На рiзних сегментах фiнансового ринку бiржовий та позабiржо-вий ринки вiдiграють piзну роль. Так, на валютному ринку торгiвля валютними ресурсами переважно зосереджується на позабiржовому мiжбанкiвському ринку. На ринку цiнних паперiв як бiржовий, так i позабiржовий ринки мають велике значення. Органiзаторами торгівлi на бiржовому ринку цiнних паперiв виступають фондовi та спе-цiалiзованi бiржi з торгiвлi ф'ючерсними та опцiонними контрактами. На позабiржовому ринку торгiвля цiнними паперами здiйснюється через торговельно-iнформацiйнi системи, якi створюються торговцями цiнними паперами вiдповiдно до законодавства конкретної країни. Торгiвля акцiями вiдбувається переважно на бiржовому рин-ку, а облiгацiями - на позабiржовому.

5. Якщо взяти за характерну ознаку для класифiкацiї поняття глобальностi, можна здiйснити подiл фiнансових ринкiв на мiжна-родний та нацiональнi. Останні, у свою чергу, можуть бути подiленi на ринки резидентiв та нерезидентiв.

Ринок резидентiв є ринком фiнансових активiв, емiтованих ре-зидентами на нацiональному ринку. Ринок нерезидентів - це ри-нок, на якому нерезиденти емiтують фiнансовi активи вiдповiдно до законодавства певної країни. Ринок нерезидентiв в Японiї назива-ють "самурайським", в Iспанiї - "матадорським". Цiннi папери, емітовані на ньому, називають iноземними цiнними паперами. Ринки нерезидентiв досить розвиненi лише в окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку таких ринкiв.

На мiжнародному фiнансовому ринку активи, емітовані поза юрис-дикцiею будь-якої однiєї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Учасниками мiжнародного ринку виступають уряди, центральнi банки, фiнансовi iнститути, великi промисловi корпорацiї, а також мiжнароднi фiнансовi iнститути та органiзацiї. Основними фiнансо-вими iнструментами, що мають обiг на мiжнародному ринку, є євро-кредити, єврооблiгації, євроакції та похiднi фiнансовi iнструменти -ф'ючерси, форварди, опцiони, свопи.

З точки зору цінообразування на фінансові інструменти можуть бути виделені ринки: чистої конкуренції, монополістичної конкуренції (корпоративні ціні папери), олігополістичний (невелика кількість великих недержавних ємітентів), чиста монополія (державні ціні папери, державний кредит).

Ринок чистої конкуренції характеризується великою кількістю продавців (емітентів) та великою кількістю покупців (інвесторів). Ціна фінансового інструмента (наприклад, цінних паперів) регулюється ринком, окремий продавець або покупець не спроможний на неї впливати. Це міжнародний ринок акцій великих корпорацій.

Ринок монополістичної конкуренції складається із багатьох продавців та покупців, здійснюючий угоди не по одній риночній ціні, а у широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін тлумачиться здібностю продавців запропонувати покупцям різні варіанти фінансових інструментів, відрізняючих один від одного характеристиками або супроводжуючими послугами. Це внутрішній ринок корпоративних ціних паперів другорядніх емітентів.

Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливі до політики цінообразування и маркетинговим стратегіям один одного.

При чистій монополії на ринку усього один продавець. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати усіляки цілі. У випадку регулюємої монополії держава дозволяє компанії встановлювати расцінки, забезпечуючи получення «справедливої норми прибутку».

Однією з основних особливостей фінансових ринків є необхідність взаємної довіри учасників ринку, стабільність політичної та економічної ситуації у країні.

Постiйний розвиток мiжнародних ринкiв та iнтеграцiйнi проце-си на них сприяють розвитку світової економiки, оскiльки дають можливiсть кращого розподiлу фiнансових pecypciв у світовому масштабi. Водночас вони роблять бiльш взаємозалежними економiки рiзних країн i зменшують можливостi урядiв країн у регулюваннi процесiв на нацiональних фiнансових ринках.

6. Остання класифiкaцiя, на якій я зупинюсь, не має чiтко визначеної ознаки. Проте оскiльки oкpeмi сегменти вiтчизняного фiнансового ринку мають специфiчну структуру та механiзми функцiонування, є сенс видiлити такi складовi фiнансового ринку, як ринок цiнних паперів (фондовий ринок), валютний та кредитний ринки.

Вiтчизняний валютний ринок вiдокремлений i жорстко-регульо-ваний, його функцiонування пов'язане iз великою кiлькiстю законо-давчих та нормативних aктів, що стосуються валютного регулюван-ня та валютного контролю, правил обiгу iноземної валюти на тери-торії України, основ функцiонування мiжбанкiвського валютного ринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функцiонують за своїми законами. В цiлому фiнансовий ринок України досить вiдок-ремлений вiд iнших фiнансових ринкiв, i сьогоднi досить „мляво” проходить його iнтеграцiя в систему мiжнародних фiнансових ринкiв.

Слiд зазначити, що на розвинених фiнансових ринках валютний ринок (ринок, на якому здiйснюється торгiвля iноземною валютою) не видiляється окремо як складова фiнансового ринку. Кредитний ринок виступає як специфiчна складова ринку інструментів позики.

Фiнансовий ринок може бути як повнicтю сегментований, так i повнiстю iнтегрований, якщо ринок повнiстю сегментований, інвестор з однiєї країни не може вкласти кошти в цiннi папери в iншiй країні. При цьому цiннi папери одного ступеня ризику на рiзних ринках мають рiзну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованiстю ринкiв, так i рiзницею в курсах валют та вiдмiнностями в системах оподаткування. В повнiстю інтегрованому ринку інвестор може iнвe-стувати кошти будь-де. При цьому цiннi папери одного ступеня ризику забезпечують iнвестopy однаковий рівень доходу. Сьoгoднi фiнанcовi ринки рiзного рiвня, а також ринки рiзних фiнансових інструментів рiзною мiрою інтегровані. Емiтенти мають обмеженi можли-вості щодо залучення дешевшого капiталу поза мiсцевим ринком, а iнвестори - щодо вкладення коштiв на ринках iнших країн та намiжнародному ринку.

Інодi поняття фондового ринку пов'язують лише з ринком середньо- та довгострокових або капiтальних цiнних паперiв.

Процес iнтеграції фiнансових ринкiв, який зараз триває в свiті, пов'язаний iз багатьма процесами, що вiдбуваються на нацiональних та мiжнародних ринках. Найважливiшу роль серед них вiдiграють:

- розвиток новітніх технологiй, що робить високоефективними iнформацiйну iнфраструктуру фiнансового ринку та систему розрахунків мiж учасниками ринку;

- концентрацiя дiяльностi учасникiв ринку в свiтових фiнансо-вих центрах;

- iнституцiалiзацiя фiнансових ринкiв, тобто постiйне збiльщен-ня частки iнституцiйних учасникiв ринку (iнвестицiйних, страхових компанiй, пенсiйних фондiв тощо);

- лiберaлiзaцiя фiнансових ринкiв, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасникiв ринку на фiнансовi ринки рiзних piвнів i стимулює їx активнiсть.

ВИСНОВОК

Фiнансовий ринок є складовою сферою фiнансової системи тіль-ки в умовах ринкової економiки, коли переважна частина фiнансо-вих pecypciв мобiлiзується суб'єктами пiдприємницької дiяльностi на засадах їх купiвлi-продажу. По cyтi, це iнфраструктура фiнансової системи, яка забезпечує функцiонування насамперед базової сфери - фiнансiв суб'єктiв господарювання. В умовах адмiнiстративної економiки фiнансового ринку практично не iснувало, оскiльки фор-мування pecypciв та їх перерозподiл здiйснювалися на директивних засадах через бюджет та банкiвську систему. Haвіть кредитнi ресурси видiлялися згiдно з планом, а не на засадах торгiвлi ними. За умов централiзованого формування, розподiлу i перерозподiлу фiнансо-вих pecypciв у адмiнiстративному порядку потреби у вiдповiднiй iн-фраструктурi - фiнансовому ринку - просто не було.

У країнах з розвиненою ринковою економiкою функцiонують ви-сокоефективнi фiнансовi ринки, які забезпечують мехaнiзм перерозподiлу фiнансових pecypciв серед учасникiв ринку i сприяють ефектив-ному розмiщенню заощаджень серед галузей економiки. В Україні та країнах, що ступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фiнансовi ринки перебувають на рiзних стaдiях формування та розвитку. Розвитку фiнансових ринкiв у таких кpaїнax сприяють масова приватизaцiя, подолання кризових явищ та позитивнi зрушення в економiцi. Паралельно з цим, як правило, вiдбувається формування вiдповідної законодавчої бази та механiзму, що гарантує ії виконання.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку -- об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Досконалий фінансовий ринок -- це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.

Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в країнах із перехідною економікою. Характерним для них є те, що у цих країнах невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття, високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "тіньової" економіки, політична нестабільність. Усе це неминуче призводить до того, що при переході до ринку економіка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвесторів, перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі. Результатом цього є те, що фінансовий ринок в перехідний період слабкий та неефективний. Крім того, у багатьох країнах із перехідною економікою фінансові ринки, і насамперед така їхня складова, як ринки цінних паперів, були побудовані на масовій приватизації і швидкому зростанні приватного сектора, створенні великої кількості нових компаній, які одержували фінансування за допомогою надання державних гарантій.

Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має не досить ефективну систему захисту заощаджень громадян (також недовіру громадян до фінансових інститутів), обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку, майже відсутні фінансові посередники. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. Всі ці принципи були неможливі при функціонуванні планової (адміністративної) економіки. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Список використаної літератури:

1. Ворипець С.Я.- Мiжнароднi валютно-фiнансовi вiдносини. К., 1999.

2. Мишiп Ф.- Економіка грошей, банкiвсъкої справи i фiнансових ринкiв.К., 1998.

3. Опарін В.М. - Фінанси.Навчальний посібник. К., 2001.

4. Рубцов В. - Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура,

механизм функционирования. М., 1996.

5. Шелудько В.М. - Фінансовий ринок. Навчальний посібник.К., 2003.

6. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. - Ринок фінансових послуг. Навчальний

посібник. К., 2001.

7. Фастовець А.А. - Економіка підприємства, К., 2000.

8. Економічний аналіз, навчальний посібник за редакцією Ф.Ф. Бутинця, 2003р.

9.Савицька Г.В. - Економічний аналіз діяльності підприємства, К. 2004р.

10. Методичні рекомендації з аналізу фінансового стану підприємства, Укоопспілка К., 2005р.

11. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: Учеб. курс. - К.: Ніка-центр, 1999.-528с.

12. Геблер Й. Макроекономіка: Навч. посіб./Пер.з нім.за ред.. Р.М.Березюка, А.Ф.Мельник. - К.: НМК ВО 1993. - 400с.

13. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. Финансовый менеджмент: Учеб.пособие. - СПб.: Спец. лит., 1995. - 408с.

14. Глущенко В.В., Глущенко И.И. Финансы. Финансовая политика, маркетинг, менеджмент. Финансовый риск - менеджмент. Ценные бумаги. Страхование. - Железнодорожный Моск.обл.: ТОО НПЦ «Крылья», 1998. - 416с.

15. Деньги, кредит, банки: Ученик/ Под ред.. О.И.Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 448с.

16. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.:Т-во «Знання», КОО, 1998.-320с.

17. Ковалев В.В. Управление фінансами: Учеб.пособие. - М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. - 160с.

18. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.:Либідь, 1995. - 160с.

19. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. - М.: ИКЦ «ДИС», 1997. - 224с.

20. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1997. - 182с.

21. Корда П.М., Корда В.О. Бізнес - план підприємства: Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1995. - 68с.

22. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учеб. Для вузов. - М.: Финансы: ЮНИТИ, 1998. - 640с.

23. Управление финансовой деятельностью предприятия: Справочник/ В.Ф.Близнец, Т.И.Вуколова, М.И.Ткачук и др.; Под общ. ред. М.И.Ткачук. - Минск: ООО «Мисанта», 1995. - 284с.

24. Финансовый менеджмент: Учеб.для вузов./Г.Б.Поляк, И.А.Акодис, Т.А.Краева и др.; Под ред. Г.Б.Поляка. - М.: Финансы: ЮНИТИ, 1997. - 248с.

25. Финансы / Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432с.

26. Финансы предприятий: Учебник / Под ред. Проф. А.Н.Поддерегина. - К.: КНЭУ, 1998. - 256с.

27. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А.М.Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1998. - 368с.

28. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА - М, 1997. - 344с.

29. Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С.Булатова. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: Изд - во «БЕК», 1997. - 816с.

30. Ющенко В. Банківська система України // Бізнес. - 1997. - №8(215). - С.4

31. Періодична преса: «Фінанси України», «Економіка України», «Урядовий кур'єр», «Фінансова консультація», «Налоги и бухгалтерський учет» та ін.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

«Внутрішня будова національної фінансової системи».

34

Додаток 2.

«Структура фінансового ринку»

34

Додаток 3.

«Класифікація суб'єктів фінансового ринку».

34

Додаток 4.

«Представники фінансових інститутів»

34