Грошові реформи як шлях до оздоровлення і впорядкування грошового обігу

у березні 1992 року практично весь готівковий обіг був переведений на купонне обслуговування, хоча попередньо планувалось його поетапне впровадження в обсягах, адекватних товарній масі;

у результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватись російським рублем. Утворилась спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігах роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведенням безготівкових капіталі з України в Росію.

І лише з 12 листопада 1992 р., згідно з Указом президента України “Про реформу грошової системи України”, купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу.

Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Так завершився перший етап грошової реформи.

Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства - функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання, проблеми платіжного балансу.

Від зволікань із впровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Економічна політика України 1995 - першої половини 1996 р., забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:

суттєво уповільнилась інфляція;

було знищене так зване грошове нависання, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;

зміцнів та стабілізувався курс національної валюти;

уповільнились темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;

зросла активність домогосподарств як суб'єктів економіки;

зросли доходи та заощадження населення;

поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.

Значне зниження темпів інфляцій розпочалося з лютого 1996 р. і набрало стабільного характеру. У червні й липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1%, а у серпні - 105,7% до попереднього місяця (за 109,4% у січні).

Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до додала США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис. крб. за 1 долар США, що разом зі зниженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.

Суттєво зменшився спад виробництва в порівнянні з попереднім роком ( з 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний період 1996 р.). Зменшення обсягів валового внутрішнього продукту за цей період знизилось з 12,4% до 9,5%.

Грошові доходи населення в липні 1996 р. в порівнянні з червнем зросли на 26%.

Незважаючи на ревальвацію українського карбованця протягом першого півріччя 1996 р. експорт товарів та послуг у порівнянні з відповідним періодом 1995 р. зріс на 30,6%, що за повільнішого темпу зростання імпорту (27,3%) забезпечило зниження на 2,3% від'ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України і стало передумовою дальшого розвитку зовнішнього сектора економіки.

Поліпшення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні було досягнуто послідовнішим і активнішим застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням не інфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, дальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок на депозити й кредити комерційних банків.

У цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи значно різнилася від ситуації в таких країнах, як Естонія, Молдова, Німеччина (1948 р.), з високою інфляцією і навіть гіперінфляцією, і була близькою до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині.

Головними завданнями грошової реформи були:

заміна тимчасової грошової одиниці на національну валюту - гривню;

заміна масштабу цін;

створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

Характер реформи. Вибір прозорого варіанта та неконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:

забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;

утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційному вибуху та порушенню стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення;

запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованців на гривні;

створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного й соціального напруження в суспільстві у зв'язку з проведенням грошової реформи.

Підготовка до грошової реформи. 25 серпня 1996 року президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Укарїні”, відповідно до якого було проведено низку підготовчих заходів:

1.Створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків (понад 10 тис.). Для обслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тис. підприємств зв'язку. Створено близько 92 тис. комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях. Цього було достатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривні.

2.Усі установи банків та підприємств зв'язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами із зображеннями банкнот і розмінної монети).

3.Проводилась широка роз'яснювальна робота через засоби масової інформації щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи.

4.Цілодобово працювали оперативні групи в банках.

Отже, банківська система України на кінець 1 вересня 1996 року була готова до проведення грошової реформи.

Механізм проведення реформи. Відповідно до Указу Президента України грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100 000 разів сильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Проте співвідношення між товарною та грошової масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому реформа проходила організовано, якнайзручніше для населення і без значних соціальних конфліктів.

Деякі складнощі з обміном карбованців на гривні, які мали місце в перші дні реформи за браком на рахунках окремих банків і підприємств зв'язку коштів для викупу гривні, були оперативно вирішені наданням у потрібних випадках авансових підкріплень.

За балансовими даними емісія карбованцевої готівки напередодні грошової реформи, тобто за станом на 2 вересня 1996 р., становила 338,1 трлн.крб., із них 19,1 трлн.крб. залишалося а касах банків, а 319,0 трлн.крб. - поза банками, тобто в обігу.

За період реформи з 2 по 16 вересня 1996 року та протягом 2-х наступних днів банківською системою було вилучено карбованців у резервні фонди Національного банку України (на погашення емісії) на загальну суму 327,9 трлн.крб. (97% емітованої до реформи готівки), в тім числі з обігу - 309,5 трлн.крб. (97%) та з кас банків 18,4 трлн.крб. (96,3%).

Аналіз ситуації на готівковому грошовому ринку в період реформи свідчить про те, що найбільші обсяги вилучення з обігу карбованців мали місце в перші 5 днів реформи, коли щоденно вилучалось з обігу 31 - 38,6 трлн.крб., або 9 - 12% карбованцевої маси, що перебувала в обігу напередодні реформи.

Починаючи з 24 години16 вересня 1996 року функціонування в готівковому обороті карбованців припинилося і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета - копійка.

Під час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень. Випуск гривні здійснювався обміном на карбованці, видаванням коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів, з вкладів населення, підкріпленням відділень зв'язку, а також іншими видачами.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на суму 6,5 млрд.крб. Найбільші обсяги фальшивих грошей було виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій, Чернівецькій областях та Автономній Республіці Крим. Ця робота проводилась в тісному контакті з органами МВС України.

Висновок

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких заходів, як грошові реформи. Тобто повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу, що є головною функцією грошової реформи.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, нагромадження золотовалютних та матеріальних резервів та ін. Тобто, недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти щоб забезпечити успіх грошової реформи, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови.

Також, важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти.

Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

Розпад СРСР і утворення на його території суверенних держав, а також перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовили необхідність для всіх країн - колишніх союзних республік, у т.ч. України, виходу з рублевої зони, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи. Звісно йдеться про грошові реформи в широкому значенні, метою якої є не просто перебудова, а й утвердження зовсім нової системи грошової кредитних і валютних відносин, адекватним умовам ринкової економіки.

Становлення економік нових незалежних держав має загальноісторичні, і унікальні риси. Унікальність явища творіння нової на залежної держави потребує додаткового підтвердження деяких істин. Актуальність такого підпверження зумовлене насамперед “другим народженням ринку ”, яке відбулось починаючи з 1988 р. у постсоціалістичних країнах.

Недовго залишалась єдиною і система обігу готівкових грошей. Кожна республіка шукала способи захисту свого внутрішнього ринку від проникнення законних платіжних засобів (рубля) із інших республік. Як доповнення до грошових знаків почали випускатись талони, купони, карточки і вводились інші обмеження функціонування грошей.

Україна першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, стала на шлях поетапного виходу з рублевої зони та розбудови національної грошової системи.

Грошова реформа в Україні була надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності. Таких широкомасштабний захід, який передбачав би повну зміну в готівковому обороті за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи й безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю - гривню, в історії України проводився вперше.

Набутий у цій винятково складній справі досвід творчо впродовж 1992 - 1993 рр. використали інші країни. Це забезпечило їм можливість уникнути окремих істотних помилок, що допустилася наша держава.

Винятково показовим є той факт, що всі нові незалежні держави, які виникли на території колишнього СРСР обрали шлях до ринку. Позаду залишилась епоха, в якій відсутність політичних і економічних свобод кидала особистість у лещата зрівнялівки, природним результатом якої були низька продуктивність праці та прогресуюче відставання у рівні життя від країн з ринковою економікою. Попереду - устрій, в якому жорстка але цивілізована конкуренція буде рушієм розквіту держави.

Література

Антонов Н.Г., Пессель М.А.. Денежное обращение, кредит и банки. - 1995

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник. - 1999

Гальчинській А.С. Теорія грошей: навчально-методичний посібник. - 1998

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - 1997

Гроші та кредит: підручник/За ред. проф. Б.С. Івасіва. - 1999

Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях/За ред. Б.Л. Луціва. - 1999

Гроші та кредит/ за ред. М.І. Савлука. - 1992

Деньги, кредит, банки. Под ред. Г.І. Кравцовой. - 1994

Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: підручник. - 1999

Ющенко В., Лисицький. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - 1998

11. Гроші та кредит. Підручник. За заг. ред. д.е.н., проф. М.Л. Савлука. К., 2002. 602 с.

12. Финансы, денежное обращение и кредит. Учебник. Под ред. д.э.н., проф. В.К. Сенчагова, д.э.н., проф. А.И. Архипова. М., «Проспект»,

13. Колпакова Г.М. Финансы, денежное обращение, кредит.М., «Финансы и статистика», 2001. 368 с.

14. Деньги, кредит, банки, ценные бумаги. Практикум. Под ред. д.э.н., проф. Е.Ф. Жукова. М., «Юнити». 2001. 310 с.