Підприємницький успіх і культура бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємницький успіх і культура бізнесу

Мета: Визначити вплив культури бізнесу, етики підприємництва, особистих характеристик підприємця та його соціально-етичної відповідальності на підприємницький успіх

Завдання:

· розкрити сутність психології підприємництва

· охарактеризувати складові етики підприємницької діяльності

· дослідити культуру підприємницької діяльності

· визначити особисті характеристики підприємця, які впливають на успіх у бізнесі

· розкрити сутність соціальної відповідальності бізнесу

Питання:

1. Психологія та етика підприємництва

2. Культура підприємницької діяльності

3. Особисті характеристики підприємця як основа успіху бізнесу

4. Соціально-етична відповідальність у бізнесі

Основні поняття: етика підприємництва, підприємець, психологія бізнесу, соціально-етична відповідальність, культура бізнесу, діловий етикет.

Контрольні питання:

1. Назвіть методи впливу підприємця або менеджера на людей з метою їх спонукання до високоефективної праці?

2. Назвіть елементами комплексу стимулів до праці працівників?

3. Яких норм слід дотримуватися, контролюючи працю підлеглих?

4. Назвіть вимоги з ведення бізнесу в американській корпорації «ІВМ»?

5. Які психологічні якості та риси властиві людям, які прагнуть до успіху, на думку західних учених?

6. Дайте визначення корпоративна організаційна культура?

7. Назвіть елементи організаційної культури?

8. Дайте визначення культурі управлінської діяльності?

9. Назвіть елементи культури підприємницької діяльності?

10. Які положення має включати програма «Культура підприємницької діяльності в Україні»

11. Якою може бути особиста мета підприємця?

12. Назвіть найбільш важливі якості особистості підприємця?

13. Дайте визначення етичних норм ?

14. Що таке соціальна відповідальність бізнесу?

Література:

1. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - с.70-80.

2. Гах Й.М. Етика ділового спілкування. - К.: ЦНЛ, 2005. - 160 с.

3. Етика та психологія ділових відносин : Навчальний посібник / За ред. проф. Андрєєвої Т.Є. - Харків: Бурун-книга, 2004. - 144 с.

4. Пачковський Ю.Ф. Психологія підприємництва: Навчальний посібник . 3-тє вид. - К.: Каравела, 2007. - 416 с.

5. Стоян Т.А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2004. - 232 с.

Ресурси:

1. www.etyket.org.ua

2. www.menedgement.com.ua

3. www.nbuv.gov.ua

Оцінювання:

3б.- усна відповідь; 2б. - самостійна робота.

1. Психологія та етика підприємництва

етика підприємництва соціальна відповідальність

Психологія підприємництва є складовою частиною економічної психології, що сформувалася в середині 20 століття.

Які вчені досліджували поняття економічної психології і як вони його трактували?

Ще на початку становлення економічної психології в СРСР А. Кітов відзначав, що економічна психологія досліджує психологічні умови ефективного господарювання, способи відображення у свідомості людини виробничих відносин, вплив думок і почуттів на трудову діяльність та соціальну поведінку в цілому.

В. Позняков вважає, що економічна психологія -- це комплексна прикладна галузь психологічної науки, що інтенсивно розвивається останнім часом. її предметом є психологічні закономірності економічної поведінки людини, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном та споживанням товарів і послуг.

Предметом вивчення економічної психології є латентні механізми людської психіки, що визначають поведінку особистості і соціальних груп у відповідь на зміни таких економічних чинників, як відносини власності, інфляція, умови найму та оплати праці, фінансові кризи, реклама і т. ін.

На думку С. Малахова, економічна психологія як самостійна наука являє собою інтегроване міждисциплінарне знання про людину і людські відносини, що виникають у процесі господарського життя.

В. Попов вважає, що предметом економічної психології є розкриття закономірностей суспільно-психологічних зв'язків у ланцюжку економічна діяльність -- економічні відносини -- економічна свідомість -- економічна психологія.

На думку О. Дейнеки , предмет економічної психології -- це відображення господарських відносин у свідомості та поведінці людини.

Підсумовуючи всі вищезазначені погляди, зауважимо, що предметом економічної психології на сучасному етапі розвитку цієї науки є закономірності взаємодії економічних і психологічних факторів у регулюванні свідомості і поведінки особи та групи, або економіко-психологічні процеси, стани та особистісні риси суб'єктів. Однак незважаючи на різноманітність таких явищ, можна виокремити спільне і головне для них -- усі вони є феноменами економічної свідомості та поведінки

Як вчення про економічну психологію пов'язуються економічними вченнями?

Проте економічна психологія не виникла на порожньому місці. Її джерела можна відшукати ще у працях таких економістів, як А. Сміт (1723 - 1790 роки), який вважається засновником економіки як самостійної науки; А. Маршалл (1842 - 1924 роки), який створив мікроекономічну теорію; Дж. Кейнс (1883 - 1946 роки) - автор теорії макроекономіки. Їхніми зусиллями було сформовано теорію раціональної “економічної людини”.

Класична модель “економічної людини” передбачає незалежність її від інших діючих на конкурентному ринкові суб'єктів, раціональність; володіння новою інформацією про ситуацію, в якій вона діє, задовольняючи свої потреби; прагнення до максимізації своєї вигоди. Відповідно до змін самого ринкового господарства еволюціонував і образ “економічної людини”.

Одним з перших помітив, що модель „економічної людини” стає анахронізмом, Т. Веблен (1857 - 1929 роки). Він вважав, що головним мотивом економічної поведінки людей є прагнення підвищити соціальний статус, а це стимулює технічний прогрес. В зв'язку з цим Т. Веблен наголошував на необхідності дослідження людської природи, яка визначається, по-перше, психічним складом: інстинктами - цілями людської поведінки, що формуються в культурному контексті і передаються з покоління у покоління. По-друге, культурно-обумовленим характером - інститутами, засобами досягнення цілей. Отже, Т. Веблен вважав за необхідне у процесі дослідження економічної реальності звернутися до методів психології.

Хто з дослідників виділив окремо поняття психології підприємництва і на основі яких економічних вчень?

Одним із перших дослідників, який створив найціліснішу концепцію підприємництва, був австрійський економіст Й. Шумпетер. 1912 року він видав книгу “Теорія економічного розвитку”, в якій сутність підприємництва визначається його функцією реалізації нововведень у виробництві, створенні нових комбінацій факторів виробництва і запровадженні їх у економіку з метою забезпечення економічного зростання. Й. Шумпетер вважає, що підприємництво допомагає розвиватися суспільству завдяки “здійсненню нових комбінацій”, основними з яких є: виготовлення нового, невідомого споживачеві блага, відкриття нових способів виробництва (технологій) і комерційного використання вже існуючих благ; освоєння нових ринків збуту; освоєння нових джерел сировини; зміни структури галузі або виробництва.

Ідеї Й. Шумпетера знайшли підтримку у працях В. фон Хайєка, який теж сутність підприємництва вбачає у пошуку і вивченні нових економічних можливостей. Таких же поглядів дотримуються Дж. Долан і Е. Лідсей. Отже, основа підприємництва - це акт відкриття нових прибуткових можливостей економічної системи.

Початок наукових досліджень у вітчизняній науці припадає на час легалізації в суспільстві підприємницької діяльності. Це період короткий, але інтенсивний. Він характеризується як власними досягненнями вчених, так і інтересом до зарубіжних праць. Актуальними питанням нашої економічної психології, яка досліджує підприємництво в умовах переходу суспільства до ринкової економіки, є: особливості вітчизняного підприємництва у порівнянні з західним; соціально-психологічні чинники, що сприяють розвиткові підприємництва; етичні і психологічні проблеми ринкового господарювання; особистість підприємця та фактори формування підприємницьких особистісних властивостей.

Визначенню сучасного поняття психологія підприємництва приділялося багато уваги, проте найбільш повним можна визнати визначення Ю.Ф. Пачковського, що психологія підприємництва - це науково-прикладна галузь психологічної науки, що займається вивченням психологічних закономірностей діяльності підприємця та їх впливом на функціонування економічних та соціокультурних систем.

Назвіть методи психології підприємництва , а саме впливу підприємця або менеджера на людей з метою їх спонукання до високоефективної праці?

Основними методами впливу підприємця або менеджера на людей з метою їх спонукання до високоефективної праці є:

1) особистісний (залежно від особистих якостей керівника);

2) поведінський (залежно від стилю керівництва, манери поведінки з підлеглими)

3) ситуаційний (залежно від способів підвищення ефективності управління).

У свою чергу, в межах поведінського методу виділяють демократичний, автократичний і ліберальний з урахуванням поділу керівників, орієнтованих на людину та на її діяльність (виконувані нею функції).

Назвіть елементами комплексу стимулів до праці працівників?

Найважливішими елементами комплексу стимулів до праці є:

впровадження прогресивних форм і систем заробітної плати;

участь у прийнятті управлінських рішень, у тому числі в управлінні власністю;

запровадження бригадної форми організації праці, за якої члени бригади несуть колективну відповідальність за своєчасний прихід на роботу, якість продукції, розподіл заробітної плати тощо. Складовою частиною такої організації праці є використання гнучкого графіка виходу на роботу (наприклад, пізніший вихід -- не на дев'яту, а на десяту годину ранку, але з обов'язковим відпрацюванням повного робочого дня);

заплановане просування по службі, тобто ділова раціональна кар'єра;

інформування працівників керівниками підприємства про результати їхньої праці (якість, продуктивність тощо);

усвідомлення працівниками важливості виконуваної роботи;

стимулювання раціоналізаторських пропозицій з боку працівників (так, в середині 80-х років на підприємствах японської компанії «Тойота» на одного працівника припадало 35 раціоналізаторських пропозицій). Керівники повинні позитивно сприймати будь-які, навіть незначні, ініціативи щодо покращення виробничого процесу. У разі недосконалості таких пропозицій необхідно допомогти доопрацювати їх; якщо вони повністю непридатні для впровадження, слід ввічливо і доброзичливо пояснити це працівникам;

ефект «першого дня» роботи. Як правило, цей день на все життя запам'ятовується працівникові, тому керівництво підприємства повинно найкращим чином організувати його;

раціональне поєднання заохочення і стягнень. Заохочувати слід якнайшвидше лише за якісно виконану роботу (щоб не було тривалого інтервалу між результатами ефективної праці та заохоченням, а також невиправданих стимулів). Відповідно до цього стягнення необхідно робити оперативно лише за здійснені порушення працівниками будь-якого рівня (в тому числі керівних ланок).

Яких норм слід дотримуватися, контролюючи працю підлеглих?

Контролюючи працю підлеглих, слід дотримуватися таких норм:

уникати дріб'язкової опіки працівника;

індивідуально підходити до похвал за будь-який успіх (одних вони активізують, інших -- дратують);

шляхом контролю допомагати тим працівникам, які сумлінно ставляться до своїх обов'язків, але тимчасово не справляються з ними;

суворо і вимогливо контролювати діяльність тих працівників, які можуть працювати продуктивніше, але не роблять цього, водночас імітуючи процес ефективної праці.

Дайте визначення етики підприємництва?

Як уже зазначалося, неабияку роль в успішній підприємницькій діяльності відіграє етика підприємництва, тобто ділова етика, яка означає комплекс норм і правил моральної поведінки керівника і вміння поєднувати професійні принципи управління із загальногуманітарними, ґрунтується на повазі до чинного законодавства, чесності, дотриманні слова тощо.

ЕТИКА ПІДПРИЄМНИЦТВА -- ділова етика, заснована на відвертості, чесності, вірності слову, пошані законів, умінні вести бізнес.

Що таке золоте правило ділової етики і як ви його розумієте?

«Ставтеся до інших так, як ви хотіти б, щоб ставилися до вас»

Наведіть приклади з реального бізнесу, як застосовують основні положення етики підприємництва на практиці?

При невиконанні взятих на себе зобов'язань до порушників використовують різні санкції з метою повного відшкодування завданих збитків тим суб'єктам підприємницької діяльності, які їх зазнали. Певне уявлення про етику підприємництва дають такі вимоги з ведення бізнесу в американській корпорації «ІВМ»:

не вводити в оману нікого, з ким маєш справу;

не використовувати «ІВМ» для залякування або погроз;

ставитися однаково до всіх продавців і покупців;

не укладати угоди, які взаємно зобов'язують;

не принижувати конкурентів;

щонайменше контактувати з конкурентами;

не використовувати конфіденційну інформацію незаконно;

не порушувати авторських прав і ліцензій;

не використовувати підкуп, подарунки і розваги, які можуть розглядатись як зобов'язання.

При добиранні керівних кадрів на підприємство широко використовують принцип доповненості до лідера, що сприяє єдності усієї команди, виникненню нової продуктивної сили, синергічного (взаємо посилюючого) ефекту від їх взаємодії. У багатьох фірмах і компаніях на Заході практикують випробний термін, впродовж якого оцінюють професійні та особистісні якості працівника, зокрема його комунікативність. Після цього здебільшого використовують контрактну систему, практикують раціональне поєднання індивідуальної та колективних форм заробітної плати, передусім участь у прибутках. Важливо вміло доповнювати матеріальну мотивацію до праці моральними стимулами.

Кодекс честі українського банкіра!

Висновок: отже ми розглянули сутність психології і етики підприємництва, що дають нам зробити висновок про те, що ці поняття тісно взаємопов'язані і врахування етичних норм у підприємництві стає актуальним і у здійсненні підприємницької діяльності в Україні.

2. Культура підприємницької діяльності

Наше наступне питання тісно переплітається з попереднім, адже саме культура підприємництва так само як і етика мають вплив на успіх у бізнесі.

Що таке культура підприємництва?

Дайте визначення корпоративна організаційна культура?

Культура підприємницької діяльності є складовою економічної культури, Культури загалом і втілюється передусім у культурі управлінської діяльності. Культура управлінської діяльності -- сукупність прогресивних гуманістичних матеріально-духовних досягнень в управлінні, з одного боку, матеріально-виробничими процесами на підприємстві, ставленням людей до природи, а з іншого -- економічними (в тому числі організаційно-економічними, техніко-економічними та виробничими) відносинами між людьми. Ця культура втілюється в системі соціальних норм і цінностей, знань, світогляді, морально-етичних нормах діяльності, поведінці, свідомості, вмінні володіти собою.

Назвіть елементи організаційної культури?

Розрізняють також матеріальні та духовні, особистісні та інституціональні елементи культури підприємницької діяльності. До матеріальних відкосять рівень розвитку підприємства, зокрема управлінської та інформаційної техніки; до духовних -- сукупність професійних знань підприємця, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення; до особистісних -- вид підприємницької діяльності, можливість збагачення, ступінь економічної свободи та ін.; до інституціональних -- соціальні цінності й норми, в тому числі віру й переконання. Так, у США до таких цінностей зараховують: високі вимоги до етики взаємин працівників; поклоніння успіху; високу оцінку досягнень; схильність до ризику, а також зміни або ігнорування правил; у Канаді -- високу оцінку соціальних відносин, обережність (відсутність невиправданої схильності до ризику), осуд надто сильного прагнення домогтися успіху та ін.

Якими повинні бути передумови виховання високої культури підприємництва?

Підприємницька культура охоплює широкий спектр питань ділової етики та етикету. У кожній галузі чи сфері підприємницької Діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на:

* чесності й законопослушності підприємця;

* забезпеченні високої якості й технічного рівня своєї продукції;

* забезпеченні безпеки праці;

* чесних і порядних відносинах з постачальниками, клієнтам партнерами по з постачальниками, клієнтам партнерами по бізнесовій діяльності.

Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні усталені етичні норми бізнесу котрих треба обов'язково дотримувати. Основні з них такі:

* найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатися за рахунок завдавання шкоди довкіллю;

* конкуренція має здійснюватися чесно, за встановленими правилами;

* необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

* морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними інтересами.

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху на багатьох (якщо не на більшості) підприємствах.

Відомі такі передумови виховання високої культури підприємництва:

* наявність позитивних прикладів;

* забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливістю і корисністю для всіх верств населення ще у період професійного навчання;

* створення системи навчання й виховання, яка б сприяла розвитку підприємницьких нахилів протягом усього періоду формування особистості;

* наявність і постійна підтримка сімейних контактів і особистих знайомств з успішно працюючими бізнесменами.

Професійна репутація підприємця створюється роками, її нелегко набути, але втратити можна миттєво.

Підприємець з високим рівнем культури має пам'ятати і виконувати певні "заповіти":

перше - у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;

друге - постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому!

третє - використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

четверте - гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

п'яте - щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не лишатись без готівкових коштів;

шосте - заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

сьоме - організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не "припасовуючи" його до окремих особистостей;

восьме - не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам'ятаючи, що благополуччя й успіх -- не те саме.

Назвіть необхідні риси для культури підприємництва

Необхідні риси для культури підприємництва:

1. Правильне планування своєї діяльності. Існує кілька причин нераціонального використання часу: неясні цілі, недолік інформації, відкладання рішень, некомпетентність персоналу

2. Визначене відношення до помилок підлеглих. Існує кілька критеріїв оцінки помилок і відношення до них:

дурні і повторювані помилки строго караються

до щирих переконань треба відноситися терпимо

помилки, допущені в умовах економічного ризику заохочуються

3. Уміння давати доручення. Звичайне доручення вважається даним у випадку якщо:

чітко сформульоване завдання без можливості кривотолку

установлено чіткий термін виконання завдання

термін установлює начальник з коректуванням виконавця

до будь-якого терміну повинний бути введений поправочний коефіцієнт на 20% убік збільшення

4. Уміле психологічне відношення до підлеглих. Серйозними помилками не відношення до підлеглих. Серйозними помилками вважаються:

перекладання відповідальності на плечі підлеглих (начальник відповідає за всі, незважаючи не на що)

перешкоджання підвищенню рівня кваліфікації підлеглих (нехтування майбутнім)

однакове відношення до всіх підлеглих (деякі заслуговують заохочення, інші - струсу)

5. Створення сприятливої репутації своїй фірмі (public relation)

Які риси повинні бути притаманні людям які прагнуть до успіху в підприємництві?

Людям, які прагнуть до успіху, на думку західних учених, властиві такі психологічні якості та риси:

впевненість в успішному результаті;

готовність прийняти відповідальність і виявити рішучість у невизначених ситуаціях;

наполегливість у досягненні поставленої мети;

прагнення до виконання більш-менш складної реальної роботи;

отримання задоволення від виконання цікавих і складних завдань;

прагнення до розумного ризику;

самовладання під час конкурентних змагань або перевірки здібностей;

висока здатність до подолання перешкод;

вміння ставити реальні цілі, ускладнювати їх після досягнення успіху та усвідомлювати причини невдач.

Найважливішими серед цих якостей і рис є особиста відповідальність за вирішення поставлених проблем, формування цілей підприємницької діяльності та їх досягнення власними силами.

Які положення має включати програма «Культура підприємницької діяльності в Україні»

Для підвищення ділової культури та етики підприємництва в Україні доцільно створити загальнонаціональну програму «Культура підприємницької діяльності». В межах цієї програми, по-перше, слід вивчати традиційні національні риси підприємництва ще з часів Київської Русі та етики християнських цінностей у ділових стосунках. Так, у Київській Русі купці та підприємці були виділені в окремий стан, за голову купця належало заплатити втричі більший штраф, ніж за життя простої людини. Володимир Мономах запровадив устав, згідно з яким відсоток за кредит не повинен перевищувати 20%, що запобігало паразитичному підприємництву. Православна людина засуджувала користолюбство, надмірну наживу. Цю думку відстоював і давньогрецький філософ Аристотель. Сучасне християнство засуджує незаконно нажите багатство, а чесно набуте закликає використовувати в гуманних цілях. У Біблії засуджується обман покупців, ділових партнерів, проголошується необхідність справедливої винагороди за працю та ін.

По-друге, централізовано або через регіональні відділення Союзу підприємців необхідно забезпечувати бізнесменів інформацією про міжнародні норми ділової поведінки, ведення переговорів, вирішення трудових конфліктів на підприємстві, досвіду досягнення компромісів під час ведення переговорів з іноземними партнерами тощо.

По-третє, навчати нинішніх підприємців досконаліших форм та методів ведення переговорів, а майбутніх бізнесменів -- навичок групової роботи та ведення таких переговорів.

По-четверте, формування у широкої громадськості позитивної думки щодо підприємницької діяльності, підтримка у засобах масової інформації на місцевому рівні і тих підприємців, які зазнали невдач (як це має місце в деяких розвинутих країнах, зокрема у США).

Висновок. Отже, розглянувши дане питання чітко зрозумілим стає те, що в подальшому для українського бізнесу необхідно чітко формулювати норми культури у підприємницькій діяльності.

3. Особисті характеристики підприємця як основа успіху бізнесу

Якою може бути особиста мета підприємця?

Створюючи підприємство, підприємець визначає конкретні цілі підприємницької діяльності, тобто кінцевий бажаний результат діяльності. З огляду на це однією з головних складових успіху підприємницької діяльності є досягнення встановлених цілей і виконання місії.

Особиста мета підприємця може бути така:

ь отримати якомога більше грошей;

ь працювати творчо;

ь почувати себе комфортно;

ь привести в рівновагу складові елементи життя -- власну кар'єру, сім'ю тощо;

ь добитися визнання свого професіоналізму та обізнаності серед колег у вибраній сфері підприємницької діяльності;

ь спромогтися реалізувати власну ідею;

ь не допустити банкрутства своєї фірми;

ь створити нові робочі місця тощо.

Отже, необхідно усвідомити, що сучасне цивілізоване підприємництво є визначальною і необхідною умовою досягнення не лише економічного успіху, а й суспільного визнання соціальної значущості й корисності будь-якої господарської розумової та фізичної діяльності.

Багато хто вважає, що єдиною метою підприємця є отримання прибутку, проте це не так. Справді, кінцевою метою діяльності підприємця є забезпечення її прибутковості завдяки раціональній організації праці та засобів виробництва. Проте підприємець спрямовує свою діяльність на створення умов задля успішного функціонування власного бізнесу, виходячи з того, що прибуток не є причиною здійснення підприємницької діяльності, а лише результатом її успішного провадження. Особливо важливим є розуміння економічної аксіоми, сутність якої така: аби підприємство було успішним упродовж тривалого часу й досягало своїх цілей, його діяльність має бути результативною та ефективною. За словами П. Друкера, результативність є наслідком того, що підприємство виробляє потрібні на ринку продукти (товари), а ефективність є наслідком того, що ці потрібні комусь товари виробляються найбільш раціональним способом. Друкер вважав, що результативність та ефективність діяльності підприємства як критерії успішної його діяльності є однаково важливими.

Назвіть найбільш важливі якості особистості підприємця?

Успіх завжди відбиває результат ділової активності підприємця. Саме за рівнем досягнутого успіху оцінюють підприємця.

Досвід країн із соціально-орієнтованою економікою підтверджує, що успіх ініціюється різними про нього уявленнями (складниками успіху).

Безумовним є той факт, що в підприємництві поняття успіху пов'язане з досягненням результату, очікуваного з моменту започаткування проекту, який реалізує відповідну ідею (див. тему 4). За цивілізованого розуміння успіху до уваги, насамперед, треба брати його морально-етичні аспекти, а вже потім фінансові. Отже, підприємницький успіх має бути оцінений з урахуванням ступеня здійснення власної ідеї, бажання самоствердження або намагання змінити хід подій тощо. Гроші, капітал, прибуток, природно, є важливими складовими успіху, але не можуть виступати самоціллю.

Необхідною передумовою започаткування та успішного здійснення підприємництва є наявність самих підприємців. Постать підприємця як основного суб'єкта ринкових відносин є ключовою в конструкції ринку. Його небезпідставно вважають центральною фігурою в бізнесі та інколи порівнюють із полководцем, здатним із меншими силами виграти бій із противником, що кількісно його переважає.

Нагромаджений досвід розвинених країн незаперечно підтверджує істину, що бізнесу не можна навчитися, перегортаючи підручники, але вони допоможуть кожному, хто приходить у бізнес, зрозуміти його таємниці та освоїтися в ньому. Виходячи з цього, необхідно на основі опрацювання літературних джерел з'ясувати набір якостей, потрібних підприємцеві (рис. 1).



Рис. 1. Найбільш важливі якості особистості підприємця

Як висновок, Які моральні проблеми українських підприємців заважають їх підприємницькому успіху і як їх подолати?

4. Соціально-етична відповідальність у бізнесі

Дайте визначення соціальна відповідальність бізнесу?

У країнах зі сталою економікою в економічному просторі соціальна відповідальність та етика бізнесу займають вагоме місце, хоч недостатньо регламентуються законодавством. Саме ці категорії сьогодні є основою для формування доброзичливих людських відносин і гармонізації суспільства.

Утвердження соціальної відповідальності є наслідком і одночасно потребою розвитку соціальних технологій XXI ст. Фактор домінанти соціальних технологій зумовлює посилення ролі соціальної сфери в житті суспільства, збільшення її впливу на інші сфери, що значно розширює поле соціально-технологічної діяльності. Крім того, нині переважають раціоналізація практичних умов життєдіяльності людей, формування комфортного, якісного комплексу послуг, а також розширюються наукові, гуманні і технічні основи суспільства, що відкриває широкі можливості для соціальної раціоналізації і створення сприятливих умов для самореалізації людини.

Одночасно в суспільстві виникають чинники, які негативно впливають на технологічні процеси, оскільки частково є породженням нерівномірності розвитку суспільства. Зокрема, можемо стверджувати, що сьогодні швидкісними темпами розвивається техніко-технологічна й особливо інформаційна сфери, але відносно повільно відбуваються процеси утвердження моральних якостей людини та її соціальної відповідальності. Отже, розвиток соціальної культури суспільства є проблемою першочергової ваги.

Соціальна відповідальність -- це дії організації, спрямовані на забезпечення благополуччя суспільства, основані на добровільних засадах, а не на вимогах законодавчих актів.

Як взаємопов'язані поняття етичні норми та соціальна відповідальність?

Етичні норми та соціальна відповідальність бізнесу формуються відповідно до політичних та релігійних пріоритетів, які існують у суспільстві на певний момент часу. Складові соціальної відповідальності відображені на. На сьогодні основними соціально-етичними пріоритетами для підприємця мають стати: впевненість у корисності своєї праці, як для себе, так і для суспільства; віра в чесний бізнес; ставлення до підприємницької діяльності як до мистецтва; прагнення до чесної праці з партнерами і конкурентами; прагнення до інновацій; декларування гуманістичних цінностей в ринковому середовищі; добра воля на чесне підприємництво.

Етична поведінка підприємця на ринку товарів і послуг є складовою внутрішнього середовища організації, підпорядкована певним принципам, дотримання яких забезпечує йому позитивний імідж у зовнішньому середовищі, тобто суспільстві.

Якщо проаналізувати основні принципи стосовно поведінки підприємця, то можна зазначити, що вони ґрунтуються на сповідуванні дотримання загальнолюдських цінностей: не красти, не обманювати, поважати старших, рівних і молодших за рангом, бути некорисливим, щирим; правдивим.

За і проти нав'язування ще одного виду відповідальності для підприємців?

Назвіть передумови розповсюдження концепції соціальної відповідальності та її основні напрямки?

Закордонний досвід впровадження соціальної відповідальності у бізнесі?

Соціально-етична відповідальність має стати запорукою формування духовного підприємництва як найвищого рівня в еволюційному процесі розвитку, який починався з антрепренерства.Духовне підприємництво як мудре й благородне прагнення до прогресу має свої закони розвитку і є новою філософією бізнесу третього тисячоліття, фундаментом якої стане культура, свобода, ініціатива.

Соціальна відповідальність бізнесу -- одна з провідних концепцій у тлумаченні основної мети діяльності підприємств, передусім крупних фірм та компаній. Вона означає, що такою метою перестало бути максимальне привласнення прибутку, а стало задоволення соціальних потреб та інтересів усіх верств населення. На користь такого твердження наводять дані про постійне розширення номенклатури товарів та послуг для населення, кола споживачів цих благ, дотримання норм державного регулювання підприємництва та ін. Так, американський економіст Дж.Гелбрейт стверджує, що метою діяльності керівництва крупних корпорацій США є вищі цілі цивілізації: захист людей від нестатків, експлуатації та зловживань, збереження національних ресурсів, прогрес науки тощо.

Інші західні вчені пріоритетними цілями підприємницької діяльності вважають постійне економічне зростання, досягнення вищої продуктивності праці. Швейцарський економіст Ч.Тавел серед п'яти основних цілей сучасної корпорації (соціальна відповідальність бізнесу, управління, зростання обсягу продажу, максимізації прибутку та відповідальність перед споживачами) називає зростання обсягу продажу та збільшення прибутків.

Усе це свідчить про те, що питання про соціальну відповідальність бізнесу слід розглядати у зіставленні з іншими цілями. Домінуючою серед них є привласнення максимального прибутку. Зокрема, норма і маса (величина) прибутку є головною метою підприємців і критерієм ефективності виробництва. Свідченням цього є й те, що з прибутку (який становить різницю між валовою виручкою і собівартістю продукції) вираховують податки в бюджет, виплачують дивіденди, здійснюють розширене відтворення тощо. Навіть показник рентабельності підприємства вимірюється відношенням прибутку до середньорічної вартості основних фондів та вартості нормованих обігових коштів.

Проте для досягнення основної мети підприємство повинно домагатися інших похідних цілей --економічного зростання, збільшення продуктивності праці, виготовлення якісних товарів і надання послуг для задоволення суспільних потреб.

Водночас привласнення прибутку не завжди супроводжується соціальною відповідальністю бізнесу. Так, у США, згідно з даними багаторічних соціологічних досліджень, від 20 до 50% споживачів (загалом до однієї третини) незадоволені товарами та наданими послугами. Член вищого керівництва американської корпорації «Дженерал моторз» Дж. де Лоріан визнавав: «...з дилерів видушували все до останнього цента заради збільшення прибутків корпорацій... По суті ми найкричущим чином порушували наші власні заповіти вільного підприємництва... Час від часу примушували закуповувати у нас товари за роздутими цінами». Така практика була в 60-х роках типовою. У 2000 р. кілька тисяч автомобілів японської автомобільної компанії «Ніссан» виявились неякісними.

Висновок

Для підвищення соціально-етичної відповідальності необхідно розробити етичний кодекс, який має ґрунтуватися на етичних нормах і правилах поведінки, виходячи з чесного ставлення до своїх зобов'язань і порядності у відносинах бізнесу.

Размещено на Allbest.ru