Валютний курс

8. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами. У міру оздоровлення економічної ситуації в Україні режим валютного ринку стає все більш ліберальним.

9. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, і навпаки; порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі - зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін.

3.3 Питання вибору оптимального валютного режиму для України

Здавалося б, відповідь дуже проста: необхідно впровадити режим плаваючого валютного курсу. Встановлення рівноважного курсу під дією ринкових сил визначить необхідний баланс між інтересами експортерів та розвитком внутрішнього ринку, приведе до перерозподілу ресурсів і факторів виробництва в економіці.

Звичайно, все це цілком слушні та справедливі міркування. Але для практичного впровадження цих теоретичних підходів необхідно піти на заміну «номінального якоря» - від валютного курсу як гаранта макроекономічної стабільності перейти безпосередньо до контролю над інфляцією.

Значне збурення всіх секторів економіки навіть унаслідок відносно незначного коливання валютного курсу показує, що економічні суб'єкти до зміни «номінального якоря» ще не готові. І проблема навіть не в тому, що виникає валютний ризик - зрештою, активи та пасиви можна перевести у національну валюту, а коли таке переведення неможливе чи недоцільне, від ризику застрахуватися (ринок інструментів хеджування валютного ризику може розвинутися досить швидко: якщо є попит, то з'являється й пропозиція). Проблема в тому, що ні інфляція не може сьогодні виступати «номінальним якорем», ані економічні суб'єкти не готові сприйняти її у цій ролі [19].

Можливості формування валютно-курсової політики необхідно розглядати виключно у взаємозв'язку із економічною та податково-бюджетною політикою держави. Критерії вибору оптимальної валютної політики наведені у таблиці (табл. 3.2.).

Майбутня валютно-курсова політика має будуватися на принципах поступового прозорого переходу до режиму плаваючого валютного курсу. Отже, найважливішими показниками для України мають стати (виходячи з даних табл.2) розмір економіки, гибкість цін і заробітної плати, мобільність факторів виробництва, ступінь торгової відкритості економіки, диверсифікація виробництва і споживання, політична інтеграція, контроль над рухом капіталу, розвиваючийся фінансовий ринок, реальні шоки, номінальні шоки.

Досвід інших країн свідчить, що такий перехід можливий через запровадження валютного коридору. Спочатку коридор, у межах якого Національний банк не втручатиметься у дію ринкових сил та дозволить вільне встановлення курсу під їх дією, буде досить незначним - у межах не більше 3%. При виході курсу за ці межі НБУ здійснюватиме інтервенції, аби той повернувся до встановлених рамок.

Таблиця 3.2. Критерії вибору політики валютного курсу [20].

“ + ”, “ - ”, “ * ” - відповідно високе, низьке і будь-яке значення показника

З одного боку, такий механізм забезпечуватиме збереження переваг стабільного валютного курсу як «номінального якоря» для економіки, й економічні суб'єкти будуть впевнені в тому, що гривня не вийде за певні межі. З іншого боку, вони поступово призвичаюватимуться до думки, що курс може змінитися, причому у будь-якому напрямку -- як посилення, так і ослаблення. Це стимулюватиме дедоларизацію економіки, розвиток ринку інструментів хеджування валютного ризику. Із року в рік межі коридору, а отже, й дозволеного коливання курсу розширюватимуться, і врешті-решт їх буде знято взагалі, що означатиме перехід до валютного режиму вільного плавання. Паралельно відбуватиметься й поступова валютна лібералізація, розвиватимуться та міцнішатимуть банківська система і фінансові ринки.

Процес переходу може зайняти і три, і п'ять, і більше років. Як швидко вдасться пройти цей шлях, нині сказати складно. Це залежатиме виключно від того, коли інфляція стане контрольованою й економіка зможе сприймати її як «номінальний якір», коли внутрішній ринок зміцніє достатньо, щоб визначати економічний розвиток. Іншими словами, успіх залежатиме від того, чи відповідатимуть змінам у валютно-курсовій політиці розвиток реального сектора та нововведення у податково-бюджетній сфері. Отут на перший план і виходять ті економічні реформи, відповідальність за впровадження яких покладено на уряд.

Бюджет, з одного боку, має стимулювати збільшення заробітної плати і соціальних виплат у розмірі, достатньому для постійного нарощування внутрішнього попиту. З іншого -- він мусить не тільки не перешкоджати розвитку підприємницької ініціативи, а й фінансово забезпечувати нові механізми стимулювання випуску продукції в тих сферах, в яких очікується найбільше зростання попиту. Бо інакше замість розвитку внутрішнього ринку ми отримаємо лише зростання цін. Також у бюджеті мають бути закладені можливості для створення інтервенційних запасів товарів, ціни на які є найнестабільнішими. Це дасть змогу регулювати баланс попиту та пропозиції на відповідних ринках неадміністративними важелями.

При всьому цьому бюджет має бути реально збалансованим, аби не створювати загроз для макроекономічної стабільності [21].

Державна політика має бути спрямована на розвиток конкуренції на всіх ринках, особливо в енергетичній сфері (сприяючи зменшенню зовнішньої залежності через диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв, зменшення витрат енергії, розвиток видобутку власних енергоресурсів та розробку альтернативних джерел енергії), а також на ринках транспорту, зв'язку, нерухомості тощо.

Один із провідних напрямків реформ -- розвиток сільського господарства, налагодження ефективного функціонування ринку аграрної продукції, що є запорукою стабільності цін на ринку продовольчих товарів. Окрім цього, формування ринку сільськогосподарської землі містить значний потенціал для розвитку вітчизняного фінансового ринку, іпотеки, через яку село зможе отримати ресурси для свого розвитку.

Важливо також реформувати житлово-комунальне господарство та сферу інших адміністративно регульованих послуг -- з тим, щоб зробити механізми ціноутворення в них не тільки ефективними, а й прозорими, передбачуваними, залежними не від суб'єктивних рішень, а від економічних реалій [22].

Таким чином, реформи податково-бюджетної та економічної політики мають забезпечити формування міцного внутрішнього ринку, завершення основних структурних змін в економіці, аби її структура, інституційні характеристики та стан конкуренції відповідали вимогам ринкової економіки, спільного європейського ринку, до якого прагне Україна. Лише за таких умов можна буде ставити питання про успіх нової моделі валютно-курсової політики, орієнтованої на плаваючий валютний курс.

Висновки

Поняття валюти широко використовується в економічній літературі та на практиці. Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини, функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн, на її основі функціонує валютний ринок. Валюта - будь-які грошові кошти, формування та функціонування яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономіч відносинами.

Валютний курс - це співідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Установлення курсу називається котируванням валют. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їхнє кількісне порівняння відбувається у зовнішньо-економічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньо-економічних операцій.

Існують різні види режимів валютного курсу. Розрізняють:

фіксований валютний курс передбачає наявність офіційно зареєстрованого співвідношення валют, яке підтримується органами державного управління,

плаваючий валютний курс розуміють такий курс, рівень якого визначається па ринку під впливом попиту та пропозиції,

система множинних валютних курсів, яка характеризується розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для певного набору операцій. Система множинних валютних курсів може використовуватися урядами країн, що розвиваються, як засіб збирання додаткових доходів.

Для реалізації організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей використовується державна валютна політика. Валютна політика виконує певні функції, в яких виявляється її призначення й економічна роль. Основними її функціями є:

- забезпечення умов та механізмів для реальної валютної політики держави;

- створення суб'єктами валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- формування та урівноваження попиту та пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

На даному етапі в Україні обраний напрямок на поступовий перехід до режиму плаваючого валютного курсу. Досвід інших країн свідчить, що цей перехід можливий через запровадження валютного коридору. Спочатку коридор, у межах якого Національний банк не втручатиметься у дію ринкових сил та дозволить вільне встановлення курсу під їх дією, буде досить незначним - у межах не більше 3%. При виході курсу за ці межі НБУ здійснюватиме інтервенції, аби той повернувся до встановлених рамок.

З одного боку, такий механізм забезпечуватиме збереження переваг стабільного валютного курсу як «номінального якоря» для економіки, й економічні суб'єкти будуть впевнені в тому, що гривня не вийде за певні межі. З іншого боку, вони поступово призвичаюватимуться до думки, що курс може змінитися, причому у будь-якому напрямку -- як посилення, так і ослаблення. Це стимулюватиме дедоларизацію економіки, розвиток ринку інструментів хеджування валютного ризику. Із року в рік межі коридору, а отже, й дозволеного коливання курсу розширюватимуться, і врешті-решт їх буде знято взагалі, що означатиме перехід до валютного режиму вільного плавання. Паралельно відбуватиметься й поступова валютна лібералізація, розвиватимуться та міцнішатимуть банківська система і фінансові ринки.

Додаток А

Схема организационной структуры МВФ по состоянию на 30 апреля 2007 года

Додаток Б

Перелік посилань

1. Бездітко Ю. М. Валютне регулювання: Навчальний посібник/ Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. Херсон:ОЛДІ - плюс,2004. - 272с.

2. Шемет Т. С. Теорія і практика валютного курсу: навчальний посібник для ВНЗ/ Т. С. Шемет; За ред. О. І. Рогача. - К.: Либідь, 2006. - 360 с.

3. Домрачев В. Стосовно оптимізації короткострокової валютної політики в Україні на базі портфельної теорії/ В. Домрачев, Д. Жабський// Фин. риски. - 2006. - № 3. -С. 73 - 77.

4. Кравченко П.П. Анализ фундаментальных факторов, влияющих на валютный курс // “Финансовый менеджмент” № 1, 2001 год

5. Наговицин А. Г. Валютная политика/ РАН, Ин-т внешнеэкон. исслед. - М.: Экзамен, 2000. - 512 с.

6. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко. - К.: Либідь, 19973. Боринець.

7. Михайличенко С. Механізм курсоутворення та деякі аспекти його застосування до гривні// Вісник НБУ, 2004. -№4. -С. 10-19.

8. Ющенко В. А. Валютне регулювання: Навч. посібник для ВНЗ/ НБУ. - К.: Знання, 1999. - 359с.

9. Белинская Я. Валютный курс и ограничение инфляции/ Я. Белинская// Экономист. -2006. №4. -С.75-80.

10. А. Голуб, Л. Кушнер. Оптимізація моделі валютного режиму в Україні// Регіональна економіка, 2005. №1. -С.143-147.

11. А. Шаповалов. Стратегічні напрямки курсової політики України в умовах сталого економічного розвитку// Дзеркало тижня - 2005, № 43.

12. Фёдоров М. В. Валюта, валютные системы и валютные курсы/ Под ред. Ю. Г. Ермолаева. -М.: ПАИМС, 1995. -152 с.

13. Холопов А. Валютний курс как инструмент макроэкономического регулирования/ А. Холопов// Мировая экономика и междунар. отношения. -2004. -№12. -С. 25-33.

14. Моисеев С. Макроанализ валютного курса: от Касселя до Обстфельда и Рогоффа/ С. Моисеев// Вопросы экон. -2004. -№1. -С. 49-65.

15. Балацкий М. В. Модель динамики курса «доллар/евро»/ Е. Балацкий// Экономист. -2005. -№9. -С. 75-81.

16. Руль Н. Ю. Валютный курс, инвестиции и национальная конкурентоспособность Н. Ю. Руль Финансы. -2007. -№10. -С. 65-66.

17. Зварич І. Модель впливу валютного курсу на економічне зростання/ І. Зварич //Економіст. -2005. -№9.-С. 34-36.

18. Семенов К. А. Международные валютные и финансовые отношения. - М.: ТЕИС, 2000. -176 с.

19. Бункина М. К. Основы валютних отношений: Учеб. Пособие. -М.: Юрайт, 2000. -192 с.

20. Офіціальний сайт Міжнародного валютного фонду www. IMF.org.

21. А. Голуб, Л. Кушнер. Оптимізація моделі валютного режиму в Україні// Регіональна економіка, 2005. №1. -С.143-147.

22. О. Петрик. Перехід до більшої гнучкості обмінного курсу в Україні - виклик часу.// Вісник НБУ, 2005. №6. -С.5-11.

23. А. Шаповалов. Стратегічні напрямки курсової політики України в умовах сталого економічного розвитку// Дзеркало тижня - 2005, № 43.

24. В. Максимов, Е. Гребенюк, Е. Корноушенко „Фундаментальный и технический анализ: интеграция двух подходов” // "Банковские Технологии", №9 1999.

25. . Ющенко В., Лисицький В. Курсоутворення в Україні та уроки інших країн із перехідною економікою // Вісник НБУ. - 2007.-№7.