Естетична перцепція релігійного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Спеціальність 09.00.08 - естетика

Естетична перцепція релігійного досвіду

СИДОРЧЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Луганськ - 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Соціальне буття в сучасній Україні радикально змінюється і в цивілізаційному, і в культурному відношенні. Сутність цих змін обумовлена цивілізаційними зрушеннями в умовах глобалізації за рахунком культурних надбань, що перетворює людину в об'єкт обслуговування цивілізаційних потреб як суспільства, так і окремої людини.

Онтологія та феноменологія естетичного, як системоутворюючого елемента культури, свідчить про тенденцію до наростання деградуючих процесів у художній літературі та мистецтві як основних результатів естетичної діяльності саме сучасної людини. Наразі набувають все більшої актуальності слова Л. Толстого, що мистецтво дійшло до крайнього ступеня егоїзму та «зійшло» з розуму. Пересічна людина набуває все більше негативного досвіду щодо культурного буття, основною ознакою якого є визнання квазікультури як адекватної людському життю соціально-інформаційного середовища.

Традиційно найбільш стійким до таких негативних трансформацій у соціумі залишається релігійний досвід, але і в сфері релігійного буття в умовах глобалізації та ліберально-консюмеристської «діяльності» стають все помітнішими перверсійні процеси щодо базових, і в першу чергу - естетичних, цінностей та потреб.

У цих умовах зростає необхідність пошуків нових світоглядних, в тому числі й естетичних орієнтирів, замість втрачених. Одним з найважливіших у цьому сенсі орієнтирів, як показує людський досвід, є краса. Орієнтація на справжню красу виводить людину на пошуки добра, толерантності, свободи в творчості, які дозволяють їй зберегти власні особистісні якості. За таких умов виникає необхідність повернення до вивчення естетичного досвіду, який в естетичному й творчому відношеннях, щонайменше зазнав ерозії розпаду й деконструкції. Саме такими сьогодні виявляються насамперед форми релігійного досвіду, в першу чергу християнського, де естетичне продовжує відігравати роль наріжного світоглядно-ціннісного орієнтиру, постаючи центром сакрального й естетичного в свідомості людини.

Саме в релігійному досвіді Бог, любов і краса, а також інші загальнолюдські цінності, пов'язані з цими поняттями, і сьогодні є найбільш зримими й зберігають естетичну імперативність. На фоні маргіналізації культури в Україні та, особливо, меншовартування естетичних цінностей релігійні все наполегливіше витісняється сучасними культурними процесами у сферу приватного життя, набувають властивостей нецерковно-культової релігійності. Це призводить до деформування сутності естетичного чинника навіть у релігійному житті. Саме тому важливими є дослідження релігійно-естетичного досвіду в його історичному становленні й розвитку, а також з огляду таких форм сакрально-релігійного досвіду, який щонайменше потерпів від постмодерністських загроз.

В естетиці зазначені процеси досліджуються у різних аспектах: аналізуються форми й тенденції постмодерністських течій у літературі й мистецтві (Т. Адорно, Ж. Бодріяр, Г. Маркузе, Н. Маньковска, О. Усовська); досліджується роль почуттів і чуттєвого досвіду у формуванні естетичного досвіду (О. Леонтьєв, В. Мазепа, А. Канарський, В. Овсійчук); вивчаються форми взаємодії естетичного й релігійного досвіду (О. Лосєв, Д. Лукач, Г. Гадамер, Е. Суріо); висвітлюється роль естетичних і релігійних орієнтирів в особистісному бутті сучасної людини (В. Бичков, С. Аверінцев, І. Ільїн); досліджуються історичні аспекти відношення естетичного й релігійного в історії соціуму й становлення людини (К. Ушинський, П. Юркевич, П. Флоренський, С. Булгаков, М. Бердяєв).

Разом з тим в багатьох працях сучасних філософів та теологів досліджуються різні аспекти формування релігійного досвіду. Це праці В. Бондаренка, В. Єленського, О. Оніщенко, М. Поповича, А. Річинського, В. Танчера, Л. Филипович, О. Шуби, П. Яроцького та інших. Окремі аспекти сучасних проявів релігійного досвіду та тенденцій у релігійних процесах загалом стали предметом аналізу у дисертаційних дослідженнях О. Алексеєнко, І. Бондаревич, О. Васильєвої, С. Стебльова, А. Юрченко та ін.

Релігійний аспект цього питання представлений у сучасній науковій літературі працями Є. Балагушкіна, В. Бондаренка, В. Гараджи, Є. Дулумана, Ю. Калініна, В. Лубського, Л. Мітрохіна, О. Павловой, О. Поліщук, С. Філатова, П. Яроцького та ін. У цих працях ґрунтовно розкриті питання сутності, природи, формування релігійного досвіду та його структурних елементів, гносеологічніх рівнів та сторін релігійного досвіду, закономірностей та особливостей їх взаємодії, а також взаємодії з іншими сферами суспільної свідомості.

Незважаючи на те, що проблеми структури, формування та імперативних якостей релігійного досвіду знайшли розкриття в філософській, релігієзнавчій та теологічній літературі, значно меншою мірою досліджений релігійний досвід як джерело найбільш сталих форм естетичного. Роль естетичної перцепції певною мірою досліджені в роботах О. Воєводіна, Ю. В'яземського, Б. Додонова, П. Єршова, С. Кримського, Л. Мізіної, П. Симонова, В. Суханцевої, М. Ткачук та ін. Однак, залишається майже недослідженим саме сучасний релігійний досвід як джерело естетичної перцепції в найбільш притаманних людині формах існування. Іншими словами, до цього часу найменш дослідженою у філософській літературі залишається проблема саме естетичної перцепції в сучасному релігійному досвіді.

Особливої актуальності набуває зазначене питання для сучасного українського суспільства з точки зору необхідності уникнення загроз деконструкції історичних надбань українського народу в сферах релігійного та естетичного досвіду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано у відповідності до наукової теми: «Філософсько-естетичні аспекти сучасної художньої культури», що досліджувалась на кафедрі світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Об'єктом дослідження є естетична складова в традиційній та постмодерністській феноменології людського буття.

Предметом дослідження є естетичний компонент релігійного досвіду людини ХХ - початку ХХІ століть.

Мета роботи полягає в дослідженні особливостей естетичної складової в релігійному досвіді на основі вивчення чуттєво-образної традиції естетичних інтенцій у християнстві (православ'ї). Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати якісні ознаки «релігійного естетизму» у сфері релігійного та поза релігійного досвіду;

- визначити специфіку релігійно-естетичних почуттів в бутті людини ХХ - ХХІ століття;

- розкрити сутність естетичного співвідношення візуального й аудіального сприйняття в сучасному релігійному досвіді;

- з'ясувати цінність православного церковного мистецтва в структурі естетичного сприйняття сучасної людини (на прикладі естетичної концепції П. Флоренського);

- спираючись на естетичну концепцію П. Флоренського та прояви сучасного православного мистецтва, окреслити естетичні параметри духовної практики сучасного соціуму;

- визначити основні механізми впливу синкретизму сакральної храмової естетики та храмової дії на сучасний естетичний дискурс.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувався системний підхід, який уможливив дослідження процесів естетичної традиції в сучасному релігійному досвіді. У дисертації, відповідно поставленим завданням, елементи структурно-функціонального та діалектичного підходів. Метод типології, принцип історизму та принцип співпадіння історичного та логічного використовувалися при дослідженні впливу традиційних проявів естетичної перцепції в сучасному релігійному досвіді, та в процесі аналізу взаємовідношення світовідчуття й світорозуміння, а також сутності світовідношення естетичного й релігійного досвіду.

Методи дослідження обумовлені необхідністю міждисциплінарного підходу до проблеми, що реалізовано в діалектичній інтеграції феноменологічного й екзистенціального методів стосовно особливостей загальноестетичного й релігійного простору.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в цілісному, системному аналізі відношень і взаємовпливів естетичного й релігійного чинників людського буття за умов кардинальної зміни проявів функціонування мистецького простору; виявленні принципів формування нових естетичних потреб особистості й механізмів прояву естетичного в релігійному досвіді та в інших іпостасях суспільного досвіду. У роботі вперше:

розширено погляд сутності та специфіки естетичної перцепції в релігійному досвіді на основі аналізу феномена взаємопроникнення і взаємозбагачення естетичного й релігійного досвіду на рівні світовідчуття, світорозуміння й світосприйняття;

поглиблено уявлення про особливості структури, форми і змісту естетичної перцепції в релігійному досвіді, як основи сприйняття людиною сакральних цінностей;

виявлені механізми взаємопроникнення естетичних і релігійних почуттів у структурі релігійного досвіду конструктивної імперативності як комплементарних сутностей;

показано як саме взаємозбагачення естетичної перцепції й релігійного досвіду впливає на сучасний естетичний дискурс;

переосмислена роль візуального й аудіального сприйняття краси православного храму та його естетичного навантаження в сучасній релігійній філософії як ідеального «синтезу мистецтв» та об'єкту естетичного сприйняття в розумінні естетичного дискурсу сучасній української духовності на прикладі робіт П. Флоренського;

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження. Результати дослідження спрямовані на поглиблення деяких положень естетичної теорії з урахуванням досягнень новітньої філософії, а також із залученням знань суміжних з естетикою наук - мистецтвознавства, релігієзнавства, теології, психології та етики.

Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись в подальших наукових дослідженнях у галузі філософії, естетики, релігієзнавстві. Основні положення дисертації можуть бути застосовані на заняттях з курсів «Етика», «Естетика», «Філософія», «Релігієзнавство».

Апробація роботи. Зміст дисертаційного дослідження апробовано на наукових конференціях: «Духовні засади життя в період становлення громадянського суспільства в Україні» (Луганськ, 2003), «Україна наукова - 2003» (Дніпропетровськ - Одеса - Львів, 2003), «Педагогічні прийоми формування системи духовних цінностей в свідомості студентської молоді» (Луганськ, 2005), «Духовні, психологічні, культурологічні засади реальності людини в сучасному українському соціумі» (Луганськ, 2006). Результати дослідження знайшли відображення в опублікованих статтях.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено в 10 наукових працях, з яких 8 публікацій у фахових виданнях та 2 публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3 др. арк. Одна стаття написана зі співавтором, обсяг особистого внеску - 0,25 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою та головними завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких містить три підрозділи, висновків, списку використаних джерел (221 найменування). Загальний обсяг дисертації - 173 сторінок, з яких 156 сторінок основного тексту.

Основний зміст роботи

естетичний перцепція релігійний

Вступ містить постановку проблеми, обґрунтування її актуальності, ступінь наукового розроблення проблеми, формулювання мети й завдань дисертації, її наукову новизну, обґрунтування методологічної основи дослідження, висвітлення теоретичного й практичного значення роботи, опис її структури.

Перший розділ «Естетичне в структурі релігійного досвіду», який складається з трьох підрозділів, присвячено аналізу теоретико-методологічних основ визначення понять естетичного досвіду, релігійного досвіду, релігійного естетизму, естетичних почуттів в різних галузях філософського аналізу ? естетиці й філософській антропології, також проаналізовано зміст цих понять з позицій генезису філософських наук.

У підрозділі 1.1. «Феноменологія естетичного й релігійного досвіду» показано, що в найрізноманітніших спробах філософського осмислення процесу взаємодії людини зі світом перш за все з'являється поняття «досвід», в якому в подальшому розрізняються естетичний і релігійний досвід. Проаналізовано деякі підходи до питання про феномен естетичного досвіду: як до бази естетично розвиненої, а отже, естетично діючої, тобто такої, що естетично здійснює життєбудівництво особистості (Платон); як складової мистецтва, художнього освоєння дійсності (М. Дюфрен); як чуттєвої очевидності (Л. Ландгребе), як реалізації в собі категорії естетичного (Г.Г. Гадамер, Г. Маркузе, Д. Лукач).

Вивчення історії дослідження в галузі естетичного досвіду, проведене в дисертації, дає можливість стверджувати, що естетичний досвід досить тісно пов'язаний з релігійнім досвідом. Розглянуто різноманітні підходи до вивчення релігійного досвіду: як «досвіду чистого серця» (К. Юнг, Г. Сковорода, К. Ушинський), як духовного стану (І. Ільїн; В. Ільченко, В. Шелюто); як суб'єктивної творчості (І. Ільїн, В. Ісаєв), як перетворення красою (Н.Кіященко).

Дослідження цих питань дозволило виявити, що естетична складова релігійного досвіду як естетизована реальність духовного світу й естетичного досвіду опинились у становищі комплементарних сутностей (В. Бичков, Н. Кіященко). Вони взаємодоповнюють одна одну, будь-яке послаблення естетичного в релігійному досвіді посилює позиції секулярності, а будь-яке послаблення релігійного посилює амбівалентність естетичного, підготовлюючи перетворення естетичного в квазіестетичне, у розум неестетичний, у красу, яка зводить до потворного.

У підрозділі 1.2. «Естетично-релігійна перцепція особистого буття» розкривається значення чуттєвого компонента у формуванні естезису цілісного людського буття. Визначено деякі, на нашу думку, конструктивні підходи до вивчення естетичного й релігійного компоненту в їхній взаємодії в процесі людської чуттєвості.

Історична динаміка розвитку досліджуваного питання показує перехід від натуралістичних форм його вирішення (Геракліт, Емпідокл, Платон, Аристотель) до розуміння чуттєвості не лише як джерела тілесного буття, але і як структурного компонента богопізнання, якому властиві такі характеристики, як: невербалізованість, ірраціональність, образність, глибина, естетичність, фундаментальність (Оріген, Августин, Фома Аквінський). Представники раціоналізму (Декарт, Спіноза) розглядають метафізичну чуттєвість як умову пізнання. Екзистенціальна діалектика (С. К'єркегор, М. Хайдеґґер) відводить центральне місце світу людських почуттів і переживань, як світу живого, безпосереднього переживання людиною власної життєдіяльності, власного пізнання й творчості.

Показано, що в процесі пізнання саме естетичні почуття виконують роль сполучної ланки між тим, що оцінюється з огляду потреб людини, і тим, чим є цей предмет незалежно від людини (П. Якобсон, І. Джидар'ян, Т. Рібо, Л. Левчук, О. Оніщенко, Н. Кіященко).

Виявлено, що релігійні й естетичні почуття взаємовпливають одне на одного й взаємодоповнюють одне одного в релігійному досвіді. Релігійні почуття містять естетичне начало, оскільки мають у своїй сутності прагнення до Краси як перетворення матерії через втілення в ній надматеріального начала. Показано, що релігійні й естетичні почуття є тим важелем, яким можна навернути людину до культури (В. Ісаєв).

У підрозділі 1.3. «Релігійний естетизм іманентного й трансцендентного буття» проаналізовано значення категорії «естетичне» для естетичного православного досвіду, яка розглядається через принцип «релігійного естетизму». Ця позиція вказує на глибоке розуміння суті естетичного й, особливо, - розуміння місця естетичного в релігійному досвіді людини.

Дослідження «здатності сприймати красу», її збереження, утвердження простежується в роботах і давньогрецьких філософів (Аристотель, Платон, Сократ), і середньовічних мислителів (Ф. Аквінський, Б. Мандевль), які красу фізичну (зовнішню) протиставляють красі духовній (внутрішній). Під час сприйняття формальної зовнішньої краси спостерігається розщеплення естетичного й морального змісту об'єкта, а також відповідних його оцінок.

Категорію «релігійний естетизм», уведену П. Флоренським, ми розглядаємо через категорію краси ? як софіологію. У дисертаційному дослідженні показано, що через софійно-естетичне перетворення, через зведення створеного світу до його передвічної Краси - Софії відбувається подолання трагічності людської земної краси (Вл. Соловйов, П. Флоренський, С. Булгаков). Значимість феномена краси в християнському світорозумінні включає красу в систему понять: софійність - тілесність - краса - мистецтво, які утворюють однорідне семантичне поле, усередині якого перебуває смислове ядро софіології.

Релігійний естетизм, як сутність естетичного в релігійному бутті, ми розглянули через красу як софійність, оскільки вона відкриває горизонти в розумінні сутності краси світу як ідеальної основи, яка сягає софійної глибини світу і є «відновленням» Краси Божественної, ідеальної, яка протиставляється сьогодні красі земній, ніби здавленій і вкритій темною оболонкою гріха й неправди.

У другому розділі «Естетичне сприйняття в релігійному досвіді» розкрито основні особливості естетичного сприйняття релігійного досвіду, а також естетичні особливості візуального й аудіального сприйняття релігійного храму.

Питання естетичного сприйняття розглядали у своїй творчості О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, В'яч. Іванов, О. Леонтьєв, М. Бахтін, Є. Яковлєв. Слід відзначити, що названі автори вивчали цю проблему в рамках сприйняття мистецтва як співтворчості. Питання ж естетичного сприйняття релігійного досвіду залишались до цього часу малодослідженими.

У підрозділі 2.1. «Естетичне сприйняття як здатність душі» розглянуто естетичне сприйняття в релігійному досвіді через проблему вияву «станів душі» як естетичну проблему (концепція Бахтіна), оскільки вона безпосередньо пов'язана з цінностями, у яких вона існує і які здійснює, особливо це стосується релігійного досвіду. Будь-який художній образ, його цілісну природу людина може сприйняти не інакше, ніж сотворивши цей образ, відтворивши його у своїй душі. Показано, що саме цим естетичне сприйняття відрізняється від власне сприйняття, яке зводиться до надбання суб'єктом інформації про об'єкт.

Відзначено, що для естетичного сприйняття, особливо в релігійному досвіді, окрім суб'єктивного сприйняття образу, співбуття, потрібна відповідна емоційна культура людини, оскільки за нею стоїть робота людської душі, яка й формує почуття прекрасного за допомогою естетичного ідеалу (Платон, С. Токарєв, Л. Левчук). Показано, що твори мистецтва в релігії формують почуття прекрасного саме по відношенню до Бога (Гегель, Г.Г. Гадамер, В. Бичков). Красі потрібна божественність, потрібно, щоб чуттєве відчуття божественного начала було доведене до максимуму.

Розкрито сутність естетичного ідеалу релігійного досвіду, сприйняти який можна лише через символ (В. Зінченко, В. Ільченко, В. Шелюто). Символ тут сприймається як половинка, що свідчить про наявність Божественного цілого.

Показано, що акт естетичного сприйняття для релігійної людини відбудеться, якщо потреба в катарсисі в цьому процесі стане визначальною, оскільки завдяки йому здійснюється контакт між людиною й Універсумом. Катарсис покликаний звільнити душу людини від вульгарності, потім побудувати й зміцнити її духовність. Показано, що вульгарність є антидуховною, веде до прийняття антикраси, до квазіестетичного. Завантаженість вульгарністю приводить людину до антикатарсису, який пригнічує людину, тоді як катарсис приводить людину до ефекту духовного сходження, внутрішнього потрясіння, просвітлення.

У підрозділі 2.2. «Естетика візуального сприйняття в структурі релігійного досвіду» розкривається сутність естетичних особливостей візуального сприйняття для православного храму. Відзначено, що сьогодні виділяється така галузь естетики, як візуальна антропологія, яка має особливе значення для естетичної практики людини. Розглянуто особливості естетичного сприйняття в релігійному досвіді, оскільки естетичне сприйняття тут спирається на традицію, де людина продуктивніше, точніше, глибше сприймає інформацію, ніж поза традицією.

Відзначено, що естетичні традиції найбільше проявляють себе в православ'ї (С. Аверінцев, В. Бичков, І. Ільїн), зокрема, у православному храмі. Весь візуальний зміст естетичного навантаження храму - від організації внутрішнього простору до фрескових розписів, ікон, священних книг тощо - наділено сакральним змістом, у якому релігійні й естетичні елементи зливаються воєдино, втілюються в красі зримих предметно-чуттєвих форм. Показано, що категорія «споглядання» в релігійному досвіді має здатність приєднуватись до акту культурного творення й надавати йому особливої глибини й чистоти, особливої духовної значимості, життєвої сили й змістовного багатства. Споглядання для людини релігійної - духовне бачення, здатне сприймати чуттєві й нечуттєві предмети.

Показано, що важливе місце візуального сприйняття православного храму відводиться іконі (С. Булгаков, Б. Раушенбах, П. Євдокімов, І. Язикова). В іконі в художній формі живе церковна Легенда, головним носієм якої постає іконописний канон. У ньому, як у специфічній внутрішній нормі творчого процесу, зберігаються набуті в результаті багатовікової духовно-художньої практики Православ'я основні принципи, прийоми й особливості художньої мови іконопису.

Відзначено, що важливе місце в структурі візуального сприйняття в православному храмі відводиться таким естетичним категоріям, як «колір» (В. Лазарєв, К. Роу, О. Поваркова) і «світло» (В. Бичков, К. Бобков, Е. Яковлєв). Ці категорії є основоположними в осягненні Божественної духовної краси через візуальне сприйняття.

У підрозділі 2.3. «Аудіальне сприйняття в естезисі православного храму» відзначено, що саме тому, що аудіальне сприйняття разом з візуальним, є провідним у структурі людського сприйняття, православні храми вирізняє вражаюча акустична досконалість.

Розглядається значення музики в житті людини (В. Суханцева, С. Трубачова, Л. Романов). Відзначено, що в естетиці православного храму музиці відводиться важливе місце, оскільки саме музика справляє сильний психофізіологічний вплив на людину. Музичну православну естетику вирізняє усвідомлення онтологічної сутності музики, її спорідненості з макрокосмом, просякнутості музикою світобудови, а також розуміння самої музики як творчого начала.

Показано, що критерій вибору музичних форм у богослужінні лежить у повчальній функції слова християнського віровчення, тому в естетиці аудіального сприйняття в православному храмі провідне місце відводиться молитві (В. Лоський, В. Медушевський, В. Мартинов), а музика слугує засобом виразності слова. Відповідно до цього церковна музика не ускладнена різноманітними віртуозними музичними зворотами. Така властивість наспіву, яка відображає всю повноту богонатхненного досвіду Церкви, характеризується пліромністю (повнотою). Пліромність створюється благодаттю, яка живе й діє не лише через інтоноване слово, але через саме таїнство соборності. Таїнства Церкви передбачають благодать хрещення, миропомазання, сповіді, причастя - це необхідна умова перетворюючої дії церковного співу.

Відзначено, що естетичне забарвлення церковного хорового співу є засобом, який робить людину не просто пасивним слухачем, а, що найбільш важливо, активним учасником, у чому й полягає важливий момент аудіального сприйняття в православному храмі. Процес, який перетворює слухача в Творця, становить головну перевагу канонічного мистецтва, що забезпечує його колосальний духовний та естетичний потенціал.

У третьому розділі «Естетична духовна практика» акцентується увага на тих аспектах естетичного сприйняття релігійного досвіду, які у творчості П. Флоренського аналізуються як «храмовий синтез» різних видів мистецтв. Православне церковне мистецтво ми розглядаємо як високодуховне, позачасове, соборне, цілісне, на відміну від постмодерністського мистецтва, яке характеризується секуляризмом, поверховим ілюзіонізмом, духовною в'ялістю, роз'їданням буття пустотою.

У підрозділі 3.1. «Православне церковне мистецтво й релігійно-культова художня творчість як феномен та зміст естетичного сприйняття» розглянуто особливості творчості П. Флоренського, яка характеризується ідеєю прилучення людини до релігійного досвіду, сконцентрованістю на естетичній проблематиці релігійного досвіду. Розглянуто аспекти естетичної позиції Флоренського не лише гносеологічного характеру (І. Галінська, А. Гулига), але й онтологічного (В. Іванов, С. Кравець).

Відзначено підходи до інтерпретації церковного мистецтва П. Флоренським, як специфічно цілісного відображення світосприйняття (О. Лосєв, В. Федоров, Д. Поспеловський), як взаємовпливу й взаємодії різних видів мистецтв ? «синтезу мистецтв» (В. Бичков, Л. Шапошнікова). Відзначено, що церковне мистецтво як культове, високодуховне канонічне мистецтво функціонує в «храмовому синтезі» при процесі богослужіння, об'єднуючи в художнє ціле архітектуру, стінопис, іконостас, хореографію священнослужителів, церковний спів, візуально-осмічну атмосферу (з її пахощами, серпанком від свічок, лампад, кадінням фіміаму й різнокольоровим мерехтливим світлом). Підкреслено, що у роботах Флоренського церковне мистецтво розглядається з позицій онтологічного й символічного за своєю суттю, а також з погляду особливої організації просторовості (не лише архітектура, але й музика, і література), як мистецтво досконале, найвище за своєю сутністю, теургічне, здатне реально змінити, одухотворити людське життя.

Розглянуто художньо-естетичний акцент церковного мистецтва, як ефективного засобу осягнення надприродної реальності й духовного піднесення людини онтологічною вертикаллю за допомогою справжньої краси.

У підрозділі 3.2. «Світоглядні особливості естетичної перцепції в контексті сучасної культури» розглядається релігійно-естетичне значення ікони у творчості Флоренського як найважливішого атрибута візуального сприйняття в православному храмі (В. Бичков, А. Кураєв, В. Лазарєв). Відзначено, що саме ікона, на думку Флоренського, є найвищим твором образотворчого мистецтва, оскільки вона є «одкровенням первообразів».

Розробивши орігінальну філософію та естетику ікони, Флоренський визначав, що ікона - символ, як і будь-який символ, вона є гранично онтологічною. Іконописець не просто пише зображення, як світський художник, але своїм пензлем ніби відчиняє вікно, через яке ми бачимо сам оригінал. Звідси сакральний «реалізм» ікони - православній свідомості вона видається «фактом Божественної дійсності».

Відзначено, що Флоренський приділяв значну увагу системі особливих прийомів організації зображення в іконі, зокрема, зворотній перспективі, вважав, що така система (зворотня перспектива) найбільш повно відповідає духовній сутності іконопису, також що вона є найбільш органічним, глибоким й універсальним способом композиційного рішення в образотворчому мистецтві в розумінні його сприйняття глядачем.

Відзначено, що естетичні погляди на ікону у Флоренського пов'язані з ідеєю софіології, де важливе місце відводиться Софії як невловимому стану переходу від Бога до тварі, як духовному началу в створеному світі й людині, що робить їх прекрасними, як сутнісній основі прекрасного. За допомогою ідей о. Павла про Софію Премудру встановлюється певне герменевтичне коло: софійність - краса - ікона - світ - софійність - ікона - краса, мандрівка яким естетичної думки дає можливість більш глибоко прозирнути чуттєво-естетичну основу краси іконопису.

У підрозділі 3.3. «Синкретизм сакральної естетики храму й храмової дії в сучасному релігійному досвіді» розглядаються ті естетичні фактори, завдяки яким храм посідає особливе місце в системі церковного мистецтва й виконує в ній особливу символічну функцію, осягнення якої поза Церквою неможливе (В. Бобков, Е. Шевцов). Храм для православної людини є місцем, де відбувається синтез різних видів мистецтва, де працюють усі органи сприйняття (візуального, аудіального, тактильного, осмічного, смакового). Для Флоренського храм - Дім Божий, де «все сплітається в усьому».

Православний храм наразі становить собою зриме втілення церковного символізму й, на відміну від іконопису, він впливає на людину, на її емоційно-чуттєву сферу й свідомість такими специфічними засобами, як простір, форма, відстань і навіть маса (чим більша маса храму, тим величніше він сприймається, тим сильнішим є його вплив на почуття людини).

Естетична символіка православного храму пов'язана з його соціальною спрямованістю й функціональним призначенням, або, інакше кажучи, естетична символіка православного храму є вираження «чистої» духовності православ'я, представлення ідеалу піднесеного православ'я.

Відзначено, що в богослужінні, яке здійснюється в храмі, релігійні й естетичні почуття віруючих, багатократно посилюються й, досягнувши кульмінації, змінюються станом «умиротвореного спокою», або, як ми його назвали, станом «естетичного катарсису». Досягти такого стану в богослужінні можна лише тоді, коли сам процес богослужіння не розірваний у часі і його складові (сакральне ядро - таїнство Причастя, динамічна основа - молитва й гносеологічно-семантична основа - літургійний образ) становлять єдине ціле, при цьому сигнали релігійної естетичної інформації йтимуть в одному напрямку, постійно посилюючи один одного. Такого стану віруючий може легше й швидше досягти в православному храмі, де відбувається реальне релігійне спілкування, коли сукупність тих, хто молиться, є не просто механічним поєднанням одновірців, а становить собою спільність особливого роду, в середовищі якої виникає особлива інтенція, що дає віруючому почуття причетності до вищої, істинної Краси.

Висновки

Використана джерельна й методологічна база дозволила розв'язати поставлені в цьому дослідженні завдання. З'ясовано місце й роль естетичної перцепції у релігійному досвіді, а також її значення для сучасного українського естетико-релігійного досвіду. Проаналізовано як саме естетична перцепція збагачує релігійний досвід, стає однією з найважливіших характеристик у рамках релігійного досвіду, як, засвоївши якості естетичної перцепції в рамках релігійного досвіду, людина може перенести за межі релігійного досвіду збагачений естезис її життя.

У дослідженні визначені аспекти, пов'язані з вивченням ціннісної проблематики, яка стосується взаємодії естетичних і релігійних цінностей. Ці цінності ми інтерпретуємо як цілісну основу духовного вираження людини, естетичне в цьому розумінні постає універсальною характеристикою буття людини, як її гармонії з Універсумом.

З'ясовано, що проведений у дослідженні аналіз естетичної перцепції в православно-релігійному досвіді, дає можливість зберегти й передати діалектику часового й над часового. При цьому важливий естетичний феномен, що проявляється на рівні візуального й аудіального сприйняття, ми інтерпретуємо як здатність душі до сприйняття саме естетичних цінностей православной естетики й православного релігійного досвіду, що впливає на форму і зміст естезису сучасної людини.

Відзначено, що процеси, які сьогодні відбуваються в суспільстві, спотворюють критерії краси, змінюють сутність релігійного досвіду. Ці процеси викликають потребу в усвідомленні специфіки взаємовпливу естетичних і релігійних якостей, які, спираючись на Традицію, гармонізують світорозуміння й світосприйняття людини. Звернення до естетичної перцепції, або входження естетичної перцепції в релігійний досвід дозволило нам зробити висновки про те, що людина зберігає здатність почувати й любити в сучасних умовах, лише зберігаючи вірність проаналізованій релігійно-естетичній Традиції.

Дослідження естетичної перцепції релігійного досвіду дозволило нам:

проаналізувати проблему феноменології естетичної перцепції в структурі релігійного досвіду й поза ним;

визначити тенденції поглиблення ролі чуттєвого компонента в структурі естетичного сприйняття як духовно-культурних орієнтирах людини в історичному аспекті та сучасному соціумі;

визначити місце візуального й аудіального сприйняття як основоположних естетичних феноменів релігійного досвіду православної Церкви в сучасному естетичному просторі культури;

обґрунтувати роль і можливості православного церковного мистецтва й культової художньої творчості для естетичної перцепції та заснованого на ній релігійно-естетичного дискурсу в збагаченні профанного буття сучасної людини;

проаналізувати сутність православного храму й храмової дії на основі філософського вчення про людину й Космос, де естетична перцепція постає системою Божественної краси, а складові основи естетичної перцепції розкриті в термінах, що дозволили аналізувати релігійний досвід, у якому краса адекватна сама собі на засадах одвічного й тимчасового.

Показано, що в сучасних умовах склалась необхідність повніше розкрити механізми життєво важливої для людини проблеми у вивченні способів і ступеня причетності її до емоційно-виражального світу релігійного досвіду, який складає основу сталої естетичної перцепції, вперше розглянуто як саме ігнорування цього досвіду надає їй якостей квазікультурного простору.

Ми усвідомлюємо, що деякі аспекти дослідження можуть бути поглиблені теоретично з виходом на сучасну практику сакралізації чуттєвих образів сучасної людини. Вони стануть предметом наших подальших досліджень.

Література

1. Сидорченко О. В. Соціально-психологічні аспекти багатомірності і поліфункціональності релігії / О. В. Сидорченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки: зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2002. - № 3. - С. 210 - 213.

2. Сидорченко Е. В. Культуротранслирующая функция религии / Е. В. Сидорченко // Філософські дослідження: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. - Вип. 3. - Луганськ, 2002. - С. 26 - 31.

3. Сидорченко Е. В. Мировоззренческая функция религии / О. В. Сидорченко // Україна наукова - 2003: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 5. Філософія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 37 - 38.

4. Сидорченко Е. В. Эстетические чувства и эстетический идеал в религиозном бытии / Е. В. Сидорченко // Релігія. Особистість. Громадянське суспільство: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. - Луганськ, 2003. - С. 104 - 109.

5. Исаев В. Д., Сидорченко О. В. Духовная красота: онтологическая эстетика о. Павла Флоренского / В. Д. Ісаєв, О. В. Сидорченко // Філософські дослідження: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. - Вип. 5. - Луганськ, 2004. - С. 239 - 244. (Особистий внесок - 0,25 др. арк.).

6. Сидорченко О. В. Проблеми онтології чуттєвого пізнання в античній філософії / О. В. Сидорченко // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2005. - № 2. - С. 21 - 26.

7. Сидорченко О. В. Особливості естетики ікони П. Флоренського / О. В. Сидорченко // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наук. пр. - Вип. ХV. - К.: Міленіум, 2005. - С. 119 - 123.

8. Сидорченко Е. В. Аудиальное восприятие в эстетике православного храма / О. В. Сидорченко // Філософські дослідження: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. - Вип. № 9. - Луганськ, 2008. - С.145 - 151.

9. Сидорченко Е. В. Эстетика визуального восприятия в религиозном опыте / Е. В. Сидорченко // Владимир Даль как исследователь и творческая личность. Двенадцатые Международные Далевские чтения: Доклады и сообщения. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2008. - С. 209 - 211.

10. Сидорченко О. В. Релігійний естетизм іманентного й трансцендентного буття / О. В. Сидорченко // Філософські дослідження: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. - Вип. № 12, ч. 2. - Луганськ, 2010. - С. 165 - 175.

Размещено на Allbest.ru