Естетична доцільність як феномен імперативності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЕСТЕТИЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН ІМПЕРАТИВНОСТІ (НА АНАЛІЗІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ)

Спеціальність 09.00.08 - естетика

ЖУРБА МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ

Луганськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля на кафедрі світової філософії та естетики.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, професор

Ісаєв Володимир Данилович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

завідувач кафедри релігієзнавства

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Афанасьєв Юрій Львович,

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності

кандидат філософських наук, доцент

Поліщук Олена Петрівна,

Житомирський державний університет імені І. Франка, професор кафедри філософії

Захист відбудеться 27 листопада 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.05 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

Автореферат розісланий 17 жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Третьяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

мансардність естетичний імперативність квазікраса

Актуальність теми дослідження. В Україні відбувається процес капіталізації соціального життя, що обумовлює зміну буття естетичного в життєдіяльності людини. У таких умовах мистецтво також змушене вбудовуватися в структуру ринкових відносин і змінювати як форму, так і зміст свого буття: набувати ознаки серійності, практичності, економічної доцільності тощо. Це призводить до того, що мистецтво, як основний результат естетичної діяльності, втрачає свою духовність, а, значить, і красу, а також інші якості, які звеличують людину.

У соціумі естетичні відносини відігравали і відіграють роль не лише стимулу до прекрасного, вічного, вони ушляхетнювали і прославляли людину, спонукали до духовного способу буття, тобто примушували людину бути людиною. Естетичне, таким чином, виконує й імперативну функцію. В історії естетики існують різні напрями пошуків основ імперативності, котрі залежать від спрямованості людських жадань: механізми, висхідні до трансцендентного (Бог, Абсолют), або ж висхідні до людини (як в епоху Відродження). Початок епохи постмодернізму корелюється з тим, що ці механізми ніби відходять на задній план і розпадаються на ряд елементів, а в соціальному бутті домінантою становиться саме естетична доцільність. У зв'язку з цим змінюється розуміння естетики імперативності. Мистецтво і всі пов'язані з ним естетичні відносини виявляються підпорядкованими не людині, не людським потребам, а економічній доцільності, яка спрямована на меркантилізацію естетичних процесів за рахунок їх дегуманізації. У людини, котра опинилася в безодні «вещизму», починають домінувати меркантильні інстинкти і потреби, в результаті чого економічна доцільність не тільки значно звужує естетичну доцільність, але й використовує її в своїх утилітарних цілях, маніпулюючи свідомістю людини і спрямовуючи її не на облагородження життя, а на реалізацію суто економічних відносин. Річ, як медіатор відносин між людьми, займає пріоритетне місце і набуває особливого значення щодо нав'язування людині такої світоглядної орієнтації, яка не пов'язана з її сутнісними запитами. Ці процеси обумовлюють необхідність дослідження імперативності як такої в життєдіяльності людини. Її, на думку дисертанта, неможливо конструктивно розв'язати без аналізу природи естетичної імперативності, оскільки вона об'єктивно знаходиться в числі таких чинників в житті людини, які пов'язані із самою сутністю людини, її буттям. Тому нас цікавить імперативність, в першу чергу, не як інструмент у здійсненні консьюмерістських відносин, а як об'єктивна обставина, що змушує людину бути духовною істотою. Цей механізм необхідно сьогодні усвідомити, і саме у цьому полягає значущість даного дослідження.

Актуальність дослідження естетичної імперативності, таким чином, обумовлена зміною засад організації сучасного суспільства: посиленням агресивності масового виробництва-споживання по відношенню до сутності людини і невідворотної комерціалізації мистецтва.

Звісно, прояви естетичної імперативності в життєдіяльності людини різноманітні, тому укладання повноцінної теорії імперативності є завданням комплексних наукових досліджень. В даній роботі зосереджуємо увагу тільки на проявах естетичної імперативності в економічному просторі (економічній доцільності), який у певному сенсі є основою існування і розвитку людини та соціуму.

Естетична імперативність, як філософське поняття, практично не досліджувалася в історії естетики. Відомо, що естетичне є найважливішим елементом структури різних форм діяльності людини. Одначе питання про те, що ж собою являє естетична імперативність, які її форми і механізми її дії, залишаються практично не дослідженими.

Прояви естетичної імперативності пов'язані з активністю людини, її активно-діяльнісним відношенням до світу. Значний внесок у вирішення цієї проблеми зробили насамперед представники німецької класичної філософії, а також розробники інших філософських систем: вчення про красу і доцільність та дослідження підструктур доцільності (І. Кант), дослідження діалектики мети і засобів досягнення в людській життєдіяльності (Г. Гегель), яка розглядається у взаємозв'язку із онтологічною сутністю краси (Аврелій Августин, Тома Аквінський, Арістотель, Альберт Великий, Геракліт, Гомер, Демокріт, Ніколай Кузанський, Платон, Плотин та ін.), що забезпечує цілісність і гармонійність людського буття.

У доцільності поєднуються всі форми буття людини і естетичні форми зокрема. Розгляд доцільності народжує основну пару, основну дихотомію: естетичну і економічну доцільності, що досліджуються в контексті культури і цивілізації (Ю. Афанасьєв, В. Бичков, М. Гайдеггер, В. Ісаєв, Х. Ортега-і-Гассет, , В. Розін, В. Сорокін, В. Суханцева, О. Шпенглер й ін.); реакції і поводження економіки на культурно-контекстні зміни, економічну культуру (Дж. Гелбрейт, Т. Заславська, Р. Ривкіна); теорії ролей (Р. Гарсонс, Р. Лінтон, Дж. Мід, Дж. Морено, А. Надель,), філософії техніки (М. Бердяєв, Ж. Бодріяр, М. Гайдеггер, Х. Ортега-і-Гассет, В. Розін, Ж. Еллюль, С. Ячин), економіки мистецтв (В. Баумоль, В. Боуен). Важливим у дослідженні феномену естетичної доцільності є також і розгляд процесу перевтілення естетичного в естетичне виробництво і споживання (Т. Адорно, В. Сорокін, тощо).

Діалектика економічної і естетичної доцільності як сутності людської активності сьогодні все частіше підміняється реалогічними дослідженнями (М. Епіштейн), а не дослідженнями сутності людини: смислові аспекти речі в сучасних теоріях семіотики (Ю. Лотман), формування естетичного відношення і цінностей утилітарного (О. Воєводін, А. Єремеєв, Д. Лукач, Г. Плеханов), дизайні як теорії опанування світу за законами краси промисловими засобами (П. Беренс, Х. Ван де Велде, М. Гінзбург, В. Гропіус, Р. Земпер, І. Леонідов, Г. Мутезіус, Ф. Рело, Д. Рескін, О. Родченко, В. Татлін та ін., серед сучасних українських вчених - О. Поліщук, А. Пригорницька, І. Рижова, П. Татіївський, ін.). Дослідження проблеми впливу речі на людину і розгляд відповідно до цього функцій дизайну (Т. Адорно, М. Маклюен, Г. Маркузе, І. Рижова), його історичних аспектів у відповідності розвитку техніки і вдосконалення соціальних структур (К. Александер, Дж. Бондбейт, В. Гаспарський, Дж. Джонс, Т. Кун, К. Поппер, Ф. Рапп, О. Тоффлер, та ін.), дають можливість говорити про своєрідне терапевтичне значення дизайну по відношенню до людини і, природно, порушувати питання щодо ролі в цьому процесі естетичної імперативності. Такий погляд щодо компенсаторності естетичної імперативності розкрито в роботах Л. Виготського, Г. Мінервіна, В. Плишевського. Дослідження дизайну як механізму імперативності у відношенні річ-людина, річ-соціум триває через дослідження реклами (Ж. Сегелла, А. Симонсон, Б. Шміт, серед українських вчених - Л. Васильєва, О. Оленіна, О. Проценко, В. Селевко та ін.).

Побіжно естетичну імперативність, як найважливіший елемент теургії, розглянуто в так званій сакральній естетиці (А. Білий, В. Бичков, С. Булгаков, Вол. Соловйов, П. Флоренський, Ф. Шиллер), при дослідженні етичних питань (калокагатія - Сократ, Платон) і етичного імперативу (Н. Гартман, І. Кант, Е. Еріксон).

Імперативність, як феномен людської активності і життєдіяльності, вивчалась в психології як результуючий прояв волі (В. Вундт, В. Джеймс, Л. Виготський, В. Іванников, І. Сєченов, Д. Узнадзе, Ш. Чхартишвілі та ін.). У філософській антропології імперативність розкривається теж як прояв вольових імпульсів (Е. Гартман, Ф. Ніцше, Ф. Тенніс, А. Шопенгауер). Поміж таких аспектів реалізації волі та її детермінант виділяють: біологічні, еротичні, психологічні, релігійні, моральні, патріотичні, оздоровчі, суспільні та інші, які впливають на рішення і дії людини (І. Козовик). Але естетичні зазвичай залишаються поза увагою дослідників.

Дослідження імперативності, як найважливішого феномена активності людини в природі, культурі, цивілізації, в сучасних умовах здійснено українськими вченими (Ю. Кам'янська, І. Сухина, В. Товарниченко), в роботах яких розглянуто природу екологічного імперативу, імперативу економічного балансу, імперативу незаангажованості науки, імперативу і модусів наукової раціональності, імперативу толерантності тощо.

Для реалізації мети нашого дослідження будемо спиратися передусім на праці тих українських вчених, які в тій чи іншій мірі торкалися аналізу проблеми естетичної імперативності: Т. Домбровська, В. Манжура О. Пушонкова (естетична свідомість), О. Смігунова (принцип доцільності І. Канта), Т. Лугуценко (діалектика естетичного й економічного в життєтворчості), Т. Андрущенко (естетичне як соціокультурний феномен), Л. Бабушка (прекрасне як цінність), О. Кононов (ірраціональний механізм пізнання дійсності), В. Личковах (людське світосприйняття), О. Рубан (естетична діяльність) та ін.

Не зважаючи на те, що естетична імперативність недостатньо привернула увагу науковців, багато діячів літератури і мистецтва описували дію, наслідки естетичної імперативності. Досліджуючи її не через філософську рефлексію, митці, однак, надали актуальності даній проблемі: діячі літератури ставили і художньо досліджували дану проблему: як українські письменники - О. Кобилянська, Леся Українка, так і зарубіжні - Р. Бредбері, В. Гаршин, Ч. Діккенс, Ф. Достоєвський, С. Лем, Дж. Лондон, Л. Леонов, Г. Маркес, Р. Роллан, О. Солженіцин, Л. Толстой, І. Тургенєв, О. Уайльд, А. Чехов. Тому в даному дослідженні залучаються до аналізу також і твори цих авторів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до наукової теми: «Філософсько-естетичні аспекти сучасної художньої культури», що досліджується на кафедрі світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Об'єкт дослідження - феномен імперативності в доцільній діяльності людини.

Предмет дослідження - естетичний аспект економічної доцільності.

Мета роботи полягає в дослідженні естетичної імперативності і механізмів її дії в життєдіяльності людини і соціуму.

Поставлена мета являє собою розв'язання наступних завдань:

- дослідити онтологічну сутність естетичної імперативності;

- виявити сфери прояву естетичної імперативності у соціокультурному бутті;

- окреслити феномен «мансардності» естетичної імперативності в соціокультурному просторі;

- обґрунтувати доцільність введення у науковий обіг поняття квазікраси, що відображає трансформуючі процеси естетичної імперативності в економічному просторі;

- дослідити телеологізм естетичної імперативності в епоху постмодернізму;

- вказати типологію прояву естетичної імперативності у рекламній і дизайнерській діяльності.

Теоретико-методологічні основи дослідження. Методологія дослідження має комплексний характер через складність предмету дослідження. В методології дисертаційного дослідження використовуються наступні методи: порівняльно-історичний метод, який дозволяє розглянути наявні підходи щодо визначення онтологічної сутності естетичної імперативності в життєдіяльності людини; прагматичний метод, котрий використовується при екстраполяції естетичної доцільності в доцільність економічну; діалектичний метод, що дає можливість розглянути естетичну і економічну доцільність у взаємозв'язку; феноменологічний метод, пов'язаний з особливостями прояву естетичної імперативності, спираючись на конкретні приклади, почерпнуті із класичної літератури, живопису, архітектури, кіно та ін.; метод абстрагування, який дозволяє досліджувати інобуття естетичної імперативності в постмодернізмі.

Теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних авторів в галузі як естетичної теорії, так і філософської антропології, психології, дизайну і реклами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані дисертантом самостійно.

Наукова новизна дослідження. Вперше проведено дослідження естетичної імперативності в життєдіяльності людини і окреслено підходи до її вивчення.

Наукову новизну одержаних результатів розкрито в ряді положень, які виносяться на захист, а саме:

- доведено, що естетичний критерій при постановці мети, підборі засобів і її реалізації є значущим в різних сферах діяльності людини і в першу чергу - в економічній;

- визначено на підставі теорії «перешкод», що естетична імперативність виявляється в діалектичних процесах взаємодії естетичної і економічної доцільності;

- встановлено, що естетична імперативність проявляється опосередковано через феномен «мансардності» в культурі і цивілізації;

- запропоновано до естетичного тезаурусу поняття квазікраси як різновиду естетичного явища в структурі життєдіяльності людини, що підпорядковане логіці економічній або споживацькій доцільності. За допомогою цього терміну аналізуються процеси трансформації естетичного, як феномена людського буття, при масовому естетичнозорієнтованому виробництві;

- досліджено механізми перевтілення економічної доцільності в естетичну під впливом дії естетичного імперативу в сучасному соціокультурному просторові;

- розроблено типологію естетичної імперативності у рекламній і дизайнерській діяльності, яка за формою і змістом або посилюється, підноситься до краси, або знижується шляхом орієнтації на квазікрасу.

Практичне значення отриманих результатів. Дослідження механізмів функцінування естетичної імперативності розширює простір пошуку некласичної естетики. Одержані результати дозволяють визначити суть, місце і роль естетичної імперативності в життєдіяльності людини, що дозволяє збагатити теоретичну основу дослідження складних і неоднозначних процесів привнесення естетичного, як духовного феномена, в естетичне виробництво.

Матеріали дисертації можуть використовуватись в подальших наукових дослідженнях в філософії, естетиці, філософській антропології, культурології, психології. Основні положення дисертаційного дослідження було використано при підготовці інструктивно-методичної документації і апробовано в лекційних курсах: «Філософія (філософія, логіка, етика і естетика)», «Релігієзнавство».

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень обговорювалися на засіданнях кафедри релігієзнавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, теоретичних семінарах кафедри гуманітарного та фізичного виховання Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету (м. Рубіжне). Основні теоретичні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на наступних конференціях і наукових семінарах: науково-практичних конференціях (Рубіжне 2001-2003), ХІІ науково-практичній конференції «Університет і регіон: проблеми сучасної освіти» (Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, Луганськ, 2006); ХХХІ науково-технічній конференції студентів, магістрантів, аспірантів та пошукачів (Рубіжне, 2007); ХХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Державний університет інформатики і штучного інтелекту, Донецьк, 2007); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки - 2007» (Дніпропетровськ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Культура та економіка» (Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2008); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції: «Наукові дослідження - теорія та експеримент'2008» (Полтава, 2008).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 11 публікаціях: у фахових статтях (6) та у збірках матеріалів конференцій (5). Загальний обсяг публікацій 3,6 д.а., які належать особисто авторові.

Структура й обсяг роботи. Дисертація обсягом 193 сторінки складається із вступу, трьох розділів (дев'яти підрозділів) і висновків. Список використаної літератури складається із 228 джерел, який вміщено на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження, з'ясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, представлено відомості про апробацію концептуальних положень дисертації.

У першому розділі «Природа естетичного імперативу», що включає три підрозділи, проведено аналіз онтологічної суті естетичної імперативності в життєдіяльності людини. При цьому головними орієнтирами рефлексії естетичної імперативності були філософські напрацювання І. Канта і Г. Гегеля.

У підрозділі 1.1. «Прекрасне як феномен естетичної імперативності» досліджено сутність естетичного імперативу.

Показано, що наслідки дії естетичного імперативу виявляються в різноманітних проявах естетичного в практиці (економічній, політичній, дизайнерській, інженерній, технічній, рекламній та ін.). Тому виникає об'єктивна необхідність зведення усіх цих проявів до спільної основи, до природи естетичного імперативу і вироблення механізму його дослідження. Доведено, що розгляд мистецтва, як ефективного механізму впливу на емоційний стан і ціннісні орієнтації особистості, має давні традиції (Г. Мєднікова), проте, воно не може бути єдиною моделлю в дослідженні естетичних явищ, особливо тих, які виходять за його межі (Т. Домбровська). Встановлено, що в естетичній теорії приділяється увага в основному двом функціям мистецтва: пізнавальній і виховній (Г. Мєднікова). На думку дисертанта, в дослідженні світоглядно-регулятивних принципів людської життєдіяльності (О. Рубан), в «буферній зоні» (В. Товарниченко) необхідно виділити третю метафункцію - імперативну, котра забезпечує «перехід краси з одного стану в інший», де змінюються її грані, а постійним і незмінним є абсолют, серцевина (Л. Бабушка), механізми якої спонукають людину до естетичних ідеалів і цінностей.

Показано, що естетична імперативність за своєю суттю діє як вимога, воління до здійснення і реалізації естетичного в діяльності і поведінці людини. Особливість естетичної імперативності полягає в тому, що почуття «іншого» сприймається як власні. Тобто, коли людина діє не лише з власних потреб, уявлень та бажань, а виходячи з трансперсональних почуттів та волінь, які стають її внутрішньою потребою і необхідністю їх реалізації (А. Білий, С. Булгаков, В. Бичков, І. Ільїн, М. Лосський, Д. Мережковський, В. Розанов, Вол. Соловйов, П. Флоренський, С. Франк, Ф. Шиллер, ін.). Встановлено, що зв'язуючою ланкою і основою цього процесу є прекрасне, що розділяє ідеальне і реальне (Г.-Г. Гадамер), і вийти за межі мистецтва і почати творити саме життя людей і все буття за естетичними законами (теургічний процес, на думку В. Бичкова), - ще мало досліджена проблема в естетичній теорії.

Проаналізовано підхід дослідження естетичної імперативності через онтологічну сутність прекрасного (Арістотель, Платон, та ін.), у взаємозв'язку із суттю і діяльністю людини (І. Кант, Г. Гегель, М. Шелер, Ф. Шеллінг та ін.).

У підрозділі 1.2. «Естетична доцільність як прояв імперативності у Канта та неокантіанстві», проводиться дослідження передумов доцільної діяльності в плані співвідношення з доцільністю в живій природі, а також дослідження її динаміки через феномен імперативності естетичного судження.

Встановлено, що до І. Канта естетичне досліджували як феномен, ізольований від інших цінностей людської життєдіяльності. Кант зв'язав доцільність і красу: «Краса - це форма доцільності». Розгляд доцільності з позиції краси і краси з позиції доцільності дозволяє складну структуру естетичних відносин зробити прозорою і дослідити її в доцільній діяльності людини. У понятті доцільної форми знаходиться ключ до вивчення категорії прекрасного і специфіки естетичного судження в контексті прояву естетичного імперативу.

Дисертант робить спробу розглядати естетичну імперативність через механізм впливу естетичної доцільності на доцільність економічну, орієнтуючись на дослідження Канта про доцільність природних форм: технічних і механічних її складових. Це відкриття Канта використовуємо для того, щоб дослідити, як в процесі людської активності взаємодіють ці структури і який їх механізм.

У дисертаційному дослідженні розглядаються естетичні погляди Г. Гегеля як розвиток логіки естетичного імперативу, закладеного Кантом. Ідеї Гегеля розглядаються стосовно тих завдань, які поставлені в дослідженні, задля розуміння проявів естетичної імперативності в економічній доцільності. При цьому дисертант спирається на праці М. Булатова, М. Глазмана, І. Ільїна, В. Ісаєва, І. Канта, М. Ліфшица, М. Чернишевського, в яких дана проблема розглядалася в цілому, а не спеціально.

У підрозділі 1.3. «Гегелівська концепція зовнішнього інобуття ідеї як естетична імперативність» досліджено механізм дії естетичної імперативності в життєдіяльності людини.

Проведене дослідження адекватності категорії мети і засобів (Г. Гегель), з одного боку, як важливого пункту розгортання доцільної діяльності (будь-яка доцільна діяльність припускає засоби її досягнення), з іншого, - як результату вибору. Показано також: якщо людина реалізує мету через усі наявні засоби, то результат буде не тільки антиестетичним, але й антилюдським. Тому починають включатися механізми «перешкод» (Г. Гегель), які частково досліджені у філософській антропології як детермінанти «обмеження волі» (В. Вундт, Е. Гартман, І. Козовик, М. Шелер, А. Шопенгауер).

З'ясовано, що ідея перешкод, як неадекватності мети і засобів та як наслідок позаестетичного результату, призводить до необхідності дослідження перешкод, які за своєю суттю бувають різні: як перешкоди, що виснажують душу і енергію людини, також і ті, які її зміцнюють. Перешкоди економічного характеру руйнують людину як цілісну і гармонійну істоту, а перешкоди, пов'язані з естетичним імперативом, - це перешкоди, долаючи які, людина розвиває здібності точніше бачити красу, поглиблюючи свої душевні якості, і відчувати себе вільною людиною.

Встановлено, що економічна форма прояву естетичного в життєдіяльності людини підпорядкована «світу навпаки» (Г. Гегель), коли естетичне через своє інобуття переходить у протилежність, зберігаючи свої якості. Естетична імперативність може в цьому випадку діяти не лише на підвищення, але й на зниження, руйнацію гармонії і цілісності людського буття.

У дисертації розглянуті естетичні погляди І. Канта і Г. Гегеля відповідно до поставленої теми дослідження і показано, що в естетиці від Просвітництва до наших днів мали спроби дослідження естетичної імперативності. Показано, що виникає необхідність теоретичного узагальнення напрацьованого матеріалу через дослідження доцільної діяльності людини.

Другий розділ «Діалектика естетичної і економічної доцільності» присвячений аналізу механізму дії естетичного імперативу в сучасній цивілізації: культурі, виробництві, літературі, мистецтві, архітектурі тощо.

У підрозділі 2.1. «Людина в просторі культури і цивілізації» досліджено естетичне як породження культури, через своє інобуття - економічне, як породження цивілізації. Встановлено, що в реальності формою здійснення такого інобуття є взаємодія економічної і естетичної доцільності в культурі та цивілізації (А. Аперсян, М. Бахтін, М. Бердяєв, Б. Брок, М. Вебер, А. Воронін, В. Губін, Б. Ерасов, С. Левицький, Т. Маркузе, Л. Мемфорд, О. Мень, Х. Ортега-і-Гассет, Г. Померанц, В. Тернер, Г. Федотов, О. Шпенглер, К. Ясперс та ін).

Аналіз цивілізаційних процесів, які переважно орієнтуються на економічну доцільність, показав, що вони видозмінюються і перевтілюються в естетичне за схемою «історичних псевдоморфозів» (О. Шпенглер), які спрямовані на пом'якшення жорстких відносин цивілізації до людини, тим самим утворюючи такі простори як квазікультура і квазіцивілізація (В. Ісаєв). Дослідження квазіпросторів показало, що вони теж можуть створювати простір для творчості і легко породжувати ідеї, які на практиці завжди виявляються антикультурними.

З'ясовано, що повсякденне життя людини проминає немов у «мансарді» квазікультури і квазіцивілізації, що надбудовані над цивілізацією і культурою. Досліджено феномен «мансардності», котрий дає можливість точніше розуміти закони інобуття естетичного в соціокультурних просторах.

У підрозділі 2.2. «Економічна та естетична культура» проведено дослідження механізму взаємодії економічної і естетичної культури в контексті дії естетичного імперативу (В. Баумоль, В. Боуен, Дж. Гелбрейт, Т. Глушко, Д. Скальська, В. Федь та ін).

Дисертант зробив спробу в дослідженні показати, що економічна культура, як «проекція» культури в широкому розумінні на сферу соціально-економічних відносин (Т. Заславська, Р. Ривкіна), в її позитивному сенсі залежить від культури естетичної, яка створює реальне підґрунтя для збереження в людині людського, без якої економічна культура перетворюється, ніби на фарисейство - на квазікультуру.

Показано, що в сучасну епоху здійснюється вихід естетичного в абсолютно новий вимір людського існування, що супроводжується метаморфозами власного буття естетичних феноменів, які свідчать про своєрідну соціокультурну ситуацію, коли естетичне перетворюється на естетичну культуру, що може привести як до «закату» культури (В. Кутирев), так і нової «культури реальної віртуальності» (М. Кастельс).

Встановлено, що не можна зрозуміти суть і значення споживання, редукуючи його до звичного «задоволення потреб» (Ж. Бодріяр), оскільки споживач може підкоритися режиму, закону, який не зводиться до діалектики виробництва (М. Фуко). Дослідження взаємодії естетичної і економічної культури дозволяє вийти на проблему перевтілення естетичного в естетичне виробництво-споживання і глибше розглянути прояв естетичної імперативності в економічних процесах.

У підрозділі 2.3. «Естетика економічно-доцільної діяльності як імперативність краси і квазікраси» розглянуто амбівалентність естетичної імперативності в економічному просторі (О. Александрова, В. Беньямін, Ж. Бодріяр, П. Бурдье, Ж. Дельоз, М. Мамардашвілі, В. Манжура, І. Маслікова, Г. Мєднікова, Х. Ортега-і-Гассет, О. Пушонкова, В. Сорокін, О. Тоффлер, М. Фуко, М. Гайдеггер, С. Ячин).

Встановлено, що споживання естетичних цінностей є обмін (Ж. Бодріяр), сенс якого, з одного боку, не зводиться до товарно-грошової форми, а розглядається як принцип соціального життя (С. Ячин, Н. Абсова, Дж. Пачкорія), оскільки корисність витворів мистецтва не має цінності, яку можна виразити в грошовому еквіваленті, звести до спільного знаменника (Х. Арендт). З іншого боку, про можливість підрахунку естетичних цінностей стверджували англійські філософи-утилітаристи (І. Бентан, Дж. Міль, А. Сміт). Досліджено, що в просторових структурах естетичного здійснюються різні форми обміну. У одній із таких форм естетичні цінності, що генеруються в технологічному просторі (О. Алієва, Р. Мартинов, В. Розін), залучаються до сфери товарно-грошового обігу, що обумовлює економічний простір досліджуваного феномена. В ньому краса в економічній доцільності - це та розмірність естетичного сприйняття, де «можна рукопис продати», обміняти її як естетичну цінність на інтерес (потребу) споживача, підкріплений його платоспроможністю. Якщо краса є перетвореною (предвхідна - І. Кант), тоді перетворюється весь її зміст. Вже немає гармонії, а є зручність, де діє логіка мінімальних витрат і максимального прибутку.

Визначено, що, занурюючись в економічну діяльність, людина повинна мати справу з речами. Коли в організації виробництва акцент зміщено лише у бік економічного прибутку за рахунок зниження гідності (В. Сорокін), тобто відбувається заміна речі грошима, тоді річ чуттєво припиняє діяти, тому й естетична складова наче зникає. В даному випадку краса - «стисла», «відчужена», дематеріалізована, десоціалізована, - така, що уходить на останній план. Вона приведе до того, що порушується гармонія, цілісність, зміна повноти життя на її однобічність. Встановлено, що споживацькі речі в цьому випадку породжують простір, який позначаємо, орієнтуючись на дослідження паракатегорій нонкласики (В. Бичков), псевдоморфозів (О. Шпенглер), квазіпросторів (В. Ісаєв), некатарсичну природу дії (Г. Мєднікова), перетворену форму існування мистецтва (В. Беньямін), - простором квазікраси. Саме тут під нібито неутилітарною, вільною від будь-якого інтересу духовною творчістю, що повинна давати можливість грі пізнавальних здібностей, криється самокорисливість, конкуренція і максимізація прибутків. Квазікраса, яка породжена економічною доцільністю, - це нова сутність, що «самозберігається», яка підміняє уявлення людини про прекрасне «дьяволічністю репродукції» (Ж. Бодріяр), і не тільки позбавляє естетичного задоволення, але й несе загрозу життю людини.

Розділ третій «Економічна доцільність як перетворена естетична доцільність в сучасному житті» присвячений дослідженню сучасної практики взаємодії естетичного і економічного імперативів в рекламі і дизайні.

У підрозділі 3.1. «Річ як феномен реалізації естетичної імперативності» розглянута річ як об'єкт реалізації естетичної і економічної доцільності.

Досліджено підходи прояву зведення естетичної імперативності до речі: ідею психофізіологічного впливу речі на людину в теорії несвідомого (З. Фройд, К.-Г. Юнг); теорію «природного дизайну» (Д. Норманн), визначення комплексності речі як елементу не тільки соціального, але й духовного світу (Ф. Мартинов), розгляд змістовності речей, а також їх смислових аспектів (Г. Кнабе, І. Коняхіна); дослідження «генотипу» і фенотипу речі (В. Аронов); поняття «далекі» і «близькі» речі, а так само генетичного зв'язку семіотики речі і людського тіла (Дж. Нельсон).

Встановлено, що для різних підходів характерна загальна риса - в них відсутні критерії системного виведення естетичних смислових характеристик, які позначаються довільно, не виводяться із способу буття речі як імперативного прагнення людини до них.

Досліджено, що людина оточує себе речами задля того, щоб задовольняти свої потреби (А. Гофман), але сьогодні для неї є важливим вже не стільки призначення речі, як саме її виробництво. Тому економічна доцільність переміщує центр потреб у саме виробництво (річ заради речі), тобто створює такі речі, котрі завтра не будуть потрібні (виробництво заради виробництва). Людина сама себе перетворює на засіб споживання. Річ перетворюється на «сакралізований предмет» (Ж. Бодріяр, В. Бичков), тим самим зменшуючи простір людського (К. Льюїс). Людина і річ міняються місцями - річ стає володарем, а людина - рабом (Г. Гегель).

Розглядаючи основні поняття, властивості, чинники і проблеми взаємодії речі та людини, необхідно закцентувати увагу на смислових характеристиках речі в дизайнерській діяльності людини, а саме - з'ясуванню спектру значень, якими може бути наділена річ, її поліфонію значень, «ліричний голос речі» (М. Епштейн).

У підрозділі 3.2. «Дизайн як вираження імперативності естетичної потреби» проведено дослідження телеологізму естетичної імперативності в дизайні.

Проведений аналіз різних аспектів дизайну: розгляд взаємозв'язку користі й краси (Л. Б. Альберті, Арістотель, Платон, Сократ), доцільності виробу, його форми і функції (Л. Саллівен), причинний зв'язок «економічного» і «естетичного» (Г. Плеханов, М. Чернишевський), зв'язки естетичних емоцій з фізіологічним механізмом відчуттів (Н. Киященко), розгляд передісторії і функцій дизайну (І. Рижова), невизнання масового виробництва (Д. Рескін) або поворот до простоти і зрозумілості форм «у дусі часу» до економічності і раціональності (Шарль Ле Корбюзе), створення ідилій сумісної праці і нової взаємодії мистецтва та техніки як перевтілення реального світу, гуманізації предметного середовища (В. Морріс), згубності розкошів і споживацтва (Т. Веблен).

Встановлено, що розгляд різних підходів визначає роль естетичного у виробничих процесах. У об'єктах дизайну естетична цінність сприймається на базі утилітарної, оскільки ці об'єкти є, перш за все, корисними предметами споживання. Досліджено, що сучасний дизайн стирає помічену І. Кантом відмінність між незацікавленим естетичним спогляданням і зацікавленим споживанням речей: vita contemplative трансформується у vita activа (Т. Даммі).

Визначено, що, не зважаючи на різноманіття форм конкретних моделей виробів, різних асортиментних груп, видів і типів, в основі їх створення лежать спільні принципи і закономірності її гармонізації засобами і прийомами естетичної імперативності.

Встановлено, що дія економічної доцільності обмежує людину, яка не бачить мети поза своєю особистістю, що приводить до появи «бутафорського багатства» (В. Морріс), яке знищує і виробника і споживача. Виникає потреба в релаксації (В. Морріс) або в псевдо-релаксації (Т. Веблен) продукції, що виробляється, щоб люди у фізичному, матеріальному світі були підвладні не утилітарним, а естетичним законам (Ф. Шиллер).

З'ясовано, що дизайн перетворився на «серйозну соціальну силу» (І. Рижова, А. Сімпсон, Б. Шміт), який в числі низки задач виконує імперативну функцію: красиві і зручні речі формують смак і формують потребу в красі.

Підсилення ролі сучасного дизайну пов'язане із збільшенням об'єму продукції, що випускається, а також із розвитком рекламної діяльності. Встановлено, що істотний вплив на характер і зміст естетичного споживання мають засоби масової комунікації.

Необхідно відзначити, що в концепції естетичного імперативу, що розвивається нами, мас-медіа є одними з основних засобів реалізації дизайну перетворення «творів-творінь» у «твір-виготовлення». Тож, виділяється особлива і важлива проблема - не лише споживач впливає на виробника власними перевагами свого товару, але і сам споживацький попит стає об'єктом управління. Це приводить до необхідності дослідження естетичної імперативності в рекламі.

У підрозділі 3.3. «Естетичне проектування в рекламі як перверсія економічної доцільності» проаналізовано уявлення про творчість в рекламній діяльності, найбільш значущі для розуміння місця, ролі в ній естетичної імперативності, а також соціоантропологічні перверсії в рекламі, спираючись на праці С. Болтвіц, Л. Васильєва, Н. Енждієр, О. Оленіної, О. Пономарьова, Ж. Сегела та ін.

Відмічено, що низка потреб в сучасному світі визначається не необхідністю, а за допомогою маніпулювання естетичною насолодою (О. Оленіна), конструюванням бажаних станів майбутнього (В. Луков). У цьому складному процесі використовується механізм естетичної імперативності, «воління речі», тобто механізми і принципи, які розроблені у сфері мистецтва (А. Лавінсон), але під якими прихована економічна доцільність: «логіка Пер-Ноеля» (Ж. Бодріяр), «образ-вампір» (Д. Бенет, С. Морріарті, В. Уельс), що забезпечує інфільтрацію рекламної творчості в будь-які клітини організму (М. Старуш, У. Ученова).

Відмічено, що будь яке посилення економічної імперативності і ослаблення естетичної призводить до того, що починає панувати квазіестетична імперативність, яка агресивно діє на людину, і не зважає на її душевні потреби, що складає загрозу для психологічної безпеки людини (О. Проніна). Це призводить до того, що мистецтво стає не метою, а засобом (Г. Гегель) - декларованим і принципово вторинним (Б. Кагарлицький).

ВИСНОВКИ

Не претендуючи на вичерпне вивчення всіх питань, пов'язаних із поставленою темою, дане дослідження мало на меті привернути увагу до проблеми естетичної імперативності. Нами було встановлено, що різні соціальні явища як прояви людської активності постають у вигляді неусвідомленої потреби: містять приховану естетичну імперативність. Письменники, художники, поети, режисери, архітектори, дизайнери та ін. через мистецтво її описують і тим самим привносять у реалії соціального буття. Таким чином, естетична доцільність постає феноменом імперативності і стає імпульсом для зміни форм самого життя. Класична спадщина дає підґрунтя для розуміння та дослідження естетичної імперативності не тільки в мистецтві, але як одного з модуляторів у поведінці та діяльності людини. Дослідження, яке проведено в дисертаційній роботі, дає можливість визначити суть естетичної імперативності, а також її механізми реалізації в людській життєдіяльності. Проведений аналіз дає змогу дійти таких висновків:

- встановлено, що проблема естетичного імперативу посідає одне з чільних місць в сучасній естетичній теорії і, привертаючи увагу до феномена, що має аксіологічний сенс, перешкоджаючи руйнації гармонії та цілісності буття людини;

- виявлено, що «перешкоди» у соціальному розвитку можуть бути різні - естетично позитивні, які активно впливають на людину, не обмежуючи її свободу, і дають можливість точніше бачити красу і насолоджуватися нею, розвиваючи душевні якості, та естетично негативні, які впливають агресивно, не надаючи вибору, руйнуючи людину як цілісну і гармонійну істоту;

- феномен «мансардності» сучасної культури і цивілізації пов'язано з механізмом прояву естетичної імперативності в інобутті економічного, що дозволяє досліджувати естетичний імператив на мікро- і макро- рівнях економічного простору;

- відмічено, що відступ від «логіки краси» за рахунок зведення до суто економічних переваг призводить до того, що краса стає «стислою», відчуженою, яка відходить на останній план, порушує гармонію і цілісність життя людини. Квазікраса, породжена економічною доцільністю, - це нова сутність сучасного суспільства, що не тільки підміняє уявлення про прекрасне, але й забезпечує системну деестетизацію суспільства. Квазівиробництво породжує квазіспоживання, що призводить до звеличення консьюмерістського суспільства, яке по суті знищує людину;

- вказано, що економічна доцільність дає можливість людині вирішувати локальні потреби, тому естетична доцільність проявляється в логіці економічної доцільності. Але, не зважаючи на це, людина не перетворюється на тварину, що споживає, саме завдяки естетичній імперативності. Діючи через логіку економічної доцільності, людина обмежує себе і не бачить мети поза своєю сутністю. Таким чином, людина сама себе перетворює на засіб споживання, а річ становить у центр своїх жадань. Встановлено, що, не дивлячись на різноманіття товарів і послуг, в основі їх створення лежать загальні принципи і закономірності гармонізації воліннями естетичної імперативності, які стримують агресивні тенденції економічної доцільності, спрямовані на становлення консьюмерістського суспільства;

- виявлено, що в сучасній рекламі наочно проявляється діалектика естетичної імперативності і її боротьби з економічним імперативом. Встановлено, що не тільки споживач впливає на виробника, але й сам товар, його реклама і дизайн впливає на споживача. В сучасних умовах реклама стає об'єктом керування людськими прагненнями. Дія реклами підтверджується економічною доцільністю, але в цьому процесі задіяні естетичні засоби. В рекламі наявні механізми естетичної імперативності (воління речі), під якими прихована економічна доцільність. Реклама, окрім суто комерційної функції, впливає на життя сучасної людини за допомогою каналів масової комунікації, підносячи естетичну імперативність майже до соціальної норми.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Журба Н. А. Эстетическая целесообразность как инобытие целесообразности экономической / Исаев В. Д., Журба Н. А. // Філософські дослідження: зб. наук. праць / Від. ред. В. К. Суханцева. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2007. - № 8. - С. 141-146.

2. Журба М. А. Естетична доцільність з погляду Канта та неокантіанства / М. А. Журба // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць / Гол. редкол. В. Г. Чернець. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. XVIII. - С. 32-40.

3. Журба М. А. Естетика економічно доцільної діяльності як єдність краси і квазікраси / Микола Анатолійович Журба // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал 2'2007 / Гол. редкол. В. Г. Чернець. - К.: Міленіум, 2007. - № 2. - С. 50-55.

4. Журба М. А. Краса і квазікраса економічної доцільності / Микола Анатолійович Журба // Культура і сучасність: Альманах / Гол. ред. В. А. Бітаєв. - К.: Міленіум, 2007. - № 1. - С. 63-69.

5. Журба М. А. Телеологізм естетичної імперативності в дизайні / М. А. Журба // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - К.: Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди, 2008. - Вип. 67. - С. 234-240.

6. Журба М. А. Онтологічна концепція естетичної імперативності в філософських поглядах Г. В. Ф. Гегегя / Микола Журба // Схід. Аналітично-інформаційний журнал / Гол. ред. В. Білецький. - Донецьк: Український культурний центр, 2008. -№ 2 (86). - С. 90-93.

7. Журба М. А. Естетична доцільність як імператив / М. А. Журба // Дни науки - 2007: материалы ІІІ Международной научно-практической конференции (Днепропетровск, 1-15 апреля 2007р.) - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 78-79.

8. Журба М. А. До питання про імперативність естетичної доцільності / М. А. Журба // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості; матеріали ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції (Донецьк, 18 травня, 2007р.) / М-во освіти і науки України, Донецька обл. держ. адміністрація, Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Донецьк: Наука і освіта, 2007. - С.53-55.

9. Журба Н. А. Роль эстетического императива в экономических процессах современной Украины / Н. А. Журба // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Донецьк, 30 листопада 2007.) / М-во освіти і науки України, Донецька обл. держ. адміністрація, Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Донецьк: Наука і освіта, 2007. - С. 168-170.

10. Журба М. А. Соціоантропологічні перверсії естетичної імперативності в рекламі / М. А. Журба // Культура и экономика: материалы международной научно-практической конференции (Донецк, 20-21 марта 2008г.) / М-во образования и науки Украины, Донецкий национальный университет экономики и торговли им. Туган-Барановского - Донецк: ДонНУЭТ, 2008. - С. 154-155.

11. Журба М. А. Естетична імперативність рекламної діяльності / М. А. Журба // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008: матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції. Т.4 (Полтава, 19-21 травня 2008р.). - Полтава: ІнтерГрафіка, 2008. - С. 89-91.

АНОТАЦІЯ

Журба М.А. Естетична доцільність як феномен імперативності (на аналізі економічної діяльності). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.08 - естетика. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2008.

У дисертації представлена концепція ролі естетичної імперативності в життєдіяльності людини. В роботі проаналізована онтологічна сутність і механізм дії естетичної імперативності на основі дослідження естетичних напрацювань представників німецької класичної і сучасної філософії. Розкрито феномен прояву естетичного імперативу в економічному нормативі. Виявлено амбівалентність естетичного простору в контексті єдності краси і квазікраси, яка більш достеменно розкриває саме естетичні детермінанти економічного буття. Ці ідеї розвинені в дисертації через аналіз, як людина будує техносферу. Це дало можливість використати факти із області архітектури, художньої літератури, живопису, дизайну, реклами, кіно для того, щоб показати, як в сучасних умовах проявляється естетична імперативність.

Ключові слова: доцільність, естетичний імператив, квазікраса, естетична доцільність, економічна доцільність, квазікультура, квазіцивілізація, естетичне виробництво, естетичне споживання

АННОТАЦИЯ

Журба Н.А. Эстетическая целесообразность как феномен императивности (на анализе экономической деятельности). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2008.

В диссертации представлена концепция эстетической императивности в жизнедеятельности человека. В работе проанализирована онтологическая сущность и механизм действия эстетической императивности с опорой на фундаментальные эстетические исследования представителей немецкой классической и современной философии. Это позволило рассмотреть эстетическое не как феномен изолированный от других человеческих ценностей, а как один из модуляторов поведения человека в пространстве цивилизации. Раскрыт феномен эстетического императива в экономическом нормативе, что обуславливает доминирование эстетической целесообразности в экономическом пространстве. Выявлена амбивалентность эстетического пространства в контексте единства красоты и квазикрасоты, потенциал которого поможет раскрыть эстетические детерминанты экономического бытия, которые важны не только для дальнейшей судьбы искусства, но и связанные с самосохранением человека в целостности его бытия. Эти идеи развиты в диссертации через наблюдение над тем, как человек строит техносферу, что позволило автору привлечь факты из области архитектуры, художественной литературы, живописи, дизайна, рекламы, кино для того, чтобы показать, как в современных условиях действует эстетическая императивность.

Ключевые слова: целесообразность, эстетический императив, квазикрасота, эстетическая целесообразность, экономическая целесообразность, квазикультура, квазицивилизация, эстетическое производство, эстетическое потребление.

ANNOTATION

Zhurba N.A. Aesthetic expedience as phenomenon of imperative (based on the analysis of economic activity ). Manuscript.

Thesis to take the degree of candidate of philosophy specialized in aesthetics - 09.00.08. East-Ukrainian National University named after V. Dal', Lugans'k, 2008.

Conception of aesthetic imperative in human activity and its role are represented in the thesis. Ontological essence and mechanism of action of aesthetic imperative are analysed and they are based on the investigation of aesthetic works of German classic and modern philosophy. The phenomenon of aesthetic imperative's display in the economic norm is disclosed. Ambivalency of aesthetic space in the context of beauty and quasi-beauty which discloses just aesthetic determinants of economic life is discovered. These ideas are developed in the thesis through the observation the way man is building the tekhnosphere and made it possible to use the facts from architecture, literature, painting, design, advertising, cinema to show the action of aesthetic imperative in modern life.

Keywords: expedience, aesthetic imperative, quasi-beauty, aesthetic expedience, economic expedience, quasi-culture, quasi-civilization, aesthetic production, aesthetic consumption.

Размещено на Allbest.ru