ступеня включення грошового ринку в процес інтеграції. Адекватність заходів для регулювання грошового обігу цим параметрам забезпечується їхньою постійною еволюцією. Еволюція інструментів регулювання грошового обігу слідом за зміною, наприклад, об'єкта регулювання аж ніяк не є автоматичною, але той же механізм ефективності додає їй примусовий характер. Так, зміни в банківській системі змінюють типи установ, операцій підметів регулюванню, а також канали, по яких відповідні регулюючі міри доходять до економічних агентів. Це змінює ефективність використовуваних інструментів, вимагає зміни їхнього співвідношення або розробки нових інструментів регулювання.

Еволюція методів регулювання грошового обігу стимулюється частково і його особливостями як об'єкта регулювання. Справа в тім, що регулююча діяльність центрального банку накладає визначені обмеження на умови грошового обігу, викликаючи двоїсту реакцію. З одного боку, зміна одного з параметрів ринку веде до зміни стану всієї системи в напрямку досягнення ринкової рівноваги. З іншого боку, відбувається пристосування форм ринкової діяльності в напрямку, що компенсує вплив регулюючих мір або дозволяє обходити їх. Як безпосередні причини змін методів регулювання грошового обігу можна назвати:

досягнення високого ступеня розвитку інструментів грошового ринку, чия гнучкість дозволила швидко пристосуватися до регулюючих мір;

зміна структури банківської системи, розширення сфери оптових банківських операцій, що підвищують стійкість грошової сфери;

інтернаціоналізація банківської діяльності, що також збільшила мобільність цієї сфери, її здатність компенсувати вплив регулюючих мір.

Центральний банк має у своєму розпорядженні комплекс інструментів, використовуваних для реалізації грошово-кредитної політики.

Основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Національного Банку України є:

обов'язкові резерви;

операції на відкритому ринку;

рефінансування банків;

депозитні операції;

процентна політика.

Для регулювання ліквідності банківської системи Центральний Банк України активно використовує такий інструмент грошово-кредитної політики, як обов'язкові резерви. В основі дії цього інструмента лежить механізм впливу банківської системи на грошову пропозицію через банківський мультиплікатор. Якщо Центральний банк збільшує норму обов'язкових резервів, то це приводить до скорочення надлишкових резервів банків і до мультиплікативного зменшення грошової пропозиції, при зменшенні норми обов'язкових резервів відбувається мультиплікативне розширення пропозиції грошей. Резервні вимоги встановлюються з метою обмеження кредитних можливостей кредитних організацій і підтримки на визначеному рівні грошової маси в звертанні.

У відповідності з законодавством України кредитна організація зобов'язана виконувати нормативи обов'язкових резервів, депортуємих у Центральному Банку України.

З кредитних організацій, що порушують установлений порядок формування обов'язкових резервів, і також допускають недовнесок у обов'язкові резерви, стягуються штрафи, а також до них застосовуються інші заходи впливу, аж до відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій.

Важливим інструментом грошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку. Шляхом купівлі або продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів Центральний банк може здійснювати або вливання резервів у кредитну систему держави, або вилучати їх звідти. Коли Центральний банк намагається стримати ріст грошової маси, він прибігає до продажу наявних у його розпорядженні державних зобов'язань. Останні переміщуються до приватних власників, а гроші, виручені в результаті такої операції, витягаються з обігу.

Як правило, при продажі державних цінних паперів Центральний банк установлює пільгові курси за ціною нижче ринкової, намагаючись залучити якнайбільше бажаючих придбати ці папери. У свою чергу викуп цих цінних паперів може здійснюватися державою в заздалегідь установлений термін по заздалегідь визначеній ціні або за ринковою ціною. Або держава зобов'язується скуповувати раніше випущені цінні папери за договірною ціною, але з умовою індексації.

Випуск державних цінних паперів відволікає величезні засоби з грошового ринку на нестатки держави, зменшує можливості використання коштів безпосередньо в сфері господарства, оскільки дані операції мають спекулятивний характер, і це веде до підвищення вартості коштів, підвищенню відсоткових ставок по кредитах і депозитах. Тому випуск державних цінних паперів повиннен узгоджуватися з загальними принципами грошово-кредитної політики. Необхідні точні розрахунки основних параметрів випуску державних цінних паперів

Іншим важливим фінансовим інструментом є політика рефінансування, тобто кредитування Центральним банком комерційних банків, надання кредитів на поповнення оборотних коштів, збільшення ліквідності, подолання тимчасових ускладнень а також на інші цілі. Центральний банк, проводячи політику рефінансування, надає кредити комерційним банкам по своїй дисконтній ставці. Також Центральний банк може самостійно встановлювати ставку по відсотках по деяких видах кредитів.

З метою вилучення зайвої ліквідності банківської системи Центральний банк активно використовує такий інструмент, як депозитні операції. Ці операції дозволяють оперативно залучати в депозити тимчасово вільні грошові кошти банків і тим самим практично миттєво нейтралізувати їхній можливий тиск на валютний ринок.

Наступним інструментом, за допомогою якого Центральний банк регулює грошово-кредитну політику, є процентна політика з операції Центрального банку, тобто політика дисконтної ставки. Дисконтна ставка - це відсоток, під яким Центральний банк надає кредити комерційним банкам, виступаючи як кредитор в останній інстанції. Причому Центральний банк надає цей кредит не всім бажаючим банкам, а лише тим, хто має міцне фінансове становище, але терпить тимчасові труднощі. Дисконтну ставку встановлює Центральний банк. Зменшення її робить для комерційних банків позики резервних фондів дешевими. Комерційні банки прагнуть одержати кредит. При цьому збільшуються надлишкові резерви комерційних банків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей у звертанні. І навпаки, збільшення дисконтної ставки робить позики резервних фондів не вигідними. Більше того, деякі комерційні банки, що мають позикові резерви, намагаються повернути їх, тому що вони стають дуже дорогими. Скорочення банківських резервів приводить до мультиплікаційного скорочення грошової пропозиції. Підвищення ставки рефінансування сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, а в підсумку активізує платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти, відповідно знижується курс національної валюти. Зниження ставки приводить до протилежних результатів.

Висновок