Етико-філософський аналіз благодійності

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 177.72

Спеціальність 09.00.07 - етика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЕТИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ БЛАГОДІЙНОСТІ

Савранська Наталія Олександрівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету.

Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент Єфіменко Віталій Віталійович, доцент кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Малахов Віктор Аронович, головний науковий співробітник відділення філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, м. Київ;

кандидат філософських наук, доцент Василевська Тетяна Едуардівна, доцент кафедри філософії та методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 11 грудня 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано "07" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова

Анотації

Савранська Н.О. Етико-філософський аналіз благодійності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 - етика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена етико-філософському аналізу функціонування існуючої у суспільстві просоціальної практики - благодійності. Визначаються її історичні типи та особливості сучасного, уточнюється понятійно-категоріальний апарат, наводяться теоретичні моделі. Досліджується яким чином благодійна діяльність практично реалізує морально-етичні цінності та принципи (справедливість, милосердя, діяльнісну любов, відповідальність), розглядаються напрямки такої діяльності. Аналізуються індивідуальна, колективна особиста та професіоналізована форми благодійності. Досліджується її зв'язок з державною соціальною політикою та корпоративна філантропія. Розглядаються три її функції у суспільстві: послаблення існуючого соціального зла, покращення соціального становища в суспільстві, накопичення "соціального капіталу".

Ключові слова: благодійність, філантропія, справедливість, милосердя, відповідальність, діяльнісна любов.

Савранская Н.А. Этико-философский анализ благотворительности.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 - этика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена этико-философскому анализу функционирования существующей в обществе просоциальной практики - благотворительности. Анализируются три исторических типа благотворительности: античный, христианский и тип, сформировавшийся в Новое время. На их основе выделяются особенности современного типа благотворительности, которая выступает рационализированной, профессионализированной и анонимной. В исследовании уточняется понятийно-категориальный аппарат необходимый для исследования благотворительности. Современный её тип соответствует определению понятия "филантропия". Предлагается различать узкое и широкое понятие "благотворительности". Определяется соотношение этого понятия и понятий "благодеяние", "милостыня", "спонсорство", "меценатство". Установлено определенные неточности в использовании понятий в законе Украины "О благотворительности и благотворительных организациях".

Выделяются "настоящая" и "девиантная" формы благотворительности. При этом первая направлена на благополучателя и, прежде всего, решение его проблем, тогда как центром второй остается сам благотворитель и соответственно ее целью становится удовлетворение его нужд ("откуп" от бедных, способ развлечься или заслужить общественное уважение, или получение определенной психологической пользы).

Определяются моральные принципы и ценности, которые имеют влияние на форму реализации и практику благотворительности. Проводится исследование различных концепций справедливости, милосердия, любви и ответственности и определяется их влияние на форму подобной деятельности. Установлено, что "настоящая" индивидуальная благотворительность прежде всего реализует принцип справедливости, затем милосердие и наибольших усилий она требует тогда, когда является воплощением деятельной любви. Как наиболее полно выражающая содержание моральных принципов и ценностей в исследовании рассматривается благотворительность, которая одновременно выступает воплощением справедливости, милосердия и деятельной любви. В то же время, акцентируется внимание на том, что коллективная институализированная благотворительность не может реализовывать предложенный идеал, поскольку милосердие и любовь являются ценностями индивидуальной, а не общественной морали. Каждая из форм благотворительности требует особого ответственного отношения к каждому из этапов ее реализации, поскольку благотворительность имеет дело с судьбами людей и имеет непосредственное влияние на их жизнь. Предлагается считать профессионализированную благотворительность "зонной личностной ответственности", которая требует способности принимать морально-этические решения.

Проводится исследование особенностей различных направлений благотворительности. Исследуется индивидуальная, коллективная личная и профессионализированная формы благотворительности, каждая из которых имеет свои преимущества и недостатки. Анализируется корреляция благотворительной деятельности и государственной социальной политики, а также специфика корпоративной филантропии. Благотворительность исполняет определенные функции в обществе: способствует решению разнообразных социальных проблем, уменьшает существующее социальное зло, и способствует накоплению "социального капитала".

В исследовании предпринимается попытка своеобразной "моральной легитимации" благотворительности. Указывается на необходимость дальнейших специальных исследований благотворительности, то есть исследований разнообразных ценностей и морально-этических принципов, которые регулируют благотворительную деятельность, её роль в развитии ценностей гражданского общества.

Ключевые слова: благотворительность, филантропия, справедливость, милосердие, деятельная любовь, ответственность.

Savranska N.O. Ethical and Philosophical Analysis of Charity. - Manuscript. благодійність філантропія етичний

The Dissertation for the Candidate of Philosophical Sciences Degree, Specialization 09.00.07 - Ethics. - Taras Schevchenko National University - Kyiv, 2008.

The dissertation deals with ethical and philosophical analysis of charity that is described as pro-social practice functioning in society. Charity's historical types and modern specifics are defined, conceptual and category apparatus is specified, charity theoretical models are given. The way in which charity activities realize in practice moral values and principles (justice, mercifulness, active love, responsibility) is examined, and charitable activity directions are studied. Individual, collective, personal and professional charity forms are analyzed. Charity connection with state social policy is investigated, corporate philanthropy is studied. Charitable activities' three societal functions such as decrease of existing social harm, improving of social being in society, accumulation of social capital, are considered.

Key words: charity, philanthropy, justice, mercifulness, responsibility, active love.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність теми дослідження. У ХХ сторіччі благодійність набрала величезного розмаху. Через подібну діяльність благодійники спрямовують свої зусилля на вирішення суспільних проблем та покращення якості життя громад. В Україні із набуттям нею своєї незалежності благодійною діяльністю починають займатися бізнес-компанії, відомі особи, заможні та пересічні громадяни. На проблеми благодійності все частіше починають звертати свою увагу і перші особи держави. Особливої актуальності благодійна діяльність набуває тоді, коли держава на практиці не може виконати покладених на неї соціальні функції. А українська держава сьогодні знаходиться саме в такому становищі.

Благодійність постійно перебуває в центрі дискусій громадськості, науковців, політиків, державних службовців, активістів громадського сектору. Однак, ставлення до неї та до практик її реалізації в сучасному суспільстві є неоднозначним. З одного боку, благодійна діяльність сприяє вирішенню суспільних проблем та покращенню якості життя громад, але, з іншого боку, за благодійними програмами та акціями можуть бути завуальовані власні інтереси їх організаторів, що також може призводити до певних зловживань. Викликає дискусії і вплив благодійності на благоотримувачів та сучасні методи її реалізації.

В умовах сучасного розвитку етичної думки, особливо актуальними стають прикладні етичні дослідження, спричинені особливо неоднозначними соціальними практиками, з приводу яких залишаються питання про гідні способи їх практичного вирішення. З іншого боку, сучасна філософська думка особливу увагу приділяє дослідженням "Іншого" та дійсності суб'єкт-суб'єктних стосунків, які можуть бути реалізовані і в благодійній діяльності як безпосередньому піклуванні про "Іншого". Таким чином, функціонуюча в суспільстві практика благодійності вимагає свого теоретичного обґрунтування та аналізу.

Якщо звернутися до досліджень благодійності відомими в історії філософії та культури фахівцями, то можна констатувати їх багатоманітність та різноплановість. До аналізу проблем благодійної діяльності зверталися такі відомі західні філософи та мислителі як Сенека, Б. Мандевіль, Г.В. Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс, П. Лафарг, Дж. Мілль, А. Карнегі, Г. Форд, В. Франклін. Вони аналізували різні аспекти благодійності, проблеми пов'язані з її реалізацією, її соціальними впливами. Значного розвитку на Заході дискусії стосовно благодійності отримали у ХХ ст., особливо в Сполучених Штатах Америки, де приватна філантропія набула колосального розмаху (Р. Бах, Т. Бродхед, К. Маккарті, Б. Сіверс, Дж. Сорос та ін).

В Росії дослідження благодійності також мають досить тривалу історію. Ще в ХІХ ст. проводились дослідження допомоги нужденним й діяльності благодійних товариств та установ Росії, в тому числі діючих на сучасних українських землях (В. Дерюжинський, П. Єфименко та інші). Розгляду морального аспекту функціонування благодійності приділили увагу Л. Толстой та Ф. Достоєвський. У сучасній Росії теж існують досить глибокі розробки у дослідженні благодійності, хоча за радянських часів, як і в Україні, такі дослідження проводилися дуже рідко. Серед дослідників цієї теми можна виділити А. Векслер, Н. Загорулько, Б. Модель, І. Модель, М. Потапенко, Г. Тульчинського. Наприкінці 80-х років ХХ століття (в часи радянської перебудови) з етичною критикою благодійності виступив А. Гусейнов. Дослідження цієї проблеми проводив і відомий російський етик Р. Апресян.

В той же час, українські сучасні дослідники свою увагу звертають переважно на історично-хронологічний аспект благодійності (О. Донік, В. Корнієнко, Т. Курінна, Т. Ніколаєва, С. Поляруш, Ф. Ступак, І. Суровцева, О. Ткаченко, К. Шихова). М. Дмитрієнко та О. Ясь аналізують не лише історію розвитку благодійності в світі та в Україні, а також роблять спробу розглянути і ситуацію з благодійністю в СНД у післярадянський період. Соціологічні дослідження різних аспектів сучасної української благодійності проводяться здебільшого громадськими організаціями та, часто, вони спрямовані на власні потреби представників самого громадського сектору.

На основі результатів, отриманих вищезгаданими авторами та досліджень, що присвячені загальнотеоретичним та методологічним проблемам етико-філософської науки (Аристотеля, Г. Бесс, М. Вебера, Г.В. Ф. Гегеля, Т. Гоббса, І. Канта, Т. Адорно, М. Якоб та ін.), класичних та новітніх досліджень принципів та цінностей пов'язаних з благодійністю, таких, як справедливість, милосердя, любов, відповідальність (відповідно, Н. Бердяєва, М.Бубера, Д. Гільдебранда, Г. Йонаса, Е.Левінаса, К. Л'юіса, Е.Макінтайра, П. Рікера, Дж. Ролза, Е.Фрома, О. Гьоффе, А.Швейцера та А. Прокоф'єва, а також вітчизняних науковців: Т. Василевської, А.Єрмоленка, С. Кримського, В. Малахова,), стає можливим проведення систематичного етико-філософського аналізу благодійності.

Хоча з приводу моральної кваліфікації благодійності немає єдності думок ні в суспільстві, ні в теоретичних дослідженнях різних часів, тим не менш, ця тема не є достатньо дослідженою. Непроясненою залишається природа благодійної діяльності, її сутнісні особливості, недостатньо показана кореляція поняття "благодійність" з поняттями "філантропія", "спонсорство", "меценатство", "милостиня". Малодослідженим залишається те, які моральні цінності втілює та пропагує благодійність та те, яких конкретних форм вона сьогодні набуває.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України", науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ 01-01 "Філософська та політична освіта в Україні на перетині тисячоліть", науково-дослідницькою тематикою кафедри етики, естетики та культурології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення визначальних рис благодійності, її історії, природи, аналіз благодійності в контексті моралі й дослідження її сучасних форм реалізації.

Досягнення поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

в дослідженні історичних типів благодійності виявити особливості її сучасного типу;

визначити необхідні базові поняття для її дослідження та уточнити співвідношення змістів цих понять;

в аналізі теоретичних підходів щодо розгляду благодійності виявити характерні особливості "справжнього" та "девіантного" типів, а також розглянути специфіку її сучасних досліджень;

виокремити морально-етичні принципи, що регулюють функціонування благодійності;

проаналізувати конкретні форми реалізації благодійності та її функції у сучасному суспільстві.

Об'єкт дослідження - благодійність як форма суспільної діяльності.

Предметом дослідження є морально-етичний аспект благодійності.

Методами дослідження стали ретроспективний метод (використаний для виявлення історичних типів благодійності), методи типологізації та класифікації (завдяки яким виявляється типове для благодійної діяльності, класифікуються її теоретичні моделі та виокремлюються цінності, які вона втілює), компаративний метод (дозволяє для виокремлення специфіки сучасної благодійності порівняти її з попередніми типами), метод каузальності застосовано для виявлення залежності моделі благодійної діяльності від превалювання тієї чи іншої моральної цінності, завдяки методу узагальнення та описовому методу опрацьовано фактичний матеріал дослідження (конкретні випадки реалізації благодійності), аналітичний метод використовується для аналізу конкретних форм реалізації благодійності та виявлення її функцій.

Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняній етиці здійснено спробу систематичного етико-філософського дослідження благодійності шляхом проведення широкого аналізу природи благодійності та сучасних форм її реалізації.

Найважливішим теоретичним здобутком проведеного дослідження є, насамперед, постановка проблеми - аналізу морально-етичного аспекту благодійності, що дає змогу розширити предметне поле прикладної етики.

У результаті вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань обґрунтовано положення, що мають ознаки наукової новизни, а саме:

на основі дослідження історичних типів Західної благодійності (античного, християнського та новочасного) виявлено особливості її сучасного типу: раціоналізація, анонімність, інституалізація та професіоналізація тощо;

проведено диференціацію змісту понять "благодійність" та "філантропія"; уточнено співвідношення поняття "благодійність" з поняттями "благодіяння" та "милостиня", а також здійснено етичну експертизу понять, які застосовуються у нормативних документах, що регламентують благодійну діяльність;

вперше запропоновано диференціацію "справжнього" та "девіантного" типів благодійності, встановлено, що перша з них спрямована на благоотримувача (бенефіціарія), тоді як друга - на самого благодійника;

на основі аналізу недоліків і переваг благодійності, в якій превалює справедливість, милосердя чи любов, запропоновано модель індивідуальної благодійності, що об'єднує їх і є такою, що найповніше реалізує зміст моральних принципів та цінностей;

дістало подальший розвиток дослідження конкретних форм благодійності та було запропоновано їх класифікацію (індивідуальна, колективна особиста та професійна благодійність); уточнено, функції благодійності у сучасному суспільстві (послаблення існуючого соціального зла, покращення соціального становища в суспільстві, сприяння зростанню "соціального капіталу").

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони дають змогу по-новому осмислити благодійність в контексті моралі, виявити її соціальну значимість та етичний зміст. Також у дисертації пропонуються нові теоретико-методологічні підходи у дослідженні благодійності.

Одержані результати дають змогу розробити конкретні пропозиції, методики та заходи щодо оптимізації практичного вирішення питань пов'язаних з реалізацією благодійної діяльності (в тому числі пов'язаних з її ефективністю та спрямованістю, налагодженням її підтримки владою, розповсюдженням корпоративної філантропії, та залученням громадян до особистої участі у подібній діяльності).

Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані під час розробки нормативних курсів та спецкурсів з етики та соціальної роботи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, здійснене на основі наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених. Висновки і положення новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені на міжнародних конференціях "Дні науки філософського факультету" Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006, 2007, 2008 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна" (2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства" (2007 р.) та вміщенні у фахових виданнях ВАК України.

Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснювалося у формі наукових публікацій - чотирьох статтях, що були вміщенні у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України та опублікованих тезах виступів на 5 конференціях.

Структура та обсяг дисертації відповідає меті дослідження й відображає послідовність вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури. Обсяг дисертації - 177 сторінок, у тому числі список використаних джерел (у кількості 163 найменування) поданий на 20 сторінках. Обсяг основного тексту становить 157 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, дається характеристика ступеня наукової розробки, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано - мету і завдання дослідження, наукову новизну; теоретичне та практичне значення дисертації, апробацію дослідження та його структуру.

Перший розділ - "Історичні типи благодійності та методологія її дослідження" - присвячено огляду історичних форм благодійності, основних понять необхідних в її дослідженні, загального стану теоретичної розробки проблем благодійності, обґрунтування теоретичних та методологічних основ досліджуваної теми. Зазначається, що в сучасному світі благодійність набула значного поширення. Вона стала предметом зацікавлення як на повсякденному, так і на науковому рівні. Тому гостро постає питання розробки теоретичної частини дослідження благодійності, в тому числі її етико-філософського аналізу.

У підрозділі 1.1. - "Історичні типи реалізації благодійності" - виокремлюються та аналізуються три характерні для заходу історичні типи благодійності: античний, основою якого був обов'язок перед громадою, бажання отримати пошану, соціальний престиж чи інші привілеї, цей тип стосувався лише громадян; другий тип - християнський - ґрунтувався на милосерді, любові до ближнього та бажанні таким чином наблизитись до Бога й набув рис всезагальності (в тому смислі, що благодійна підтримка почала надаватися всім бідним, а не лише громадянам певної держави), третій тип - новочасний - визначальними характеристиками якого стали раціоналізованість та початок організованої підтримки злиденних, і, в першу чергу, забезпечення роботою всіх здатних до неї осіб. На межі ХІХ-ХХ століть виник новий її сучасний тип, який значно поширився протягом ХХ століття. Сучасна благодійність стала продовженням новочасної, але в ній ще в більшій мірі виявилася раціоналізація благодійної діяльності, почали використовуватися досягнення науки, відбувся перехід до інституалізованої, анонімної, професіоналізованої філантропії, яка має на меті вирішення не лише індивідуальних, а й суспільних проблем, крім того, благодійність вийшла на міжнародний рівень. Таким чином, благодійність набула значно більших масштабів.

Виявлено, що в Україні з давніх часів існували різноманітні форми просоціальної поведінки, а благодійність - принаймні з часів існування Київської Русі. Проте вищезгадана сучасна форма благодійності почала розвиватися в Україні лише наприкінці ХХ - початку ХХІ століття.

У підрозділі 1.2. - "Понятійно-категоріальний апарат дослідження благодійності" - на основі аналізу позицій Р. Апресяна, Т. Бродхеда, А. Гусейнова та К. Вудс робиться спроба розрізнення понять "благодійність" та "філантропія". В той же час, пропонується розрізняти благодійність в широкому та вузькому смислах. Тоді, благодійність у вузькому смислі - добровільна безкорислива діяльність спрямована на допомогу нужденним, філантропія - добровільна організована діяльність спрямована на удосконалення життя громади, вирішення суспільно-важливих чи міжнародних проблем, тобто суспільне благо, а не на благо окремих людей, що фактично відповідає сучасній формі благодійності. Благодійність в широкому смислі слова (це поняття потрібне принаймні як технічне для об'єднання двох попередніх, які позначають споріднені явища) - безкорислива цілеспрямована діяльність, через яку відбувається перерозподіл матеріальних та нематеріальних ресурсів їх власниками, з метою допомоги іншим у задоволені їхніх потреб, удосконалення життя певної громади, вирішення суспільно-важливих, або міжнародних проблем.

Встановлено співвідношення поняття "благодійність" з поняттями "благодіяння", "милостиня", "спонсорство" та "меценатство". Від благодіяння та милостині благодійність відрізняє її цілеспрямованість, спланованість та часто організований характер, спонсорство відрізняє корисливий характер (прагнення популяризувати свою марку, чи найменування), а меценатство може розглядатися як вид благодійності, специфікою якого є підтримка культури, мистецтва та науки.

Проведено етичну експертиза чинних в Україні нормативних документів, що регламентують благодійну діяльність. Встановлено неточності у використанні понять "спонсорство", "меценатство" та "благодійна діяльність" у законі України "Про благодійництво та благодійні організації".

У підрозділі 1.3. - "Теоретичні моделі благодійності" - в процесі критичного аналізу благодійності робиться спроба виокремити особливості "справжньої" та "девіантної" благодійності, аналізуються теоретичні моделі благодійної діяльності. Головною особливістю "справжньої" благодійності є те, що вона спрямована на благоотримувача (бенефіціарія), він так би мовити є її метою та центром. Натомість "девіантна" благодійність спрямована на самого благодійника, в такій ситуації вона виступає лише засобом для задоволення потреб самого благодійника ("відкупу" від бідних, засобом розважитись та урізноманітнити своє життя, отримання суспільної поваги, або певної психологічної користі).

Встановлено, що в Україні проводяться переважно історичні, або ж соціологічні дослідження благодійності. Західні ж науковці проводять різноаспектні дослідження благодійності, в тому числі приділяючи значну увагу її критиці та аналізу недоліків її сучасних форм, наприклад, низькій ефективності, (Е.Честер, Дж. Фінн та ін.), неправильним пріоритетам (Р. Бах), надмірній раціоналізації та відходу від певних цінностей (Б. Сіверс) тощо. В Росії також існують різноманітні дослідження благодійності в тому числі і етичні (А. Гусейнов, Р. Апресян).

Другий розділ - "Модуси благодійності, необхідні умови її реалізації" - присвячено аналізу того яким чином благодійна діяльність практично реалізує ті чи інші цінності та морально-етичні принципи, розглядається природа благодійної діяльності. Досліджуються принципи справедливості, милосердя, діяльнісної любові, відповідальності та їх кореляція з благодійною діяльністю.

У підрозділі 2.1. - "Благодійність як втілення принципу справедливості" показано, що існують різні концепції справедливості, вона може вбачатися у тотожній рівності, пропорційності, чи відповідності. Щодо кореляції благодійності з справедливістю, виділено три аспекти: відданість принципу справедливості може спонукати людину до благодійної допомоги нужденним; в той же час цей принцип регулює і сам процес реалізації благодійної діяльності; благодійність може сприяти становленню справедливості в суспільстві.

Особливо важливу роль принцип справедливості грає у інституційній благодійності (діяльності благодійних організацій та фондів), оскільки вона має обмежену можливість впроваджувати індивідуальний, особистісний підхід до благоотримувачів. Ідея безпристрасності, реалізація якої вимагає абстрагування від індивідуальності та унікальності людини є значною складовою етики справедливості. Тому, справедлива реалізація організованої, професіоналізованої, інституціаналізованої філантропії, вимагає розробки загальних критеріїв відбору бенефіціаріїв.

У підрозділі 2.2. "Милосердна благодійність" показано, що благодійність, яка базується на принципі милосердя, може значно відрізнятися від тієї, основою якої є принцип справедливості.

Цінність милосердя як моральної чесноти визнається різними релігіями світу: буддизмом, ісламом, іудаїзмом, християнством та іншими. Але, на Заході особливого розвитку принцип милосердя отримав завдяки християнському віровченню.

Показано, що здійснення "милосердної благодійності" потребує поваги і уважного ставлення до кожної людини, не дозволяє зводити благодійність до форми патерналізму. Така благодійність є особистою, завдяки їй встановлюється зв'язок людини з людиною та впроваджується конкретний, одиничний підхід, оскільки кожна людина та її обставини є унікальними та неповторними.

Проте, для милосердного ставлення до інших необхідно духовно та морально "дозріти", адже "милосердна благодійність" є неможливою без готовності до самопожертви, а це притаманне не кожному благодійнику. Іншим недоліком "милосердної благодійності" є те, що вона є менш ефективною та впливовою. За умов же сучасної філантропії її реалізація значно ускладнюється.

У підрозділі 2.3. - "Благодійність як діяльнісна любов" - доводиться, що любов, на відміну від милосердя, не передбачає негативних обставин, а тому не є симптоматичною. З благодійністю пов'язаний такий тип любові, як любов до ближнього - agape, caritas. В любові, ще в більшій мірі ніж в милосерді, виражена спрямованість на конкретну людину. Вона завжди є персональною, в тому смислі, що вона виявляється до конкретної людини. Милосердя можна виявляти і до цілковито чужої людини і чужому можна співчувати, співпереживати з ним його біду, і допомагати йому цю біду подолати. Любов виступає суб'єкт-суб'єктним відношенням, відношенням "Я-Ти". Для любові потрібне ближче спілкування між людьми, пізнання "Іншого". Такі особистісні стосунки мають вплив і на бенефіціарія і на бенефіціанта. Але в той же час становлення любові до ближнього вимагає своєрідної попередньої установки, готовності до неї.

Доводиться, що реалізація "благодійності-діяльнісної любові" в сучасній філантропії є часто неможливою. Тому професійна благодійність втрачає свою чуйність та налаштованість на повне розуміння іншої людини.

Пітримується ідея П. Рікера, щодо необхідності доповнення справедливості любов'ю, встановлення рівноваги між ними. Така рівновага є дуже хиткою і вимагає ситуативних моральних суджень. Для благодійності, це означає, що насправді лише в конкретному, ситуативному відношенні до бенефіціаріїв можна шукати таку рівновагу.

У підрозділі 2.4. - "Моральна відповідальність в контексті благодійної діяльності" показується, що у благодійності, відповідальність за наслідки дій має особливе значення, оскільки благодійна діяльність стосується долі інших осіб та може мати суттєвий вплив на неї. Тому благодійність вимагає відповідального ставлення до кожного її етапу: визначення проблеми, яку потрібно вирішувати, об'єкту (цільової аудиторії), наявності достатніх ресурсів, вибору методів допомоги, прискіпливого прорахування можливих наслідків діяльності. Таке аргументоване судження по відношенню до її наслідків має бути винесене в кожному конкретному випадку, в кожній ситуації. В такому випадку, професійна благодійність перетворюється на "зону особистої присутності" (А. Гусейнов).

Як висновок пропонується вибудувати своєрідну ієрархію принципів, які реалізує благодійність. В першу чергу благодійна діяльність має відповідати принципу справедливості, потім - принципу милосердя, оскільки благодійник вже має мати певний рівень духовного розвитку. А найбільш досконалими, тому такими, що вимагатимуть особливих зусиль, будуть благодійні дії, які втілюватимуть любов. Як ідеал, до якого мають прагнути благодійники, пропонується благодійність, що одночасно буде втілювати справедливість, милосердя та любов. Саме така благодійність буде найповніше виражати зміст моральних принципів та цінностей.

В той же час, зазначається, що запропонована ідеальна модель може бути реалізована лише на рівні індивідуальної благодійності, але не може бути реалізована на рівні колективного суб'єкта благодійної діяльності (благодійних організацій, фондів, корпорацій тощо), оскільки відносини з колективним суб'єктом відбуваються на рівні інститутів, а не особистостей, а милосердя та любов є індивідуальними чеснотами.

Третій розділ - "Основні напрямки благодійної діяльності, її сучасні форми та функції" - розглядається те, які особливості має благодійність у залежності від типу бенефіціаріїв, яких конкретних форм вона набуває під час своєї реалізації в сучасному світі та які її функції у суспільстві.

У підрозділі 3.1. - "Благодійні організації та напрямки їх діяльності" - встановлюється, що модель благодійної діяльності в значній мірі залежить від об'єкту на який вона спрямована (боротьба з бідністю, допомога дітям, підтримка освіти чи охорона здоров'я тощо). В Україні багато релігійних громад намагаються опікуватися нужденними та навіть створюють спеціальні організації, які виконують подібні функції. Також існують нерелігійні організації, які надають підтримку бідним та злиденним, спрямовують свої зусилля на допомогу дітям, охорону здоров'я, підтримку освіти та наукових досліджень тощо. В Україні діє і чимало міжнародних організацій.

У підрозділі 3.2. - "Форми благодійності" - досліджується те, яких конкретних форм набуває благодійність у сучасному світі. Визначається, що благодійність може реалізовуватися індивідуально, коли суб'єкт сам не залежно від інших, із власної волі та зі своїх ресурсів надає допомогу нужденним. Крім того вона може реалізовуватися колективно (через організовані добровільні об'єднання людей, створені з метою спільно та узгоджено також за допомогою власних ресурсів допомагати нужденним чи їхній певній категорії), або професійно (через благодійні організації, в яких працюють не самі благодійники, а професійно підготовлені особи, які не надають свої власні ресурси для допомоги нужденним, однак шукають найефективніші способи розподілу ресурсів благодійників). Певним чином об'єднати особисте служіння та організовану благодійність може волонтерство. Встановлено, що кожна із зазначених форм має свої переваги та недоліки. Індивідуальна, особиста благодійність може найбільш повно втілити запропоновану нами ідеальну модель. З іншого боку, організована благодійність, зазвичай, є більш ефективною та вона має змогу надавати допомогу широким верствам населення. Тому у суспільстві існує потреба і в індивідуальній, і в колективній, і в професійній благодійності, які мають вирішувати різні завдання.

Показується, що благодійність тісно пов'язана з державною системою соціального забезпечення, але, в той же час, вона не підміняє її функцій, а лише доповнює її. При цьому державна соціальна політика має опиратися на прагматичні критерії своєї діяльності, а благодійність має базуватися на етичних критеріях, хоча під час своєї реалізації вона може керуватися й прагматичними критеріями, що, в такому разі, вимагатиме прийняття ситуативного морального судження. Українській владі доцільно підтримувати благодійність та її розвиток. Констатується підвищення її уваги до благодійності та намагання вирішити проблеми, які виникають при її реалізації.

Сьогодні все більше великих бізнес-компаній які працюють в Україні займаються корпоративною філантропією. Виокремлюється три підходи до корпоративної філантропії: 1) корпоративна філантропія є шкідливою для компаній, оскільки вона є не цільовим використанням коштів та зменшує прибутки; 2) вона є корисною, як для бенефіціарія, так і для бенефіціанта, оскільки сприяє створенню позитивного іміджу компанії та зменшує видатки на рекламу; 3) корпоративна філантропія, як безкорислива діяльність, має ґрунтуватися на морально-етичних засадах, і перш за все, на усвідомленні своєї відповідальності перед громадою та за її найбільш вразливих членів, а не на прагматичних інтересах компаній. В іншому випадку ми можемо говорити лише про спонсорство. Для української ситуації характерна значна недовіра бізнесу до бенефіціаріїв, особливо до благодійних та громадських організацій.

У підрозділі 3.3. - "Функції благодійності у суспільстві" - пропонується розглянути наступні три функції, які благодійність виконує у суспільстві: послаблення існуючого у суспільстві соціального, а іноді навіть і морального зла та посилення добра, покращення соціального становища вразливих верств суспільства та підвищення дієвості "соціального капіталу" (норм та цінностей, які роблять можливими співробітництво у суспільстві). Благодійність послаблює зло у двох напрямках: по-перше, у суспільстві, вирішуючи наявні у ньому проблеми, і тим самим зменшуючи людські страждання та, по-друге, у душі самого благодійника через подолання його власного егоїзму та піклування про інших. Вона також сприяє утворенню "соціального капіталу" через поширення моральних цінностей в суспільстві та встановлення в ньому довіри. Для України це особливо цінна функція, оскільки для її сучасного стану характерне значне розповсюдження в суспільстві байдужості і саме недовіри до існуючих інститутів влади та пропонованих проектів трансформації українського суспільства.

Благодійність справляє вплив на соціальне становище окремих людей та суспільства загалом. При цьому, існують певні проблеми в оцінці ефективності благодійної діяльності, оскільки її результати часто важко кількісно виміряти, або ж вони можуть бути значно віддаленими у часі. Благодійність власними силами не може вирішити існуючих у суспільстві проблем, хоча вона може внести певні позитивні зміни. Але іноді навіть допомога одній людині є суттєвим результатом та вимагає не лише забезпечення її грошима.

Висновки

В Україні останніми роками благодійність набуває все більшого розповсюдження, хоча її морально-етична кваліфікація викликає широкі дискусії у суспільстві. Не має єдності думок і щодо її понятійно-категоріального апарату, є певні неточності навіть у визначенні понять у законі України "Про благодійництво та благодійні організації". Тому, як діюча, але неоднозначна просоціальна практика вона вимагає свого теоретичного обґрунтування та дослідження. В той же час в Україні морально-етична природа благодійної діяльності залишається поза межами більшості спроб її наукового дослідження. У дисертації наведене теоретичне обґрунтування морально-етичної природи благодійності.

На основі здійсненого етико-філософського аналізу благодійності, згідно до поставлених завдань, отримано наступні висновки:

1. Досліджено три історичних типи благодійності: античний, християнський та новочасний. На основі їх аналізу виявлено особливості її сучасного типу, який протягом ХХ ст. набув значного розповсюдження. Для сучасної благодійності характерною стала значна раціоналізація, використання досягнень науки, відбувся перехід до інституалізованої, анонімної, професіоналізованої філантропії, яка має на меті вирішення не лише індивідуальних, а й суспільних проблем, крім того, благодійність вийшла на міжнародний рівень.

2. Визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження благодійності. Проведено розмежування понять "благодійність" та "філантропія" і диференціацію вузького та широкого значення терміну "благодійність". Уточнено співвідношення змістів поняття "благодійність" з поняттями "благодіяння", "милостиня", "спонсорство" та "меценатство". Встановлено неточності у використанні понять у законі України "Про благодійництво та благодійні організації".

3. Виявлено характерні особливості "справжнього" та "девіантного" типів благодійності. Для "справжньої" благодійності, перш за все, характерною є спрямованість на благоотримувача, він є, так би мовити, головною метою подібної діяльності, натомість у "девіантній" благодійності на перший план висуваються інтереси самого благодійника і, за такої ситуації, подібна діяльність стає засобом задоволення його потреб.

4. Виокремлено морально-етичні принципи, що справляють вплив на форму реалізації та практику благодійної діяльності. Проведено дослідження різноманітних концепцій справедливості, милосердя, відповідальності та любові та встановлено їх зв'язок з формами реалізації благодійності. Запропоновано своєрідний ідеал благодійної діяльності, як такої, що втілює справедливість, милосердя та діяльнісну любов. Реалізація такої хиткої рівноваги вимагає винесення ситуативних моральних суджень благодійником. Проте такий ідеал не може бути застосований до інституціаналізованої благодійності. Встановлено, що відповідальність має бути присутньою у кожній моделі благодійності, оскільки така діяльність пов'язана з долями інших людей. Пропонується вважати професіоналізовану благодійність "зоною особистої присутності", яка вимагає моральної вихованості та здатності до прийняття морально-етичних рішень. Це зумовлює доречність запровадження певної етично-ситуативної підготовки спеціалістів, які працюють в сфері благодійності.

5. На основі дослідження різних напрямків благодійності та діяльності благодійних фондів, які працюють в Україні з різними групами бенефіціаріїв та спрямовані на вирішення різноманітних суспільних проблем, встановлено і проаналізовано різноманітні сучасні форми її реалізації. Благодійники можуть реалізовувати свою діяльність індивідуально чи колективно, для більшої її ефективності. Також створюються організації в яких працюють професіонали, які шукають найефективніші шляхи застосування наданих благодійниками ресурсів. Кожен з перерахованих видів благодійності має свої переваги та недоліки. Проаналізовано кореляцію державної соціальної політики та благодійності. Встановлено, що корпоративна філантропія має базуватися, перш за все, на морально-етичних засадах. Розглянуто три функції благодійної діяльності у суспільстві: послаблення існуючого зла, покращення соціального становища в суспільстві, накопичення "соціального капіталу". В той же час, її подальший розвиток вимагає в Україні відродження історично притаманних їй традицій благодійності, адаптації ефективних західних практик, популяризації подібної діяльності не лише серед заможних, а й серед пересічних громадян та їх залучення до її особистих форм, в тому числі волонтерства. Українська влада має особливо підтримувати благодійні ініціативи, але, в той же час, обмежувати можливості для зловживань.

Таким чином, у дослідженні робиться своєрідна спроба "моральної легітимації" благодійності. Етична теорія має сприяти подальшим спеціальним дослідженням благодійності, тобто дослідженням найрізноманітніших цінностей та морально-етичних принципів, які регулюють благодійну діяльність, її внесок у розвиток цінностей громадянського суспільства тощо.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Савранська Н.О. Благодійність: реальне милосердя та діяльнісна любов. / Н.О. Савранська // Практична філософія: Науковий журнал. - К.: Інститут філософії ім Г.С. Сковороди НАН України, Центр практичної філософії, 2008. - № 2 (№ 28). - С. 114-119.

2. Савранська Н.О. Благодійна діяльність в контексті моралі сучасного суспільства. / Савранська Н.О. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності, Збірник наукових праць/Зб. наук. праць, випуск 20/Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007, - С. 122-128

3. Борзова Н.О. Раціоналізація благодійної діяльності. / Борзова Н. // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - № 10 (23). - С. 85-91

4. Борзова Н.О. Благодійність та благодія: різноманітність практик реалізації особистого служіння. / Борзова Н.О. // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - №8 (21). - С. 126-131

5. Савранська Н.О. Етичне коріння корпоративної філантропії. / Н.О. Савранська // Дні науки філософського факультету-2008: матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. - Ч.VІІІ - С. 110-111

6. Савранська Н.О. Вплив моральних цінностей на трансформацію реалізації благодійної діяльності в Україні. / Савранська Наталія Олександрівна // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (м. Івано-Франківськ, 27-28 квітня 2007 року). - Івано-Франківськ: Видавництво Гостинець, 2007. - С. 210-212

7. Савранська Н.О. Благодійність як втілення принципу справедливості. / Н.О. Савранська // Дні науки філософського факультету-2007: матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. - Ч.V - С. 108-109

8. Савранська Н.О. Типологізація критики благодійності. / Наталія Савранська // Шевченківська весна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. V: у 5-х част. - Ч.2. - К.: ВЦ "Принт-центр", 2007. - С. 246-249

9. Борзова Н.О. Благодійність в контексті соціокультурних перетворень в Україні. / Н.О. Борзова // Дні науки філософського факультету - 2006: матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції, (12-13 квітня 2006 року). - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. - Ч.І. - С. 117-118

Размещено на Allbest.ru