Гроші та кредит

Зол. запас як страхувальник нагромаджень вартості від інфляції. Держ. запаси офіційно включаються до золот. резервів країні і є резервом світових Гр. Держава може використовувати свій зол. запас: продати на міжнар ринку, збільшуючи валютний резерв світових Гр.; купувати на світ. ринку товари та посл., необхідні на внутрішн. ринку, для погашення боргів; одержати міжнар. позику. Гр маси є єдиним цілим і легко переміщуються із нагромаджень в обіг і навпаки. В сучасний час існують такі форми накопичування: готівкові форми - не втрачають дохід, якщо не розташувати на вкладах; але знецінюються під інфляцією. Накопичення на вкладах - дохід в вигляді депозитного%, але все залежить від ступеня стійкості банківської системи; нагромадження у формі золота.

Функції грошей в сфері міжнародних економічних відносин

Функція Гр. - це певна дія чи «робота» Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Світові Гр - це функція, в якій гр. обслуговують рух вартості в міжнародн. ек. обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Історичне виведення цієї функції пов'язано з виникненням держави - суб'єкта ек. відносин. Тут гр. виконують ф-ції загального плат. засобу, загальн. купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Функціонування Гр обмежене їх нац. кордонами. При виході держ. на світ. ринок їм потрібні інші Гр.

Якщо світ. гр використовуються для погашення боргів, то вони виконують ф-цію засобу платежу, для негайної купівлі товарів - функція купівельного засобу, але тут повинно бути попереднє нагромадження гр. Також св. гр функціонують як міра варт та рахункові одиниці, оскільки нац. ціни країн не задовольняють потреби світ. ринку, на ньому формується своя система цін. В сучасних умовах св. Гр, як платіжні та купівельні засоби, виступають в вигляді нац. гр певних країн з причин того, що: 1) існує широкий св. ринок із його суб'єктами, з їх кредитн. і банк. відносинами. Тут св. гр функціонують миттєво, повноцінні гр. вже не потрібні. 2) ек. потенціал деяких країн досяг величезних розмірів. Гр цих держав забезпечили довіру нац. гр, як реальних носіїв мінової вартості не тільки на внутрішньому, а й на міжнар. ринках. 3) співробітництво між державами регулює ек. гр. відносини, довіри до нац валюти ($), створюють нац. валюти (ЕКЮ, ЄВРО) Платежі по цим валютам будуть доти, поки суб'єкти ринку можуть купувати за них товари, не вимагаючи золота, поки є вільне конвертування валют. Тобто, ф-цію сучасних гр в умовах обігу повноцінних гр виконують драг. метали в формі злитків або ж драг монета, яка приймалася до платежу за вагою. В умовах обігу неповноцінних гр. функцію світових гр. виконують національні гр. ($-ще й як резервний фонд).

Роль грошей у ринковій економіці

Якщо функції гр. - це їх «робота» щодо обслуговування руху вартості, то роль гр, - кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок. Сприятливими умовами для реалізації ролі гр. настали при створенні капіталізму, коли товар став загальн. формою продуктів праці, коли робоча сила стала товаром, об'єктом купівлі-реалізації товарів) в ек-ці не вистачає грошей. Рішення: позичити гроші на світовому ринку.

Мобілізація грошей на світовому ринку: прямий кредит і розміщення ЦП. Якщо імпорт менше експорту, то на внутрішній ринок прийде менше гр., буде більше зроблених товарів знецінювання грошей. Рішення: грошовий потік 14 - розміщення коштів на світовому ринку (кредити нерезидентам, ЦП у інвалюті). Грошовий ринок мобілізує кошти.

Збалансування гр. обороту забезпеч. вирівнюванням нац. доходу та реалізація нац. продукту. Існує 2 виду гр. потоку: потік відпливу (втрат) - чисті податки, заощадження, оплата імпорту і потік припливу (ін'єкцій) - інвестиційні витрати фірм, держ. закупівлі, надходження від експорту.

Структура грошового обігу за формою платіжних засобів та за економічним змістом

У основі руху грошей лежать платежі, що здійснюють ек. суб'єкти. Сукупність платежів, що обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення, називається гр. потоком. Виходячи з цього грошовий обіг - це сукупність грошових потоків. Критерії гр. обігу:

ек. зміст гр. потоків, відокремлюють 3 сектора: 1) Гр. обіг - це рух гр., що обслуговує сферу обміну, переміщення товарно-матеріальних цінностей. Рух гр. може бути: еквівалентним - гр. на продукти рівновеликої номінальної варт.; безповоротним - перехід гр. у власність суб'єкта обороту після продажі; прямолінійний - віддаленість гр. від суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для своїх закупок. Тут всі потоки зустрічні (реалізація ресурсів, купівля товарів, оплата імпорту, експорту, держ. закупок, інвентарю) 2) фін-кредитний - частина гр. об. пов'язана з розподілом варт. вал. нац. прод. Тут рух гр. здійснюється нееквівалентно, одностороннє, безповоротне, тобто платник не одержує реального еквівалента через товари чи посл. При сплаті податків, обов'язкових платежів до держави виникає безповоротній рух гр. який наз. фіскально-бюджетною частиною в фін-кредитн. обороті. 3) кредитний сектор - перерозподільчі відносини, при яких власність суб'єкта передається у тимчасове користування (банк. депозит, ЦП в нац. та інвалюті, заощадження) з подальшим одержанням доходу. Тобто односторонній рух гр. з зворотнім хар-ром.

залежно від форм гр. поділяється на безготівковий - гр. рух по рах. в банках. Їх можна контролювати та держава може впливати на ций оборот, і готівковий - гр. поза банком обслуговують відносини суб'єктів і знаходяться під їх прямим впливом.

Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури

Гр. маса - сукупність запасів гр. у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів гр. обороту (приватні особи, під-ва, держ. установи тощо) певний момент. Гр. маса має кількісний вираз (млн. або млрд. гр. одиниць), структуру та динаміку руху. За структурою виділяють критерії: 1) ступінь ліквідності, 2) форма гр. засобів (готівка, депозитні), 3) за розміщенням у суб'єктів гр. обігу; 4) за територіальним розміщенням.

Центральні банки структуризують гр. масу з врахуванням ліквідності окремих їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати.

над вилученням означає емісію безгот. гр. ЦБ. Тобто ЦБ забезпечує ком. банки додатковими резервами, які нарах. на рах. відкриті ком. банками в ЦБ. ЦБ надає додаткові резерви в процесі кредитування ком. банків, в процесі придбання цін. паперів та інвалюти.

Грошовий мультиплікатор

Гр-кредитний мультиплікатор - це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні. Вільний резерв - це сукупність гр. коштів ком. банків, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій. Існує загальний банк. резерв (R) - вся сума гр., які в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частина їх повинна зберігатися в гр. формі і не використовуватись для поточних потреб - це обов'язковий резерв (RR). Визначається Нацбанком у% до суми банк. пасивів. Вільний резерв банку(ER) - різниця між загальним і обов'язковим резервом. R=RR+ER За ек. змістом вільний резерв Рв = К+ЗК+-МБК-ВСФ-Ао-Ор, К - капітал банку, ЗК - залучені депозити, МБК - міжбанк. кредити, ВСФ - відрах. до страх фонду, Ао - вкладення в активн. операції (не повернуті) Ор - обо'язков. резерв. Рв - показник фін. стану банків, як зобов'язання перед клієнтами, показує стан ліквідності банку, його кредитн. потенціал. Рівень мультиплікатора (мм) залежить від норм обов'язкового резерв (r) мм=1\r. Приріст гр. маси ?М=?Rx1/r=?R х мм, ?R_початков. приріст резерв. Чинники, які впливають на м-р позичені кошт. у банків для готівк. платежів, попит на позички та позичков%, прискорює м-р кредитн. емісія, надходження готівки на рах. клієнта, збільшення резерву через продаж активів на міжбанк. ринку (ЦП). Повна формула мм= (с+1)\(с+r+e), c=C\D - показник депонування готівки, C - готівка = М0, D - депозитн. гр. е=ER\D - коеф. надлишкових резервів, r=RR\D, M3_M0=D, гр. маса MS= MB x mm. мm - відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції гр. до потреб ек. обороту.

Суть та структура грошового ринку

Гр. ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж та формується попит, пропозиція та цій на цей товар. Специфіка гр., як товару полягає в тому, що попит на гр. приймає форму попиту на кредит, пропозиція гр. приймає форму пропозиції кредиту, а ціна на гр. - форму%. Коли гр. є вільними, то передача гр. від одного суб'єкта до іншого набуває сенсу. Продавець гр. (кредитор) не втрачає право власності на гр., а втрачає тільки право розпоряджуватися гр. Покупець гр. здобуває право розпоряджуватися гр. на поворотній основі. Ціль проведення операції на гр. ринку - отримання додаткового доходу, що називається%. Тут продаж гр. як передача гр. у тимчасове користування при збереженні права власності на ці гр., одержання% доходу в обмін на спец інструменти, а саме: зобов'язання покупців. Купівля гр. - одержання суб'єктом суми гр. в обмін на інструменти. 2 групи зобов'язань: неборгові (акції) - за продавцем право власності на гр. і розпорядження ними. Продавець - емітент - купує гр. у інвесторів, фіз та юр осіб. Боргові зобов'язання - покупець повертає продавцю одержану від нього суму і сплачує по

Пропозиція на грошовому ринку: суть, форми прояву та факторами зміни

Розрізняють пропоз. гр. на мікро та макрорівнях. На мікро - той запас гр., який є в розпорядженні ек. суб'єктів на певну дату, і які вони згодні продати (запропонувати) за певними умовами. Наприклад, фактичний запас гр. по ек суб'єктам вище, ніж попит на гр. в умовах росту альтернативної варт збереження гр. На маркорівні - пропозиція гр. визначається загальною масою гр., яка знаходиться в обігу. MS = C+D. Чинники, які впливають на пропозицію гр. видно з формули: М1=мМб, М1 - пропозиція гр. - готівка поза банками та депозитами на поточн. рах., Мб - гр. база. = С+R, контроль банку через операції на відкритому ринку, фінансування ком. банків, валютні інтервенції. м - мультиплікатор, він визначається не тільки ЦБ, а й нормами обов'язкового резервування - м=1/r, r - норма обов'язкового резервуваннячим нижче r, тим вище м і більше обсяг гр. пропозиції, і навпаки.; обліковою ставкою - вона впливає на гр. базу, а отже і на рівень м, ринковою% ставкою - з її рістом розширюються позички зріст гр. бази, банк. резерви і м зріст пропозиц. гр.; зміною багатства - зміна співвідношення між депозитн. гр. та готівкою, при рості багатства, зріст депозитн гр., що посилює м і збільшує пропоз. гр.; тінізацією підприємницької дія-ті - зростає запас готівки, зменшення депозиту, кредитування, мультиплікатора, зниження пропозиції гр.; низьким станом довіри до банків - зниження депозитів і м, банки змушені збільшувати резерви і скорочувати кредитування, щоб підсилити свою ліквідність. Обсяг пропоз. гр. формується під впливом 4_х суб'єктів: ЦБ, ком. банками, банк. вкладниками та позичальниками.

Графічна модель грошового ринку, рівновага попиту і пропозиції та процент

Якщо графік попиту на гр. (MD) наложити на графік пропозиції (MS), то отримуємо графік гр. ринку. 8 % - рівноважна ставка%. При такій ставці попит на гр. (кредити) буде задоволений банком, якій створив гр. 15 млрд. грн та увесь попит буде задоволений за 8 %. Ком. банки можуть розмістити гр., а суб'єкти можуть розмістити під 8 %.Порушення рівноваги на гр. ринку може бути викликано факторами, які знаходяться на стороні пропозиції гр. (збільшення або зниження пропоз. гр., одержання додаткових резервів, зміна% ставки), а також факторами зі сторони попиту на гр. (зріст ВНП, нац. доходу, попит ек. суб'єктів на банк. позички). Рівновага на гр. ринк. забезпечується через зміну% ставки.% - як ціна, що формується на гр. ринку.

Чинники, які ускладнювали стан гр. обороту при запровадженні купоно-крб:

1) спад вир-ва, розрив госп. зв'язків скорочення попиту на гр., зайві гр. зростання цін. 2) відплив товарів за межі України із-за вільного використання рубля. НБУ переводить обіг на крб., вилучення рублів. 3) РФ контролює рублі через коррахунки в банках. Виникло кілька рублів - рос, укр, білорус. Укр. рубль швидко падав та втратили переваги рубля. Так в 1992 р. запровадили купоно-крб в обіг. Основні напрямки розвитку гр. на 2_му етапі - введення укр. карбованця: створення монетного двору НБУ, забезпечення захисту гр., розроблення правил обігу, інкасації готівки; контроль банківських резервів, розвиток комбанків, операцій на відкритому ринку; розмежування фіскально-бюджетної та гр-кредитної політики; створення с-ми ел. платежів, документів на міжбанківському рівні; формування валютного регулювання: валютний курс, золотовалютний резерв; регулювання інфляції. Але тимчасові гр. не можуть виконувати важливу функцію нагромадження. Нема накопичування - джерел інвестування, ек. зростання, зниження ефективності антиінфляційної політики. Була потреба в постійній гр. одиниці - гривні. 3й етап - введення грн. та копійки в 1996 р., прийняття З-ну про НБУ в 1999 щодо регулювання обороту, забезпечення стабільності грн., вдосконалення інструментів гр. с-ми.

Суть, форми, причини і наслідки інфляції

Інфляція - це тривале і швидке знецінення гр. внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Вона виявляється в зростанні цін на товари, тарифи, послуги, у падінні вал. курсу нац. гр., у товарному дефіциті. Ін-я - прояв знецінення гр. незалежно від зв'язків між гр. і товарами на ринку. Ще в епоху повноцінних гр. ін-я просліджувалася в псуванні монет, зниженні варт. золота. Але розмах отримала при обсязі неповноцінних гр. Форми прояву: 1) цінова - зростання цін, 2) девальвація - падіння курсу через розрив між цінами на внутрішн. ринку та на ринках інш. країн 3) ін-я заощаджень товарний дефіцит, ін-йні очікування. Закономірності ін-го процесу - в залежності від співвідношення темпів росту пропозиції гр. та темпів знецінення гр.: 1 стадія - темп зросту пропозиції опереджає темпи знецінення гр. 2 - темпи знецінення гр. випереджають темпи зростання їх пропозиції. Вимірювання ін-і: 1) індекс цін: споживчих товарів\цін (ІСЦ)= вартість «споживчого кошика» в поточному році (P1G0)/ на базовий рік (Р0G0), G - кільк. товарів у кошику базового періоду; на засоби вир-ва (ІЦВ=(P1G0/(Р0G0); ВВП або дефлятор ВВП. За темпами знецінення гр. ін-я: 1) повзуча - зріст цін на 5 % за рік; 2) помірна або відкрита - до 20 %, підвищення цін за зріст попиту. 3) галопуюча - до 100 % непередбачене підвищення цін, яке не регулюється 4) гіперін-я - більше 100 % - падає роль гр., поширюється бартер, стихійні процеси в ек. За ек. змістом: 1) ін-я витрат - тиск на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це зріст виробничих затрат (на з\пл, ел\ен), падіння продуктивності праці тощо. 2) ін-я попиту - тиск на ціни з боку гр. із-за зростання їх пропозиції від банків.

Джерело, за рах. якого покривається різниця між загальною потребою під-ва в оборотному капіталі та обсягом коштів, які воно має у своєму розпорядженні на конкретну дату.

Сутність кредиту. Об'єкти та суб'єкти кредитних відносин. Стадії руху кредиту

Кредит - це суспільні відносини, що виникають між ек. суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Ознаки К: 1) учасники повинні бути ек. самостійними: мати певну масу вартості, нести відповідальність за зобов'язання тощо. 2) добровільність, рівноправність та взаємовигідність К. відносин 3) кредитор - власник своїх гр., переданих в борг, а позичальник - тимчасовий використовувач, якій повинен їх повернути власникові. Головне - правовий захист кредитора. 4) К. відносини - вартісні, так як виникають з рухом вартості. Але вони не еквівалентні, тому що переміщення гр. не супроводжується зустрічним рухом еквівалента. Вартість переміщується назад після певного періоду. Кредитор тут повинен визначити доцільність кредитування та розмір плати за К. 5) повернення власнику гр. з%, який компенсує кредитору втрату доходу від позичених гр., стимулює позичальника до ефективного використання кредитн. гр. 6) на мікрорівні К. відносини перервні, тобто після повернення вартості і% вони перериваються. На макро - вони безперервні і мають загальносуспільний хар_р. 7) забезпечує зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Тобто формування позичкового капіталу. Елементи К. відносин: 1) об'єкти - вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом інш. в товарній або гр. формі (позичена вартість - реальна цінність за обсягом). 2) Суб'єкти - кредитори - учасники К. відносин, які мають власні вільні кошти і передають у тимчасове користування інш. суб'єктам. (фіз та юр особи, держава, банки) Та позичальники - учасники К. відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують позичку від кредиторів в тимчасове розпорядження. Стадії руху К.: 1) формування вільної варт. як джерела надання позичок (не використовується для прибутку); 2) розміщення вільної варт. в позичку (захист від К. риску) 3) використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження 4) вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички 5) повернення позичальником вартості кредитору та оплата%.

Принципи кредитування

Кредит - це суспільні відносини, що виникають між ек. суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Принципи к-ня: 1) цільове призначення позички - базова передумова забезпечення інтересів сторін. Позичальник чітко визнає ціль, на яку будуть позичені кошти. Вони погоджуються 2_ма сторонами і вступають в кр. відносини. 2) строковість позички - чітко визнаний строк користування позичкою. 3) поверненість позиченої вартості - повернення кредитору всього обсягу одержаної позички. 4) забезпеченість - заходи, що гарантують повернення позички у визначенні строки. Забезпеченням може бути: майно (нерухоме, кредитоспроможність, прогнозування ризику при укладі угоди, стимулювання кредитора до прискорення обігу капіталу, нарощування вільних коштів, ек. їх витрачення. Функція капіталізації вільних гр. доходів - трансформація з допомогою К. нагромаджень та заощаджень юр. та фіз. осіб у дохід, тобто в позичковий капітал. Маса позиченої вільної вартості не змінюючи власника, приносить йому дохід в формі позичкового капіталу. Ця ф. притаманна лише К., виражає його ознаки: зворотність і платність.

Характеристика комерційного, банківського, державного, споживчого кредиту

Міжгосподарський К. - кредит, якій існує між суб'єктами господарювання. Комерційний К. - це вид міжгосподарського К., форма руху промислового капіталу, спосіб перетворення товарного капіталу через продаж товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Він прискорює реалізацію товарів і надає можливості покупцеві користуватися товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Тобто він прискорює кругообіг капіталу. Як правило, ком. К. є короткостроковим, обслуговує тільки реалізацію товарів (а не отримання прибутку), зменшує час авансового капіталу в товарній формі. Термін та розмір його залежить від: ступеня дефіцитності товару на ринку, фін. стану контрагентів, довіри до покупця тощо. Закономірності ком. К: його рух збігається з рухом промислового капіталу, тобто зростає обсяг вир-ва і кредит теж поширюється і навпаки. Банківський К. - коли одна із сторін К. угоди є банк. Його об'єкт - гр. капітал, відокремлений від промислового капіталу. Банк може бути як позичальником (вклади, депозити, міжбанк. К), так і кредитором (К. клієнтам). Він сприяє обороту капіталу і його нагромадженню. Від хар-ру використання він поділяється на: 1) позичка капіталу - за допомогою якої збільшується капітал. 2) позичка гр. - збільшує рух гр. як платіжного засобу без розширення вир-ва. Ознаки банк. К.: за об'єктами кредитування: 1) к, в основний капітал - на реконструкцію, буд-во тощо. 2) в оборотний капітал - для сировини, покриття дефіциту коштів тощо. 3) на споживчі потреби - на придбання житла, а\м тощо. За хар-ром повернення: 1) з одноразовим поверненням - погашення у зазначений день, 2) у розстрочку - по мірі надходження виручки, окремими платежами, 3) з регресією платежів - при К. під гарантію. За терміном користування: 1) короткостроковий - до 1 р., 2) середньостроковий - 1-3, 3) довгостроковий (більше 3). За сферою суспільного відтворення - 1) у сферу вир-ва 2) у сферу споживання. За порядком надання К: 1) прямий 2) непрямий - між кредитором та позичальником є посередник. За методом надання: 1) одноразові - при виникненні потреби у позичальника; 2) перманентно - клієнтам, які мають постійні кред. відносини з банком; 3) гарантовані - банк бере на себе договірні зобов'язання надати К. протягом певного періоду у визначеному розмірі. За схемою надання - 1) кредитна лінія - використання К. поступово, в межах обговореного угодою суми та терміну. 2) револьверні - автоматичне поновлення К. за угодою, 3) контокорентний - через контокорентний рах. в межах ліміту, зарахування всіх надходжень в рах погашення процесі відтворення, розвитку вир-ва, торгівлі та ін. сфер.

Поняття банківської системи, її структура та функції. Поняття банку

Банк в ек. розумінні - це фін. посередник, що виконує комплекс базових операцій: акумулює гр. ек. суб'єктів з правом вільного розпорядження ними; вільно розміщає їх у доходні активи від свого імені і під свою відповідальність; повернення власникові готівки, перерахування в інш. банки. Банк. сис-ма - законодавче встановлене, строго структурована сукупність фін. посередників гр. ринку, які займаються банк. дія-тю. Первинну основу банк. дія-ті складає комплекс з 3_х операцій: 1) приймання гр. коштів від клієнтів на вклади 2) представлення клієнтам кредитів та створення нових платіжних засобів 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Необхідність відокремлення банків в окрему інституційну структуру, тобто в банк. с-му: банки виконують суспільно-корисні та необхідні функції і в той же час діють, як ком. структури, тому необхідно створити особу с-му регулювання банк. дія-ті та нагляду за банк. дія-тю. Проявляються: в створенні гр.; зберігають накопичення суспільства; банки займаються ком. дія-тю, ціль - прибуток; високо рисковані дії - риск кредиту; формує платіжну с-му. Основні ознаки б. с-ми: 1) дворівнева побудова б. с-ми. На 1_му рівні знаходиться банк, який згідно з законодавством дається статус ЦБ. На нього покладається відповідальність за стабільність нац. гр. одиниці та за сталість б.с-ми країни. На 2_му рівні знаходяться банки, які займаються ком. дія-тю, тобто обслуговують ек. суб'єктів. 2) централізоване регулювання дія-ті банків ЦБ і його нормативами. Органи банк. регулювання встановлюються для комбанків ряд нормативів, які регламентують достатність капіталу, ліквідність банку, б. риски. 3) наявність єдиного для всіх банків механізму керування банк. резервами. Замикається на ЦБ. 4) створення єдиної інфраструктури міжбанківського призначення. Наприклад, банки здійснюють міжбанк. розрах., ЕС - система ТАРГЕТ міжбанк. розрах, в Україні - с-ма електр. платежів. Функції б.с-ми: 1) трансформаційна - ЦБ через рефінансування здійснює всі міжбанківські операції (кредитні аукціони, кредитування тощо) і трансформує гр. ресурси за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті. ЦБ підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків через кооперацію з універсальними банками. 2) емісійна - ключова, ф-ція створення плат. засобів і регулювання гр. обороту через зміни попиту на гр, тобто управляє пропозицією гр. через ЦБ і всі банки 2_го рівня. 3) стабілізаційна - банки в процесі своєї дія-ті забезпечують стабільність гр. ринку: страхування банк. ризиків та банк. депозитів; створення внутрібанк. резервів для покриття рисків; створення механізму обов'язкового резервування депозитів (11-15 %); встановлення для банків обов'язкових ек. нормативів (кредит не більше 25 % від основного фонду); створення с-ми банк. нагляду (НБУ); створення механізму рефінансування банків.

Центральні банки, їх походження та основні засади діяльності

Головне призначення - це управління гр. оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку ек-ки. ЦБ впливає на

банки з галузевою спеціальністю - обслуговування у межах певної галузі гос-ва, з функціональною спеціалізацію - вузьке коло спеціалізованих операцій (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо).

Початок банків - 6-7 ст від храмів до приватних осіб завдяки розвитку торгівлі. Англійський банк - класичний приклад капіталістичного б. 17 ст - поява акціонерних товариств, 19 ст - акціонерні банки на провідних позиціях. Роль б: передача гр. капіталу від накопичення до використання; економія суспільних витрат, сприяють зростанню вир-ва, капіталу, інвестиції. Засновники б: вітчизняні та зарубіжні юр та фіз особи за винятком народних депутат та ін. виконавч. органів влади, партій, не військовослужбовці, кадри суду, прокуратури, з органів управління. З метою не зловживання владою. Банк реєструється в НБУ, отримує ліцензію на здійснення певних операцій. Вищий орган управління - збори акціонерів, виконавчий орган - Правління (керує Голова), пайовим - дирекція (Генеральний директор).

Операції б: в залежності від хар-ру та відображенню на балансі операцій існують пасивні, активні та банківські послуги. Пасивні - операції по мобілізації ресурсів, 3 групи, залежать від виду ресурсів: 1) операції по формуванню власних ресурсів б. (уставний капітал, резервний фонд) 2) депозитні операції - основний ресурс, 3) недепозитні - залучення позикових средств на міжбанківському кред. ринку та випуск боргових зобов'язань. Структура пасивів в Укр: залучені ресурси - 88 % (кошти юр осіб 39 %, фіз осіб 22 %, ЦП, емітовані банком 3 %, кошти НБУ_6 % та інші) та власні кошти - 12 %. Активні операції: 1) кредитні -45 % 2) вкладення, інвестиції в ЦБ -6 %, 3) формування касових залишків та резервів -12 % 4) основні фонди -8 % 5) інші активи.

Банк. послуги - дії банк. установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів. Основна форма оплати - комісія. Послуги: 1) ліцензовані - з ліцензії НБУ: обслуговування рах-ків клієнтів у нац та валюті, інкасація, депозити, видача гарантій тощо 2) чисті - послуги без ризиків для активів б: розрахунки за кошти клієнтів, інкасові та касові послуги тощо 3) комісійні - послуги з стягненням комісії: депозитарій, розміщення ЦП тощо 4) гонорарні - отримання обумовленої наперед плати: лізинг, трастові посл 5) спредові - дохід від різниці між комісією від клієнта та комісією при організації даної посл 6) балансові - облік на баланс. рах: кредитні, валютні тощо, позабалансові - гарантії, поручительства.

Особливості формування комбанків в Україні

Створення нац. дворівневої банк. с-ми після прийняття З-ну «Про банки та банк. дія-ть» в 1991. Визначено 1_й рівень НБУ, 2 - комбанки. В 2000 кількість комбанків 203 в тому числі акціонерні товариства, відкриті та закриті, ТОВ з обмежен. відповідальністю, з 1994 з'являлися комб. з ін. капіталом. За активами поділяються: найбільші (понад 1 млрд. грн), великі (понад 100), середні (понад 10) - переважна більшість, малі (за 10 млн. грн). Баланс. капітал створюється за рах стат. капіталу, резервних фондів, прибутку минулих років, поточного року та ін. капітал. Залучення вільних коштів та спрямування їх на розвиток нац ек, збільшення депозитів - робота зобов'язань, на капітал банку, не більше 25 % 2) надання кредитів інш. банкам не більше 200 % його капіталу 3) отримання кредитів від ін. банків не більше 300 % капіталу. 4) вкладення в інвестиції не більше 50 % капіталу. Прибутковість залежить від відношення доходів та витрат. ЇЇ вимірювання: 1) прибутковість банк. активів (ROA) - співвідношення чистого прибутку й активів. Показує скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку 2) прибутковість акціонерного капіталу (ROE) - відношення чистого прибутку до акціонерн. капіталу, приблизно дорівнює дивідендам акціонерів 3)%% маржа (SPRED) - показник банку, як посередника між вкладниками та позичальниками. СПРЕД = (%% доходи/доходні активи) - (%% витрати/платні пасиви). На його розмір впливають: склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та ін. вкладень, враховуються також чистий прибуток на одну акцію, чиста%% маржа. Прибутковість важлива для банку, для його капіталу, його зростання, для виплати дивідендів, але з урахуванням і міn ризиків. Тому головне завдання банку - балансування між прибутковістю та ризиком.

Характеристика пасивних операцій комбанків

Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої гр. ресурси для проведення кредитн, інвестиційн та інш. активних операцій. Ресурси комбанків - це сукупність гр, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для використання певних операцій. Існують власні ресурси - статутні, резервні фонди для забезпечення фін. стабільності дія-ті банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний (статутн, резервн фонди, неперозподілен приб минулих років) та додатковий (загальн. резер за активними операціями і поточн доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції, в закритому - через перерозподіл акцій між засновників. Резервн. фонд покриває збитки, оплата дивідендів, це стійкість комбанку. Його рівень 50 % від статутного фонду. Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рах прибутку.

Залучені ресурси - кошти на поточн, депозитних та ін. рах. клієнтів, які розміщуються на активах з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяються на депозитні: 1) до запитання - на поточному рах. клієнта для розрах по госп. операціям, контокоректні рах - поточні рах з комісією 2) Строкові - розміщенні кошти в банку на строк від 1 місяця, не здійснюють поточні платежі. Це найкращий вид депозиту під%. Та недепозитні (позичені) кошти - залучені кошти, як міжбанк. кредити, кредити НБУ, операції з ЦП тощо для підтримки поточної ліквідності. Міжб. кредит - розміщення вільних ресурсів в інших банках.% ставка нижча ніж за кредитами господарствам і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Так пасивні операції комбанків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

Характеристика активних операцій комбанків

Активні операції банків - дія-ть із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності. Поділяються

позичальниками поділяється на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фін-ня з'являється третій ек. суб'єкт. Вони називаються фін. посередниками, а їх дія-ть з акумуляції вільного гр. капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників наз. фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фін. ринку з одним суб'єктом - вільними гр. коштами. Основні фін посередники - банки та небанківські фін-кред. установи. Загальне для них: 1) всі фін посередники працюють в секторі непрямого фін-ня, 2) вони акумулюють гр. кошти та розміщають їх в доходні активи від свого ім'я. При цьому вони створюють власні зобов'язання та вимоги. Банк, як позичальник створює свої зобов'язання перед вкладниками. 3) прибуток фін. посередн. формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючи гр. коштів та витратами, які пов'язані з їх залученням. Відмінність: 1) банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гр. в процесі депозитно-кредитн. дія-ті. А установи - тільки акумулюють. 2) банки здійснюють розрах-кас. обслуговування всіх інших фін-кредитн. посередників, тому можуть використовувати їх вільні гр. Класифікація груп: 1) Банки - від цільового призначення: центральні та комерційні. Небанківські - 2 критерії: 1) хар_р залучення вільних коштів: на договірній основі (страхування, ПФ); емісія та розміщення власних ЦП (інвестиційні компанії розміщують свої ЦП). 2) хар_р наданих послуг: страх Ко, ПФ, К. товарищества, лізингові Ко, інвестиційні Ко. Економічне призначення посередників: забезпечення суб'єктів гр. ринку максимально сприятливими умовами для їх успішного функціонування, на підвищення ефективності їх дія-ті. Переваги: 1) оперативне розміщення вільних коштів в доходні активи для кредиторів, мобілізування додаткових коштів для вир-ва та повернення їх для позичальника. 2) скорочення витрат суб'єктів на формування вільних коштів, розміщення їх та запозичення податкових. 3) послаблення фін. ризиків для суб'єктів, вона перекладається на посередників збільшення дохідності позичкового капіталу, скорочення витрат на фін. операції. 4) надання додаткових послуг посередниками, як страхування, пенсійне забезпечення, права власності. Посередники позитивно впливають на кругообіг капіталу в процесі відтворення, розвитку вир-ва, торгівлі та ін. сфер.

Валютний курс

Валютні курси - можуть бути фіксовані, або гнучкі. Фіксовані - це система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів. Фіксовані валютні курси можуть бути або дійсно фіксовані, що базуються на золотому стандарті, вони можливі лише за умов золотого стандарту, або договірно фіксовані, що базуються на одній чи кількох валютах або на умовно встановленій офіційній цін золота. Гнучкі курси - це системи, при який у валют не має офіційних валютний паритетів. Тут виділяють дві групи валют: плаваючі валюти (самостійно змінюються на базі попиту та пропозиції на ринку) та коливні валюти (прив'язують валютні курси до валютний кошиків).

Для держав з ринковою економікою найдоцільнішим є притримування керованого плаваючого курсу відносно ВКВ. На У. Нині діє режим валютного коридору, на 1998 рік валютний коридор встановлено: 1.7 за 1 $ валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку.

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

за видами конверсійних операцій: ринок ф» ючерсів, ринок опціонів тощо;

за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Стан кон'юнктури в.р. виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. На стан та динаміку попиту та пропозиції на в.р. впливає велика кількість чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру. Усі їх можна розділити на такі 3 групи:

Курсоутворюючі чинники:

стан платіжного балансу країни;

обсяги ВНП, які виробляються в країні;

внутріня і зовнішня пропозиція грошей;

процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.

Регулюючі чинники:

заходи прямого державного регулювання (фінінсово-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);

структурні чинники.

Чинники кризового характеру:

дефіцит державного бюджету;

безконтрольна емісія та інфляція;

штучне і надмірне регулювання цін;

висока монополізація виробництва.

Поняття, призначення та види валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні

Валютна с-ма - це організаційно-правова форма реалізації валюних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому в.с. теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову). Збіг меж окремих в.р. і валютних с-м забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну

припинення операцій на УМВБ, офіційне визнання вільної конвертованості гривні за валютними операціями.

Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежами резидентів за її економічними межами та валютними надходженнями їм від нерезидентів за певний період часу (рік, квартал, місяць), відіграє важливу роль у розроблені та реалізації валютної політики. За формою - це статистичний звіт про надходження вал. коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом - це макроекономічна модель, яка х-є стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом. Розділи платіжного балансу: рахунок поточних операцій, рахунок операцій з капіталом та фін. операцій, резервні активи, помилки та упущення. Статті платіжного балансу: баланс товарів (співвідношення експорту та імпорту по цій статті - торговий баланс), баланс послуг, доходи, поточні і капітальні трансферти, прямі, портфельні та інші інвестиції.

Економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосередньо впливають на попит і пропозицію на вл. ринку: надходження валюти створює передумови для формування пропозиції її, а платежі - для формування попиту на валюту. Цей зв'язок можна виразити так:

1). П_рВ=ЗВ₁+НВ-ЗВ_2, де П_рВ-пропозиція інвалюти протягом звітного періоду, ЗВ₁ - залишки інвалюти в суб'єктів ринку на початок періоду, НВ-надходження інвалюти протягом звітного періоду по платіжному балансу, ЗВ₂-залишки інвалюти в суб'єктів ринку на кінець звітного періоду.

2). П₀В=БВ₁+ПВ-БВ₂

П₀В-попит на інвалюту протягом звітного періоду

БВ₁-боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на початок періоду,

ПВ-валютні платежі протягом періоду по платіжному балансу,

БВ₂ - боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на кінець періоду.

Можна зробити висновок, що попит (П₀В) і пропозиція (П_рВ) на валютному ринкубудуть урівноважуватися за умови збалансованості надходжень (НВ) та платежів (ПВ) платіжного балансу. У механізмі платіж. балансу важливе місце займають золотовалютні резерви (ЗВР) - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення ЗВР: 1) трансакційне призначення (запас ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку), 2) інтервенційне призначення ЗВР (підтримка зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей). Оптимізація розміру ЗВР має важливе значення тому, що занижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений - призводить до заморожування значної частини національного.

Вартість грошей. Форми прояву вартості грошей як грошей і як капіталу

Вартість повноцінних Гр. визначається вартістю товару, що виконує роль грошей, або вартістю матеріалів із який виготовлені гроші. В неповноцінних Гр. розрізняють 2 аспекти в питанні про варт Гр: варт гр як гр. і варт гр. як капіталу. Гр. як капітал визначається під впливом попиту і пропозиції на грош. ринку і виступає у формі%. Вартість Гр як грошей формується в процесі їх обігу, коли Гр. обмінюються на товари та визначається їх мінова вартість - купівельна спроможність. Саме купівельна спроможність обумовлює специфічну форму вартості при забезпеченні довіри до неповноцінних грошей. При наявності цієї довіри суб'єкти ринку довіряють таким Гр і власники їх можуть придбати товари, послуги, валюту тощо. Чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на Гр. одиницю, і навпаки. Отже, між варт. кредитн Гр. та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Вартість Гр. обчислюється за формулою: I в.г. = 1\Iц.де I в.г зміна варт Гр., Iц -індекс середнього рівня цін за певний період. Рівень варт Гр. не може залишатися незмінним. Зниження варт Гр. - інфляція, збільшення - дефляція.

Функція грошей як міри вартості

Функція Гр. - це певна дія чи «робота» Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Міра варт - це функція, в якій Гр забезпечують вираження і вимірювання варт товарів, надаючи їй форму ціни. Гр виконують ідеально функцію міри варт. Виробних визначає ціну на товар, але встановлює її остаточно після зустрічі з покупцем і наявністю реальних Гр у нього. Ціна визначається в момент операції купівлі-продажу. Гр. як міра варт використовуються як рахункові (одиниця рахування) на мікрорівні, як визначення підприємством своїх витрат і доходів від реалізації пр-ції, так і на макрорівні - показники обсягу нац. доходу, ВНПр, інвестицій тощо.

Функція грошей як засобу обігу

Функція Гр. - це певна дія чи «робота» Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Засіб обігу - це функція, в якій Гр є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товару йде за схемою Т-Г-Т. Участь грошей вносить зміну: виникає продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т). При продажу (Т-Г) продавець отримує Гр, але може їх не відразу використати. Розрив схеми має велике значення: 1) з'являється можливість затримувати Гр. і нагромаджувати варт.розширює цілі і розвиток вир-ва; 2) поширюються межі бартеру: товар може продатися не тільки продавцеві, але й тому, хто має в ньому потребу розвиток конкуренції товаровир-ків. 3) власник Гр може придержувати Гр, використати на інш. ринку розширення ринк. відносин. Тобто розвиваються ринкові відносини, повноцінні Гр продажу за гр., коли гр. стали носієм капіталу і знаходяться в центрі ринку, коли на ринку розвивалася конкуренція (за покупця, за робоч. місце тощо), на ринку, де основна боротьба іде за отримання більшої суми гр. доходів. У проблемі ролі гр. розрізняють 2 аспекти: якісний і кількісний. В якісному ас-ті - роль гр. виявляється у тому, що саме гр. середовище позитивно впливає на розвиток сус-ного вир-ва через: 1) стимулюючу роль гр. - величезний стимул до праці. 2) виробляється стільки, скільки реалізується, а надлишок зберігається в гр. формі чи в позичковому капіталі. 3) дешевше реалізувати товар за гр. ніж за бартер, мінуючи посередників економія на витратах, менше потреб в обігов капітали, задовольняються потреби споживачем. 4) ринок стає могутнім завдяки конкуренції, стимулюванню вир-ва та ек. споживання. Гр. в ринков ек. стають носієм позичкового капіталу через банки. Через податки, позичков.%, ціни, бюджетн. фінансування держава може регулювати ек. процеси на мікро - та макрорівнях. Кількісний аспект ролі гр. полягає втому, що через зміну гр. в обороті можна впливати на ек. процеси. Держава через банки змінюють платоспроможний попит, ціни, %, вал. курс. Через ці показники забезпечується вплив на темпи ек. розвитку, на стабільн. цін, на рівень зайнятості населення, інвестиції, розвиток імпорту та експорту тощо

Еволюція ролі грошей в перехідній економіці України

Роль гр. в Україні помітно зростає. Той, хто має гр, може купити будь-якій товар на внутр. ринку. З цього виникає потреба заробляти більше гр. і ек-но їх витрачати. Банківські заходи, грош-кредитна політика, динаміка цін регулюються державою. Але слабкість банк. сис-ми, інфляція, недовіра людей (перевага бартеру, переведення капіталу за кордон, конвертація його в інвалюту) негативно впливають на розвиток ек. Дивлячись на розвинуті країни можна виділити успішні напрямки в використанні гр: 1) переведення всіх сфер на ек. відносини, до самофінансування не тільки під-в, а й сфер науки, освіти, здоров'я тощо. 2) забезпечення інтересів виробника, окремих колективів для ефективного використання гр., ек. стимулювання. 3) доходи всіх ек. відносин гарантовано капіталізуватизростання інвестицій, зміцнення банків. 4) забезпечення сталої варт. гр., участь їх в міновому процесі, витіснення бартеру.

Поняття грошового обороту, його суб'єкти, складові та загальна схема

Гр. оборот - процес безперервного руху гр. між суб'єктами ек. відносин при обслуговуванні розширеного вир-ва. Розглянемо гр. оборот на макро-, мікрорівні, в сукупному гр. обороті і при індивідуальному капіталі. На макрорівні гр. обіг обслуговує весь капітал сус-ва: авансують гр. на вир-вовиготовлення вал. нац. прод-ту, оплата за прод-ціюреалізація нац. про-тусуспільн. капітал в гр. формі, використання гр. виручкирозподіл вартості нац. прод. між власниками вир-ва та державою (через податки). У всіх ек. суб'єктах формуються.

Гр. агрегат - це специфічн. показник гр. маси, що хар-зує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. М0 - вся готівка поза банк. сферою, найвужчий показник, регулювання і контроль за ним складніший. М1 - М0 + гр., які розміщені в банках на поточних рах. (депозити до запитання). Включає в себе гр., які виконують функцію засобу обігу та засобу платежу. Це найбільш ліквідні гр. М2 - М1+гр, які розміщені в банках на строкових вкладах, М3 - М2+ гр., які розміщені в банках для проведення трастових операцій. М2 і М3 - включають в себе функцію заощадження (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади). Ліквідність гр. маси знижується з кожним наступним агрегатом.

Гр. маса визначається за формулою: MS = C+D, де С - М0, D - депозит

Характеристика базових грошей та грошових агрегатів

Центральні банки структуризують гр. масу з врахуванням ліквідності окремих їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати. Гр. агрегат - це специфічн. показник гр. маси, що хар-зує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. М0 - вся готівка поза банк. сферою, найвужчий показник, регулювання і контроль за ним складніший. М1 - М0 + гр., які розміщені в банках на поточних рах. (депозити до запитання). Включає в себе гр., які виконують функцію засобу обігу та засобу платежу. Це найбільш ліквідні гр. М2 - М1+гр, які розміщені в банках на строкових вкладах, М3 - М2+ гр., які розміщені в банках для проведення трастових операцій. М2 і М3 - включають в себе функцію заощадження (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади). Ліквідність гр. маси знижується з кожним наступним агрегатом. Показник грошової бази - характеризує масу гр. з боку появу їх на балансі ЦБанку. Він включає в себе: всю готівку в обороті поза банк. сис-мою, резерви ком. банків на рах. в ЦБ, готівка в касах ком. банків. Гр. маса обчислюється за формулою: MB =C+R або Гб= Гвип+Грез, де Гвип (С) - сума готівки, випущен. ЦБ і не повернені в його фонди, він кількісно більший від М0 на суму готівки в касах банків., Грез - сума гр. резервів на рах. в ЦБ, він якісно і кількісно відрізняється від М1, М2, М3. Це сума зобов'язань ЦБ перед комерційними. Безготівковий елемент гр. агрегатів - зобов'язання ком. банків перед своїми клієнтами.