Капітальний ремонт виконується для відновлення справності ресурсу інвентарного об'єкта із заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Поточний ремонт виробляється для забезпечення або відновлення працездатності виробу й полягає в заміні окремих його частин. У проміжку між ними виробляється середній ремонт із періодичністю понад 1 рік для часткового відновлення інвентарного об'єкта із заміною або відновленням деталей і вузлів.

Підприємство самостійно розробляє план капітального ремонту основних засобів на майбутній рік і графіки проведення ремонтних робіт з окремих інвентарних об'єктів. Базою для складання плану є кошторисно-технічна документація, у якій ураховуються діючі норми, ціни й тарифи. Вартість ремонту основних засобів визначається для:

капітального ремонту - на основі кошторису;

поточного ремонту - на основі розцінкових переліків робіт.

План капітального ремонту й кошторисно-технічна документація затверджуються керівником підприємства й служать підставою для фінансування ремонтних робіт. Вартість ремонту будівель і споруджень включає такі статті витрат , як:

прямі витрати з урахуванням витрат на монтаж устаткування;

накладні витрати;

планові накопичення;

тимчасові будівлі й спорудження;

вивезення сміття;

подорожчання ремонтно-будівельних робіт у зв'язку з виконанням їх у зимовий час.

У цей час всі підприємства незалежно від форм власності включають витрати на всі види ремонту в собівартість продукції (робіт, послуг) по елементі «Інші витрати». Однак підприємство вправі самостійно вибирати спосіб віднесення витрат на ремонт на витрати виробництва й обігу:

*включати в собівартість фактичні витрати на проведення ремонту безпосередньо після його здійснення;

*створювати за рахунок собівартості ремонтний фонд (грошовий резерв);

*відносити якщо буде потреба фактичні витрати на проведення ремонту на витрати майбутніх періодів з наступним їхнім щомісячним списанням на собівартість продукції (робіт, послуг).

Розрахунки з ремонту, здійснюваному господарським способом, виробляються, як правило, по елементах витрат (виплата заробітної плати, оплата поставок матеріальних ресурсів, надання транспортних послуг з ремонту й т.д.).

При здійсненні ремонтних робіт підрядним способом доцільно покривати витрати на ремонт за рахунок створюваного на підприємстві ремонтного фонду. Він призначений для більше рівномірного включення витрат на ремонт у собівартість продукції, щоб запобігти значним коливанням маси прибутку усередині року.

Ремонтний фонд утвориться за рахунок відрахувань, що включають щомісяця в собівартість продукції, по встановленим самим підприємством нормативам у відсотках до балансової вартості основних засобів. У цьому випадку фактичні витрати на ремонт у міру пред'явлення підрядником рахунків за виконані ремонтні роботи відшкодовуються за рахунок засобів ремонтного фонду. Різниця між фактичною собівартістю ремонту й зроблених відрахувань у ремонтний фонд наприкінці року відбивається в бухгалтерському балансі як витрати майбутніх періодів.

На зниження витрат з ремонту основних засобів впливають наступні фактори:

-підвищення якості й надійності машин і встаткування, що дозволяють збільшити строки їхньої експлуатації без ремонту;

-скорочення термінів служби активних основних фондів , у результаті чого зменшується кількість ремонтів , а також розмір витрат на ремонт;

-здійснення заходів щодо спеціалізації ремонтної справи, переклад ремонтних служб на комерційний розрахунок.

При капітальному ремонті орендарем орендованих основних засобів (на умовах поточної оренди) відповідні витрати щомісяця резервуються рівними долями на рахунку «Резерви майбутніх витрат і платежів» виходячи зі строку оренди й кошторисної вартості робіт. Після завершення ремонтних робіт фактичні витрати по капітальному ремонті орендованих приміщень (за винятком раніше зарезервованих засобів) ставляться на рахунок «Витрати майбутніх періодів» і списуються щомісяця на собівартість продукції (робіт, послуг) рівними долями протягом строку, що залишився, оренди.

При розбиранні ремонтируемых об'єктів можуть бути отримані придатні для подальшого використання матеріали, запасні частини й інші поворотні матеріальні цінності. Вони повинні бути оприбутковані, оцінені й відбиті в бухгалтерському обліку. Надалі їх можна використати при ремонті основних засобів.

Ремонт основних фондів невиробничого призначення відшкодовується за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Видача авансів підрядникам, оплата ремонтних робіт при підрядному способі їхнього виробництва здійснюються з розрахункового рахунку підприємства при наявності ув'язненого з підрядником договору й акту приймання виконаних робіт.

3.2 Шляхи поліпшення ефективності виробництва на базовому підприємстві

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого -- дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший -- показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий -- показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

На підставі звітних даних (Додатки 2-3) та методики, наведеної в Додатку 3 проаналізуємо ефективність використання необоротних активів підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Ефективність використання необоротних активів підприємства

Загалом, підводячи підсумок в проведеному аналізі активів підприємства, відзначимо, що підприємству не вистачає оборотних активів, спостерігається знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Динаміка рентабельності активів ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр.

Політика управління основними засобами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.