Фінансові ресурси підприємства

Щодо суб'єкту управління то, на мою думку, він повинен виконувати діяльність, щодо: прогнозування фінансових станів (ситуацій) в яких може опинитися підприємство; планування діяльності щодо управління фінансовими ресурсами; регулювання грошового обороту; облік витрат та результатів виробничої та інвестиційної діяльності; аналіз та оцінка ефективності використання та розподілу фондів грошових коштів; контроль за використанням та одержанням грошових коштів на усіх етапах виробничо-господарського циклу.

При створенні системи управління фінансовими ресурсами підприємства необхідно рухатися від функцій і створюваних ними процесів до структури системи, а не навпаки, як це часто буває на практиці. Тобто хід її побудови повинен передбачати такі етапи, а саме:

- створення структурно-елементної моделі проектованої системи управління фінансовими ресурсами підприємства;

- визначення, формулювання та класифікація функцій;

- уточнення чи всі функції визначені і чітко сформульовані;

- перевірка складу та змісту функцій вимогам критеріїв ефективності ведення управління фінансовими ресурсами підприємств;

- побудова функціональної діаграми та виявлення необхідних та дубльованих функцій;

- складання схеми функціональних зв'язків та виявлення непотрібних і дубльованих;

- уточнення рівня виявлених резервів;

- декомпозиція функцій та складання часткових діаграм для процедур та операцій. Складання часткових схем функціональних взаємозалежностей;

- визначення носіїв функцій та витрат на їх здійснення;

- визначення рівня якості виконання функцій;

- визначення ступеня значущості функцій;

- побудова діаграми значущості функцій, витрат на їх здійснення та рівня якості;

- визначення чи відповідає значення функцій витратам та рівню якості;

- побудова функціонально-структурної моделі системи управління;

- реалізація моделі на приктиці[14 c 23].

Як випливає з даного дослідження, основний зміст системного аналізу полягає не в формальному математичному апараті, що описує “системи” і “рішення проблем” (хоча спроби створення такого апарату існують) і не в спеціальних математичних методах, наприклад, оцінки невизначеності (хоча в цьому напрямку також пророблена певна робота), а в його концептуальному, тобто понятійному апараті, в його ідеях, підходах і установках. Успіх у використанні системного підходу залежить від мистецтва інтерпретації його вимог в практичних фінансових ситуаціях.

Отже, вдосконалення організації управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно розглядати, як один з головних факторів підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської діяльності. Від цього залежить покращення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток.

В цих умовах необхідна наукова організація роботи з управління фінансовими ресурсами, що забезпечить високий рівень планування фінансових ресурсів, прийняття оптимальних рішень з врахуванням їх економічного і соціального ефекту. Добре знання основ фінансів, кредиту, планування буде сприяти раціональній організації управління фінансовою діяльністю, посиленню впливу фінансово-кредитного механізму на кінцеві результати роботи і на цій основі підвищенню ефективності виробництва в умовах переходу до ринкової економіки.

Розділ 2. Аналіз та оцінка ефективності управління фінансовими ресурсами в ТЗОВ”Моноліттрансбуд”

2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності ТзОВ „Моноліттрансбуд”

«МонолітТрансБуд» на будівельному ринку почав працювати у липні 2005 року. Згодом «МонолітТрансБуд» переріс у всеукраїнську будівельну компанію «Моноліт» (ВБК «Моноліт»), яка спеціалізується на будівництві житлової та комерційної нерухомості. Зараз компанія веде будівництво у семи областях України, де на різній стадії реалізації перебувають проекти зі спорудження багатоповерхових житлових будинків, котеджних містечок, офісних та торгово-розважальних центрів. Філіальна мережа ВБК «Моноліт» налічує представництва у 24 областях України та АР Крим.

Свою діяльність підприємство проводить на підставі ліцензії №195691, виданої міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 28.12.2006 р. Термін дії ліцензії - 15 років.

Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку за рахунок продажу продукції власного виробництва та здійснення послуг населенню та іншим організаціям.

ТзОВ „МонолітТрансБуд” володіє необхідною базою машин, механізмів та транспорту для виконання своїх виробничих завдань: вантажні автомобілі, автокрани, бетонозмішувачі, тощо.

ТзОВ «МонолітТрансБуд» виготовляє наступні види продукції:

Бетон: Р1 з осадкою конуса 1 - 4см

Р2 з осадкою конуса 5 - 9см

Р3 з осадкою конуса 10 - 15см

Р4 з осадкою конуса 16 - 20см

Пінобетон: Піноблок 20х30х40

Піноблок 20х30х60

Піноблок 10х30х60

Щебінь фр.5-20

Пісок будівельний

Крім того підприємство здійснює наступні послуги:

· Ремонтно-будівельні роботи, реставраційні роботи, реконструкція житлових та промислових приміщень, продаж новобудов

· Житлове та комерційне будівництво

· Архітектурне та будівельне проектування.

· Встановлення, проектування та монтаж систем вентиляції:

· вентиляції і кондиціонування повітря;

· опалення;

· Зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд:

· каркасів виробничих одноповерхових та багатоповерхових будівель та споруд;

· інженерних споруд;

· витяжних вентиляційних і димових труб;

· фундаментів (збірних та монолітних і під обладнання);

· металевих конструкцій будівель і споруд, каркасів виробничих (малоповерхових);

Також компанія займається продажем нерухомості.

Основними постачальниками компанії являються ТзОВ «ММ-Сервіс» (поставка цементу), ТзОВ «Цемекс» (поставка цементу) та КП «ВГК» (поставка хімдобавок)

Основними покупцями компанії є: ТзОВ «МЖК-Експрес 24», ВАТ «Машбуд» ТзОВ «Січ».

Організаційну структуру підприємства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Організаційна структура ТзОВ «МонолітТрансБуд»

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства. (Додаток А)

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Щодо фінансової діяльності підприємства,то в 2007 році спостерігалося збільшення активів підприємства за рахунок збільшення об`ємів продажу продукції і послуг, а також за рахунок залучення кредитних коштів, а саме 29,03,2007 ТзОВ «МонолітТрансБуд» отримало банківський кредит у сумі 11332 тис грн. в Акціонерному банку «Київська Русь» терміном на 15 років з відсотковою ставкою 17 %.

2.2 Аналіз джерел та оцінка ефективності формування фінансових ресурсів підприємства

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових ресурсів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові ресурси.

У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу (див. Додаток 1). До них, у першу чергу, відносяться:

статутний капітал - вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи.

резервний фонд - джерело власних ресурсів, створюваний підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.

фонди спеціального призначення - джерела власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

Дані про склад і динаміку позикових ресурсів відбиваються в II розділі пасиву. Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим подані джерела власних ресурсів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу насамперед оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал. Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду й відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

На досліджуваному підприємстві, при внутрішньому аналізі фінансових ресурсів вивчимо динаміку і структуру власного і позиченого капіталу, визначимо причини зміни окремих його складових і дамо оцінку цим змінам за звітний період.

Таблиця 2.2

Динаміка структури власного капіталу ТзОВ «МонолітТрансБуд» за 2007р.

Джерело капіталу	Сума, тис. грн..	Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Статутний фонд	29,0	29,0	4,11	0,7	-3,41
Додатковий капітал	0	0	0	0	0
Резервний фонд	0	0	0	0	0
Спеціальні фонди і цільове фінансування	0	0	0	0	0
Нерозподілений прибуток	677,4	4138,6	95,89	99,3	3,41
Всього	706,4	4167,6	100,0	100,0	--

З даних наведеної таблиці можна зробити висновок, структурі власного капіталу відбулися суттєві зміни, а саме зменшилася ролі статутного капіталу за рахунок суттєвого збільшення частки нерозподіленого прибутку, і збільшення самого нерозподіленого прибутку на 3461,2 тис.грн., що безумовно є позитивною зміною в діяльності даного підприємства (Додаток А)

Таблиця 2.3

Динаміка структури позикового капіталу ТзОВ «МонолітТрансБуд»

Джерело капіталу	Сума, тис. грн.	Структура капіталу, %
	На поч. року	На кінець року	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Довгострокові кредити банку	-	11331,6	0	1,43	1,43
Короткострокові кредити банків
Позикові кошти
Розрахунки з кредиторами: за товари, роботи і послуги не сплачені в строк; по векселях виданих; з бюджетом; по позабюджетних платежах; по страхуванню; по оплаті праці; з іншими кредиторами.	9213,1 - 15,6 41,8 72,1 44237,6	54127,6 - 31,4 26,1 81,8 728489,5	17,2 0,03 0,08 0,13 82,6	6,81 0,004 0,003 0,01 91,7	-10,39 -0,026 -0,077 -0,12 7,1
Всього	53580,2	794088	100,0	100,0	--

З даних таблиці видно, що підприємство в звітному отримало довгостроковий банківський кредит, що становить 1,43% всього позиченого капіталу. Залучення позикових коштів в оборот підприємства являється нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що приводить до виплати штрафів, санкцій і погіршенню фінансового стану підприємства.

Негативним моментом в діяльності підприємства є те, що в значній мірі зменшилась заборгованість: за товари, роботи і послуги на 44914,5 тис.грн., які не сплачені в строк, розрахунки з бюджетом.

Негативним явищем є також різке зростання заборгованості в рядку 610 балансу (Додаток А)

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який є у розпорядженні підприємства, про вклади його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про іншу вільну грошову готівку.

Головною ознакою групування статей балансу рахується степінь його ліквідності. По цій ознаці всі активи балансу розділяють на довгострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.

Розміщення коштів підприємства має дуже велику роль в фінансовій діяльності і підвищенні його ефективності, тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу належить вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.

Таблиця 2.4

Структура активів підприємства ТзОВ «МонолітТрансБуд»

Засоби підприємства	На початок року	На кінець року	Приріст
	тис. грн.	Частка, %	тис. грн..	Частка, %	тис. грн.	Частка, %
Довгострокові активи (основні засоби)	144,1	2,6	8554,2	1,1	8410,1	-1,5
Оборотні активи:	54096,6	97,4	794909,8	98,9	740813,2	1,5
Всього	55537,6	100,0	803464	100,0	749223,3

З таблиці видно, що за звітний рік структура активів підприємства, яке аналізується, істотно змінилася: зменшилась доля основного капіталу, а оборотного відповідно збільшилась на 1,5%. Велика доля оборотних активів сприяє швидкій оборотності капіталу, а відповідно, і збільшенню прибутків.

Таблиця 2.5

Аналіз структури оборотних засобів підприємства ТзОВ «МонолітТрансБуд»

Види засобів	Наявність засобів	Структура засобів, %
	На поч. року	На кін. року	Відхилення	На поч. року	На кін. року	Відхилення
Виробничі запаси	2230,6	11354,5	9123,9	4,15	1,46	-2,69
Незавершене виробництво	4565,4	-	4565,4	8,5	0	-8,5
Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	-	11	11	0	0,001	0,001
Товари, купівельна вартість	-	10	10	0	0,001	0,001
Розрахунки з дебіторами	39678	656213,9	616535,9	73,84	84,6	10,76
Грошові кошти	17,2	9,3	-7,9	0,032	0,001	-0,031
Використання позикових коштів	-	-	-	-	-	-
Інші оборотні активи	7245,3	108155,2	10909,9	13,48	13,94	0,49
Всього	53736,5	775753,9	722007,4	100,0	100,0	-

Аналізуючи дані таблиці 2.5. можна помітити значне зростання дебіторської заборгованості, і зменшення кількості готівкових коштів, що є негативним явищем. Також помітне зростання загальної кількості оборотних активів на 722007.4 тис.грн, що загалом характеризує підприємство як стабільне і процвітаюче.

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомогою наступних коефіцієнтів:

1.Коефіцієнт фінансової стійкості (Кс) - це співвідношення власних і запозичених коштів:

(2.1)

Коли розраховуємо коефіцієнт фінансової стійкості, то бачимо, що частка засобів, які підприємство може використовувати тривалий час на початку року становить 0,45, а на кінець року - 0,48, тобто вона збільшилась на 0,03, що свідчить про збільшення вартості коштів. Виходячи з того, що коефіцієнт фінансової стійкості на кінець звітного періоду більше ніж на початок, можна сказати, що фінансовий стан підприємства став стійкішим на 3%.

2.Коефіціент фінансової стабільності (фінансування) (Кф.ст.):

, (2.2)

Даний коефіцієнт показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти. Коефіцієнт фінансової стабільності поки що не виконує норматив (понад 1), але прямує до нього, хоча протягом року він був не змінним. І це вказує на те, що поки що підприємство не досить стабільне, так як не має достатню кількість власних коштів.

3.Коефіціент фінансового ризику (Кф.р):

(2.3)

Позитивною тенденцією для коефіцієнта фінансового ризику є його зменшення, яке в нашому випадку не відбулося, то це свідчить про залежність підприємства від зовнішніх кредиторів, але існує ймовірність до зменшення цього коефіцієнта.

4. Коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з.):

, (2.4)

Позитивною тенденцією для коефіцієнта фінансової залежності є його зростання, яке в нашому випадку це також не відбулося, то це свідчить про залежність підприємства від зовнішніх кредиторів.

5. Коефіцієнт незалежності (Кн):

(2.5)

Оскільки коефіцієнт фінансової залежності на кінець звітного періоду склав 0,35, а на початок - 0,36, це говорить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і ймовірність ризику втрати самостійності.

6. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань.

Для цього розраховується так називаний коефіцієнт маневреності.

 (2.6)

Км показує, яка частина власного обороту капіталу знаходяться в обороті, тобто дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Значення Км зменшилось за рік, що не є добрим. Так як значення Км повинно бути високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Проаналізувавши коефіцієнти фінансової стійкості підприємства та показники діяльності підприємства можна зробити такі висновки. Збільшення валюти балансу в загальному обсязі свідчить про посилення ділової активності підприємства, що підіймає рівень платоспроможності.

Власний капітал зменшився за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу. Але відбулося скорочення непокритого збитку. Також відбулось збільшення поточних зобов'язань за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Виходячи з того, що питома вага власних коштів повинна становити не менше 50%, можна зробити висновок, що підприємство залежить від залучених джерел фінансування.

Зростання показника фінансової залежності також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

В свою чергу позиковий капітал збільшився, що видно за таким статтями, як Довгострокові зобов'язання, Інші поточні зобов'язання.

В поточному періоді власний та залучений капітал було інвестовано в придбання нематеріальних активів, будівництво та купівлю виробничих запасів.

Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.

Функціонування підприємства залежить від його спроможності приносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні розмірів фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство має можливість збільшувати або зменшувати розмір балансового прибутку за рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміна використання і т.д.

До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового результату діяльності підприємства, у першу чергу, ставляться такі:

- вибір способу нарахування амортизації основних засобів;

- вибір методу оцінки матеріалів, відпущених і витрачених на виробництво продукції, робіт, послуг;

- визначення способу нарахування зносу по малоцінним і предметах, що швидко зношуються, при їхній експлуатації;

- порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат (шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість в міру уточнення витрат або за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх витрат і платежів);

- склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретного виду продукції;

- склад непрямих витрат і спосіб їхнього розподілу і ін.

Цілком зрозуміло, що підприємство, разом обравши той або інший засіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде притримуватися його протягом усього звітного періоду (не менше року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і неодмінно обговорюватися.

У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Існує і використовується система показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів.

(2.7)

У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності активів, так і рентабельність необоротного капіталу.

(2.8)

Рентабельність необоротних активів на початок звітного періоду становить 0,23 та на кінець звітного періоду - 0,22, а це значить, що підприємство з кожної вкладеної гривні в необоротні активи одержує 0,23 грн. на початок звітного періоду та 0,22 грн. на кінець звітного періоду. Також можна зробити висновок, що необоротні активи підприємства використовувались не ефективно.

Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:

 (2.9)

Показник рентабельності власного капіталу на початок звітного періоду становить 0,45, а на кінець - 0,41. А це значить, що з кожної гривні вкладеного власного капіталу підприємство отримує 0,45 грн. на початок звітного періоду, а на кінець звітного періоду - 0,41 грн.

Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції - (рентабельність продажів) розраховується по формулі:

(2.10)

На початок періоду з кожної гривні реалізованої продукції підприємство отримує 0,35 грн. прибутку, а на кінець - 0,26 грн. Скорочення попиту на продукцію підприємства призвело до зниження рентабельності, як це видно з розрахунку коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції.

Також зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції було викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію.

2.3 Аналіз показників ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Показники структури капіталу або фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємства.

Основні показники фінансової стійкості:

1.Коефіцієнт економічної незалежності (коефіцієнт автономії або коефіцієнт концентрації власного капіталу):

[власний капітал (підсумок І розділу пасиву)]: [загальна сума господарських коштів (валюта балансу)]. (2.11)

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Його оптимальне значення ? 0,5.

Для підприємства: ряд.380 / ряд.640 = 0,051 (тис. грн. / тис. грн.)

2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу:

[забезпечення наступних витрат і платежів (підсумок ІІ розділу пасиву) + довгострокові зобов'язання (підсумок ІІІ розділу пасиву) + поточні зобов'язання (підсумок ІV розділу пасиву) + доходи майбутніх періодів (підсумок V розділу пасиву)]: [загальна сума господарських коштів (валюта балансу)]. (2.12)

Цей коефіцієнт показує частку залучених коштів у формуванні активів. Його оптимальне значення <0,5.

Наприклад: ряд.(430 + 480 + 620 + 630) / ряд.640

3. Коефіцієнт фінансової залежності:

[загальна сума господарських коштів (валюта балансу)]: [власний капітал (підсумок І розділу пасиву)]. (2.13)

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу і його оптимальне значення <2.

Наприклад: ряд.640 / ряд.380 = 193,6 (тис. грн. / тис. грн.)

4. Коефіцієнт фінансування:

[власний капітал (підсумок І розділу пасиву)]: [забезпечення наступних витрат і платежів (підсумок ІІ розділу пасиву) + довгострокові зобов'язання (підсумок ІІІ розділу пасиву) + поточні зобов'язання (підсумок ІV розділу пасиву) + доходи майбутніх періодів (підсумок V розділу пасиву)]. (2.14)

Цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів підприємства припадає на одну гривню позикових коштів. Його оптимальне значення >1.

Наприклад: ряд.380 / ряд.(430 +480 + 620 + 630) = 135,7 / (59,8 + 52,3) = 1,21 (тис. грн. / тис. грн.)

5. Коефіцієнт заборгованості (коефіцієнт співвідношення поточних позикових коштів і власних коштів):

[поточні зобов'язання (підсумок ІV розділу пасиву) + доходи майбутніх періодів (підсумок V розділу пасиву)]: [власний капітал (підсумок І розділу пасиву)]. (2.15)

Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів залучає підприємство для фінансування поточної діяльності на одну гривню власних. Його оптимальне значення <1.

Наприклад: ряд.(620 + 630) / ряд.380 = (59,8 + 52,3) / 135,7 =

= 0,83 (тис. грн. / тис. грн.)

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

[довгострокові зобов'язання (підсумок ІІІ розділу пасиву)]: [власний капітал (підсумок І розділу пасиву) + забезпечення наступних витрат і платежів (підсумок ІІ розділу пасиву) + довгострокові зобов'язання (підсумок ІІІ розділу пасиву)]. (2.16)

Він характеризує структуру капіталу.

7. Коефіцієнт забезпеченості запасів:

[власний капітал (підсумок І розділу пасиву) - необоротні активи (підсумок І розділу активу)]: [запаси підприємства]. (2.17)

Цей коефіцієнт показує, яка частка матеріальних обігових засобів фінансується за рахунок власного обігового капіталу.

Його оптимальне значення ? 0,8.

Наприклад: ряд.(380 - 80) / ряд.(100 + 101 + 120 + 130 + 140) = -0,5 (тис. грн. / тис. грн.)

8. Коефіцієнт забезпеченості обігових засобів:

[власний капітал (підсумок І розділу пасиву)-необоротні активи (підсумок І розділу активу)]:[оборотні активи (підсумок ІІ розділу активу)]. (2.18)

Цей коефіцієнт показує, яка частка власних коштів підприємства вкладена в обіговий капітал. Його оптимальне значення ? 0,5.

Наприклад: ряд.(380 - 80) / ряд.260 = -0,7 (тис. грн./ тис.грн.)

9. Коефіцієнт маневреності:

[власний капітал (підсумок І розділу пасиву) - необоротні активи (підсумок І розділу активу)]: [власний капітал (підсумок І розділу пасиву)]. (2.19)

Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства вкладена в обігові засоби. Його оптимальне значення ? 0,5.

Наприклад: ряд.(380 - 80) / ряд.380 = (135,7 - 79,8) / 135,7 =

= -1,35 (тис. грн. / тис. грн.)

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості:

[поточні зобов'язання (підсумок ІV розділу пасиву)]: [довгострокові зобов'язання (підсумок ІІІ розділу пасиву) + поточні зобов'язання (підсумок ІV розділу пасиву) + доходи майбутніх періодів (підсумок V розділу пасиву)](2.20)

Він виражає частку поточних зобов'язань підприємства в загальній сумі зобов'язань.

Наприклад: ряд.620 / ряд. (480 + 620 + 630) = 59,8 / (59,8+52,3) =

= 0,98 (тис. грн. / тис. грн.)

Розрахунки показників фінансової структури капіталу заносяться в таблицю.2.6.

Таблиця 2.6

Показники фінансової структури капіталу за 2007 рік.

Показники	Нормативне значення	2007 рік
		на початок року	на кінець року	зміни
1. Коефіцієнт автономії	? 0,5	0,013	0,051	+0,038
2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<0,5	0,98	0,99	0,01
3. Коефіцієнт фінансової залежності	<2	76,8	193,6	116,8
4. Коефіцієнт фінансування	>1	0,01	0,005	-0,005
5. Коефіцієнт заборгова-ності	<1	75,84	187,82	111,98
6. Коефіцієнт довгостроко-вого залучення позикових коштів		-	0,51	0,51
7. Коефіцієнт забезпече-ності запасів	>0,8	0,07	-0,5	-0,57
8. Коефіцієнт забезпече-ності обігових засобів	? 0,5	0,01	-0,07	-0,08
9. Коефіцієнт маневреності	>0,5	0,7	-1,35	-1,42
10. Коефіцієнт коротко-строкової заборгованості		1	0,98	-0,02

Перші пять показників характеризують фінансове становище підприємства з позиції структури капіталу. Чим вище рівень першого показника та нижче другого, тим стійкішим є фінансове положення підприємства. У нашому випадку ТзОВ «МонолітТрансБуд» повністю фінансується за рахунок позиченого капіталу.

Остаточний висновок про фінансовий стан підприємства дається на підставі розрахунку узагальнюючих показників фінансової стійкості, що представлені в таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Розрахунок узагальнюючих показників фінансової стійкості ТЗОВ «МонолітТрансБуд»за 2007 рік, (тис. грн.)

Показники	Методика розрахунку за балансом	На початок року	На кінець року	Зміни
1	2	3	4	5
2007 рік
1. Наявність власних обігових коштів для формування запасів - Н1	ряд.380 - ряд.080	517,1	-5624,2	-6141,3
2. Наявність власних обігових та довгострокових позикових коштів для формування запасів - Н2	Н1 + ряд.430 + ряд.480	517,1	12153,4	11636,3
3. Наявність власних обігових, довгострокових і короткострокових позикових коштів для формування запасів - Н3	Н2 + ряд.500 + ряд.510	517,1	12153,4	11636,3
4. Запаси - Н4	ряд. (100 + 110 + 120 + 130 + 140)	6796	11375,5	4579,5
5. Надлишок (+) нестача (-) власних обігових коштів для формування запасів - Е1	Н1 - Н4	-6278,9	-169997	-163718,1
6. Надлишок (+) нестача (-) власних обігових та довгострокових позикових коштів для формування запасів - Е2	Н2 - Н4	-6278,9	777,9	7056,8
7. Надлишок (+) нестача (-) власних обігових, довгострокових і короткострокових позикових коштів для формування запасів - Е3	Н3 - Н4	-6278,9	777,9	7056,8

При оцінці фінансового стану необхідно враховувати:

· Якщо значення Е1, Е2, Е3 > 0, то підприємство має абсолютну фінансову стійкість;

· Якщо значення Е1 < 0, а Е2, Е3 > 0, то воно має нормальну фінансову стійкість;

· Якщо значення Е1, Е2 < 0, а Е3 > 0, то підприємство характеризується нестійким фінансовим станом;

· Якщо значення Е1, Е2, Е3 < 0, то воно має кризове фінансове положення.

Як свідчать дані таблиці підприємство на початку 2007 року знаходилося в кризовому фінансовому становищі, проте на кінець року фінансове становище підприємства змінилося на нормальне.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

· складання балансу ліквідності;

· розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками погашення і в порядку зростання цих строків.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂) - це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (А₃) - це статі 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П₁) - це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П₂) - це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (П₃) - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П₄) - це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630). [12]

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

А₁ ? П_1; А₂ ? П₂; А₃ ? П₃; А₄ < П₄

Результати розрахунків показують, що на цьому підприємстві співставлення груп по активу та пасиву має наступний вид:

А₁ < П₁; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ < П_4,

і не змінюються протягом трьох звітних періодів. Тобто виконання цієї умови означає що баланс підприємства не є абсолютно ліквідним.

Як бачимо наявних грошових коштів не вистачає для покриття кредиторської заборгованості (А₁ < П₁). Тобто на початок 2007 року платіжна нестача становила -454 тис. грн., але вже на кінець року вона зменшилася до -254 тис. грн.

За рахунок виконання другої умови (А₂ > П₂) платіжний лишок направляється на покриття платіжного нестатку по першій групі. Це відбувалося за умов, що дебіторська заборгованість не було простроченою. Але цю операцію не можливо провести для платіжного лишка, який утворився на кінець 2007 року, так як він дорівнює 490 тис. грн., а платіжна нестача по першій групі -285 тис. грн.

Це підсилюється виконанням третьої умови (А₃ > П₃), яке відбувається за відсутністю значення П₃ (довгострокові пасиви). Платіжний лишок направляється на покриття платіжного нестатку по першій групі.

Остання умова нерівності виконується, тобто П₄ > А₄ і це свідчить, що на підприємстві є власні оборотні кошти. Зміна у динаміці цих показників показала що найбільший лишок підприємство мало кінець 2007 року у розмірі 124,4 тис. грн. Якщо ця тенденція буде зберігатися, тоді підприємство у скорому майбутньому стикнеться з проблемою нестачі власних оборотних коштів.

Аналіз, який проводиться по цій схемі є приблизним. Більш детальним являється аналіз ліквідності при допомозі фінансових коефіцієнтів. Вони застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій.

Основні показники ліквідності:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

К з.л. = [А₁ + А₂ + А₃ ]: [П₁ + П₂]

Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання.

2. Коефіцієнт швидкості ліквідності - це коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частку - виробничі запаси.

Він обчислюється так:

К ш.л. = [А₁ + А₂]: [П₁ + П₂]

Його нормативне значення 0,7-0,8.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і визначається за формулою:

К абс.л. = [А₁]: [П₁ + П₂]

Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Теоретично достатнє значення 0,2 - 0,35.

Як видно з приведеного розрахунку, коефіцієнти загальної та швидкої ліквідності в період з початку 2007 року і до кінця року вище признаного нормативного значення. Це вважається негативним явищем, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. Але на кінець 2007 року ліквідність балансу знизилась. Коефіцієнт загальної ліквідності став дорівнювати 1,23. Це, по-перше, у короткостроковій перспективі не повинно погіршити фінансової позиції підприємства, а по-друге говорить про більш раціональне використання коштів та оптимізації структури балансу. У той же час керівництву ТЗОВ «МонолітТрансБуд» необхідно слідкувати за тим, щоб значення цього коефіцієнту не знизилось нижче 1,0.

Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився до 0,51, тобто нижче від оптимального значення. Це свідчить про те, що коефіцієнт загальної ліквідності знаходиться у межах норми за рахунок найменш ліквідних активів, а це запаси підприємства та витрати майбутніх періодів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за аналізований період жодного разу не досягав рівня нормативного значення. Це говорить про те, що підприємству не вистачає грошових коштів для розрахунку за поточними зобов'язаннями і воно користується комерційним кредитом.

Загалом можна сказати, що підприємство повністю фінансується за рахунок залучених коштів, причому основну частку цих коштів складають короткострокові зобов`язання. А це означає, що фінансове положення підприємства є вкрай нестійким. Проте, всі залучені кошти знаходяться в обороті, що свідчить про грамотне використання фінансових ресурсів. Проте наявнісь значної дебіторської заборгованості (ряд 210 Додаток А) являється негативним явищем.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

3.1 Вибір та обґрунтування основних напрямків удосконалення організації фінансової служби ТзОВ «Моноліттрансбуд»

Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою.

Як правило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньо підлягає керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), що створюється у складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу чи іншого підрозділу підприємства, керівник якого в такому разі несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна й багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямами таким чином:

фінансове планування;

оперативна фінансова робота;

контрольно-аналітична робота.

На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Контроль за використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень, формування й використання коштів на створення основних і оборотних засобів. Причому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану підприємства.

Для виконання своїх функцій з управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки й на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства про розподіл наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами (цехи, дільниці, бригади основного і допоміжного виробництва), функціональними службами (відділи матеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка, головного технолога тощо); розробляє поточні та оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку й надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами й підприємством у цілому, а також за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати; організовує партнерські відносини з комерційними банками; здійснює оперативний контроль за надходженням грошових коштів у ході реалізації підприємством своєї продукції, послуг, за своєчасним вирішенням суперечок у сфері розрахунків з покупцями та постачальниками; забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань підприємства перед державним бюджетом щодо внесення податків, інших (неподаткових) платежів, перед позабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками і службовцями (заробітна платня, виплати соціального страхування тощо); разом з іншими економічними (відділи планово-економічний, праці і заробітної плати), виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізує господарсько-фінансову діяльність підприємства та його окремих структурних підрозділів, у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань з виробництва продукції, її собівартості, валових доходів і валових витрат, прибутку, причини й винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять до збитків і зниження рентабельності роботи підприємства, намічаються шляхи подолання цих причин; бере активну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві, колективного підряду в цехах, відділах та інших службах; вивчає стан фінансового ринку країни й регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів, залучення банківських кредитів тощо).

Такий великий обсяг повсякденної роботи, який виконує апарат фінансової служби підприємства, природно, потребує залучення значного масиву інформації -- планово-виробничої, бухгалтерської, платіжно-розрахункової, договірно-правової, маркетингової. В сучасних умовах подальше вдосконалення фінансової роботи і поглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансових ресурсів відбуваються на базі впровадження електронно-обчислювальної техніки, моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління (АСУ) фінансами. АСУ фінансами створює умови для різкого скорочення обсягу технічної роботи, підвищення оперативності, точності та якості управлінських рішень із фінансових питань.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко й кваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.

На стадії планування прибутку фінансова служба шляхом ретельного аналізу минулої діяльності підприємства виявляє всі резерви, які є в господарській діяльності і можуть, у разі їх мобілізації, вплинути на зростання рентабельності. До таких резервів належать насамперед ліквідація непродуктивних витрат у сфері виробництва й обігу, фактів відхилення від норм витрат окремих видів матеріальних ресурсів і трудових витрат. У процесі аналізу може виявитися необхідність структурної переорієнтації у бік підвищення питомої ваги більш рентабельної продукції і такої, що має ширший ринок збуту. Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту та інших цінностей. "Омертвіння" фінансових ресурсів, вкладених у такі активи, уповільнює обіговість коштів підприємства і, природно, знижує рентабельність виробництва.

Відомо, що основну суму прибутку підприємство отримує від реалізації продукції свого виробництва. Завдання фінансової служби полягає в тому, щоб підприємство мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Багато підприємств, користуючись даними, які надходять з банку про виручку від реалізації (продажу) продукції, ведуть позасистемний щоденний облік прибутку від реалізації продукції для управлінських цілей, виходячи з середнього планового відсотка рентабельності продукції за валовим прибутком і середніми відсотками адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат на виробництво продукції.

Володіючи щоденними даними про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу, по-перше, оперативно впливати на цей процес; по-друге, оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку для першочергових потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба в координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо зменшують прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства. Кожен факт збитків має бути оцінений під кутом зору відповідальності конкретних посадових осіб чи осіб, з чиєї вини вони сталися, і розроблені заходи для запобігання їм у майбутньому.

Водночас фінансова і юридична служби повинні контролювати функціональні підрозділи підприємства на предмет того, як вони користуються наданими чинним законодавством правами щодо захисту майнових прав підприємств; зокрема (і в першу чергу) це стосується захисту права власності і відповідальності партнерів за порушення договірної дисципліни. Ці права підприємств закріплені у низці статей Цивільного кодексу України, в законах України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу" та інших правових актах, що регулюють господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності.

У зв'язку з цим особливої уваги заслуговують норми ЦК України щодо відповідальності за порушення зобов'язань. Фінансова і юридична служби вже на етапі укладення господарських угод мають простежити, щоб у них були закладені умови та зобов'язання сторін про форми, строки, розміри матеріальної відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, зокрема в разі прострочення їх виконання, поставки неякісної, некомплектної продукції чи односторонньої відмови від умов договору. За наявності таких порушень угод потерпіла сторона має право не лише на одержання від сторони-винуватця встановлених договором або законом штрафів (пені), а й на відшкодування так званого утраченого зиску, тобто доходу, який був би одержаний, якби контрагент виконав свої зобов'язання. Грамотно виконані розрахунки з цього приводу -- запорука виграшу подібних справ у судах.

Підприємства повинні постійно знати, яка сума одержаного прибутку залишається в їхньому розпорядженні, тобто оперативно визначати суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету. Оскільки сума одержаного прибутку в чинній системі оподаткування не визначає суми податку на нього (останній розраховується з прибутку як об'єкта оподаткування), постає необхідність відокремленого обліку валових доходів і валових витрат. Чинне законодавство надає право підприємствам самостійно, поза бухгалтерським обліком встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати з наступним використанням їх для складання податкової декларації.

Облік ведеться з урахуванням вимог податкового законодавства про формування цих показників за кожний податковий період -- квартал. За будь-якого варіанта податкового обліку підприємство має постійну інформацію про те, як на ту чи іншу дату складається співвідношення валових доходів і валових витрат, що дає змогу оперативно визначати величину прибутку як об'єкта оподаткування, суму податку на прибуток і, отже, суму чистого прибутку, який надходить у повне розпорядження підприємства.

3.2 Розробка системи контролю з оптимізації використання фінансових ресурсів ТзОВ «Моноліттрансбуд»

Поняття "структура капіталу" в найбільш загальному виді характеризується всіма закордонними та вітчизняними економістами як співвідношення всіх форм власних та позичених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів. Існує дві основні схеми: змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і як наслідок - прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо.

Однак керівництво підприємства може знати приблизне її значення, розраховане на підставі факторів впливу та власного практичного досвіду, яке максимально наближає планову структуру до оптимального значення.

Мета управління структурою капіталу - мінімізувати витрати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів.