Світова валютна система

І так пройшовши в своєму розвитку як роки певної неврегульованості операцій на початку 90-х, так і роки знаних фінансових потрясінь та девальвацій середини та кінця 90-х, в друге десятиріччя свого функціонування банківська система України входить зі стабільної валютою та ефективно функціонуючим валютним ринком.

Регулювання здійснення валютних операцій комерційними банками України

Регулювання будь-якої діяльності починається з визначення об'єкту регулювання. Тому Декретом кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. №15-93 було визначено що основним об'єктом регулювання є "валютні операції", до яких цим Декретом віднесено :

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Враховуючи вищезазначене, постає питання визначення валютних цінностей. До валютних цінностей цим Декретом віднесено:

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (рафіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Цей Декрет постановляє, що для здійснення операцій в іноземній валюті комерційні банки повинні отримати відповідну ліцензію, також Національним банком України 6 травня 1998 р. №181 затверджено «Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій» згідно з яким ліцензуванню підлягають тридцять банківських операцій.

Під ліцензуванням банківських операцій в іноземній валюті слід розуміти порядок видачі уповноваженим банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій з валютними цінностями, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Уповноважені банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Операції, зазначені в ліцензії, здійснюються в межах та порядку, що визначені нормативними актами Національного банку України.

Здійснення банківських операцій без ліцензії Національного банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

До валютних операцій, які підлягають ліцензуванню, належать:

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

2) неторговельні операції з валютними цінностями;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

9) валютні операції на міжнародних ринках;

10) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

11) операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 отримана банком ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями у межах повного, наведеного вище, переліку є генеральною ліцензією на право здійснення валютних операцій.

Операції на міжбанківському валютному ринку регламентуються "Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України", затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. за №127. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

Національний банк України,

уповноважені комерційні банки,

уповноважені кредитно-фінансові установи,

валютні біржі.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів, нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України.

Порядок та умови проведення уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами Національного банку України.

На сьогодні основною ціллю придбання валюти резидентами є здійснення міжнародних розрахунків.

Валютні операції комерційних банків України

До пріоритетних напрямів діяльності переважної частини великих українських комерційних банків відносяться валютні операції.

Характерними сторонами валютної діяльності комерційних банків у нашій країні є:

повільне просування на світовий валютний ринок,

невеликий обсяг операцій купівлі-продажу валюти на УМВР порівняно з провідними державами світу,

досить жорстка регламентація форм та умов проведення валютних операцій, встановлених державними органами.

Серед основних валютних операцій та послуг, що надаються зараз комерційними банками можна виділити:

1 Ведення валютних рахунків клієнтів;

2. Неторгові операції ( основне пункти валют );

3 Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками (прямих та через кореспондентські рахунки НБУ або уповноважених банків );

4. Операції за міжнародними торговими розрахунками;

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;

6. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку здійснюються з резидентами України;

7. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках; 8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках;

9. Операції з банківськими металами на внутрішньому ринку;

10.Операції з банківськими металами на міжнародному ринку .

В Україні, за даними Національного банку України, станом на 01.01.2002, ліцензію на здійснення валютних операцій року мали 149 банків. Однак провідними гравцями на валютному ринку є десять найбільших банків України, до яких входять: АКБ Промінвестбанк, АКБ “Укрсоцбанк”, КБ “ Приватбанк”, ПУМБ, “Укрексімбанк”, АППБ “Аваль”, “Ощадний банк", АКБ “Укрсімбанк”, АКБ "Райфайзерн Україна", АКБ “Надра”. Ці банки обслуговують більшу частину міжнародних платежів, володіють більш ніж половиною кредитного портфелю банківської системи у вільноконвертованих валютах (близько 55,2 %) та тримають близько 54,7 % депозитів у валюті. Ці данні свідчать про значний контроль найбільших банків над валютними операціями на Українському ринку .

Слід також розглянути кредити, надані комерційними банками в економіку України в 1998-2001 роках .

Основним напрямком кредитування у ВКВ залишалися кредити на проведення експортно-імпортних операцій. Сьогодні кредити в іноземній валюті стали привабливими не тільки для суб'єкті„r міжнародної економічної діяльності, а й для фірм, які працюють на внутрішньому ринку. Ця привабливість виходить з основної особливості отримання кредитів в іноземній валюті - вони, на сьогодні, стали набагато дешевшими ніж кредити в національній валюті; це пояснюється тим, що ставки, за якими банки надають кредити в ВКВ, є значно нижчими, ніж ставки по кредитам в іноземній валюті, та і ставки за кредитами у ВКВ падали значно швидше ніж за кредитами в національній валюті (таблиця). Також до цього слід додати, що за останні два роки гривня ревальвувала в номінальному, а особливо в реальному вираженні, що, звісно, сприяло підвищенню привабливості банківських кредитів у ВКВ.

Таблиця 4. Процентні ставки банків України за кредитами у національній та вільноконвертованих валютах

Джерело: Бюлетень НБУ № 1, 2001 рік.

За останній час на українському міжбанківському валютному ринку, пропозиція валюти постійно перевищувала попит, що пов'язано зі значним зростанням експорту Українських товарів після девальвації гривні в 1998-99 роках та відповідно значним позитивним сальдо платіжного балансу України за поточними операціями, а також обов'язковим продажем 50 % валютних надходжень на валютному ринку, що і забезпечило стабільну пропозицію валюти на ринку. Значним чином збільшилися і обсяги міжбанківського валютного ринку 8023,78 млн. грн. в 1999 році до 13053 млн. грн. в 2001 році. Структура міжбанківського валютного ринку відзначалася найбільшою питомою вагою доларів США: з купівлі близько 84 % та з продажу близько 85 % від загального обсягу. Разом з цим. частка російських рублів складала близько 14% як на купівлю так і на продаж . У розрізі сегментів валютного ринку, питома вага міжбанківського ринку дорівнювала з купівлі 93,8 % та з продажу 96,7% , готівкового - 6,2% і 3,3% відповідно.

Також слід відмітити, що постійні інтервенції НБУ, з метою викупити надлишок пропозиції валюти на міжбанківському ринку, зробили валютний ринок основним каналом емісії гривні в економіку, та результатом збільшення обсягу грошей в банківській системі стала не девальвація національної валюти, а зростання ліквідності комерційних банків і суттєве здешевлення кредитних ресурсів. Адже нині у банків залишається один шлях вкладання грошей - кредитування реального сектору економіки.

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що на міжбанківському та готівковому валютних ринках протягом останніх трьох років панували стабільність курсу національної валюти та поступове зростання обсягу ринку, при значній мірі зарегульованості проведення самих операцій .

Характеристика банківських операцій з валютними ціннісними була б неповною якби не розглянути наймолодший сегмент валютного ринку - ринок банківських металів. Він розпочав свою діяльність як організований ринок в 1998 році з відповідної постанови НБУ «Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України», яка встановила правила діяльності банків з банківськими металами. Результати роботи «золотого» ринку за цей період експерти оцінюють двояко. З одного боку, оптимістичний варіант розвитку ринку (він передбачав досягнення протягом року з початку роботи обсягів продажу на УМВБ однієї тони золота) реалізувати не вдалося, і обсяги торгівлі залишають бажати кращого. З іншого боку в 2001 році з'явилася тенденція до збільшення кількості банків, які бажають працювати з банківськими металами, і це свідчить про чималий потенціал розвитку даного ринку і можливості отримувати вигоду від операцій на ньому як для банків, так і для клієнтів. На сьогодні ліцензію НБУ мають 14-ть банків.

Практично весь метал, який постачається в Україну - іноземного виробництва. Це пов'язано з невизнанням українських афінажорів на світовому ринку. Загалом, українські банки купують зливки банківських металів в Німеччині.

Глосарій

База котирування - базова валюта - валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.

Валюта - в широкому розумінні означає грошову одиницю будь - якої країни(долар ,фунт стерлінгів).

Валюта котирування - валюта, що котирується.

Валютна операція - це операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна система країн ЄС - це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув'язку.

Валютна система - форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

Валютний арбітраж - валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Валютний кошик - це метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі) .

Валютний курс - це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний опціон - це договірне зобов'язання, що породжує право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на момент укладання угоди курсом у на наперед погоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Валютний паритет визначається купівельною спроможністю валют.

Валютний ринок - як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі - продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ф'ючерс - це контракт на купівлю/продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов`язання (а не право вибору на відміну від опціону) продати стандартну кількість визначеної валюти на визначену дату (у майбутньому) за курсом, заздалегідь установленому при укладанні угоди, а покупець приймає зобов'язання купити. У стандартних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку.

Внутрішня конвертованість - право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні)

Зовнішня конвертованість - право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами. (існує на Україні).

Конвертованість валюти - це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за капітальними операціями - відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародним операціям, пов'язаними з рухом капіталу - прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти

Конвертованість за поточними операціями - відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов'язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів(вимога МВФ до країн-членів).

Котирування валют - це процес встановлення валютного курсу .

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн.

Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ) - це здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов'язань прийнятними для кредитора платіжними засобами

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Національна валютна система - це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Непряме котирування - це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях: 1фунт стерлінгів = 0.7доларів.

Номінальний валютний курс - це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Плаваючий - визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “кошика” товарів.

Повна конвертованість - відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Пряме котирування - при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується). Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=5,3гривні.

Реальний валютний курс:

1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох

2) - розраховується на базі середніх цін у країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю.

Своп-угода - це одночасне укладання спот- і протилежної форвардної угоди. Відбувається купівля - продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими ж валютами.

Спот курс - курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс; це курс на ринку на певну дату.

Спот операції - це операцій з негайною поставкою, відносять операції з коротким терміном валютування - в межах трьох робочих днів.

Спот ринок - це ринок негайної поставки валюти.

Строкові валютні операції - це валютні операції, при яких сторони домовляються про поставку визначеної суми іноземної валюти через певний строк після укладання угоди по курсу, що фіксується в момент її укладання; пов'язані з поставкою валюти на строк через 3 дні з дня її укладання.

Фіксований валютний курс - в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях)

Форвардна валютна операція - це продаж або купівля певної суми валюти з інтервалом в часі між укладанням угоди і виконанням операції за фіксованим курсом на визначену дату в майбутньому.

Форвардний курс - узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Література

Основна

Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. - с. 157-178.

Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. - К.: Т-во “ Знання “ , КОО, 1999. - 305 с.

Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.:Знання-Прес,2002.-311с.

Внешнеторговые сделки / Составитель И.С. Гринько. - Сумы: Фирма “Реал”,1994. - с.87-125,141-144.

Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини:Навч.посібн.для студентів економічних спеціальностей. Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”,1999. - с.166-186.

Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: Теория и политика. Учебник для вузов: Пер. с англ. - М.: Экономический ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997. - с. 334-633.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2000.

Міжнародні валютно-крендитні відносини: Підручник / За ред. А.С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1997.

Міжнародні економічні відносини: Сучас. міжнарод. економ. відносини: Підручник для студентів екон. вузів і фак. /А.С.Філіпенко, В.А.Вергун, С.Я.Боринець/, - К.: Либідь, 1992. - с. 15-162.

Овчиников Г.П. Международная економика: Учеб.пособие - спб: из-во Михайлова В.А. “Полиус ”, 1998, с. 11-39, 69-259.

Пискулов Д.Ю.Теория и практика валютного дилинга // Foreign Exchange and Money Market Operations: Прикладное пособие. - 3-е изд., испр. доп. -М.: ДИАГРАММА, 1998. - 256 с.

Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 119 с.

Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2000.

Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг.ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000. - 336 с.

Додаткова

Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лукяненко та ін. - К.: КНЕУ, 2001.

Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с анг. / Общ. ред. и пред. О.И. Ивановой. - М.: Прогресс, 1992. - с. 274-365.

Сливоцький А. Міграція капіталу: Як у замислах на кілька років випередити своїх конкурентів: Пер. з англ. - К.: Унів. Вид-во “Пульсарі”, 2001.

Долгов С.О. Единая валюта стран Европейского союза - евро: проблемы и перспективы // Деньги и кредит, 1998. -№7. - с.29-45.

Кузнецова Н.В. Перспективи створення валютної системи / Фінанси України, 1997. - №12. - с. 59-63.

Миклашевская Н. Платежный баланс./ МЭ и МО, 1998.- № 1. - с. 66-80.

Миклашевская Н. Валютный курс./ МЭ и МО, 1998. - № 2. - с. 52-66.

Михайлов Д.М. Международные расчеты и гарантии. - М.: ФБК - ПРЕСС, 1998.

Холопов А. Макроэкономическая политика в открытой экономике с фиксированным валютным курсом. / МЭ и МО, 1998. - № 4. - с. 47-58.

Холопов А. Макроэкономическая политика в открытой экономике с плавающим валютным курсом. / МЭ и МО, 1998. - № 5. - 87-97.

Шмелев В. Платежные союзы и международные расчеты / Внешняя торговля, 1992. - № 10. - с. 18-22.