Інформаційна етика в просторі масових комунікативних процесів (філософсько-етичний аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 17:316.77

ІНФОРМАЦІЙНА ЕТИКА В ПРОСТОРІ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ (ФІЛОСОФСЬКО-ЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ)

спеціальність 09.00.07. - етика

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Миролюбенко Ганна Анатоліївна

КИЇВ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Аболіна Тетяна Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Сидоренко Лідія Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, професор кафедри філософії та методології науки;

кандидат філософських наук Чумак Анна Леонідівна, Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний інститут бізнесу», м. Київ, старший викладач кафедри суспільних дисциплін.

Захист відбудеться 27 жовтня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «16» вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Комунікація світу, що глобалізується функціонує головним чином через мас-медіа та віртуальні системи, які підносять її до рівня основного засобу міжлюдської взаємодії. Домінантою світу ХХІ сторіччя є нові комунікативні практики - продукти технологічного прогресу, що мають всепланетарний вплив, а отже здатні об'єднувати і протиставляти, збагачувати і призводити до занепаду. Тому теоретичне осмислення комунікації як багатовимірного феномену є завданням актуальним та необхідним, адже покликане зафіксувати ті її характеристики та особливості, що спричинені низкою перетворень сучасного суспільства, яке знаходиться в стані постійних змін.

Потреба у аналізі інформаційного простору з позицій правого та неправого, доброго та злого, морального та неморального виникла як послідовна реакція-відповідь на мінливість інформаційної складової сучасності. В цьому контексті інформаційна етика постає як спроба подолання нерегульованості інформаційно-комунікативного простору, привнесення етичної складової в стосунки, опосередковані технічними засобами.

Природа інформаційної етики як галузі прикладного етичного знання сягає перехресного міждисциплінарного дискурсу, який виник на ґрунті осмислення зміни у стрімкому технологічному вдосконаленні засобів передачі та ретрансляції інформації. Починаючи з середини минулого сторіччя людину почали бентежити моральні аспекти наслідків науково-технічного прогресу. Друга половина ХХ ст. позначена дискусіями про права інтелектуальної власності, приватності інформації, ролі Інтернету, який не лише стрімко розвивається, але й надшвидкими темпами примножує свою аудиторію. У вжитку з'явилися такі нові слова як «хакер» та «кіберпростір». Тим самим перед світовою спільнотою відкрилися численні двері та можливості, весь світ опинився у зоні досяжності.

Сьогодні світове наукове співтовариство активно займається запровадженням принципів інформаційної етики в практику через інтеграцію її основних постулатів у навчальний процес широкого кола фахівців найрізноманітніших галузей. В українській науці інформаційна етика майже не представлена і зазвичай ототожнюється з дотичними галузями знання, тим самим унеможливлюється впровадження її принципів в практику нашого суспільства.

Доцільність дисертаційного дослідження обумовлена недостатнім рівнем вивчення у вітчизняній науці сучасних пріоритетів нормотворення в інформаційному просторі та потребою інтеграції українського суспільства в світову спільноту поміркованих користувачів інформації.

Загальнометодологічним введенням в проблему є розрізнення видів та рівнів комунікації (І.Мальковська, О.Висоцька) через звернення до концепцій екзистенційно-діалогічного напрямку О.Ф.Больнова, М.Бубера, Е.Муньє, К.Ясперса. Принциповим є розведення понять «спілкування» та «комунікація», встановлення ціннісного потенціалу досліджуваних феноменів. Проблемі аналізу цих понять присвячені роботи таких російських та вітчизняних дослідників: Т.Аболіна, М.Каган, В.Малахов, Л.Ситниченко.

Опрацювання теми інформаційної етики пов'язане з розвідками інформаційного суспільства та наступними суміжними проблемами: аналіз взаємодії індивіда та суспільства (Н.Еліас, Е.Морен), звернення до проблеми суспільства ризику (У.Бек, Е.Гіденс Н.Луман). Загостренню акценту на специфічно технологічній складовій інформаційного суспільства слугують теорії технотронного суспільства З.Бжезинського, концепції медіа вірусу Д.Рашкофф, нетократії Я.Зодерквіста та О.Барда, техногнозису Е.Девіса, колективного інтелекту (М.Моїсеєв), оцінка ролі машин та техніки в житті суспільства (Г.Бехманн, Д.Іванов, В.Б. Марков).

Інформаційне суспільство як феномен досліджується в концепціях Д.Белла, М.Кастельса, С.Леша, М.Маклюена, Дж.Нейсбіта, Е.Тоффлера. Тлумаченню вищезазначених позицій, їх інтерпретації присвячені загальнотеоретичні роботи В.Іноземцева, В.Ляха, М.Назарова, Г.Почепцова.

Звернення до проблеми глобалізації, яка є одним з ключових аспектів обґрунтування предмету дослідження, здійснюється в роботах таких авторів, як О.Гьофе, Д.Мартен, Ж.-Л. Мецжер, Ф.П'єр, Дж.Стіґліц, Т.Стоун'єр та російського дослідника О.Назарчука. Канва вітчизняних досліджень даного феномена в аспектах, близьких до теми роботи представлена працями Є.Андроса, О.Вебера, С.Пролеєва, В.Табачковського, В.Шамрая, О.Шинкаренко.

Обґрунтуванню ревізії інформаційного простору, як потенційного поля етико-нормативної регуляції слугують роботи В.Бакштановського, А.Гусейнова, та Ю.Согомонова.

Плідними для роботи виявилися ідеї, які сприяють формуванню уявлення про зародження інформаційної етики, як прикладної дослідницької програми. З цієї точки зору актуальними для дисертації стали роботи М.Андерсона, Б.Латура, А.Мура, Дж.Мура, Р.Мейсона, Р.Шульца. А в роботах Р.Капурро, Л.Флоріді та Б.К.Шталя розкривається сутність інформаційної етики, її методологічні основи та категоріальний апарат.

Символом епохи інформації став Інтернет, його дослідженню присвячена робота Т.Бернерса-Лі, безпосереднього засновника Мережі. Вплив Інтернету на соціальні зв'язки аналізується за працями представників американської традиції, а саме П.Левіна, Е.М.Усланера, Т.К.Хілда та Е.Дайсон. Аналізу моральних аспектів інформаційної революції та існування Мережі слугують роботи Х.Нюссбаум, Л.Д.Інтрони, Р.Уочбройта, В.В.Герінг.

На теренах вітчизняної науки розвідками суміжних галузей, а зокрема комп'ютерною етикою, займаються В.Зеленецький та Л.Філіпова.

Для розкриття прикладних аспектів дослідження важливим є аналіз феномена медіа насильства та оцінка наслідків впливу інформаційних подразників. В розкриття цього питання значний внесок зроблено Є.Павловою.

Багатовимірність представлених досліджень дає змогу говорити про широке коло проблем, яке охоплює інформаційна етика як безпосередньо, так і опосередковано. Створення ґрунтовних теоретико-методологічних досліджень в даній галузі є одним основоположних завадь як вітчизняної науки, так і в рамках світового вектора досліджень. Зважаючи на мінливість предмету досліджень, необхідним є схоплення останніх світових тенденцій в галузі поширення інформації, їх осмислення та відображення через призму інформаційної етики.

Вибір теми зумовлений великим потенціалом даного дослідницького напрямку перш за все через актуальність предмету дослідження, потребу актуалізації суспільного дискурсу в галузі етики інформаційного простору та технологій.

Дослідження обраної проблематики вимагає занурення в аналіз комунікації як філософського феномену, системний огляд концепцій інформаційного суспільства, останніх робіт в галузі інформаційної етики, як нової дослідницької програми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми філософського факультету 06БФ041-01 «Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання».

Об'єктом дослідження є ціннісні виміри інформаційних та комунікативних процесів у сучасному суспільстві.

Предметом дослідження є філософсько-етичний аналіз інформаційної етика в просторі сучасних комунікативних процесів.

Метою дисертаційної роботи є дослідження інформаційної етики як нової галузі прикладного етичного знання, виявлення її морально-етичного потенціалу у розв'язанні колізій, що виникають в інформаційному просторі.

Загальну мету дослідження дисертант конкретизує у наступних завданнях:

- окреслити основні віхи становлення та розвитку інформаційної етики

- здійснити комплексний аналіз інформаційної етики як нової дослідницької програми, виявити її потенціал у розв'язанні етичних колізій, що виникають в інформаційному просторі

- визначити основне завдання, механізми його досягнення та засоби регуляції, які застосовуються інформаційною етикою

- виявити потенціал інформаційної етики як ціннісно-нормативного регулятора.

Теоретико-методологічна основа дослідження. З ціллю успішного досягнення мети дисертаційного дослідження в даній роботі застосовано комплекс філософських та загальнонаукових методів, таких як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування та систематизація, що в сукупності надають змогу максимально ефективно виконати поставлені завдання. Також суттєве значення для роботи має міждисциплінарний підхід.

Специфіка дослідження в рамках загальнотеоретичного спрямування дає змогу звертатися і до суто емпіричних методів наукового дослідження, таких як спостереження та експеримент, в рамках останнього, зокрема, в проведенні дослідження використовувався метод експертних оцінок.

Наукова новизна дослідження полягає у вперше здійсненій комплексній оцінці інформаційної етики, витоків її теорії та нормотворчого потенціалу в сучасному суспільстві. Наукова новизна дисертації конкретизується в наступних положеннях, які виносяться на захист:

- вперше на теренах України проблема становлення та розвитку інформаційної етики представлена як предмет дисертаційного дослідження, в якому методологічні засади та основні риси інформаційної етики розглянуті на основі аналізу провідних робіт сучасних дослідників Р.Капурро, Л.Флоріді, Б.К.Шталя;

- інформаційна етика як нова дослідницька програма може сприяти розв'язанню етичних колізій, що виникають в інформаційному просторі шляхом інноваційної адаптації етичних концептів універсалістської моральної парадигми в ході запровадження нових дискурсивних практик.

- обґрунтовано, що теорія інформаційної етики має онтоцентричний характер, адже проголошує онтологічну рівність усіх форм дійсності. Інформаційна етика оцінює поведінку індивіда через поняття «розширення інфосфери», а будь-яка дія, направлена на її спотворення розглядається як негативна;

- інформаційна етика як ціннісно-нормативний регулятор мас медійного та віртуального середовища виступає інструментом самоорганізації суб'єктів комунікації через консенсусно-договірні механізми.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Висновки, одержані в роботі обґрунтовують необхідність дослідження інформаційної етики з метою регулювання стосунків в інформаційному просторі сьогодення. Звернення до інформаційної етики як прикладної дослідницької програми уможливлює побудову на основі її теоретичних узагальнень практичних настанов, які б утверджували міру взаємної відповідальності суб'єктів за умов користування спільним ресурсом - інформацією. Практичне значення дослідження визначається тим, що досягнуті результаті можуть бути покладені в основу нормативних документів, які б відображали принципи етики для інформаційного суспільства. Зроблені теоретичні висновки можуть бути використані для розробки нормативних курсів, спецкурсів, факультативів, розділів навчальних посібників з проблем прикладної етики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою, здійсненою на основі аналізу результатів художньої практики, наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників. Висновки і положення новизни одержані автором самостійно. Тринадцять публікацій автора є одноосібними і одна публікація написана у співавторстві.

Апробацію результатів дослідження здійснено на десяти міжнародних конференціях «Людина. Світ. Суспільство. Дні науки філософського факультету (Київ, 2009, 2010, 2011), «Гуманітарні та соціальні науки: Міжнародна конференція молодих вчених HSS-2009 (Львів, 2009, 2010)», «Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія» (Донецьк, 2009), «Генезис категории виртуальная реальность» (Саранськ, 2009), «Актуальные проблемы современной науки: пути решения» (Горловка, 2010), «Людина та її ідентичність у добу глобалізації» (Львів, 2010), «Сучасна молодь і проблема життєвих цінностей: філософські і етико-культурологічні виміри» (Київ, 2010) та на семінарських заняттях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення роботи відображені в чотирьох наукових статтях автора, надрукованих у фахових виданнях, зазначених у переліку ВАК.

Структура та обсяг дисертації зумовлена специфікою предмету, поставленою метою та основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, які в свою чергу, складаються з низки підрозділів, висновків та списку літератури, що налічує 195 найменувань, з яких 28 джерел англійською мовою. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 193 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 168 сторінках.

інформаційний етика етичний потенціал

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслюється ступінь її наукової розробленості, визначаються мета і завдання, характеризуються методи дослідження, формулюються наукова новизна роботи, її практичне і теоретичне значення, наводяться дані про публікації й апробацію роботи.

У першому розділі - «Філософсько-культурологічний контекст становлення інформаційної етики» - дається комплексна оцінка сучасних комунікативних процесів. Здійснюється синтез методологічних засад, які дають змогу проаналізувати комунікацію як феномен з точки зору його нормативно-ціннісного потенціалу. Цілісний аналіз комунікації вимагає не лише звернення до витоків явища, але й до розрізнення таких форм людської взаємодії як спілкування, комунікація та обмін інформацією. В рамках роботи принциповим є розрізнення видів та рівнів комунікації, а саме її технології, ідеології та філософії (І.Мальковська). Наскрізний аналіз феномена комунікації дає змогу окреслити систему координат для основного предмету дослідження.

Дослідження інформаційної етики вимагає комплексного аналізу комунікації з позицій інструменталістського, екзистенційно-діалогічного та інформаційно-кібернетичного підходів (О.Висоцька). Об'єднання полярних підходів, ціннісно-культурологічного та інструментально-прагматичного, відповідає самій природі інформаційної етики. Такий комплекс методів дослідження дають можливість проаналізувати комунікаційні процеси, які мають в сучасному суспільстві могутній регулятивний потенціал.

Окремим предметом дослідження розділу є екзистенційно-діалогічний вимір комунікації. На початку ХХ ст. відбувається підвищення інтересу до аналізу комунікації, що пов'язане як з низкою суспільно-політичних перетворень, так і світоглядних трансформацій. Проблема конституювання індивіда і суспільства через один одного постає як діалектика паразитування (Е.Морен) та взаємодоповнення (Н.Еліас). Така напруженість спонукає до життя розмисли про можливість комунікації такого рівня, яка б задовольняла потреби людини в «спілкуванні-єднанні» (Т.Аболіна), орієнтованому на досягнення відкритості та порозуміння. Для визначення засад екзистенційно-діалогічного напрямку є розведення понять «спілкування» і «комунікація», де останнє охоплю набагато більший спектр міжсуб'єктної взаємодії. В той час як поняття «спілкування» наскрізно просякнуте ціннісно-культурологічними характеристиками, поняття комунікації в сучасному світі носить більш інструментальний характер, а одним з його визначальних компонентів є інформація. Дослідженню цього феномену слугує дослідження наступних концепцій: ідеї безпосереднього спілкування між людьми через щиросердний діалог М.Бубера, розрізнення інструментальної та екзистенціальної комунікації К.Ясперса, подолання монологізму комунікації через щиросердний діалог, метою якого є «зустріч» (О.Ф.Больнов) та розділення персоналістичного та індивідуалістичного у концепції Е.Муньє. Для плеяди згаданих мислителів ХХ століття ядром комунікативного потенціалу спілкування людини завжди був «Інший», через призму якого «Я» могло побачити себе. Увага акцентується на глибині людського виміру комунікації, спілкування розглядається як універсальна основа буття.

Встановленню ролі інформації в житті людини слугує аналіз сучасного суспільства через призму концепцій другої половини ХХ ст. - початку ХХ ст., а саме суспільства постіндустріального, інформаційного, технотронного. Ознаками настання інформаційної епохи можна вважати низку змін, що дали змогу говорити про нову світоглядну парадигму людини інформаційної доби. Основні риси суспільства інформації та технологій сьогодні - це симулятивність, як симптом втрати дійсності Ж.Бодрійяра, злиття соціального, економічного і політичного в комунікативному процесі М.Маклюена, утвердження ризику, як одного з умонастроїв інформаційної епохи У.Бека, отруєння технологіями Дж.Нейсбіта. Особлива увага в розділі приділяється фундаментальним дослідженням інформаційного суспільства, зокрема теорії постіндустріального суспільства Д.Белла, де все менш помітною стає межа між обробкою інформації та комунікацією; концепції Е.Тоффлера, позначеній приматом знання, освіти, інформації; та інформаціоналізму (новій універсальній соціальній структурі та нового способу соціального розвитку) М.Кастельса.

В завершенні розділу мова йде про злам характерної ритмічності життя сучасної людини, що спонукає активізацію звернення до традиційних опор та цінностей. Відбір інформації - одна з головних умов збереження людиною моральної самосвідомості в епоху інформації.

Таким чином, інформаційна етика як нова дослідницька програма може сприяти розв'язанню етичних колізій, що виникають в інформаційному просторі шляхом інноваційної адаптації етичних концептів універсалістської моральної парадигми в ході запровадження нових дискурсивних практик.

Другий розділ - «Інформаційна етика як прикладна дослідницька програма» - присвячений аналізу видів комунікації, опосередкованих технічними засобами. Розвиток масово-комунікативних засобів сприяє утвердженню нового перерозподілу сил у світі між інформаційно багатими та інформаційно бідними країнами. Мова йде про масштабні зрушення в суспільному, політичному та економічному житті, їх принципову насиченість інформаційною компонентою. Інформація сьогодні - найпоширеніший товар, вартість якого з кожним днем зростає завдяки стрімкому розвитку посередників її передачі, а саме технологій (Г.Бехманн) і мас-медіа зокрема. Особливе місце серед останніх займають телебачення та Інтернет. Телебачення є одним з основних засобів соціалізації сьогодення, механізмами якої є реклама, новини та розважальні ток-шоу. (Ж.Бодрійяр).

По-іншому в інформаційну добу починає сприйматися і знання, що вимагає ретельного очищення в потоках інформації різного походження. Актуального звучання набуває концепція колективного інтелекту М.Моїсеєва, де останній є системою, що поєднує людей інформаційними зв'язками. Колективний інтелект є першим кроком до організації інформаційного суспільства, він покликаний подолати комп'ютерну «неписемність», чим не дати інформаційно бідним країнам опинитися на периферії історичного процесу. Технологізація повсякденного життя, як один з невід'ємних чинників глобалізації піднімає проблему стосунків між модернізованою елітою та локальними культурами через їх поривання (Д.Мартен), чи навпаки, відродження локальної ідентичності малих культур під впливом глобалізації (Е.Гіденс).

Інформація є складовою трансформаційних процесів сучасного суспільства. Інформаційні технології стали найпотужнішим об'єднавчим фактором в історії, що відкрила доступ до єднання всього людства в режимі реального часу. Не зважаючи на це, суспільство сьогодні опинилося в інформаційній пастці, де усе кумулятивне знання людства подвоюється кожні два-три роки, чому активно сприяє функціонування мережі Інтернет, інформація в якій подвоюється кожні сто днів. Тотальна комп'ютеризація та віртуалізація усіх сфер життя є одночасно необхідністю і неминучістю для сучасної людини. Інформатизація та технологізація життєвого простору з необхідністю спонукали звернення до нормативно-етичної компоненти як механізму потенційної саморегуляції у стосунках, не підпорядкованих жодній зовнішній регуляції. Побудова етики інформаційного простору вимагає віднаходження фундаментальних, спільноспоріднених та самоорганізуючих цінностей. Саме таке завдання виконує інформаційна етика.

Основною канвою розділу є аналіз інформаційної етики, історії її становлення, основ методології та методів регуляції інформаційного простору. Зародження досліджень в галузі інформаційної етики сягає середини минулого сторіччя і розпочинається в кібернетичних візіях Н.Вінера. До початку ХХІ ст. відбувається становлення основних засад галузі в дослідженнях У.Майнера, Дж.Мура, С.Роджерсона, Р.Хауптмана та інших. Методологія інформаційної етики формується наприкінці 90-х років ХХ ст. - на початку ХХІ ст. в роботах Р.Капурро, Л.Флоріді, Б.К.Шталя розкривається сутність етики як нової метаетики, закладається її категоріальний апарат. Формується концепт інформаційної етики, яка не послуговується категоріями «доброго» та «злого» відносно вчинків, а визначається що є кращим або гіршим для інфорсфери (термін Л.Флоріді) в цілому. Обґрунтування методології базується на подоланні антропоцентризму етики і його підміни інфоцентризмом з визнанням самоцінності кожної олюдненої і не олюдненої істоти, ставлення до якої має формуватися на основі поваги її гідності з огляду на сам факт її існування.

Інформаційна етика сформувалася як фундаментальна складова частина комп'ютерної етики, як нестандартна, онтоцентрична теорія. В досліджуваній концепції моральний суб'єкт - це перш за все сутність, яка може нести відповідальність і може бути засудженою. Як галузь прикладної етики, інформаційна етика в своєму практичному застосуванні орієнтується на розв'язання проблем подолання інформаційної нерівності, порушення права інтелектуальної власності, приватності, відповідальності представників комп'ютерної галузі, аналізу проблеми хакерства, доступу до комп'ютерних технологій людей з обмеженими можливостями, ролі Інтернету в процесах демократизації та ін. Інформаційна етика уточнює і розширює комплекс проблем, які досліджуються в рамках комп'ютерної етики, долаючи межі аналізу колізій інформаційного обміну, опосередкованого технічними засобами. Інформаційна етика конституює принципову цінність усіх сутностей, піднімаючи проблему на новий метарівень.

Вперше на теренах України проблема становлення та розвитку інформаційної етики представлена як предмет дисертаційного дослідження, в якому обґрунтовано, що теорія інформаційної етики має онтоцентричний характер, адже проголошує онтологічну рівність усіх форм дійсності.

У третьому розділі - «Механізми подолання інформаційних проблем сучасності засобами інформаційної етики» - дається комплексна оцінка потенціалу застосування механізмів інформаційної етики для розв'язання колізій, що виникають в інформаційному просторі. Засобами інформаційної етики видається можливим дати відповіді на певні виклики глобалізації.

Глобалізація як одна з домінантних характеристик сучасного суспільства є явищем багатовимірним, вона охоплює соціальний, економічний, політичний та технологічний виміри людського буття. В розділі здійснюється узагальнення поглядів таких іноземних теоретиків як Д.Мартен, Ж.-Л.Мецжер, Ф.П'єр, Дж.Стіґліц, О.Вебер, О.Назарчук, а також вітчизняних дослідників С.Пролеєва, В.Табачковського, В.Шамрая та О.Шинкаренко, які з різних філософських та соціологічних ракурсів розглядають глобалізацію, як феномен сучасного суспільства. В межах міждисциплінарного наукового дискурсу сьогодення існують дві контраверсійні доктрини, які утверджують полярно протилежні концепції глобалізаційного розвитку сьогодення. З одного боку відбувається викриття шкоди культурної уніфікації, а з іншого - проголошення свободи культурного суб'єкта. Окремо від основної біполярної канви досліджень глобалізації стоїть концепція О.Гьофе, який знімає проблему вищезазначеної опозиції, конституюючи стан глобальної локальності, закладаючи в основу глобалізації спільну для людей здатність говорити та думати, де сама глобалізація сягає корінням витоків історії людства.

В розділі віддається належне мережевій організації людської практики, а саме Інтернету, як основному засобу створення, поширення, примноження інформації. Будучи віддзеркаленням процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві, Інтернет став тим визначальним фактором, що ознаменував появу нової форми суспільства -- мережевого, а з ним і утвердження мережевих зв'язків в суспільстві, економіці, політиці. Намагання окреслити перспективи, які вимальовуються через залучення людини до життя у Мережі, намагання вхопити швидкоплинні соціальні зміни відбувається в формі футурологічних прогнозів, що базуються на спрощених екстраполяціях соціальних наслідків технологічних див; або вони з'являються як критичні антиутопії, що прогнозують можливий відчужувальний ефект Інтернету. Мережа вважається суспільною через те, що її інфраструктура з «металу» і програмного забезпечення не належить одній людині або інституту, не є власністю жодної країні, адже вона не підпадає під територіальну юрисдикцію існуючих суверенних держав. В цьому контексті розкривається одна з головних особливостей інформаційної етики з-поміж інших прикладних етик. Мова йде про механізми неформальної самоорганізації суб'єктів, які виникають в процесі регулювання інформаційного простору з середини.

Творці Інтернету прагнули створити Мережу, стратегічним завданням якої буде єднання та пошук шляхів для взаємопорозуміння між людьми (Т.Бернерс-Лі). Основу досліджень Інтернету складає проблема його впливу на соціальні зв'язки. П.Левін звертається до питання нерівності, послаблення соціальних зв'язків, зниження громадського обговорення, проблеми конс'юмеризму та впливу нівелювання недоторканості приватного життя на свободу спільнот. Інтернет, як поле вільного доступу є найбільш привабливим місцем для об'єднання громадян національних та віртуальних держав, а саме для створення Інтернет-спільнот.

Е.М.Усланер звертається до проблеми зв'язку довіри, спілкування, та використання Інтернету. Т.К.Хілд в своїх дослідження ставить питання про те, чи має Інтернет глобальне публічне значення. Е.Дайсон ставить фундаментальне завдання перед суспільством та дослідниками: сформувати критичну масу Інтернет-спільнот і виробити для просторів Мережі принципи для самоорганізації та діяльності. Глибинний аналіз моральних аспектів інформаційної революції та існування Мережі здійснюють Х.Нюссбаум та Л.Д.Інтрона, які конституюють Інтернет як суспільне благо, форум; Р.Уочбройт підіймає питання надійності та достовірності інформації, що розміщена в Інтернеті; В.В.Герінг та С.Леві аналізують проблему хакерів, як таких, хто кидають інтелектуальний виклик і мають власний етичний кодекс поведінки в Мережі.

З тотальною комп'ютеризацією та поширенням Інтернету почали говорити про віртуальну реальність - створення альтернативного світу без загрози реальному. В результаті ряду тенденцій виникає особливий тип світосприйняття як у окремих людей, що мають справу з комп'ютерами та мережевими формами організації інформації, так в суспільстві в цілому. О.Захряпін визначає такий тип світогляду як віртуальний.

В дисертації робиться висновок про амбівалентність Інтернет комунікації: З одного боку, Інтернет може слугувати полем комунікації, де зникає особистісна позиція співрозмовника, який лише грає одну з віртуальних ролей. Відповідно спілкування анонімних співрозмовників значною мірою послаблює моральну відповідальність за свої дії. Варто наголосити на вимірі відповідальності як імперативі епохи (Г.Йонаса), коли наслідки діяльності людини вимагають переміщення в етичну площину відповідальності за майбутнє. Деструктивні наслідки впливу комунікації, опосередкованої технічними засобами, відображені через категорію «медіа-ефектів», пов'язаних зі змінами в поведінці людей, які безпосередньо залежать від інформації, отриманої з мас-медіа (Є.Павлова). З іншого боку, Інтернет-комунікація слугує полем для соціалізації, та персональної ідентифікації індивідів, своєрідним розширенням традиційного простору комунікації.

Наприкінці розгляду здійснюється аналіз найбільш поширених проблем, розв'язанню яких слугують методи інформаційної етики, а саме: проблеми інформаційного піратства, анонімності, приватності та порушення авторського права. Також, здійснюється аналіз «Проекту кодексу етики для інформаційного суспільства», який розробляється в рамках програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» за сприяння Л.Флоріді.

В розділі робиться висновок, що інформаційна етика як ціннісно-нормативний регулятор інформаційного простору виступає інструментом самоорганізації суб'єктів комунікації через консенсусно-договірні механізми.

У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження та окреслюються перспективи розвитку інформаційної етики в Україні, її залучення до освітнього процесу, як складової частини. Також увага приділяється проблемам, які є найбільш гострими в сучасному світі та вимагають використання механізмів інформаційної етики для їх розв'язання.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у необхідності обґрунтування доктрини інформаційної етики як актуальної (етичної) концепції сучасного глобалізованого світу, спроможної до вирішення найбільш актуальних проблем інформаційного суспільства, які не можуть бути вирішеними в рамках інших підходів.

Актуальність вказаної парадигми обґрунтовується за допомогою звернення до аналізу ситуації сучасного світу, як світу, що рухається у напрямку тотальної інформатизації та глобалізації як взаємодоповнюваних процесів. Стрімке поширення новітніх засобів передачі, збереження та примноження інформації стало причиною появи низки новітніх технічних засобів, особливістю яких є мультимедійністість та інтерактивність.

Особливе місце в полі досліджень інформаційної етики займає Інтернет, як комунікативний засіб принципово нової генерації. Саме тут інформаційна етика є найбільш дієвим інструментом нормотворення. Ми живемо в умовах глобалізації, яка є породженням уже не держави, інститутів, індивідів, а універсальних структур техніки, грошей, інформації й комунікації. Процес глобалізації економіки, господарства й мас-медіа останнім часом посилився під впливом Інтернету. Можна стверджувати, що основні проблеми, до яких звертається інформаційна етика, а саме анонімність, порушення приватності та авторського права, хакерство, інформаційне піратство виникають в наслідок розв'язання нових типів інтерсуб'єктивних стосунків, які стали можливими з появою Інтернету.

В рамках інформаційної етики конституюється як принципова цінність усіх істот, так і їх онтологічна рівність на підставі визнання інформаційної складової будь-якої істоти такою, що вимагає поваги. Це дає підстави стверджувати, що інформаційна етика є універсальною онтоцентричною доктриною.

У роботі робиться висновок про принципову неготовність України до реакції на стрімкі зміни у світі, що зумовлені поширенням інформації. Пропонуються механізмами подолання відставання України в аналізі проблем інформаційної нерівності.

Звернення до інформаційної етики є вимогою сучасного суспільства, моральною експертизою інформаційного зрізу сучасного суспільства. Вимогою, яка покликана захищати права кожного суб'єкта, як такого, що має інформаційну складову, яку потрібно поважати.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях

1. Миролюбенко Г.А. Місце та роль спільнот в Інтернет-комунікації // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. К.: ВІР УАН, 2011. Випуск 45. 732 с. С.311- 318. 0,5 др.арк.

2. Миролюбенко Г.А. Особистість у безмежному просторі інформаційного хаосу // Вісник ДАКККІМ. Щоквартальний науковий журнал. К.: Міленіум, 2010. - №2. 191 с., С. 28-31. 0,5 др.арк.

3. Миролюбенко Г.А. Спілкування - необхідність чи неминучість? // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. Випуск 24. 364 с., С. 100-107. 0,5 др.арк.

4. Бокань Г.А. Етичний вимір медіа-ефектів в просторі масової комунікації. Медіа-насильство // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. К.:Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Випуск 19 (32). 242 с., С. 211-217. 0,5 др.арк.

5. Миролюбенко Г.А. До витоків проблеми інформаційної бідності // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2011» (20-21 квітня 2011 року): [матеріали доповідей та виступів] / редкол.: А.Є. Конверський [та ін.]. К.: ВПЦ «Київський університет», 2011. Ч.7. 183 с., С. 141-142. 0,1 др.арк.

6. Миролюбенко Г.А., Миролюбенко Є.В. Глобалізаційний вимір світу новітніх технологій // Гуманітарні та соціальні науки: Матеріали ІІ Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2010. Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2010. 328 с., С. 318-319. ISBN: 978-617-607-004-7. 0,1 др.арк.

7. Миролюбенко Г.А. Інформаційна етика в пошуках обґрунтування // Міжнародна наукова конференція «Сучасна молодь і проблема життєвих цінностей: філос. і етико-культурологічні виміри» (15-16 квітня 2010року) [збірник матеріалів], Київ. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2010. 349 с., С. 152-154. 0,1 др.арк.

8. Миролюбенко Г.А. Інформаційна етика як макроетика у проекті Лучіано Флоріді // Міжнародна міждисциплінарна конференція «Людина та її ідентичність у добу глобалізації» (29-30 червня 2010) [збірник матеріалів]. Львів, 2010. 302 с., С. 229-231. 0,1 др.арк.

9. Миролюбенко Г.А. До проблеми становлення світу інформаційно-грошових відносин // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2010» (21-22 квітня 2010 року): [матеріали доповідей та виступів] / редкол.: А.Є. Конверський [та ін.]. К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. Ч.5. 131 с., С. 92-95. 0,1 др.арк.

10. Миролюбенко Г.А. Ідея суперіндустріального суспільства другої половини ХХ ст. // Актуальные проблемы современной науки: пути решения: Международная научно-практическая конференция по философии, филологии, юридическим и педагогическим наукам [збірник матеріалів]. Горловка, 2010. 124 с., С. 8-10. 0,1 др.арк.

11. Миролюбенко А.А. Морально-этический аспект воздействия массой литературы и телевиденья на личность // Вторая Международная научная конференция. «Генезис категории виртуальная реальность» [Сборник материалов]. / под ред. Захряпина А.В. Саранск: Тип. «Рузаевский печатник», 2009. 317 с., С. 146-149. 0,1 др.арк.

12. Миролюбенко Г.А. Філософсько-етичний вимір медіа простору американського суспільства // Міжнародна конференція «Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія» (14-15 травня 2009 року) [матеріали доповідей]. Донецьк, 2009. Т.2. 454 с., С. 338-342. 0,1 др.арк.

13. Миролюбенко Г.А. Інформаційна етика. Проблема становлення галузі // Гуманітарні та соціальні науки: Матеріали І Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2009. Львів: Вид. НУ «Львівська політехніка», 2009. 316 с., С. 301-303. 0,1 др.арк.

14. Миролюбенко (Бокань) Г.А. Інформаційна етика - арбітр на полі транснаціональної комунікації // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2009» (21-22 квітня 2009 року): [матеріали доповідей та виступів] / редкол.: А.Є. Конверський [та ін.]. К.: ВПЦ «Київський університет»», 2009. Ч. 4. 148 с., С. 99-102. 0,1 др.арк.

Анотація

Миролюбенко Г.А. Інформаційна етика в просторі масових комунікативних процесів (філософсько-етичний аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 - етика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню феномену інформаційної етики як галузі прикладного етичного знання. В роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у необхідності обґрунтування доктрини інформаційної етики як актуальної етичної концепції сучасного глобалізованого світу, спроможної до розв'язання нагальних проблем інформаційного суспільства, які не можуть бути вирішеними в рамках інших підходів.

Проведений аналіз засвідчив, що звернення до інформаційної етики є вимогою сучасного суспільства, моральною експертизою його інформаційного зрізу. Вимогою, яка покликана захищати права кожного суб'єкта, як такого, що має інформаційну складову, яку потрібно поважати.

Встановлено, що механізми регуляції, які пропонує інформаційна етика для розв'язання проблем сучасності є дієвими за умов високого рівня самосвідомості індивідів та їх орієнтації на саморегуляцію, а також за активної роботи світової спільноти в напрямку кодифікації стосунків в інформаційному просторі.

Ключові слова: прикладна етика, інформаційна етика, комунікація, спілкування, інформація, інформаційне суспільство.

Аннотация

Миролюбенко А.А. Информационная этика в пространстве массовых коммуникативных процессов (философско-этический анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07. - этика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертационное исследование обращено к экспертизе информационной этики, как составной части современной прикладной этики. На основе значительного количества литературы философского, этического и социологического характера информационная этика была исследована автором как феномен, этап становления которого приходится на конец ХХ - начало ХХІ века. Обращаясь к истокам информационной этики, а именно к теориям персонализма и экзистенционализма, в которых отображены моральные установки общечеловеческого характера, что соотносятся с базисными постулатами информационной этики. Для обозначенных теорий основополагающим является такое измерение коммуникации, которое позволяет говорить о преодолении границ монологизма и индивидуализма.

Понять исторический контекст становления информационной этики невозможно без анализа основных настроений эпохи информации. Скорость умножения знаний и нарастание технологического прогресса сопряжены, прежде всего, с интенсивностью информационных обменов между людьми. Таким образом, в центре информационной революции человек осведомленный, такой, который обладает навыками обработки данных и использований новейших технических средств. Невзирая на преимущества, приобретенные человечеством в результате информационной революции, засилье информации побуждает человека к поиску традиционных опор. Зарождаются механизмы самоорганизации через активизацию морального самосознания.

В соответствие с ситуацией, в которой оказался современный мир, определяется уникальное проблемное поле информационной этики как прикладной сферы. В рамках своего предмета исследования информационная этика охватывает широкое поле проблем, сфера её функционирования - все информационное пространство человечества, а задание состоит в оценке какой-либо информации с позиций этики.

Особое место в работе отводится анализу Интернета - коммуникативному средству принципиально новой генерации. Автор приходит к заключению, что основные проблемы, к решению которых обращается информационная этика, а именно анонимность, нарушение приватности и авторского права, хакерство и прочие возникают вследствие появления новых типов межсубъектных взаимоотношений, которые стали возможными с появлением Интернета.

Для решения представленных проблем в диссертации предлагается использование инструментария информационной этики, методология которой базируется на преодолении антропоцентризма этики и утверждения онтоцентризма с признанием самоценности каждого живого и неживого существа, отношение к которому должно формироваться на основании уважения к его достоинству, учитывая сам факт существования.

Информационная этика не использует категории «доброго» и «злого» относительно поступков отдельных субъектов, определяется, что является лучшим или худшим для инфосферы в целом.

Ключевые слова: прикладная этика, информационная этика, коммуникация, общение, информация, информационное общество

Summary

Myroliubenko G.A. Information ethics in the field of mass communication processes (philosophical-ethical analysis). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality of 09.00.07 - ethics. - Kiyv National Taras Shevchenko university. - Kyiv, 2011.

Thesis is dedicated to a research into information ethics phenomena as a field of applied knowledge. Research develops theoretical generalization and the new solution of the scientific problem, that is revealed as a need of the grounding of doctrine of informational ethics as an actual conception of modern globalized world, that is potent to solve the urgent problems of informational society, that cannot be solved in the frames of other approaches.

Actuality of this paradigm is grounded by means of analyzing the situation of the modern world as a world that is moving in the direction of total informatisation and globalization as complementar processes. Fast spreading of the newest means of transportation, saving and multiplying of information became the reason of creation of a great number of technical means.

Thesis gives proofs that application to informational ethics is actually the demand of the modern society, and also a moral expertise of it's informational dimension. It is a demand that is called to defend the rights of every subject as the one that has informational component that has to be held in respect.

Key words: applied ethics, informative ethics, communication, intercourse, information, informative society

Размещено на Allbest.ru