Правове регулювання іноземних інвестувань в Україні та правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями

По-третє, всебічне гарантування стабільності умов для будь-якого договору, предметом якого є вкладення активів може бути помилковим, оскільки це приведе до існування великого числа виключень із загального режиму правового регулювання іноземних інвестицій. А це, у свою чергу, суперечить вимозі однаковості і прозорості правового регулювання.

Ця рекомендація базується на вихідному положенні про те, що однаковий правовий статус інвесторів у рівних умовах і вільній конкуренції між ними є передумовами позитивного інвестиційного середовища. Що ж стосується податкових пільг і інших фіскальних і організаційних заохочень для іноземних інвесторів, то вони повинні бути прямо прив'язані до видів діяльності, що підлягає заохоченню, і рівною мірою поширюватися на національних інвесторів в аналогічних обставинах [25, c. 65].

Виходячи із вищезазначеного, доцільно закріпити принцип стабільності договірних умов тільки щодо окремих, чітко визначених видів договорів, виходячи з опосередкованої цими договорами діяльності. Критерієм такої діяльності, окрім чітко вираженої інвестиційної спрямованості, повинна бути її особлива суспільна важливість. Прикладом закріплення принципу незмінності умов інвестиційного договору є норма ст. 2 Закону України “Про концесії” від 16 липня 1999 року № 997-XIV.

Втілення у життя вищезазначених рекомендацій безумовно приведе до позитивних наслідків у врегулюванні інвестиційних відносин між нашою державою та іноземними інвесторами.

Висновок

Отже на сьогодні в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних нормативно-правових актів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій та інших. Серед них важливе місце посідає Закон України "Про режим іноземного інвестування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності. Зазначається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на мій погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розділу 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).

Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоплювати всі аспекти цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні законодавче не визначені, або мають суттєві недоліки процеси іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не розроблено також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів.

Крім того, існують й інші негативні моменти: насамперед це бюрократичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність відповідного правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку.

Проте варто ще раз зазначити, що законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.

Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рівні застосовуються два підходи: перший -- прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий -- регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності сукупністю правових актів.

Але нажаль питання про створення такого нормативно-правового акту ще навіть не порушується в парламенті, про нього говорять лише фахівці цієї галузі. Все це означає, що прийняття такого акту найближчим часом не передбачене, а значить і вирішення багатьох проблем правового регулювання іноземних інвестицій також.

Такі основні риси має правове регулювання інвестиційної діяльності на сьогодні, що наштовхує на думку про те, що Україна нажаль ще продовжує бути для іноземних інвесторів, країною в яку вкладати інвестиції ризиковано.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 року. № 254к/96 - ВР.

2. Конвенція “Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 18.05.1965 року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 16.03.2000 року. №1547-ІІІ.

3. Конвенція “Про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій”, від 11.10.1985 року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій” від 17.02.2000 року. №1567-ХІ.

4. Конвенція країн СНД “Про захист прав інвестора” від 28.03.1997року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав інвестора ” від 12.05.1997 року. №453-ХІІ.

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435- IV.

6. Господарській кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

7. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91 р. №1576-ХІІ.

8. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р. №697-ХІІ.

9. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 р. №959-ХІІ.

10. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. №93/96-ВР.

11. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. №1560-ХІІ.

12. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10.09.1991 р. №1540а-ХІІ.

13. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991 р. №1953-ХІІ.

14. Закон України “Про міжнародні договори України” від 22.12.1993 р. №3767-ХІІ.

15. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

16. Вишняков А. К. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навчальний посібник. - Х.: ТОВ «Одисей», 2005.

17. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2004.

18. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право. - К.: Юрінком-інтер, 2002.

19. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. - К.: МАУП, 2002.

20. Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти. - К.: МАУП, 2004.

21. Пинзеник В. - Не дозвільна система, а повідомна // "Урядовий кур'єр". - 2006.-№ 3.

22. Серемак О. - Правове регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах // Право України. - 2000. - № 10.

23. Чепіжко В. - Збочена практика // "Урядовий кур'єр" - №3/2006.

24. Шумський П., Табалюк Г. - Форми захисту інтересів інвесторів // Право України. - 2000. - № 7.

25. Євграфов Павло - Судова система перебуває в полоні стереотипів // Юридичний журнал Юстініан. - №4/2005.

26. Щербина В. С., Пронська Г. В., Вінник О. М. та інші; Господарське право: Практикум; За заг. ред. В. С. Щербини. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 416 с.