Фінансування та кредитування підприємств

128,3

Соціальний розвиток

7,70

9,09

118,0

Заохочування

7,05

7,67

108,8

Дивіденди

1,24

0,72

57,7

Інші цілі

1,84

5,59

304,5

За 2006 рік підприємство перерахувало у фонд нагромадження 10,85 тис.грн, а у фонд споживання було перераховано 17,5 тис.грн. На фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення з отриманого прибутку було відвернено 0,16 тис.грн. Якщо порівняти суму, направлену у фонд нагромадження, із початковою вартістю основних коштів, те очевидно, що підприємство не планує поступове переустаткування виробництва. Проте я вважаю, що дослідному молокозаводу і непотрібно відраховувати більше коштів у фонди нагромадження, тому що коефіцієнт зносу основних коштів по роках знижується невисокими темпами, так на початок 2005 року він складав 9%, на початок 2006 року - 8% на початок 2007 року складав 10%.

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомого нуступних коефіціентів:

1.Коефіціент фінансової стійкості (Кс) - це співвідношення власних і запозичених коштів:

,

де М - власні кошти, К - позикові кошти, З - кредиторська заборгованість.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. За даними дослідного молокозаводу цей показник за останні роки по-троху зростає. Так у 2005 році він становив 4,3 , а в 2006 році - вже 5,1. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійно поліпшується.

2.Коефіціент самофінансування (Ксф) :

,

де П - прибуток, направлений у фонд нагромадження, А - амортизаційні відрахування.

Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу молокозаводі він склав 0,31 - у 2005р. і 0,47 - у 2006р.. Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об'єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,51 разу перевищує величину запозичених коштів.

3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):

Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на підприємстві. У 2005р. частка власних коштів складала 7%, а в 2006р. - 11%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 15%, процес самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):

,

де ЧП - чистий прибуток.

Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. В даному прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 40% - у 2005р. і 50% - у 2006р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 2006р. 50 коп доходу.

5. Коефіцієнт незалежності (Кн):

Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальному обсязі джерела.

6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі):

Коефіцієнт інвестування показує, у який степені джерела власних коштів покривають проведені інвестиції.

7. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладений у найбільше мобільні активи. Для цього розраховується так називаний коефіцієнт маневреності.

У нашому прикладі коефіцієнт маневреності склав 0,17 у 2005р. і 0,14 у 2006р. Ці значення коефіцієнта маневреності є не дуже високими, тому фінансовий стан заводу не можна вважати ідеальним.

Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.

При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати підприємству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.

За підсумками цих розрахунків можна зробити висновки про те, що підприємство практично не прибігає до використання позикових коштів, а в II розділі пасиву значно переважають фонди споживання. Питома вага джерел фінансування, що можуть використовуватися тривалий час складає 85% і 86% відповіно пороках від усіх джерел фінансування підприємства. Коефіцієнт інвестування власних джерел дорівнює 110% у - 2005р. і 109% у - 2006р., це значить, що підприємство може робити заміну устаткування виробничого і невиробничого призначення не прибігаючи до використання позикових коштів.

Структура пасивів дослідного молокозавода свідчить про те, що підприємство може стійко працювати незалежно від кон'юнктури ринку кредитних ресурсів, тому що воно може фінансувати усю свою господарську діяльність із власних джерел коштів і “безкоштовно” притягнутих коштів тобто кредиторської заборгованості.

4.2. Аналіз ефективності використання майна

Функціонування підприємства залежить від його спроможності приносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні розмірів фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство має можливість збільшувати або зменшувати розмір балансового прибутку за рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміна використання і т.д.

До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового результату діяльності підприємства, у першу чергу, ставляться такі:

- вибір способу нарахування амортизації основних засобів;

- вибір методу оцінки матеріалів, відпущених і витрачених на виробництво продукції, робіт, послуг;

- визначення способу нарахування зносу по малоцінним і предметах, що швидкозношуються, при їхній експлуатації;

- порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат (шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість в міру уточнення витрат або за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх витрат і платежів);

- склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретного виду продукції;

- склад непрямих витрат і спосіб їхнього розподілу і ін.

Цілком зрозуміло, що підприємство, разом обравши той або інший засіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде притримуватися його протягом усього звітного періоду (не менше року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і неодмінно обговорюватися.

У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Існує і використовується система показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів (майна).

Цей коефіцієнт показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. По моїх розрахунках по дослідному молокозаводу коефіцієнт рентабельності активів (по деяким джерелах він називається - Коефіцієнт рентабельності капіталу, незважаючи на те, що “капітал” це пасиви підприємства, але їхнє підсумкове значення дорівнює підсумковому значенню активів підприємства і результат утворюється однаковий). дорівнює за 2005 рік 0,63 а за 2006 рік 0,76 тобто на кожну вкладену гривню підприємство дістало прибуток 63 і 76 коп відповідно.

У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.



По балансовим даним за 2005 рік цей коефіцієнт склав 0,82, а за 2006 рік він склав 0,96

Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:

По дослідному молокозаводу він склав у 2004 році - 0,74, а в 2006 році 0,88. Деяке підвищення цього коефіцієнта можна пояснити тим, що в 2006 році відбулося незначне збільшення додаткового капіталу і фондів нагромадження, а також зріс рівень виробничої потужності.

Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції - (рентабельність продажів) розраховується по формулі:

Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, і ін. Але в нашому випадку цей коефіцієнт за 2 року практично не змінився і склав 0,16 у 2005 році і 0,14 у 2006 році. Це свідчить про те, що продукція заводу користується постійним попитом, що цілком зрозуміло.

4.3.Розрахункові таблиці

Табл. 3

Розрахункова таблиця за 2005рік
№	Назва коефіцієнту	Позначення	Розрахунок	Результат
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кс	2016,9/468,9	4,3
2	Коефіцієнт самофінансування	Ксф	(8,46+138)/468,9	0,31
3	Коефіцієнт стійкості процесу самофінансування	К	0,31/4,3	0,07
4	Рентабельність процесу самофінансування	Р	(138+47,4)/ 468,9	0,40
5	Коефіцієнт незалежності	Кн	2016,9/2372,8*100%	0,85
6	Коефіцієнт інвестування (власних джерел)	Кі	2016,9/1933,5*100%	1,10
7	Коефіцієнт маневреності	Км	324,9/2016,9*100%	0,17
8	Рентабельність активів	Р(активів)	174,3/276,7*100%	0,63
9	Рентабельність поточних активів	Р(пот.акт.)	174,3/212,6*100%	0,82
1	Рентабельність власного капіталу	Р(вл.кап.)	174,3/235,5*100%	0,74
1	Рентабельність реалізованої продукції	Р(р.прод.)	174,3/1089,4*100%	0,16

Висновок

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

В ході курсової роботи я розглянув більш детально джерела формування фінансових ресурсів підприємства та їх використання на прикладі ВАТ “ Молокозавод “ Самбірський ”.

Підводячи підсумок всьому написаному можна зробити такі висновки про фінансово-економічну діяльність підприємства: кінцевий фінансовий результат залежить від багатьох чинників і показників, деякі з них впливають на фінансові надходження негативно, а деякі позитивно.

Так, незважаючи на досить великий приріст виторгу від реалізаціх продукції прибуток збільшився на менш значну величину. Що стосується загальних показників роботи заводу, то вони більш-менш сталі: не відбувається плинність кадрів, не зменшується потужність виробництва, поліпшується соціальний добробут працюючих і т.д. Проаналізувавши процес надходження і використання фінансових ресурсів, я прийшов до висновку про те що підприємство не вдається до використання позикових коштів, не отримає ніяких дотацій з боку держави, а єдиним короткостроковим пасивом має кредиторську заборгованість. Джерелами фінансових коштів залишаються лише прибуток від реалізації продукції та амортизаційні відрахування. Ці ж джерела використовуються підприємством і для фінансування розширеного відтворення, капітальних вкладень, фондів нагромадження і споживання. Отже можна зробити висновок, що підприємство існує і розвивається виключно за власні кошти. Проте не дивлячись на досить сприятливий стан молокозаводу він аж ніяк не захищений від всілякого роду проблем, які можуть виникнути в будь-який момент, а для цього потрібно розроблювати і впроваджувати ряд запобігаючих цілей.

Правлінню молокозаводу, на мою думку, можна запропонувати такі шляхи по удосконаленню господарської діяльності:

Використання стратегії гнучкого реагування на зміну попиту і пропозиції на ринку молочної продукції, тобто своєчасне збільшення або оновлення асортименту продукції;

Покращення смакових характеристик продукції та впровадження технологій, які продовжують термін зберігання продукції.

Розробка системи швидкого збуту продукції, яка дозволить швидко отримувати “живі” гроші та одразу використати їх на розширене відтворення та розробку нових технологій;

Своєчасна заміна старого та зношеного устаткування;

Список використаної літератури

1. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність" // Урядовий кур'єр. -- 2001.

3. Геблер Й. Макроекономіка: Навч. посіб. / Пер. з нім. за ред. Р.М. Березюка, А.Ф. Мельник. -- К.: НМК.

4. Закон України “Про підприємство” від 25 листопада 1998 року.

5. Балабанов И.Т. “Основи финансового менеджмента”// Москва 2004р.

6. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. ”Методика финансового аналізу.

7. Нікбахт Е. Гроппеллі А. ”Фінанси”// Київ “Основи” - 2002 р.

8. Колчина Н.В. “Фінанси підприємства”.

9. Коробов В.А. “Фінанси підприємства ”.

10. Обухов Н.П. ”Кредитний ринок і грошова політика.

11. Климко Г.Н. “Основи економічної теорії”// Київ “Знання” - 1997 р.

12. Кэмпбелл Р. Макконнелл Стэнли Л. Брю “Економікс”

13. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. “Фінансовий менеджмент”

14. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. - К.: “ Хрещатик ”.

15. Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: Опорний конспект лекцій.

16. Васильченко Г. Формування інвестиційних ресурсів в Україні // Економічний часопис. - 1999.

17. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова.