Ділова етика в країнах світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФРАНЦІЯ

Франція -- важливий торговий партнер України.

Перш ніж встановлювати ділові відносини з французькими фірмами, бажано чітко окреслити мету цих відносин: вихід на ринок зі своїми товарами або закупівля їх, налагодження співробітництва і науково-технічних звґязків; створення спільного підприємства тощо.

Етикет ділових взаємин вимагає:

· дізнавшись якомога більше про фірми, надіслати на їхню адресу комплект рекламної літератури і каталогів про вашу продукцію, а також умови, на яких ви її постачаєте (все це треба викласти французькою мовою);

· французи болісно реагують на вживання німецької та англійської мови у діловому спілкуванні, оскільки переконані, що це применшує їхню національну гідність і честь;

· якщо ви імпортер, спрямовуйте запит із максимальним переліком того, що ви бажаєте одержати від французької фірми;

· намагайтеся зґясувати реакцію партнера на зроблену вами пропозицію, зателефонувавши йому; попросіть його підтвердити одержання вашої пропозиції, висловивши надію на якнайшвидшу відповідь;

· важливо памґятати, що в діловому житті Франції величезну роль відіграють звґязки та знайомства. Еліта ділового світу Франції обмежена, нікому не знайомих нових людей вони до себе не наближують. Слід бути готовим і до бюрократичної тяганини, поки ваша пропозиція дійде до осіб високого рангу;

· французи, на відміну від американців, уникають ризикованих фінансових операцій, вони віддають перевагу аргументованому і всебічному обговоренню кожної деталі майбутньої угоди;

· трапляється, що під час обговорення французькі маркетологи, бізнесмени, підприємці переривають співрозмовника, висувають контраргументи або роблять критичні зауваження. Це не слід сприймати як вияв неповаги -- так у них прийнято за діловим етикетом. Краще, коли ви добре підготуєтесь до переговорів, опануєте сутність справи й не дасте спантеличити себе, виявляючи власну наполегливість;

· для французів куди важливішими є аргументи, підкріплені фактами і ґрунтовним техніко-економічним аналізом, а не вияв чутливості й надміру прикрашені докази;

· у Франції чимало важливих рішень ухвалюють не тільки в кабінеті, а й за обіднім столом (під час коктейлю, сніданку, обіду й вечері), хоча про справи заведено говорити після того, як подадуть каву;

· доречні для застільної бесіди теми: книжки, виставки, спектаклі, історичні памґятки Франції й Парижа. Стережіться торкатися питань особистого гатунку: віросповідання, службової посади, доходів і витрат; не слід обговорювати власні хвороби, сімейний стан, політичні преференції;

· якщо вас запросили на вечерю -- це велика честь. Прибути на вечерю треба на чверть години пізніше призначеного часу. Бажано прийти з квітами (тільки не білі і не хризантеми -- це у Франції символ жалоби), краще принести пляшку шампанського і коробку шоколадних цукерок;

· для французів кухня -- це предмет національної гордості. Вони обожнюють різні компліменти стосовно якості страв і напоїв на столі. За французьким етикетом не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати, користуватися прянощами -- це неповага до хазяїв;

· неодмінними супутниками французького застілля є культура споживання спиртних напоїв (пропонується чарка аперитиву, портвейн, анісовий лікер, віски, до яких подають солоні горішки, спеціальне печиво, невеличкі сандвічі із сиром і шинкою), три-чотири келихи вина (біле під рибу і морепродукти, червоне -- під мґясо і сир), а після десерту або кави -- фруктова горілка, міцний лікер чи коньяк. Найважливішою етикетною вимогою є помірність у вживанні алкоголю;

· французи велику увагу приділяють різним формам ввічливості у різних ситуаціях, які вимагають знання етикету. Якщо вас, приймаючи, пропускають уперед, одразу проходьте першим;

· у Франції не прийнято звертатися до співрозмовника на імґя, якщо тільки вони самі про це не просили. Зазвичай вживають "мсьє", звертаючись до чоловіків, і "мадам" -- якщо йдеться про жінок, незалежно від їхнього сімейного стану. Вважається нечемним, якщо до традиційних вітань не додати "мсьє" або "мадам" або їхні імена. Чоловіки, як правило, обмінюються рукостисканнями;

· при діловому знайомстві у Франції необхідно вручити свою візитну картку, та оскільки тут надають неабиякого значення освіті, бажано зазначити на візитці вищий навчальний заклад, який ви закінчили, особливо якщо він користується доброю репутацією;

· у Франції вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини, згідно з етикетом, здебільшого є такими самими, що й у решті європейських країн, проте є одне важливе правило: одяг має бути високої якості з натуральних тканин. Існує загальна порада: "Виключіть зі свого гардероба все синтетичне".

Французький етикет ділового спілкування, й зокрема ведення комерційних переговорів вирізняється тим, що французькі підприємці намагаються уникати офіційних обговорень конкретних питань "віч-на-віч", "один на один".

На переговорах французькі бізнесмени щосили намагаються зберегти свою незалежність, утім, їхнє ставлення може різко змінитися залежно від того, з ким вони мають справу. Французи порівняно з американцями менш самостійні при ухваленні остаточних рішень. Вони орієнтуються більше на логічні докази і виходять з "найзагальніших принципів".

Французькі підприємці, бізнесмени інколи доволі жорстко ведуть переговори і, як правило, не мають "запасної позиції". Обираючи найчастіше конфронтаційний тип взаємодії, вони прагнуть при цьому зберегти чемність, ввічливість, делікатність, любґязність, схильність до гумору та жартів і невимушеність у спілкуванні.

Фінляндія

Діловий етикет Фінляндії віддзеркалює особливості національного характеру фінів -- працьовитість, ґрунтовність, завзятість. Вони користуються репутацією стриманих, замкнутих і не дуже комунікабельних людей. Проте це не зовсім правильно. Насправді вони мають почуття гумору, полюбляють пожартувати з самих себе і часто повторюють, що вони зовсім нещодавно були схожі на недосвідчених парубків із сільської глибинки, котрі зненацька опинилися у великому місті. Одначе за останні роки багато чого змінилося, і вони набули впевненості в діловому спілкуванні. Сучасний діловий етикет фінських бізнесменів охоплює такі моральні вимоги:

· надійність, грунтована на чесності, пунктуальності, педантичності, чіткості й коректності;

· ввічливість і шанобливість (зокрема на свята, й особливо на Різдво і Новий рік, прийнято вітати своїх друзів і колег). Найліпше надіслати яскраву листівку. Якщо дарити подарунок, то він має бути недорогим, аби не поставити вашого компаньйона в незручне становище. У Фінляндії дуже цінують український розпис (таці, шкатулки, іграшки), а також горілку;

· низку ділових питань фіни традиційно вирішують у сауні або ресторані, тож не бажано відмовлятися від таких запрошень і неодмінно відповідати на них взаємністю.

Фінська лазня (сауна) може стати для вас неоціненним помічником у комерційній діяльності.

Сучасна фінська етика комерційної роботи відрізняється надійністю, чіткістю, коректністю і чесністю у відносинах і не поступається німецької в пунктуальність і педантичність. Перш ніж приступити до встановлення ділових відносин з французькими фірмами, необхідно чітко встановити цілі цих відносин. Французи болісно реагують на використання англійської або німецької мови у діловому спілкуванні з ними, вважаючи, що це обмежує їх почуття національної гідності. При цьому слід пам'ятати, що в діловому житті Франції велику роль відіграють зв'язки і знайомства. Тому зазвичай нові контракти встановлюються через посередників, які пов'язані дружніми відносинами з потрібною вам особою. Еліта ділового світу тут обмежена, нових людей, нікому не знайомих, до себе не допускають. На відміну від американських бізнесменів французькі намагаються уникати ризикованих фінансових операцій. При укладанні контрактів з великими підприємствами основну увагу слід приділити технічними характеристиками і довговічності пропонованих товарів. У Франції багато важливих рішень приймаються не тільки в службовому кабінеті, але і за обіднім столом. У Франції не прийнято звертатися до співрозмовників по імені, якщо тільки вони самі не попросили. Зазвичай вживають “месьє” - чоловікам і “мадам” - жінкам. При знайомстві необхідно представити свою візитну картку. Якщо на зустрічі присутні кілька людей, візитна картка вручається особі, що займає більш високе положення.

При наростаючою в сучасному світі інтенсифікації міжнародних зв'язків, розвитку інтеграційних процесів відбуваються взаємопроникнення національних культур, їх адаптація. Це виражається і в універсалізації етичних, поведінкових норм ділового спілкування і стилів ведення переговорів. Сьогодні формується своєрідна міжнародна субкультура із загальноприйнятими правилами поведінки, звичаями, прецедентами, термінологією, єдиними параметрами, створюються тимчасові або відносно стійкі структури переговорних органів. Це особливо проявляється на багатосторонніх переговорах у рамках великого числа міжнародних організацій. Разом з тим в діловому спілкуванні зберігаються і особливості національних стилів ведення переговорів, які відображають звичаї, традиції, культуру, етнічні стандарти, релігійний уклад, політичний та державний устрій конкретної країни. Часом ці особливості важко вловимі, ​​але іноді відмінності між стилями партнерів бувають відчутні, і це доцільно враховувати кожної зі сторін. Характер будь-якого народу багатогранний і оригінальний, його не можна зводити до міфів про мовчазності або, навпаки, до надмірної емоційності. Тим не менш, правда і те, що виросли в одній і тій же культурі люди мають спільні риси, вірніше, загальні манери поведінки. Шкільна система, засоби масової інформації та спільну мову зближують людей. Вивчення основних особливостей портрета представників іншої культури дозволяє зіставляти моделі поведінки чужий і рідної культури, дозволяє уникнути неадекватного сприйняття одного народу іншим народом, руйнує існуючі негативні стереотипи.

Мета даної роботи: коротко охарактеризувати особливості національного характеру фінів.

Особливості національного характеру фінів

Зустрічаючись з представниками іншої культури і вступаючи з ними в спілкування, ми оцінюємо партнера у відповідності з тими ознаками, які властиві рідній культурі. Тому дуже часто наша оцінка не збігається з самооцінкою нашого партнера, що призводить найчастіше до невдач у спілкуванні, до нерозуміння і до закріплення негативних стереотипів. В даний час в теорії міжкультурної комунікації в центрі уваги виявляється питання про відмінність в поведінці представників різних культур. Правила і традиції спілкування тієї чи іншої спільності визначаються як комунікативне поведінка, яка має національно-специфічний характер і виступає як аспект прояву в спілкуванні мовної особистості. Однією зі складових моделі опису поведінки тієї чи іншої спільності є опис національного характеру. Так, за твердженням Я. Лехтонена, для фінів характерні наступні основні риси комунікативної поведінки:

говорять тільки тоді, коли є, що сказати,

мовчання є нормою у спілкуванні,

пасивна стратегія при отриманні інформації,

повагу до суверенності, до думки іншої людини,

довгі дискурсивні паузи,

насторожене ставлення до незнайомих, в тому числі до іноземців,

виражене прагнення контролювати правильність мовлення іноземною мовою.

Згідно опублікованому 16 серпня 2010 рейтингом американського журналу В«НьюсвікВ», найкращою країною в світі за якістю життя визнана Фінляндія.

Відзначимо також, що вже багато років північні країни лідирують у всіляких рейтингах як країни з кращою якістю життя. Але незважаючи на визнання її найкращим місцем на землі, країна до цих пір зберігає досить просту і стриману, якщо не сказати сувору, ментальність. Мабуть, найголовніша риса фінського характеру - патріотизм. Як часто у фінських магазинах доводиться чути: В«Це нашеВ»? І фіни купують своє, хоча б і дорожче. Тому що своє якісніше і екологічніше. Інша фінська риса - точність. Спізнюватися в Фінляндії непристойно, а за запізнення прийнято винувато вибачатися і виправдовуватися. Ще одна риса - любов до рукостискань. Фіни потискують руки, знайомлячись, причому всі - чоловік з чоловіком, жінка з чоловіком, жінка з жінкою. Зрілі фіни віддають перевагу з друзями вітатися за руку, знайомим - сказати В«Hei!В» Або В«Moi!В» (В«Привіт!В») І кивнути. Фіни потребують вільному просторі навколо себе. При спілкуванні із сторонніми фіни дотримуються так званий reviiri , дистанцію - намагаються триматися приблизно в метрі від співрозмовника. На такій відстані вони відчувають себе комфортно, а при рух ближче інтуїтивно розцінюють як посягання і намагаються відсунутися.

Фінам не властива традиція підтримки легкої розмови (В«small talkВ»), за відсутності гідної теми для розмови вони воліють глибокодумне мовчання. У фінів не прийнято поплескувати співрозмовника по плечу, доторкатися до руки, а тим більше крутити гудзик, щоб привернути увагу. Надійність - риса, яку фіни вважають для себе типовою. Це ж якість відзначають і інші. В«Якщо фін-небудь обіцяє, навіть у сауні, у неробочий час, він обов'язково дотримається обіцянки. Це в крові у фінів, - так описує фінів один російський керівник підприємства. Надійність заснована на тому, що фін не хоче обіцяти того, що він не зможе зробити, навпаки він попередньо ретельно зважує справи. На думку когось, це може виглядати як повільність при прийнятті рішень, але саме обережність - запорука того, що обіцяне можна виконати. Прикладів обережності або обачності можна навести багато. Коли Фінляндія, Швеція і Австрія брали участь у переговорах про членство в ЄС, який брав участь у переговорах співробітник цієї організації зазначив, що з Австріє...ю переговори були легкими, але з нею були проблеми після вступу до ЄС. З Фінляндією переговори були важкими, але з нею легко працювати в ЄС, а зі Швецією як переговори, так і вступ в члени ЄС викликали труднощі. Коли домовленість досягнута, справи ведуться систематично і точно. Коріння систематичності - у бажанні фінів вести справи спільно. Фінляндію прийнято зображати країною десятків тисяч озер. Так само правильно було б назвати Фінляндію країною сотень тисяч об'єднань. Це багато для п'ятимільйонного народу. Але саме в об'єднаннях фіни навчилися збирати свої сили для досягнення спільних цілей - чи йде мова про політику, про охорону навколишнього середовища, про спорт чи про мистецтво. У об'єднаннях, на відміну від самостійної діяльності, робота вимагає більшої систематичності. Фінів вважають небалакучий. Це відмічено і на форумах, що проводяться в ЄС. З іншого боку, там також помітили, що коли фін просить слово для виступу, його слід вислухати, оскільки він зосередить увагу на справі і не буде вимовляти порожніх фраз. Надійність в поєднанні з небагатослівністю призводить до того, що коли фін говорить В«такВ», він має на увазі під цим В«такВ». Він не ховається за заплутаними словами, а має на увазі тільки те, про що говорить. Фіни вміють мовчати. Багатослівність вважається ознакою невміння вести бесіду, і в цьому є своя правда. В«Де мало слів, там вагу вони маютьВ», - писав Шекспір. Пауза і мовчання займають особливе місце у фінській культурі спілкування. Справа в тому, що аристократизм проявляється не тільки в умінні тримати спину прямо, а й в умінні не відкривати рота, там, де це не треба. За фінським звичаям, гучна мова, сміх без упину вирішувалися тільки простолюдинові. Фінська аристократ - це мовчазний, статечний пан. Він нікуди не поспішає - тому й говорить повільно і виважено. Взагалі фінська культура - це культура спокійних людей. Досі фіни насторожено ставляться до тих, хто говорить занадто голосно, або занадто швидко. Більше того, підвищення голосу вони вважають проявом брутальності. Спори фіни віддають перевагу вирішувати за столом переговорів.

Так само якщо під час розмови Ви відводите очі, дивитеся по сторонах-то для фіна це буде явною ознакою Вашого лукавства. Ці традиції вже в крові фінів. При спілкуванні з громадянами Фінляндії варто пам'ятати й інше правило: В«Сміх розумного не чутно, а видноВ».

У Скандинавії тиша-це гармонія, тому мовчання схвалюється, є елементом релаксації, а не вимушеної паузи. Фінн спостерігає за ситуацією мовчки, не перепитує, таким чином, виявляючи повагу до мовця. Він поважає думку свого співрозмовника. Право вислухати співрозмовника - одне з основних правил фінського комунікативної поведінки. Промовчати - це також один ...із способів уникнути комунікативної невдачі. Дійсно, фіни небагатослівні, бо компетентність людини у фінів оцінюється по його справах, а не з розмов: В«Все одно, що ти говориш, головне, що ти робишВ».

Хоча по натурі фіни обережні, вони все-таки швидко засвоюють нове. Паперові машини та мобільні телефони були винайдені не в Фінляндії, але фіни вийшли в лідери з виробництва на світовому ринку. Взагалі, фіни мають схильністю до техніки. За кількістю абонентів інтернет на душу населення, Фінляндія знаходиться на першому місці в світі. Це властивість в нинішньому світі порівнянно з золотом: спочатку робота приносила успіх, але тепер тільки успіх принесе роботу. Необхідно вміти вибирати області успіху. Насчет грошей у них теж є своя думка. Великою образою буде для фіна запитати його про зарплату. Часто навіть чоловік і дружина не знають, хто, скільки грошей заробляє. У кожного свій рахунок у банку, і в ресторані часто кожен платить сам за себе. І для них це нормально. Фінн любить свою країну не взагалі. Він любить свій будинок, свій шматочок землі навколо будинку, свою вулицю, своє місто. Тому він відчуває себе у відповіді за порядок, відчуває себе господарем. Не тим господарем, який буде вимагати і качати права. А тим, який взимку розчистить доріжки, восени збере опале листя, а навесні посадить квіти. У фіннах взагалі дивує пристрасть до порядку. Це починається з побуту. У кухні з неймовірною акуратністю розставлені по полицях страви, тарілки та інші речі. Скрізь панує чистота, порядок і ознака невсипущого смотренія. Всі вулиці надзвичайно охайні. Тротуари і кам'яна бруківка дуже рівні. Чистота їх разюча, порядок ідеальний. Фіни з дитинства звикають до порядку. Ще одна фінська риса - незалежність. Фіни домоглися свого добробуту наполегливої вЂ‹вЂ‹важкої роботою і не потребують підтримки. І не шукають ватажків. Фіни самодостатні. У Фінляндії було проведено опитування, де і як хотіли б жити фіни. Виявилося, що середньостатистичний фін хотів би жити в столиці, в лісі на березі озера, у власному будинку з собакою і без сусідів. Причому все це одночасно. У незнайомих компаніях фіни скромні і тихі. У суперечці з фіном часто може виникнути уявлення про досягнутий взаєморозуміння. Але фін напевно залишився при своїй думці. Фіни глибоко усвідомлюють свою культурну ідентичність, тому з настороженістю ставляться до представників інших культур і дбають про збереження особи в очах іноземців. Фінн, що говорить іноземною мовою, прагне контролювати свою мову, так як у школах до останнього часу основна увага зверталася саме на граматичну правильність мови. У спілкуванні з іншими людьми, в тому числі з іноземцями, доброзичливі, привітні, з великим почуттям гідності, але близько сходяться не скоро.

Гарне... розташування і дружбу фінів треба заслужити. Якщо це зробити вдалося, вони будуть надійними діловими партнерами та друзями. Важливою рисою національного характеру фінів є вірність своєму слову. Тому встановлення ділових відносин з ними треба цінувати і виправдовувати. Хоча фіни мають репутацію стриманих, замкнутих і не дуже комунікабельних людей - це не зовсім так. Насправді вони доброзичливі, мають почуття гумору, люблять пожартувати над собою. Наприклад, фінська комерсант Й. Каап на сторінках публікацій нарікав на В«вроджений гріхВ» співвітчизників - заздрість, яка визначається виразом: В«Фінн швидше перенесе свою поразку, ніж успіхи сусідаВ». І, напевно, саме завдяки суперництву на основі справедливих правил гри сучасна фінська етика комерційної роботи відрізняється надійністю, чіткістю, коректністю і чесністю в стосунках, не поступаючись німецької в пунктуальності і педантичності.

Фіни дисципліновані, вміють добре організувати власну діяльність або роботу цілої групи людей. Вони привітні, але без фамільярності, не люблять панібратства, але цінують щиро дружнє ставлення. Специфіка переговорної практики в Фінляндії полягає в тому, що багато ділові питання вирішуються в неформальній обстановці - в сауні або ресторані, тому не відмовляйтеся від подібних запрошень і не забувайте відповідати на них взаємністю. Фінська лазня особливо стане для вас неоціненним підмогою в комерційній роботі. Надійність і неквапливість - риса, типова для фінів. Якщо він що-небудь обіцяє, навіть у сауні, у неробочий час, він обов'язково дотримає свою обіцянку. А повільність, властива фінам, заснована на тому, що він ретельно зважує свої можливості, перш ніж дати ствердну відповідь. Фіни згідливі, довірливі до наївності і панічно бояться скандалів. Успіхи фінів в останні роки привернули увагу інших країн. Багато іноземні фірми вкладають свої кошти в Фінляндію з тієї причини, що Фінляндія - безпечне для роботи місце. У Фінляндії природа збережена, що нетипово для промишленноразвітих країн, і фіни зберегли свій активний і працьовитий характер, незважаючи на успіхи цивілізації.

Фіни не розкидатися зайвих слів, вони господарі своїх хороших якостей.

Отже, особливості національного характеру фінів можна сконцентрувати в чотирьох словах: обачний, впертий, замкнутий і спокійний. Всі ці риси сформувалися під впливом суворої природи Фінляндії. br/>

Таким чином, у порівнянні з націями з більш яскраво вираженою емоційністю, фіни здаються малоемоціональний, що й підтверджує існуючі стереотипи, однак у власній культурі фіни ведуть себе вільно і проявляють яскраві емоції.

При спілкуванні для фінів характерний повільний темп мови, подовжені паузи між висл...овлюваннями, чіткість артикуляції і невисока гучність мови.

Фіни проявляють небагатослівність, стриманість у манері бесіди, що не перебивають співрозмовника, вислуховують його до кінця, не ставлять запитань. У них мало жестів, скуповуючи міміка, стриманий вираз обличчя. Вони прагнуть уникати публічної незгоди, неохоче вступають у спілкування з незнайомими і особливо з іноземцями, і якщо говорять іноземною мовою, то ретельно контролюють граматичну правильність своєї мови.

Фінам доводиться виживати в суворому кліматі. Тому і особливістю національного характеру цього народу є залізна воля, витривалість, наполегливість у досягненні своєї мети. br/>

НОВА СПАНІЯ

Крах попередньої (авторитарної) системи сімей, церкви і держави, перехід до демократії, участь в Європейському Союзі, економічне регулювання, хвиля іноземного інвестування, п'ятий за величиною в Європі ринок - все це відкрило шлях молодому поколінню, яке прагне перетворити Іспанію в європейську країну.

Якщо колись вважалося важливим вдосконалювати аристократичні манери, які показували приналежність певному класу суспільства, то зараз стало модним “робити гроші”.

В даний час Іспанія складається з 17 регіонів, кожен з яких має власну столицю, прапор і законодавство. Їх можливості для формування податкової політики різні. Південна Іспанія, як і Італія, гостро контрастує з північними регіонами.

Уряд бере активну участь в управлінні економікою країни, а також намагається повністю панувати над Національним промисловим інститутом, який є своєрідною державною холдинговою компанією. Даний інститут управляє трьома основними індустріями, які традиційно є основою економіки Іспанії: металургією, суднобудівництвом, текстильною промисловістю, а також великою кількістю інших секторів, включаючи авіалінії.

Діловою елітою Іспанії є банкіри. До недавнього реформування та реструктуризації фондові біржі, банки були єдиним джерелом довго- і короткотермінового фінансування приватного сектора. Вони залишаться домінуючими джерелами фінансування і в майбутньому. Зазвичай, компанія має стільки банків, скільки вона може собі дозволити, щоб отримувати кредити і забезпечувати таємницю своєї діяльності.

Добре організовані прибуткові фірми зосереджені в приватному секторі, яким володіють невеликі сімейні компанії та іноземні інвестори. Іноземні інвестиції відіграють головну роль в економіці і забезпечують “ноу-хау” не лише в сфері фінансів і технологій, але і в сфері управління, оскільки тут гостро відчувається майже повна відсутність професійного управління. Більшість іспанців сприйнятливі та відкриті для новинок, але їх привітність швидко розсіюється, якщо вони відчувають до себе неуважне відношення. Вони шукають рівного партнерства, а не взаємовідносин, де виступають в ролі клієнта.

Бажання довготермінового партнерства, як підтверджує практика, спрацьовує краще на індивідуальному, ніж на корпоративному рівні, тому тривалого успіху досягають дуже мало спільних підприємств.

Бухгалтерська справа в Іспанії знаходиться на стадії розвитку. Виняток складають фірми з відрегульованою системою управління. В будь-якому випадку необхідно бути обережним під час оформлення фінансової документації, оскільки до недавнього часу фінансової бухгалтерії не існувало.

Традиційний стиль фінансового менеджменту властивий сімейним компаніям, великим державним фірмам і тим небагатьом, які мають багатонаціональний персонал та іспанський ешалон управління. Такий стиль управління призводить до створення самостійних бюрократичних та авторитарних структур. Іспанські організації побудовані на концепції особистої ієрархії. Структура організації визначається не як функціональна, а як соціальна система.

В державних компаніях Іспанії управління нагадує за своєю структурою міністерство, яке контролює їх діяльність. У великих приватних підприємствах існує детально розроблена організаційна структура, наповнена паперовими процедурами. Помітно зростає роль приватного сектора.

Прогнозування і планування не є характерною особливістю ділової практики даної країни. Стратегію фірми визначає директор або власник фірми. Вона буде заснована швидше на інтуїції, ніж на систематичному вивченні проблеми. Якщо ж перспектива не проглядається, використовуються різні натяки і попередження. Час, витрачений на збір статистичної інформації і підготовку результатів дослідження, вважається втраченим.

Малоймовірною є наявність в сімейному підприємстві фінансових планів або рахунків. Бухгалтерські системи призначені, переважно, для прикриття фінансової інформації від податкових служб та банків. Ситуація швидко змінюється завдяки іноземним інвесторам та діловим партнерам, які вимагають точної інформації про діяльність підприємства.

Стосовно стилю керівництва, то приймати рішення, погоджуючи його з підлеглими, не прийнято. Це вважається слабкістю і створює враження ненадійності керівництва. Якщо у підлеглого виникають проблеми, він надіється на те, що “бос” їх вирішить. Якщо виникло запитання, то “бос” повинен знайти на нього відповідь.

Критика людей, з якими підтримуєте нормальні відносини, викликає в них обурення. Ви можете спокійно критикувати підлеглого, але робити критичні зауваження колезі - це вже виклик.

Однією з перешкод для підвищення внутрішнього контролю і вдосконалення системи є сприйняття вимог (терміну поставки, дати виконання і т.д.) як особистої недовіри. Покупці великих партій товару, які вимагають чіткого графіку постачання і контролю якості, викликають невдоволення іспанських постачальників, яких дуже важко переконати в необхідності пристосовуватись до бухгалтерії та системи контролю.

Ділові відносини мають швидше вертикальне спрямування, ніж горизонтальне. Між людьми одного суспільного класу відносини будуються не на конкуренції, а на заздрості. Успішну діяльність, переважно, забезпечують зв'язки із впливовими особами, а не працездатність та особисті здібності. Ймовірність виділитись залежить від зв'язків з “босом”, а не від результату особистих зусиль. Існують різні типи конфіденційного зв'язку з “босом”.

У великих фірмах відсутня кореспонденція, дошка штатних оголошень і т.д. Засоби зв'язку, переважно, усні, оскільки телефонний зв'язок працює погано.

Іспанці намагаються бути незалежними і приймати рішення на свій розсуд. Однак це не відноситься до культури зустрічей, основними завданнями яких є, найчастіше, передача інструкцій для роботи.

Більшість іспанських фірм, приймаючи людей на роботу, в першу чергу, звертає увагу на приналежність особи до тої чи іншої сімґї. Сімейні зв'язки забезпечують доступ до найкращих університетів або гарантують навчання за кордоном. Тому розум, як талант, іспанці ставлять нижче, ніж характер і походження.

Щодо жінок, то на лідерство в роботі вони не претендують. Знайти жінку, яка робить кар'єру, доволі важко. Але жінки, які мають високу професійну кваліфікацію, досягають такого ж визнання, як і чоловіки.

Ділова і соціальна поведінка в Іспанії, особливо у високих колах, відрізняється неформальністю. Панібратство - основна ознака іспанського життя. До прислуги звертаються на “ви”, а до колег і керівника - на “ти”. Тому в Іспанії не можна звертатись до підлеглих на “ви”, оскільки вони вважатимуть, що ви поставили їх поряд з прислугою.

В офісі, на засіданнях, в ресторані чоловік може зняти піджак або бути навіть без краватки.

Спокійна робоча атмосфера не обов'язково створюється прекрасним середовищем, однак сприймається такою, якщо існують відносини, які будуються на довір'ї.

Скромність цінується набагато більше, ніж наполегливість та настирливість. Демонстрування розуму, здібностей або влади цінується невисоко. Якщо для італійців чи французів представлення самого себе є частиною гри, то іспанці створюють враження власної незначимості. Поряд з німцями та британцями, які намагаються створити враження неперевершених інтелектуалів, іспанці виглядають скромними і нерішучими.

В іспанців дуже розвинуте почуття власної гідності. Все, що принижує це почуття, буде перешкоджати встановленню хороших взаємовідносин, тому важливо зрозуміти предмет їх гордості - особисті якості. Однак зауважимо, що відчуття впевненості в собі та особистої цінності можуть інколи сприйматись як нетерпимість до поглядів інших людей.

Щодо пунктуальності в Іспанії, то затягування часу або перегляд термінів - це просто епідемія, тому, якщо будете працювати в іспанському бізнесі, не пов'язуйте його з лінивістю, бо це швидше прагнення зробити дуже багато справ в дуже короткий термін.

В Іспанії ділові зустрічі не можна призначати на полудень, оскільки у цей час в іспанців сієста. Зауважимо, що в Іспанії час споживання їжі значно зміщений: снідати починають із 14.00, а обідати - з 22.00. Під час спілкування іспанці віддають перевагу близькій відстані. Іспанці можуть говорити годинами, тому зустріч найчастіше закінчується набагато пізніше, ніж передбачено регламентом. Якщо іспанця не дослухати до кінця і перебити його мову, це буде сприйнято як неповагу. Звичайно, в інших країнах це теж вважається порушенням етикету, але в Іспанії до цього ставляться особливо педантично.

В Іспанії прибути точно в призначений час не зовсім пристойно. Не можна наносити візити безпосередньо після обіду. В цій країні, якщо вам дають візитну карту, це ознака найбільшої довіри.

Іспанські бізнесмени йдуть на контакт досить вільно, вони винятково ввічливі і привітні, але якщо вас запрошують зостатися на сніданок - не погоджуйтеся відразу - це може бути просто формальністю. Вважається, що прийняти таке запрошення можна тільки після третього його повторення.

Публічно та в офіційних ситуаціях керівники дотримуються ділового стилю, в якому жарти відсутні. В інших випадках вони веселі, дотепні, вміють бути хорошими компаньйонами в офісі та поза ним. Гумор найчастіше виявляється в добродушних жартах, а сарказм виключається повністю. Сатира виглядає недоречною на фоні сильно розвинутого почуття особистої гідності, тому в діловому світі Іспанії вона є рідкістю.

Нічого незвичного немає в тому, що колеги обідають разом, однак ранги при цьому не змішують. Але в будь-якому випадку з іноземцями обідатимуть особи, які займають більш високі посади. Соціальне життя поза роботою включає спілкування з людьми того ж рівня, що й вони.

Обіди і вечері є невід'ємною частиною ділового життя Іспанії. Їх завдання - встановити особисті взаємовідносини, зрозуміти ступінь довіри один до одного. Це досягається за допомогою дискусії, яка торкається всіх тем, крім бізнесу. Налагодження ділових взаємовідносин більше залежить від спільності почуттів, ніж від спільності інтересів.

Іспанці дуже рідко запрошують ділових партнерів додому. Але якщо така пропозиція була, принесіть квіти і вино.

У неофіційній бесіді з іспанцем варто уникати розмов про особисте життя, іспанську громадянську війну і правління Франко.

Занадто дорогий подарунок може бути розцінений як хабар і зіпсувати стосунки з іспанськими партнерами.

Діловим жінкам, які бажають справити враження на іспанців, в одязі рекомендується поєднувати чорне з білим або чорне з червоним, обшите золотом. Інтерес викликає також чорне плаття з чорним піджаком і золотою шалею.

Під час бесіди іспанці віддають перевагу близькій відстані.

ДАНІЯ

Образ Данії, як моделі зразкової держави, заснованої на коаліції та відповідальності, не виключає обов'язковість автономії та незалежності. Два мільйони робітників зайняті в 6000 компаніях - більша половина найнята фірмами, які складаються менше ніж з 200 службовців. Основу сільського господарства складають маленькі фірми і невеликі холдинги в робочій сітці кооперативів, а рибна промисловість тримається переважно на капіталах власників. Промисловість і сільське господарство Данії перебувають у приватній власності. Фірми чітко структуровані, а в ієрархічному плані - чисто функціональні. Керівник розглядається як тренер команди. Його вплив ґрунтується на професіоналізмі та компетентності.

Засідання і зустрічі проводяться рідко. Датчани надають перевагу брифінгу, який обов'язково має свою мету, порядок денний і чітко визначені години початку і закінчення зборів. Набагато важливіше дотримуватися регламенту, ніж прийти до висновку. Якщо будь-яке заплановане питання по суті не розглянуте, учасники скликаються знову.

Активність всіх учасників засідання заохочується. При цьому важливіше бути добре поінформованим, ніж досягти загальної згоди. Якщо голосування відбулось або прийняв остаточне рішення “бос”, кожен приймає цю ухвалу за свою мету.

Почуття корпоративної гордості в Данії розвинуте набагато сильніше, ніж в багатьох інших країнах, різкі стрибки на шляху професійного просування спостерігаються дуже рідко. Зробити кар'єру можна лише завдяки компетентності та високому професійному рівню.

Серед країн Європейської співдружності в Данії найбільш високий відсоток зайнятості жінок як робочої сили. Однак існує багато різноманітних пільг для матерів.

Щодо етики звертання, то люди старшого віку, а також незнайомі, зазвичай, використовують ввічливе de і прізвище. Молоді особи - неофіційне du та ім'я.

Відвертість, як ознака чесності та надійності, педантична пунктуальність в діловому та громадському житті в Данії дуже цінуються.

Датчани намагаються виглядати людьми з постійно добрим настроєм. Гумор в бізнесі не виключається, однак він рідко буває саркастичним. Робочий день закінчується в 17.00, а вдома чекає рання вечеря.

ФІНЛЯНДІЯ

Економіка країни в значній мірі залежить від деревообробної промисловості. Фінляндія є лідером у постачанні та експорті матеріалу і паперової продукції (біля 40% експорту). 33% експорту складає металургія і машинобудування. В загальному, експорт складає 25% загальнонаціонального доходу.

Приблизно 85% промисловості перебуває у приватній власності, яка контролюється тісно пов'язаними фінансовими і промисловими закладами.

Тактичні перемоги в бізнесі, зазвичай, безплідні. Публічних конфліктів намагаються уникати, а найбільш небажаною тактикою вважається “загнати опонента в кут“ або виставити його дурнем. Не доцільно виносити на обговорення нову ідею, не розглянувши її конфіденційно при закритих дверях з тими, кого це стосується.

Для 94% населення цієї країни основною мовою є фінська, для 6% - шведська. Обидві вважаються державними мовами.

Фіни отримали репутацію стриманих, замкнутих і не дуже комунікабельних людей. Але насправді вони мають велике почуття гумору, упевнені в ділових стосунках, навчилися бути лідерами на світовій арені. Сучасна фінська комерційна етика відзначається надійністю, чіткістю, чесністю і коректністю у відносинах, і не поступається німецькій пунктуальності та педантичності.

Під час обговорення ідей і пропозицій фіни з підозрою ставляться до всього того, що хоч в будь-якій мірі нагадує базар. Вони надають перевагу прийняттю рішень, дотримуючись сценарію, а оптимізм вважають виявом легковажності.

Зустрічі представляють собою важливий форум для обміну інформацією, вирішення проблем і проведення дискусій. Ефективний і регламентований, він не виключає необхідності вислухати кожного учасника. Відповідно існує і порядок денний, хоча потреба визначити участь кожного і досягти згоди рідко дозволяють виконати його.

Фінські звичаї стосовно спілкування можуть бути незрозумілими для приїжджих. Як правило, це багатосерійна розмова. Кожен учасник говорить тоді, коли підходить його черга, не дивлячись на те, що інші слухають не перебиваючи, без будь-яких знаків уваги і підтримки. Коли виступаючий закінчує свою промову, інші можуть обдумати сказане перед тим, як зреагувати. Велике значення надається вмінню говорити чітко і відкрито, без перебільшень і, якщо це можливо, аргументовано.

На гумор в діловому середовищі немає табу, але використовують його дуже рідко. Гумор призначений швидше для створення доброго настрою, ніж для характеристики ділових відносин.

Не дивлячись на власну індустрію модного одягу, фіни не вважають себе модно одягненими. Чоловіки носять піджаки в спокійних тонах, перевага надається сірому та коричневому кольорам. Темні костюми - для дуже офіційних зустрічей.

Піти з роботи або навіть перервати нараду прийнятне як для чоловіків, так і для жінок, якщо їх черга забирати дітей з школи або залишатися вдома, коли діти хворіють.

В основному, ділове та особисте життя чітко розмежовані. Післяробочий час спілкування з колегами включає не більше одного кухля пива або скромний ланч з діловими гостями. Запрошення на вечерю додому - це явний крок на зустріч в особистих взаємовідносинах. Але це не означає, що особисті відносини випливають з ділових. Ці відносини цілком автономні. Фіни дуже обережні у встановленні нових взаємозв'язків, повільно розкриваються, тому новоприбулі повинні змиритися з довготривалим періодом, необхідним фінам для вираження довіри.

У Фінляндії на великі свята, особливо Різдво та Новий рік, прийнято поздоровляти своїх колег і друзів. Це може бути листівка або недорогий подарунок. Користуються популярністю самовари, шкатулки, іграшки, а також червона і чорна ікра, горілка.

Часто багато ділових питань вирішується в сауні або ресторані, тому не варто поспішати відмовлятись від таких пропозицій, а ваша взаємність може значно допомогти у зміцненні ділових стосунків.

Аргентинці славляться своїм “латинським” характером: вони дуже дружелюбні і усміхнені - це їх візитна картка. Аргентинці - патріоти своєї країни: навіть отримуючи освіту за кордоном, вони намагаються повернутися на батьківщину, у них сильний зв'язок з сім'єю. Аргентинці дуже образливі, але не злопам'ятні в силу свого експресивного характеру. Припинити будь-який конфлікт можна моментально, приклавши мінімум зусиль. В Аргентині ні один значний крок не робиться без відома і ради з хрістором (або хестором, від “gestion” - управління). Хрістор - щось середнє між юристом, адвокатом, детективом і бізнес-консультантом, людина, яка добре розбирається в законодавстві. Перші ділові контакти необхідно провести з потенційними представниками ваших інтересів “енчуфадос” - людьми, що володіють зв'язками на високому рівні в певній сфері бізнесу. Список енчуфадос можна знайти в посольстві країни, місцевому представ- ництві або в дружній компанії. Темп переговорів в Аргентині набагато повільніше європейського - це пов'язано з бюрократією в країні. Питаннями бізнесу прийнято займатися після обіду і до пізнього вечора.

ГРЕЦІЯ

Особливості грецького життя відображені в розмовній грецькій мові. Соціальну ієрархію не можна назвати вдалою. Основною соціальною одиницею є сім'я, яка дуже нагадує село.

Великі конгломерати, створені сімейними династіями і тісно пов'язані з банками, особливо з відомим Національним банком Греції, складають основу промисловості країни. Важливу роль відіграє створення великої кількості сімейних приватних компаній невеликих розмірів. Об'єктом іноземного інвестування стала індустрія туризму: готелі, компанії. Туризм залишається найбільш прибутковим сектором економіки - щорічно Грецію відвідують близько 8 млн. туристів.

Щодо організаційної структури компанії, то головним є “бос”, який бере на себе повну відповідальність. За ним вишиковується вузька і вертикально розташована ієрархія підлеглих, через яку передаються спеціальні завдання і делегуються певні повноваження.

Традиційний стиль управління передбачає швидше відповідальність окремої особистості, ніж групи, хоча перевага надається колективним ідеям. Участь у будь-якій групі, офіційно і неофіційно, зобов'язує внести вагомий вклад у розвиток компанії. етикет діловий корпоративний зустріч

Збори - це своєрідний форум для динамічного висловлення особистих думок і поглядів. Почерговість виступу кожного передбачена, кожен буде вислуханий, з кожним енергійно посперечаються. Зауважимо, що греки дуже добре володіють мистецтвом вести суперечки і використовують для цього все багатство мови і міміки.

Офіційні зустрічі проводяться з виключно важливих питань. Будь-які збори, зустрічі, брифінги будуть скликатися до того часу, поки учасники не прийдуть до компромісу або згоди.

Особисті контакти важливі у будь-яких випадках. Телефон використовують дуже рідко і лише на великі відстані. Письмовому виду спілкування не довіряють. Отримувач листа поцікавиться, в першу чергу, не його змістом, а причиною бажання відправника написати. До того ж листи, написані греками від руки, важко розібрати навіть їм самим. Усне спілкування цілком вільне.

В основі відносин між людьми в Греції лежить довіра. Однак будь-яка підозра у зловживанні взаємовідносинами або бажання взяти верх, принесе запрошеним лише шкоду.

В Греції дискримінація жінок дуже незначна. Жінки представлені у всіх професіях і в політиці, а їх можливості в бізнесі, як і чоловіків, залежать, в більшій мірі, від зв'язків, ніж від статі.

Існують витончені форми у звертанні греків один до одного, вивчення яких не складає труднощів для іноземців. Будь-яка спроба звернутись у цій формі буде сприйматися греком, як комплімент. Kyrie або Kyria можуть використовуватися у сполученні з іменем або прізвищем. Kyrie або Kyria можуть використовуватись і самостійно. По імені звертаються один до одного колеги однакового віку і статусу, інколи - за прізвищем. Офіційність першого знайомства швидко переходить у неофіційне спілкування.

Одяг менш офіційний порівняно з більшістю європейських країн. Виняток становлять службовці банку.

В Греції гумор використовується найчастіше: щирий та інтимний стосовно близьких людей, з відтінком сатири стосовно уряду.

Офіційний робочий день у греків розпочинається дуже рано і закінчується в години ланчу. Перерви на каву і легку закуску є невід'ємною частиною робочого дня. Розваги під час ланчу можливі лише для ділових гостей.

ФРАНЦІЯ

Франція внесла, мабуть, найбільш значимий вклад у формування дипломатичного протоколу і ділового етикету. Важко переоцінити роль французів в розвитку світової філософії, літератури і мистецтва. Тому для листування і під час ділових зустрічей з французами рекомендується використовувати, як офіційну, французьку мову. До речі, французи дуже не люблять, коли іноземці роблять помилки у французькій мові. Отже, якщо ваш діловий партнер з Франції заговорив англійською, він зробив вам велику поступку.

У цій країні недолюблюють мовчазних людей. Деякі французи навіть вважають, що справжньої поваги гідна лише та людина, яка вміє гарно говорити. Розмовляти французи люблять на близькій відстані.

У Франції робочий день починається о 8.30, а закінчується о 18.30, але з 12.30 до 15.00 всі йдуть з офісу на обід. У діловій практиці цієї країни переговори прийнято призначити на 11 годину ранку. Під час перерви учасникам може бути запропонований сніданок. Французи дуже пишаються національною кухнею, тому під час прийому рекомендується висловлювати своє захоплення стравами і напоями. У зв'язку з цим, не доцільно додавати за своїм смаком сіль або пряності, а також залишати їжу. Про справи починають розмовляти після того, як подадуть каву.

Французи не люблять сильних рукостискань. На початку знайомства з французом потрібно звертатись до нього офіційно: “мсьє” - для чоловіків, “мадемуазель” і “мадам” - до жінок.

Представники еліти французького суспільства добре розуміються у філософії, історії культури, тому бажано вміти підтримувати розмову саме на ці теми. Французи розмовляють енергійно, часто перериваючи співрозмовника для того, щоб зробити критичне зауваження. Швидкість мови у французів одна з найбільших в світі.

Під час налагодження ділових контактів дуже велику роль відіграють особисті зв'язки і знайомства. Французькі підприємці намагаються шукати нових партнерів через посередників, які зв'язані дружніми, сімейними або фінансовими відносинами.

Ділові французи приділяють великої уваги попереднім домовленостям, вони воліють заздалегідь обговорити ті чи інші питання, щоб потім вирішити їх остаточно. Французи дуже чемні, ввічливі, доброзичливі, схильні до жартів, але під час серйозного обговорення не уникають конфронтаційного стилю. Вони відстоюють свої позиції з великою настирливістю, по суті, переговори ведуть дуже жорстко.

Щодо налагодження контактів, організації та проведення переговорів, французький бізнес має свої особливості:

- контакти встановлюються відповідно до ділової ієрархії, згідно з статусом, рангом, званням;

- якщо французу потрібен діловий партнер, він йде з ним на контакт, якщо у француза до партнера пропав інтерес - він поводиться так, ніби і не знав людини, тобто домінуючим є принцип: “жодних зайвих контактів”;

- французи не люблять запрошувати до себе додому, роблять це тільки у виняткових випадках або щодо осіб високого рангу, чи у випадку крайньої необхідності;

- усі ділові контакти ведуться, як правило, у робочі дні і години, кінець тижня (починаючи з другої половини дня в п`ятницю) у них призначений для відпочинку, для родини, розваг.

Французи відрізняються безкомпромісністю. Зазвичай, делегація не має запасного варіанту і не йде не лише на спільний пошук рішень, але і на торги. Однак, в залежності від того, з ким ведуться переговори, французькі бізнесмени можуть кардинально змінити свій стиль.

Представники французьких фірм менш самостійні під час переговорів, ніж, наприклад, американці. Вони намагаються вчасно уточнити, які питання будуть обговорюватися, для того, щоб завчасно проконсультуватися і отримати санкції вищого керівництва. Тому французи не люблять, коли протилежна сторона несподівано змінює свою позицію.

Необхідно знати, що у Франції сильна ієрархія в ухваленні рішення: тільки людина, що має вищу позицію, приймає рішення. Тому потрібно враховувати і те з ким відбувається спілкування - з вищою особою чи посередником.

Французи мають тенденцію щохвилини звірятися з деталями перед ухваленням рішення, тому інколи партнерам довго чекати рішення французької сторони. Однак договори та угоди, підписані французькими партнерами, завжди сформульовані дуже чітко і не допускають двозначностей.

У Франції великого значення надають освіті, тому на візитці доцільно вказати який ВУЗ закінчено, особливо, якщо він має хорошу репутацію.

Французи не відрізняються пунктуальністю, спізнення для них - звичайна річ. До того ж на прийомах вони дотримуються правила: чим вищий статус людини, тим пізніше вона приходить. Але якщо ви спізнюєтесь, французи обов`язково це помітять.

Якщо французький діловий партнер запросив вас на вечерю, принесіть з собою шампанське або вино, коробку шоколаду і квіти. На вечерю рекомендується приходити на 15 хвилин пізніше визначеного часу.

У Франції мові тіла також приділяють належну увагу. Наприклад, потирання вказівним пальцем кінчика носа - це попередження: “Будьте обережні”, “Цій людині не можна довіряти”. А звичний в американців жест “о'кей (все гаразд)” у французів означає “нуль”. Французи віддають перевагу розмові на близькій відстані.

В одязі французи віддають перевагу класичному стилю. Діловим жінкам рекомендується “оживити” костюм витонченою брошкою, і звернути увагу на свій макіяж.

У Франції жінки користуються особливою увагою чоловіків і в бізнесі, і в життєвих ситуаціях, а вияв такої поваги вважається честю.

Під час першої зустрічі не прийнято вручати діловому партнеру подарунки.

Французи віддають перевагу діловим розмовам на близькій відстані.

КОРЕЯ

Корейці велике значення надають безпосередньому особистому спілкуванню. Тому ділові відносини не почнуться з моменту отримання письмового звернення, а контакт може встановитися лише через посередника, який добре знається з потенційним партнером.

Під час першої зустрічі потрібно обов'язково вручити корейському партнеру візитку: її відсутність в іноземного партнера корейці сприймають як неповагу. У візитній картці партнера будуть цікавити не прізвище та ім'я, а посада і рівень фірми, яку представляє учасник зустрічі.

Корейські підприємці - жорсткі партнери. Вони не люблять незрозумілих виразів і двозначностей. Якщо їх партнерами буде використано вираз: “Це складне питання, яке вимагає детального вивчення”, то корейці сприймуть його не як готовність вирішити це питання в майбутньому, а як відмову від його вирішення на даному етапі. Їх цікавить, перш за все, найближче майбутнє, безпосередні результати переговорів.

Службовці корейських компаній надзвичайно дисципліновані, вони ні на крок не відступають від вказівок своїх керівників.

Висловлення корейських бізнесменів на переговорах відрізняються ясністю і чіткістю. Але відкрито критикувати позицію партнера не прийнято. Корейці не йдуть на відкриту конфронтацію із співрозмовником і не люблять, коли їхні партнери без натяків виражають свою незгоду. Якщо під час промови партнера корейці кивають головами, то це не означає, що вони погоджуються, - вони просто бояться “загубити особу”, здатися нечемними і неуважними.