Проблема мови в естетичному світі українства

Встановлено, що складна будова мовного соціокоду пояснюється:

по-перше, внутрішньою взаємодією людської особистості зі своїм внутрішнім «я», самоусвідомленням себе як особистості людської і національної, уявленням людини про себе, спробами вирішення нею метафізичних проблем буття: про призначення людини, сенс її життя і смерті, сутність людини і т. ін.;

по-друге, почуттєвою комунікацією людини з іншими людьми, нації з іншою нацією;

по-третє, соціальним вираженням спілкування і взаємодій людини, як то: особистість і її безпосереднє оточення, соціальне середовище; особистість і її класова належність; особистість і нація, народ, суспільство; особистість і людство.

по-четверте, природним середовищем, яке оточує особистість.

Проблема мовного соціокоду являє собою реалізацію досліджуваних багатьма вченими сучасності принципів мови як соціального феномену. Повне вираження зазначена проблема знайшла у роботах Є.Поліванова, Л.Якубинського, В.Виноградова, Б.Ларіна, В.Максимовича, М.Сергієвського, В.Матезіуса, Ф.Боаса, Е.Сепіра, Б.Уорфа, Ж. Бодрійяра, Ж. Батая та багатьох інших дослідників ХХ століття.

У філософсько-естетичному аналізі мовного соціокоду на перший план виступає аналіз засобів збереження й трансляції домінантних для суспільства смислів і цінностей, зафіксованих у мовних символах, метафорах і ремінісценціях.

Доведено, що мовний соціокод утворює єдине ціннісно-смислове поле національного соціуму, він формується колективно і являє собою концентрацію онтологічних національних смислів. Мовний соціокод відіграє вирішальну роль у формуванні інтелектуального ресурсу унікальної системи національної спільноти, у ньому втілений її суспільний інтелект, своєрідний буттєвий тезаурус.

Доведено, що мова і соціокод - два різних за ґенезисом явища, котрі самою природою буття призначені одне для одного й утворюють неподільну феноменальну цілісність. Структура соціокоду і структура мови можуть різнитися, проте, поєднані однією культурою, одним соціумом, вони становлять непорушну цілісність - мовний соціокод, який стає неодмінною умовою соціального буття нації.

У підрозділі 2. 4. «Мова як ціннісний генотип українства» дана розгорнута характеристика мови як основоположної вісі національної культури, котрою утримується її естетичний простір, розбудовується естетичний національний світ. Мова як ціннісний національний генотип - це зосередження у мові ціннісно-смислового ядра національної культури, котрою обумовлюється самобутня естетика сприйняття світу.

Встановлено, що питання про мову як ціннісний національний генотип є багаторівневим. Це викликано, зокрема, тим, що мова як реалія національного буття постійно узалежнювалась і узалежнюється від того історичного аксіологічного контексту, в якому вона твориться. Тому в історії естетики, філософії це питання у різних інтерпретаціях постійно висувалося й продовжує висуватись як принципово нез'ясоване. Починаючи із часів Ф.Шляйєрмахера, М.Ґайдеґґера, Ґ.Ґадамера і до сьогоднішнього дня (роботи Р. Кісь, Л. Костенко, В. Лизанчука, П. Мовчана, А. Погрібного, О. Федик та інших) у світовій естетичній думці усталеною є точка зору, відповідно до якої, головним ідентифікатором самодостатності нації є її мова.

Теоретично осмислена методологія створення національних культурних цінностей, на якій наголошували В. фон Ґумбольдт та його послідовники В.Кассірер, Л.Вайсґербер, Й.Трір, Х.ґлінц, Х.Хольц, Г.Іпсен, П.Хартман, Х.ґіппер, Й.Ербен, Е.Сепір, Б.Уорф. Ними підкреслювалась різниця, яка існує між картинами світу у різномовних народів. У контексті зазначених положень, важливого значення набуває усвідомлення феномену мови як особливої естетичної реальності етносу, котра спрямовує духовну розбудову національного соціуму, його естетичного світу.

Проаналізовані філософські роботи Ю.Барабаша, С.Булгакова, М. Грушевського, Д. Донцова, М.Драгоманова, І.Ільїна, Р.Кісь, І.Огієнка, М.Петрова, О.Потебні, І.Франка, Д.Чижевського та багатьох інших, у яких зазначається, що кожна з націй у своєму розвитку ґрунтується на певній вихідній духовній передумові. Цією духовною передумовою зростання і розвитку нації є мова, не випадково поняття мови є синонімічним поняттям народу, нації. Доведено, що національна мова являє собою модус здійснення буття нації.

У дослідженні мови як ціннісного генотипу українства нами розглянута творча спадщина українських класиків. Необхідність такого аналізу ґрунтувалася на тому, що саме література, мистецтво є концентрованим вираженням естетики національного буття. Прозові й поетичні твори Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, Лесі Українки, І.Котляревського, І.Нечуя-Левицького, П. Мирного, М. Вовчок, В.Стефаника і наших сучасників Л.Костенко, І.Калинця, О.Забужко, Ю.Липи, М.Біденка, М.Пронченка, І.Ірлявського, В.Умнова, Н.Мориквас, І.Світличного та багатьох інших сповнені поетичними алегоріями, почуттєвими образами, метафорами, етнічними символами - усіма компонентами, з яких складається естетичний світ українства як нації.

Доведено, що становлячи величезну цінність, самобутній культурно-національний феномен, мова зреалізовує національні вартості, без яких нація не може бути мислимою у просторі екзистенції. Це знаходить своє відображення у лексичній системі, що обумовлена життям певного народу, специфічними особливостями реалій, котрі ним обираються, і дає нам підстави досліджувати мову як ціннісний національний генотип та головний етнокультурний орієнтир.

Аналітично простежено, що національну мову ми можемо досліджувати у рядах співставлень, таких як: людина - мова - світ, людина - мова - народ, мова - нація - людство, духовна сила народу - внутрішня форма мови - національна особистість. Мова, при дослідженні її як ціннісного генотипу нації, являє собою історично-специфічний тип національного естетичного світу, є відображенням онтологічного поля національної культури.

Узагальнюючи положення, викладені у другому розділі, нами зазначається, що виникнення людини і людського світу безпосереднім чином пов'язане з мовою: саме через мовлення й у мовленні здійснюється екзистенція людини. Мова усвідомлюється людиною як певна первинна (космічна) сутність, котра одержує матеріальне втілення (екзистенціальність) у слові. Проведений аналіз естетичного аксіологічно-смислового змісту мовного соціокоду як умови національного буття, дає підстави визначити його як загальну властивість соціуму (суспільства, групи, людини), здатного у своєму бутті до постійної дискурсивної спрямованості від ступеня абсолютної реальності (минулого й теперішнього) до ступеня абсолютної нереальності (майбутнього). Мовою здійснюється поєднання фенотипічних рис і ціннісних орієнтацій, котре й утворює самобутній національний генотип. Таким чином, мова є найбільш об'єктивним, демократичним, незалежним явищем національної культури, естетичним фундаментом національної логосфери. мова естетичний культурний імплементація

У розділі третьому «Лінґвоцид в Україні: криза естетичної свідомості» обґрунтований вплив лінґвоциду в Україні на стан естетичної свідомості нації, проаналізовані кризові явища, які відбулися в естетичному світі українства через деформацію та винищення його мовного простору. Лінґвоцид досліджений як передумова деестетизації естетичного світу українства і причина виникнення квазітеодицеї національного буття.

У підрозділі 3. 1. «Лінгвоцид як передумова деестетизації» з'ясована антиестетична, антигуманна сутність лінґвоциду, який став головним чинником руйнації естетичного світу українства. Лінґвоцид проаналізовано як трагічне явище, що мало на меті виключення українства як окремої етнічної одиниці з кола світового буття, а також як явище соціальне, котре має негативне суспільне значення і містить у собі загрозу людству.

Лінґвоцид вносить дисгармонію, без-образність у національний і загальнолюдський естетичний простір. Виникає ситуація, коли онтологічно необхідна єдність, цілісність світу розпорошується на спрощену одноманітність існуючого. Тим самим збіднюється естетична реальність національного світу, звужуються його горизонти. Внаслідок лінґвоциду порушується гармонія і міра національного буття, виникають антиестетичні явища, створюються умови для загальної деестетизації. Потворне, низьке, викликані до життя лінґвоцидом, утворюють простір естетичної негації, згубно впливають на стан буття національної спільноти. Винищення мови є духовною, екологічною, історичною катастрофою нації.

Обґрунтована належність мови до сфери само-презентації народу, котрий нею розмовляє. Само-презентація нації у мові є універсальним онтологічним моментом естетичного. Полишення нації моменту мовної презентації, котрий ми спостерігаємо у ситуації лінґвоциду, становить антиестетичний, антинаціональний акт.

У підрозділі 3. 2. «Тотальна пропаганда і мовний терор: створення квазітеодицеї» досліджене силове витискування ідеї трансцендентального самобутнього національного світу українства радянськими ідеологемами, які привели до створення квазітеодицеї національного буття.

Проаналізоване поняття квазітеодицеї, яке є похідним від терміну «теодицея», утвореного з двох основ: квазі і теодицея. «Теодицея» буквально розуміється як виправдання Бога за існуючу у світі несправедливість, зло. «Квазі» характеризує удавані, несправжні явища оточуючої дійсності. Термін «квазітеодицея» запроваджується нами для визначення симуляції національного буття, утворюваного через послідовне нищення естетичного світу українства шляхом тотальної пропаганди і мовного терору. Заміщення ейдосів національного буття на узагальнені, денаціоналізовані ідеологеми стало шляхом до виникнення квазітеодицеї національного буття українців.

Насильницьке прищеплення російськомовних моделей світу утворило умови для виникнення і росту квазікультури - несправжньої, штучної, і як наслідок, нездатної до життя. Квазітеодицея, у вигляді тотальної пропаганди і мовного терору, породила квазіритуал, свідомо спрямований на мутаційні зміни ментальності українців як нації, викривлення і деформацію образу національного світу. Спираючись на вищезазначене, ми позначили ланки квазітеодицеї: тотальна пропаганда і мовний терор - лінґвоцид - криза національної естетичної свідомості - руйнація естетичного світу нації - квазітеодицея як симулякр національного буття.

Доведено, що квазітеодицея в естетичному аспекті є нічим іншим, як симулякром, яким створюється ситуація, коли за позначуючим фактично не існує позначуваного: фундаментальну якість симулякра становить його принципова неспіввіднесеність з будь-якою реальністю. Квазітеодицея підміняє традиційну теодицею з її почуттям винуватості перед єдиним Богом на ідеологічні концепції різного спрямування, на масове звернення до квазірелігії тоталітаризму.

Розглянута проблема дисидентського руху, котрий розуміється нами як сукупність національного, релігійного та громадянського рухів. Дисидентство в Україні, представлене постатями В.Стуса, Ю.Липи, М.Хвильового, О.Бердника, П.Голубенка, Б.Антоненка-Давидовича, А.Хвилі, О.Ольжича, М.Вороного, А.Метлинського, І.Дзюби, І.Світличного, В.Мороза та багатьох інших, досліджується як історія руху за національне визволення.

Доведено, що українське дисидентство як рух активної незгоди з володарюючою радянською ідеологією, стало шляхом від квазітеодицеї, з її квазіобожненням вождів (культ особистості ідеолога - живого або мертвого), тотальною пропагандою, квазіритуалом у формі мовного терору - до теодицеї як первісної софійності.

Розвинена ідея софійності як знакової риси естетичного світу українства, яка полягає у тяжінні до краси як вищої істини буття.

Узагальнюючи матеріал третього розділу, ми зазначаємо, що політика лінґвоциду заклала суттєві передумови для деестетизації, дегуманізації українського суспільства в цілому. Лінґвоцид, тотальна пропаганда і мовний терор, квазітеодицея національного буття як штучного утворення радянської ідеології - привели до того, що українська культура на рівні логосфери опинилась замкненою, без можливостей подальшого розвитку. Створена квазітеодицея національного буття привела до кризи національної естетичної свідомості, руйнації естетичного світу українства.

Розділ четвертий «Розбудова української мови як інтерсемантична проблема» присвячений проблемі відродження українського естетичного світу через мову. Досліджені дискурсивні напрямки розбудови української мови за допомогою мовно-культурних імплементацій у їх естетичному вимірі і мовної пам'яті, розглянутої у взємозв'язку з унікальним феноменом української діаспори.

У підрозділі 4. 1. «Естетика мовно-культурних імплементацій» обґрунтовано положення про національну логосферу як вербально-дискурсивну сферу культури, котра може вийти з кола замкненості і отримати поштовх до подальшого розвитку за допомогою мовно-культурних імплементацій. Під мовно-культурними імплементаціями ми розуміємо розширення тезаурусу національної логосфери і через неї - логосфери людства загалом.

Розглянуті основні характеристики розбудови логосфери, котра здійснюється створенням потужної інтерсемантичності. Під інтерсемантичністю нами розуміються потужні культурологічні поля, котрі обумовлюють рух мови, її розвиток, сприяють динаміці усіх процесів, які відбивають відносно об'єктивний стан речей довкілля і внутрішнього світу людини. Семантика національних текстів у ході мовно-культурних імплементацій збагачується рисами системності, породжуючи новітні естетичні символи світобачення, що сприяє розширенню тезаурусу національної логосфери.

Показано, що мовно-культурні імплементації сприяють встановленню взаємозв'язку між різними епохами та різними культурами: саме у слові відбиті культурні уявлення і традиції сучасного слову суспільства.

Осмислена історична ситуація, яка склалася з українською мовою. Сьогодні постала проблема не просто невиробленості, а, власне, неіснування канону української мови як базового фундаменту естетичного та інтелектуального формування суспільства. Це розділило українське суспільство та його культуру на розрізнені, окремо існуючі частини. Під тиском різноманітних текстів сумнівної якості в Україні набирає обертів субкультура. Уникнути цього, враховуючи сучасні глобалізаційні процеси, неможливо, але протистояти цьому можна за допомогою зміцнення фундаменту української культури - національної мови.

У підрозділі 4.2. «Діаспора: естетика мовної пам'яті» досліджена роль української діаспори у збереженні рідної мови, її значення в історичній долі України. Дана наукова оцінка смислу і місії діаспори у збереженні національної ідентичності через мовну пам'ять. Окреслені питання екології рідної мови, доведений факт істинного духовного здійснення української діаспори, яка має принциповий вплив на долю української культури.

Збереження діаспорою мови Батьківщини розглянуте нами як явище і процес, досліджений загальний хід цього процесу, охарактеризовано його емпіричний, фактичний зміст, виявлена внутрішня логіка цього процесу з притаманними йому закономірностями.

У дослідженні проблеми діаспори як важливого чинника мовної пам'яті народу ми спирались на роботи, присвячені проблемам етнонаціональних діаспор, їх міжкультурних взаємодій. Це роботи Г. Батіщева, М. Бахтіна, М. Бердяєва, Л. Данилевського, О. Тоффлера, П. Флоренського, О. Лосєва, С. Арутюнова, Ю. Бромлей, Ґ. Ґачева, В. Карлова, І. Іваненко, В. Іванишина, Я. Радевича-Винницького, Л. Масенко, Д. Павличка та інші, котрі наводять детальний аналіз спрямованості, форм існування, динаміки розвитку діаспор, її діяльності по збереженню найголовнішого чинника національної ідентичності - мови.

Діаспора розглядається нами у якості потужного джерела естетики мовної пам'яті. Естетика мовної пам'яті визначена як збереження почуттєвої культури етносу: єдності субстанціональних почуттєвих формоутворень буття нації, котрі виявляються переважно у мові, яка становить потужний чинник формування національного естетичного світу. Мовна пам'ять зберігає культурну традицію як форму екзистенції нації.

Явлена естетикою мовної пам'яті вертикаль мови розглянута як втілення бахтинської ідеї хронотопу. Хронотоп збереженої діаспорою батьківської мови становить потужний естетичний момент, оскільки у ньому природний час-простір набуває рис естетичного переживання, естетичного досвіду.

Доведено, що естетика мовної пам'яті - це підхід до феномену національної мови з точки зору ціннісної завершеності, оскільки пам'ять є здатною цінити, окрім цілі та смислу наявне буття нації. Позначений зв'язок естетики мовної пам'яті з естетичною свідомістю, естетичним сприйняттям, уявленням, образом, ідеєю.

Підкреслено, що діаспора являє собою феномен ідеалізації Батьківщини. Ідеалізована ностальгія за Батьківщиною поетизує буденний світ, естетичне у буденності виступає як трансцендентальний початок. Людина, що належить до певної нації, в акті трансценденції спрямована на ідеал. Залишена Батьківщина виступає для членів діаспори як трагічний архетип: історія рідного народу переживається діаспорою як трагічний момент. Через збереження у нових поколіннях рідного слова, відбувається сходження до трагедії і подальшого катарсису.

Діаспора міфологізує рідну мову, вбачаючи у ній гарант безсмертя своєї нації. Міфологізуючи рідну мову, діаспора актуалізує власну дійсність.

Узагальнюючи матеріал, викладений у четвертому розділі, ми наголошуємо на тому, що розбудова української мови є нагальною проблемою сьогодення, яка може бути вирішена за допомогою мовно-культурних імплементацій і збереження рідної мови. Мовно-культурні імплементації становлять могутній потенціал розбудови української мови. Мова і час у діяльності діаспори складають феномен естетики мовної пам'яті. В умовах діаспори мова підіймається від категорії засобу спілкування до рівня естетичної цінності.

ВИСНОВКИ

У висновках наводяться основні результати дослідження проблеми мови в естетичному світі українства, які визначають подальші теоретичні перспективи її розвитку.

На сучасному етапі проблема української мови у нашому суспільстві залишається достатньо гострою, її стан не відповідає конституційному статусу державної мови і може бути охарактеризований як критичний. Отже, кризові процеси в естетичному світі українства, визначальним фактором якого є мова, тривають.

Звичайно, в країні запроваджуються певні мовні реформи, проте ці реформи лише сприяють розширенню та загостренню проблеми, а не її подоланню. Тому можна стверджувати, що сьогодні українське суспільство як система перебуває у хаотичному, розгубленому стані. Під час кризи на перший план у справі «одужання» суспільства виступають ціннісні орієнтири нації, естетичні почуття, смаки та ідеали.

Враховуючи важливість цієї тези, нами було проведене дане дослідження з метою вивчення мови як ціннісного національного генотипу, естетичного феномену національного буття, місця мови в естетичному світі українства, взаємозв'язків та взаємодії таких глобальних естетичних категорій і понять як «мова», «естетична свідомість», «мовний простір», «естетика національного світобачення», «національна рефлексія», «лінґвоцид», а також понять, уперше запроваджених та обґрунтованих у даному дослідженні: «естетичний світ нації», «мовний естетичний простір народу», «мовний соціокод», «мова як ціннісний генотип українства», «криза національної естетичної свідомості», «деформація національного естетичного простору», «квазітеодицея національного буття», «мовно-культурні імплементації», «естетика мовної пам'яті».

Нами досліджений феномен мови у його потужному впливі на формування естетичної свідомості та естетичного світу української нації. Задля виконання цього завдання мова розглянута нами у досить широкому колі аспектів, а саме:

мовотворення, що перетворює людську свідомість з потенційної на актуальну;

мови як вияву естетичної свідомості (естетична свідомість актуалізується через почуттєвий образ, який ви-являється світові у слові);

мови як основоположного чинника національного естетичного світу;

мовленнєвого досвіду народу як його естетичного досвіду;

мови як соціокультурного феномену;

мови у діалектичній єдності космічного та екзистенціального початків;

мови у якості соціокоду та необхідної умови національного буття;

мови як ціннісного генотипу українства;

лінґвоциду ( мововбивства) як кризи естетичної свідомості, що привела

до руйнації естетичного світу українства;

розбудови української мови як інтерсемантичної проблеми.

У відповідності з головною метою дослідження, автором були ретельно вивчені та проаналізовані різнобічні наукові та методологічні підходи до мови у західноєвропейській філософській традиції, естетичні засади мови в українській науковій та літературній спадщині, проблеми мови як національного ціннісного генотипу, досліджені проблеми естетичної свідомості та естетичного світу нації.

Доведений онтологічний статус мови як ціннісного національного генотипу, визначене її місце в естетичній свідомості та естетичному світі українства.

Визначено, що як суб'єктивна реальність нації, естетична свідомість, матеріалізована у національній мові, посідає чільне місце серед інших форм суспільної свідомості.

Доведено, що у мовному вияві національного естетичного світу найбільш повно проявляється соціальна та духовна сутність нації як поліфонічного, соборного суб'єкта колективної особистості.

Нами доведено, що мова становить могутнє сингулярне ядро, серцевину естетичного світу українства, під яким ми розуміємо естетичні погляди, уявлення й поняття, естетичні потреби і встановлені способи їх реалізації, естетичні орієнтації та форми їх забезпечення, художню творчість в усіх її проявах, матеріалізацію естетичної свідомості в людській праці, тобто конкретно-історичну форму життєвої інтерпретації смислів, норм, ідеалів, цінностей нації.

Визначено, що мова є специфічною духовною потребою нації, її самоактуалізацією у навколишньому світі.

Доведено, що мова по відношенню до естетичного світу нації проявляється як рівнозначна йому величина: мова як матеріальне виявлення естетичного світу виступає вторинною по відношенню до свідомості, проте ця вторинність не може бути підтвердженою на емпіричному рівні (фактами історії).

Доведений зв'язок між розвиненістю мови та естетичним світом: рівень розвиненості національної мови максимально виявляється в естетичній свідомості нації і розбудові її естетичного світу.

Мова як лінґвоестетичне середовище визначає сенсожиттєві орієнтири нації, творить культуру її світоглядної рефлексії.

Мова досліджена у діалектичній єдності космічного та екзистенціального, де вона усвідомлюється нами як певна первинна (космічна) сутність, котра матеріалізується (набуває екзистенціальності) у слові.

Доведено, що мова є ціннісним генотипом українства, матеріалізацією естетичної свідомості, знаковим та звуковим втіленням національного естетичного світу, самоідентичності нації.

Дослідження феномену мови в естетичному світі українства ґрунтувалося на розумінні мови як породження духу, національної мови як породження національного духу. Внутрішня форма мови, притаманна саме цій окремій мові, є тотожною національному духу народу, нації.

Мова як ціннісний генотип українства досліджена нами через єдність природного, духовного і соціального початків української нації, у яких закладена система головних цінностей, настанов та домінант динаміки буття естетичного національної спільноти.

Лінґвоцид розглянутий у дисертації через категорії естетичної негації: потворного та низького. Такий ракурс дослідження даної проблеми є виправданим тим, що численні покоління українського народу були вимушені існувати в силовому полі антиестетичних категорій тоталітаризму, бюрократизму, гноблення, якими нав'язувались чужорідні, «загальнонаціональні» символи та стереотипи.

Лінґвоцид досліджений нами у трагічному вимірі. Це обґрунтовано тим, що історична доля українського народу з його постійним борінням за власну державність і рідну мову, - сповнена трагічних зламів і катарсичних злетів.

Доведено, що розбудова національної логосфери є можливою лише за умови створення потужної інтерсемантичності: могутніх культурологічних полів, котрими обумовлюється рух мови, її розвиток.

Визначено, що, не зважаючи на неповторність кожної нації, з її самобутньою мовою, звичаями, обрядами, ритуалами, - окремо взята нація, її доля є лише обмеженим, однобічним розкриттям ідеалу людства як світової спільноти. Виникає принципова антиномія: з одного боку - обмежене національне світоспоглядання, а з іншого - саме наявність цих обмежених, однобічних здійснень окремої нації і робить загальнолюдський ідеал живим.

Для позначення потенційного розширення тезаурусу національної логосфери, котре може здійснюватись лише за умови діалогу різноманітних ментальностей і національних культур, у дисертації запроваджене нове естетичне поняття - «мовно-культурні імплементації».

Мовно-культурні імплементації є гармонійним поєднанням національної самобутньої культури із всесвітньою культурою, їх здійснення сприяє розвитку принципів загальнолюдського мислення. Через мовно-культурні імплементації врівноважуються такі опозиційні початки, як єдність усіх народів (людства) і самобутність кожної окремої нації. Отже, мовно-культурні імплементації поєднують у собі всезагальне і специфічно-культурне, етнічне.

Обґрунтовано, що мовно-культурні імплементації здійснюють взаємозв'язок культур народів світу: у ситуації мовно-культурних імплементацій мова виступає не лише в якості знаряддя пізнання та комунікації, а як один з вирішальних факторів, котрим твориться естетичний світ нації.

Доведено, що мовно-культурні імплементації становлять могутній потенціал розбудови української мови, її збереження як духовно-естетичного середовища нації. Екологія мови є не лише її збереженням, а й піклуванням про зростання та збагачення, котре може бути забезпеченим завдяки взаємопроникненню різномовних текстів людства.

Визначено, що важливий чинник естетики мовної пам'яті нашого народу становить українська діаспора, котра є вагомою силою екології рідної мови.

Доведено, що в умовах діаспори мова перестає бути лише засобом спілкування, вона становить естетичну цінність.

Визначено, що естетика мовної пам'яті полягає у збереженні культурної традиції як форми екзистенції нації і спирається на її духовний естетичний досвід. З емоційно-вольового ставлення до пам'яті минулого народжуються естетичні категорії оформлення внутрішньої сутності нації.

Естетика мовної пам'яті визначена як підхід до феномену національної мови з точки зору її ціннісної завершеності: усталена визначеність архаїчних мовних конструкцій перетворюється на їх ціннісну визначеність.

Доведено, що естетика мовної пам'яті є одним з формотворчих чинників естетичної свідомості ( естетичного сприйняття, уявлення, образу, ідеї) та естетичного світу нації.

Доведено, що окремі мовні структури, явлені нам через глибинну вісь збереженої мови, є за своєю сутністю естетичними предметами, у котрих конкретно виокремлюється естетичне переживання. Діаспора, зберігаючи рідну мову у протистоянні простору й часу, будує власний світ національних культурних сутностей, субстанціональних цінностей.

У цілому, здійснене дослідження мови як ціннісного генотипу українства, як пріоритетного чинника формування естетичного світу нації, дозволяє нам визначити її як основоположний фактор національного і загальнолюдського буття. Рідна мова українського народу - це одне з багатьох самобутніх світобачень, світоспоглядань, які складають національне та загальнолюдське буття, здійснюване у мові.

Підводячи підсумок, ми наголошуємо на принциповій невичерпності проблеми взаємозв'язку та взаємозалежності національної мови і естетичного світу нації, проте позначення вузлових понять зазначеної проблеми становить актуальне завдання сучасної естетичної думки.

ЛІТЕРАТУРА

Статті у фахових виданнях, зареєстрованих у ВАК України

1. Москалюк В. М. Мова в контексті естетичної свідомості особистості / В. М. Москалюк // Філософські дослідження: Зб. наук. пр. - Вип.№ 6. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т, 2005. - С. 196 - 203. - 0,5 др. арк.

2. Москалюк В. М. Эстетическое сознание Языковой аспект / В. М. Москалюк // Formovanie dobreho cloveka: monografia prispevkov ucastnikov konferencie formacia dobreho cloveka v nitre 13. septembra 2005. - Nitra, 2005.

- S. 433 - 441. - 0,5 др. арк.

3. Москалюк В. М. Світоглядні засади мови у діалектиці людського буття / В. М. Москалюк // Вісник Київського нац. Ун-ту ім. Т. Шевченка - 2006. № 81.- С. 43 -46.- 0,5 др. арк.

4. Москалюк В. М. Естетика мови: космічне та екзистенціальне / В. М. Москалюк // Вісник Київського нац. Ун-ту ім. Т. Шевченка - 2006. № 83.- С. 139 - 143.- 0,5 др. арк.

5. Москалюк В. М. Логосфера як естетичний вимір свідомості / В. М. Москалюк // Вісник Черкаського ун-ту ім. Б. Хмельницького - Вип. 106; Філософія: зб. наук. пр. - 2007. - С. 156 - 164.- 0,5 др. арк.

6. Москалюк В. М. Мова як естетичний вимір суб'єкт-суб'єктної реальності / В. М. Москалюк // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. - Вип. XX. - К.: Міленіум, 2008. - С. 188 - 196.- 0,5 др. арк.

7. Москалюк В. М. Мовний соціокод: філософсько-естетичний аналіз / В. М. Москалюк // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. - Вип. XXІ. - К.: Міленіум, 2008. - С. 178 - 186.- 0,5 др. арк.

8. Москалюк В. М. Лінґвоцид як руйнація естетичного світу українства / В. М. Москалюк // Культура і сучасність. Альманах: Зб. наук. пр. - 2008. - № 1. - К.: Міленіум, 2008. - С. 10 - 15.- 0,5 др. арк.

9. Москалюк В. М. Мовний соціокод в діалектиці соціокультурного буття / В. М. Москалюк // Культура і сучасність. Альманах: Зб. наук. пр. - 2008. - № 2. - К.: Міленіум, 2008. - С. 20 - 25.- 0,5 др. арк.

10. Москалюк В. М. Лінґвоцид: трагедія естетичної свідомості / В. М. Москалюк // Філософські дослідження: Зб. наук. пр. - Вип.№ 9. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2008. - С. 126 - 136. - 0,6 др. арк.

11. Москалюк В. М. Омовлений світ як естетичний феномен / В. М. Москалюк // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2008. - № 1. - К.: Міленіум, 2008. - С. 19 - 23.- 0,5 др. арк.

12. Москалюк В. М. Мова як естетичний космос українства / В. М. Москалюк // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького. - Вип. 130; Філософія: зб. наук. пр. - 2008. - С. 22 - 32.- 0,6 др. арк.

13. Москалюк В. М. Мовний соціокод як знакова естетична реальність / В. М. Москалюк // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2008. - № 4. - К.: Міленіум, 2008. - С. 11 - 16.- 0,5 др. арк.

14. Москалюк В. М. Лінґвоцид: криза національної естетичної свідомості / В. М. Москалюк // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - Вип.21. - К.: Вид. Центр КНЛУ, 2008. - С. 177 - 185.- 0,5 др. арк.

15. Москалюк В. М. Мовна естетика в ситуації квазітеодицеї / В. М. Москалюк // Гуманітарний часопис: Зб. наук. пр. - 2009. - № 1. - Харків: нац. аерокосмічний ун-т ім.. М. Є. Жуковського, 2009. - С. 95 - 104.- 0,6 др. арк.

16. Москалюк В. М. Лінґвоцид як чинник деестетизації українського культурного простору / В. М. Москалюк // Філософські дослідження: Зб. наук. пр. - Вип.№ 10. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2009. - С. 143 - 151. - 0,6 др. арк.

17. Москалюк В. М. Квазітеодицея: деестетизація українського мовного простору / В. М. Москалюк // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - Вип.23. - К.: Вид. Центр КНЛУ, 2009. - С. 229 - 236.- 0,6 др. арк.

18. Москалюк В. М. Лінґвоцид: загроза єдності національного естетичного простору / В. М. Москалюк // Гуманітарний часопис: Зб. наук. пр. - 2009. - № 4(21). - Харків: нац. аерокосмічний ун-т ім.. М. Є. Жуковського, 2009. - С. 116 - 125.- 0,5 др. арк.

19. Москалюк В. М. Мова як вияв національної естетичної свідомості / В. М. Москалюк // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - Вип.24. - К.: Вид. Центр КНЛУ, 2009. - С. 74 - 82.- 0,6 др. арк.

20. Москалюк В. М. Квазітеодицея: деестетизація естетичного / В. М. Москалюк // Мультіверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. - Вип. 80. - К.: Ін-т. філос.ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2009.- С. 155 - 165.- 0,5 др. арк.

Статті в інших наукових збірках та матеріалах конференцій

1. Москалюк В. М. Соблюдение языковой литературной нормы в речи региональных телевизионных СМИ / В. М. Москалюк // Региональная журналистика: история, современное состояние и перспективы развития: Всеукраинская научно-практическая конференция. - Луганск: Восточноукр. нац. ун-т имени В. Даля, 2003. - С. 114 - 119. - 0, 3 др. арк.

2. Москалюк В. М. Ментальность казачества в газетных публикациях В. И. Даля / В. М. Москалюк // Место и роль Владимира Даля в славянской культуре: VII Международные Далевские чтения. - Луганск: Восточноукр. нац. ун-т имени В. Даля, 2003. - С. 113 - 117. - 0, 2 др. арк.

3. Москалюк В. М. Українська мова у формуванні національного естетичного простору / В. М. Москалюк // Виборювання ідеї соборності України: історичні уроки та сьогодення: тематична наукова конференція, присвячена 85-річчю злуки УНР і ЗУНР. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2004. - С. 178 - 186. - 0, 4 др. арк.

4.Москалюк В. М. Формирование эстетической культуры украинского общества средствами массовой информации / В. М. Москалюк // Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика. - Вип. 3(9). - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2005. - С. 111 - 114. - 0,2 др. арк.

5. Москалюк В. М. Своеобразие национального колорита в статьях В. Даля о Хиве / В. М. Москалюк // Наследие В. И. Даля в контексте общечеловеческих национальных ценностей. IX Международные Далевские чтения. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2005. - С. 181 - 185. - 0,2 др. арк.

6. Москалюк В. М. Діалектичний зв'язок космічного та екзистенціального у мові / В. М. Москалюк // Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови: Міжнародна наукова конференція. - Київ: нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Інст-т філології, 2006. - С. 241 - 249. - 0,4 др. арк.

7. Москалюк В. М. Естетична свідомість і мова ЗМІ / В. М. Москалюк // Коммуникативные аспекты журналистики и книгоиздания региона: теория и практика. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2006. - С. 110 - 113. - 0, 1 др. арк.

8. Москалюк В. М. К вопросу об эстетическом сознании нации / В. М. Москалюк // Идеи В. И. Даля: история и современность. X Международные Далевские чтения. - Луганск: Восточноукр. нац. ун-т имени В. Даля, 2006. - С. 129 - 134. - 0, 3 др. арк.

9. Москалюк В. М. Естетика світовідчуття: мовний аспект / В. М. Москалюк // Наука-2006: Наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових співробітників. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2006. - С. 151 - 162. - 0, 5 др. арк.

10. Москалюк В. М. Онтологічні та трансцендентальні аспекти естетики мови / В. М. Москалюк // Мова в контексті міжкультурної комунікації: Науково-практична конференція - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2006. - С. 44 - 46. - 0, 1 др. арк.

11. Москалюк В. М. Мова як естетичний феномен світосприйняття нації / В. М. Москалюк // Українська освіта у світовому просторі: Міжнародний конгрес. - Київ: науково-досл. інст-т українозн-ва, 2006. - С. 367- 371.- 0,3 др. арк.

12. Москалюк В. М. Язык как эстетический феномен национального бытия / В. М. Москалюк // Русский мир Донбасса: словесность, культура, религия: І Международная научно-практическая конференция. - Луганск: Украинская академия русистики. Луганское отделение, 2006. - С. 367 - 371. - 0, 2 др. арк.

13.Москалюк В. М. Далевское литературоведение-2007: Международная научно- практическая конференция ( Луганск, 2007

14. Москалюк В. М. Лінґвоцид як чинник деестетизації національного мовного простору / В. М. Москалюк // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція. - Київ: нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2008. - С. 23 - 25. - 0, 1 др. арк.

15. Москалюк В. М. Мова як чинник національної естетичної культури / В. М. Москалюк // В. И. Даль в филологических исследованиях: Далевское литературоведение . Вып. 1. - Луганськ: ГУ «ЛНУ имени Тараса Шевченко», 2008. - С. 178 - 184. - 0, 3 др. арк.

16. Москалюк В. М. Лінґвоцид: нищення естетичного світотворення українства / В. М. Москалюк //Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: Международная научно- практическая конференція. - Одесса: нац. морск. унив-т, 2008. - С. 177 - 179. - 0, 1 др. арк.

17. Москалюк В. М. Естетика мови як вияв національної ідентичності / В. М. Москалюк // Владимир Даль как исследователь и творческая личность: XII Международные Далевские чтения - Луганск: Восточноукр. нац. ун-т имени В. Даля, 2008. - С. 140 - 146. - 0, 3 др. арк.

18. Москалюк В. М. Лінґвоцид: трагедія естетичної свідомості / В. М. Москалюк // Релігія, релігійність, філософія та наука у сучасному світі: Міжнародна науково-практична конференція. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т імені В. Даля, 2008. - С. 126 - 136. - 0, 5 др. арк.

19. Москалюк В. М. Мова в естетиці національного буття / В. М. Москалюк //Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри: Міжнародна наукова конференція. - Київ: Вид. Центр КНЛУ, 2009. - С. 41 - 43. - 0, 2 др. арк.

20. Москалюк В. М. Проблема підсвідомості в естетиці української мови / В. М. Москалюк // Ірраціональне підґрунтя раціональності: Всеукраїнська науково-теоретична конференція. - Полтава: Вид-во держ. пед. унів-ту ім.. В. Г. Короленка, 2009. - С. 64 - 67. - 0, 2 др. арк.

21. Москалюк В. М. Мовна естетика національного буття / В. М. Москалюк // Владимир Иванович Даль и наука XXI-го столетия: Тринадцатые Международные Далевские чтения. - Луганск: Восточноукр. нац. ун-т имени В. Даля, 2009. - С. 111 - 115. - 0, 2 др. арк.

АНОТАЦІЇ

Москалюк В. М. Проблема мови в естетичному світі українства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09. 00. 08 - естетика. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2010.

У дисертації досліджено проблему мови у формуванні, усталенні та розвитку естетичного світу українства. На основі проведенного діалектичного аналізу встановлено, що мова і естетичний світ як феномени буття нації нерозривно пов'язані між собою. Подібний зв'язок пояснюється тим, що кожен з цих феноменів - самостійний у своїй основі і має власний зміст. Центральну проблему дисертаційного дослідження становить мова, котра в авторській концепції є основоположним початком естетичного світу українства. Дослідження мови в контексті естетичного світу українства дозволило нам розглядати мову не лише як соціокультурний феномен загальнолюдського та національного буття, а як ціннісний генотип нації, який охоплює реальність існуючих феноменів естетичної цілісності національних культурних об'єктів. У контексті зазначених позицій важливого значення набуло правильне розуміння феномена мови в якості особливої естетичної реальності етносу, котра спрямовує духовну розбудову національного соціуму, його естетичної свідомості на різних рівнях їх проявів.

Феномен мови досліджений як найменовуючий початок світу, у діалектичній єдності космічного та екзистенціального початків. Окрім зазначеного вже поняття «мови як ціннісного національного генотипу», явище мови проаналізоване нами також через поняття «мовного соціокоду», який розуміється та пояснюється у роботі як необхідна умова національного буття.

Лінґвоцид розглянутий у дисертації через категорії естетичної негації: потворного та низького. Явище лінґвоциду викликало кризу естетичної свідомості, деформацію національного естетичного світу, виникнення квазітеодицеї національного буття.

Розбудова української мови досліджена як інтерсемантична проблема за допомогою понять «мовно-культурні імплементації» та «естетика мовної пам'яті». Проаналізована роль діаспори у збереженні української мови.

Ключові слова: мова, естетичний світ, естетична свідомість, мова як ціннісний генотип українства, лінґвоцид, квазітеодицея національного буття, мовно-культурні імплементації, діаспора, естетика мовної пам'яті.

Москалюк В. М. Проблема языка в эстетическом мире украинства. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09. 00. 08 - эстетика. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2010.

В диссертации исследована проблема языка в формировании, становлении и развитии эстетического мира украинского народа. На основании проведенного диалектического анализа установлено, что язык и эстетический мир как феномены национального бытия неразрывно взаимосвязаны. Такая взаимосвязь объясняется тем, что каждый из этих феноменов является самостоятельным и имеет собственное содержание. Центральную проблему работы составляет язык, который в авторской концепции является основополагающим началом эстетического мира украинцев. Исследование языка в контексте эстетического мира украинского этноса позволило нам рассматривать язык не только как социокультурный феномен общечеловеческого и национального бытия, а как ценностный генотип нации, охватывающий реальность существующих феноменов эстетической целостности национальных культурных объектов.

Феномен языка исследован в качестве именующего начала мира, в диалектическом единстве космического и экзистенциального начал. Кроме упомянутого уже понятия «языка как ценностного национального генотипа», явление языка анализируется нами также через понятие «языкового социокода», который представлен в работе как необходимое условие эстетического бытия нации, как заданность языковой формы этого бытия, в которой национальное сообщество эволюционирует.

Лингвоцид рассмотрен в диссертации через такие негативные эстетические категории, как безобразное и низменное. Лингвоцид привел к кризису эстетического сознания, деформации национального эстетического мира, возникновению квазитеодицеи бытия нации. Квазитеодицея в эстетическом аспекте является ничем иным, как симулякром: создается ситуация, когда за обозначающим фактически не существует обозначаемого. Симулякр национального бытия представляет собой знак политического наполнения, политический знак, которым эстетическое вытесняется из сферы национального бытия. В связи с этим, квазитеодицея не может представлять собой эстетическое как таковое, поскольку подменяет традиционную теодицею с ее чувством вины перед единим Богом идеологическими концепциями разнообразной направленности, массовым обращением к квазирелигии тоталитаризма. Навязывание русскоязычных моделей мира создало условия для возникновения и роста квазикультуры - ненастоящей, искусственной и, следовательно, неспособной к жизни. Квазитеодицея в виде тотальной пропаганды и языкового террора создала квазиритуал, сознательно направленный на мутационные изменения ментальности украинцев как нации. Тотальная пропаганда и языковой террор против украинского языка вызвали деструкцию, разрушение привычных словесных форм, уничтожение традиций, привели к деформации образа национального мира.

Дальнейшее развитие украинского языка как основы эстетического мира украинства является возможным через расширение тезауруса общечеловеческой и национальной логосферы, которая может быть осуществлена посредством создания мощных культурологических полей интерсемантичности, обусловливающих движение языка, его развитие, динамику. Решение этой задачи осуществимо с помощью культурно-языковых имплементаций, являющихся неисчерпаемым стимулом развития языка, поскольку создают семиотическое пространство взаимодействия, интерференции и иерархической самоорганизации различных языков.

Фактом духовного осуществления миссии украинской диаспоры является эстетика языковой памяти. Сохранение диаспорой языка Родины исследовано как явление и процесс с его эмпирическим содержанием и внутренней логикой закономерных особенностей. Диаспору мы исследуем как эстетический феномен сохранения национальной памяти через родной язык. Благодаря деятельности диаспоры, поддерживается и укрепляется духовная культура отдельного народа, определяется пространство его идентичной культуры.

Ключевые слова: язык, эстетический мир, эстетическое сознание, язык как ценностный генотип украинства, лингвоцид, квазитеодицея национального бытия, культурно-языковые имплементации, диаспора, эстетика языковой памяти.

Moskalyuk V.M. Problems of the Language in the Ukrainian Aesthetic World. - Manuscript.

The dissertation for the degree of doctor of philosophic sciences, speciality 09.00.08 - Aesthetics. The Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University, Luhans'k, 2010.

In the dissertation the problem of the language in the development of the aesthetic world of Ukrainian people is researched. On the basis of the conducted dialectical analysis it has been found out that the language and the aesthetic world as a phenomena of national existence are closely connected. The language is considered to be a valuable genotype of nation, which embraces the reality of existing phenomena of the aesthetic integrity of the national cultural objects.

The language phenomena is investigated as the nominal beginning of the world in the dialectical unity of cosmic and existentional outsets. The language phenomena is also analyzed with the help of the concept of “ language sociocode”. In the dissertation it is presented as a necessary condition of aesthetic existence of the nation, a set of the language form of its existence. The linguacide is examined through such negative aesthetic categories as “disgrace” and “villainy”, it leads to the deformation of the national aesthetic world, to the origin of the quasitheodicy of the national existence.

The further development of the Ukrainian language as the basis of the aesthetic world of Ukrainians is possible with the help of cultural and language implementations.

In the dissertation the Ukrainian diaspora is analyzed with the help of the mother tongue concept as the aesthetic phenomena of preservation of the national memory. Thanks to the diaspora activity spiritual culture of the concrete nation is supported and developed, the space of its identical culture is determined too.

Key words: the language, the aesthetic world, the aesthetic consciousness, the Ukrainian language as a valuable genotype of the Ukrainian national existence, cultural and language implementations, the diaspora, aestetics of the language memory.

Размещено на Allbest.ru