Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 111.852

ЕСТЕТИКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ МУЗИКИ В КОНТЕКСТІ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ

09.00.08 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ВОРОНОВА НАДІЯ СЕРГІЇВНА

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному університеті на кафедрі естетики, історії та культури.

Науковий керівник: доктор філософських наук, доцент Федь Ігор Анатолійович, інститут культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри культурології і кіно-, телемистецтва музика естетичний мистецтво

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Уланова Світлана Іванівна, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри філософії

кандидат філософських наук, доцент Капічіна Олена Олексіївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, доцент кафедри світової філософії та естетики

Захист відбудеться 30 вересня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.29.051.05 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

Автореферат розісланий 21 липня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Ісаєв.

АНОТАЦІЯ

Воронова Н.С. Естетико-антропологічні виміри музики в контексті європейської філософсько-естетичної думки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Слов'янський державний педагогічний університет, Слов'янськ, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням феномену музики в контексті естетико-антропологічних вимірів. З'ясовано філософсько-методологічні основи розуміння музики. Визначено основні етапи формування музичного мистецтва відповідно до культурно-історичного розвитку, де осягнення музики відзначається здатністю суб'єкта оволодівати емоційним світом музичного твору, є результатом складної емоційно-інтелектуальної роботи свідомості з опанування змісту і форми музичного твору.

Опрацювання й осмислення музики як способу буття людини у світі показало, що основою взаємодії музичного мистецтва і людини є емоція. Розглянуто питання поліфункціональності музики та визначено сенс естетичного як єдино сутнісного в природі та функціях музичного мистецтва. Досліджене місце натхнення в процесі музичного творення, проаналізовано зміст, форму, смисл музичного твору як проблеми антропології музики.

Ключові слова: музичний твір, антропологічні виміри, емоція, функція, натхнення, процес музичного творення.

АННОТАЦИЯ

Воронова Н.С. Эстетико-антропологические измерения музыки в контексте европейской философско-эстетической мысли. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. - Славянский государственный педагогический университет, Славянск, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием феномена музыки в контексте эстетико-антропологических измерений. Рассмотрены философско-методологические основы понимания музыки. Определены основные этапы формирования музыкального искусства в соответствии с культурно-историческим развитием, в котором постижение музыки характеризуется способностью субъекта овладевать эмоциональным миром музыкального произведения, является результатом сложной эмоционально-интеллектуальной работы сознания, которое анализирует содержание и форму музыкального произведения.

Обработка и осмысление музыки как способа бытия человека в мире показало, что основой взаимодействия музыкального искусства и человека есть эмоция. Рассмотрено научные, социальные и культурные источники и факторы, которые определили вектор понимания сущности искусства как такого, что основывается на эмоциональном отклике на него. С позиций антропологического и социокультурного подходов рассмотрен вопрос полифункциональности музыки и определен смысл эстетического как единственно сущностного в природе и функциях музыкального искусства. Особое внимание уделено антропологическим измерениям музыкального произведения, где исследовано место вдохновения в процессе создания музыки, проанализировано содержание, форму.

Ключевые слова: музыкальное произведение, антропологические измерения, эмоция, функция, вдохновение, процесс музыкального создания.

ANNOTATION

Voronova N.S. Aesthetic and anthropological estimations of music in the context of European philosophic and aesthetic thought. - Manuscript.

The thesis is submitted for a Candidate of Philosophy degree in speciality 09.00.08 - aesthetics. - Slovjansk State Pedagogical University, Slovjansk, 2010.

The thesis is the complex research of music phenomenon in the context of the aesthetic and anthropological estimations. There are viewed upon the philosophical and methodological bases of understanding music. There are defined the main stages of forming musical art in accordance with the cultural and historical development in which the realizing of music is characterized by the ability of any subject to acquire emotional world of work of music, which is the result of complicated emotional and intellectual work of consciousness, which analyzes the contents and the form of work of music.

The arrangement and awareness of music as a means of being of a man in the world has shown that the basis of interaction of musical art and a man is emotion. There is analyzed the problem of polifunctionality of music and there is defined the essence of the aesthetic one as the only essential in the nature and functions of musical art. There is investigated the place of inspiration in the process of creating music, there is analyzed the essence, form, sense of work of music as the problem of anthropology of music.

Key words: work of music, anthropological estimations, emotion, inspiration, process of musical creation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна музична естетика виходить з необхідності переосмислення парадигмальних смислів європейського культурно-історичного типу, які вважались сталими протягом XIX - XX століття. Інспірація ревізії світоглядних першооснов викликана усвідомленням нових змістів і форм естетики. Розгортання процесів науково-технічної революції доби Модерну призвело до появи породжувальних структур “ситуації Постмодерну” (Ж.-Ф. Ліотар), як кібернізація і глобалізація. Відіграючи роль новітніх світоглядних форм, вони суттєво змінюють інфосферу людського буття, виражають його розмаїтість, плюралістичність, диференційованість, полікультурність. З огляду на інтенсивну естетизацію інформації про світ, яка відбувається зараз, виникає складність у справі ефективного використання цієї інформації.

Дослідження естетико-антропологічних вимірів музики є актуальним, бо сприяє більш глибокому розумінню антропологічного напрямку в естетиці музики, що сполучається, з одного боку, з естетикою і музикознавством, з іншого - з філософською та культурною антропологією. Естетико-антропологічні виміри музики констатують форми і методи осягання музичного буття, розглядають музику як в онтологічному статусі, виділяючи її як самодостатню субстанцію, так і в антропологічному, розкриваючи даний вид мистецтва як спосіб буття у світі людини та людини у світі музики.

Сучасна естетика, досліджуючи проблему ціннісного ставлення людини до світу, виявляє певною мірою детермінованість музичного цілого фундаментальними законами, що лежать за межами музичного дискурсу. Саме так ця проблема розглядається у спеціальній літературі: в контексті загальної картини світу (Б. Асаф'єв), як спосіб буття у світі (П. Булєз), як предмет культури (Л. Закс, Дж. Михайлов), як засіб людського спілкування (М. Каган, А. Щербакова), як відкритий символ (С. Лангер), як предмет логіки (О. Лосєв), як історико-культурна спадщина (А. Міхайлов, Т. Чередниченко), як специфічний вид мистецтва (Г. Раух, Ф. Рейнхард), як символічно-звукова квінтесенція культурно даної всезагальності (О. Рябініна), як соціологічне явище (А. Сохор, В. Холопова), як узагальнення світоглядного змісту (С. Уланова), як духовний світ людини (В. Суханцева), як вид філософської рефлексії (А. Фарбштейн), як естетична цінність в системі музикознавства (Ю. Холопов).

Спираючись на попередні досягнення в історії філософської та естетичної думки, а також у галузі теоретичного музикознавства, що розширюють знання про музику в антропологічному контексті, можна говорити про становлення теоретичного освоєння антропології музики (Ю. Холопов, Т. Чередніченко тощо). Музикознавці вбачають естетичну сутність музики, як правило, у високому мистецтві у формі та змісті музичного твору. Разом з тим, сучасне музикознавство трактує музичний твір як явище смислів, що ведуть до значимості в духовному житті людини. Таким способом, через музичний твір людина намагається наблизитися до пізнання світу і себе. В якості джерел аналізу творчого процесу використані висловлювання композиторів, їх листи та щоденники (М. Глинка, С. Губайдуліна, О. Мессіан, М. Римський-Корсаков, Г. Свірідов, А. Скрябін, П. Чайковський). Проте, перелічені підходи не вичерпують всього проблемного поля з точки зору естетичної науки, яке пов'язане з філософською антропологією. Конче необхідним є вивчення музичних феноменів як універсально-всезагальних способів світовідчуття.

У цих ракурсах виокремлюються такі питання: розуміння музики в системі сучасних світоглядних концепцій як таких, що уможливлюють антропологічні виміри Людини і Всесвіту; потреби у сучасному переосмисленні античного розуміння музики-Космосу, музики-Числа, музичного Ейдосу, музики як художнього еквівалента філософії та математики, як універсально-всезагального способу світовідчуття, відкритого у звуко-часовому просторі, який закріплюючись у культурі, веде до розширення чуттєво-інтелектуальних горизонтів предметного світу і світу людини.

Найбільш активно розвивається музична естетика в тих галузях, де музика розглядається в контексті культури. У дисертації використані роботи Л. Закса, Г. Орлова, С. Раппопорта, В. Суханцевої (культурологічний аспект); І. Малишева, Н. Очеретовської (соціологічний аспект); Р. Грубера, В. Медушевського, Є. Назайкінського (психологічний аспект); В. Вернадського, А. Іванова, О. Сіліна (природознавчий аспект).

Аналіз музики та музичного буття спирався на історико-філософську традицію (Аристотель, М. Бахтін, А. Бергсон, Г. Гегель, Ж. Дельоз, І. Кант, М. Лосський, Ф. Ніцше, Платон, П. Флоренський, М. Хайдеггер, Ф. Шеллінг тощо). Серед філософських концепцій про музику особливо виділяються фундаментальні праці О. Лосєва, у яких виявлене “життя числа” як логічна сутність музики, субстанційне музичне буття і буття музики в конкретних музичних формах, де логіка музичної форми обумовлена сутністю часу та числа. О. Лосєв використовував феноменолого-діалектичний підхід до осмислення музики, виділяючи в ній логічне, математичне ядра та міфотворчість. Ідеї О. Лосєва розвинуті дослідниками філософії музики (О. Капічіна та ін.).

У дисертації використані ідеї Т. Адорно, В. Асмуса, К. Акопяна, Ю. Борєва, В. Бичкова, І. Волкова, М. Вебера, Г. Гадамера, Н. Гартмана, П. Гуревича, Є. Герцмана, Гансліка, К. Гілберт і Г. Куна, С. Лангер, М. Овсяннікова, С. Раппопорта, В. Самохвалової, М. Смірнова, А. Фарбштейна, В. Шестакова, К. Штумпфа тощо.

Суттєву роль у формуванні загальнотеоретичного підґрунтя дисертації відіграли роботи українських та російських музикознавців - Б. Асаф'єва, Л. Воєводіної, Л. Мазеля, О. Рябініної, С. Уланової, М. Харлапа, В. Холопової, Б. Яворського та інших.

Крім того, дослідження естетико-антропологічних вимірів музики дає підстави для порушення суміжних проблем, до яких належать загальнотеоретичні питання естетики й мистецтвознавства, що аналізуються у працях сучасних українських науковців Ю. Афанасьєва, Д. Берестовської, М. Бровка, О. Воєводіна, В. Ісаєва, О. Капічіної, Л. Левчук, В. Личковаха, Л. Мізіної, М. Стадника, А. Федя, І. Федя.

Ступінь розробленості зазначеної проблеми засвідчив, що, незважаючи на певну кількість наукових досліджень, присвячених вимірам буття музики у світі, постає необхідність систематизації цих ідей та на їх підґрунті визначення подальших перспектив. Все це обумовило вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в межах планової наукової теми „Актуальні проблеми гуманітарних наук” кафедри естетики, історії та культури Слов'янського державного педагогічного університету.

Мета дисертаційної роботи - охарактеризувати у системних визначеннях естетико-антропологічні виміри музики в теоретичній спадщині європейської філософсько-естетичної думки.

Поставлена мета зумовила необхідність виконання таких завдань:

- простежити процес становлення музичної антропології у системі філософсько-естетичних теорій;

- охарактеризувати концепти, які визначили розвиток музичної естетики як окремої галузі філософської думки;

- визначити специфіку механізмів взаємодії музичного мистецтва і людини та охарактеризувати їх антропологічний зміст та функції;

- розглянути структуру музично-естетичного буття суб'єкта у вимірах музично-творчого процесу;

- розкрити естетичні характеристики музичного твору та їх антропологічні значення.

Об'єкт дослідження: музика як спосіб людського буття у світі.

Предметом дослідження є естетико-антропологічні виміри музики в контексті європейської філософсько-естетичної думки.

Теоретико-методологічні основи дослідження. Базовим для вирішення поставлених завдань став історико-філософський підхід, що обумовив загальну концепцію роботи й зміст її розділів, а також системний, поєднаний з порівняльним та описовим. Дані підходи зумовлюють поєднання декількох методологічних підстав, що дозволяє розглядати музику як таке якісно цілісне утворення (систему), яке складається із певних складових (елементів), що включені в цілком певні сталі зв'язки між собою (структуру). У дослідженні провідними є феноменологічні, аксіологічні, герменевтичні, системно-синергетичні принципи, тенденції до інтеграції наук, у нашому випадку - філософії, естетики, антропології, мистецтвознавства, культурології, психології, що дає змогу розширити предметне поле дослідження, а також, окремі положення античної, німецької класичної естетики, релігійної філософії, філософського музикознавства, які мали для нас методологічний характер.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській естетиці охарактеризовано в системних визначеннях естетико-антропологічні виміри музики в контексті європейської філософсько-естетичної думки, наявність яких дозволяє обґрунтувати феномен музики та проаналізувати його особливості у сучасних теоріях антропогенезу. Новизна дисертації розкривається в положеннях, які виносяться на захист:

1) розглянуто у вимірах сучасної філософської антропології теорію музичного мистецтва, яка склалася в європейській філософії, що дозволяє накреслити напрями її вивчення: діалектики музичного суб'єкта та всезагальності, естетичних форм її об'єктивізації в культурному бутті;

2) виявлено концепти, які уможливлюють осмислення феномена музики в контексті естетико-антропологічних вимірів: об'єктно-суб'єктна амбівалентність музичної творчості, яку персоніфікують значення музичної форми та естетичні складові її смислового наповнення;

3) запропоновано системне визначення музики як способу буття людини у світі, що репрезентує специфіку взаємозв'язків, які виникають в структурі музично-естетичного буття суб'єкта;

4) дістало подальшого вивчення естетичної функції музичного мистецтва в контексті сучасних теорій онтології та соціології мистецтв;

5) уточнено зміст понять естетики та музикознавства в контексті процесу творення музики, доведено, що емоція не є тотожною соматичній реакції, а представляє собою не стільки спрощений психічний акт, скільки світоглядний, який комплексно узагальнює всі прояви психічного життя суб'єкта, так само й натхнення визначено, як поєднання душевно-духовного ставлення людини, характерною особливістю якого є глибока та стійка зосередженість на об'єкті, тобто воно є високим рівнем пізнавальної активності, що дозволяє тривалий час утримувати емоційний стан, який його породжує;

6) показано, що традиційний методологічний аналіз музичного твору не дозволяє з'ясувати його смисл без врахування антропологічних вимірів його культурного буття.

Теоретичне і практичне значення дослідження дозволить розширити теоретичну площину естетики і мистецтвознавства щодо розуміння природи музичного мистецтва та структури його складових. Результати роботи мають інтегративний, узагальнений характер, можуть бути використані як в естетиці, культурології, так і в мистецтвознавстві. Матеріалом дисертації можуть послуговуватися фахівці при підготовці відповідних тем у курсах естетики, історії філософії, історії та теорії культури, музикознавства, педагогіки. Крім того, матеріал може бути використано в розробці нових лекційних курсів для художньо-творчих та гуманітарних спеціальностей, для читання спецкурсу “Естетико-антропологічні виміри музики”, для методологічних та методичних розробок, програм та посібників з естетики і музики у вищій та середній школі.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації було обговорено на засіданнях кафедри естетики, історії та культури Слов'янського державного педагогічного університету, в доповідях на міжвузівській конференції (Слов'янськ, квітень 2005-2010 р.), а також виголошено в доповідях на міжнародних конференціях: “Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), “Внесок молодих учених у розвиток науки регіону” (Луганськ, 2005 р.), “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (Київ, 2005 р.), “Дні науки - 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (Київ , 2005 р.), „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні сакральної особистості” (Донецьк, 2006 р.), „Актуальні проблеми сучасної науки” (Київ, 2006 р.), „Розвиток наукових досліджень 2006” (Полтава, 2006 р.).

Головні положення дисертаційного дослідження були апробовані під час семінарських занять з курсів “Основи етики та естетики”, „Культурологія” в Слов'янському державному педагогічному університеті у 2004-2010 рр.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження відображені у 17 одноосібних наукових публікаціях, з яких 6 у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 4,8 д.а.

Структура дисертації зумовлена та визначена внутрішньою логікою розкриття теми роботи, специфікою предмета дослідження, що випливає з поставленої мети та основних завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків та списку використаних джерел (199 найменувань). Повний обсяг дисертації - 208 сторінок (190 сторінок - основна частина).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, проаналізовано стан розробки проблеми, методологічні принципи аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформульовані положення, що виносяться на захист, подано відомості про апробацію роботи.

Перший розділ - “Філософсько-методологічні основи тлумачення музики в науково-історичному просторі” - складається з двох підрозділів і відтворює методологічні засади та соціокультурні джерела європейської естетичної музичної традиції.

У параграфі 1.1. - “Музична антропологія в системі філософського теоретико-естетичного знання” - простежено естетико-антропологічні дослідження музики в історичній ретроспективі. У первісному суспільстві музика сприймалася як безпосередня частина соціальної практики, проблема осягнення музики була проблемою її виконання (етап недиференційованого осягнення музики). Давньогрецька теорія музики усвідомлює той факт, що організація музичного матеріалу може викликати певний емоційний стан людини. Починається процес становлення раціональних способів інтерпретації художніх явищ (Л. Воєводіна). Даний етап, відповідно концепції О. Воєводіна, визначено як канонічний. Етап змістовного тлумачення музики визнає роль естетичної насолоди як регулятора поведінки людини. Раціональне знання не розглядається як формальний засіб, передбачає визначення смислу музичного твору. Антагонізм емоційного та раціонального в усвідомленні музики, релігійний світогляд характеризують розвиток теорії музики в епоху Середньовіччя (етап формально-раціональний).

Новий час знаменує остаточний розрив з раціоналістичним підходом до музики. Вона тлумачиться як втілення пристрастей (афектів) людини. Ускладнення музичних форм ставить питання про цілісність музичної композиції, хоча протиставлення формально-композиційного та змістовного підходів продовжує існувати. Різноманітність “прочитування” музичних творів поза змістовної установки, принципами композиційної будови веде до суб'єктивізму у відображенні музики (етап емоційно-чуттєвого усвідомлення музики). Інтерпретація музики набуває спрощеного характеру, аналітичний підхід до неї сприймається як неприродний.

Противагою романтично-чуттєвого тлумачення музики в другій половині XIX століття виступає концепція формалістичного тлумачення музики Е. Гансліка: музика є своєрідною логічною формою думки, позбавленої чуттєвої, психологічної конкретності. Е. Курт розглядає осягнення музики людиною як одну з форм її свідомості, тлумачить як результат аналізу внутрішніх відчуттів суб'єкта. У XX сторіччі відроджується тлумачення музики як наслідування афектів людини, інтонацій людської мови. Вираження музикою чуттєвого світу людини тлумачиться на даному етапі як прояв діяльності свідомості.

У параграфі 1.2. - “Концептуалізація музичної естетики в проекціях сучасної філософської думки” - розглянуто естетико-антропологічні виміри музики в контексті сучасної методології.

Як методологічний орієнтир трансцендентального підходу до музики, обрано вчення О. Лосєва. Визначаючи музику як міф і становлення числа, антропологічний статус музики пов'язується з першопринципом, котрий у поданні різних філософських систем виступає як абсолют, Бог, єдине. О. Лосєв установлює сутність музики в галузі логосу. Феноменологічна цінність музики, за Лосєвим, тяжіє до її смислової структури: поза-просторовість; хаотичність та безформність; нерозчленованість з'єднаної множини єдності; суцільна процесуальність і динамізм музичного буття. Виявлено антропологічний вимір музики не в “готовій” музичній формі, а в універсальній протидії логічного і алогічного в музиці, хаосу і порядку, в антиномії процесу музичного становлення.

Аналіз естетико-антропологічних вимірів музики зумовив звернення до феноменологічного підходу в проблемі змісту музичної форми, котрий достатньо повно викладений в роботі Б. Зотова. Метод Б. Зотова заснований на: “феномені” Канта, де явище означає не лише те, що являється, але також і акт, що здійснює це; “феноменології духу” Гегеля, де підкреслюється процесуальність; феноменологічному модусі Гуссерля: розуміння речі, пізнання сутності явища як дещо плинного, усвідомлюване процесуально. Художній феномен осягається із самого акту, відтворюючого естетичний об'єкт. Музична форма розуміється не у вузькому значенні феномену, а в значенні розгорнутої форми, коли сутність стає дійсністю у своїй процесуальності. Використано категорію “форм-ідея” та виявлено аксіоми її буття: форм-ідея - це внутрішній феномен творчої свідомості, внутрішня форма художнього твору, сутність якої зводиться до розкриття ідеї у свідомості; форм-ідея у свідомості розвивається за власними законами; прагнення митця до ясності вираження форм-ідеї, як правило, визначає зовнішню форму; яскравість зовнішньої форми залежить від ясності бачення у свідомості форм-ідеї та від майстерності її передачі.

Культу ро ло гіч ний підхід у вивченні музичного мистецтва дозволяє осмислити його як феномен культури, феномен діяльності, включеної в контекст відносин культури. Буттєва невичерпність музичного мистецтва дозволяє йому рефлектувати над наявною системою культурних зв'язків, виявляти їх “цілісно-людський зміст” (В. Малахов), сутнісний людський самовияв.

Другий розділ - “Специфіка музики як способу буття людини у світі” - складається з двох параграфів, де проаналізовано емоційну природу мистецтва взагалі та музики зокрема; розглядається проблема функцій музики в соціокультурному просторі.

У параграфі 2.1. - “Емоція як форма взаємодії музичного мистецтва і людини” - розглядаються наукові, соціальні та культурні джерела та чинники, що визначили вектор розуміння сутності мистецтва як такого, що ґрунтується на емоційному відгуку на нього.

Соціально-психобіологічна концепція Л. Виготського на основі естетичної реакції розкриває вплив твору мистецтва на психоемоційну сферу людини, який полягає у специфічному розряді нервової енергії, що народжується із афективного протиріччя, закладеного в музичному творі. Ноологічна концепція О. Лосєва ґрунтується на цілеспрямованому і глибоко продуманому застосуванні музичного мистецтва, яке викликає велику кількість реакцій духовного, естетичного, інтелектуального, емоційного та фізіологічного характеру. Дослідження Г.Вороніна, М.Гарбузова, Р.Пірсона, Г.Римана та інших учених підтвердили, що сучасна музична система ґрун тується на багатовіковому слуховому відборі, який спрямовувався мелодико-гармонійним інстинктом людства.

Розглянуто специфіку музичного мистецтва в його інтонаційній природі. Викладено визначення інтонації, які акцентують різні її властивості (Б. Асаф'єв, В. Леві, Л. Мазель, О. Ручьєвська, В. Суханцева, В. Холопова, Б. Яворський). Інтонаційна концепція показує діалогічність відносин між музикою та реципієнтом - як механізм вираження емоцій у музиці, так і механізм “зараження” ними слухачів. Інтонація - буття музичної та будь-якої емоційно насиченої думки. Тенденція розуміння музики як мистецтва, у якому емоційні процеси є підґрунтям не лише сприйняття, але й безпосереднього вираження смислу, отримала визнання в працях естетів, психологів, музикознавців (Л. Воєводіна, В. Медушевський, Б. Неменський, О. Рудницька, Б. Тєплов). Музична емоція - процес, результат, образ і досвід переживання музики людиною. Емоція приносить злитість розділеного - людини й музики, є формою їх взаємодії. Розглянуто багаторівневу структуру музичних емоцій: емоції об'єктивного змісту музичних творів і суб'єктивного переживання музики людиною, емоції життєві й художні, емоції спеціального й неспеціального музичного змісту, емоції позитивні й негативні, інтенсивні (стенічні) і екстенсивні (астенічні), тривалі й короткочасні, “міметичні” й “енергетичні”, емоції у фігуро-фоновому співвідношенні, емоції-стани й емоції-процеси, емоційні функції музичного матеріалу в формі й “емоційна форма”. Враховано соціально-культурні умови побутування музики.

У параграфі 2.2. - “Естетична функція музики в сучасних теоріях антропогенезу” - розкривається питання поліфункціональності музики, визначається сенс естетичного як єдино сутнісного в її природі та функціях.

Музичне мистецтво розглядається, насамперед, як суспільне явище, котре несе всі ті суспільні функції, що і мистецтво в цілому, як специфічний рід людського мислення та діяльності. Призначення та сутність музики наукова думка (А. Сохор, В. Холопова) вбачає в наступних функціях: комунікативній, відображувальній, виховній, перетворювальній, пізнавальній (або пізнавально-просвітницькій), етичній, евдемоністичній, катартичній, філософсько-світоглядній (“гармонізуюча”), поєднаною з естетичною, гедоністичною, евристичною, емоційно-експресивною, компенсаційною (психолого-адаптивною між особистістю та оточуючим середовищем), прагматичною (життєво-практичною, у тому числі в передачі інформації, у медичних цілях - лікувальних). Відповідно філософської антропології, у музиці виявлено вираження потрійної сфери духовного світу людини: почуттів - волі - розуму. Глибинний зміст музики складають цінності людського духу, а саме: естетичні, філософські (світоглядні), етичні і відповідні їм функції музики: естетична, світоглядна та етична.

Проаналізовано емоційну сутність та соціальну природу “естетичного” (О. Воєводін), як основоположного поняття у визначенні сутності музики та її основної функції. Наголошується, що фундаментальним питанням у теоретичній інтерпретації естетичного та його функції в музичному мистецтві є аналіз естетичної емоції, її специфіки й ролі в житті людини та суспільства. Естетична функція музики вміщує в собі виховну, ідеологічну, соціальну та інші функції. У мистецтва музики немає інших функцій, окрім як естетичної. Інші набули переваги “випадково”, оскільки мистецтво все більше пов'язується з соціальними інститутами, осмислюється як феномен культури. Дослідження стосується сутнісного в мистецтві музики - естетичного й позаестетичного у взаємодії людини зі світом. Музика не виражає душевні стани, а звернена до душі та розуму. У цьому її об'єктивна функція - викликати естетичні емоції.

Зазначено ілюзорні властивості музики та мистецтва в цілому (К. Дебюссі). Завдяки ілюзії, вигадці в мистецтві, створюється модель дійсності, вдивляючись або вслухуючись в яку, людина відчуває багаточисельні зв'язки, котрі виникають у свідомості. Саме тут знаходиться зерно антропологічного підходу, зверненість до взаємозв'язку: я - весь світ. Напівреальний, напівілюзорний зміст музичної форми взаємодіє зі змістом конкретної свідомості, з її пам'яттю, фантазією, уявленнями, емоціями, відчуттями. Головне призначення музики не визначається безпосередньо, воно міститься в її естетичній сутності.

Третій розділ - “Музичний твір в антропологічних вимірах” - складається з двох параграфів, у яких досліджується місце натхнення в процесі музичного творення, аналізується зміст, форма і смисл музичного твору як проблеми антропології музики.

У параграфі 3.1. - “Натхнення у структурі музично-естетичного буття суб'єкта” - розглядається джерело процесу музичного творення, виділено категорії “естетична емоція” та “натхнення”. Почуття та емоції людей підлягають естетичному моделюванню, набувають статусу всезагальності (О. Воєводін). Музична емоція (емоція, отримана в результаті співпереживання музичного твору) - це соціальна сфера, пов'язана із штучним збудженням і регулюванням емоційними процесами людини і суспільства при застосуванні специфічних музичних знакових засобів.

Аналіз власної творчої діяльності композиторами (М. Гагнідзе, Й. Гайдн, А. Скрябін, Мессіан), акцентує поряд з музично-естетичною емоцією, категорію натхнення. Прихід натхнення для автора - раптове схоплення музичної думки (ін-форма-ціїї), якій могло передувати божественне одкровення (Г.Свірідов), довготривала підготовка, робота свідомості, пошук (М. Глинка, М. Римський-Корсаков, П. Чайковський). У процесі спів-творення, співпереживання музичного твору важливу роль відграє ідея і задум. У народженні музичної ідеї і перетворенні задуму беруть участь раціональний та ірраціональний боки музичної свідомості (М. Марутаєв, Д. Смірнов). Натхнення трансцендує людську сутність митця. Натхнення - це не емоційне хвилювання. Навпаки, мета натхнення - утримати, “прожити” емоцію, це прагнення до відкриття, до розкриття сутнісного, це народження ейдосу, явної сутності, становлення. Джерело музичного творення міститься в акті, зчепленні музично-субстанційних носіїв логічних структур свідомості, коли відбувається осягнення смислу. У процесі творення музичного твору виступає антиномія ірраціонального та раціонального, що складають єдність творчого процесу, у якому взаємодіють інтуїція, натхнення, з одного боку, та ідея, задум, імпульс, мотив, мета, майстерність, вміння, психологічна напруга волі та емоцій з другого боку. У зв'язку з цим звернено до дослідження Р.І. Грубера, де процес музичного творення аналізується з точки зору психологічної естетики. Розглянуто передумови, виникнення і протікання музично-творчого втілення.

У параграфі 3.2. - „Смисл музичного твору у філософсько-антропологічному вимірі” - розглядається питання аналізу музичного твору, адекватного сприйняття змісту реципієнтом. У роботі досліджено естетичну концепцію О. Воєводіна щодо здійснення раціонального аналізу художнього твору. Метод аналізу музичного твору об'єктивно і суб'єктивно обумовлений: визначається природою музичного твору, його структурою, психофізіологічними та гносеологічними особливостями суб'єкта сприйняття. У дослідженні смислу музичного твору провідними науковими дисциплінами з власним інструментарієм є музикознавство, естетика, загальна теорія мистецтва, наукова соціологія. Важливим є інтегрування загальних принципів вказаних наук у межах методології аналізу музичного твору, правильне визначення послідовності їх застосування. Відзначається, що музичний твір як цілісне утворення відрізняється від суми елементів, що входять до його складу. Зміст твору пізнається в результаті виявлення основних частин форми, визначення характеру їх взаємозв'язку. Розрізняють зовнішню та внутрішню форму, безпосередній суб'єктивно-ідейний та об'єктивно-історичний зміст. Зовнішній пласт (особливості музичного ритму) досліджується в поняттях музикознавства. Внутрішня форма (послідовність зв'язків основних образів, композиція, зчеплення провідних елементів твору, безпосередній текстовий зміст) вимагає залучення понять музикознавства і загальної теорії мистецтва. Суб'єктивно-ідейний зміст (емоційна оцінка митцем зображуваних подій, за допомогою яких він визначає своє відношення до вирішення проблеми взаємовідношень основних діючих сил безпосереднього змісту) аналізується в системі естетичних категорії. Об'єктивно-історичний зміст музичного твору (коло реальних історичних протиріч і суспільних настроїв, які відобразились у даному конкретному творі) об'єктивно досліджується лише за допомогою науково-соціологічного мислення. У структурі методу аналізу музичного твору виділено: етап “зведення” форми до об'єктивно-історичного змісту, того соціального смислу, який містить у собі аналізований твір; етап соціологічної оцінки соціально-історичного значення для своєї історичної доби і для сучасності; етап “виведення” особливостей побудови музичної форми, пояснення тих конкретних музично-виражальних засобів, які використовував автор, втілюючи соціально-історичний зміст у художньо-образну форму.

Зазначено, що сприйняття музичного твору - складний аналітико-синтетичний процес, у якому логічний аналіз твору є важливою умовою цілісності та адекватності його здійснення (Л. Воєводіна). Повноцінне сприйняття музичного твору залежить від глибокого, диференційованого, докладного його аналізу, де стрижневою складовою є з'ясування емоційної структури та соціальної виправданості емоційних оцінок дійсності, які зображує автор. Адекватне ж сприйняття, як таке, що відповідає матеріальній структурі музичного твору, є основою об'єктивного, наукового судження про нього.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1) естетико-антропологічний аналіз музики свідчить, що в контексті європейської філософсько-естетичної думки осягнення музики є способом інтеграції індивідуального в певну соціально-культурну структуру та, навпаки, її запровадження в індивідуальну музичну практику (переживання, сприйняття, розуміння, становлення). Опанування музики - естетико-психологічний процес, мета якого - оволодіння та привласнення суб'єктом емоційного світу музики у зв'язку з психофізіологічними особливостями його впливу на емоційну сферу людини;

2) виявлена провідна тенденція антропологічної парадигми вивчення музики, сутність якої полягає в концептуалізації характеристик, які закладені в онтологічній відкритості людського буття, у його позаособистісних формах та багатстві власного самоусвідомлення, що в якості методологічного підґрунтя дозволяє з'ясувати технологію реалізації результатів процесу музичного творення на змістовному і формотворчому рівні;

3) доведено, що естетична емоція в музиці інтегрує трансцендентні та іманентні якості людської самосвідомості в різних її проявах, що з позицій антропології дозволяє охарактеризувати естетичну функцію музичного мистецтва як таку, що гармонізує людське середовище з одного боку, а з другого, забезпечує його автономність. Завдяки музично-естетичним емоціям суб'єкт набуває більшої ваги і, водночас, не виходить за межі тих естетичних впливів, які детерміновані культурно-історичними потребами, ідеалами та цінностями;

4) визначено, що саме в цих проекціях і народжується музичний твір. У естетико-онтологічних значеннях емотивність є відмінною рисою психічного динамізму людини, обумовленою реагуванням, яке характеризує її соматичний динамізм. Так само, ця емотивність, відповідно до характеристик, є чимось відмінним від нього. Отже, зроблено висновок про те, що емоцію та емотивність не можна ототожнювати з реакцією та реагуванням на музику. Естетична емоція, типізуючись у музичну, представлена як соціальна сфера, пов'язана із штучним збудженням і регулюванням емоційними процесами людини і суспільства при застосуванні музичних знакових засобів. Особливим станом суб'єкта є натхнення, коли емоція усвідомлюється як доцільність, що спонукає за своїми внутрішніми якостями на творчу активність, формою реалізації якої є музичний твір;

5) музичний твір охарактеризовано як інформаційну систему, що є носієм певних світоглядних смислів, які впливають на свідомість людини цілісно, завдяки естетичним формам трансляції їх концептуального наповнення, що, з одного боку, звільняє музичне мислення від непередбачуваності безпосереднього почуття і відкриває йому шлях до закладеного в музичному творі змісту, з іншого - не обмежує можливості підсвідомо-інтуїтивного ставлення до нього. З методологічної точки зору ця позиція дозволяє розглядати смисл, закладений у структурі музичного твору в більш широких ракурсах та зв'язках, не обмежених тільки теорією мистецтва.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Воронова Н. С. Музика і диво / Н. С. Воронова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць / Зб. наук. праць, випуск 15 / Відп. ред. : М. М. Бровко, О. Г. Шутов. - К. : Віпол, 2005, - С. 158-163.

2. Воронова Н. С. Механізм народження образу в системі сприйняття музичного твору і його значення / Н. С. Воронова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць / Зб. наук. праць, випуск 16 / Відп. ред. : М. М. Бровко, О. Г. Шутов. - К. : Віпол, 2005, - С. 64-70.

3. Воронова Н. С. Феномен середньовічної музики та деякі аспекти музики Відродження / Н. С. Воронова // Наука. Релігія. Суспільство. Випуск 1 / Гол. ред. А. І. Шевченко. - Донецьк : Наука і освіта, 2006, - С. 95-101.

4. Воронова Н. С. Раціоналізм музичного універсуму / Н. С. Воронова // Схід. Випуск 4 / Гол. ред. В. Білецький. - Донецьк : Укр. культурологічний центр, 2006, - С. 88-92.

5. Воронова Н. С. Музичний модерн Артура Шопенгауера / Н. С. Воронова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць / Зб. наук. праць, випуск 17 / Відп. ред. : М. М. Бровко, О. Г. Шутов. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2006, - С. 29_33.

6. Воронова Н. С. Універсальна складова естетичного виміру національної музики / Н. С. Воронова // Мультиверсум. Філософський альманах : Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - Випуск 2 (90). - Київ, 2010, - С. 182-192.

7. Воронова Н. С. Філософсько-естетичне осмислення музики як культурного феномену (доба греко-римської античності) / Н. С. Воронова // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. Том 74. Філософія. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004, - С. 4_7.

8. Воронова Н. С. Феномен середньовічної музики / Н. С. Воронова // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”. Том 29. Музика та життя. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005, - С. 28-30.

9. Воронова Н. С. Музична космологія греко-римської античності / Н. С. Воронова // Наукова молодь: Збірник праць молодих учених. Матер. I регіональної наук.-практ. конф. “Внесок молодих учених у розвиток науки регіону”. - Луганськ : Знання, 2005. - Т. 4. Соціально-гуманітарні науки. Фізична культура та спорт. - С. 99-105.

10. Воронова Н. С. Музика як самооб'єктивація душі в добу Нового часу / Н. С. Воронова // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку. Матеріали всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конференції. - Київ : Меганом, 2005, - С. 66-69.

11. Воронова Н. С. Музичний раціоналізм І. Кеплера / Н. С. Воронова // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції “Дні науки 2005”. Том 46. Філософія. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005, - С. 7-8.

12. Воронова Н. С. Зміна музичних парадигм (доба Відродження) / Н. С. Воронова // Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив. Матеріали першої всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конференції. - Київ : Меганом, 2005, - С. 38-39.

13. Воронова Н. С. Музичне мистецтво в середньовічній картині світу / Н. С. Воронова // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали XVIII Міжнародної наук.-практ. конференції - Донецьк : ІПШІ Наука і освіта. - 2006, - С. 36-38.

14. Воронова Н. С. Український церковний спів / Н. С. Воронова // Актуальні проблеми сучасної науки. Матеріали другої всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конференції. - Київ : Меганом, 2006, - С. 20-21.

15. Воронова Н. С. Музична мова М. В. Лисенка / Н. С. Воронова // Розвиток наукових досліджень 2006. Матеріали другої міжнародної наук.-практ. конференції - Полтава : ІнтерГрафіка, 2006. - Т. 8. - С. 91-92.

16. Воронова Н. С. Музика та всесвіт (міф “гармонії сфер”) / Н. С. Воронова // Розвиток наукових досліджень 2008. Матеріали четвертої міжнародної наук.-практ. конференції - Полтава : ІнтерГрафіка, 2008. - Т. 4. - С. 95-97.

17. Воронова Н. С. Естетика спілкування в педагогічній діяльності / Н. С. Воронова // Записки з голосу : Вип. 1. Історія історії і історія особистості / СДПУ; каф. естетики, історії та культури. - Слов'янськ, - 2008, - С. 18-22.

Размещено на Allbest.ru