Етика міжнародного підприємництва: проблеми та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний технічний університет

Кафедра міжнародної економіки та маркетингу

Етика міжнародного підприємництва: проблеми та шляхи їх вирішення

к. е. н., доцент Л.С. Ринейська

Анотація

У статті визначається сутність ділової етики. При цьому етика розглядається як частина міжнародного бізнесу. Підкреслюється факт впливу етики на сучасну економічну діяльність. Особлива увага приділяється дослідженню етичних проблем у розвитку бізнесу в умовах глобалізації. Показані можливі шляхи їх вирішення.

Ключові слова: етика міжнародного підприємництва, проблеми та шляхи їх рішення, глобальна економіка, національно-культурний стереотип.

Annotation

In the article the essence of business ethics is determined. In this the ethics as part of international entrepreneurship is seen. The fact of the ethics impact to modern economic activity is emphasized. Special attention to ethical problems research for business development in the context of globalization is given. The possible steps of its decision is shown.

Key words: ethics of international entrepreneurship, problems and steps of its decision, global economy, national and cultural stereotype.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. За своєю суттю термін «підприємництво» (entrepreneurship), який сьогодні часто замінюють терміном «бізнес» (business) (справа, діло, діяльність), означає конкурентоспроможне заняття з метою отримання прибутку. Але отримувати прибуток можна різними способами. Один підприємець намагається вести чесний бізнес, вивчає і задовольняє потреби споживачів, поважає інтереси партнерів. Інший - прагне отримати прибуток будь-якою ціною, вдається до обману покупців, порушує свої зобов'язання перед партнерами. Отже, у підприємницькій діяльності проблема етики існувала завжди. Зараз, коли завдяки сучасній глобалізації міжнародні економічні відносини значно активізувалися, ця проблема набула особливої актуальності. Адже ігнорування специфіки ведення підприємницької діяльності в різних країнах з урахуванням національного менталітету, традицій, культури іноземних партнерів може завдати значної шкоди бізнесу або взагалі звести його нанівець. У зв'язку з цим дослідження міжнародного досвіду етичного ведення підприємництва має значний науковий і практичний інтерес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. Проблему етичного ведення бізнесу досліджували вчені і практики. Р. Соломон, А. Капто, О. Сердюк, О. Могілевська вивчали сутність етики та обґрунтовували її важливість для організації ефективного цивілізованого підприємництва. Вони аналізували теоретичні засади ділової етики, етичні концепції різних філософів античності, середньовіччя та сучасності. Т. Вотович, Г.Л. Чайка та Л. Тарасюк акцентували увагу на етиці спілкування, у тому числі професійному. Р. Льюис, Дж. Грейсон та К. О`Делл, досліджуючи особливості ведення міжнародного бізнесу, торкалися і його етичних проблем. У цілому ж етика міжнародної підприємницької діяльності є недостатньо дослідженою у науковій літературі.

Метою статті є дослідження етики міжнародного підприємництва, визначення її проблем та шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Бізнес як особливий вид професійної діяльності і найважливіший сектор ринкових відносин - це не просто наявність безлічі продавців і покупців, а складна система людських відносин, що регулюються економічними та юридичними законами в органічному поєднанні з морально-етичними нормами [1, с. 54]. Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку відповідно до чинного законодавства, встановлених правил і традиціями [2, с. 24]. Складовою частиною етики підприємництва є бізнес-культура. Культура проявляється через світоглядну толерантність, яка означає здатність до сприйняття цінностей і духовних основ іншої особистості [3, с. 187]. Отже, етична підприємницька діяльність передбачає знання своїх партнерів, культури, традицій країн їх походження, що диктують специфіку їх менталітету та методи ведення бізнесу.

Науковці розділяють культури світу на три основні типи [4, с. 14-15]:

1) моноактівні - культури, в яких прийнято планувати своє життя, завжди слідкувати за розкладом, організовувати діяльність у чіткій послідовності і займатися в певний момент тільки однією справою. Німці і швейцарці належать до культури цього типу;

2) поліактівні - до цього типу культури належать рухливі, товариські народи, представники яких звикли робити багато справ одночасно, які планують черговість дій не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості або важливості того чи іншого заходу. До цього типу належать, наприклад, італійці, латиноамериканці та араби;

3) реактивні - культури, що надають першорядне значення ввічливості та повазі, які віддають перевагу тому, щоб тихо і спокійно слухати співбесідника, обережно реагуючи на його пропозиції. Представники цього типу - китайці, японці і фіни.

За національностями шкала моноактивності/поліактивності (тобто послаблення моноактивних рис і посилення поліактивних) виглядає таким чином: німці, швейцарці - американці (білі англосакси-протестанти) - скандинави, австрійці - британці, канадці, новозеландці - австралійці, південноафриканці - японці - данці, бельгійці - французи, бельгійці (валлони) - чехи, словаки, хорвати, угорці - громадяни Північної Італії - чілійці -росіяни, інші слов'яни - португальці - полінезійці - іспанці, південні італійці , середземноморські народи - індійці, пакистанці - латиноамериканці, араби, африканці [4, с. 52].

У свою чергу представники різних національностей мають свій національно-культурний стереотип. Доцільно розглянути національно-культурний стереотип громадян США - країни-лідера сучасної світової економіки. Для американців притаманна цілеспрямованість у досягненні мети, насамперед - на досягненні успіху у бізнесі. Вони надзвичайно самостійні, як правило, покладаються тільки на себе, з підозрою відносяться до будь-якої допомоги, особливо державної. Держава, на їх думку, повинна створити для своїх громадян умови для бізнесу, а потім відійти вбік і не заважати бізнесменам займатися справою. Американці чітко розділяють справу і особисте життя. У них особливе ставлення до часу (час - це гроші), тому вони все планують і намагаються діяти чітко за планом. Американці досить емоційні і товариські люди, у процесі роботи діляться діловою інформацією, але й очікують того ж від бізнес-партнерів. Вони дуже переживають у разі, коли партнери не виправдовують їх сподівань.

Але навіть на таких жорстких ділків як американці сильне враження справляє поведінка японців (як представників іншого культурно-національного стереотипу). Більшість американських бізнесменів, які відвідали Японію, їдуть під сильним враженням того, як робітники накидаються на виникаючі проблеми, з увагою ставляться до найменших деталей, готові нагнутися на «останнім зернятком». Коли закінчується перерва, вони буквально біжать до своїх робочих місць. Коли японські бізнесмени з'являються на ринках, все відразу змінюється. Вони дивляться на ринки як на поле бою. Вони «атакують» ринки, розглядаючи конкурентів як гідних супротивників, які, проте, повинні бути безумовно і однозначно розбиті. Вони звідусіль намагаються отримати інформацію, задають незліченні питання, на всі зустрічі і переговори приходять у величезній кількості, видають гори цифр, аналізую сотні можливих варіантів, затримуються на роботі, а на наступний день знову працюють в повну силу.

Цей порив частково пояснюється наслідком способу життя японців та їх системи освіти - вони вчать, що успіх залежить не від здібностей, а від старанності. У дитячому садку японські діти вчаться переносити труднощі, в середніх класах школи - терпіти до кінця, а в старших - домагатися цілей, незважаючи на перешкоди і невдачі. З цього виходить той людський матеріал, з яким доводиться конкурувати бізнесменам інших країн світу [5, с. 284].

Представники інших культурно-національних стереотипів також мають яскраво виражені відмінності у поведінці, у тому числі діловому. Це спричиняє бар'єри спілкування, основними серед яких є [6, с. 254-255]:

1) бар'єри психологічні, які є наслідком прояву індивідуальних характеристик особистості, у тому числі:

- бар'єр темпераменту - виникає між людьми з різним типом нервової системи;

- бар'єр установки - якщо перша установка негативна, то змінюється вона важко;

- бар'єр мотивації передбачає різне розуміння партнерами причин організації спільного бізнесу та методів його здійснення;

- бар'єр пам'яті - ніхто з нас не може бути впевненим, яка саме інформація і в якому обсязі збережеться у пам'яті бізнес-партнера, яким чином вона надійшла до нього і як партнер її відтворить;

2) бар'єри конфліктні - через зіткнення інтересів протилежних поглядів;

3) бар'єри емоційні. Якщо відчувається до бізнес-партнера неприязнь, то його важко правильно зрозуміти; а якщо людина сприймається з симпатією, то не завжди можна побачити у неї негативні риси;

4) бар'єри моральні - коли одних людей вважають перспективними, інших - ні; коли одних зустрічають привітно (бо вони заможні), а інших - ні;

5) бар'єри інтелектуальні - внаслідок різних розумових здібностей, рівня освіти, культури, виховання тощо;

6) бар'єри соціальні - виникають між людьми, які належать до різних соціальних груп, у тому числі:

- бар'єр віку - наприклад, літні люди більш критично ставляться до всього нового, а молодь - до набутого іншими досвіду;

- бар'єр статі - жінки і чоловіки по-різному думають, слухають, сприймають інформацію, піддаються переконанню;

- бар'єр національності - через певні національні звичаї люди можуть не порозумітися (наприклад, «так» чи «ні» болгарин передає зовсім інакше, ніж українець); діловий етика економічний бізнес

7) бар'єр мовні - виникають через незнання іноземної мови, або коли людина не вміє висловити чітко і зрозуміло свою думку, а також через погану вимову;

8) бар'єр професійні - виникають через різний професійний досвід, статус, ставлення до роботи тощо.

Всі перелічені факти свідчать про те, що кожний підприємець, який бажає займатися міжнародним бізнесом, повинен постійно і глибоко вивчати своїх іноземних партнерів, культуру, традиції, релігію їх країн для того, щоб зрозуміти їхній світогляд та передбачити притаманну їм поведінку у бізнесі. Але, зважаючи на масштабність і складність цього завдання, одна людина з ним не впорається. Розв'язанням цього завдання більш доцільно займатися колективи науковців університетів, науково-дослідних інститутів, роботу яких повинна всіляко підтримувати держава. А бізнесменам необхідно обов'язково ознайомлюватися із результатами цих досліджень, доповнюючи і збагачуючи таким чином досвід своєї практичної діяльності.

Особливо слід наголосити на принципово важливому значенні володіння іноземною мовою для ведення закордонної підприємницької діяльності. При цьому вимоги до культури мовлення у діловому спілкуванні (у тому числі іноземною мовою) досить складні: стислість і лаконічність викладу думки, вміння в міру користуватися порівняннями, образами, цитатами і висловами відомих бізнесменів, уміння користуватися перевагами живої мови (її швидкість, модулювання голосом, паузи, наголоси), правильне сприйняття реакції співрозмовника або аудиторії на вашу промову і вміння закінчити її чіткими висновками і пропозиціями [7, с. 43].

Взагалі, якщо потрібно жити і працювати в іншій країні, то немає іншого шляху, крім вивчення іноземної мови. Як свідчить практика, це передбачає значні витрати як фінансові, так і часу. Якщо підприємець народився в англомовних країнах, то на скромне оволодіння однією з європейських мов буде потрібно 250 - 500 годин занять з викладачем, переважно протягом трьох місяців. Сюди доцільно включити інтенсивний дво- або тритижневий курс повного занурення в мову (мінімум 40 годин). Оволодіння японською, китайською, арабською та російською мовами (чотири інших найбільших мов) потребують для англомовного бізнесмена часу майже в два рази більше [4, с. 152].

Співпраця підприємців у багатонаціональних виробничих колективах розвиває мову їхнього спілкування. Особливо яскраво це проявляється під час проведення мовних курсів із глибоким зануренням у мовні проблеми. Представники романських народів легко впізнають значення довгих літературних або наукових слів англійської мови, але відчувають труднощі з вимовою. Данці і скандинави легко справляються з вимовою, проте їм не вистачає знання лексики латинського походження. Шведи допомагають фінам освоювати незнайомі приклади. Німці борються з англійським порядком слів. Кожен вчиться один в одного [4, с. 158-159].

Однією з важливих причин, чому підприємці з нових індустріальних країн Сходу (Сінгапур, Гонконг, Філіппіни та ін.) домоглися великих успіхів, є оволодіння ними англійською мовою, яка сьогодні є основною мовою міжнародного спілкування, в тому числі у сфері бізнесу. Володіння цією мовою дало їм можливість краще зрозуміти потреби західної цивілізації, її окремих народів і задовольнити їх з найбільшою вигодою для себе [4, с. 123].

Отже, підприємець у сфері міжнародної економіки повинен постійно розширяти і поглиблювати свої знання про інші країни, народи, їх звичаї, традиції, релігію, знати якнайбільше іноземних мов. Це сприятиме підвищенню ефективності його діяльності.

Висновки та пропозиції

Світовий досвід свідчить, що ефективний бізнес повинен бути етичним, адже бізнес, ринкова економіка є компонентами демократичного суспільства, розвиток якого пов'язаний з моральними цінностями демократії [8, с. 101]. Етична міжнародна підприємницька діяльність передбачає знання і виконання чинного законодавства, відповідальність за своїми обов'язками, повага до партнерів по бізнесу, що зокрема виявляється у володінні іноземними мовами, знання історії, традицій, культури інших народів світу.

Зважаючи на масштаби економічної діяльності в умовах сучасної глобалізації та її складність, для організації етичного міжнародного підприємництва доцільно запропонувати:

1) на рівні держави:

- сприяти проведенню у науково-дослідних інститутах комплексних досліджень міжнародного підприємництва з урахуванням його етичної складової;

- готувати в університетах та інших освітніх закладах фахівців економічного профілю з усвідомленням того, що міжнародна підприємницька діяльність повинна бути етичною, та забезпечити їх знаннями і методами ведення етичного бізнесу;

- вдосконалювати законодавчу базу ведення бізнесу та контролювати за його дотримання;

- забезпечувати законодавчий захист суб'єктів міжнародної діяльності на території певної країни;

- проводити конференції, симпозіуми, семінари з метою обміну досвідом етичного міжнародного підприємництва;

2) на рівні компанії та підприємства (якщо вони займаються міжнародним бізнесом або мають багатонаціональні виробничі колективи):

- розробляти етичні кодекси діяльності компанії (підприємства);

- створювати комісії, які б контролювали дотримання положень цих кодексів та слідкували за етикою виробничих відносин у колективі;

- організовувати діяльність курсів із підвищення кваліфікації з етичного ведення бізнесу для працівників;

3) на рівні підприємців, які займаються міжнародною діяльністю:

- постійно розширювати коло своїх знань щодо історії та традицій інших країн, формувати особисту базу даних щодо характерних особливостей представників різних народів світу, як своїх можливих партнерів;

- наполегливо вивчати іноземні мови;

- підтримувати активні зв'язки з підприємцями інших країн.

Таким чином, організація етичного ведення міжнародної підприємницької діяльності є досить складною справою, яка потребує активної участі як державних органів, керівників міжнародних компаній, так і окремих підприємців. Тільки завдяки їх об'єднаним зусиллям можливо забезпечити цивілізований характер сучасного підприємництва у всьому світі.

Література

1. Капто А. Этика бизнеса / А. Капто // Международная экономика. - 2007. - № 4. - С. 53 - 61.

2. Могилевская О.Ю. Деловая этика - ключевой фактор успеха современного бизнеса / О.Ю. Могилевская // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 4. - С. 24 - 26.

3. Тарасюк Л.С. Проблема сучасної етики спілкування в контексті метаантропології / Л.С. Тарасюк // Гілея. - 2014. - № 6. - С. 184 - 187.

4. Льюис Р. Столкновение культур: путеводитель для всех, кто делает бизнес за границей / Р. Льюис. - М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. - 640 с.

5. Грейсон Дж. Американский менеджмент на пороге ХХІ века / Дж. Грейсон, К. О`Делл. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.

6. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера / Г.Л. Чайка. - К.: Знання, 2005. - 442 с.

7. Капто А. Этика менеджмента / А. Капто // Международная экономика. - 2007. - № 7. - С. 37 - 44.

8. Сердюк О. Етика бізнесу та коло її проблем / О. Сердюк // Філософська думка. - 2005. - № 4. - С. 93 - 102.

9. Вотович Т. Ділова етика: як покращити етичну свідомість в компанії / Т. Вотович // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2010. - № 1. - С. 5 - 9.

Размещено на Allbest.ru